Н О В О Р І Ч Н Е В одні« сім’ї, у рідній хаті З а мрії, здійснені сповна, Братерством здружені, багаті, Ми келих вип’ємо до дна. З а мирний день Нового року. Щоб згас війни кривавий хмиз; З а те, щоб людство чуло кроки, Якими йдемо в Комунізм. З а новий день Нового року, З а світлі, зоряні путі, З а очі чесні і глибокі, З а їхнє щастя у житті… Х ай між планет , в космічнім герці Радянські грають кораблі, Ударом Молота і Серця Кується Доля на Землі. Орган парткому, ректорату, комітету ЛКСМУ, профкому і місцевкому Харківського ордена Трудового Червоного Прапора державного університету ім. О. М. Горького NoNo 1—2 (1708—1709) • Четвер, 1 січня 1970 року. • Ціна 2 коп. Хай живе рік1970-и! 1970-й рік. Відпові дальний для нашої кра їни, коли життя, діла і звершення її трудів ників осяяні світлом ленінського ювілею, що наближається. Цей рік вступає у свої права. Досягнення вчених уні верситету, успішне нав чання студентів, та ве лика ідейно – політич на робота, яка здійсню ється в нашому вузі,— усе підкорене одній ме ті— гідно зустріти слав ну дату. І нехай наш внесок у цю зустріч буде ва гомим! Нехай діяльність на ших науковців принесе істотну нористь народ ному господарству! Не хай ті, що одержують університетські дипло ми, залишають вуз чу довими спеціалістами і справжніми радянськи ми громадянами! Ми з вами на порозі великого року — року славного ленінського ювілею. Нехай для кож ного з‘ кас він стане ро ком творчих перемог, щастя, радості! З Новим роком! ОСТАННІМ И днями… НАПЕРЕДОДНІ НОВОГО РОКУ на історичному факультеті сталася радісна подія: здобув сту пінь доктора історичних наук професор С. М. Королівський за друковані праці на тему «Пи тання історії та археографії Великої Жовтневої соціалістичної революції». А за два дні перед захистом стало відомо. Степанові Мефодійовичу Королівському, як і всьому авторському колек тивові двотомної праці «Перемога Великої Жо втневої соціалістичної революції на Україні» присуджено Державну премію Української PCP 1969 року в галузі науки і техніки. «БОРОТЬБА КПРС за розвиток соціаліс тичної революції 1 зміцнення Радянської вла ди (листопад 1917—липень 1918 року)» — таку лекцію для співробітників університет ського апарату управління прочитав викла дач кафедри історії КПРС В. І. Сагалаєв. ОСТАННЄ В ЦЬОМУ учбовому році засі дання вченої ради геолого-географічного фа культету розглянуло підсумки науково-дос лідної роботи факультету в 1969 році і на креслило план діяльності на наступний рік. Члени вченої ради заслухали інформацію про поточну успішність і готовність першоку рсників до сесії. СЛУХАЧІ ТЕОРЕТИЧНОГО СЕМІНАРУ літературознавців на останньому в цьому ро ці занятті познайомилися з доповіддю зав. кафедрою російської літератури проф. М. П. Легавки «Ленінські принципи вивчення літе ратурної спадщини». СВЯТО НОВОГО РОКУ для них особли во радісне — наприкінці грудня вони одер жали посвідчення про закінчення факульте ту підвищення кваліфікації. їх 64 чоловіки— викладачі фізики, хімії і математики україн ських вузів і технікумів, слухачі другого по току 1869 року. Час навчання не минув для них марно. Так, співробітник ХНІ Г. Д. Мохов закінчив роботу над дисертацією і представив її до захисту, Л. Г. Руфіна з Кримського пед інституту склала кандидатські екзамени, В. В. Лєсной з Луганського машинобудівного інституту розробив методичний посібник з геодезії; закінчив дисертацію і співробітник ХПІ Я. М. Жовнір. Щиро поздоровив випускників декан факу льтету Б. П. Данилевич, бажаючи їм успіш ної роботи, творчих успіхів, нових наукових статей і досліджень. Ми теж приєднуємося до поздоровлень Бориса Пилиповича: щасли ва вам путь, випускники тринадцятого факу льтету! КРЕМЛЕВСКИЕ КУРАНТЫ Звенят куранты… Полночь… Снегопад- Минут раздвинув сомкнутые грани, На черный, золотом тисненный циферблат Ложатся отблески рубиновых сияний. Летит на башни звездного Кремля Снежинок рой на белых парашютах. Куранты бьют двенадцать… Вся Земля Задумалась о будущих маршрутах. Л. КОНДЫРЕВ. ,Здрастуй, завтра! Здрастуй, Новий рік, 1970! Ти” вступив уже в свої права. А напередодні, в ос танні дні року 1969, наш: кореспонденти, як і корес понденти багатьох газет, звернулися до читачів із за питаннями, на перший по гляд, такими звичайними, такими по-доброму традицій ними і приємними: ЩО ОЗНАЧАЄ ДЛЯ ВАС ПРИХІД НОВОГО РОКУ? ЧОГО ЧЕКАЄТЕ ВИ ВІД НЬОГО? Проф. Я. С. БЛУДОВ, член КПРС з 1917 року: Наступає 1970 рік, особливий, Ленінський, рік нових планів і за думів, Усі наші думки — у зав трашньому дні, ми вже прощ а ємося з прожитим роком. А рік 1969 був хорошим — для всіє” нашої країни, для всіх нас це був час праці і творчості, на полегливого виконання зобов’я зань, узятих народом до слазно го свята — 100-річчя з дня на родження В. І. Леніна, великого вождя й учителя, найближчої, найдорожчої нам людини. Рад існо усвідомлю вати, ЩО ПІД керівництвом Комуністичної пар тії ми неухильно йдемо по ш ля ху, вказаному великим Іллічем, виконуючи його накреслення. Нам, учасникам Ж овтня, лю дям, що бачили й чули Ілліча, приємно зустрічати ювілейний, Ленінський рік, бачити, як загоряється зоря комунізму, торжествує велика Ле нінська правда. Мені здається, що час не ми нає для мене марно — вніс, хо ча й маленьку, але свою частку праці в пропаганду ленінських ідей, намагався змалювати молоді ленінський чарівний образ, пере дати його палке слово. Хочеться, щоб і в 1970 р. була можливість працювати, всі сили віддаючи будівництву комунізму, працювати для торжества ленін ських ідей. Проф. О. Т. ДАВИДОВ, заві дуючий кафедрою загальної хі мії: — Новий рік — це завжди но ва сторінка життя. А 1970 — рік особливий, ювілейний. Він нади хає мене, і я чекаю його з не терпінням. Сподіваю ся досягти нових результатів, звершень. Проф. Я. О. ГЕГУЗІН, завідую чий кафедрою фізики кристалів: — Ленінський ювілейний рік для нас, як і для всіх радянських лю дей, особливий. Мені дуж е приємно, що напередодні вели кого ювілею захищають канди датські дисертації два моїх учні — перші випускники кафедри. Незабаром вийде з друку моя науково-популярна книга, де вмі щено 60 нарисів про диф узію у кристалах. А ще хочеться до Л е нінських днів закінчити велику роботу, в якій будуть підбиті під сумки багаторічних досліджень кафедри в галузі диф узії. Колектив кафедри прагне від значити Ленінський рік початком нових дослідж ень, значним по ліпшенням усіх видів роботи із студентами — викладацької і по- літико-виховчої. Н а ч а л ь н и к Н Д С Вам доводилося чути про НДС університету? Сьогодні у мене зустріч з керівником на уково-дослідного сектору Сер гієм Михайловичем Зеленіним, одним з найцікавіших, найріз- носторонніших людей. Сергій Михайлович працює в Н Д С уж е півтора роки, за цей невеликий відрізок часу вдвоє зоіс обсяг госпдоговірних ро біт, виконуваних науковцями уні верситету, а фонд накопичення збільшився до мільйона двохсот тисяч карбованців, що дозволить університетові в майбутньому році розпочати будівництво влас ного житлового будинку. Він розповідає про свою ро боту, про плани; про підготов ку НДС до ленінського юві- іею. А на всі прохання розка зати про себе чую: — Ну, що там про мене го ворити! А потім посміхається і за- уважає: — Лижі — моє захоплення! А ще — туризм, я майстер спорту з туризму. Виходить так, що це захоплен ня не лишається його особистою справою, а нерозривно пов’яза не з роботою. Сергій М ихайло вич читає лекції з загальнофізич- ної географ ії і картограф ії на ге- олого-географічному ф акульте ті і керує зимовою практикою студентів, що проходить у Кар патах, Карелії, на Кольському півострові. А цього літа С. М. Зеленій був головним суддею зльоту юних туристів і краєзнав ців, який відбувався в околицях Ізю ма. Знайомі місця… Тут він во ював. У нього на грудях — орден ська планка. Як багато .наго род у С. М. Зеленіна! А за кожною з них — бої, воєнні операції, спогади. Так, він не забув жодну подробицю тих років. …Новорічна ніч. Настає 1942 рік. Сильний мороз. По томлені солдати поспали годи ну—другу — і знову в бій. Треба було взяти Малоярос- лавець під Москвою. І знову мова заходить про новорічні плани, про те, що че кає доцент С. М. Зеленій від ювілейного року. — Хочеться, щоб було багато цікавих робіт для біологів, еко номістів, ф ізтехівців, щоб більш е студентів брали участь у вико нанні госпдоговірних робіт. Для себе планую продовжувати працю у туристсько-краєзнавчо му клубі «Стежинка» у Палаці піонерів. Лю блю працювати з дітьми, з молоддю … Багато турбот у Сергія Ми хайловича. І весь час ідуть до нього люди— то з прохання ми, то, щоб разом вирішити якесь невідкладне питання. Я йшла від людини, одержи мої пристрастю до роботи, лю дини, для якої робота — дже рело постійної, вічно нової ра дості. Л. ВАСИЛІНА. Рік народження 1969 У 1969 ропі комсомольці-падіоФізнки: АКТИВІЗУВАЛИ РОБОТУ КОНСТРУКТОРСЬКОГО БЮРО За короткий строк його існування відремон товано на кафедрах кілька десятків прила дів, робиться ряд електронних реєструючих пристроїв для ЦНБ, завершуються перегово ри по розробці госпдоговірних тем. СИСТЕМАТИЗУВАЛИ ПІДБІР КОМСОМОЛЬСЬКИХ КАДРІВ Було розповсюджено серед абітурієнтів анке ту про громадську роботу майбутнього сту дента. Результати говорять самі за себе: сьо годні першокурсники беруть активну участь у комсомольському житті факультету. СТВОРИЛИ СТУДЕНТСЬКЕ КАФЕ Ініціатор його створення — заступник секре таря факультетського комсомольського бюро Микола Мисюра, третьокурсники Ігор Боров- ський, Володимир Мірошниченко, Наталя Скибида, другокурсник Валентин Ротко. Ка фе користується великою популярністю се ред студентів. ЗАКІНЧУЮТЬ ОБЛАДНУВАТИ СПОРТЗАЛ у своєму гуртожитку по ву 0 . От. Яроша. Під керівництвом Віктора Кушніра, Олександра Мсйсеєнка, Володі Хмеленка третьокурсники прибрали у приміщенні. Тепер справа лише за обладнанням. * * * Багато дечого нового з’явилося в житті мех мату: УПЕРШЕ В ПРАКТИЦІ ФАКУЛЬТЕТУ семінари із студентами перших курсів прова дили старшокурсники. БЮЛЕТЕНІ СНТ стали регулярно інформувати мехматівців про стан справ у студентському науковому товаристві. ДИПЛОМІВ І СТУПЕНЮ удостоїлися на обласному огляді студентсь ких робіт наукові праці п’ятикурсників В. Калюжного, Г. Фельдмана, шестикурсника П. Левіна. * * * СТУДІЯ ГРАФІКИ — таке нове відділення почало працювати на університетському факультеті громадських професій у 1969 році. Здрастуй, завтра! Є. В. ПАРІНА, доктор біологіч них наук, завідуюча кафедрою біохімії: — Рік, що наступає, буде для нашої кафедри ще більш напру женим і насиченим, ніж рік 1969. Як і всі радянські люди, ми го туємося відзначити ювілей вож дя, посилюємо роботу із студен тами по підготовці до студентсь кої наукової конференції, прагне мо повністю виконати зобов’я зання, взяті на честь 100-річчя В. І. Леніна. Проф. О. П. МАМАЛУЙ, заві дуючий кафедрою політичної економії: — З нетерпінням чекаємо на прихід нового, 1970 року. Він при несе нашій країні нові видатні успіхи у розвитку економіки, на уки й культури. Для кафедри цей рік відзначатиметься тим, що вий дуть у світ дві монографії: «Ле нінський етап у розвитку політич ної економії» (23 друк. арк.) і «В. І. Ленін про шляхи селянства до комунізму» (13 друк, арк.) та збірки статей, присвячених ле нінському ю вілеєві. На кафедрі буде захищено у ювілейному ро ці вісім кандидатських дисерта цій. І ще одна подія, до якої ми вже зараз готуємося: наша ка ф едра стане організатором на укової сесії кафедр політично, економії вузів м. Харкова, при свяченої 100-річчю з дня народ ження 3. І. Леніна. Твооча робота по дальшому розвиткові теорії марксизму-лені- нізму і пропаганді його ідей на була особливого значення у зв’язку з підготовкою до ленінсь кого ювілею. Керуючись нещо давно опублікованими Тезами ЦК КПРС «До ЮС-річчя з дня народження Володимира Ілліча Леніна», колектив нашої кафедри наступного року ще ширше роз горне пропагандистську і агіта ційну роботу. D ЕЛИКИИ АКТО- ВИИ зал не вмі стив усіх, хто прийшов на зустріч з учасником III Всесоюзного з’їзду колгоспників, Героєм Со ціалістичної Праці, голо вою колгоспу імені Горь кого Сахновщинсь к о г о району Костянтином Гри горовичем Гурою. У зу стрічі взяв також участь завідуючий відділом на уки і учбових закладів обкому КП України тов. М. А. Сіроштан. Багато і цікаво розпо відав тов. Гура про свій колгосп, ділився вражен нями від з’їзду. Господарі подарували гостям на згадку універ ситетські проспекти і зна чки, квіти. На фото К. Г. Гура. Вони понесуть людям радість Березень 1969 роду. Дипломи хормейсте рів, хореографів, концертмейстерів, керівни ків танцювальних гуртків і студій художнього слова одержують філологи й математики, гео логи й фізики. Таїк, 1969 рік став рокам народження но вої спеціальності на факультеті громадських професій — керівників художньої самодіяль ності. Свою творчу, дуже потрібну університе тові діяльність нове відділення продовжує. Не щодавно пройшли звітні концерти колективів у гуртожитках. 63 випускники відділення одержали дипло ми. Це значить, що вони не лігше самі збага чені знаннями про світ прекрасного, а й під готовлені до того, щоб дарувати цей світ чу дових образів іншим, збагачувати ним своїх майбутніх учнів, товаришів по роботі. Л. БУКАЧЕНКО, член художньої ради] університету. 2 стор. «ХАРКІВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ» Четвер, 1 січня 1970 р. На фото: С. М. Зеленій. ,ПЕРШ НІЖ ЗРОБИТИ К Р О К У П Е Р Е Д Роздуми випускника Лтлттиня любить згадувати. Думки про пережите й про жите невіддільні від її сьо годні, у них черпає вона свої плани на майбутнє. Майже в кожного в душі живе дитя чий світ. І так уже влаштова на психіка людини, що з ми нулого до неї приходить тіль ки хороше. Погане й непри ємне скрадається часом і рідч’о непокоїть нас. Дитинство. Воно згадуєть ся несподівано — на вулиці, в аудиторії, у вагоні поїзда, у чуткому МІСТІ. Саме в дитинстві та юнос ті одержує людина основу для майбутнього характеру, формуються погляди, психі ка. І дуже добре, коли почи нає вона РОЗУМІТИ еноє по кликання в цьому світі. Ясно бачу події останніх шкільних років, коли визна чилася моя мрія, мета в жит- ті. На зміну утопічній дитя чій казці прийшло сильне ПО Ч У Т Т Я обов’язку б^теяння пои- святити себе найбільш важ кій і корисній праці. Я вдяч ний своїй юності, яка запали ла в мені вогонь любові до людей, дала силу боротися із знегодами. Студентські роки. Новий світ із новими турботами, уявленнями, потребами, но ві дпузі. На перших курсах ми не тільки почували себе школя рами. Ми ще були ш$ии. Ми не могли так швидко облиши ти нашу шкільну юність. Во на ще тримала нас у своїх прощальних обіймах, але це були вже останні хвилини. Реальне життя — не міф і не видіння — оточувало нас, ВИ’ИЯРЯ по СЯМОГТ’ЙЧИХ рішень, вчинків, випробувало наші бойові ЯКОСТІ. Деякі говорять: життя є життя, і часто мрії юності лишаються нездійсненими. Згоден: час вносить свої ви правлення. Та коли мрія не була стиснута вузькими про фесійними межами, вона від цих коректив стане ще силь нішою, і буде справжнім ке рівництвом до дії. В університетські роки ви значається: бути чи не бути людині, громадянину. Ми живемо не тільки своїм влас ним світом, світом наших друзів і знайомих. Ми всі — єдиний організм, що живе нашою країною. І в першу чергу ми прислухаємося до її ритму, до її потреб і праг нень. Я пам’ятаю ще своїх одно курсників, які випрошували на екзаменах відмінні оцін ки. Іноді вони домагалися свого: адже викладачі не ка м’яні. Але в наших душах для такої безпринципності не лишалося місця. Ми не за суджували людину за те, що вона симулює хворобу і не виходить на роботу чи випро шує оцінки на екзаменах. Думали: це дрібниці, людина вже в такому віці, коли ро зуміє, що погано і що добре. По крихті накопичувалося неприємне почуття до таких вчинків, а тепер, я знаю, це підтвердилося в крупних жит тєвих ситуаціях. Це теж бу ло для нас уроком. Мені боляче дивиться на людину, яка тільки-но про клюнула шкаралупу, а вже розмірковує про нову шка ралупу особистих інтересів. Але ж часто такий індивідум, заплутавшись остаточно в своєму «я», прикриває свої дії інтересами країни. Ми живемо не в ізольова ному, ідеальному світі. Нам ще доведеться воювати в зовсім різних галузях за свій лад. своє суспільство, свою Вітчизну. ~” За несколько шагов до водопада Еще не знал катящийся поток, С каких высот ему сорваться надо… И ты готовься СО В°П ,ТШТЪ прыжок. Наближається випуск з університету. Через кілька років ми будемо згадувати студентство, як згадуємо за раз юність і дитинство. Хай же в наших споминах будуть не тільки веселі вечірки, шумні лекції, чудовий час трудового семестру. Хай ми скажемо своєму співрозмов никові: «Це був час, коли зміцніла наша юність, коли ми стали громадянами-бійця- ми». Ф. ЛАВРОВ. «…Филфак имеет право самым главным факультетом в мире быть…» Допізна дзвеніли дівочі голоси в нашому універси тетському кафе. Свято пісні й молодості вдалося на сла ву. Конкурс пісні не зали шив байдужим жоден курс Аілологічного факультету. Програма була насиченою і цікавою: комсомольські, на родні пісні, естрадні й піс ні ппо філфак. Пегеможців чекали призи деканату, ху дожньої ради, стінгазети «Г ОПЬКОВЄНЬЙ . військової кяФедг>и. ДТСААФ, літсту дії. «Утішливий» ппиз — тоот — порізали на дріб ненькі шматочки, щоб діс- Т0Г”»’»« КРІМ. Ж Ю Р І одностайно назва ло пеоеможпя — ансамбль IV куосу відділення російсь кої мови і літератури з ха рактерною назвою «Я дівчат і один хлопець». Ансамбль віддав ітрвевагу народній пі сні — «В сином небе». «Ко робейники«». «Там вдали, за рекой», «Коли в полі мак цвітр». Непогано співали друго курсники. їхня пісня на сло ва О. Тичини була визнана кпаїцою піснею ПРО Філ- (Ьак. Студенти другого кур су відділення української мови й літератури проспіва ли пісню комсомоли*пі в гро мадянської війни «Дан при каз ему — на з^к^д» і одержали приз за кратне ви конання комсомольської пі сні. У НАС У ГУРТОЖИТКУ КОНЦЕРТ Пізно. Мороз. Кру жляють сніжинки. А веселий, галасливий автобус мчить універ ситетські вокальний жіночий ансамбль «Аеліта» та чоловічий вокально – інструмен тальний ансамбль на Олексіївну, у гуртожи ток мехматівців. Не втомні трудівники — учасники художньої самодіяльності — їдуть дарувати людям по смішки, пісні, радість. …Читальний зал гуртожитку, перетво рений у зал для гля дачів, повний-повні- сінький. Звучить легка ім провізація у виконанні чоловічого вокально- інструментального ан самблю, яка вводить нас в атмосферу вечо ра. Як завжди, глибо- ко хвилює виступ В. Святоша. Він читає «Баладу про фантазе ра». Співає «Аеліта». У її виконанні пісні зву чать злагоджено і кра сиво. Дуже люблять дівчата пісні компози тора Вілаша і викону- ють їх з особливим лі ризмом і ніжністю. У зовсім інший світ веде за собою слухачів Ю. Кузьменко — у світ літературної паро дії та сміху. Бурхли вими оплесками наго роджують студенти і виступ чоловічого ан- самблю, і читання Ліни Левицької. Мехматівці щиро вдячні за хороший коштерт. С. БЕРЕЗНЕГОВ- СЬКА. слухачка відділення журна лістики ФГП, сту дентка. СТУДЕНТ ПРО ВИКЛАДАЧА ї ї ЗАХОПЛЕНІСТЬ ! НАТХНЕННЯ …іде л е кц ія з р о с ій с ь к о ї л іте р а ту ри, яку читає наш ул ю бл ен и й викла дач О льга В о л о д и м и р ів н а С ли вицька. М и л ю б и м о цю не вели чку тен д ітн у ж ін к у, з за д о в о л е н н я м сл у ха єм о її л е кц ії. Тї натхнення і за хоп л е н ість пе р е д а ю ться нам , і м и, ніби за гіп н оти зован і, п е р е н о си м о ся в чарівний світ. Зд ається, ця яскр ав ість і м а й сте р ність викладу, ця ба га тю щ а е р у д и ц ія — все у н е ї від п р и р о д и , все — б е з витрат прац і і зд іб н о сте й . А кож ен д ен ь її ж иття заповнен ий пр ац ею , п е р е д у с ім прац ею . Випускниця універ си тету, вона за хи щ ає кан д и д атську д и се р та ц ію , п р и свяче н у п р о зі Б ун іна 1914— 1917 р о ків. Н ам , ф іл о л о га м , о со б л и в о п о д обається в О л ь зі В о л о д и м и р ів н і о д на риса, яку м о ж н а назвати « ф іл о л о гічність», — над звичайна за ц іка в л е ність н а у к о ю , кул ьтур о ю , п остій н е в д оско н а л е н н я св о їх знань. Як сп р а в ж н ій ф іл ол о г, О л ьга В о л о д и м и р ів н а зд ій сн ю є велику гр о м а д сь к у р об о ту: читає л е к ц ії в інституті вд оско н ал е н н я учителів, к е р у є гур т к о в о ю р о б о то ю , вона — учасник ба гатьох наукови х к о н ф е р е н ц ій , п о стійний член Б ун ін сь к о го ком іте ту, агітатор на п ’ я то м у к у р с і ф іл ф а ку. С к о р о е к за м е н и . Хв и л ю ва н н я сту д ентів, у то м а викладачів. А л е се сія — після Н о в о го р о ку. А за р аз, кол и свято тіл ьки наб л и ж а ється, хочеться п обаж ати О л ь з і В о л о д и м и р ів н і нових твор чи х д ер за н ь, в е л и кого л ю д сь к о го щ астя і… д о б р е п ід го товл ен и х д о е к за м е н у студ ен тів. Т. КИСЕЛЬОВА, Л. СЄВЕ- РИНА, студентки. Говорять п я ти к у р сн и к и У ж е багато р о к ів у н о в о р іч н о м у н о м е р і н а ш о ї газети м и н а д а єм о сл о во п’ яти курсн и кам , тим, для кого ця студ ен тська зустр іч Н о в о го р о к у — остання. — Яке ваше новорічне бажання! — за п и туєм о м и в них. — Яка подія найбільше запам’яталася вам у році 1969! Щ о ви бажаєте першокурсникам! Ц ьо го р о к у н аш и м ко р е сп о н д е н та м від п ов ід а ю ть: Олег УВАРОВ, п’ятикурсник механіко-математичного фа культету, Ленінський сти- ■ендіат: — Щоб усі призначення збіглися з нашими бажання ми і прагненнями віддати свої знання на користь наро дові. День, коли я став комуні стом. Добре скласти першу се сію. Бути не лише добрими студентами, а й добрими комсомольцями. Ольга ГРОБОВА, п’ятикурсниця філологічного факультету: — Остання сесія в житті. Ось і минуло п’ять чудових і неповторних студентських років. Мене по-хорошому хвилює моя майбутня робота в школі. Чи вийде з мене справжній учитель? Багато зараз про це думаю. Моє ба жання? Хочу добре скласти сесію, непогано написати дипломну роботу, одержати призначення. Ще б хотілося потрапити у дружний педаго гічний колектив і «одержа ти» таких чудових дітей, які’ були у мене під час педаго гічної практики. А взагалі, мабуть, усі діти чудові. 1969 рік! Для мене він не забутній тим, що я стала членом КПРС. Зустріти ко муністкою 100-річчя з дня народження вождя світового пролетаріату В. І. Леніна вважаю великим щастям. Валентина МИХАИЛЕНЕЦЬ, п’ятикурсниця мехмату: – Я проходжу зараз прак тику на обчислювальному центрі. І мені дуже хочеться, щоб вона успішно заверши лася. Цього року я вперше по бувала зй кордоном — в Угорській Народній Респуб ліці. Багато цікавого, поба ченого там, запам’яталося назавжди. Щоб вони, першокурсни ки, подолали всі труднощі й «перешкоди», дійшли до п’ятого курсу і… відповідали б на запитання новорічного номеру газети «Харківський університет». М 1 — 2 (1708—1709) «ХАРКІВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ» crop. З ,Розповіді про спортсменів Життя щасливі хвилини «Як завгодно, тільки не захищайся!»—говорить Світ лана Данилова, переможець Харківської зони змагані кубка СРСР з великого те ніса. Разом із своєю подругою Лідою Гридасовою в іграх зональної першості кубке СРСР з великого теніса дів чата завоювали право нази ватися найсильнішою парою чемпіонату. Я попрохав Світ лану розповісти трохи про себе, про те, як вона прийш ла у спорт. — Світлано, у першу чеіргу мені, звичайно, від уаієї ду ші хочеться поздоровити те бе з перемогою у цих круп них змаганнях. Розкажи, як ти стала займатися спортом. — У дворі нашого будин ку були корти. Часто спосте рігала за цією захоплюючою грою. Доводилося й самій брати ракетку в руки, але то ді я не думала, що гратиму всерйоз. Мене дуже цікави ли точні науки, і я хотіла повністю присвятити себе їм. Якось на кортах мене поба чив тренер і запропонував грати в секції. Відтоді теніс міцно увійшов у моє життя і я по-справжньому полюбила цю гру. Майбутнє я виріши ла пов’язати з радіофізикою. Кінчила школу і вступила на радіофак. Але теніса я не покинула. Доводиться дуже багато працювати. Роз’їжджаю по змаганнях. От і виходить: коли я у від’їзді, це шкодить заняттям. Повернуся і почи наю наздоганяти прогаяне, пропускаю тренування. Скільки часу спортсменові треба, щоб повернути потім утрачену форму! Я мало чого б домоглася, коли б обмежила життя са мим спортом. Важливо, щоб гра не перетворилася на ро боту. Спорт вимагає жорст кого режиму, а я люблю на ніч почитати, засинаю піз ніше, ніж слід було б. Жити в регламенті строгого роз кладу нудно! — Як ти почуваєш себе наприкінці сезону? — Я вже без всякого за доволення граю. Теніс стає для мене нестерпним, не хо четься й повернутися зайвий раз. Почуваю: мені треба відпочити від гри, переклю читися на щось інше. — Розкажи, як ви з Лі дою здобули перемогу в Харкові. — У фіналі ми зустріли ся з сильною парою — Бай рачна — Школьник. Гра для нас була дуже важкою. А тут ще Ліда стала відхо дити від сітки, захищатися, і мене просто «розстрілюва ли». Я кричу: «Давай, Лі- до, як завгодно, тільки не захищатися!» Потім гра ви рівнялася, і ми почали вигра вати. У цій зустрічі нам до велося мобілізувати усі свої сили й досвід. — Світлано, в чому, по- твоєму, причина успіху уні верситетських тенісистів? — Передусім велика за слуга в цьому мого тренера В. Г. Сидоренка. Скажу без перебільшення: у кожне тре нування він вкладає частку своєї душі. А ще — у мене чудовий партнер — Ліда І’ридасова. Завдяки їй ми вигравали неймовірно важкі зустрічі Ліда спортивна, на віть азартна, не боїться ні яких суперників. Мені легко грати з нею. — Останнє запитання. За раз ти на п’ятому курсі ра- діофаку. Як справи з навчан ням? — Скоро захист диплома, і .доводиться дуже багато працювати. Перегортаю купи матеріалів, відшукуючи по трібне для моєї теми. Дуже хочеться закінчити універ ситет з відзнакою. Коли вдасться, то це буде найщас- ливіший день у моєму жит ті. В. РУБАНОВ, майстер спорту. СВЯТКОВІ ТЕЛЕГРАМ И Родному ф и з т е х у Вы гд е -т о в П ятихатках За тр и д е вя ть зем ель. У нас ид ет все гл ад ко , У вас м ете т м етель, И не с о все м у ю те н Ваш новы й д о м б о л ь ш о й , Н о с вам и вед ь М и л ю ти н И те л о м , и д у ш о й . Так пусть ж е п р о ц ве та е т И з д р а в с тв у е т ф изтех, И пусть не ум о л к а е т Ваш « Э л е ктр о н н ы й » см ех! М ы с ка ж е м , б р а тц ы , честно (Х оть п и сь м е н н о , не устн о ): С вами б ы л о тесно, Без вас нам стало гр у с т н о , И д а ж е Н о вы й го д Без вас с о все м не тот. Первокурсникам П е р в о к у р с н и к , не те р яй ся, не р о б е й ! П усть с е м е стр б ы л т р у д н ы й и ко р о тк и й , П р я м о в я б л о ч к о п р и ц е л о м то ч н ы м бей И, не д р о гн у в , подавай зачетку. М ы те б е ж е л а е м в Н овы й год. Чтоб «хвостов» не ведал ты вовеки . Ч тобы ш ел ты вы ш е и в п е р е д И из вуза вы ш ел в Ч еловеки. Пятикурсникам Ж и з н ь и т р у д о ткр ы л и вам ф арватер, С илы м о л о д ы е про б о ва ть пора. Вас напутствуе т се го д н я А л ь м а м атер: «В д о б р ы й час, ни пуха, ни пера!» Д р у ж н і н о в о р і ч н і ш а р ж і За доброю традицією напередодні Нового року здійснюються заповітні бажання. Наш художник Анатолій ДАВИДЕНКО був свід ком того, як цей процес відбувався. Він не розгубився. І… зафіксував подію за допомогою олівця. І н а й з а п о ь ітн іш а м р ія м о ж е зд ій сн и ти ся , якщ о д у ж е захотіти. С аме так і станеться в о д н у з ч у д ов и х зи м о ви х н е д іл ь н а с ту п н о го р о к у . П р и й д е те ви, В ік то р е М и к о л а й о в и ч у ГАВРИЛОВ, ш ановний наш за від ува ч к а ф е д р о ю ф із и ч н о го ви ховання і сп о р ту , на л и ж н у базу, аж там ж о д н о ї в іл ь н о ї пари л и ж . О ч о л ю в а н і Д ід о м М о р о з о м , б а д ь о р і і з д о р о в і, м чать і 3 с н іго в и х г ір а к а д е м ік и й ста р ш і ви кла д а чі, ч л е н и -к о р е с п о н д е н т и і п р о с то д о це н ти , д о к т о р и і асистенти з ж ін кам и, д іть м и , д е я к і навіть із тещ а м и , в и б о р ю ю ч и п е р ш іс ть ф акул ь тетів. Д о б р е д е к а н о в і м е х а н ік о -м а т е м а т и ч н о го ф акул ь тету д о ц е н т о в і ТАТАРЧЕНКУ Л е о н ід о в і П авлови чу: й о м у п ідв л ад н а о б чи сл ю ва л ь н а техніка. З ахотів __ і п ід р а х у ва в , с к іл ь к и ф акультет п о т р е б у є викладачів,, скіл ьки п о т р іб н о щ о р іч н о для с п ів р о б іт н и к ів н о ви х к в а р ти р . С права те п е р л и ш е за Д ід о м М о р о з о м . А він а ж ось д е! Слово горца Н аполни в к р у ж к и , м у д р с т во ва ть не б у д е м И п е р вы й тост такой п р о в о з гл а с и м : — П усть б у д е т х о р о ш о х о р о ш и м л ю д я м , И по за сл уга м — п л о хо всем п л охим ! Еще н а льем и вс п о м н и м и зр е че нь е, Д о с т о й н о е гр о м о к и п я щ и х р е к : — П усть д етство б у д е т кр а тк и м , как м гн о в е н ь е , А м о л о д о с т ь пусть длится це л ы й ве к! И в тр е ти й раз с о д в и н е м к р у ж к и вм есте. — Д р у г чести, пей д о дна! Н е пол ови н ь! П усть о б о й д у т нас го р е с т н ы е вести, А сы новь я — п е р е ж и в у т. А м и н ь ! Расул ГАМЗАТОВ (п е р е в о д с а в а р с к о го Я ко ва К о з л о в с к о го ). НАПЕРЕДОДНІ НОВОГО РОКУ радісна подія сталася на четвертому курсі фізичного: три студентки з групи низько- температурників Жанна Крив- ко, Женя Тюріна і Валя Газо ва подарували світові нових радянських громадян. А Ва лентина Газова стала матір’ю двох синів-близнюків. Как у нас на ф акультете Н ачали р о ж д а т ь с я д ети: Есть и с о л о и дует, Т ол ь ко тр и о е щ е нет. Н о н а д е ж д ы не те р я е м : С к о р о м ы у д в о и м счет, Ч тобы н о вы м у р о ж а е м Встретить новы й Н овы й год . Редакція газети вислов лює щиру подяку тт. Дави- денковї, Луцькій, Раїлкові, Хейфецу, Чередникову за участь у підготовці новоріч ного померу газети. Новий рік — моє улюбле не свято, але я зустрічаю його з сумом. Сесія. Знову екзамени, заліки. Як у тій пісні— «Опять весна, опять любовь»… В. СІВЕРИН, майстер спорту, студент. Я хотів би в новому році, та й взагалі все життя, бу ти здоровим. Здоров’я окри лює людину, і вона крокує бадьоро й весело. В. ПАВЛОВИЧ, с’тудент. Мені дуже хочеться, щоб у новому, 1970 році, Між народний Олімпійський ко мітет вирішив провести Олімпійські ігри 1976 року саме в Москві. Л. КАїВЕІІЬКА. майстер спорту, студентка. Ми хочемо написати таку статтю, якій би міг позазд рити Юрій Жуков. Цей рік посяде 21 місце у нашому житті, і, сподіваємося, не останнє. Л. С., Т. К., студентки. Рік 1970 для мене ви пускний, рік моєї першої зустрічі з майбутньою робо тою. Л. СПІВАКОВА. «Року нового, прагнень нових, задумів щасних, днів весняних!» А. БІДА, студент. Що рік грядущий мені готує? — 365 днів щастя! А що готую я йому? Це найголовніший рік у моєму житті. Нарешті я досягла Евересту! Досі я тільки бра ла, тепер же починається час віддачі. І цьому почат ку не буде кінця! С. ДЄЄВА, студентка. •ХАРЬКОВСКИМ УНИВЕРСИТЕТ». Орган парткома, ректората, комитета ЛКСМУ, профкома и месткома Харьковского ордена Трудового Красного Знамени государственного университета им. А. М. Горького. На украинском языке. Харків, пл. Дэержинського, 4. корпус 12. тел. 40-17-68. Редактор Л. МЕЖОВА. ВЦ 00875. Друкарня видавництва Харківського обкому КП України. Сумська вул., 13. Зам. 1-2422 Тираж 1.500.