Факультетами упівер- ситету крокус, сесія . То вар и іпі студент и! Бажаємо вам успішно го складання екзаменів. NoNo 1 — 2 (1546 — 1547) Вівторок, 9 січня 1968 року. Ціна 2 коп. По університету ДПЯ ВІДЗНАЧЕННЯ 100-річного ювілею з дня на родження вєликсго пролетар- ськгго письменника, чиє ім ’ я носить нсш вуз, — 0. М. Гсрь- ксго, в університеті створена і вже приступила до роботи ювілейна комісія (голова — ректор, член-кер. АН УРСР пргф. Уоткевич В. Г., відпо- вігальний секретар — доиент філглггічн ’ гп факультету Чер няков М. В.). ЗАКІНЧИВСЯ МІЖФАКУЛЬТЕТСЬКИИ огляд художньої самоді яльності. Першість здобули самодіяльні актори й тан цюристи з факультету іно земних мов, на другому місці — геолого-географи, на третьому — історики. Переможці міжфакультет- ського огляду нагороджені почесними грамотами. ГАРЯЧА ПОРА ЗАРАЗ у чотирьох з половиною тисяч заочників нашого уні верситету. Сесія.. У деяких вона вже наближається до кін ця. У розпалі екзамени у старшокурсників. Нелегка сесія чекає старше курсників економічного фа культету. Довго триватиме ця остання їхня університетська сесія. За нею — заповітний рубіж — диплом. ЗА АКТИВНУ УЧАСТЬ у Всвссюзнсму громадському ОГОР Н біРлістек, присвячено му 50-річчю Великої Жовтне вої соціглістичної революції, за успіхи в організації бібліо течної справи і пропаганді книги Оргкомітет огляду на- ггпгдив “-‘ііу пент’ ” ікн« нау кову бібліотеку Дипломом І ступеня. СЕСІЯ ВСТУПИЛА У СВОЇ ПРАВА ДО 50-річчя РАДЯНСЬКИХ ЗБРОЙНИХ СИЛ В. І. Ленін-творець Радянської військової науки ОЕЛИКИи Ленін створив Кому- містичну партію, заснував першу в світі Соціалістичну дер жаву і став організатором Радян ських Збройних Сил. Він уже з перших кроків своєї революційної діяльності присту пив до глибокого вивчення ВІЙ СЬКОВОЇ справи, чітко уявляючи, що без збройної сили робітничий клас ! трудове селянство не змо жуть добитися перемоги над екс плуататорами, не можуть встано вити диктатуру пролетаріату і від стояти свої великі завоювання. Володимир Ілліч завжди вима- газ від комуністів глибоко вивча ти військову справу і вміти гро мити ворога. Великий Ленін далі розвинув марксистське вчення про війну й армію, про захист соціалістичної Вітчизни; він показав історичні умови й причини виникнення воєн в епоху імперіалізму, а також їх класовий характер, розробив по ложення про два типи війн — справедливих і несправедливих і про ставлення пролетаріату до них; розкрив вирішальну роль народних мас у сучасних війнах, показав величезну роль еконо мічних і моральних факторів у війні. Ленін показав роль військо вих кадрів у досягненні перемо ги, подав приклад керівництва підготовкою і проведенням пере можного збройного повстання пролетаріату в жовтні 19Р р.; вперше в історії марксистської думки науково обгрунтував необ хідність для соціалістичної держа ви робітничо-селянської, армії, розробив основні політичні та ор ганізаційні принципи будівництва Радянської Армії, розробив ос новні питання воєнного за ” исту соціалістичної Вітчизни в умовах капіталістичного оточення. Оцінюючи величезні заслуги Во лодимира Ілліча Леніна у розроб ім питань захисту соціалістичної Вітчизни від агресивних дій воро гів, М. І. Наліній у статті «Ленін про захист соціалістичної Вітчиз ни» писав: «Велика спадщина Леніна, в то му числі і в галузі військової ор ганізації, стратегії й тактики. Ле нін був найвеличнішим полковод цем в історії війни трудящих мас за своє звільнення від пригноб лювачів, він поклав початок ра дянській регулярній армії, засно ваній на принципах сучасної на уки й техніки». Усі розроблені В. І. Леніним питання про війну, армію й вій ськову науку зберігають своє величезне значення і в наші дні. Ось чому Комуністична партія, зміцнюючи обороноздатність на шої Батьківщини, виводить із вка зівок геніального Володимира Іл ліча Ле^і^а. О. ЧОРНОВОЛЕНКО, кандидат наук. Випускники 1973-го їх близько чотирьохсот — учнів шкіл України та РРФСР, що прибули до на шого університету для учас ті в конкурсі по розв ’ язан ню нестандартних математич них задач. Так, я не помилилася. Це ви пускники 1973 року зібралися у великому Актовому залі на зустріч із деканами чотирьох факультетів — мехмату, фізфа- ку, радіофаку і фізтеху. Сьогодні, щоправда, вони ще навіть не студенти. Просто шко лярі і школярки, дехто у шкіль них формах, дівчата з довгими косами, чубаті хлопчаки — учні 7, 8, 9 і 10 класів. Це — учас ники математичного конкурсу. Розмову починає, декан фі- .пичгого Факультету доц. О. І. Бублик. Він говорить про вели ку, потрібну і захоплюючу нау ку — фізику, про вчених, які працюють на факультеті. про вихованців фізичного, про те, як рік від року зростає й міц ніє факультет. Декан Фізико-техиічпого Г. А. Милютін знайшов надзвичайно теплі і по-товариському хороші слова, щоб розповісти цим юна кам і дівчатам про свій факуль тет. про те, як цікаво і нелегко на ньому вчитися, які широкі дороги відкриваються перед ви пускниками фізтеху. Доц. В. М. Сєдих, декан ра- дісфізичного факультету, роз почав свою розмову із запитан ня: «Яка з елементарних часток найбільше працює для люди ни?». І коли зал дружно вимо вив: «Електрон», він сказав: «Так от, друзі мої, радіофізика починається там, де є елек трон». Віктор Матвійович розпові дає про просту і водночас склад ну науку — рад’офізику, неви черпну. як електрон; про те, як просто влаштований лазер і скільки ламп в обчислювальній машині. Захоплено слухають завтрашні студенти, з інтересом узнають, що перший радар зро- ила група харківських раліо- фізпюв, частина з яких і зараз рацює на рад ’ офац!. Я дивлю- я на збуджені молоці обличчя, І М ° ЧІ здається, що всі ці сьо годнішні школярі завтра ста нуть нашими студентами і обо в ’ язково — рад’офаку! Мені здається, що В. М. Сєдих зумів передати їм частку своєї відда ності єдиній любові — радіофі- .:іщі. А потім запитання. Багато, різних… У чому відмінність ла зера від мазера, де воші засто совуються?.. Який кут розхо- дження променів лазера?.. Декан механіко-математично го факультету доц. Д. 3. Гор- дєвеький навіть висловив побо ювання, щоб ця зустріч не пе ретворилася на вечір запитань і відповідей. На долю, до речі, самого Дмитра Захаровича при пало чимало запитань. Він так цікаво розповів про мехмат, про його історію, про його ок расу і гордість — випускни ків, що зацікавив «своїм» фа культетом багатьох, а звідси — запитання й запитання: який конкурс?., де працюють випуск ники?.. ЯКІ викладачі читають лекції?.. Ііоротше кажучи. розмова серйозна. Першокурсники 1968 Р ОКУ зсе хочуть знати про свій факультет, про свою професію Цією зустріччю завершився перший день перебування на ших гостей — учнів шкіл Ук раїни — в університеті. Попе реду — зустрічі з викладачами університету, екскурсії по міс ту і найголовніше — конкуре, про результати якого ми роз кажемо у наступному номері газети. ’ В. ПЕТРОВА Обговорення стажувальної практики відбулось у грудні на філологічному факультеті. З доповідя ми виступили п’ятикуреникш В. Цигульський «Творчі роботи учнів середньої школи», Л. Петлюра «Твори на уроках росій ської мови та літературного читання в 5 —8 класах середньої шнели» . Г. Липник «Вивчення життя і творчості письменника у 8 — 10 класах». Корисними були виступи методистів, які відзначили успіхи студентів на практиці та вказали на недо ліки. Д. ЯРКО, слухач відділення журналістики. ГИ РОТЯГОМ тижня а “ на підготовчому факультеті працювала виставка, присвячена 50-річчю Радянської України. Яскраві стен ди розповіли студентам гро економіку, сільсь ке господарство, про мисловість. культуру сучасної України. А поруч, у сусідньо- му кабінеті, працюва ла ярмарка. Книжки, пластинки, оригінальні сувеніри привертали увагу юнаків та дів чат. Це магазин «Коб зар» привіз сюди кни ги — малятка. ви дання творів українсь ких письменників і по етів Багато студентів придбали тут пластип- ки із записами Ленін ських промов, улюбле них пісень Володими ра Ілліча, а також ук раїнських пісень, які їм подобалися. Вели ким УСПІХОМ користу валися сувеніри, при везені на ярмарку Хар ківським художнім са лоном. Майже всі сту денти купили собі иа пгм ’ ять українські со пілки та вироби народ- нит умільців. На фото; група сту дентів з Нігерії й Кон го (Браззавіль) разом з викладачем російсь кої мови 3. О Філіппо- вою розглядають мате ріали виставки. Фото В. Хейфеца. ІіИИІ іІМИЗ ,ДТСААФ готується до свята Гідно готується зустріти ор ганізація ДТСААФ ХДУ 50- річ:ий ювілей Збройних Сил країни. Заплановано проведен ня ряду цікавих і корисних за ходів — лекц.ї та бесіди, зу стрічі з учасниками громадян ської та Великої Вітчизняної воєн, воєнізований крос, стрі лецькі змагання між факульте тами, участь у районних, місь ких та обласних змаганнях, по ходи по місцях бойової слави, відвідування музею бойової ста ви в Академії ім. Говорова. На кожному факультеті плануєть ся оформити куточки ДТСААФ. Уже зараз на деяких факуль тетах ведеться велика рооога по підготовці до славного юзілею Так. на геофаці оформлено чу довий стенд, який розповідає іро оойову діяльність учасників Великої Вітчизняної війни. У цьому колективі швидкими тем пами зростає число членів ДТСААФ (факультет перший оформив ус.х першокурсників у члени ДТСААФ, у чому ве лика заслуга колишнього голо ви комітету факультетського ДТСААФ В. І. Жучекка). Доб ре працює голова комітету ДТСААФ хімфаку тов. Коліс ник. Було б добре, якби партбюро факультетів заслухало голів ДТСААФ з метою перевірки ходу підготовки до славного ювілею, з метою перевірки ви конання ними рекомендацій університетського комітету ДТСААФ. ” О. ПИПИРЄВ, голова комі тету ДТСААФ університету. ЖИТТЯ — подвиг РАДИМО ПРОЧИТАТИ И ДЛЯ тебя, и для меня Он сделал все, что мог: Себя в бою не пощадил, А Родину сберег, — цими словами закінчує свою кни гу про Костю Курячого Я. Дон ської! * Нам, студентам і співробітни кам університету, ім ’ я Героя Ра дянського Союзу К. М. Курячо го особливо дороге: він був сту дентом, а питім співробітником ХДУ, і розповідь про його ко ротке, та яскраве життя заціка вить усіх. Ми знайомимося з героєм кни ги, коли він, чорношкірий і чор новолосий хлопчина, був ватаж ком шумної компанії бердянських хлопчаків. Ми дізнаємося, що він зростає у великій сім ’ ї, де було п ’ ятеро дітей, а працював один батько. Однак у працьовитій і дружній сім ’ ї ніколи нема ні смутку, ні сварок. Скоро ді ї и залишилися сиро тами, і стали самі прокладати свої шляхи в життя. Старші — Сер гій і Леонід переїхали в Харків, і за ними прибули іі останні. Ку рячі поселилися під Харковом, у Зеленому Гаю. Тут пройшли дитячі і юнацькі роки Костика, тут прийшло до нього захоплен ня хімією, яка стала для нього, — говорить автор, — не лише мрією, країною казкових чудес, а й спеціальністю, роботою, прак тикою. Я. Донський не лише просте жує життєву лінію К. Курячого, він .цікаво, захоплено розповідає про внутрішній світ героя, про його неспокійне комсомольське серце. Ще підлітком разом із сест рами він організує лікнеп у ’ елищі Зелений Гай. Комсомоль- ський ватажок у хімічному тех нікумі, він захоплюється Військо вими заняттями у Тсоавіахімі і керує живою газетою «Синя блу за», складає частівки російською й українською мовами. У нього вистачає часу і па участь у місь кому шаховому турнірі, де вій завоював третє місце. Так гартується характер Кос ті Курячого, майбутнього воїна, Героя. А поки що 19-річним юнаком він пише: «…я завжди і всюди буду чесно виконувати свій обов’язок комсомольця, а як що нападуть на нашу Батьків щину пани капіталісти, я і на фронті буду не останнім воїном». Роки навчання в технікумі, по тім в інституті. Попереду тру дове життя. Декан факультету за прошує вчорашнього студента від мінника залишитися в аспіран турі. Але К. Курячий вирішує йти на завод, працювати в про мисловості, накопичити досвід, а через декілька років повернути ся в інститут. Напередодні вій ни пін був уже старшим лабо рантом на хімфаці університету. Вій міг би стати вченим, але в світі було неспокійно… У 1940 році його призвали до лав Червоної Армії і призначи ли командиром першого вогнево го взводу шостої батареї 379 артилерійського полку 147 стрі лецької дивізії. Розпочалася Велика Вітчизня на війна. У тяжкі дні відступу, у 1941 році, він стає кандидатом партії. Кровопролитні бої під Киє вом, коли батарея К. Курячого веде справжню артилерійську ду ель з ворогом. Уряд нагороджує Костянтина Миколайовича орде ном Червоного Прапора. А потім 32 дні разом із геро єм ми виходимо з ворожого ото чення, йдемо окупованою, сплюн дрованою фашистами Україною. Разом з ним, пройшовши довгі, страшні (іОО км. ми приходимо у воєнний Харків, на квариру Курячих, уже залишену сім ’ єю — дружина з дітьми вчіхала на Схід. Разом з ним, після трива лого мовчання од ржуємо десять, листів від сім ’ ї! 1 разом з ним відповідаємо рідним: «… міцний у боротьбі, як гра ніт, наш радянський воїн, але це не значить, що він камінь. Він — жива людина. Він радіє проліску, який розцвів поряд з окопом. Він плаче, опускаючи в братську мо гилу тіло бойового друга, і не со ромиться своєї радості, розгля даючи в листі дитячі карлючки. Він притискує до губів фото ко ханої, яке проніс через полум ’ я, дим і кров війни». Він загинув 15 лютого під Харковом, загинув, своєю смертю наблизивши перемогу: батарея гвардії капітана К. Курячого під била 10 ворожих танків, 7 бро немашин, 19 автомашин, знищи ла 790 гітлерівців. Посмертно Батьківщина присвоює йому зван ня Героя Радянського Союзу. Пого ім ’ я навито занесене в списки П-ського полку, присво єне 53 середній школі Харкова. Пого ім ’ я знають і шанують в університеті, і книгу про жит- тл-иодвиг Іі. Курячого, написа ну цікаво і змістовно, охоче про читають і студ ’ їгпі, і співробіт ники нашого вузу. В. ПРОТАСОВ. * Я. Донської!. «Жизнь — по двиг». Військове видавництво Міністерства оборони СРСР, М„ 1967. ЗАПРОШУЄ експериментаторів Чим буде займатися студент ське конструкторське бюро, ви вже знаєте з попереднього но меру нашої газети. Сьогодні ми познайомимо вас з тим напрям ком, який буде найважливішим для нашого СКБ у цьому ро ці. У першу чергу звертаємо ся до студентів-експариментато- рів. І ось чому: для вирішення серйозних завдань теоретичних досліджень нам вкрай необхід не уміння воаод.ти технікою експерименту. Кожен член нашого колек тиву матиме змогу знайомити ся і безпосередньо працювати з найбільш традиційними при строями фізичного експеримен ту: широкополосний підсилювач, стабілізовані випрямлячі та Ін ше. Бажаючі можуть працю вати з напівпровідниками Свою роботу, виконану в СКБ. сту дент матиме право представи ти як курсову. Отже, пам ’ ятайте наш девіз: «Ініціатива — перш за все!» Рада СКВ. ЯКА ВОНА-АНГЛІЯ? Дедалі міцнішають і розвиваються інтернаціо нальні зв ’ язки нашого університету. Науковці ХДУ в 1967 році побували у наукових відряд женнях у багатьох закордонних країнах — США, Англії, Румунії, Польщі, ЧССР та інших. А зараз викладачі підготовчого факультету В. А. Лебедева, С. П. Подлєсна, В. Т. Мелехов працюють у Кабульському університеті в Афга ністані, у Марокко експертом Юнеско працює кандидат фізико-математичних наук В. Ф. Ко роп, на стажуванні в ЧССР перебуває доцент історичного факультету В. В. Сухарев, а п кон курсник факультету іноземних мов Лиівииенко — в Індії. Сьогодні ми починаємо друкувати розповідь професора, доктора геолого-мінералогічних наук П. В. Зарицького про його перебування на VI Міжнародному конгресі з стратиграфії й геології карбону, який проходив у місті Шеф- філді, в Англії. 1 вересня 1967 р. ра дянська делегація, у скла ді якої був і я, вилетіла в Англію, де мав відбу тися VI Міжнародний кон грес з стратиграфії і гео логії карбону. Не мину ло й чотирьох годин, як наш літак приземлився в Лондонському аеропорту Хітроу. Цей аеропорт, один Із найкрупніших у світі, був відкритий У 1947 році, а в 1965 ро ці він уже пропускав по над 10 млн. пасажирів щороку і близько 236 тис. літаків. Столиця Англії зустрі ла нас густими хмарами, але без славнозвісних ту манів. Скрізь горіли яс краво-жовті ліхтарі. Нам пояснили, що жовте світ ло — найкраще при ту манах. Перше, що одразу впало в око — це ліво сторонній вуличний рух і двопалубні автобуси, по фарбовані переважно в Червоний кол.н. До ліво стороннього руху ніяк не можна ЗВИКНУТИ , а між тим у всій Європі здавна їздили по лівій стороні. Зламав це правило На полеон — його гвардія пересувалася по правій стороні 1 нікому не посту палася дорогою. Це ЗМУ СИЛО всю континентальну Європу перейти на пра- восторонній рух. а в Ан глії і ще в деяких краї нах зберігся лівосторон ній. (Далі буде). На фото: зміна карау лу коло Букінгемськсго палацу — резиденції ко ролеви. Фото автора. БУТИ ЧИ НІ? ПРОЧИТАЙТЕ. 4 ПОДУМАЙТЕ, ф ВІДГУКНІТЬСЯ. Одне з основних питань, яке розглянула на своєму чергово му засіданні Вчена Рада уні верситету, — успішність на ве чірньому та заочному відділен нях механіко-математичного і економічного факультетів. Але оскільки ця проблема для ба гатьох Факультетів болюча, то розмова йшла дуже широко — про доцільність вечірнього та заочного навчання на техніч них і деяких природничих фа культетах. Інформації заступника де кана механіко-математичного Факультету М. І. Огурцова та декана економічного факуль тету 10. І. Терехова показали, ІРО УСПІШНІСТЬ на заочному відділенні дуже низька: Б 1,4 (економфак) і 18% (мехмат). Не кращі справи і на вечір ньому, де успішність складає 4Б% (мехмат) і 66% (еко номфак). Причин цього багато. Це і відсутність методичних посіб ників і програм з ряду пред метів та чітких навчальних планів, і зриви занять через нестачу аудиторного фонду, і те, що математики набирали своїх старшокурсників із сту дентів загальнонаукового Фа культету, в яких дуже низь ка підготовні, і те, що план набору па заочне відділення мехмату значний, а заяв над ходить чи не втроє менше, і доводиться набирати всіх під ряд. Говорили і про те, що на факультетах немає жодної лю дини, крім секретаря, яка б займалася справами вечірньо го та заочного відділень. Псе це правильно. Усі ці факти — теж одна з причин поганої успішності. Але най головніша причина — та, що на вечірньому і заочному від діленнях деяких факультетів неможливо підготувати високо кваліфікованого фахівця з тим же рівнем знань, що іі на ста ціонарі. Деякі члени Вченої Ради висловили таку думку: треба якимсь чином розрізняти дип лом спеціаліста, що закінчив денне, вечірнє або заочне від ділення. Але чи вирішить це проблему? У дипломі випуск- пика-заочника стоятиме гриф Харківського університету, а випускник університету — це високе звання, і людина по винна це звання виправдову вати. Тут ніяких скидок па вечірнє чи заочне навчання бути не може. Учена рада біологічного фа культету два своїх засідання присвятила розглядові питан ня про стан справ на заочно му і вечірньому відділеннях біофаку і прийшла до виснов ку про недоцільність навчати біологів заочно: рівень знань про природу настільки вели кий і постійно зростає, що за очник просто неспроможний все осягнути самостійно. До цієї думки прийшли не тіль ки на біологічному факульте ті. Усе частіше лупають го лоси про недоцільність заоч ної підготовки фахівців з де яких спеціальностей. Члени Вченої Ради підкрес лювали, що па всіх факуль тетах треба провести серйозну розмову про перспективи, до цільність чи недоцільність ве- чірнього і заочного навчання, розумно висловиш своє став лення до цієї форми підготов ки спеціалістів. А зараз конче потрібно здійснити ряд заходів з ме тою ліквідації недоліків, які є в роботі вечірнього та заоч ного відділень. Рішучу політи ку треба повести щодо «хвос тистів», як це зробили на економічному факультеті, під рахувавши 26 академборжни- ків, після чого останні руши ли потоком перескладати за боргованості. Настав час розлучитися з тими студентами, які працю ють не за спеціальністю, і на далі таких осіб до універси тету не приймати. Ці заходи, а також ряд ін ших, накреслені у рішенні Вченої Ради, безумовно, сприятимуть упорядкуванню роботи вечірнього та заочного відділень університету. 2 стор. « ХАРКІВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ » 9 січня 1968 р. ,З РЕДАКЦІЙНОЇ ПОШТИ ТВОЇ ТОВАРИШІ І Д Е А Л? А. чому б і ні! л^ЛЮДІІ, одна при С сутн.сть яких ви кликає в оточуючих при лив енергії, спрагу зна ти і д яти. Здається, вони ніколи не знають хвилин чор ного скепсису, інертно го спокою. А рішення приймають безкомпро місні. Такою людиною і є Володя Глушак, чет вертокурсник факульте ту інозем их мов. Біографія у нього зви- чай’-а: народився в Ле бедині Сумської облас ті в робітничій сім ’ ї, школу зак’нчив із сріб- ною медаллю, був се кретарем комсомольської організації. Мріте про радіофак, але… «підвів» стан здоров ’ я. У школі дуже цікавився німець кою мовою — вирішив вступити на факультет іноземних мов. / не жал кує. І ось уже четвер тий рік у Володинчї за ліковій книжці з ’ явля ються лише п ’ ятірки. Цього літа з групою практикантів студен- тів біологів він їздив у Німеччину як перекла дач і справився чудово. Хоча й довелося чи мало працювати (адже він їхав не туристом), усе ж цл поїздка дала йому багато: він поба- чився із друзями, з якими листувався: побу вав у Дрезденській кар тинній галереї; оглянув Берлін, Лейпц-‘г, Ієну… Вражень — безліч! Во лодя годинами може розповідати про красу замку Вартбург, про Трептов — парк, про стрічки шосей- их доріг… Ного вміння продук тивно трудитись допома гає йому скрізь устига ти: виступати на кон церті художньої самоді яльності, захоплюватись віршами Ліона Фейх- твснгера, займатись гро мадською роботою (ось уже другий рік п’дряд його обирають профор гом факультету). Не абиякі організаторські здібності, чуйн’сть, уваж ність до кожного — ос новні риси Глушака — профорга. Місць у гуртожитку дуже мало. І Володя віддає свій ордер дру гому студенту, який, на його думку, більше цьо го потребує. Дуже зайнята люди на, Володя обов ’ язково подивиться прем ’ єру но вого спектаклю, постій но слідкує за новинками німецької літератури. На вечорах легко відтан цьовує твіст, «боліє» за київське «Динамо»… У його характері аб солютно відсутня «на чальницька» пихатість, але він і не з тих, які для всіх і кожного «свої» люди. Володя Глушак вимогливий до себе й до інших. І са ме зав І :ки його ви могливості і безкомпро місності пожвавило ро боту профбюро факуль тету. Він — скромний. Скромний у побуті, але не в бажанні пізнати якомога більше. До ре чі, про його мрії. Піс ля закінчення у іверси- тету хоче продовжити навчання. Мр е навчи тись грати на електро гітарі, що йому пода рували німецькі друзі, мріє до нестями закоха- тісь… Сксжете, ідеал? А чо му б і ні! Н. СТОЛЯРОВА, слухач відділення журналістики МАТЕМАТИКИ В СВІТІ МУЗИКИ Незвичайний вечір відбувся не щодавно в нашому університеті. Любителі музики прийшли на творчий звіт самодіяльного ком позитора найстарішого викладача нашого вузу професора М. М. Марчевського. Цього року сповнилося півсто ліття безперервної роботи Ми хайла Миколайовича в ХДУ. Він керував кафедрами математич ного аналізу і загальної матема тики, з 1930 по 1934 рік був де каном фізмату. Проф. Марчевсь- кий читав і продовжує читати к’рси вищої математики майже на всіх негуманітарних факуль тетах університету. Він — автор близько 40 наукових праць, ужі багато років — член президії Харківського математичного това риства. Та крім математики, у нього є ще одне велике захоплення: му зика. Він написав значну кількість музичних творів. Ще навчаючись в університеті, він був одночасно студентом Харківського музичного училища. Талановиті музиканти Геніка — учень М. Г. Рубинштей на та Дочевський — учен» вели кого П. І. Чайковського — були вчителями Михаила Миколайови ча. Свою музичну освіту М. М. Марчевський поповнював, слуха ючи концерти і виступаючи з сим- фон.чним оркестром Будинку вчених. Він неодноразово слухав Рахман. ноза і Скряоіна, Проко- ф ’ єва і Ріхтера. — Мабуть, у них він навчився гострій, іноді колючій гармоніза ції, іноді різкій зміні барз. У той же час музика проф Марчевсь кого має яскраві ознаки індизі- дуальносґІ. Створюючи музичні образи, він дуже виразно пере дає різні почуття і настрої — від ліричних і елегічних, до урочис тих, героїчних, — розповідає доц. О. С. Лейзін, у минулому сту дент, а нині викладач мехмату, який прослухав курс математич ного аналізу у Михайла Мико лайовича. — Моє ближче знайомство з Михайлом Миколайовичем, — продовжує Олександр Сергійович, — не тільки як студента з про фесором, відбулося приблизно в 1935 році, коли ми з Михай лом Миколайовичем підготували і виконали декілька музичних творів у чотири руки. Концерт одного з найактивні ших членів Харківського об ’ єд нання самодіяльних композито рів відкривається піснею А\. М. Марчевського на слова М. Іса- ковського «Да Оудет светел каж дый час» у виконанні декана мех мату Д. 3. Гордєвського, за ро ялем — автор. Іільки-но стихають оплески, а за роялем доц. Е. М. Жмудь, і зал з увагою поглинає акорди «Музич ного моменту» і «Прелюдії». «Маленький вальс» і «Поему» М. Марчевського виконав на скрипці професор І. М. Глазман у супроводі дочки Єви, яка аком панувала на роялі. У концерті взяв участь також студент механіко-математичного факультету М. Загайний, яки^ ви конав твори Михайла Миколайо вича «Порив», «Імпровізація». Лауреат Міжнародного конкур су п.аністів, доцент Харківсько го інституту мистецтв М. Єщенко майстерно виконав «Імпровізацію» та «Октавний егюд» М. М. Мар керського. Особливо тепло гля дачі зустріли виступ автора, який схвильовано дякував тим, хто до поміг організувати концерт, і ви кладачам, які відшукали у руко писах його твори та донесли за дум до слухача. О. СКОВОРОДНИКОВА. Харчування. Від нього за лежить навчання, здоров ’ я і настрій студента. А як організоване громадське харчування у гуртожитку на вул. Артема, 46? З багатьма хлопцями та дівчатами довелось мені розмовляти, багато різних думок довелось почути. Та переважно говорили ось так: — Ми часті гості їда. лень ХДУ і нашого буфету, — говорять хлопці з тре тьої кімнати, — та нічого хорошого і втішного про їх роботу не можемо сказати. Так, у буфеті нічого більше, крім ковбаси, риби та хо лодних котлет, не побачиш. І навіть дешевих цукерок — і тих ніколи не буває. Кофе готується несмачно. — Ресторанна ціна, — сміються студенти, хоч їм зовсім не ДО СМІХУ. — Націнка? Це не наша вина! — розповідає бухгал тер їдальні ХІВІ, від якої залежить гуртожитківський буфет. — Звертайтеся до Міністерства торгівлі. Цу керки ж ми одержуємо на базі. — А молоко чому не смачне? — Бо воно зараз не мо же бути жирним, та й до того ж підмерзає часто. А, можливо, слід було б завозити до буфету молоко не в бідонах, а в пляшках чи у паперових пакунках? І хіба так важко, щоб булки та хліб були свіжими (вони тут завжди тверді і несмач ні)? Треба, щоб ті товариші, від яких залежить робота їдалень та буфету, прислу халися до думки своїх відві дувачів і зробили певні ви сновки. Г. ЛИСЕНКО, студент ка. ЗА СПЕЦІАЛІСТІВ ХОРОШИХ І РІЗНИХ За останні роки в практи ці роботи переважної біль шості університетів, зокре ма нашого, склалося стано вище, яке здається мені не- педагогічним і шкідливим для справи підготовки мо лодих спеціалістів. Організо вана ціла серія спеціальних заходів (олімпіади з фізики й математики, заочні юнаць кі математичні школи тощо), щоб систематично виділяти особливо обдарованих шко лярів для фізичних і матема тичних факультетів. Щодо інших наук анало гічна турбота якщо й прояв ляється, то епізодично і да леко не у рівновеликих мас штабах. Таким чином, вва жається, що на хімічному, біологічному, геологічному, не кажучи вже про гумані тарні, можуть учитися… «ін ші» — ті, хто не потрапив на факультети – аристократи або не має шансів туди «прорватися». Тим самим ми приходимо до поділу фа культетів на привілейовані й рядові. Між тим досвід роботи свідчить, що не кожний, хто навіть добре знає фізику і математику, може бути справжнім геологом, біоло гом, хіміком, вправно писа ти, розбирати позитиви; яко сті літературного твору. Ось, наприклад, геолог. ІЦоб ним стати, треба во лодіти просторовим уявлен ням. мати схильн’сть до вив чення живої й неживої при роди, щодня готувати себе до важкої роботи, до вміння мислити в нелегких польо вих умовах. А у нас в універ ситеті існує практика пере ведення невстигаючих з фі зичного або з фізтеху на ге- даого-географічний — мов- ляв, там «хвостисти» хоч якось підтягнуться Забува ється при цьому специфіка факультету, принижується його авторитет, авторитет професії. Серед студентів навіть говірка поширена: «Радіофізиком можеш не стати, та місце географа то бі забезпечено». На мій по гляд, треба серйозно над усім цим замислитися. Нам, геологам, великої шкоди завдає відсутність ви кладання основ геології у середній школі. Студент пер шого курсу починає вивчати цю науку, як кажуть, з ну ля. Не секрет, що іноді трапляється так: юнак або дівчина, які могли б стати прекрасними хіміками, біо логами, геологами, йдуть на механіко-математичний, фі зичний не тому, що мають саме таке покликання, а то му що дещо однобічно по ставлена пропаганда фа культетів і професій. То му геолого-географічний фа культет повинен відновити роботу дитячих геологічних гуртків, посилити шефство над геологічним гуртком, що працює при Палаці піо нерів. Років 10 тому на геоло го-географічному факультеті працював гурток для стар шокласників під керівницт вом доц. М. О. Конозалова. Більшість його учасників ставали нашими кращими студентами. Це були люди, безмежно закохані в сзою майбутню спеціальність, ок раса факультету. Багато з цих хлоп ’ ят-гурт- ківців нині вчені, кандидати наук, викладачі геолого-гео- графічного факультету (В. Г. Космачов, Ю. І. Кац), про відним спеціалістом тресту « Луганськ-геологія» працює М. Я. Бланк. Коли гурток припинив сзою роботу, ми відразу відчули, що ступінь підготовки студентів значно знизився. З моєї точки зору, потріб на науково ро зроблена сис тема, спрямована на залу чення у вузи талановитої мо лоді у всіх галузях науки. Чому б не подумати про об дарованих геологів, геогра фів, біологів та інших? Ад же нам потрібні люди всіх спец ’ альпостей, а гарної! й- ний розвиток усіх галузей забезпечить належний рівень розвитку науки в цілому. Проф. В. МАКРИДіН, зав кафедрою геології й палеонтології. А ВОНО не вмикається МАЛЕНЬКИЙ ФЕЙЛЕТОН )| ІД0В1 Морозу досить-таки набридло одне й те саме запигап- z ня, з якім до нього зверталися студенти та викладачі ХДУ протягом усього 1967 року: «Коли розпочне працювати філіал Центральної наукової бібліотеки па вул. Університетській, 23?». Ось тоді й вирішив Дідусь, зібравши старечі сили, відвідати буди нок, указаний на адресі. …Пусто-пусто, тихо-тихо було у величезному читальному залі на 300 місць з добре укомплектованим Фондом з різних дисцип лін. Завмерло життя у сховищах бібліотеки. Морок і темрява по глинули найцінніші книжкові багатства. По книжкових сховищах з кишеньковими ліхтариками, ризику ючи життям, блукають робітники ЦПБ, відшукуючи потрібну кни гу, журнал, альбом (треба ж виконувати замовлення читачів!). — Що ж це таке? — дума« Дід Мороз. — Хіба так тяжко підійти до вимикача і ввімкнути світло, яскраве, електричне світ ло? Еге! Та вино ж не вмикається! Це ж тут ремонтують електро проводку. Ллє чому ж не видно ніяких слідів ремонтних робіт? Цікаво, хто ж це відповідає за ремонтні роботи? Ба! Та й сесія вже йде повним ходом. То студенти недарма б ’ ютв тривогу. А хто ж їм допоможе? Невже ж нікого не хвилює це питання? — розгубився Дід Мороз. Т. ЄРЬОМЕНКО, Д. ГОМЕЛЬСЬКА, бібліотекарі. NoNo 1 — 2 (1546 — 1547) «ХАРКІВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ» З стар ,КРАСА НОВОГО ДНЯ УКРАЇНСЬКІ ПИСЬМЕННИКИ ПРО ЖОВТЕНЬ Коли почалася епоха загаль ного революційного оновлення світу, кожен митець, щоб твори ти нові художні цінності, му сив визначити свою політичну, ідейну і творчу позиц’ю. Пере важна більшість українських письменників, які почали свій творчий шлях до Жовтня, зали шилася з народом. Напрям їхнього розвитку був один — до революції, до народу, до Ко муністичної партії. Автобіографічні матеріали за свідчують перемогу ідей Жовт ня у свідомості українських письменників, їхній перехід на нові ідейні позиції. Письменник і вчений Агатан- гел Кримський пише в автобіо- і рафії: «Коли в Москві настала Жовтнева революція 1917 р., то я був секретарем профе сорсько ради Лазаревського інституту. Я… щиро її поивітав і в перший же день, коли /тушки успюкоілись, /окликав ши засідання професорської ради інституту, схилиз сзо ’ х колег послати якнайшвидше депутатів до представників Ра дянської влади. Таким чином, з усіх вузів Москви Лазаревсь кий інститут був найпершим, який не загаявся заявити поо свою відданість радянському перевороту». Боротьба за перемогу Жовт ня і Радянської влади розбуди ла творчі сили народу, який висунув з своїх надр нові та ланти, «революцією призвані і мобілізовані». Поет-шахтар Во лодимир Сосюра в автобіографії писав: «Крилаті, багряні коні рево люції принесли мене, як і ти сячі таких, як я, на завітні вер ховини, до яких крізь вогонь і дим небачених битв на зем лі жадібно линули наші душі». Остап Вишня записує в сво єму щоденнику: «Думи мої, думи мої…» «Які люди пови ростали! Які люди… Дизишся на них і — душа твоя танцює: Яких хороших людей дала Жовтнева революція! А якби її, Жовтневої рево люції, не було? Ну що ж? Ну, й були б ми всі прих- воснями панськими, поневіря лися — та й вже». Українські радянські пись менники назавжди пов’язали своє життя з Комуністичною партією, ідеї комунізму сгали провідними ідеями їхньої твор чості. «Нема ідеалів більш світлих й надихаючих, ніж ідеали ко муністичного вчення, служити якому своїм словом і своїм життям — велике щастя, вели ке право і великий ооов ’ зок поета. Так думаю і так прагну жити», — пише в своїй автобіографії Ми кола Бажай. Революц.я, боротьба за пере могу Радянської влади і побу дову нового, соціалістичного суспільства стає головним оо’ек- том художньої творчості. Згодом Олександр Довженко, який називав Жовтневу рево люцію «грандіозною подією в ісгорії людства», говоритиме: «Жовтнева революція, що підняла під прапор великих учителів комунізму багатоміль йонні маси трудящих на ве личну справу перебудози сві ту…, стала предметом худож нього зображення, найбільшою темою сучасності». Під впливом Жовтневої рево люції письменники Західної Ук раїни стали на шлях боротьби. Народжений на Західній Укра їни Мирослав Ірчан ‘.звільню ється від націоналістичного впливу, переходить на бік Чер воної Армії, б’ється в її лавах проти польської шляхти і пет люрівців. Автор роману «Юрко Крук», Петро Козланюк прямо твердив: «Важко сказати, чи був би я письменником, не будь Жовт невої революції і Радянської влади на Україні. Тільки вони — більшовицькі ідеї Леніна — заохотили мене, безробітного тоді і цілком безперспектив ного у житті юнака, взяти перо протесту в руки. І тільки в ра дянських журналах на Україні, тоді ще за збручанським кор доном, я мав можливість на друкувати переважну біль шість своїх оповідань і рости як письменник і журналіст на Західній Україні». Радянські письменники розпо відають світові про нове жит тя, що його будує наш народ, про нову людину, народжену після Великої Жовтневої соціа лістичної революції. Ігор Мура тов пише: «Сьогодні… ми, українські радянські літератори, з горді стю можемо констатувати, що від перших годин пролетарсь кої революції довели і дого димо на найкращих художніх зразках животворну силу люд ського духу як духу колекти візму, свободи й рівності». Доц. М. КЕНІГСБЕРГ. ПАМ ’ ЯТІ ТОВАРИША Трагічно загинув В. В. Суз- дальцев, член КПРС, доцент нашого університету. Учасник Великої Вітчизняної війни, студент, аспірант, а потім ви кладач кафедри історії К1ІРС — Володимир Володимирович за рекомендував себе вдумливим істориком, знаючим педагогом, активним громадським діячем. Володимир Володимирович відзначався величезною пра цьовитістю. Ного перу нале жить понад ЗО наукових праць, у тому числі кілька моногра фій. виданих у місцевих 1 рес публіканських видавництвах Слово В. В. Суздальцева — викладача й пропагандиста — слухали сотні студентів в уні верситетських аудиторіях, ро бітники підприємств індустрі ального Харкова, колгоспники н селах області. Володимира Володимировича найчастіше можна було поба чити, коли він консультував студентів, розмовляв з аспіран тами. дискутував з колегами з приводу суперечливих наукових тверджень. Він був неодмінним учасником наукових конферен цій, диспутів, живої творчої роботи. Чулість, людян’сть. ду шевна доброта — ці якості за пам’яталися всім, хто спілку вався з Володимиром Володи мировичем. Таким він зали шиться в нашій пам’яті, в на ших серцях. Колектив кафедри історії КПРС. СЛОВО ПРО УКРАЇНУ Мелодією «Поеми про Україну» розпо чався літературний вечір па філфаці. Усі присутні з увагою прослухали улюблену революційну пісню Леніна «Шалійте, ша лійте, скажені кати». Коротке вступне слово «Українська поезія “а 50 років» виголосила першо курсниця філфаку Наталя Дорошенко. По тім читці — декламатори нашого факуль тету читали вірші відомих українських ра дянських поетів. 0, не даремно, ні, гули в степу гармати, І ллялась паша кров, і падали брати, — цього вірша Володимира Сосюри про читав Мирослав Геврик. Роман Гнатишин, Людмила Кулик, Наталя Дорошенко, Шу ра Панченко, Людмила Олійникова, Ста ніслав Розсоха та інші читали вірші В. Со- сюри, М. Рильського, II. Тичини, І. Мура това. Л ось слово беруть наші літстудійці Ле онід Тома, Микола Семидочний, Станіслав Розсоха, Олександр Гаркавець, Володимир Макаров, Лідія Левченко, Микола Соловйов, Мирослав Геврик. Слухачам сподобалася гумореска Воло димира Макарова, студента факультету іноземних мов, яку читала Р. Ткаченко. Виступили студійці і з своїми художні ми перекладами. Украина моя! Я нс вырос и, может, не вырасту, как Вырган или Рыльский Максим говорить тебе «ты». По мне хочется так с голубою сыновнею щедростью Прикоснуться очами несказанной твоей красоты. Це вірші випускника університету А. Балабухи у перекладі М. Соловйова. Зустрінутий бурхливими оплесками, на вечорі виступив заслужений артист УРСР Роман Черкашин. Він прочитав поему Со- сюрн «Червона Зима» і чудовий твір Ми хайла Светлова «Гренада». Словами цього твору відомого російсь кого поета, словами про Україну закін чився цікавий і змістовний вечір. Ю. ОЛЕКСАНДРЕНКО. СТРУНКІСТЬ, КРАСА, ГРАЦІЯ Фотоетюд В. Хейфеца У ХВИЛИНУ ВІДПОЧИНКУ З «Незачесаних думок» Єжі Леца І Краще і не скажеш (З ПОЧУТОГО НА ЗБОРАХ) Перед нами стоит тяже лая и величественная зада ча… Эта фраза звучит подоз рительно и хвастливо.. Все к нам стремились, а мы посильно ставили пре грады… Хочу остановиться на ка честве этих студентов. К нам поступят разбитые остатки общенаучного фа культета. Покснчили с анекдотами и отделением. $ Думка безсмертна при умові, що вона весь час на роджується заново. І* Коли падають голови, не опускай своєї. І Щоб бути собою, треба бути кимсь. В Хто пережив трагедію, той не був її героєм. ^ Відсутні завжди не мають рації, але дуже часто вони зберігають життя. і Це була прогресивно-ре лігійна людина. Він згоджу вався, що людина походить від мавп, — від тих, які були в Ноєвому ковчезі. і Перший, хто зрозумів до теп, має досить часу, щоб зробити вигляд, ніби нічого не зрозумів. © Іноді легше дати премію, ніж визнати правоту. £ Справжній мученик той, йому відмовляють навіть у цьому званні. £ Якщо треба бити триво гу, бий, навіть якщо в тебе нема штату дзвонаря. ® Донкіхоти, атакуйте віт ряки тільки за попутного віт ру! 0 І маятник іде в ногу з часом. & Багато караульних далеко пішли, роблячи пару кроків туди й назад. & Брехня вперта. Викрита, вона думає, що стала прав дою. & Пам’ятайте, у людини не ма вибору, вона повинна бути ЛК’ Р И”ОЮ # Прямолінійні, будьте особливо обережні на пово ротах! £ Совість у нього була чи ста. Не була у вжитку. ІХто чує, як трава росте? Косарі. Цікаво знати ПЕРШІ в ев’т’ купеч доугарох бу ли створен ’ у Нью-Йорку І Ч Н р Ці каво, ЩО першим’* УЧНЯМИ них курсе були… «»олов ки. Ж нкч вважали що друкування на машинні — чоловіча справа. У ЧЕХОСЛОВАЧЧИНІ проживає по- н^д сто т’*сяі громадян пк м^юті по’звище Новак У країні зареєстро вано лише Футболіст в ? ним пр ’ гвч- щем — понад дві з половиною тися чі. Пошипен ’ в Чехосовічіині також прізвищ Свобода * Іворжак. Так, у празькому телефонному ДОВДНИКУ перше з цих двох прзвищ зазначено 6W оаз*в. НАЙВАЖЧА в ев ’ ті грошова м^не^а була випущена 1659 року в Швеції. Вені важила 17 5 кілограма. Мінета була в готовлена з міді і мала вар тість 10 долар е. ТУБІЛЬЦІ ОСТРОВІ Днтамен що м ститься в Бенгальськ й затоні. сппав.іяюі ь в ’ с’лля юсить іг’В ’ Г’нм ч«н’м: родичі жениха й молодої зби- пям’тьсі ра ’ ом і починають голосити. П сля зак н ’ еннл цієї процедури мо лоді проголошуються подружжям. З народних вуст — Прошу дати для мого енна Гомера. — Гомер щойно вийшов. — То я підожду — може, скоро повернеться. — Мамусю, чи можна гратися в тата й маму? — ГОожете. тільки не ки дайтесь поліняками. ♦ * * — Що ти носиш у цьому медальйоні? _ — Волосся з чоловікової голови. — Та ж він ще живе!! — Так, але вже лисий. * * * УЧИТЕЛЬ: Миколо, коли я розказую про мавпу, ти повинен дивитися не у вік но, а на мене! • » * — Чому вчора ви не були на репетиції? — Теща померла. — В ІЇ завжди вигадуєте собі свята. • » * — Дивись, як тісно н трамваї: сісти ніде! — Ти ж сидиш, тату. — Так, але твоя бідолаш на матуся мусить стояти. Записала В. Корецька. . ТАРККОВСК ИИ УНИВЕРСИТЕТ. О 0 . ан »рткома. ректората, комитета ЛКСМУ, профкома и месткома Харьковского ог«« Трудового Красного Знамени г… «дарственного университета нм А М Горького «а украинском .»ке Харків, пл. Дзержннського. 1. корпус 12. тел. Г-0-17-68. Редактор Л. MEJKOBA- БЦ 00013. Друкарня видавництва Харківського обкому КП України. Сумська вул.. 13. Зам. 1-33. Тираж 1.500.