No 2 (1379) П’ятниця, 7 січня 1966 року. Ціна 1 коп. Першокурсники мехмату вступили в сесію Ось схвильована група студентів перед аудиторією. Тут складають екзамени з історії КПРС мехматівці – першокурсники. Що їм при несла перша в їхньому сту дентському житті сесія? Я дивлюсь на схвильова ні обличчя дівчат і хлопців і прекрасно їх розумію в цю хвилину — адже перша в житті сесія, перший у жит ті екзамен у вузі. І радісно, і трохи боязко. До того ж студенти складають іспит не по білетах, заходячи до ау диторії, не мають часу на підготовку, просто Юхим Мойсейович Бадіян розмов ляє з ними. Ось розмовляє Юхим Мойсейович з Д. Редьком. Мені цікаво слухати розпо відь студента про револю цію 1905 — 1907 року, про становище комуністичної партії в Індонезії. І Юхим Мойсейович з задоволенням і радістю ставить першо курснику перше «відмінно» в його заліковій книжці. «Знаєте, — говорить ме ні Юхим Мойсейович, — цьЬго року перший курс складає історію КПРС на багато краще, ніж у мину лому році. У мене склалося хороше враження від 16. 17, 18 груп. Блискучою була відповідь студентки 18 групи Е. Прес. Вона пре красно розбирається у між народному становищі, у неї глибокі, міцні знання. Відмінно відповідав В. Соколовський з 14 групи. Порадував мене своїми знаннями комсорг курсу А. Моргуновськнй з 15 групи. Молодець — уміє поєдну вати громадську роботу з хорошим навчанням. Про багатьох першокурсників хочеться сказати: про виз наного на курсі авторитета з історії КПРС Врюсенце- ва з 15 групи, про Попову 3 17 групи, про Климова з 17 групи: відповідали хоро ше». Що ж, першокурсники, початок непоганий. Ні пуху, ні пера! О. НОВОСЬОЛОВА. НА ПАРТІИ Н І Т Е м и л шш ікінгші Партійна орг інізація факуль тету. Як працює вона? Які пи тання вирішує? Яку участь бе ре в організації повсякденного наукового і учбового, політико- виховного і культурно-масового життя на факультеті? Як учить колектив факультету працювати з перспективою, з думкою про завтрашній день? Щоб відповісти на всі ці пи тання, партійний комітет заслу хав па своєму засіданні і глибо ко проаналізував стан справ у партійній організації біологічно го факультету (секретар партбю- ро-проф. Г. І. Семененко). На факультеті здійснюється чимала робота. Візьмемо хоча б наукову ділянку. 27 тем розроб ляють біологи, п ’ ять з них — по найважливішій тематиці (ми нулого року таких було лише дві). Ученими факультету вида но останнім часом багато науко вих праць. Лише нещодавно вий шли монографії проф. В. М. Ні- кітіна, проф. 0. М. Матвіенко, незабаром на книжкових поли цях з ’ явиться книга доц. Є. В. Паріної. Добре і в строки захи щають науковці-біологи канди датські та докторські дисертації. Паш біологічний факультет — центр розвитку біологічної науки на Лівобережній Україні. І з цим високим призначенням факультет в основному справляється. Непогані справи і з учбовою роботою. Нормально проходять екзамени й заліки; щороку фа культет надсилає на роботу чер говий загін молодих фахівців. Працюють на факультеті теоре тичні семінари (чотири) для ви кладачів, гуртки поточної полі тики (три) для співробітників факультету. Правда, працювати вони розпочали з деяким запіз ненням. Постійну увагу приділяє пар тійне бюро і комсомольській ор ганізації. У студентських групах працює чималий загін агітаторів — 37 чоловік. Серед них такі досвідче ні вихователі, як проф. 0. М. Матвіенко, проф. М. И. Божко, зав. кафедрою дарвінізму доц. М. II. Воловик та ін. Агітатори добре знають студентів своїх не великих (8 — 9 чоловік) груп, і політгодини проходять загалом непогано. Таким чином, в цілому справи йдуть нормально, в цілому ритм життя спокійний, розмірений, правильний. Це — в цілому. А якщо розглянути це життя ре тельніше, якщо придивитися до нього уважніше? Ось тоді і з ’ ясується, що, на жаль, далеко не все партійна організація біологічного факуль тету вирішує принципово й опе ративно, далеко не в усіх ще фа культетських справах відчуває ться міцне партійне керівництво. Візьмімо перш за все таке важливе питання, без правиль ного вирішення якого по суті не можна як слід вирішувати й ін ші, — як підбір, розстановка і виховання кадрів. Па жаль, пар тійне бюро біологів, партійна ор ганізація ще явно недостатньо послідовної уваги приділяли цій справі. Ботанічний сад — частка факультету. Тут працюють ви пускники факультету, вчені бі ологи користуються садом як на уковою базою, тут вчаться сту денти. І те, що директор ботаніч ного саду т. Педаш довгий час Фактично ігнорував зауваження партбюро і вченої ради факуль тету, той факт, що, повністю вий шовши з-під контролю комуністів Факультету, він припустився серйозних порушень у роботі, — свідчення саме того, що з кадра ми принципово і по-партійному працювати ще не вміють. Чому комуністи факультету вчасно не закликали Педаша до порядку, чому не поставили питання про безладдя в ботанічному саду пе ред партійним комітетом і ректо ратом (якщо самі неспроможні були справитися)? На жаль, це не поодинокий ви падок. Довелося втручатися гру пі народного контролю універси тету, щоб навести порядок у му зеї, який теж — ділянка факуль тету. На жаль, саме на біологіч ному факультеті іноді трапляєть ся таке, що аспірантами стають випадкові люди г яким не місце серед майбутніх науковців ні за їх моральними, ні за діловими якостями. Приклад — виключений сьогодні з аспірантури Орлов (до речі, партійне бюро факультету давно вже знало про «витівки» Орлові, але і тут ВЧАСНО не бу ло вжито потрібних заходів). А чи цікавиться партійна ор ганізація тим, за яким принци пом залишаються на факультеті випускники лаборантами, стажу- вальниками, чи зросте з цього початківця вчений і вихователь? Таким чином, головне завдан ня партійної організації — роз становка і виховтння кадрів — біологами вирішується сьогодні далеко недостатньо. А звідси й інші недоліки. Партбюро займалося і займа ється комсомольською організаці єю факультету. Але й тут спрг- ва не доводиться до кінця. Так, якщо до складу комсомольського бюро увійшли цього року три молодих комуністи (а практика попереднього року, звітно-вибор ні комсомольські збори довели необхідність зміцнення комсомоль ського бюро), тз взагалі склад бюро і цього року залишає бажа ти кращого, окремі його члени не належать до числа зразкових студентів і комсомольців. (Закінчення на 2-й стор.). *ґ у т т я ліктя У праці, як і в бою, допомога товариша додає сил, часто забезпечує успіх початої справи. Нова будівля університету була обладнана швидкісними пасажирськими ліфтами. В процесі експлуатації ряд дета лей та вузлів вийшли з ладу. Потрібна була заміна, але ж ліфти не були забезпечені запчастинами. Ліфти стали. Як же підійматися на 14 поверх?! Де замовити ці деталі? Хто згодиться їх виготувати адже деталі громіздкі, вимагають унікального обладнання. На прохання університету відгукнувся Харківський вагоно ремонтний завод Міністерства шляхів сполучення (дирек тор заводу тов. Кожухар К. Г.). Начальник механічного цеху тов. Резников Г. М., начальник колісного цеху тов. Тепленко В. В. та нормувальник заводу Ковтун А. М. за безпечили швидке виконання замовлення. Велику допомогу подав університетові головний інженер Харківського заводу гумових виробів «Прогрес» тов. Є. М. Росинський та головний механік заводу тов. Б. М. Уриць- кий. На цьому заводі покрили гумою котки для ліфтів. Хочеться висловити щиру подяку всім товаришам, які допомогли університетові в налагодженні роботи ліфтів. Т. ГЕРМАН. Університет і школа На філфак знову прийшли вчителі Це було нещодавно. На філологічний факультет прийшли вчителі шкіл міс та, щоб зустрітися з відо мим українським літерату рознавцем Дм. Косариком. Чотири з половиною години тривала цікава розповідь, і ніхто не помічав, як плине час. Учителі української, ро- сіійської мови й літератури часто відвідують філфак. Щоб одержати консульта цію. Щоб познайомитися з новими методами. Щоб по читати нову літературу. І кількість учасників таких учительських семінарів, які ведуться силами співробіт ників філфаку, зростає. А це свідчення того, що семі нари багато дають виклада чам шкіл. Тематика семінарів різно манітна і здебільшого дик тується потребами відвіду вачів. З доповідями на се мінарах уже виступили і ви кладачі факультету М. Ф. Наконечний, Г. Т. Солонсь- ка, М. і. Кенігсберг, Н. Б. Олляк, О. М. Фінкель. Л. П. Березникова та Ін ші і кращі вчителі шкіл – Г. О. Калиниченко, Н. О. Захарова, І. С. Бацій та ін. Тільки їв цьому учбовому році викладачі української мови та літератури заслу хали такі доповіді: «Твор чість Микитенка», «Літера турний гурток у школі». «Поєднання роботи над мо вою з розвитком мислення учнів», «Форми самостійно: роботи в школі» та ін. Під час зимових канікул доцент кафедри української літера тури М. І. Кенігсберг висту пить на семінарі з доповід дю «Творчість Ол. Довжен ка». Методичний кабінет філ факу (завідуюча кабінетом Г. К. Корабельникова) здій снює чималу роботу. І семі нари, про які ми розповіли, лише частка її. У кабінеті зосереджена робота по зв ’ язку з випускниками: тут зберігаються їхні листи, від гуки шкіл про їхню роботу. Колишні випускники уні верситету часто заходять до методкабінету. Знають: тут завжди зустрінуть щиро, уважно вислухають, пока жуть нові наочні приладдя. Г. ЧИРВА, студентка. Чекаємо на вас, першокурсники! Г УРТОК російської лі тератури має свою іс торію. Багато викладачів філфаку — вчорашні акти вісти цього гуртка. А скіль ки студентських поколінь писали цю історію! Усі свої студентські роки працювали в цьому гуртку викладачі В. О. Мосенцѳв, М. Г. Зель дович та Ін. Цього року гурток росій ської літератури (керівники гуртка М. її. Легавка та Л. П. Березникова, старо ста — студентка IV курсу Т. Горбик) розгорнув свою роботу значно активніше, ніж минулого. Протягом першого семестру відбулося обговорення ряду цікавих доповідей: «Пейзаж 1 порт ретні характеристики в ро сійській літературі під Пуш кіна до Достоєвського» (ви кладача Р. М. Піддубної) і «Виникнення й розвиток ро сійського національного ля лькового театру» (першо курсника вечірнього відді лення Милославського): «Проблема гуманізму в пое мі Вовнесенського «Оза» та в поемі Євтушенка «Брат ська ГЕС» (студента VI курсу вечірнього відділення Медведя); «Поема Луговсь- кого «Середина віку» (сту дентки VI курсу вечірнього відділення Пасько). ГурткіЕЦів цікавлять не лише теми вузькоспеціаль ні, а й теми широкого, за- гальнонаукового характеру. Особливо гаряче обговорю валася проблема гуманізму. Висловлювалися різні пог ляди, різні думки: істина завжди народжується в су перечках. Працювати в цьому гурт ку і корисно, і цікаво. Та, на превеликий жаль, гурт- ківці — в основному сту денти III — IV курсів. А де ж студенти молодших кур сів? Хіба їх не цікавлять питання літератури? Сту денти – вечірники знаходять час, цікавляться роботов’ гуртка, виступають на обго воренні доповідей, а чому ж стоять осторонь цієї ко рисної оправи молодшокур- сники? Мабуть, не всі вони зрозуміли, як багато дає участь у гуртку майбутньо му вчителеві, майбутньому науковцеві. Ми зробили для себе ви сновок: пряме завдання СНТ філфаку — боротися за масовість наших студент ських наукових гуртків, за прихід до пас першокурсни ків. Н. БІБІК, голова ради СНТ філологічного фа культету. ,жига вив ПОПРАВКИ (Закінчення) Явно випустило з виду пар тійне бюро і таку важливу ділян ку, як естетичне, культурно-ма сове виховання молоді. Підводя чи підсумки новорічному оглядо ві художньої самодіяльності фа культетів, рівню культурно-ви- Х’овйої роботи, жюрі і партком поставили біологам оцінку «не задовільно». Не здійснюють комуністи біо факу послідовної і продуманої ви ховної роботи з студентами, що мешкають у гуртожитках, мало цікавляться тим, у яких умовах, у якому оточенні жувуть ті сту денти Факультету, які знімають «кутки». Не треба доводити, що неувага до цих питань не при носить користі. Зараз, коли наука, в тому чис лі й біологічна, величезними кро ками йде вперед, на нашому біо логічному факультеті, де працює висококваліфікований загін уче них, нові напрямки в біології, найновіші методи дослідження запроваджуються надто повільно, а іноді й зовсім не запроваджу ються. Безумовно, певні труднощі в роботі колективу біологів є. По- перше, останнім часом гостро- від- чувтється нестача в сучасному обладнанні і для наукової робо ти, і для проведення на високо му рівні поточного учбового про цесу. І все ж ми знаємо, що порівняно з іншими факультета ми біофак працює у досить спри ятливих умовах. І тому ці труд нощі не можуть служити виправ данням серйозних недоліків, які ще залишаються. Чому б не спробувати партій ній організації факультету за мислитись над тим, яким стане Факультет через 3 — 5 років, чо го він має досягти за ці роки, чому б не спрямувати всі зусил ля на досягнення цієї мети? Час комуністам факультету з усією прямотою і принциповістю поставити перед собою питання: куди йде Факультет і чи йде він, чи не тупцюється на місці? Чи є у провідних учених факультету учні, які зуміють замінити своїх вчителів і гідно понести естафету далі? Ось якби це питання ко муністи за допомогою партбюро поставили перед собою, якби від повіли на нього з усією партій ною принциповістю, то, очевид но, вони б зуміли усунути недо ліки в роботі, більше б виявляли ініціативи, зацікавленості в кож ній справі — від організації ро- боти ботанічного саду та біостан ції до підбору кадрів в аспіран туру. Вирішувати питання перспек тивні, вміти заглядати в завтраш ній день, не потопати в «текуч ці» — цінні риса партійної ро боти. [ вчитися цьому слід не лише партбюро біологів, а й пар тійним бюро деяких інших фа культетів. Щ об стиль роботи був наступальним, оперативним, бо йовим, як цього вимагає час. І ще є один важливий момент, який стосується біологічного фа культету: неприпустимо повільно зростає тут партійна організація за рахунок молодих талановитих учених, викладачів факультету. Це питання теж слід вирішити. Л. МЕЖОВА. РЕПОРТАЖ ТРАДИЦІЯ ПРОДОВЖУЄ жити /^ КІНЧИВСЯ звичайний трудовий день. А у ве стибюлі університету зібрала ся група студентів. Знаєте, хто це? Це шефи дитячої трудової колонії, філологи. Кожна п ’ ят ниця чи неділя .(дні виїзду) для них сповнені неспокою, хвилювання й радості. Ось і сьогодні в них день виїзду. Але чого шефи такі збуджені, чому по-особливому сяють їх очі? Сьогодні день надзвичайний — ювілей — уні верситет і підшефна колонія відзначають одинадцяту річни цю шефства університету над дтк. Ось 1 автобуси. Але чому їх два? Це тому, що разом з фі лологами вирушають артисти з мехмату. Хвилюються: як-то приймуть їх мистецтво госпо дарі?! , їхали з піснями. Гостей зу- стрічаЮ ть вихованці колонії. У дворі — ‘ідеальна чистота, ні би .на палубі корабля. Зал клу бу заповнений вихованцями в парадній формі. Хлопці себе почувають іменинниками. Починається урочиста ліній ка. Звучить команда «Встати! Струнко!» Під звуки оркестру кращі вихованці вносять пра пор колонії. Командири відді лень рапортують голові ради командирів Саші Дегтярьову. За столом президії — на чальник колонії Євген Денисо вич Матковський, заступник начальника Аркадій Михайло вич Ярославський, представ ник обкому комсомолу Михай ло Корнєв, член комітету ком сомолу університету Женя Ко това. А. М. Ярославський відкри ває урочисту частину свята. Виступає Євген Денисович Матковський. Він розповідає про те, як почалася дружба студентів університету з коло нією, про те, як 11 років під ряд несуть шефи в колонію свої знання, педагогічні здіб ності, комсомольський вогонь своїх сердець. Слово бере заступник нача льника колонії Аркадій Михай лович Ярославський. Поздо ровляючи іменинників із свя том, він щиро дякує шефам за їхню благородну роботу. Орга нізація вечорів поезії й музи ки, диспутів, художня самоді яльність колоністів — до всьо го цього доклали рук шефи. — Особливо мені сподоба лося, — говорить Аркадій Ми- хайлович, — як шефи підготу вали й провели диспут про красу людини. Не залишилося на диспуті байдужих: у залі ліс рук, усім хотілося висло вити свою думку, посперечати ся. На сцені вихованці колонії. Голова ради командирів Са ша Дегтярьов говорив про те, як люблять вихованці своїх друзів з університету, як ра- діоно їх зустрічають, як хочуть бути схожими на своїх шефів — і ніколи не забудуть їхньої чуйності, їхньої самовідданої роботи. Особливо теплі слова оказав Сайга про Женю Кото- ву: — Вона справжній друг 1 помічник вихованців у будь- якій справі. В усьому ми ба чимо частку її щедрої душі. — Завжди приїздіть до нас, приносьте нам більше нового, цікавого. Ми чекаємо на вас, ми любимо вас, 1 від усього серця зичимо вам щастя! • — схвильовано сказав у своєму виступі вихованець Сергій Пушкін. Виступає Женя Котова. Во на стоїть на трибуні збуджена, з вологими очима: хвилюється. Надто близьке й дороге для неї все те, про що вона хоче сказати. Женя -розповідала, як майже чотири роки тому по чинала свою шефську роботу, як звикла до колонії, полюбила її вихованців. Безліч листів одержує вона від колишніх ви хованців. Слова їхньої вдяч ності — для Жені найвища на города. Від імені молодих шефів слово бере Алла Крижанівсь- ка, першокурсниця філфаку. Алла говорить, що шефи й на далі робитимуть усе. щоб ви правдати ті найкращі слова, які були тут про них сказані. Михайло Корнєв нагороджує кращих шефів грамотами обко му ЛКСМУ. Гримить оркестр, буря оплесків. Закінчилася урочиста части на. Вихованці показують гос тям свої корпуси. Скрізь чи сто, затишно. Сурма скликає всіх до клу бу. Починається концерт, під готовлений студентами мехма ту до свята. Мехматівські ар тисти даремно хвилювалися: після кожного номера виконав ців викликають знов і знов. Свято закінчилося. Гостей чекають автобуси. Вихованці проводжають шефів і артистів. Останні потиски рук, посміш ки. До побачення, друзі! До наступної п ’ ятниці! Традиція продовжує жити. Р. ПАРХОМЕНКО, член комсомольського бю ро філфаку. З м ’ ячем по Канаді »мввиаиииивиииииввияввиаииввяавиивив««вяиЕз РОЗПОВІДАЄ ЧЛЕН ЗБІРНОЇ СРСР З ВОЛЕЙБОЛА Ю. ВЕНГЕРОВСЬКИЙ У ЖОВТНІ 1965 року, піс ля офіціальних змагань, де збірна Радянського Союзу виступила успішно, вигравши першість Всесвітніх студентсь ких ігор й кубок світу, наша команда виїхала в турне по Ка наді. Поїздка ця була незвичайна. По-перше, збірна СРСР жодно го разу не виступала в Північ ній Америці, по-друге, ми по винні були провести шість зу стрічей на канадській землі з Олімпійською командою СШ А на 1968 рік. З Лондона літак бере курс на Монреал — столицю Фран цузької Канади. 9 годин ми ле тіли над океаном. В аеропорту Монреала нас зустріла група журналістів. Питання найрізноманітніші: — Який Пік гравців? — В яких містах Союзу жи вуть? — Хто одружений, а якщо одружений, то скільки дітей? У пам ’ яті залишаться назав жди і дружні зустрічі, і міста, в яких ми побували, міста, кож не з яких чимсь знамените. Торонто — багатонаціональ не, друге за розмірами місто Канади. Тут ми навіть одержа ли запрошення на український борщ. Вікторія — столиця Британ ської Колумбії, місто нашої першої показової зустрічі, міс- то-курорт з чудовим музеєм ВОСКОВИХ фігур. І ось велике місто-порт Ван кувер. Тут повинна відбутися перша зустріч з американсь кою збірною. На підготовку часу мало. Суперника теж ма ло знаємо: один раз зустріча лися в Токіо (тоді ми виграли 3:0). В американській збірній багато фізично обдарованих гравців, але ось по володінню технічними елементами вони помітно відстають від кращих європейських команд. Рахунок не змінився порів няно з Токіо: знову 3:0, знов перемога за нами! Щ оразу, чи то була показо ва зустріч, чи боротьба за пер шість з якоюсь командою, в усіх 8 містах, де ми побували, глядачів збиралося дуже бага то. І не лише болільників, а й тих, що приходили подивитися на нас, радянських людей. Так було 1 в красивому місті-курор- ті Келовна з його чудовим клі матом і тихими вулицями, де ми виступали перед учнями шкіл і коледжів, так було всю ди. Крім Ванкувера, всі гри ми проводили на дерев ’ яних нас- тилах штучних катків. Хокей — одна з найпопулярніших ігор у Канаді, там дуже багато штучних катків. Побували ми й у Вінніпегу, побували й у столиці «ковбой ської» Канади — у Ріджайні. Зараз тут уже не їздять на конях, стріляючи щохвилини, як на початку століття. Але ось продаж ковбойського вбран ня, ковбойських страв — ши рокий. Треба, сказати, що гра тут відбувалася в нелегких умо вах: зал переповнений, частина глядачів розташувалася просто на ігровому майданчику. Ми виграли цю зустріч з рахунком 3:1. Довелося нам побувати ще в одному ковбойському змісті — Калгарі, яке відоме тим, що висунуло свою «кандидатуру» для проведення Олімпійських ігор 1972 року. Ми побачили тут ковбойське селище, яке має той самий вигляд, що і в 1900 році. А зустріч з командою СШ А відбувалася у залі Калгарсько- го університету. 3:0 на нашу користь. Потім Оттава — адміністра тивна столиця Канади, потам тепла, зворушлива зустріч з працівниками радянського по сольства. І знову Торонто, яке зустрі чало нас уже як старих знайо мих. Льодовий стадіон коман ди «Кленове листя», 16 тисяч глядачів. Взагалі чемпіонат великої професійної шестірки з хокею відкривається дуже урочисто й красиво. Перед початком пер шої календарної гри чемпіонату на льодове поле виходить ве ликий оркестр у національних костюмах, виконується націо нальний гімн, потім спортивні марші. Все це створює і в гля- дачів-болільників, і в спортсме нів піднесений, урочистий на стрій. …А після Торонто знову Мон реал з його 2-х мільйонним на селенням, з надзвичайно швид ким темпом життя. Тут, у Мон реалі, ми познайомилися з сту дентами та викладачами фран цузького університету. У Мон реалі ми виступали на арені, яка носить ім ’ я відомого канад ського хокеїста Моріса Рішара. Свою спортивну кар ’ єру він уже завершив — зараз він тех нічний директор професійного спортивного клубу. Але попу лярність цієї людини і сьогод ні дуже .висока, його шанують як національного героя. У Монреалі в 1967 році .від будеться всесвітня виставка. Нам показували, де саме вона проходитиме. Уже зараз там ведуться величезні підготовчі роботи. …Може виникнути закономір не запитання – — чому ми зу стрічалися із збірною СШ А на землі Канади? Справа в то му, ш.о в Канаді, як, до речі, і в СШ А, особливо популярні три спортивні гри: канадський хокей, американський футбол (нічого спільного не має з єв ропейським), і бейсбол. Щ об привернути увагу молоді до волейбола, була організована поїздка по Канаді двох відомих збірних команд – – нашої 1 СШ А. Щ о можна сказати про во лейболістів СШ А? У зв ’ язку з тим, що волейбол включено до ‘олімпійської програми, уряд і спортивні товариства СШ А при діляють цьому виду спорту чи малу увагу. Гравці і тренер команди жваво цікавляться всім новим, що відбувається сьогодні у волейболі. Гравці дуже хороше підготовлені фі зично, володіють усім необхід ним, щоб стати однією з про відних команд світу. У наступ них олімпійських іграх ця ■ команда буде серйозним супер ником. І ось остання, шоста в цьому турне, наша зустріч з амери канцями. Усі п ’ ять попередніх боїв ми виграли. Зрозуміло, з яким настроєм виходили спорт смени СШ А на поле. Ми розу міли це, але не могли передба чити заздалегідь того, що по тім відбудеться. Уже в першій партії вони боролись за кож ний м ’ яч, буквально не давали впасти йому на майданчик. Вони докладали всіх зусиль, як кажуть — все, що могли і навіть більше. Нам довелося нелегко. Необ хідно було максимально мобі лізуватися, переломити гру, по вести її за собою. І тут, у цей важкий момент, дуже чітко й рішуче зіграв у нападі Іван Буганков. Він справді один з кращих волейболістів світу. Цю партію мц виграли, але з великим трудом. У другій партії натиск на ших супротивників не послаб лювався. Вонц грали як одер жимі. Але ми вже заспокоїли ся і нав ’ язали їм свій темп, свою ініціативу. Чітко грає в цій партії наш земляк харків ’ я нин Ю рій Поярков, сьогодніш ній капітан збірної команди Радянського Союзу. Своєю ві домою боковою подачею він приносить команді 4 очка. Ми повели 12:8, американці були зломлені. Третю партію ми ви грали порівняно легко: 15:6. На Батьківщину ми поверта лися з хорошим настроєм. Тур не закінчилося успішно. Це був наш подарунок Країні. Ми ра діли і пишалися з цього. Юрій ВЕНГЕРОВСЬКИИ, майстер спорту, студент нашого університету. Редактор В. МАНЕШИН. « Харьковский университет». Орган парткома, ректората, комитета ЛКСМУ, профкома и месткома Харьковского ордена Тг>« ~эвого Красного Знамени государственного университета им. А. М. Горького. На украинском языке. Харків, пл. Дзержинського, ори ГД Тел. Г-0-17-68. Харківська облдрукарня Обласного управління по пресі, Харків, Сумська в,, Зам. 1-24. Тир. 1.500 БЦ 30409