Пролетарі всіх країн, єднайтеся! | ..іь. і. ——- – РІК ВИДАННЯ XXIV УШВЕЮСМТЕТ Орган парткому, ректорату, комітету ЛКСМУ, профкому і місцевкому Харківського ордега Трудового Червоного Прапора державного університету імені О. М. Горького 1 5 – 16 (100?-1010) Понеділок, 7 березня 1960 року Ціна 20 коп. 1 вой праздник: день 8 Марта… [ Твой шаг широк, глаза ясны… Гаряче вітаємо з святом жінок нашого колективу! * ★ ★ И совпадает эта дата С дыханьем первых дней весны. •■1111111иНШ111ШШПШП’ПЧ1!|1ЧНШШШ1Ш 111Ш1ШШ1111||ШШШ1Ш11Ш111Ш1Ш 1111Ш 1М11111Ш111ШШ|Ш1Ш1Ш11а1Ш 11111Ш1Ш1Щ Наприкінці лютого відбулось чергове засі дання партійного коміте ту університету. На засіданні розгля дались питання прийому в партію, було затверд жено план роботи парт- кому на березень, за ходи на честь Міжна родного жіночого дня 8 Березня, вирішено пи тання про вивчєкія ма теріалів XXI з’їзду КП України. Крім того, розгляда лось питання про вико- нанм рішення партійних зборів університету про роботу кафедр суспіль них наук. З інфсрмаці- ями виступили завідую чі кафедрами тт. Вос- кресенський, Рісто, Ма- малуй. Член партійного комі тету тов. Данилевич від значив велику роботу, проведену кафедрами за останній час. Але недо ліки ще е. Вош в тому, що кафедри у науково- дрслідницькій роботі ще не займаються узагаль ненням явищ нового в комуністичному будів ництві, що в учбовій ро- У ПАРТКО .г боті ще немає потріб ного зв’язку викладачів кафедр суспільних наук з факультетами. Тов. Б. Ф. Данилевич вказав також на деякі недоліки в ді яльності теоретичних се мінарів на фізико-мате- матичному і філологіч ному факультетах, а та кож закликав кафедри суспільних наук взяти дійову участь у шефстві над колгоспами. Позитивні результати роботи кафедр відзна чив також член партій ного комітету М. П. Во ловик. Він особливо вка зав на необхідність зміцнювати зв’язок ви кладачів кафедр суспіль них наук з факультета ми. Участь в обговоренні цьбго важливого питан ня взяв також секре тар парткому універси тету О. О. Кучер, який зазначив, що кафедри іце не стали справжніми центрами вивчення су спільних наук в нашому місті. Науковцям ка федр, вказав в’н, слід частіше практикувати М І зустрічі з представника ми природничих наук, з виробничниками. Більш серйозно мусять готуватися кафедри до загальноміських заходів (семінарів, конференцій). Партійний комітет за твердив рішення, вказав ши на необхідність по дальшого підвищення рівня роботи кафедр у відповідності з Постано вою ЦК КПРС «Про зав дання партійної пропа ганди в сучасних умо вах». У рішенні вказу ється на необхідність У наукових дослідженнях узагальнювати ростки но вого у комуністичному будівництві, на необхід ність зміцнення зв’язків кафедри з виробництвом, Велику роботу мають провести кафедри в під готовці до святкування 90-ї річниці з дня народ ження В. 1. Леніна. На засіданні було роз глянуто також питання про діяльність загону на родної дружини універси тету і намічено конкретні заходи щодо покращення цієї ділянки роботи. Московські вчені на радіофаці Кілька днів за запрошенням кафедр радіофізики і фізики надвисоких частот у роботі наукових сзмінарів цих кафедр брали участь московські вчені доктор фізико-математичних наук Б. 3. Каценеленбаум і науковий співробітник інституту радіоелектроніки АН СРСР А. Н. Сивов. Борис Захарович Каценеленбаум відомий як спеціаліст по широкополосному дальньому хвильоводному зв’язку. Розробка цієї галузі радіофізики пов я- зана із значною громіздкістю об- магання між академічними числювального апарату і методів розв’язань. Гості влаштували три лекції. Перша з них мала більше харак тер обговорення. В ній брали участь провідні вчені університе ту— професори Повзнер, Мар- ченко, Ліфшиць, доценти Лимар ський, Сухаревський, Шестопалов. На лекціях були присутні також студенти старших курсів. Друга і третя лекції були при свячені аналізу сучасного стану теорії нерегулярних хвильоводіш В обгозоренні цих питань брали участь доцент Терещенко, старші викладачі Сєдих, Зоркін, Ковтун. О. ПАВЛЕНКО, каш. кор. магання між групами в університеті — ідея далеко не нова. І засоби її здійснення такі старі, що про них і говорити не доводиться. Довгий час комітет комсомолу розсилап директиви на факульзе- і МЫ ЗАМИР, ЧТОБ НА ПЛАНЕТЕ БЫЛИ СЧАСТЛИВЫ ВСЕ ДЕТИ! .їїіІІШ ІШ Ш М ІІІІІІІШ М ІІІШ ІІІІІШ ІІІП Ш ІІІШ ІШ ІІШ ІІІШ ІШ Ш Ш ІІІІІІІІІШ Ш ІІІШ ІІМ Ш Ш ІШ ІІІІШ ІІІІІІІІШ ІІІІІІІІІШ М ІІІШ Ш Н ІІІІІІІ ЩОДЕННИК ЗМАГАННЯ ЗРУШЕННЯ € носяться усі «видатні події» їх нього життя. Для ознайомлення з новинками літератури і мистецтва вони провадять культгодини. Ася Новікова, секретар комсо мольського бюро біофаку, розпо віла про досвід роботи комсо мольців політехнічного інституту, які склали для груп план роботи ги, у яких містились досить-таки школа комсоргів груп, де обго- рики (комсорг Дегтяр), які ма- не конкретні умови змагання, по ворювались не лише питання пра- юТЬ високу успішність, стопро- яких визначалась краща група, ці в групах, але й підбивались центне охоплення комсомольськи. Ці умови в групах не обговорю- попередні підсумки змагання. Що ми дорученнями. Серед кращих і і м п т и т біб- вались. Люди про них знали або ж ми маємо на. сьогодні? можна назвати першу групу IV ф Філіпова дуже мало, або взагалі нічого. Кращими курсами і групами є курсу хіміків (комсорг Родіоно- , диспути і У листопаді-грудні 1959 р. бу- перший російський (комсорг В. ва). четверту групу III курсу біо- Р . Е . поовадяться ли розроблені основи умов зма- Шкурорда), курс, який закінчив логів (комсорг Колотієвська), ” ‘ ^ гання, які- обговорювались і кон- сесію без жодної незадовільної сорок першу групу фізмату (ком- У кретизувались на факультетах. І оцінки і провів протягом семестру сорг Чихарева), комсомольців II Багато повчального для себе хоча не всюди все пройшло га- значну організаційну і культурно- курсу геологів (комсорг Криво- одержали комсорги на заняттях зазд (не обійшлось без формаль- масову роботу. Всі комсомольці шеєв), 23 групу радіофізичного цієї школи. Завдання комітету ного підходу до справи. Напри- курсу мають і виконують комсо- (комсорг Скурлов) і 33 групу комсомолу, факультетських бюро клад, на фізматі було скликано мольські доручення, організовано цього ж факультету (комсорг зараз — справжня організація актив для обговорення «Умов», танцювальний і драматичний Шарапов). змагання між групами укііверсите- а ділового, гарячого обговорення гуртки, проведено декілька культ- Що ж цікавого розповіли про ту. Треба, щоб кожний комсомо- не вийшло. На радіофізичному, походів і диспут «Про мисте- свої справи ті вожаки кращих лець відчув себе учасником вели- історичному, хімічному факульте- цтво». Ще багато цікавого і доб- груп, які виступали на активі? кої справи, щоб життя стало тах обговсрешя проходили навіть росо роблять комсомольці цього л Шарапов розповідав про те, Дійсно по-комсомольськи гарн ії групах, але бажаних рсзульта- курсу. як ЇХ|,Я група ВИКЛикала на зма- чим. іів і Тут не було досягнуто), зру- Не відстали від шх і третьо- гання інші групи курсу і домог- • шення ваз ж е — і помітні. курсники-географи (комсорг лась успіху. Гідрогеологи ведуть М. ШЛЯХОВ, член комітету ком- 21 лютого 1930 р. працювала Кравченко), третьокурсники-істо- фотоальбоми групи, до яких за- сомолу. ,Рідний дім Якими словами можна розповісти про свою лю бов? Про свою щиру, самовіддану, безмежнії любов? Про рідний дім, без якого ти не можеш жити? Про свій рідний університет, який давно став частиною тебе само го?.. Марія Петрівна Жуко ва прийшла до універси тету понад тридцять ро ків тому зовсім юною, трохи невмілою, але щи рою, з великою душею трудівниці. Позаду важ кі роки дитинства і юно сті, попереду — широкий шлях у життя. Воно, те життя, вимальовувалося не зовсім чітко, обриси його губилися десь у тьмяній далечині. Але пг- ред нею був робітничий факультет Харківського університету — ті двеаі, які вели в самий універ ситет, у його аудиторії, лабораторії, кабінети. І ось Марія Жукова — студентка робітничого фа культету, оточена такою ж енергійною, запопад ливою і допитливою мо лоддю, як і сама. Як у сні, промайнули літа — вони вимірялися тоді се местрами, заліками, іспи тами, роботою в групах, у комсомольській та пар тійній організаціях. Ри си того, з такою щирістю вимріяного майбутнього, ставали чимраз чіткіши ми і яснішими. А час не йшов — летів. Минали роки. І вона А далі: хімічний факуль тет, робота в апараті університету, роки Ве ликої Вітчизняної вій ни, повернення з ева куації, відбудова уні верситету — і знову робо та в апараті… А час летів. Минали роки, десятиліття. І ось раптом спокуса- боту. «Ми вам дамо за робітну плату у два з половиною рази більшу, ніж ви одержуєте в уні верситеті,’створимо вам чудові умови». Велика спокуса: на ко жен університетський карбованець — два з по ловиною! Марія Петрівна не довго вагалася. — Пі ,— сказала вона,— я не можу залишити уні верситет… Хіба це мож на зробити? Ні, не мож на! В день народження М. П. Жукової колектив центрального апарату університету писав їй: «Від усієї душі вітаємо і поздоровляємо Вас, до рога Маріє Петрівно, як найближчу, найріднішу і найдорожчу, нашому сер цю людину. Все своє сві доме життя Ви віддали нашому університету. В його стінах Ви виросли і змужніли. Всі кращі ро ки Вашого особистого життя зв’язані з універ ситетом. Ви ідете до ньо го, як у рідний, батьків ський дім». Справді, для Марії Петрівни Жукової у н ’ часто, жартуючи, запиту вала у своїх подруг: «Який тепер рік, дівча та?». А ті відповідала ^ місцева організація, верситет давно став рід ій, теж жартома: «Одна авт о’на , хорп. ним, отчим домом! тисяча дев ятсот трид • оуже авторитетна і хоро цять…» І не кінчали… іиа, запропонувала їй ро- П. КОСТЮК Веселі, добрі ОЧІ В ЦІЄЇ дів чини. Вок<а одна з кращих ком сомолок університету, чудово справляється з своїм дорученням: очолює шефську бригаду універ ситету в Куряжі. На фото: четвертокурсниця філ- факу ЛЮДА ВАСЬКО. ПРИВІТ ІЗ Пошта приносить цій жінці листи не лише Від родичів. їй часто пи шуть вихованці — вчите лі, директори шкіл, по ети. Випускники україн ського відділення пам’я тають і тепло згадують старшого друга виклада ча української літерату ри Марію Іллівну Кеніг сберг. Незабаром ще один» загін молодих вчителів залишить університет. І кореспонденція Марії Іллівни збільшиться. 15 років в ж итті к р аїн и не велик ий час. Але ці 1 5 років, що пройш ли від ч а су зв іл ьн ен н я Р а дянською арм ією н аш ої к р а їн и ,— ц іла еп о х а в ж и тті Ч ехословач ч и- ни. З м ін и л ася, зр осла к р аїн а, зм і нились і зросли ї ї лю ди. Сьогодні, коли все прогресивне лю дство в ідзн ач ає 5 0 -р іч ч я Між народного дня ж ін ок , я д у ж е ко ротенько розповім про долю ж ін ки м оєї к р аїн и . Ще 1 5 років тому у Чехос.то- ваччині не було ж о дн ої ж ін к п – ін ж ен ер а з робітни чої або сел я н с ь к о ї родини. А зар аз поряд з чо ловіками і братами працю ю ть па п ідп р и єм ствах, іноді навіть очолю ючи заводи і фабрики, десятки ж і нок, батьки я к и х зовсім нещ о давно ще навіть не мріяли дати своїм дітям о св іт у. к р аїн и ? Про це д у ж е хорош е ск а зан о у російськом у п р и сл ів’ї: ; «Б абья дорога — от печи до п о р о г а » . З а р а з ж е до послуг ж ін к и , яка пр ацю є, — дитячі садки і я с ла, будинки відпочинк у і сан ат о р ії. Кожна родина, в як ій є мало літні діти , о д ер ж у є від д е р ж а в і Ч Е Х О С Л О В А Ч Ч Ш щ ом ісяч ну грош ову допом огу. Спо кійно дивляться у м айбутнє і пло дотворно працю ю ть ж інки наш ої к р а їн и , бо вони знаю ть, що про н и х повсяк денн о п ік лую ться Ко_ м ун істич на партія і уряд н аш ої Батьківщ ини. Єдине палке їх н є баж ан н я сьо годні — щоб зм іц н ю вався мир > всьом у св іт і, щоб з словника н а завж ди зникло ж орсток е і страш не слово « в ій н а » . Я. ХМЕЛАР, м. Тополчани, Чехословаччина. Над проблемою барвників Кожний предмет, що оточує нас, має своє забарвлення, чи то штуч не, чи природне. В повсякденно му побуті ми звикли до цього. А втім, хіміки за останні десяти річчя створили важливу теорію офарблення і щороку одержують у лабораторних і промислових умовах сотні нових потрібних барвників. В цій теорії є проте ще багато невирішених проблем. Одним з основних є питання про залежність між будовою і офарбленням барв ників. Отже, знаючи, як змінюєть ся колір в залежності від будови, можна синтезувати фарбники з наперед заданими якостями. Саме над цими питаннями вже багато років працює доцент хіміч ного факультету Ніна Юхимівна Григор’єва. Учениця академіка А. І. Кипріанова, вона ще перед війною закінчила університетську аспірантуру і захистила кандидат ську дисертацію по одному з пи тань барвників. Війна перервала роботу, але вже з 1945 року Ніна Юхимівна з новою силою продов жує наукові заняття. Багаторічна праця в улюбленій галузі науки принесла цікаві до слідницькі результати. Так, шля хом перетворення так званих піри динових барвників удалося довб” сти, що вони мають іншу будову, ніж та, яку відкрив у 1905 році німецький вчений Кеніг. А тимча- сом всі автори за останні роки ба зували свої дослідження саме на його даних. Зарубіжні роботи в цій галузі переважно ведуться з прикладними цілями. Роботи Н. Ю. Григор’євої ви гідно відзначаються намаганням проникнути в глиб фактів, пізнати теоретичні закономірності. В робо тах останніх років, переважна більшість яких опублікована в «Журналі загальної хімії», були виявлені нові фактори, що впли вають на підвищення кольорово сті, зокрема вплив розчинників. Ніна Юхимівна — автор близько ЗО друкованих праць. Зараз вона оформлює докторську дисертацію, більша частина якої вже готова. Дисертація має бути завершеною до кінця року. Глибокий інтерес до проблеми барвників Ніна Юхимівна прище мила багатьом своїм студентам. Вона часто виступає на республі канських і союзних конференціях, де її доповіді завжди викликають інтерес і жваву дискусію. В день 8 березня ми від щирого серця бажаємо Ніні Юхимівні ГригОр’євій найкращих успіхів в наукових дослідженнях і особи стому житті. Г. СУРІКОВ.- МІЖНАРОДНИМ ПРОПАГАНДИСТ Уже 2 роки політгуртком лабо рантського і технічного персо налу на фізико-математичному факультеті керує комуністка Ан- тоніна Олексіївна Кир’янова. «X А Р К І В С Ь К ИИ УНІВЕРСИТЕТ» Сюр. 2. 7 березня 1960 р Кожна зустріч її з своїми слуха чами — це відверта розмова з друзями про події в країні і за кордоном, про буденні справи ко лективу. Завдяки сумлінному ставленню керівника до свого по чесного обов’язку заняття прохо дять жваво З’явилась якась ціка ва стаття в газеті чи журналі — Антоніма Олексіївна неодмінно принесе її на гурток, організує не вимушене обговорення. На факультеті А. О. Кир’янова працює завідуючою лабораторією. Кілька років вона добре обслуго вувала учбові заняття студентів, а зараз їй довірили обслуговувати наукову роботу кафедри. Антонімі Олексіївна гаряче взялася за нову справу, вона добре вивчила дози метрію, оволоділа фотометодом спостереження і дослідження ядер них реакцій і тепер вже сама бере все більш активну участь в науко вих дослідженнях. я. львов Що зн ала колись ж ін ка м оєї Прямі обов’язки Ольги Федотів ни Махиьової нескладні: обмінюва. ти білизну. Але в гуртожитку на вул. Артема студенти знають її не просто як кастеляншу. Ольга Фе дотівна часто буває в кімнатах, слідкує за порядком, за самооб слуговуванням. 1 до порад стар шого товариша студенти прислуха ються. Цього року усе прогресивці людство відзначає знаменну да ту— п’ятдесятиріччя Дня між народної солідарності жінок всі < країн світу. 50 років тому, у 1910 р., на дру гій міжнародній конференції жі- нок-соціалісток у Копенгагені за пропозицією видатного діяча між народного робітничого руху Кларн Цеткін було вирішено щорічно відзначати 8 березня як Міжна родний жіночий день робітниць Святкування цього дня служить справі згуртування жінок у б >- ротьбі за політичне і економічна звільнення, за світле майбутнє, за мир в усьому світі. У капіталістичному суспільстві жінка знаходиться у важкому, безправному стані. Жіноча праця використовується на найважчих ділянках промислового виробни цтва і сільського господарства, оскільки вона «дешевше» чолові чої. Так, у США заробіток жінки на 15—20% нижче від заробітку чоловіка, а в Англії—на 40—50%, в Ірані ж — в десять разів. В. І. , Ленін вказував, що жінка при ка- | піталізмі пригнічена подвійно: і капіталом і працею на кухні, яка і притупляє людину. Велика Жовтнева соціалістична революція вперше в історії дала жінці усі права трудящої людини. І ці права жінки в нашій країні закріплені законами Радянської влади. Радянські жінки працюють в різ них галузях народного господар ства, беруть активну участь в громадському житті, керуванні державою. У вищому органі дер жавної влади — Верховній Раді СРСР — 366 жінок, що складає 27% загальної кількості депутатів. Такої кількості жінок нема в усіх разом взятих парламентах капіта лістичних країн. В Конгресі США, наприклад, лише 17 жінок, серед яких нема жодної робітниці, се лянки. У складі Верховної Ради УРСР з 457 депутатів 155 жінок. Понад 690 тисяч жінок — депута ти місцевих Рад. Жінки нашої країни займають керівні посади у партійному іа державному апараті. Радянські жінки посідають знач не місце у матеріальному вироб ництві, у боротьбі за дострокове виконання семирічного плану. Се ред робітників і службовців краї ни — 47% жінок. Широко відомі прізвіпца новаторів промисловості і сільського господарства Вален тини Гаганової, Віри Сидори, та багатьох їх подруг і послідовниці. Активна участь мільйонів ра дянських людей в боротьбі за по будову комунізму можлива завдя ки великому піклуванню з боку ,Люся Рибальченко, Таня Ткаченко, Галя Твердохліб. Зовсім не щодавно войн вперше увійшли до друкарні. А зараз про цих молодих складальниць кажуть: «У них золоті руки». Натхненна праця комуністки Разом з Тамарою все зробимо В н ас, на географ ічн ом у ф а к ул ьтеті, в м ай ж е у т іх громад ськи х о р г ан ізац ія х керую ть робо тою дівчата. І непогано це в ни х виходи ть. Відмінно працю є й наш к ул ьт сектор Тамара К учеренко, с т у дентка III к у р су . Чимало сил до клала вона до того, щоб підняти к ул ь т ур н о-м асов у роботу на фа – к ул ь т ет і. Б ез ї ї акти вної уч асті не пройш ов ж оден вечір, у с і н а ші кул ьтп оходи до театрів — теж справа рук Тамари. А зар аз під ї ї керівництвом на ф акультеті ство рю ється агітк ультбри гада. Гадає мо, що і з цим завдан ням наші к ул ьтсектори разом з Тамарою у с піш но справл яться. Як, дівчата, зробимо’.’ Р. БОЛДИРЕВА, студентка географічного факультету. “І Ні, характер цієї дів чини не зміниться. Д е б вона не була, завжди люди казатимуть про неї: «Хороша, душевна людина. Така може тво рити лише добро». Саме так говорять тепер про Ніну Сліпець в нашому університеті, де за п’ять років навчання вона зросла у справжнього комсомольського вож а ка, запального і бойово го. Скажете — а що це за фото, нетипові для Ніни обставини! Ні, — відповідаємо, — і це типове. Сьогодні Ніна чергує по кімнаті. І подруги знають: вече ря буде смачною. Марії Петрівні Пантовій— поздоровлення і подяка Дорога Марія Петрівно! Від сер ця поздоровляємо Вас з Міжна родним жіночим днем в березня і бажаємо Вам міцного здоров’я і довгих років життя. Ми глибоко вдячні за увагу і допомогу, яку Ви подаєте нам в оволодінні знаннями. Завжди будемо щиро згадувати про Вас за це. Студенти філфаку: ЦАНГАС, СВІРСЬКИЙ, ГУЛЯЄВА, Л Е В ЧЕНКО, РАЙЧЕНКО, ГАВА НЕЦЬ, СТАНіШ ЕВСЬКИЙ. НЕ- ЧИТАЙЛО, МОІСЕЄНКО, ЛОБО ДА, МАРАХОВСЬКА. ЖІНОЧИЙ ДЕНЬ Комуністичної партії і Радянсько го уряду, яке проявляється і \ розширенні мережі дитячих садкіч, шкіл-інтернатів, і у покращанні громадського харчування, у збіль шенні випуску і поліпшенні якосчі одягу і взуття для дітей і дорос лих. Наша держава, надавши жінці рівних з чоловіком прав, досягла вищого у світі культурного рівня У 1897 р. у царській Росії було лише 26,3% письменних, серед них жінок приблизно втроє менш, ніж чоловіків. Зараз Радянський Соки став країною суцільної письмен ності. Перед радянськими жінка ми, як рівноправними членами су спільства, широко розкриті двері учбових закладів. Наприклад, у Харківському державному універ ситеті з 3802 студентів жінок — 2011 . ‘ З кількості радянських грома дян, що мають вищу освіту, 49% складають жінки, а середню і не повну — 53%. У нас 233 тисячі жінок-інженерів, 300 тисяч жінох- лікарів. Особливо багато жінок працює в системі охорони здо ров’я, де вони складають 85% всіх працівників, а в системі народної освіти 69% жінок. Можна назвати сотні прізвищ жінок — видатних діячів культу ри, мистецтва, науки. В нашій країні 700 жінок — академіків, понад 100 тис. жінок — наукових робітників. Показові цифри по Харківськ >- му університету. У нас працює 750 жінок, з яких 127 на викла дацькій роботі. Є такі факультети (філологічний, біологічний). де жінки складають переважну біль шість серед викладачів. В нашому університеті працюють жінки — доценти і кандидати наук. Є два доктори наук. Це співробітниці біологічного факультету О. М. Матвієнко, Д. С. Шапіро. Н. О Федотова, Г. Ю. Юнгерман, М. А. Шитова очолюють кафедри. Багато співробітниць універси тету поряд з сумлінним ставлен ням до своїх службових обов’язків виключно активну участь беруг.ь в громадському житті. Це член партійного комітету університету М. П. Жукова, члени місцевкоме Є. І. Шутенко, М. Г. Юрченко, секретар партійної організації фізмату депутат райснної Ради депутатів трудящих Г. І. Горно стаєва та інші. Характерно, що ці факти не являють собою чогось виключного. Аналогічна картина в усіх вузах, на заводах, фабриках, в установах, колгоспах нашої країни, де радянські жінки своєю самовідданою працею вносять гід ний вклад у справу побудови ко муністичного суспільства. Н. ТЕРЕЩ ЕНКО. Життєвий шлях Прасков’ї Анд ріївни Штангей — це приклад чес ного служіння народові, батьків щині. …Кінець 1917 року. Перші міся ці Радянської влади на Луганщи- ні. Молода вчителька Штангей разом з усією передовою інтелі генцією активно включається у будівництво нЬвого життя. Вона енергійно бореться за близьку і дорогу їй справу — організацію народної освіти. Люди бажали якнайшвидше лік відувати спадщину проклятого минулого — темноту і неосвіче ність. Зусиллями П. А. Штангей і її подруг була організована ве чірня школа для ліквідації не письменності серед робітників коксових печей. Більш як 50 ро бітників. що відвідували тоді шко лу, навчилися читати. Але незабаром довелося залиши ти улюблену справу. Це було в той час, коли рештки експлуата торських класів у зговорі з світо вим імперіалізмом виступили про ти молодої Радянської республіки. Партія кинула заклик: «Соціал – стична батьківщина у небезпеці!» і молода вчителька, як і тисячі інших патріотів, добровільно стає до лав Радянської Армії. Вона те пер санітарка у роті на Південно му фронті. Разом з усіма бійцями вона стій ко переносила труднощі фронто вого життя, виконувала спій обов’язок. ■ Про багато подій минулих років може розповідати П. А. Штангей. Але з особливим піднесенням вона згадує один з днів січня 1919 ро ку, коли вона стала до лав Кому ністичної партії. З того часу ми нуло більш як 40 років. І всі ці роки Прасков’я Андріївна чесно виконувала всі доручення партії. Де б вона не працювала — у профспілці або комсомолі, на нг- итшшіитіїїниішіттцтиіншит іиштшштшішиїїппшцтіишчтішішіпінштіциііі _ Товариші по курсу 1 поздоровляють Люду Яцук ] В день 8 березня особливо приємно поздоровити з М іжнародним ж іночим днем Л юду Яцук кр ащ у ст у д е н т к у наш ого к у р су і не пом илимося, якшо скаж ем о, — ф ак ул ь тету. Багато хто зн ає ї ї . Од ні навчаю ться з нені на одному к у р сі, інші пам ’ятають но гарячих в и ст уп ах на ком сомольських збо рах. Лніда нал еж ить до тих лю дей, які не м ож уть ли ш атися бай ду ж им и. Це дій сн о ч уйна і у в аж н а лю дина, чудови й товариш . Люда не лише сама відмінно н авч ається протягом п ’яти років, але й з готовністю допом агає то вариш ам. Вона ніколи не зали ш а лась осторонь від громадського ж иття к у р су і ф акуль тету. Два роки була сек ретарем ком сом ольської о р г а н іза ц ії к у р су , і хорош им сек ретар ем . Цього ро ку Люда редактор к ур сов ої стін нівк и. Вона сум лінно стави ться до ви к он ан н я гром адськ их д ор у чень Ви уявіть собі цю хорош у дів ч и н у, справж н ю радя н сь к у с т у ден тк у: відм ін ни ця навч анн я, лю бить спорт, м узи к у, л іт ер атур у, бере акти вну участь в громадсько му ж іт т і. 1 в се, за що береться, вона робить з задовол ен н ям , з р а дістю , радістю ж иття зав ж ди ді литься з друзям и Б аж аю чи наш ій Люді всього найкращ ого, ми д у ж е хоч ем о, щоб в наш ом у у н ів ер си т ет і було біль ше с туд ен т ів , с х о ж и х на п ’я т и – кур сн иц ю радіоф ізич ного ф акуль т ет у Л юдмилу Я ц ук . дагогічній або партійній роботі, вона завжди проявляла себе як відданий справі працівник. П. А. Штангей нагороджена медаллю «За доблесний труд в Великій Віїчизняній війні». Дуже багато Прасков’я Андріїв на зробила для бібліотечної спра ви. Ось вже більш 20 років пра цює вона у науковій бібліотеці Харківського університету. З ве ликою теплотою і повагою гово рять про неї товариші по роботі. Дуже працелюбна, чесна, самовід. дана __ такою знає Штангей ко лектив. Не шкодуючи сил і часу, вона створювала і продовжує створю вати каталог з історії КПРС. Роз роблений із знанням справи ката лог повно і глибоко розкриває ге роїчний шлях нашої славної Ко муністичної партії, її титанічну роботу по керівництву революцій ною боротьбою робітничого класу і будівництву першої в світі Со ціалістичної держави. Чуйно ставиться Прасков’я Ан дріївна до запитань читачів, зав жди намагається їх задовольнити, знайти потрібну книгу, допомогти порадою. В свою чергу читачі по важають уважного і знаючого біб ліографа. Майже 4 роки тому Прасков’я Андріївна пішла на заслужений відпочинок. Але не такий в неї ха рактер, щоб сидіти вдома. Будучи пенсіонеркою, вона як і раніше працює бібліографом. Свою робо ту над каталогами Прасков’я Ан дріївна розглядає як партійне до ручення. Колектив бібліотеки пи шається своїм товаришем, актив ною комуністкою, чудовим пра. цінником, який віддає всі сили на користь радянської науки і куль тури. Д УШАКОВ, директор наукової бібліотеки. 1 Щ ИРА ТРУД ІВ Н И Ц Я І П’ятнадцять років працює Ва- |лентина Олександрівна Осипова і у відділі кадрів університету, Е віддаючи своїй роботі всі сили, ізнання, уміння. Співробітники Е центрального апарату, викладачі ї і студенти знають ї ї як лагідну, = сумлінну трудівницю, хорошу, = чуйну людину. Е Кілька днів тому колектив цен- I грального апарату відзначав |50-річчя з дня народження В. О. ЕОсипової. Багато було сказано І теплих _ слів і побажань. Е В своєму листі до Вален Е тини Олександрівни колектив Ецетрального апарату написав: Е «Піввіку — великий життєвий Ішлях, який Ви пройшли з честю, Е з піднятою головою. Навіть у | важкі роки війни Ви дивилися Е вперед, уміли бачити обриси зав- Ітраш нього дня — кращого, світ л іш о г о і радіснішого… Для нас Е Ви — чудова людина, як для «дочки — рідна, дорога мати, под- Еруга, порадниця і наставниця. «Сумлінною і самовідданною робо- Етою протягом довгих років Ви «заслужили загальну повагу і лю- «бов». ’ Л. РАДЧЕНКО. Товариші по курсу Подарунок друзям 8 березня… Останні спроби зими заморозити повітря .. Але вже є перші ніжні весняні квіти… Є і пухнасті вербові гілочки. А небо все блакитніше і блакитніше. Мені у цей хо роший день теж хочеться, як і весні, .щось подарувати людям Дарую вам, мої товариші по комсомольській роботі, Валя Пойманова, Люея Овчаренко, Зіна Паранич, цю замітку. Валя і Зіна користуються на факультеті заслуженим ав торитетом. Недарма вже удруге їх обирають членами комсо мольського факультетського бюро. Важко собі уявити комсомольське бюро філфаку без Ва лі. То дружньою порадою, то безпосередньою участю вона допомагає на багатьох ділянках комсомольської роботи. А Зіна завжди серед людей. Клопітка посада у куль- торга! Але Зіна працює і живе за принципом — під лежачий камінь вода не тече. Люся любить дітей, її обурює байдуже ставлення окре мих піонерських вожатих, які дивляться на працю з піонера ми, як на неприємний сумний обов’язок. — Вашого піонерського сектора треба нагородити відра зу трьома грамотами,— говорять про Люсю в нашому коміте ті комсомолу. З святом, дорогі дівчата! Збережіть огонь своєї душі назавжди! Л. М ОРОЗОВА, студентка філфаку. « х а р к і в с ь к и й у н і в е р с и Т ет » Стор 3 . 7 березня 1960 р. ,ПЕРШІ У ФІНІШНОЇ СТРІЧКИ Вони обидві легкоатлетки, іх В н е ї д у ж е хорош і природні дан і- га є 4 0 0 метрів за 1 . 0 3 , 0 ! Здаєть- добре зн а є спортивний у н ів е р с п – для бігу на 4 0 0 м етрів. Не т р е н у – с я , на одн у лиш е с ек у н д у поліп- тет. Люда Р огозя н ськ а вчиться н і ю чись, восен и 1 9 5 8 року вона ш ила один з ун ів е р с и т ет с ь к и х ре- фізматі і є головою бюро сек ції зай н ял а II м ісц е в у н ів е р с и т ет і, кордів, а як багато радості відчу- легкої атл ети к и , Валя Коноз програвш и ли ш е 0 . К риш таль, ли сам а, тр ен ер и , болільники, на бісф аці і відп овідає за оборон- П ісля цього вона поставила собі Д івчина полюбила спорт і тепе; н о-сп ор ти вн у роботу в комсомолі – МЄт у — п ерем огти в слідую ч их допом агає інш им так ож прийти де ському бюро ф ак ул ь тету. Обидві зм аган н я х, з ’я в и л ася хорош а, та:; треть ок ур сн и ц і. звана «сп орти вн а з л іс т ь » . Після П о-різном у вони прийш ли у зимових в п ерти х тр ен уван ь в лее спорт. Люда ще з школи за х о п и – у травні м инулого рок у вона ю – лася легкою атлетикою , ї ї вабили вторгоє рекорд 1 9 5 2 року, в с т а – біг та стрибки, і вона почала тр е- ловлени й тоді студенткою хім ф а- нувати сь у п ’ятиборстві. Зар аз в о – Ку Кириловою — 1 . 0 4 с ек . Під на — рекордсменка у н ів ер си т ет у : час легкоатлети чн ого матчу Х Д У ^ – XIII— ХДПІ вона виграє свою « к о р он н у» дистанцію в ж е з новим рекордом у н ів е р с и т ет у — 1 , 0 3 , 8, ч ер ез ти ж ден ь в О десі п о к а зу є та! З святом! 1 . 0 3 , 2 с е к ., а 1 8 ж ов тн я пр обі- з бігу на 8 0 метрів з бар’єра ми — 1 2 , 9 сек ., у троєборстві — 1 6 0 9 очок, у п ’ятиборстві — 3 3 8 3 очка. А от Валя почала займ атися спортом лиш е в ун ів ер си т ет і. нього. Х арактерно, що і Люда Р ого зян сь к а і Валя К оноз зав ж ди у с піш но складаю ть ісп и т и . В п е р п трен ув ан н я допомагають їм бути зібран им и , цілесп рям ованим и і в навч ан н і. І у н ів ер си т ет ч ек ає від н и х обох ще нови х спорти вних до сягнень. Н айкращ их у с п іх ів вам, дівча- I. БОРЕЙКО. .чі:ііі!і:ііі:иііиі:іі:і!іііііііііііііііііііііііііііііі:іііііііііііш іііііііііш іінііш іш ііінііііііш ііініііі!ііііі]іііііііііііііііііііііііііііііініііш іііііі:ііиіііііш ш іі.іш ш іш ш = Д Л Я ВАС ТА ПРО ВАС, ТОВАРИШІ Ж ІН К И Ю н о сть моя Дни войны. Темнеет небо дымное, Рвут его снаряды под Москвой, Мы в строю проходим сандружиною, Отбивая шаг на мостовой. Все тогда мы бредили атаками И, готовые на ратный труд, У дверей райкома горько плакали. Что на фронт девчонок не берут. И была санпомощь населению Ратная заслуга наша вся. Шли другие вслед за наступлением, Раненых из боя вынося. Оставались мы тогда резервами, К битве нас страна не призвала, А мечтали мы быть всюду первыми, И свершать геройские дела… И теперь такие ж мы, как в юности, И когда за мир ведется бой, Мы, как прежде, не боимся трудностей: Мы хотим быть на передовой! ЕЛЕНА АПРЕСЯН Ей совсем еще мало лет, Юность, юность в глазах искрится. — Вы студентка? Какой факультет? Скажет с гордостью: мы филологи! А сегодня, нарядное платье сменив На костюм, перепачканный краской. Лишь секунду повременив, На леса взобралась с опаской. С непривычки болит рука, Отдохнуть бы сейчас немного, Но она не уйдет, пока К мастерству не найдет дорогу. Ей совсем еще мало лет («Крошка», думают, видно, родители) — Вы студентка? Какой факультет? т – Филологи мы и строители! НИКОС ЦАНГАС 40 років в університеті В КИНО Ж дите мужчин пропавших, Всеми мерями пропахших! Наши мужчины придут! Нескончаема наша вера, И любая из нас постигала: Беспокойны мужчины, как ветры, Высоки, будто белые скалы. Мы вас ждали четыре года, Мы ботинки отдали в починку, Мы поставили в свежую воду Пестики и тычинки. Не бывали мы в той передряге… Ни на краешек, ни в середку Не садились к лихому гуляке В егозливую хлипкую лодку. Как без вас день и ночь моросило, Как тоске нашей ветер вторил. Уши — раковины морские, В них все время гремело море. На рассвете, кашляя хрипло, Мы тащили сети из глыбы, Седина к нашим косам прилипла, Чешуею холодной, рыбьей. Ждите, мужчин пропавших, Всеми морями пропахших, Наши мужчины придут! СВЕТЛАНА ЕВСЕЕВА, студентка Литературного института им. А. М. IО РЬК О ГО Гадали мы: куда нам деться? Замерзли так, что хоть домой… И просто, чтобы отогреться, В кино отправились с тобой. …Что отняла у нас, украла Уже далекая — война? Но вот глядит она с экрана, И по-особому видна. Для нас не попусту вернулась: Смотрю в нее и узнаю, Как кто-то ей всю отдал юность, А с юностью и жизнь свою. Он, похороненный когда то, К чему готовил он себя? •А стать успел сн лишь солдатом, Недомечтав, недолюби. И тоненькая та девчонка Его не в силах отыскать, И даже мама ни денечка Его не сможет приласкать. Гудит и мчится киноповесть, И нарастая без конца, Она гремит, как встречный поезд, Идя навылет сквозь сердца. А ты сидишь со мною рядом, Непоправимо весела, Ошибки ищешь, блещешь даром Ронять небрежно словеса. За проницательностью тонкой, В «разумных» фразах все видней Сквозят усмешливые нотки Спокойной сытости твоей. А я-то думал,— я не скрою,— Что лишь скажи, на край земли Пойду .влюбленный, за тобою (Пока в кино мы не пришли). О, ты умна, не протестую. Красива’ ты. И не груба. Но кончен фильм. И не могу я Смотреть, прощаясь, на тебя… Л. БОЛЕСЛАВСКИЙ. Великі сірі добрі очі, впевнені рухи. У старшого лаборанті хі мічного факультету Поліни Дмит рівни Шимко за плечима 40-рі мчи трудовий шлях. Рано розпочата’ трудова діяльність тісно зв’язана з університетом. Тут, в Харк.в- і ському університеті, 50 років ітра- \ цював батько, сюди у 1921 році і 16-річною дівчиною прийшла П. Д. І Шимко. ; Чуйна, вимоглива до себе і до товаришів, Поліна Дмитрівна ви користовує весь свій багатий до свід, готуючись до практичних за- нять, до лекційного асистування, яке вимагає особливої уваги і ре тельності. Вона береже і любить свою ла бораторію, вимагаючи того ж від студентів. Багато з вихованців По ліни Дмитрівни, зараз молоді спе ціалісти, часто бувають у неї, за ходять і провідати, і за порадами. Від імені студентів нашого фа культету бажаю Поліні Дмитрівні багато років роботи і щастя. Г ТОРЯНИК НАШ КАЛЕНДАР ЖИВІШ МАРМУР Декабрь… И в памяти воскреснет, за поворотом, за оградой, хрестоматийный образ Пресни со знаменем над баррикадой. Где в первый бой, еще неравный, когда такой же снег кружил, упала девушка на камни, тебе передоверив жизнь. Т акую, чтоб всегда не дома, всегда в пути, всегда — начало. Чтоб заседание райкома твою судьбу обозначало. Чтоб вдруг, простившись на года, в каком-то беспокойном марте разъехаться по городам, не обозначенным на карте. И это — над собою власть, хоть у грядущего в пред дверь-1, быть может, и тебе * упасть и жизнь другим передоверить. А если не простит любимый того, что не всегда уют, пусть… Счастье не проходит мимо тех, что в последний бой идут. НИНА БЯЛОСИНСКАЯ Сірі тіні бродять по кутках майстерні. Зимова ніч зазирає у вікна, зорі відбиваються у іскрис тому мармурі і згасають на вог кій ряднині, що закриває глиняні статуї-моделі. Спить вічне місто Рим. А у ночній темряві входить у майстерню старик з перебитим носом, з невеликою курчавсю бо рідкою і вузлуватими руками майстрового, йому не спиться. У 89 років не до сна — треба поспі шати, треба працювати. Ніч за ніччю, день за днем, рік за роком працював майстер, ство рюючи шедевр за шедевром. П’ятнадцяте сторіччя поступилося місцем шістнадцятому. Війни і правителі катували народ Італії, гинули і створювалися міста-рес- публіки, один римський папа змі нювався іншим, а Мікельанджело Буонаротті працював, працював, працював. Він народився рівно 485 років тому, а помер… Чи помер він? Адже жива його справа, його та лант, живуть і приносять людям насолоду його статуї і фрески. Мармуровий красень — гігант Давид стоїть на площі у Флорен ції. Це не біблейський герой, аскетичний і святий, а живий юнак, людина-беєць, з усіма люд ськими пристрастями і думками. Мікельанджело висікав гробниці правителів і мадонну з хрестом, його гробниці вславляли не дес потів, але людей во плоті, життя у всіх його проявах. Мікель- анджелівська мадонна — це про сто вбита горем мати, дуже земна і дуже сумна. Мікельанджело вважав себе скульптором, а його примушува ли розписувати склепіння соборів. І, не будучи живописцем, цей ге ніальний син Італії створював та кі фрески, що почали було гово рити інколи жартома, а інколи й серйозно: фрески Мікельанджело на біблейські теми не є ілюстраці- декан перевів у групу дівчину. єю до біблії, навпаки, це біблія написана на сюжети Мікельандже ло. Звичайно, так говорили не по пи. А розпис стел: Сикстинської капели — це шедевр стінного жи вопису, неперевершений шедевр. Один за одним з’являються на світ відомі раби Мікельанджело: «Зв’язаний раб», «Вмираючий раб»’ і, нарешті, «Прооуджений раб». Ці статуї, як і в?я скульпту ра його, виконані компактно, мо нолітно, і вони, безумовно, витри мали б вимогу: статуя, будучи скинутою з високої гори, не по винна втратити жодної деталі. Або іншими словами; композицій на зібраність, монолітність і ідей на цільність повинні бути осно вою скульптурного твору. Сучасник Рафаеля і Леонардо да Вінчі, Донателло, Мозаччо і Брунелеско, Мікельанджело Буо наротті був скульптором і живо писцем, поетом і архітектором, а коли треба, то й воєначальником і фортифікатором. Він був видат ним сином італійського Відрод ження, яке, за словами Енгельсі, потребувало титанів і яке поро дило титанів за силою думки, пристрасті і характеру, за всебіч ністю і вченістю. Незадовго до кончини Мікель анджело, римський папа Павел 111 призначив його головним ар хітектором собору Святого Петра, який вже будувався. Неохоче взявся майстер за справу, відчу ваючи, що йому не вдасться до вести її до кінця. Але творчість захопила його і, вмираючи, він не жалкував, що не закінчив роботу, адже і іншим людям він залишив частину її. — Яка насолода. — писав у 1884 році про твори Мікельандже ло художник Суріков, — коли вдосталь задовольняєшся довер шеністю. Що можна додати до цих слів? Нічого, мабуть. А. Ж И ТН ИЦ ЬКИИ Редактор Б. ІЦЕРБАНЕНКО. Адреса редакції: Університетська вуд* 16. Тел. 2-72-01, дод. 64. БЦ 02661. Зам. 500.