
Газета Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна.
Ідея університетської газети протікає з глибин історичної пам’яті, зберігає і примножує найкращі традиції, започатковані ще на початку ХІХ століття та до сьогодення є літописом життя університетської спільноти, його наукової, освітньої, громадської діяльності.
Перший номер «Харьковских известий», який видавали у ХІХ столітті професори Харківського університету, побачив світ 1 січня 1817 року. З того часу газета змінювала свою назву: з 8 квітня 1927 року – «Робітник освіти», з 15 грудня 1928 року – «Іновець», з 1 січня 1930 року – «За нові кадри», з 1 січня 1957 року – «Харківський університет».
1 жовтня 2023 року газета вийшла у новому дизайні в онлайн-форматі з новою назвою «Каразінський університет», має власний сайт та архів номерів глибиною включно до 2010 р.
https://gazeta.karazin.ua/
«Харьковские губернские ведомости» (1838-1917 рр.)
Офіційне видання Харківської губернії. Газета видавалася в Харкові, складалася з двох частин:
– офіційної (накази, розпорядження, оголошення уряду, місцевої адміністрації тощо).
– неофіційної (статті з місцевої археології, історії, етнографії, географії, висвітлювалася природа краю, статистика, фольклор губернії, літературна, театральна, музична критика, біографічні нариси місцевих авторів).
Видавалися російською мовою, але офіційна заборона українського слова в ті часи не змогла перешкоджати співпрацювати газеті з українськими письменниками і друкувати їхні твори.
Під впливом видатних професорів Харківського університету М.Ф. Сумцова, Д.І. Багалія, М.Г. Халанського та інших газета публікувала на своїх сторінках матеріали українською мовою.
Українською друкувалися автентичні історичні документи, записи народних пісень, оповідань, прислів’їв і приказок, все те, що допомагало пізнавати місцевий край.
Газета друкувала матеріали з історії розвитку української духовності, висвітлення і демократичне обговорення важливих проблем минулих часів.
М.Ф. Сумцов високо оцінив газету, як «гарно поставлені і розумно ведені відомості», «…Їм ще належить зіграти видатну роль у пізнанні України». Д.І. Багалій відзначав велику кількість цінних матеріалів з Історії Слобожанщини.
Михайлин Н.І. Нарис історії журналістики Харківської губернії. 1812-1917 . – Х.: Колорит, 2007. – 366 ст. : іл.
«Южный край» (1880–1919 рр.)
Приватна щоденна газета видавалася в Харкові й за задумом її видавця О.О. Іозефовича мала називатися «Україна», продовжуючи традиції слобідських видань початку ХІХ століття, але ця назва не була схвалена цензурою того часу. До газети виходив «Ілюстрований додаток».
Газета інформаційно репрезентувала всю Харківську губернію, висвітлювала основні події не тільки країни, а й зарубіжжя. Матеріали про населені пункти Харківщини розкривали історію їхнього заснування, розвитку, надавали статистичні дані про сучасне становище.
Газета відзначалась лояльним ставленням до українського культурного руху, висвітлювала проблеми розвитку української літератури. Для професора Харківського університету М.Ф. Сумцова газета стала плацдармом боротьби за українську мову.
Це все дозволило газеті стати інформаційним лідером краю у ХІХ ст. – поч. ХХ ст. У 1915-16 рр. була найпоширенішою газетою всього Півдня з накладом 100 тис. прим.
За словами історика, професора Харківського університету Д.І. Багалія, газета справила видатний вплив на розвиток професійної журналістики.
«Южный край» є одним із найцінніших джерел для вивчення історії культури та соціально-економічного розвитку Харкова та Слобожанщини.
Михайлин Н.І. Нарис історії журналістики Харківської губернії. 1812-1917 . – Х.: Колорит, 2007. – 366 ст. : іл.

(випусків)
