No 1 (1378) Вівторок, 4 січня 1966 року. і Ціна 1 ком. ІШИМІ ШШ II ‘тії! Радіофак проводжає своїх вихованців П РОСТОРИЙ Актовий зал 11 університету заповнили радіофізики. Нинішнє ново річне свято доповнилося для них іншою важливою подією: щойно захистили дипломні роботи і таким чином успішно завершили ун&веїрситетський кіурс навчання студенти ше — стикурсники. На урочисті збо ри, присвячені проводам ви пускників, прийшли виклада чі, студенти, співробітники факультету. Перше, що впа дає в око, — це загальний наднесений настрій, .веселі жарти, сміх. Шестикурсники помітно схвильовані, мабуть, як і тоді, коли кожен з них з почуттям радості й гордості відшукав своє прізвище в списку зарахованих до універ ситету. їх 103 — винуватців сьо годнішнього свята, тих, кому час залишити стіни універси тету і стати на широку доро гу життя. Понад п ’ ять років тому прийшли вони до універ ситетських аудиторій від вер стата й плуга, з шкільної ла ви і з рядів Радянської Армії. Кожен зі своїм характером і здібностями. Та всіх об’єдну вало одне: жадоба знань. Те пер, коли позаду роки нав чання, гарячі напружені сесії з десятками екзаменів і залі ків, численні лабораторні ро боти, курсові проекти, — ні хто з них, мабуть, не скаже, що шлях в науку легкий і безхмарний. Кожен здобував знання крупинками, завдяки впертій настирливій праці. І так з року в рік, з першого курсу до останнього. Варто зазначити, що їм, молодим фахівцям, довелось приступити до занять в уні верситеті у значно складні ших умовах, ніж студентам нинішніх молодших курсів. Не раз дружним колективом вони з ’ являлись на будівельний майданчик, щоо швидше зро стала чудова споруда універ ситету. Не раз показували зразки трудового ентузіазму на колгоспних і радгоспних ланах. На їх очах зростав, міцнів рідний факультет. А сьогодні вони вирушають у велике, сповнене трудової наснаги життя. Урочисті збори відкриває заступник декана факультету В. 0. Доробкім. З теплим на путнім словом від імені де канату звертається до ви пускників А. І. Сапымкіи. Він вітає їх із закінченням університету, ібажає великих успіхів у праці на благо на шого народу. — Не поривайте зв ’ язків з університетом. Пишіть нам, заходьте до нас. Ми завжди будемо вам раді, — говорить наприкінці промовець. Молодих спеціалістів ірадіо- фізиків вітають секретар пар тійного бюро факультету В. Л. Шейко, проректор уні верситету по науковій роботі проф. В. Г. Хоткевич, викла дач університету В. С. Рябі- нін, секретар факультетсько го бюро ЛКСМУ М. Карушкін, студентка першого курсу В. Дейна. Усі вони бажають вихованцям факультету пло дотворної праці, наказують високо тримати честь випуск ника Харківського універси тету. Схвильовано -прозвучали ви ступи випускників — секре таря курсового комсомоль- ського бюро Г. Курганського та А. Кириленка. Теплі слова подяки адресують вони ви кладачам факультету, які щедро передавали їм протя гом усіх років навчання свої знання, свііі багатий досвід. Звертаючись до студентів мо лодших курсів, виступаДочі закликають їх берегти і при множувати кращі традиції, якими так багатий Факуль тет. -І ось заступник декана фа культету А. І. Сапьолкін вручає випускникам тимчасо ві посвідчення про закінчення університету і присвоєння кваліфікації радіофізика-дос- лідника. Першими піднімають ся на сцену ті, хто має через рік одержати диплом з від знакою. Ось вони: Олександр Андрусенко, Віктор Волошин, Анатолій Кириленко та Вале рій Самойлович. Радіофак — Факультет в ос новному чоловічий. Можливо, тому в ізалі лунають бурхливі оплески, коли одержують тимчасові посвідчення нечис ленні представники жіночої частини факультету: Віра Молявко, Тетяна Кельнер, Люся Мокроменко, Вікторія Куткова. Студентіки-періїго- куїрсниці вручають випускни кам пам ’ ятні адреси. Після урочистих зборів я попрохав поділитися свої ми враженнями і планами на майбутнє вихованця фа культету Валерія Самойлови ча. — Нелегко розлучатися з університетом, який став для нас рідним домом, говорить він. — Спогади про нього залишаться на все життя. Що ж до моїх планів, Тії я одержав призначення на за вод «Автоскло» в Донецьку область і буду там працювати майстром. Вважаю, що висо коосвічені спеціалісти потріб ні зараз на будь-якій ділянці виробництва. А студентам молодших курсів бажаю з ще більшим завзяттям і (наполег ливістю здобувати знання в університеті. — І міцної студентської дружби, — вступає в розмо ву Борис Піросяков. А Володимира Мироненка Вчена рада .рекомендувала до аспірантури при кафедрі ФІЗИ КИ надвисоких частот. — Вже склав один екза мен, задоволено говорить він… … Найближчим часом моло ді фахівці іроз ’ їжджаються за призначеннями до місць ро боти, де свої знання, енергію, вміння вони віддадуть служін ню Батьківщині. Щасливих шляхів у науку, дорогі друзі! М. ТКАЧЕНКО, сту дент радіофаку. РЕЗУЛЬТАТ БЕЗВІДПОВІДАЛЬНОСТІ У БЮРО НАРОДНОГО КОНТРОЛЮ До бюро народного контролю ХДУ надійшли скарги від співробітників музею природознавства університету тт. Грубанта, Орлової, Жолудь про неприпустиме, просто злочинне ве дення будівельних робіт по ремонту музею на вул. Трінклера, 8. У чому ж справа? Розпочата понад рік тому (Міськ рембудтрест РБУ-1, начальник т. Лиман) робота ведеться повільно, неякісно, безвідповідально, без уся кого контролю і плану. Старий дах зруйнували, нового не зробили. До щі, сніг. Тепер пропадає стеля, руй нуються стіни, наноситься непоправ ний збиток музейним цінностям. Співробітники музею чергують бук вально вдень і вночі, рятуючи му зейне майно. Але, по-перше, вони не в силах врятувати все, а по-друге, це ж не вихід із становища, що склалося. Так, становище неприпустиме. І провина в першу чергу лягає на керівника будівельників т. Лимана, начальника ВКБ університету т. Ку- зьоміна, ставлення яких до ремонту будівлі музею халатне. Сьогодні бу дівля знаходиться у гостро аварій ному стані, а умови, в яких живуть (на деяких поверхах) мешканці цієї споруди, просто неможливі. Десятиліттями зберігалися, збира лися експонати музею. Вони служать науці, вони — народне багатство. Хто ж дав право так безвідповідаль но до них ставитися?! 1 за це, — та ка думка бюро народного контро лю, — повніші відповісти 1 керівники будівельних організацій і наш уні верситетський ‘відділ капітального будівництва. Бюро народного контролю зверну лося до обласного комітету народно го контролю з проханням притягти до відповідальності винних і приму сити Міськрембудтрест РБУ-1 за вершити капітальний ремонт будів лі музею. А. РІСТО, заступник голови бюро народного контролю ХДУ. Добре зробили у ЦНБ Співробітники ЦНБ зробили добрий і корисний подарунок всім читачам-кни- голюбам. У центральній частині сьомого поверху відкрита спеціальна кімната новинок. Це дозволяє регулярно слідкувати за но вою літературою, що надходить до біб ліотеки, дозволяє (і це головне у новій справі) взяти нову книгу до рук, уважно її передивитися, познайомитися з нею. Безумовно, кімната новинок користу ватиметься постійною увагою читачів. Доц. Г. ШКЛЯРЕВСЬКИИ. Називаємо кращих Ми .розпочинаємо новий щік. Новий рік у навчанні, в роботі, в різних універ ситетських справах, у тому чисті і гуртожитківських. Значний колектив спів робітників, які ‘Обслугову ють університетські гурто житки, трудовими успіха ми закінчив рік. Своєчасно були відремонтовані гурто житки і їдальня, організо вано проведено розселення студентів, оперативніше вирішуються сьогодні .різні питання студентського по буту. Не можна не назвати тих, хто багато сил віддає налагодженню студент ського побуту. Це комен данти 3. Д. Мордвинова, Г. Є. Пунтус, в. о. комен данта 0. С. Коломіецъ, прибиральниці П. В. Заха рова, В. 1. Олейникова, паспортистка П. Я. Пано ва та інші. У 1966 році госпчасти на при активній допомозі студкомів і профкому до кладе всіх зусиль для того, щоб створити у гуртожит ках сприятливі умови для навчання і відпочинку сту дентів. В СМИРНОВ. ХРОНІКА Наприкінці грудня відбулася звітно-виборна конференція ДТСААФ університету. Заслухавши доповіді голови університет ського комітету і голови ревізійної комісії ДТСААФ, конференція визнала роботу комітету задовільною. Обрано новий склад комітету. На симоновському вечорі «Жди меня, и я вернусь. Только очень жди. Жди, когда наводят грусть Желтые дожди…» Хто з нас не знає цих рядків? Хто не зачитувався віршами Костянтина Симо нова? В один з останніх днів старого року поетичний клуб філфаку провів вечір, при свячений мужній поетичній творчості видатного радян ського поета. Вражає вміння поета хви лювати людське серце. Ні би ніяких особливих худож ніх засобів, нічого надзви чайного — гола правда і і лише правда в його віршах — чи не в цьому полягає сила поезії К. Симонова? Шкода, що 50-річчя на шого чудового поета прий шли відзначити зовсім мало студентів. І ще не їх прови на. що поетичний клуб недо- У ПОЕТИЧНОМУ КЛУБІ О статньо працював над орга нізацією вечора. Треба, щоб об ’ ява вивішувалася зарані, шоб люди знали, кому буде присвячене наступне засідан ня поетичного клубу і самі могли б якось до цього під готуватися. Бо йти на засі дання поетичного клубу тре ба не для того, щоб послуха ти літературний розбір твор чості поета чи письменника, не для того, щоб академіч ною, сухою мовою говорити про улюбленого поета… Щоб було цікаво, треба не боятися висловлювати свою думку, просто, невимушено вести розмову, готуватися по-справжньому до кожної зустрічі. Такої розмови на вечорі Симонова не відбулося. При сутні заслухали вступне сло во О. Д. Михильова, улюб лені вірші К. Симонова. А от розмови людей про свого улюбленого поета, на жаль, не було. Та ми віримо, що попе реду ще буде справжнє від родження поетичного клубу філологів. Сподіваємося, що Новий рік буде роком такого відродження. ,Для чего альпинисты по скалам шагают, И глаза их усталые пот заливает. И как ‘будто свинцом наливаются ЙОГИ, И палатки не греют в холодные ‘ ночи? Дли того, чтоб узнать настоящую дружбу? Но для этого в горы взбираться не нужно, Ведь друзья и внизу — хоть и реже, бывают. …А онй все шагают, шагают, шагают. Для того, чтоб почувствовать смелость и силу? Но другие дела тоже требуют сильных. Ведь бывает труднее на что-то ответить, Чем ползти без страховки по скалам отвесным. А затем, чтобы взглядом всю землю окинуть. И увидеть ее голубой и прекрасной, Чтобы лучше услышать призыв ее властный, II спуститься к земле, к ее веткам зеленым, Чтобы жить в эту землю навеки влюбленным! СЕРЙОЗНО І ЖАРТОМА Нагадування з… XIII століття Нещодавно потрапила ме ні до рук книга, написана на межі 13 — 14 століття. Називається вона «Філобіб- лон», Автор її, англієць Рі чард де Бері, прославився своєю виключною любов ’ ю до книг. Річард де Бері займав ви соку (посаду епіскопа в міс ті Дуремі і мав можливість діставати книги не лише в монастирях, а навіть за ме жами Англії. Таким чином він виявився господарем ці лого зібрання рідкісних і цінних книг. Свою бібліоте ку . Річард де Бері запові дав Оксфордському універ ситетові. в якому він учив ся і одержав освіту. Написана ним книга «Фі лобіблон» була задумана, очевидно, як керівництво до користування книгами в університетській бібліотеці та їх зберігання. У книзі ба гато цінних практичних по рад. що лягли .в основу (Кни гознавства і досі не втрати ли свого значення; Та в цілому «Філобіблон» — це гімн книзі. Істина сяє. в книзі, пише Річард де Бе рі. Книги — це вчителі, які наставляють нас без різок та лінійки, без криків та жовчі, без грошей. З меткою спостережливіс тю автор відтворює карти ни, які він спостерігав в університетській бібліотеці . Це було багато століть тому, а сцени ці, на жаль, не втра тили своєї (життєвості й го строти. Ось послухайте: «….Нерідко можна бачити твердолобого юнака, який в ’ яло сидить за вченням, і коли взимку холоднеча леде нить його, з його носа, мок рого від морозу, капає, і наш студент не раніше зво дить втерти його носовою хусточкою, ніж покропить книгу, що лежить перед ним, ганебною росою. Чорним, як смола, нігтем він ‘відзначає місце в кни зі, зміст якого йому подо бається…». «…Згаданий студент не боїться їсти над .книгою, гублячи на книгу залишки шматків, недбало посуваючи над її сторінками свою склянку. …Він обома ліктя ми лягає на книгу. її …. сторінки мнуться… а є й та кі безсоромні юнаки, котрі, побачивши в книзі широкі поля, виводять на них пером всілякі дурниці, які тільки можуть прийти їх уяві…». З гнівом автор закінчує: «Таке блюзнірство треба за бороняти під загрозою ана феми». Підготувала М. ЛАПІ- НА, викладач. Про тих, хто долає гори Е? АГ АТО затоплених слів можна сказати про всі принади альпі нізму. Це велич і конт расти гір: сліпучо білі вершини, стрімкі скелі, вузькі ущелини і бурх ливі гірські потоки, зе лень лісу. А над усім цим глибоке, дивовижно синє небо. А ніч? Де ви ще бачили такі багаті розсипи сяючих алмазів- зірок на чорному бархаті нічного неба? Або таєм ниче сріблясте світло (мі сяця? А ви в цей час си дите прив ’ язані вірьов кою до крюків у палатці, десь коло самого неба на висоті 4 — 5 кілометрів. І, може, зуб на зуб не по трапляє — холодно. Та хіба альпініст дозволить собі замерзнути? Завтра зранку ви вирушите в до рогу і дійдете до верши ни. Ви широко розкриєте очі, бажаючи увібрати, затримати в собі цю не повторну красу землі; а перед вами коло ваших ніг, розкинулося величне царство снігу й скель. І ви відчуєте себе багатим, сильнішим від спогля дання усього цього. Спустившись униз, добренько втомившись, ви з насолодою відпочи ваєте. Звичайно, не зав жди будуть вашими су- путниками вищезгадані картини. Може вас заста ла хуртовина. І дове деться довго сидіти в па латці, пережидаючи не году. А довкола крутить снігом — це внизу, мож ливо. йде дощ. Шлях до вершин дов гий і важкий. Багато чо го людина повинна пере робити їв собі. Працьови тість, мужність, наполег ливість, організованість, організованість і колек- тивізм — без них немож ливий великий альпінізм. Приходить час, озброє на досвідом, знанням гір, сповнена моральних 1 фі зичних сил людина, впер то штурмуючи і перема гаючи, з ’ являється на Евересті, Хан-Тенгрі… Років п ’ ять тому на питання: «Чи є альпінізм в університеті?» нічого певного не можна було відповісти. Хоч іще рані ше в історії альпіністів ХДУ були славні сторін ки. І ось після довгої перерви в університеті знову з ’ явилися палкі й мрійливі люди, які називають себе альпі ністами. За останні три-чотири роки наша секція виросла від кількох ентузіастів до 40 чоловік. Наше зро стання супроводжува ли і удачі. З 1963 ро ку на змаганнях із ла зіння по скелях ми пе рейшли з третього на перше місце. І щоро ку все більше людей брало участь у зборах розрядників у горах. крім звичайних виїздів новачків і значкістів. Цього року нашу сек цію почав тренувати май стер спорту старший ін структор Ілля Олександ рович Мартинов — до свідчений спеціаліст з альпінізму. Багато у нас планів, дещо вже і здійснюється. Крім регулярних трену вань, тут 1 теоретичні та практичні заняття з тех ніки й тактики ходіння в горах, і недільні походи за місто, і вечори пісень, і зустріч Нового року в лісі. А навесні — виїзди в Дніпропетровськ і Ялту, на змагання з лазіння по скелях. І виїзд на зимові канікули на Кавказ — усе це підготовка до го ловного — до літніх схо джень. З нами почали раху ватися і приділяти біль ше уваги на кафедрі фіз- виховання і спорту, але ще недостатньо. Якщо нам і орендували зал, то цього замало — не ви стачає спортінвентарю. Альпінізм вимагає і спеціальної фізичної під готовки. У цьому ком плексі велике місце зай мають лижна підготовка і походи. І хоч універ ситет одержав новий комплект лиж, та виді лення лиж для нашої секції не йде поки що да лі обіцянок. Специфіка альпінізму потребує особливого спо рядження. У нас його немає, і з боку кафед ри — (Нічого, крім обіця нок. Хотілося б побачити, щоб альпінізм зусиллями нашими і кафедри посів гідне місце в системі фі зичного і спортивного ви ховання в університеті У нас ентузіазму багато. Треба тільки, щоб обіцян ки кафедри фізвихованяя і спорту перетворилися в дійсність. М. ЗАБІРЧЕНКО, студент. НА ФОТО: інструктор Маша Іняткіна уважно вдивляється в небо: яка завтра погода; вид на льодовик і вершину Адай-хох: на шляху до вершини. Фото автора З нових студентських віршів Наздогнала куля аж під лісом. Впала. Закружляла голова. Місяць, мовби у вікно, з-за лісу Через білі світить дерева, і усе пливе, як у тумані. На глянцовій вбіленій стіні. Та ніхто уже не буде знати, Як вмира розвідниця в тіні Лісу рятівного, біля Сейму Залита життя без вороття. Лінію здолати Маннергейма Легше, ніж зробить крок до життя. Сніг лягає «а ще теплі щоки Між неблимних втомлених повік. Не дійшла вона всього два кроки, Мить одну у сорок другий рік. І холодну кров не спине з рани — Хоч сніжок лягає та ляга. А на ранок знайдуть партизани Напечену Миру у снігах. Поховають. Залп прощання зблисне. В нагородну впише комісар. І ялинка стане обеліском, В ній проквітне дівчини краса. І коли зберуться друзі, рідні, И новорічні спалахнуть вогні — Зачекайте мить. Вона теж прийде Келих щастя випити в цю ніч. * * * Унизу будиночки приватні, Проспівали треті там півні. «Прокидайсь, Миколо, досить спати Під дитинства теплі позивні…» Підхопився. Скільки ж бо зробити! Що й чоло змокріло, мов з дощу. Треба чаю міцно заварити І зварить студентського борщу. Добре, що стипендія учора — До театру, щоб квитки купить, З лекції у заметілі морок йде він крізь морозяні шипи. Торт купив. «Портвейну» пляшку темну (З клопоту кружляє голова), І уже гойдає на Південний Харківський розхлябаний трамвай. На персні стукає ногами, І щемить порізана щока. Із села, забитого снігами, Він дружину-вчительку чека. А. БАЛАБУХА, студент. ПІСНЯ Хочеш, я намалюю ніч, Щоб тебе чарувала? Хочеш, я зірву цвіт На Івана Купала? Я до тебе прийду опівночі. Коли зорями небо уквітчане, В твої сни увійду надіями, Тільки будь моїм щастям намріяним Хочеш я намалюю ніч?.. Намалюю світлом, Намалюю сріблом, Щоб дозіку На твої долоні Сипалися зорі Самоцвітом. Я тобі намалюю ніч… Хочеш, стану серпневим півмісяцем, Хочеш, хлопців пришлю?.. До світу ще З рушниками прийдуть, розшитими І трояндами, і гвоздиками?.. Я тобі намалюю ніч, Щоб тебе чарувала. Я тобі зірву цвіт На Івана Купала… О. СЕМЕНОВ. Ти до мене через простір і відлуння Надішли єдиним словом серця шепіт, І я знаю, що не зможе лютість грудня Заморозить його щирість і літеплість. Ти чекаєш, а я з рейсу повертаюсь. Ти сама, то вже закінчення путі, А тебе, немов Снігуроньку, вгортають Голубі сніжинки конфеті. Ти уся блакитно-срібна й світла, Я таких у Всесвіті не бачив. Ти моя планетна Аеліта, Зустріч моя ждана і гаряча. Не турбуйся, крізь вітри і хвилі Поспішаю вже до тебе, чуєш кроки? І цей рік, який сьогодні ми зустріли. Він для нас, кохана, стане нашим роком. Петро АРТЮХ, студент Редактор В. МАНЕЩИН «Харьковский университет». Орган парткома, ректората, комитета ЛКСМУ, профкома и месткома Харьковского ордена Трудового Красного Знамени государственного университета км. А. М. Горького. На украинском языке. Харків, пл. Дзержинського, 4, корпус 12. Тел. Г-0-17-68. Харк; ька облдрукарня Обласного управління пр пресі, Харків, С исы . 1.500. ВЦ 30401.