2(1151) Понеділок, 8 січня 1962 р. Ціна 1 коп. СЕСІЇ — ВСІ УМОВИ! Л ічені дні лишилися до нової екзаменаційної сесії. Перший учбовий семестр проходив у цьому навчальному році в складних умовах: деякі факультети (наприклад, філологічний) тіль ки влітку перейшли до нового приміщення і повинні були його ос воювати у зв ’ язку з участю студентів у збиранні багатого врожаю навчальний семестр розпочався тільки в жовтні і з цих причин був скорочений; напружено працювали викладачі, студенти, лабо ранти, бібліотекарі, весь колектив університету… Зараз настав час підвести підсумки цій напруженій роботі. Че рез кілька днів студенти почнуть складати звіт про наслідки своєї праці, розгорнуться іспити. Як же підготувалися факультети, кафедри, весь викладацький склад до зимової екзаменаційної сесії? Що зроблено для того, щоб провести сесію на високому науковому і організаційному рівні, щоб наслідки сесії відповідали тим високим вимогам, що їх по ставив перед усіма вищими учбовими закладами історичний XXII з ’ їзд КПРС? На всіх факультетах складено розклад заліків і іспитів; пози тивним є те, що до участі в складанні розкладу притягнуто студент ські громадські організації, які подбали про те, щоб складений роз клад відповідав запитам студентів і забезпечував найкращі резуль тати. Всюди виділено спеціальні кімнати для підготовки студентів до сесії, подовжено години роботи лабораторій, читальних залів, ме тодичних кабінетів, проводяться консультації, розпочався прийом заліків. Цінним подарунком студентам напередодні сесії було відкриття після капітального ремонту великого читального залу Центральної наукової бібліотеки на 230 місць. Студенти щиро вітають запро вадження у великому читальному залі нових прогресивних форм обслуговування читачів — відкритого доступу до підсобного фонду, до новинок, що лише кілька днів тому надійшли до бібліотеки. Дзбрг працюють читальні зали на хімічному факультеті, у студентських гуртожитках. Проте в підготовці до сесії є ще багато недоліків. Найбільшу три вогу викликає становище з читальними залами, бібліотеками і літе ратурсю на ряді факультетів: не працює переведена з старого при м.щення бібліотека філологічного факультету; великими купами ле жать книжки на підлозі в кімнатах, виділених для бібліотеки біоло гічного факультету; фактично не працює читальний зал філологіч ного факультету; біологи й історики зовсім не мають читальних залів. Треба негайно вжити заходів до відкриття бібліотек філологіч ного і біологічного факультетів, до нормалізації роботи всіх читаль них залів. До редакції надходять сигнали про важкий стан з підручниками на ряді факультетів — так, наприклад, на історичному факультеті бракує підручників з історії СРСР, мало літератури про рух де кабристів, про скасування кріпосного права. Деканам слід подбати про те, щоб збільшити кількість основних підручників, необхідних студентам для старанної підготовки до сесії. Партійний комітет, комітет ЛКСМУ, профком повинні подбати про те, щоб полишити роботу їдалень і буфетів, розширити асор тимент гарячих страв, холодних закусок, створити такі умови, щоб студенти в гєсйний чзс мили змогу ШВИДКО І ПЄШ ЙЧП П^тц, ОСТАННІЙ ЗАЛІК Останній залік… Не просто ос танній в сесії, а останній в уні верситетському житті. Більше вже п ’ ятикурсники заліків складати не будуть. А тому і хвилювання на цей раз було не звичайне, а трохи як би мовити, урочисте. Кожному хотілося цей останній скласти доб ре, дуже добре. — Розкажіть, будь ласка, мені ще раз про лінгвістичну терміно логію, — просить хтось. — Дівчата, давайте разом пере рахуємо лінгвістичні роботи По тебні! — теж непогана пропозиція. П ’ ятикурсники – філологи зібра лись у гурток біля кабінету: йде залік з історії вітчизняного мово знавства. Приймає доцент О. М. Фінкель. Світлана Шутько в цент рі кола: вона вже склала, склала добре і тепер з повним правом «консультує» подруг: — Не бійтеся. З ним (тобто з Олександром Мойсейовичем) лег ко розмовляти, коли все знаєш. — Заходьте, не вагайтеся, адже все знаєте, — гостинно запрошує Люда Сич, яка вже, зрозуміло, відповіла на всі питання О. М. Фін- келя. …йде залік, останній залік. М. Курцева. Хороший метод У першому семестрі цього нав чального року на кафедрі дарві нізму і генетики біологічного фа культету дещо перебудовано план проведення спецкурсів. Так, вив чення спецкурсу «Сучасні про блеми генетики» проводилось у вигляді теоретичних конференцій, на яких студенти п ’ ятого курсу виступали як доповідачі, співдопо відачі і опоненти. На трьох прове дених конференціях було зроблено 16 доповідей з актуальних питань науки про спадковість. Матеріалом для підготовки доповідей послу жили, крім підручників, нові віт чизняні й зарубіжні монографії та журнальні статті. У генетиці бага то дискусійних питань, і по кож ній доповіді виступали співдопові дачі і опоненти, які часто висвіт лювали точку зору протилежну викладеній доповідачем. На засі даннях виникали захоплюючі ди скусії з наукових проблем. Крім студентів кафедри дарві нізму і генетики, в проведенні конференцій брали участь студен- ти та співробітники кафедр енто мології, гідробіології, біохімії. Особливий інтерес і жваве обго ворення викликали доповіді: «Ви користання факторів зовнішнього середовища для керування спадко вістю рослин» (доповідачі Яки менко В. і Коваленко Є.), «Про спадковість ознак, набутих в он тогенезі» (доповідачі Бородаєв- ська Д. і Коноз В.), «Спадковість людини» (доповідачі Додонова Л., Гузевата Н.) та інші. Ми вважаємо, що такий метод проведення спецкурсів примушує нас слідкувати за новою літерату рою і дає велику користь. 3. Устинська, Н. Дьоміна, студентки п ’ ятого курсу. На фото: йде конференція. Ви ступає з доповіддю студентка п ’ я того курсу Валя Ткач. Фото Г. Сухогіна. НА ТЕМИ ДНЯ НЕВИКОРИСТАНІ Р Е З Е Р І? И в підготовці вчителів іноземних мов З небувалим піднесенням зустрі ли працівники народної освіти прийняту XXII з ’ їздом КПРС. Про граму партії Радянського Союзу. _Читаючи розділ «Завдання пар тії в галузі ідеології, виховання, освіти, науки й культури», кожний з нас думає про те, як краще пе ребудувати свою роботу, що ще можна і треба зробити для «ство рення умов, що забезпечують ви сокий рівень освіти і виховання підростаючого покоління». Мені хотілося б висловити деякі думки з питання підготовки вчи телів іноземних мов в університе ті. Перед факультетом іноземних мов зараз поставлене відповідаль не завдання: готувати для школи такі кадри вчителів, які з успіхом здійснюватимуть рішення Ради Міністрів «Про поліпшення вивчен. ня іноземних мов». Нема сумніву, що наші випуск ники підуть у школи цілком підго товленими для викладання одні єї іноземної мови. Коли ж нашому випускникові запропонують, як це часто буває, викладати і другу мо ву, ту, яку він теж вивчав в уні верситеті. то молодий учитель змушений буде відмовитися. Не важко здогадатися чому: він її не знає. А ось у сусіднє село приїде ви пускник відділення іноземних мов педінституту і він охоче візьметься викладати дві мови в школі. Обид ва вони вчилися п ’ ять років, але школі корисніший буде випускник педінституту. Чи пе прикро буде молодому вчителеві з університет ським значком на грудях? Дуже прикро! І про це говорять бага то наших випускників. У чому ж справа? Справа в то му, що педінститути знають, ще вони готують учителя і свої про грами і навчальні плани будують так, щоб майбутній учитель при ніс школі максимум користі. Ми ж, хоч теж твердо знаємо шо більшість наших випускникіг працюватиме в школі учителями ніяк не насмілимося відповідно пе реробити навчальні плани і про грами. Чому, наприклад, в дипломі ви пускника факультету іноземних мог значиться спеціальність «іноземна мова і література», коли відомо що зарубіжну літературу піком ’ з наших випускників у школі чи тати не доведеть ся. Відомо також, що дуже часто на шим випускникам доводиться братися за викла дання другої іноземної мови, а на її вивчення за навчальним планом відводиться всього 260 годин, а це мова, яку студент у школі не вив чав. У постанові уряду про поліп шення вивчення іноземних мов є дуже важливий пункт — поділ класів при вивченні іноземної мови на дві групи. Цей захід вимагає величезних додаткових асигнувань, підготовку великої кількості вчи телів, які будуть додатково надіс лані в школу, а підготовка вчите лів іноземних мов із знанням двох мов допоможе швидше, з менши ми витратами розв ’ язати питання про збільшення армії вчителів іно земних мов. Це один з наших внутрішніх резервів, не викорп стати якого, при наших можливо стях, ми не маємо права. Як показує досвід, студенти від ділення німецької мови, приступа ючи в четвертому семестрі до вив чення англійської мови, досить швидко і легко оволодівають її основами. Цьому сприяє набута на цей час певна лінгвістична еруди ція, володіння основами спорідне ної німецької мови і наявність у четвертому і п ’ ятому семестрах 4 годин на тиждень (в інші семест ри навчальним планом передбаче но 2 години на тиждень). Це свід чить про те. що при певних умо- зах ми можемо готувати вчителів гкі з успіхом справляться з викла данням двох іноземних мов у шко ті. Що ж це за умови? Перш за все треба збільши-и кількість годин і на другу інозем ну мову, бо навряд чи можи: серйозно говорити про вивчення іноземної мови за 260 годин. Уні верситетові, нам здається, слід пі ти по шляху педінститутів, які го тують викладачів іноземних мог двох профілів, де на другу інозем ну мову відводиться до 800 годин Ще одним, не менш важливим завданням є розробка і застосу вання спеціальної преміальної ме тодики викладання другої (спорід неної головній) іноземної мови. Колишня настанова програми по другій іноземній мові — вивчати її з вузькою метою розширення за гального лінгвістичного кругозору і поглиблення знань з основної мови — нічим не виправдана на факультеті іноземних мов і вже давно не задовольняє студентів, які прагнуть добре оволодіти нею і мати юридичне і моральне право викладати обидві мови в школі. Таких учителів готують педінсти тути. Чому ж їх не можуть готу вати університети? А. Водяха, викладач факультету іноземних мов. ,СЛУХАЄТЬСЯ ПЕРСОНАЛЬНА СПРАВА НА ТЕМИ КОМСОМОЛЬСЬКІ — Покладіть на стіл комсомольський квиток! — після цих слів завмирає серце і настає важка ти ша, і коли тремтяча рука кладе на стіл невагому червону книжечку, відчуваєш на собі такий тягар, ні би мільйони важких і міцних рук разом лягли на твоє плече. Ось воно, почуття відповідальності за те, що хтось з твоїх товаришів не зміг зберегти комсомольську честь. Дуже рідко, але іноді так закін чується розгляд персональної спра- ви на засіданні комітету комсо молу. Персональна справа… Справа комсомольця, який порушив свій обов ’ язок, який, нехай ненадовго, але забув про своє високе і почес не звання члена Комуністичної спілки молоді. Хто вони, ці люди, поведінку яких обговорює комітет комсомолу? Боролась група за них чи без боротьби склала зброю, мовляв, ми нічого не вдіємо, не хай комітет розбереться? 1 комі тет розбирався. Ось три випадки. Сліпченко А. А., студент четверто го курсу фізмату, 5 грудня 1960 року в нетверезому стані по бив тов. Кобзаря. На другому кур сі був комсоргом, зауважень та стягнень не мав, був профоргом. У ХДУ прийшов з виробництва… Пояснення давав секретар факуль тетського бюро В. Михайленко. Потім Сліпченко відповідає на за питання, визнає свою провину. Виступають товариші Сліпченка по гуртожитку, засуджують його ганебний вчинок. 1 нівно звучать слова секретаря комітету О. Пла- хотного. Один за одним виступа ють члени комітету. Подаються пропозиції: сувора догана х виклю чити з комсомолу, прохати ректо ра виключити Сліпченка з універ ситету. Важко слухати все це Сліпчен- кові: його вуха, обличчя і навіть очі стають червоними, помітно дрижать губи. Іде боротьба за комсомольця, боротьба за людйну. Він повинен до кінця зрозуміти свою провину, спокутувати її, а для цього треба знайти і правиль. ну міру покарання. Настає вирі шальний момент — пропозиції ставляться на голосування. Вирі шили: винести Сліпчеикові А. А. сувору догану з занесенням в осо бову справу та просити ректора виключити Сліпченка А. А. з уні верситету з правом повернення до занять через рік з позитивною ха- рамерисіикою виробництва. — Сліпченко, ви можете йти. Він підводиться з стільця і за певняє членів комітету і своїх то варишів, що прикладе всіх зусиль, щоб подібних випадків з ним не трапилось і що він обов ’ язково повернеться до університету. За бігаючи наперед, треба сказати, що Сліпченко знову студент ХДУ. У нього «загинув» рік. Але в ньо му не загинула людина, не заги нув комсомолець. Іноді боротьба буває складні шою, коли людина, вже виключе на з комсомолу, з університету, все-таки не розуміє своєї прови ни і йде у життя з твердим пере конанням, що її неправильно зви нуватили. Так було з Бобровим О., колишнім студентом філфаку. З його особової справи ви довіда єтесь, що він любить випити, не любить працювати, презирливо ставиться до людей. На першому курсі Боброва з ганьбою увільни ли від обов ’ язків члена курсового бюро, обговорювали його поведін ку на курсових зборах, неоднора зово порушували питання про пе ребування Боброва в комсомолі. Член комітету зачитує рішення. Чути слова секретаря: «Покладіть на стіл комсомольський квиток». — Не покладу — Ви можете подавати апеля цію у вищі комсомольські органи. Це ваше право. А зараз покладіть комсомольський квиток на стіл. — Добре. Залишайтеся самі в комсомолі. Обійдуся і без вас. Очевидно, життя покаже йому, наскільки він помиляється. А ось майже п ’ ятирічна історія з факультету іноземних мов — пер сональна справа Лихольот Л. Д. її нечесними вчинками обурені всі студенти. Як же дійшла Лихольот до такої слави? Сама ж Лихольот відповідає так: «Раз украла — ні хто нічого, другий — теж щасливо, а далі пішло…» І дійшло, як ба чити, до п ’ ятого курсу. Кожна крадіжка в групі була «надзвичайною подією». Говорили, обурювалися, підозрювали, навіть ображали своєю підозрою ні в чо му не винних товаришів, а злодій ка спокійнісінько на все дивилася і продовжувала свою брудну спра ву. Але ні комсорг групи Мішина, ні профорг, ні інші студенти групи не поставилися до цього серйозно, іе виявили справжньої наполегли вості, щоб викрити нечесну люди ну. І група жила на факультеті з цією брудною і ганебною плямою. І тільки на п ’ ятому курсі під час педагогічної практики злодійка бу ла спіймана на гарячому. Далі по дії, як кажуть, розгорталися швид ко. Керівник педпрактики Г. І. Бо. сняцький заборонив Лихьольот працювати в школі і почалася під готовка до комсомольських зборів, їле цьому вірному напрямкові справи дехто, мабуть, не бажав надавати такого гострого характе- >у, і Лихольот незабаром одержа- ла дозвіл знову проходити практи ку в школі. Проте комсомольські збори гру пи вирішили: позбавити Лихольот членства в ЛКСМУ і просити рек тора університету виключити її з вузу. І ось справа Лихольот слухаєть ся на комітеті комсомолу. На за сідання прийшла група, викладач і агітатор цієї групи М. Н. Горер, запрошена і Лихольот з матір ’ ю. Лихольот спокійно, старанно пі дібравши пальто, сідає на запро понований їй стілець, ставить на коліна свою сумку і, ані трохи не соромлячись, обводить поглядом присутніх. Засідання проходило бурхливо. Лихольот нічого було сказати в своє виправдання, але вона все ж намагалась викрутитись і навіть згадала про своїх «неосвічених» батьків, що викликало справедли вий гнів присутніх. «Це буде злочин, якщо Лихо льот одержить диплом», — сказав агітатор групи. З ним були згодні усі виступаючі. Лише сама Лихо льот, здається, не шкодувала ні за чим. Вона спокійним рухом вийняла з сумки комсомольський квиток і, не вагаючись, поклала його на стіл. Здається справа за кінчена. Але так лише здається, бо справжнього, щирого визнанні’ своєї провини Лихольот ще не пе режила. І тут група повинна ска зати своє слово: добитися того щоб Лихольот якнайшвидше пішла на виробництво і чесно працюва ла. Група повинна тримати зв ’ язок з колективом, у якому виховуєть ся Лихольот, щоб бути в курсі то го, як поводить себе Лихольот, і цим хоч у якійсь мірі група надо лужить те, чого вона не зробила за всі попередні роки навчання. Тут не може бути потурань. Во ни шкодять у першу чергу самій людині, заважають їй якнайвидше вийти на вірний шлях. Багатьом допоміг комітет ком сомолу. Але основні виховні ко лективи студентів — це група і курс, треба тут виявляти якнай більше уваги один до одного, щоб потім не йти в бюро, комітет чи то адвокатами, чи то звинувачами. Якщо справа дійшла до факуль тетського бюро, а потім і до ко мітету комсомолу університету, то це значить, що вона зайшла дуже далеко. І боротьба колективу за людину, за справжню людину тільки в тому разі закінчується перемогою, коли сам винуватець допомагає своїм товаришам у цій боротьбі, чесно спокутуючи свою провину. М. Дорожко, слухач відділення журналістики факультету громадських професій. Пиріжки і збори ФЕЙЛЕТОН Закінчилася лекція — і хто ку. ди: ідуть, біжать, пливуть, летять. — Ей, куди… Вернись! — не своїм голосом загорланив симпа тичний юнак з галстуком у сму жечку, за останньою модою, – — Дітвора, а-ге-е-е. Збори ж ком сомольські у нас! Важко здогадатися, хто це, та не будемо вас інтригувати: цей юнак — комсорг групи. І, мабуть, у ту хвилину йому було нелегко. Не минуло й години, як комсо мольці вже зайняли свої місця. — Отже, товариші, розпочнемо комсомольські збори, — комсорг групи Большаков причесав розку йовджене волосся, поправив гал стук. — Присутні всі, крім комсорга КУР С У, — продовжував він. — По важна причина, — додав, шморг нувши носом. І замовк. «Органі зація» зборів вимотала всі його сили і, важко зітхнувши, Больша ков упав на стілець. — Ні, ні, зборів не почнемо. Чужі є…, — зацокотіла староста групи С. Мірошниченко, надувши пишні губи і глянувши суворими очима з-під рогових окулярів на «чужого» — представника політ- сектора комсомольського бюро 1-го курсу мехмату. «Чужий» посовався на місці, але зборів не залишив. Принцип. Справжній комсомолець. Комсомолка Макогон розпочала доповідь. Говорить і говорить, як справжній оратор. Полинули сло ва, речення, цілі періоди. Раптом відчинилися двері і увій шла Кравцова — комсорг курсу, а з її рота — от хоч вірте хоч ні — усміхається пиріжок. По живний, калорійний. Лут «чу жий» не витримав і так критико- нув начальство, що в неї аж щіч ки порожевіли і апетит пропав. Сприйма критику. Справжній ор ганізатор. Закінчено доповідь… і розпоча лось! Море вийшло з своїх бере гів. — Мені ніколи виконувати комсомольські доручення. Я не встигаю. І час є, а от не встигаю. Навіть ліжко сама не застелю, — заторохтіла Тенцер. — До мене тупо доходить. Про шу в Гапової допомоги. А вона- «Я…я… не зна-а-ю». А сама ж усе чистісінько зиа. Товариш… — жа. лілась Мішура. — Що? Що тобі? Де я був, як уся група працювала? А тобі що — не однаково? Ні? То болів: брон хіт у правій нозі, а в легенях ви вих. Смішно? Ні, не зовсім. Потрапи ли б ви у таке становище, як Те- рещук, так би самісіиько відпові дали. а можливо й гірше. Збори гомонять, розмахують ру ками, тупотять ногами… — Товариші, перенесемо збори! Запропонували, ухвалили, ро зійшлись. Це було давненько, а збори так і не відбулись. Мабуть, у комсор га вже не вистачає сил. М. Зацеркляний, студент мехмя^. Отже, можемо! Ведучий вразив- «Виступає хор університету…» Давно вже ми не чули нашого хору, і ось його виступ па ново річному вечорі ще раз продемон стрував, що не перевелися в уні верситеті красиві голоси. Не маючи змоги конкретно і де тально зупинятися на всіх номе рах святкової програми концерту, хочу відзначити успіх ансамблю мехмату, солістів Брук, Ігначкова. Шацького. Цих, а також інших виконавців ми побачили на тому ж концерті в мініатюрі-жарті ест радного театру ХДУ «Двенадцать без пяти». Актори розповідають про події, які відбуваються з людьми в ос танні п ’ ять хвилин перед Новим роком. Ми побачили і молодожо- нів-невдах, і чуйного добряка кон дуктора, і тих, чиїми руками ство рюються прекрасні кондиторські вироби, побували ми в радіо- і телекомітетах, заглянули в сту дентські гуртожитки і т. д. Перёд нашими очима побували люди різ них професій і нахилів. Добре попрацювали і режисер Л. Осмоловський, і виконавці І. Ріяко, В. Юлевич, І. Роженко, В. Зеленецький. Шкода, що в ни нішньому навчальному ропі театр виступив лише один раз. Правда. Л. Осмоловський обіцяє до 1 трав ня (!) здійснити ще одну поста новку, але ж цього замало. Л. Ос моловський говорить, що основні труднощі в роботі театру поляга ють у нестачі виконавців. Невже ж в університеті немає аматорів естрадного театру? Ми часто обмежуємося лише тим, що на комсомольських кон ференціях і активах заявляємо, що в нас нема художньої самодіяль ності, А треба від слів переходити до діла. Комсомольським ватаж кам університету слід подати ді йову допомогу ентузіастам. Треба, щоб у нас були діла, а не «галоч ки» в плані. В. Тамарін. По той бік Ч ЕМПіОНИ ШВИДКіСНОГО читання В американському журналі «Ньюс-уік» вміщено статтю, в якій розповідається про те, що у Вашінгтоні в цьому році увійшло в моду мистецтво швидкісного чи тання. Причиною такого несподі ваного захоплення виявилося те, що президент Кеннеді, який ко лись учився на курсах швидкісно го читання в Балтіморі, проголо сив, що він читає державні папе ри з швидкістю… 1200 слів на хвилину (швидкість середнього американця становить лише 250 слів на хвилину). У Вашінгтоні зараз існує кіль ка приватних навчальних закла дів, мета яких — піднести коефі цієнт поглинання їх учнями дру кованої продукції. Серед цих за кладів найбільшим успіхом ко ристується так званий Інститут динамічного читання. В 1959 ро ці в ньому навчалося лише 200 студентів, а тепер — уже 3.700. Нещодавно інститут динамічно го читання створив спеціальну Г РУ П У, яка складається з 14 чле нів конгресу та 11 помічників. Се натор Уільям Проксмайр хва литься тим, що двохгодинні за няття в групі зробили його чем піоном конгресу по швидкісному читанню. Він заявляє, що досяг неймовірної швидкості в 20 тисяч слів за хвилину. Сенатор, правда, визнає, що іноді він пам ’ ятає тіль ки назви книжок і більш нічого.. Хоча скептики на зразок Стер лінга Макмуррена, представника міністерства освіти, виступають з критикою системи швидкісного читання і стверджують, що нав чати читанню треба обережно, не жертвуючи заради швидкості сен сом, захисники цієї системи з ін ституту динамічного читання про довжують її рекламувати, і зро зуміло чому — за кожного учня інститут одержує по 150 доларів за трьохмісячний курс. (За матеріалами журналу «За рубежем») ТРОХИ ГУМОРУ На екзамені і викладач і студент думали: «Ну, що йому сказати?» Мал. О. Сухобокова. Без слів. «Харьковский университет» Орган парткома, ректората, комитета ЛКСМУ, профкома и месткома Харьковского ордена Трудо вого Красного Знамени государственного университета им. А. М. Горького. На украинском языке. Редактор В. ТИЧИНА. Адреса редакції: пл, Дзержинськѳго, 4, корпус 12, Тел. 7-12-72. Друк, вид-ва ХДУ. БЦ 03810. Зам. 18.