Творчих успіхів, щедрого щастя, здійснення мрій вам, друзі! NoNo 1 — 2 (1627 — 1628) Середа, 1 січня 1969 р Ціна 2 коп. Року Новому Прагнень нових, Задумів щасних, Сил молодих! Згоди та миру В добрих ділах, Намірів щирих В щирих серцях! Року Новому Вийти, як сталь, По молодому В Космосу даль, Звіявшись мчати, Пружно іти І відкривати Зорі-світи… Року Новому Нових надбань, Сил та невтоми, Дерзань і шукань. Юності — юним, Зрілим — плодів, Шлях до Комуни Щоб пломенів! У НОВОМУ РОЦІ ПРАЦЮВАТИ ПО-НОВОМУ! Так уже ведеться — вступаючи у Новий рік, озираємося на пройде ний шлях, намічаємо рубежі, які слід завою вати. Колектив нашого вузу зробив чимало, значим досягнень ми добилис.і. Головне — це те, що переважна більшість ка федр, факультетів на перший план висувають учбову роботу. Це доб ре, що ми стали розумі ти: в університеті все — від роздягальні до най складнішої апаратури — це для студента і в ім’я студента — майбутнього громадянина і спеціаліс та нашої країни. Друге, що треба підкреслити, — поступове створення умов для успішної робо ти кафедр і факультетів. Згадаймо хоча б на бір. Він пройшов більш організовано — на пер ші курси прийнято 56,8% дітей робітників і колгоспників. Факульте ти, особливо мехмат, ба гато зробили, щоб залу чити до нашого універ ситету більше сільської молоді. У 1968 р. наші студен ти краще забезпечені гуртожитком, витрачено чималі кошти на прид бання обладнання, ре монт приміщень. Здійс нено велику роботу по впорядкуванню і закріп ленню місць виробничої практики. Однак, щоб і надалі вдосконалювати учбову роботу, треба зробити ще дуже багато. В ново му році нам треба здійс нити ряд заходів з ме тою вдосконалення учбо вого процесу в усіх йо го ланках: треба відшу кати можливість поліп шити забезпечення ау- диторним фондом, шир ше і сміливіше запро ваджувати у повсякден ну уибову практику тех нічні засоби навчання. Слід всіляко зміцнюва ти учбову дисципліну — оголосити справжню вій ну пропускам занять. Серйозної уваги заслу говує й питання про вдо сконалення педагогічної майстерності викладачів, у першу чергу молодих. Громадськість універ ситету заклопотана тим, що 48% студентів все ще мають трійки. Потрібен серйозний ана ліз результатів успішнос ті, щоб відшукати шля хи її різкого поліпшен ня. Відомо, що в тих викладачів, чия педаго гічна майстерність є гор дістю нашого вузу, «дві йок» дуже мало. Хай молоді викладачі позна йомляться з їх досві дом, повчаться в них. Звідси — значення пи тання про кадри. У кадровій політиці ми повинні врахувати вимо ги завтрашнього дня університету, правильні ше поєднувати старі й молоді кадри. Наукова діяльність ко лективів кафедр і про фесорсько – викладаць кого складу в цілому розвивається нормально, намічені плани виконую ться, однак є колекти ви, що не планують нау кової роботи і не прова дять її. Це ненормальне становище слід випра вити. Ми вміло, добре готу ємо кваліфікованих спе ціалістів, але іноді при діляємо ще недосить уваги формуванню їхньо го громадянського об личчя. Ось чому на весь зріст перед нами поста ють завдання поліпшити виховну роботу, ідеоло гічне загартування моло ді. Цю роботу ми про вадитимемо цілеспрямо- еано, координовано, по стійно. Особливо зростає при цьому роль кафедр суспільних наук, від них багато в чому залежить формування комуністич ного світогляду молоді. Та не тільки ці кафед ри беруть безпосередню участь у вихованні на шого студентства. Ми багато говоримо про відповідальність усіх ка федр університету за доручених їм студентів — відбувалися спеціаль ні збори і наради, при свячені цьому питанню. Певно настав час пере йти від сліз до діла. Ба гато що зроблено і ро биться кафедрами в цьо му напрямку. Але не всіма. А тому не можна заспокоюватися і вважа ти проблему вирішеною. Важливу роль у вихо ванні студентства віді грає СНТ. Можна із за доволенням відзначити, ще робота СНТ значно покращала, видно, що плани діяльності студенг- ського наукового това риства будуть виконані. Колектив університету взяв на себе великі со ціалістичні зобов’язання на честь 100-річчя від дня народження В. І. Ле ніна. Успішно їх викона ти — це найвідповідаль ніше, найпочесніше на ше завдання, яке ми повинні успішно вирі шити в році Новому, 1969. І я певен, з таким колективом, як чаш, ми звершимо багато добрих справ в ім’я слави Віт чизни. З Новим роком, до рогі і шановні друзі! З щастям, з творчими успіхами! Проф. В. ХОТКЕВИЧ, член.-кер. АН УРСР, ректор. В ОСТАННІ ДНІ 1968-го РІК 1968 ДЛЯ 34 співробітників нашого вузу був ювілейним. 70- річчя від дня народження відсвят кували доценти 0. К. Живолуп, А. Т. Чекерда, Б. П. Іванов. 60 ро ків минуло академікові АН УРСР проф. В. Є. Іванову, доцентам Д. 3. Гордєвському, К. І. Кононен- кові, В. Н. Кнейчерові, препарато рам Ф. М. Голіщевій і М. С. Ре дько, вахтерові А. І. Заріщькій. Півстолітній свій ювілей відзначи ли доценти Е. М. Жмудь, С. І. Проходський, Б. Г. Пільверман, І. Ш. Чорномаз, В. П. Шерстнюк, старший бухгалтер університету О. Н. Савченко та ін. На своєму останньому в цьому році засіданні велика Вчена Рада щиро вітала ювілярів, побажавши їм міцного здоров ’ я, багатьох ро ків творчої праці. ,БУДЬТЕ ЩАСЛИВІ, ЛЮДИ! СМАК ДО НАУКИ Затихають кроки з ко ридорах, університет пов ниться тишею, твоє одне освітлене вікно серед ти сячі спочиваючих вікон. Саме тоді найкраще працюється, точнішими стають результати, і про стий лабораторний дослід здається інколи Світлані Сергіївні Калмиковій вер шителем наукової долі. Є люди, для яких важ ке сходження на вершину своєї мети важить 1 запа м’ятовується більше за короткочасне святкування перемоги. І не тому, що вони не люблять резуль татів копіткої роботи. Просто для них смак нау ки зливається зі смаком так званої чорнової робо ти, якої в науці не так уже мало. Такою людиною є Світлана Сергіївна, ви кладач електродинаміки на радіофаці. Про своїх студентів во на говорить без уперед женості, не намагається вивести середній тип фі зика, бо вважає, що люд ські індивідуальності менш за все піддаються виведенню середнього арифметичного. Вважає, що смак до науки почи нається з лабораторії. Це її переконання не випад- ксве. Ще в студентські роки вона зустріла свого невтомного вчителя — проф. В. П. Шестопала. Він навчив її полюбити чорнову роботу в науці, допоміг знайти свій ко рабель мрій. Вважає себе щасливою ученицею, і в переддень Нового року бажає всім своїм студентам зустріти таких учителів, як про фесор Шестопал. Сама ж чекає від но вого року більшої 1 ціка вішої наукової роботи. Л. ЛЮБЧЕНКО, наш кор. Учасник симфонічного оркестру Кожен, кому пощастило подо рожувати цього року по Єні сею, пам ’ ятає, звичайно, ве чори відпочинку, що влаштову вались у музичному салоні теп лоходу «Олександр Матросов». Серед виступаючих був і Мико ла Загайний. Твори класиків: Рахманінова, Шопена, Скрябіна… Микола Загайний — це Ім’я відоме багатьом, хто відвідує концерти художньої самодіяль ності, хто слухав виступи сим фонічного оркестру. Фантазія Аренського на тему Ря* бініна та фінал II концерту Сеі- Санса для фортепіано з оркест ром… Талановитому хлопцеві апло дували не лише студенти Хар кова, а й жителі Туруханська, Ігарки, полярники Діксона. У цьому році закінчив меха ніко-математичний. Зараз нав чається в аспірантурі. Такий він — Микола — хо роший хлопець, майбутній нау ковець, талановитий музикант. О. КУЗЬМЕНКО. ВІЧНИЙ РУХ Напередодні Нового року всі ми бу дуємо плани, сягаємо думкою у май бутнє. Наш кореспондент М. МОРОЗО ВА звернулася до директора УФТІ ака деміка В. Є. ІВАНОВА з проханням роз- ювісти про плани фізиків і про те, як (і плани здійснюються. Вміщуємо роз- ювідь Віктора Євгеновича. — Плани фізиків? Як і будь-які плани, вони складаються реально, на підставі того, що вже зроблено; головний їх елемент — те, що треба зробити. Ми завжди плануємо у відповідності з можлизостями. Це сто сується планів кафедр, планів інституту. Єдине, що, на мою думку, за планувати не можна — це наукове відкриття (хоча, власне, плани на шої роботи — це і є до рога до відкриття). Від крить можна лише че кати, вони приходять як результат упертої праці. Специфіка роботи вченого така, що він завжди хоче одержати заплановане. Коли це вдається, вчений спочат ку пережинає моральне задоволення — адже він досягнув бажаного! А потім настає час розду мів, сумнівів, поступово назріває незадоволення: есе не так, все можна було зробити інакше, набагато краще. Це вну трішнє незадоволення собою — стимул даль ших наукових пошуків, Невтомної роботи, пора зок і перемог. Це неза доволення — рушійна сила науки. Буває і не так. Одер жати бажане не вдаєть ся. Вчений опускає ру ки, готовий облишити цікаву тему через її, здавалося б, безперспек тивність. А ця безпер спективність, ця безви хідь часто і є не що ін ше, як відкриття. Тільки щоб воно сталося, треба йти вперед, працювати, не боячися труднощів і невдач, працювати по- справжньому. Приклад? А. М. Блін- кін, заступник декана фізико-технічного факу льтету. З керую науко вою роботою Анатолія МщроФановича. Був час, коли він хотів облишити тему своєї наукової ро боти — нікого не вихо дило. А виявилося, що ця тема надзвичайно ці кава і важлива — просто треба було підходити до неї інакше. А. М. Блінкін уже закінчив свою кандидатську ди сертацію, одержав ці- каві результати; але про довжує працювати, зна ходячи все нові й нові аспекти розвитку теми. Крім, так би мовити, офіційних наукових пла нів, у кожного з нас є свої особисті, набагато ширші і глибші: хочеться зробити якомога більше, «объять необъятное». І як не працюєш, завжди вдається виконати лише дещицю, незначну част ку, а на її місце постає інше, набагато більше і важливіше. Знову пород жується внутрішнє неза доволення, яке рухає вперед науку. Справжнього вченого, на мою думку, відзна чає така риса, як умін ня відділити у плані ре альне від нереального. Це вміння базується на великому життєвому досвіді, на величезній науковій інтуїції, яка теж визначається знан нями. Багато вчених УФТ1 і фізико-технічного факу льтету працюють над виділенням металу у чистому вигляді. Дуже цікаво одержати чистий метал без домішок і де фектів. Завдання не з легких, і можна з пев ністю сказати, що мрія кожного «твердотіль- щика» одержати ідеаль ний кристап з ідеальною решіткою. Це, так би мовити, спільна наша мета, і у відповідності з нею кожен будує свої наукові плани. А ось приклад зов сім інших планів. Наші випускники, за лишаючись працювати в університеті чи в УФТІ, часто залигують: як же буде з квартирою, зар платою? А як дисерта ція? Не зрозумійте мене неправильно, ми не ханжі, та в свій час ми не думали про це, вірні ше, не висували це на перший план. Аспіран том я залишив хорошу роботу і ! комфорта бельну квартиру в Одесі і поїхав з дружиною- асистентом ‘ немовлям у Харків. Довелося жити в гуртожитку, але це ні чого — у Харкові була цікава фізика! Ми із за доволенням будемо працювати в наметі, в пустелі, на півночі, аби творити науку, відкрива ти нове. Я не хочу цим сказати, що треба забу вати про побут, матеріа льний стан наших мо лодих фахівців. У цьому питанні ми ще не вміє мо правильно планувати, а це справа дуже важ лива. Як і всі співробітники фізтеху, давно вже мрію про переселення в но вий корпус у П ’ ятихат- ках — з чудовими учбо вими аудиторіями й ла бораторіями, з спортив ним майданчиком, а в майбутньому із цілим спортивним комплексом. План на рік 1969 у нас великий. Судіть самі: за сідання, де цей план об говорю вазся, тривало чотири години. Мої особисті плани? Серед них значне місце належить альпінізмові. Хочу піднятися на Захід ний Ельбрус. Усім читачам «Харків ського університету» ща сливого року! Щира подяка Група хіміків, що навчалися на факультеті підвищення ква ліфікації викладачів, висловлює щиру вдячність викладачам до центам Б. А. Задорожному, Є. Ф. Івановій, П. К. Шпилево му, Г. К. Середі, Л. Л. Співак та М. С. Новаковському за ці каві лекції. Зичимо вам усього найкращо го у Новому році! І. ГРАСС, доцент Харків ського автошляхового інс титуту. В. БУЗИНОВА, асистент Краматорською індустріа льного інституту. Г. САНЖАРОВА, старший викладач Харківського інс титуту радіоелектроніки. 366 днів. РЕТРОСПЕКТИВА Валентин Вікторович АЛЕН- САНДРОВ, завідуючий кафед рою фізичної хімії: 1968 рік був бурхливим і цікавим роком. У Харкові відбувалася наукова конфе ренція з аналітичної хімії неводних середовищ та їх фізико-хімічних властивос тей. У роботі цієї конфе ренції діяльну участь узяла вся наша кафедра. Ми раді, що конференція, до якої ми готувалися майже два роки, пройшла цікаво, з жвавими дискусіями, що цікавими бу ли доповіді співробітників нашої кафедри. У новому році сподіваємо ся на розширення фронту наукової роботи. А це пов ’ я зане із збільшенням кількос ті співробітників, що зай матимуться лише науковою роботою. І ще є в нас мрія: ство рити разом з кафедрою хі мічної метрології базову ла бораторію по розробці стан дартних зразків 1 досліджен ню властивостей розчинів. Володимир КАЛАШНИК, секретар комітету комсомолу університету: У жовтні 1963 року студенти історичного факультету висту пили з пропозицією провести Ленінський огляд студентських груп. Підсумки його мають бу ти підбиті до сторіччя від дня народження В. І. Леніна. Нам дуже хочеться, щоб ідея ця знайшла широкий відгук у комсомольських групах. 1969 рік принесе нам бага то клопотів. Але і радості та кож. У квітні в Харкові від будеться універсіада. Ми за прошуємо в гості представни ків університетів союзних рес публік. У новому році ми плануємо розширити факультет громад ських професій, відкривши від ділення комсомольських акти вістів і пропагандистів. Великі плани у нас і на тру довий семестр. Влітку 1969 ро- ку три студентських будівель них загони поїдуть у Польщу і НДР. Степан Іванович СІДЕЛЬ- НИКОВ. декан історичного фа культету: Минулий рік приніс нам і радощі, і прикрості. Голов не лихо — знизилася успіш ність на факультеті. Але ра дощів більше. Здано до дру ку «Нариси історії комсомо лу Харківського університе ту», написані авторським ко лективом історичного факу льтету. Наша газета «Істо рик» на конкурсі стінних га зет посіла друге місце в університеті, а самодіяль ність істфаку заробила «5». Нарешті деканат відчув іс тотну допомогу комсомолу і, зокрема, академсектору. На конкурсі студентських праць з суспільних наук 16 істори ків одержали премії. Сім праць надіслано на республі канський огляд, 1 дві з них (роботи четвертокурсників Решетникова та Чижова) представлено на Всесоюзний. Усі ми сподіваємося, що в новому році підвищиться ус пішність на нашому факуль теті. Микола Володимирович ВА СИЛЕНКО, голова спортив ного клубу, старший викладач: — Для наших спортсменів рік минулий був знаменним і радісним. П’ять спортсменів, студентів університету, брали участь в Олімпійських іграх у Мехіко. Один з них — Василь Матушевас, студент економ- факу — привіз із Мехіко зо лоту медаль. На змаганнях з художньої гімнастики у Вар шаві Лариса Бугаенко, п’яти- курсниця біофаку, посіла чет верте місце. На першості Харківської об ласті з художньої гімнастики перемогли теж спортсменки університету: перша — Люда Кирюшина, студентка другого курсу біофаку; друга — Таня Веселова, другокурсниця ра- діофаку. Це радість не лише для дівчат, але й для їхнього тренера Вікторії Володимирів ни Любимової. У новому році нас чекають серйозні випробування — Спартакіада профспілок. Олександр Васильович РОЗ- ДАЙБІДА, викладач кафедри пслітичної економії: Найважливіша для мене подія цього року — захист кандидатської дисертації «Закон соціалістичного нако пичення та його використан ня у колгоспному виробницт ві». Я дуже радий, що рі шення останніх Пленумів ЦК КПРС та ЦК КПУ з питань сільського господарства під тверджують актуальність і потрібність досліджень, яки ми я займався 1 продовжую займатися. З нового року розпочинає ться для мене викладацька робота. Буду читати лекції на заочному відділенні Істо ричного та механіко-мате матичного факультетів, вес тиму семінари на стаціо нарі радіофаку. 365 днів. ПЕРСПЕКТИВА ,31 грудня 1999 року ЦІЛКОМ РЕАЛІСТИЧНА ФАНТАЗІЯ Напередодні Нового року наші кореспонденти звернулися до тих, кому сьогодні — 18. «Уявіть себе напередодні року 2000-го. Вам — 50. Які ви, хто ви?». ЗБУЛОСЯ, ЯК ХОТІЛОСЯ Отже, починається урок. Але — стукіт у двері, чиїсь обличчя, усміхнені і чимось зна йомі, шепіт: «Оленко!» Пригля даюся, і серце завмирає. Ці солідні, бородаті люди, які по- хлоп ’ ячому зазирають у двері класу, — мої університетські друзі. Сміх і радість одночасно стискують горло, як колись на уроках, але багаторічна педаго гічна витримка дається взнаки. Я насуплюю брови, а в голові: Друзі, ви знайшли мене в . . длекій сибірській школі, • и дотримали слова. А ваша Оленка давно стала Ольгою Ми колаївною, і перед нею зараз тридцять пар зацікавлених, хит руватих очей. Мої учні, коли б ви знали, що зараз робиться у серці вашої строгої вчительки! Надто несподівана для неї зу стріч з юністю, надто все збу лося, як хотілося! О. ЛЕИНИК, студентка філфаку. І ЩЕ ВСЕ ЖИТТЯ ПОПЕРЕДУ Ось і закінчився ще один, майже передостанній, день 1999 року. Підряд було дві па ри, ще одна попереду. Навіть втомився трохи. Та й студенти сьогодні дещо розбурхані: Но вий рік — 2000-й — біля поро гу. 50 років. Як швидко вони про майнули! Чого досягнуто? За вершую розв ’ язання багатьох ці кавих проблем: велика теорема Ферма, закон розподілення про стих чисел… А вечори, як і в студентські роки, віддаю шахам. 1 звання гросмейстера зобов ’ язує, 1 про сто без шахів не можу. Але все це — ввечері. А зараз — дзво ник на третю пару, в аудиторії студенти. Вони чекають. І ще все життя попереду. В. АЗАРОВ, студент 1 курсу мехмату. РОЗДУМИ НА ПОРОЗІ Напередодні Нового року прощаються з університе том випускники фізико-технічного факультету. 14 дипло мів з відзнакою. 81 з 105 студентів на «відмінно» захис тили свої дипломні роботи. З Нового пику починається для них нове життя, і, можливо, саме через це співпад ’ Н- ня так по-особливому, серйозно і вдумливо оглядаються вони назад І вдивляються у майбутнє. О АПИТ О себе: чи 3 . іС: 5 я ще на рік па. ■ ■ юя сту дентом * о, що, мабуть, не згодився б. Адже с; ■ – і ому вся принад . т’ . тського життя, ._. не воно вже не повториться. А хіба міг би я уявити себе студентом без на шої групи, нашого кур су? Може, я не був популярним на курсі, але серед тих, з ким я вчився, у мене було багато друзів. Розста ватися з ними важко. Я від ’ їжджаю до Ки єва, і не буде поруч зі мною Володі Грицен ка, Едика Тальянсько- го, тих, з ким я пос тійно ділився думками і планами, тих, хто за- вжди розумів мене. Але хіба буде такою великою відстань між нами? Певен, що вона не зруйнує нашої дру жби. Надовго запам ’ ятаю ться й університетські педагоги. Одні підко- рюють своєрідною ме тодикою викладання, другі — своєю чарівні стю, захопленістю ро ботою. Хіба може сту дент, який пройшов практику у Василя За харовича Суркова, за бути його? Ніколи. І через десятки років па м ’ ятатимемо ми його тісну лабораторію. Прощаючися з нами, Василь Тимофійович Грицина прохав під тримувати зв ’ язки з факультетом, допома гати йому. Гадаю, що швидше ми потребу ватимемо допомоги фа культету. Більше п ’ яти років ділилися з нами своїми знаннями вик ладачі фізгеху, і саме до них ще довго бу дуть звергатися за по радою, поясненням, підтримкою сьогодніш ні випускники. Отже, пройшов за хист, підписано призна чення. Але не день за хисту був тим днем, коли вперше почуваєш відповідальність, усві домлюєш свою самос тійність. Для мене злам настав раніше, тоді, коли я вперше прийшов на виробничу практику. Мої вузівсь кі уявлення про май бутню роботу сильно похитнулися. Усі ми вважали, що, прийшов ши до НДІ, будемо займатися тільки вели кою наукою. А експе риментальна фізика починається з молотка і зубила. Обладнання у більшості випадків до водиться робити свої ми руками. Хай пам ’ я тають про це молодшо- курсники і не малю ють собі ілюзії. Ні, день захисту не був переломним. Він взагалі не викликав особливих тривог, то му що всі думки вже пов ’ язувалися з май бутньою роботою, 1 хвилювала вона, а не оцінка за дипломну ро боту. Оцінка вже нічо го не вирішувала, вона перетворювалася на формальність, вона бу ла ще атрибутом сту дентства, а ми вже пе реставали відчувати себе студентами. Чого я: побажати фізтеху на прощання? Мабуть, щоб Михайло Миколайович Макаров працював ще 20 років. В. ЯКОВЕНКО, випускник фізте ху. НОВОРІЧНІ ЕТЮДИ ВІЧНІСТЬ хвилини СТУДЕНТСЬКИЙ ГУРТОЖИТОК у Новорічну ніч нагадує найща- сливішу країну — вічну моло дість. Безтурботність і наївне чату вання чогось незвичайного, від чуття вічності таких хвилин, коли бутерброди з відблиском ново річних лампочок здаються най смачнішими делікатесами, а дів чата, обсипані конфетті і дитячим сніжком, виглядають мудрими принцесами і королевами кількох островів, або, принаймні, одно го — студентського. ПІСЛЯ ГОМІНЛИВОГО літа наш спортивний табір «Фігуровка» ні би впадає в сплячку. Маленькі дерев’яні будиночки з написом «Мій дім — моя фортеця» вже не повняться голосами, мріями, а приймають нових гостей — ві тер і хурделицю. У переддень Нового року, коли ми прокладаємо перші кроки по сніговому заповіднику, табір не мовби весь оживає. Знає: то дав ні друзі до нього йдуть. Наполохані голосами сосни ніжно вклоняються, а потім, ні би піднявши голову, стають ви сокими, як саме небо. Коли стоїш посеред цієї лісо вої первозданності, вже чуєш па лахкотіння вогнища, думаєш: най краще зустрічати Новий рік у лісі, серед живої, а не зрубаної сос ни. Залишаються кілька хвилин життя старого року. Приготувати годинники, включити транзисто ри і…І Лунають дванадцать ударів Кремлівських курантів! Піднято «келихи» (неважно, що це зви чайнісінькі залізні кружки!). Значимість кожної секунди від чуваєш всіма фібрами душі Стаєш урочистим і трохи заду маним. «Що принесе тобі рік Но вий?» Чи знайдеш ти в звичай нісінькому, буденному незвичай не, спроможне схвилювати тебе? За одну хвилину перед очима постають цілі роки. Починаєш ві рити у безмежність хвилини. Трохи захмелілі від якогось незрозумілого щастя, ми будемо вибігати в ліс, захочемо заблука ти у колючих віях сосон і прига дуватимемо гори. Ця хвилина буде у кожного і, можливо, кожний подумає про своє, але обов ’ язково пригадає вперше підкорені вершини, пер ше вогнище серед снігів, першу втрату друзів… МІЙ ДІД — СТАРИЙ лісник — запрошував часто до себе. Але якісь там буденні клопоті, зава жали. Зібралась тільки на Новий рік. Дивним було слухати його роз повіді. У лісі він знав усс: від (Закінчення на 4-й стор.). Здрастуй, Діду! «Що б ви сказали Дідові Мо розу, якби випадково зустріли його?» Валя С.’ Своє заповітне ба жання. А також: чи нема у Вас зайвих шпаргалок? Валя К.: Дідусю Мороз, зві льни мене від сесії! Юркова О., третьокурсниця геолого-географічного факуль тету: На Новий рік припадає день мого народження, так я б запросила Діда до себе на іме нини. Невідома з фізфаку: Я по прохала б старого, щоб він допо міг мені робити для людей біль ше щастя іі добра. Фізик: Сказав би, щоб хоч на тиждень вмістив у душі наших суворих екзаменаторів елемен ти задоволення нами. Ю. Тройко, першокурсник філфаку: Дідусю, забезпеч мені підвищену стипендію! Світлана М.: Виконай моє бажання! Ти ж знаєш, яке! Першокурсник філфаку: Хай би Дід Мороз утнув так, щоб (Закінчення на 4-й стор.). БУДЬТЕ ЩАСЛИВІ, ЛЮДИ! «БО Я ЖИВУ!» Приємне довге обличчя, шовковисте волосся, ве села, щира 1 привітна, — словом, така, як майже всі на першому російсько му. Трішки чимось незадо- волена, трішки розгубле на від усвідомлення того, що відвідувати всі гурт ки, які є і в які так хо тілося б, — не можна хо ча б через ге, що треба читати Есхіла, Лорку, Арістофана та Інну Гофф, А. Вознесенського та І. Снегову. А англійська, латинь?… «Боже мій, тільки за раз я розумію, що доба — це всього 24 години. 24 години…». …А вдома, на столі, на підвіконнях, на стінах і на постелі, — листівки з білосніжними ромашками, з ромашками та з балери нами. — А як ти прийшла на філфак? — запитав я Ольгу Лейник і аж не зручно стало від погляду її та відвертої усмішки: «…Журналіст..». — Та так. Школярува- га, була відповідальною за культсекгор, за клуб передвихідного дня, відві дувала гургок сучасних бальних танців і всіляко намагалася причаститись мистецтву. ІЦе — грала, в баскетбол, «виграла» другий дорослий. Закін чила тридцять сьому шко лу Харкова (з золотою, до речі, медаллю. Вона про це не говорить, а я знаю) Та ще з першого класу мріяла стати вчителькою. За 10 років багато потім продумала. Та бачу се бе педагогом з дитинства. А. КОМАР, студент. НАШ СТАРШИЙ ТОВАРИШ Звичайний робочий день. І майже всі співро бітники апарату управлін ня побувають у нас, у друкарському бюро. Кож ного привітно і доброзич ливо зустрічає наша стар ша друкарка Єфросинія Федорівна Рак. Вона в університеті працює вісім років, а старшою друкаркою — другий рік. У нашому колективі — молодь, що тільки-но по- чинає працювати, і Єфро синія Федорівна наполег ливо і терпляче вчить нас, передаючи свій досвід. Причому вчить вимогливо, без будь-яких скидок. По гано зробив — перероби. Тільки тоді навчишся. У нас дружний колек тив, і в ньому хороші традиції. День народжен ня кожного з нас ми від значаємо у кафе чи в тісному домашньому колі. І в цьому теж немалий внесок нашого старшого товариша — Є. Ф. Рак. Адже не так просто знай ти підхід до семи різних характерів, уміти побуду вати роботу так, щоб ніх то не відчував утоми і не вдоволеності. Вона це вміє, і ми дуже раді, що в нас добрий, справедли вий, чулий та вимогливий керівник. Г. НЕЦВЄТ, співро бітниця друкарського бюро. ЧАС НАДІЙ І ЗВЕРШЕНЬ Зараз працюю у Франції. Французькою мовою захопив ся у школі. Років у п ’ ятнадцять почав цікавитися й іншими ро манськими мовами, міг читати 1 навіть перекладати. Та грунтов но вивчив їх тільки в універси теті. Університет був новою схо динкою вперед, до мети. Там довелося зустрітися з трудно щами і радощами. Там у ме не зародилася Ідея про спіль ну мову. Ось чому я намагався якомога глибше розібра тися в предметі і завданнях мо вознавства, в іноземних мовах, вивчив уже створену до мене міжнародну мову есперанто. Десь у вісімдесятих роках вийшло кілька моїх статей про романське мовознавство. Зараз готується до видання мій твір (теж із цього питання) — плід роботи за останній десяток оо- ків… Ну, що там казати — справ ді, життя прожите не марно. Однак що я кажу? Життя ките? — Ні, воно тільки по їсться. Давайте ж пригадає- ■лова давнього студентсько- о .,мну; «Веселімося, поки ми молоді». С. КОЛПАЩИКОВ, пер шокурсник факультету іно земних мов. ,СУМНИЙ ЖАРТ Як загинув Дід Мороз Дід Мороз піднімався по безмежно довгих університет ських сходах, і невеселі дум ки роїлися в його голові: «Е-ех, був час — єдиним ду хом злітав цими сходами, а тепер і серце здає щось, і гу би сохнуть від спраги. Во дички б…». — Хлопчику, — гукнув він студента, що мчав ку дись, — де б тут водички попити? — Це що, новорічний жарт, діду? — розреготався студент і помчав далі. Здивовано подивившись йому услід, Дід схопив за руку дівчину. — Дочко, води б мені… Дівчина, обережно підтри муючи старого, підвела його до дверей, на яких красува лася літера «М». . — Тільки тут, — трагічно прошепотіла вона 1 пішла со бі далі. Почуваючи, що сили зали шають його, Дід Мороз опус тився на підлогу коло білих дверей. — Води, води, води!… — розкотилося по університет ських корпусах. Гробова тиша була йому відповіддю. Л. РИЖОВА. ПЕРВАЧКАМ — НОВАЧКАМ Тут и Альма Матер,’ Тут и агитатор, Тут и член профкома, Тут и сам декан. Окружив любовью, Создают условья, Чтоб зачет тобою Был успешно сдан. Первачку — забота, Первачку — вниманье. Так воздай им, деточка. Сторицей за старанья. Если ж ты трудиться Честно перестал, Смотри, чтоб мать-анализ Мачехой не стал. Редакція висловлює щиру подяку тт. Єні, Нулаєнкові, Луцькій, Раїлкові, Хейфецу та колективові студкорів, що взя ли участь у підготовці ново річного номеру газети. З Новим роком, друзі га зети! З новим щастям! / ТАНЕ БУВАЄ… З невигаданих анекдотів, розказаних професором 0. Т. Давидовим З ІСТОРІЇ ЗАСІДАНЬ ВЧЕНОЇ РАДИ. Якось професор Сушкевич, відомий в університеті своєю розсіяністю, запізнившись на засідання Вченої Ради, прий шов просто у пальті. Під час перерви, виходячи палити, він звернувся до голови засідан ня проф. Петренка: — Прослідкуйте, будь ласка, щоб речі не вкрали! хх х Одного разу під час захис ту дисертації було надзвичай но нудно. І головуючий будив присутніх дзвіночком. Але… заснув сам, тримаючи дзвіно чок у руках. Раптом усі присут ні попрокидалися від неспо діваного звуку: дзвіночок упав на графин з водою. ххх ЛИХІ ПРИГОДИ З КАРАЗІ- НИМ, власне кажучи, з пам’ят ником йому, відбувалися не раз. Ну, по-перше, місце, на яко му він зараз стоїть, уже тре тє його «місце проживання». По-друге, якось на початку 30-х років його… вкрали. І не просто вкрали, а з причин принципового порядку: нема чого вихідцю з буржуазної ро дини стирчати перед універ ситетом. Довелося тодішньо му ректорові проф. Я. С. Блу дову попобігати. Врятував- Таки Каразіна, просто з пла вильної печі вихопив, лише ка пелюх розплавився. Так і сто їть тепер Каразін без капелю ха. А дехто довго ще закидав Якову Семеновичу: — Ніколи не думали, що та ка людина, як Блудов, член партії з 1917 року, захищатиме буржуазного інтелігента! Але й це не усе. Була ще пригода. Колишній проректор по госпчастині Фомичов дивив ся, дивився на пам’ятник, та й прийшов до висновку: занадто він сірий. Викликали термінове, малярів, і «вдягнувся» Каразін під пильним наглядом Фомичо- ва у блакитний камзол і білі штані. Довго потім фарбу зми вали. Напередодні Но вого року група співробітників та викладачів нашого вузу відсвяткувала новосілля. У нові квартири вселилися сім ’ ї викладачів Чи- гринова, Бондарева, Шарапова, Давидо вої та ін. Щиро віта ємо новоселів. Мы с тобой еще вчера Получили ордера, А сегодня едем В далекие края. Наш путь и далек, и долог. Но бодро гудит мотор, — На Салтовский поселок Вези нас, товарищ шофер! Эх, гражданочка, да новоселочка, Пригодится к новоселью тебе елочка! о і О. 2- І 5 0 2 = о І „ ’ І 5 о > 5 1 ^щ 4 « .5 ’ о. Ф к іи X X -і з І п £ Ф Я ч °- 5 & 5 ^ ^ £ ° ? о о 5 “ 1 І о О X о О. І и ш С Натиск нужен и уменье, И смекалка и сноровка, Чтоб любое порученье Смог ты отфутболить ловко. Здрастуй, Діду! (Закінчення) на наших екзаменах не було «виводящих» запитань. Юра К.: Хтозиа… Я ж не зу стрічав його. Четвертокурсник фізфаку: Люблю розмовляти із розумни ми людьми. Втім, може, ми ра зом складемо зимову сесію? Га? Техпрацівниця університету: Діду, влаштовуйся до нас ліф тером. Хоча б через день! Юра В.: Дідусю, перетвори одну мою знайому на Снігуронь ку! Олег Я.: Розумієш, діду, дав но вже в мене якісь банальні думки: не хочу вчитися, а хо чу женитися. Що робити? Допо можи! Першокурсник геолого-геогра- фічного факультету: Рік 68 буз для мене роком великих неспо діваних вдач (став студентом університету). Як ти думаєш, діду, може і наступний рік теж буде щасливим? Дуже хочеться! Сергій С.: Діду Мороз! А що в тебе в мішку? Наталя М.: Дідусю! Ніяк не вірю, що ти справжній! При знайся, хто ти! Ну, будь ласка! Горборукова, філфак: Я б попрохала якийсь подарунок (у залежності від настрою мого 1 Діда Мороза). Група студентів радіофізич ного, механіко-математичного та історичного факультетів: За просили б Діда розпити з нами пляшку «Шампанського». А як же — Новий рік, свято! ШИРОТА НАУКОВИХ ІНТЕРЕСІВ Декан: Студенте, чому не відвідуєте лекцій? Студент: А я в літературі люблю не все, тільки поезію. А в поезії я люблю одного поета Клюева. Декан: А в поета ви лю бите… один рядок? Краще не вигадаєш (З почутого на зборах) ▼ Вот какая получилась причина. ▼ С откуда же я мог брать и что я мог делать? яг Не надо таких репли- ков кидать! чг Брать за душу эту зав- столовую и тряхать ее даль ше. ▼ Надо бить завстоловую о том, что она не дает каче ственной еды. ▼ Вот еще где лежит при чина нашей работы и выяс нения об этом. ▼ Как я его уточню, что он жулик? ▼ Предъяви свое удосто верение, и мы его споймаем. ▼ Не имеет она никако го морального права тебя об зывать! ОДИН АКТОР довгий час приставав до Бернарда Шоу відносно рекомендаційного листа до директора театру. Письменник, зрештою, під дався проханням і написав: «Направляю до Вас м-ра Смітта. Я бачне, як він грав Гамлета, Шейлока, Макбета і в шахи. Особливо рекомен дую Вам партію шахів з ним». ПЕСНЯ СНЕГУРОЧКИ Мне говорят: «Снегурочка, Какая же ты дурочка! Зачем ты так торопишься Любить и быть любимой* Ведь годы твои юные И ночи твои лунные Пройдут, и не воротишь их — Вся жизнь промчится мимо». Мне надоело тешиться Холодной белоснежностью: Ведь кто из нас, из девушек, О счастье не мечтает! Я сердце свое льдистое Хочу наполнить нежностью. Пусть от любви и нежности Оно совсем растает. Л. Фризова. ГЕНІЯМ ЛЕГКО Коли семирічний Моцарт давав концерти у Франкфурті-на-Майні, до нього підійшов хлэп-мк років чотирнадцяти і сказав: — Як ти чудово граєш! Мені ніколи так не навчитись. — Чому? Адже ти зовсім дорослий. Спробуй, а якщо не вийде, поч ни писати ноти. — Я пишу… вірші… — Це теж дуже цікаво. Писати гарні вірші, мабуть, ще важче, ніж створювати музику. — Та ні, зовсім легко. Ти спробуй… Співрозмовником Вольфганга Моцарта був юний Йоган Гете. ВІЧНІСТЬ хвилини непомітної квітки до невелич кого джерельця, від тривожного крику дрозда до молодої симфо нії солов’їних трелів. Він був мудрий дід. Коли горіло вогни ще, він вбачав у ньому загиблі папороті і громові дерева. У хвилини зустрічі Нового року він побажав мені доброго і чулого серця. По-старечому розцілував і заснув. Я дивувалася його бай дужості: старіє дід, не міг ще трохи погомоніти зі мною. А йому снилися берези. У ЦЮ НОВОРІЧНУ НІЧ я була на Ейфелевій вежі. Навкруги ме- (Закінчення) не гігантськими крилами білих ле бедів стелились хмари. Перепле тіння вежі здавались зірчатими вітражами, а їх відс’лиски робили чарівною мою одежу, руки, очі. Годинник фосфорично блищав, і я мимохіть кинула на нього погляд. Стрілки зупинились на хвилині, що вирішувала долю Но вого року. Я здригнулась від думки, що назавжди залишусь у році старому. Але раптом поча ла помічати, що мої очі з на солодою вбирають у себе без межжя простору. А руки в спро мозі тримати, як іграшки, кілька будинків з найщасливішими людь ми. Я зраділа своєму відкриттю і заспокоїлась: усе залежить від моєї вигадки. І вже не хотілось ні про що думати. Тільки диву ватися казкою, тільки вигадувати казки. Раптом затріпотіли крила хмар. Спочатку сховалися зорі. Стало сутеніти. А потім пішов сніг. Зо ряне світло з сніжинками лилось на землю. Здавалось, на землю падає небо — недоторканий за повідник білих, білих лебедів. Рухливі маленькі цяточки ро стуть, ростуть. Будинки, мов не мовлята, виринають з сніжних пелюшок. І враз — доноситься прозорий дзвін кришталю. Земля зупинилась здивована: відчуття вічності щастя в одній хвилині. Ранковим сонцем виростають у вікнах люди. Любов ЧЕКАЛОВА. «ХАРЬКОВСКИЙ УНИВЕРСИТЕТ» Орган парткома, ректората, комитета ЛКСМУ, профкома и месткома Харьковского ордена Трудового Красного Знамени государственного университета им. А. М. Горького. На украинском языке. Харків, пл. Дзержинського, 4, корпус 12, тел. Г-0-17-68. Редактор Л. МЕЖОВА. БЦ 00708. Друкарня видавництва Харківського обкому КП України. Сумська вул., 13. Зам. 1-2175. Тир. 1.500.