21 — 22 (1013 — 1014) Субота, 26 березня 1960 року Ціна 20 к«а. Тут був В. І. Ленін У Празі є місце, близьке й рід не кожному чехословацькому ро бітникові, службовцеві, інтеліген ту. Це Народний будинок на Гі- бернській вулиці — нині музей В. І. Леніна. Тут, у січні 1912 ро ку, під керівництвом Володимира Ілліча відбулась Шоста загально- російська конференція РСДРП. Завжди з благоговінням заходи- тимуть відвідувачі у просторий зал, де стоїть столик і кілька стільців, на яких сиділи делегати- більшовики, слухаючи переконливі аргументи Леніна про зрадницькі дії меншовиків та про завдання партії в перед день першої світової війни. В перервах між засіданнями тут лунали журливі пісні, вивчені у засланні, в далекому Сибіру Коли підіймаєшся схо дами в головний ленін ський зал, в першу чер гу привертає увагу ви- 1 тканий барвистими нит У листопаді 1917 року Ленін заклав фундамент комунізму. Ось на одній із стін викарбований на пис: «Комунізм — це радянська вла да плюс електрифікація всієї ■країни». Нижче — карта електри фікації, яка вказує на важкий старт Росії. Але вже тоді, на VIII з ’ їзді Рад, розробляючи ге ніальний план ГОЕЛРО, Ленін бачив Радянську Росію електрифі кованою. Входиш в останній зал._ На силуеті Кремлівсько: стіни — повідомлення про смерть В. І. Лвійна. Останнім часом у му зеї Леніна в Празі від крито виставку, яка роз повідає про те, як вико нуються заповіти велико го Ілліча. Це виставка про сьогоднішні успіхи СРСР, про успіхи країн соціалістичного табору, про те, як трудяться робітники і колгоспники Країни Рад над вико ками портрет Володимира Ілліча, подарований музею піонерами Шушенського. Поруч у вітринах — численні листи дітей, які побува ли в музеї; тут же їхні малюнки — легендарний крейсер І Аврорам, панцерник «Потемкин», підпільна друкарня. У музеї широко представлені всі періоди життя й діяльності Володимира Ілліча. На видному місці — номери «Искрьі», надруковані на цигап- ковому папері; далі — фотокопії приміток до дискусії по першому пункту статуту партії на II з ’ їзді РСДРП. Вони свідчать ■ про те, яким схвильованим був Ленін під час полеміки з Мартовим: нервово списаний, покреслений папір, на якому кілька разів красиво виве дено слово «береза». Мабуть, ску чав Ілліч за батьківщиною, за стрункими берізками і під час га рячої, пристрасної дискусії мріяв про Росію, її майбутнє. Празька конференція організа ційно зміцнила більшовицьку пар тію. Разом з її документами й рішеннями у музеї експонується велике фото готелю «Бельведере» на Летній вулиці. В ньому під час перебування в Празі жив Володимир Ілліч. Чи не найширше представлені в музеї документи, що розпові дають про Велику Жовтневу со ціалістичну революцію. У цьому залі зібрані матеріали про роботу В. І. Леніна на посту голови Ради Народних Комісарів у перші роки радянської влади; листи, що свідчать про його пік лування за долю простих людей. Далі — документи про допомогу Володимира Ілліча міжнародному робітничому рухові, в тому числі й пролетаріату колишньої Австро- Угорщини. Між ними — три ори гінальних аркуші, вирвані з блок нота Антоніна Запотоцького, з простим заголовком «Спогади про тов. Леніна». нанням рішень XXI з ’ їзду КПРС. «Вступаємо в епоху розгорнутого будівництва комунізму», — гово рить напис над входом у залу. А зібрані на стендах експонати переконують: — Кожних три дні в СРСР ви робляється електроенергії більше, ніж в дореволюційній Росії за цілий рік. — За семирічним планом на будівництво і реконструкцію за водів по виплавці заліза і кольо рових металів буде вкладено кош тів більше, ніж за минулі ЗО ро ків… Привертають увагу чотири цита ти на одному із стендів: «Містер Ленін, ви — мрій ник!» — Г. Уеллс, 1920 р. «Спробу будувати комунізм уже сьогодні можна вважати такою, що зазнала краху» — Т. Масарик, 1922 р. «Ріст радянської економіки гли боко вплинув на інші країни і мо же призвести до того, що вони сприймуть комунізм» — журнал «Уолл-стріт», 1958 р. Експонати, представлені в цьо му залі, вказують не тільки на досягнення Радянського Союзу, але й на успіхи усіх країн соціа лістичної системи, розповідають про велику підтримку, яку подає одна соціалістична держава іншій. Тут представлені також матеріа ли, що свідчать про допомогу Радянського Союзу соціалістичній Чехословаччині. Зовсім недавно музей попов нився новими документами, що ілюструють візит М. С. Хрущова до Сполучених Штатів Америки, матеріалами про запуск радян ських космічних ракет тощо. Що денно музей відвідує понад 1000 чоловік. Революційний дух життя Леніна допомагає чехословацьким робітникам, потроює їхні сили. АННА СІРКОВА, чехословацька журналістка. Зоя Новохатська і Галина Трандофілова ко лись були студентками біологічного факультету. Зараз молоді біологи працюють науковими спів робітниками в Українському науково-дослідному інституті ендокринології. Г. Трандофілова (верх нє фото) — молодший науковий співробітник від ділу фізіології. 3. Новохатська вже розробляє самостійно наукову проблему про роль мікроеле ментів у виникненні зобної хвороби. Чимало у неї і громадських доручень — Зоя очолює медич ну комісію при міськкомі комсомолу. НА ЧЕРГУВАННЯ ВИХОДЯТЬ ХІНІНИ Робота дружини — на порядку денному комсомольської організації університету. Ось чому я хочу розповісти про ро боту народної дружини хімічного. Наші дружинники вже чимало зробили для наведення порядку в місті. 18 лютого вони чергували біля кінотеатру. Третього березня затримали чотирьох чоловік, які порушували порядок. І не лише затримали, а й повідомили громадські організації тих установ, де ці люди працюють. Особливо слід відзначити сумлінне виконання обов ’ язків дружинниками нашого факультету В ’ юником, Лемешевим, Семеновим, Ізвєковим, Кирюхіним, Євдощенком, Парщиком. Одне лише зауваження, Чомусь в дружині не працюють дівчата. А серед них багато бойових і мужніх. Л. ГУБАРЕНКО, студ. кор. Після липневих подій 1917 р. В. І. Ленін переховувався від сищиків Тимчасового уряду, користуючись посвідченням на ім ’ я робітника К. П. Іванова. Рабочий Иванов Бегущий блеск Трехгранного штыка, Багровый всплеск, Расплавивший вена, Слепящий свет Октябрьского Дня, И силуэт Летящего коня. Финляндский пик И Выборгской стрела, Где броневик Рванул из-за угла, Где Ленин встал С простертою рукой. И тяжкий залп Над вспененной ренойі Еще гроза Не грянула сполна, Открыв глаза, Гражданская война Еще не рвет Россию пополам, И юнкер бьет Солдата по зубам. Зовут вперед Рабочие штыки… В толпу, в народ Идут большевики, — Идут, идут… (Пузатеньким дрожать!) Не подведут, — Путиловская стать! Визгливость пуль. Мерцание штыков. — Стоять! Патруль! Где пропуск? «Иванов…» Так… Вроде тих. С монголинкой глаза. Но что там в них? Летящая гроза?.. Ты погоди, То отблески костров.. — Гм… Проходи… Рабочий Иванов! Вприщур глазаст, Обмундировкой прост, Прошел, Лобаст, И невысок на рост. ‘Неужто грим Со следа сбил шпиков?.. И канул в дым Рабочий Иванов. Он знал и жар Мартеновских печей, Котельной пар, Шершавость кирпичей, Он толком знал И кузницу, и штрек, И арсенал, И закопченный цех, Где выгонял Четырнадцать часов. Все испытал Рабочий Иванов! …И канул в дым Ульянов-Иванов. Так разве грим Со следа сбил шпиков? Неяркий свет Бессолнечного дня, И силуэт Летящего коня, Бессмертный миг, Той улицы стрела, Где броневик Рванул из-за угла… Бегущий блеск, Спокойная река, Чугунный всплеск, Застывший на века, Где Ленин встал С простертою рукой… И вечный залп Над вечною рекой! В. МИХАНОВСКИИ. ,Про наш відпочинок студентський Чи не пора змінити пластинку? Субота. Вечір. Після трудового тижня можна дозволити собі декілька годин від починку. Провадять студенти цей відпочинок по-різному. Одні йдуть до кіно, інші — в лекторій. Пе реважна частина залишається в гуртожитку. Завдання культсекто- рів студкому (тт. Здесенко і По- номарьова) якраз і зводиться до того, щоб організувати культур ний відпочинок студентів. Які ж справи в гуртожитку по вул. Артема? 8 година вечора. Всі біля те левізора, бо сьогодні демонстру ється нова кінокартина. На наше питання: «Як ви про вадите свій відпочинок? » — одна з дівчат патетично вигукнула: — Після телевізору — танці! — І все? — Чи цього мало? На мій по гляд, — непогано. І, мабуть, вгадавши мої думки, продовжує: — Щодо концертів, бесід та інше, то це теж непогано. Але чомусь ми майже позбавлені їх. Вона була права, ця дівчина. Крім телевізору і танців, мало що організується в гуртожитку. Правда, непогано пройшли ново річний вечір і вечір, присвяче ний 8 Березня. Але чому тільки на святах можна організувати справжні вечори відпочинку? Оче видно, як підказує нам співбесід ниця, тому, що організатори не проявляють потрібної ініціативи, а студенти, мешканці гуртожитку, теж, мабуть, позбавлені її. Серед тих, хто живе в нашому гуртожитку, є чудові виконавці пісень і танців, є знавці музики, класичної і легкої, є чудові виконавці на баяні. Якби органі зували вечір українських танців. або вечір, присвячений компози тору, поету, письменнику, наро ду б зібралось багато. Але студрада чомусь мало ці кавиться діяльністю свого культ- сектора, виходячи з думки, що цей сектор завжди відстає. Є тут і провина комсомольських бюро тих факультетів, чиї студенти живуть в гуртожитку. Адже і са мі активісти, члени комсомоль ських бюро історичного і біоло гічного факультетів живуть тут, у гуртожитку. А заклик «працю вати в тісному контакті комсо мольському бюро і студрадам» так і залишається закликом. …Фільм закінчено. Студенти йдуть до читальні, звідки вже гучно лунає заклична мелодія радіоли. Повторюючись неоднора зово, пластинка змінюється пла стинкою. І хочеться спитати, а чи не пора перевернути її, цю пластинку? М. ШЕЇН. До залу увійшла нудьга Вечір на філологічному факультеті… Біля дверей чер гові, які ласкаво зустрічають прошених гостей і проводжа ють гостей непрошених. Тимчасом гості, прочитавши на дверях вірша, який про понував їм ввесь вечір посміхатися, входили до залу, де вже розпочався концерт. Студентка Давидюк добре виконала кілька сценок з сту дентського життя. Потім — танок у виконанні Безрук, Ше- ховської, Мельникової, Литвиненко. Програма вечора — ве села, різноманітна. І все ж, забігаючи наперед, наведемо два висловлення про вечір в цілому: хазяйки та гостя. . Першокурсниця філфаку Сідун: «Взагалі 1 нічого. Кон церт сподобався». Першокурсник фізмату Беличенко на запитання, що ро бити після концерту, відповів: «Треба йти геть, і чим швид ше — тим краще». І це він сказав не тому, що не бажав розважатись. Що ж сталося після концерту? Власне, нічого, тільки до залу увійшла Нудьга. її, мабуть, привели з собою ті самі непрошені гості, яких не затримували після початку вечора ніякі чергові. Як відомо, пані Нудьга любить танці, лише танці. Організатори ж вечора не влаштували жодної гри після концерту, не схотіли навіть блиснути своїм філологіч ним вмінням створювати вікторини. От і не було ні в кого впевненості, що він відвідав ве селий, хороший вечір. В. НЕКРАСОВ. Дисципліна в гуртках все ще низька Цього року наша республіка готується відзначити велике свя то — декаду української літерату ри і мистецтва у Москві. До цієї великої події готуються письмен ники, художники, творчі колекти ви театрів, а також колективи художньої самодіяльності. Наступній декаді було присвя чено міжфакультетський огляд ху дожньої самодіяльності нашого університету, який відбувся у грудні 1959 року. Трохи пізніше відбулись районні, міський і об ласний огляди, на яких були про демонстровані досягнення колек тивів художньої самодіяльності підприємств, колгоспів, учбових закладів. На жаль, колективи універси тету виступали дуже слабо. Уні верситетський хор не зумів під нятися вище міського огляду, а танцювальний колектив взагалі не було представлено на жодному з цих оглядів. На обласний огляд пройшли лише піаніст В. Ша- цький і співак І. Зарубін. Чим же пояснюється таке стано вище? Перш за все, поганим від відуванням репетицій. Викликаєть ся це вже закоренілою неувагою до питань самодіяльності з боку комсомольських бюро факультетів. Партійний комітет останнім часом приділяє серйозну увагу питан ням поліпшення стану самодіяль ності в університеті. Своїм рішен ням від 12 січня 1960 року парт- ком зобов ’ язав керівників партій них організацій факультетів по стійно подавати найдійовішу до помогу в налагодженні роботи університетських колективів само діяльності, здійснювати контроль за відвідуванням репетицій учас никами гуртків. Комітет комсомолу розглядає участь у роботі гуртків як одне з серйозних комсомольських до ручень студента. Однак партійні і комсомольські бюро факультетів ще й досі не вживають серйозних заходів для перетворення в життя цієї поста нови. Хоча на факультетах з по чатку семестру і були проведені розширені засідання комсомоль ських бюро, на яких заслухали звіти всіх учасників самодіяльно сті і прийняли хороші рішення, — становище залишається незмін ним, тому що комсомольські бюро не контролюють виконання цих своїх рішень. На заняття хору з ’ являється не більш 45 чоловік, в той час як по списках — понад 100. Можна бу ло б назвати кращі і гірші в цьому відношенні факультети, як би… становище не було однако вим на всіх. Від фізмату, напри клад, мусить бути 26 учасників хору, а відвідують лише 6, від істфаку замість 14 приходять 5 — 7. Погані справи і в колективі ду хового оркестру, незважаючи на те, що його учасникам створено всі умови для роботи: призначені окремі кімнати в гуртожитку, при міщення для репетицій і зберіган ня інструментів. А от явка на ре петиції вкрай незадовільна. Особ ливо «відзначаються» представни ки фізмату Іванов, Алтинніков. історики Сороковий і Фомін та інші. Значно покращив свою робот) танцювальний колектив (керівник Р. Халицький), який зараз пра цює над цікавою композицією «Зустріч в китайському порту*. Але й тут є випадки невідвідуван ня занять окремими студентами. У квітні буде проведено огляд художньої самодіяльності вузів, присвячений 90-річчю з дня на родження В. І. Леніна. Щоб са модіяльність університету посіла гідне місце в цьому огляді, необ хідно у найкоротші строки гро мадським організаціям факульте тів вжити всіх заходів для під вищення рівня дисципліни в ко лективах художньої самодіяль ності. Всі можливості для того, щоб університет зайняв одне з провід них місць, є. Необхідно лише працювати сумлінно, організовано. М. СОКОЛОВСЬКИЙ, голова правління студентського клубу Робота вчителя — захоплююча І_І ещодавно викладач ’ філфаку * * Марія Іллівна Кенігсберг одержала листа від випускниці Галини Калиниченко. З дозволу Марії Іллівни ми вміщуємо в га зеті уривки з цього листа. Гадає мо, прочитати його буде цікавим особливо для сьогоднішніх п ’ яти- курсників. «Ви просите мене написати для наших завтрашніх вчителів про себе, про свою роботу. Важ ко мені відповісти. Адже ви знає те, що школа, робота — це моє життя, а хіба про життя напи шеш в одному листі? Якби я зустрілася з студента ми, просто висловила б їм одне основне побажання і керівництво до дії: любити дітей всією душею і ніколи не обвинувачувати їх, коли не вдався урок чи екскур сія, або якийсь захід. Я глибоко переконалася (і пи шу це не заради красивої фрази), що справді немає поганих учнів, а є погані вчителі. Звичайно, в класі може бути один-два так званих «важких учня», але, ко ли вчитель хороший, коли клас поважає його, то один-два нічо го не вдіють. Я, звичайно, повторюю тут курс педагогіки, але, слово честі, пишу це, бо побачила, відчула в житті всі ці педагогічні істини. Ці істини ожили для мене лише тепер, після трьох років праці. Ось випадок. Приходжу вперше у шостий клас, де захворіла вчи телька. І зразу ж почалась «вій на». Сидить на першій парті учень і бринить лезом, встромле ним у парту. І робить цей «зло чин» натхненно, поглядаючи на мене. Після двох-трьох зауважень на його адресу картина не мі няється. — Т., встань! — А мені не хочеться. — Встань! — А що ви таке, що на мене кричите? — Вийди з класу. — Ідіть, як вам треба. Ну, «раба божа» (цебто я) не витримує і йде з класу. Через де сять хвилин приходить староста: «Ідіть продовжувати урок, Т. ви йшов». В кінці уроку Т. заглядає в клас: «Добрий день, дозвольте сісти». Треба сказати, що цей Т. вва жався невиправним, йому проро кували бандитське майбутнє. Раптом мені пропонують класне керівництво в цьому класі. Я з жахом прошу, щоб забрали хо ча б Т. Звичайно, на це ніхто не звернув уваги. І що ж, ви ду маєте, врятувало справу? Аж смішно. Один дотеп. Після того випадку в класі наш Мико ла Т. став мене скрізь, на вули ці, в школі, дражнити: «Добрий день, дозвольте сісти». І одного разу на подвір ’ ї школи при ін ших хлопцях я йому відповіла: — Сідай, тільки он у ту ка люжу (у дворі стояли після до щу масні від бензину калюжі). Хлопці посміялись, а я зовсім не звернула на це уваги. Потім, че рез три місяці, дівчата мені роз повіли, що Т. сказав: — Коли хтось назве керівни цю очкариком (мене так назива ла дітвора), уб ’ ю! І коли повернулася в школу після хвороби їхня класна керів ниця, а я залишила клас, то цей хлопчина організував похід до директора: віддайте нам нашу Галину Олексіївну. Зараз він теж у моєму сьомому класі. Вчиться на «три», але член класкому, го лова редколегії. Я на нього можу покластися, як на саму себе. Правда, і зараз залишився віді- рвиголовою, але розуміє міру й совість. Коли я згадую цю історію, теп ліє на душі, хочеться жити. Зна чить, варто трудитись так, як іноді доводиться, з 8 ранку до 10 — 11 вечора. Учитель повинен всього себе віддати дітям, іноді про нього можна буде сказати словами пісні: «Кто отдал, ,тот приобрел». А для чиновників від науки робота вчителя перетво риться на тортури. Під час педпрактики студенти можуть лише визначити, чи ле жить душа до отих чортенят, у яких очиці так і світяться праг ненням щось «устругнути». І як що ці очиці горять, а не байду жі, значить їх можна запалити вогнем прагнення до знань. Адже я сама, коли йшла на філфак, уявлення не мала про педагогіку і думала лише про літературу. І ще хочеться сказати велике спасибі нашим вчителям. У якій пригоді стали для мене лекції з російської літератури, хоча я й викладаю українську. Ось нещо давно поїхали в ліс на лижах. Катались години з три. Втомилися, посідали на похилі кущі ліщини, і я читала дітям напам ’ ять Пуш кіна, Лєрмонтова, Маяковського, Рильського, Павличка, Сосюру. Так хороше було! І хочу ще від щирого серця звернутися до сту дентів: працюйте день і ніч, бо потім для роботи над собою зали шиться дуже і дуже ^ало часу, а вчитель без знань — це нікче ма. Найшвидше відчувають це учні». СЛІДАМИ НАШИХ. ВИСТУПІВ ЧОМУ? Так називалась наша замітка про роботу їдальні No 367 і буфета при ній. Так називаємо ми замітку знов. Якщо тоді ми питали, ЧОМУ деканати мало цікавляться тим, як організовано харчуван ня студентів, ЧОМУ робітники їдальні майже нічого не роблять, щоб значно це харчування покращити, ЧОМУ так багато скарг на ро боту їдальні тощо, тепер ми питаємо — ЧОМУ профком універси тету в особі своїх представників тт. Міщенка і Семітка бере під захист їдальню, ЧОМУ профком не довіряє авторам замітки — гро мадським контролерам і як він взагалі з контролерами тоді працює? Треба віддати належне профкомові — він на виступ газети від повів майже наступного дня. 1 хоча критика спрямовувалась не на його адресу, образився саме він. Люб ’ язно визнавши, що окремі факти, наведені в статті (як-то відсутність буфету для історичного і хімічного факультетів з вини господарської частини, наявність у студентській їдальні ковбаси вартістю 25 — 28 карбованців), стверджуються, тт. Міщенко і Семіт ко «принципово» заперечують інше. Ось ці заперечення. «В буфеті, — пишуть вони, — останнім часом є бутерброди, вінегрет, котлети, кава тощо». Але якщо принципо вість, то принциповість до кінця. Уважно почитайте замітку, тт. Мі щенко і Семітко, і ви побачите, що йдеться не взагалі про відсут ність всіх цих чудових страв, а про відсутність їх зранку, коли вони найбільш потрібні. Проти цього, до речі, не заперечує директор їдальні. Приблизно такі самі й інші заперечення. А від заяви, щд завідую ча і колектив їдальні докладають всіх зусиль, щоб готувати смачно, студентам поки що не полегшало. « ХАРКІВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ» Стор. 2 26 березня 1960 р. ,КІНОСТУДІЯ ДЛЯ ВАС, ДРУЗІ! Приходьте до нас, не пожалкуєте ! У багатьох може виникнути справедливе питання: «Чи варт витрачати дорогий час на відві дування кіностудії?» Повірте мені, — варто. Уже рік я працюю в студії, брав участь у багатьох кінозйомках і в Хар кові, і за його межами. Що мені це дало? Багато! Перш за все, я навчився бачити світ через видо шукач кіноапарату, інакше кажу чи, навчився обирати серед ото чуючих предметів найбільш іс тотне, яскраве, красиве. Я зрозу мів, як важко це робити, — втис нути світ у прямокутник екрану. Багато шукань, спроб, невдач. Але зате як приємно, коли гля дачі, дивлячись засняті тобою кадри, навіть без супроводжуючо го тексту розуміють, що ти хотів сказати яскравою мовою кіно. У нашої студії великі перспек тиви і можливості. Надходять за явки з факультетів на наукові і науково-популярні фільми, філь ми про літню практику тощо. У найближчий час розпочнеть ся праця над великим фільмом про університет і його людей, про їхні трудові будні і відпочинок. Це буде фільм про наших товари шів — супутників студентського життя. Велика, важка і почесна праця створити такий фільм. Приходьте до нас. Будемо пра цювати разом, разом навчатися мистецтву кіно, мистецтву відо браження світу таким, яким він є і яким повинен бути. Приходьте, не пожалкуєте! М. ЮДІН, студент V курсу географічного факультету Кадр з фільму «Харківський університет». На фото: студентка четвертого курсу філологічного фа культету Покровенко дає урок з російської мови в середній школі No 9 м. Харкова. До любителів фотосправи У 1955 році я став сту дентом географічного фа культету. Сама спеціаль ність географа, можливість побачити багато нового, ці кавого вже в період навчан ня якось збудили потребу все це залишити не лише в пам ’ яті, а й на фотоплівці. Я почав захоплюватись фо тографією. Нова справа за хопила мене настільки, що став займатись нею систе матично. Але не вистачало техніки, досвіду, вміння. З допомо гою товаришів, таких же фо толюбителів, знайомився з спеціальною літературою, спочатку з простою, потім із складнішою. З певністю можу сказати: до того, як почав займатися фотографією, я не бачив, як гарно навколо, які красиві люди. Зараз фотоапарат мій по стійний супутник. Коли в 1959 році було ого лошено набір до універси тетської кіностудії, я з ра дістю вирішив узяти участь в її роботі. Бо вже давно ме ні хотілось передати в своїх знімках динаміку, рух, по смішку, тобто якось оживи ти кадр. Зайнявшись кіно, я відчув, як багато дало мені вміння фотографувати. Дійсно, ма ють рацію ті, хто стверджує, що не можна стати кінолю- бителем, не бувши перед тим фотографом. В. АЛЕКСЄЄВ КІНО ВХОДИТЬ У життя Кіно… Воно все більше входить в наше життя. Воно розповідає нам про велике історичне минуле, про прекрасне сьогоднішнє, іно ді заміняє лектора, допомагаючи людям легше з ’ ясувати ті чи інші складні процеси в науці, вироб ництві. І недарма стільки уваги роз виткові кіномистецтва приділяють партія і уряд. Кіностудія нашого університету з перших днів існування зверну ла увагу на можливість створення потрібних для учбового процесу фільмів. Студійців приваблювали суто наукові теми. Але не тільки це стало і стане об ’ єктом нашої роботи. Зараз у нас є все для створення хронікально-докумен тальних та художніх фільмів. За це велика подяка ректоратові уні верситету, який піклується про кінообладнання студії. Кожен член кіностудії може здобути тут знання в галузі кіно- і фотосправи. А ці знання неод мінно йому згодяться, коли вже не студент, а молодий спеціаліст поїде кудись працювати. Все заможнішіми стають під приємства та школи. І хороше бу де, якщо ви зумієте організувати кіностудію на місці своєї роботи. Адже зараз вже багато підпри ємств мають власне кінообладнан ня. Приходьте до кіностудії, філо логи та математики, хіміки та іс торики, біологи та геологи, при ходьте всі, хто хоче створювати фільми! Г. ШТЕЙН, студент II курсу філфаку. Кадр з фільму «По сковоро- динських місцях». На фото: колгоспник Кели- берда розповідає учасникам експедиції про Сковороду. ШИРОКІ МОЖЛИВОСТІ Кінозйомка відкриває широкі можливості пе ред студентами. Хіба не хоче географ зняти на плівку чудові види Кав казу в динаміці? Такий фільм допоможе йому по тім при обробці матеріа лів практики. Фізик ба жав би побачити на ек рані процеси, які відбу ваються в мікро- або макросвіті. Наші біологи вивчають життя тварин і рослин. І їм є багато чого знімати. І цей пе релік можна ще продов жити. Додам лише одне: вміння зняти все це на плівку кіноапарату може одержати кожен, хто прийде працювати до нашої університетської кіностудії. Я прийшов до кіно- гуртка, коли він лише створювався. Плани у нас були великі, а об ладнання незначне і ма ленька темна кімнатка. Тепер у наших руках добре обладнана фотола бораторія, є приміщен ня для зйомок, можемо самі проявляти плівку. Студія має достатню кількість освітлювальної апаратури. Є зйомочні камери і для 35-мілімет- рової плівки, і для 16- міліметрової. Проблема звуку в аматорському кіно — найскладніша. Це га лузь, в якій студійці му сять ще багато попра цювати. Є у нас для цьо го вже два магнітофона. Нема чого гріха таїти, наш гурток користуєть ся не дуже доброю сла вою. Дехто приходив до нас, але кидав гурток через деякий час. Це пов ’ язувалось перш за все з тим, що раніш у нас не було керівника, не було приміщення для роботи. Та й з тих, хто приходив, не всі знали, чого хотіли. Але ті, хто по-справжньому бажав працювати, залишились і працюють. Зараз студія має всі можливості приступити до справжньої роботи. Кожен тут може одер жати грунтовні знання з фотографії, яка є ос- нбвою кінематографії. Можна у нас познайоми тись з зйомочною і про екційною апаратурою, основами кінорежисури. 0. СЕРГЄЄВ, студент V иурсу радіофаку. РОЗГОРНЕМО РОБОТУ Нарешті кіностудія нашого університету має достатнє обладнання й апаратуру, щоб розгорнути роботу по ство ренню учбово-посібних і документальних фільмів, щоб го тувати умільців кіносправи, які по закінченню університету, працюючи за своїм основним фахом, змогли б у разі потреби стати організаторами кіногуртка й забезпечити розгортання роботи — чи це буде в школі, чи на заводі. В нашій кіностудії уже є підготовані в такій мірі сту дійці, що можуть самостійно проводити зйомки, створювати нескладні сценарії. Силами наших студійців ведуться зараз зйомки учбово-посібних фільмів на біофаці, знімається до кументальний фільм — «По сковородинських місцях», за- снята міжвузівська конференція мовознавців України, що відбулась у Харкові. Фільм буде демонструватись по теле баченню. Щоб забезпечити потреби в кінофікації кафедр, факуль тетів університету, ректоратом створена координаційна ко місія з представників факультетів разом з зав. студією у складі: проф. Андреасов Л. М., проф. І. Б. Волчанецький, проф. Ковалівський А. П., доц. Віленкін В. Л., асистент Скоробогатов Б. С., викладач Зубрицький Л. 0., зав. кіно студією Хейфец В. Я., доц. Ніженець А. М. У функції комісії входить — планувати роботу й сприя ти виконанню запланованих факультетами фільмів. На від повідальності координаційної комісії лежить також і поста новка справи підготування студійців в напрямі оволодіння кіносправою. Протягом часу з 10 лютого до 1 липня має бути в сту дії прочитано 20 годин по сценарній справі та режисурі і 40 годин по оволодінню апаратурою (запрошуються досвід чені фахівці). Громадські організації факультетів повинні провести ро боту по залученню в студію студентів, щоб протягом дру гого семестру студійці могли освоїти відомості й навики, які б дали змогу студійцям робити пробні зйомки, щоб мож на було влітку силами студійців реалізувати плани зйомок по факультетах, що зв ’ язані з практикою на Кавказі, півдні України, Харківщині і т. д. Від керівництва факультетів і громадських організацій університету залежить розгортання цієї важливої ділянки роботи в нашому університеті. А. НІЖЕНЕЦЬ. доцент На фото: студент п ’ я того курсу радіофізично го факультету Сергеев перевіряє проекційний апарат. «ХАРКІВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ» Стор 3. 26 березня 1960 р. ,НАША ПРАКТИКА ВІД ДЗВОНИКА ДО ДЗВОНИКА — Зараз буде перер ва, — говорить в учи тельській одна з студен ток, подивившись на го динника. — Ходімо, дів чата, до своїх класів, адже у нас ціла гора ро боти. Дівчата залишають учительську, і кожна з них прямує до свого класу. Лунає дзвоник… Тіс ним кільцем оточили учні наших студентів. І майже біля кожного класу такі розмови: — Валентино Павлів но, а коли ми будемо наклеювати в альбом ма люнки про Леніна? — Зачекайте трішки, адже немає поки що са- мого альбома, — відпо відає Валя Єременко учням шостого класу. — Дивіться, діти, от наш альбом. 1 сьогодні ми будемо заповнювати його фотографіями, які привезла нам з Москов ського музею Володими ра Ілліча Леніна Слава Львівна (класний керів ник), — говорить своїм п’ятикласникам Ліда Ко вальчук. А учні старших класів запитують більш по-ді ловому: «Який у нас план роботи на сього дні?» Галина Іопа відпові дає своїм дев’ятиклас ницям: «Попрацюємо над стендом». До якого б класу ви не увійшли, в кожному можна побачити резуль тати спільної праці прак тиканток з учнями: стіннівки, стенди, фото монтажі. А учні почнуть розповідати вам про організований ними ве чір, цікаві збори. Учні полюбили наших студенток. 8 березня одна восьмикласниця вранці підійшла до учи тельської і попрохала викликати Людмилу Пи липівну (студентка Олій никова). Як приємно було Люді читати по здоровлення учнів! — От ти й одержала перші лаври на педаго гічній ниві, — жартуючи, поздоровляє Люду ме тодист Ірина Григорівна Булашенко. * * * — Ну, як можна не любити дітей. Вони ж такі допитливі, хоро ші, — говорить Валя Бондаренко, дівчина з красивою зачіскою ру сявого волосся. Моя мрія — вчити їх, навча ти всьому найкращому. — Мені здається, що будь-яку іншу роботу я ніколи не змогла б так полюбити, як роботу в школі, — говорить Галл Іопа. — Працюватиму тільки в школі, — до дає вона. Л. НАЗАРЕНКО, Наш кор. Спгали друзями Півтора місяці в нашій школі проходили практику студенти IV курсу російського відділення філфаку. З перших днів вони ак тивно включились в громадське життя школи і села. В цей час в школі готувались до проведен ня ленінських читань. Практи кантка А. Б. Золочевська очолила цю роботу. Вона не лише сама проводила бесіди про великого Ілліча, але й готувала учнів 10 класу до читання лекцій. Бесіди про Леніна проходили жваво, ці каво, мали великий успіх серед учнів. В студентах-практикантах ми побачили не лише завтрашніх учи телів, але й справжніх друзів. Вони провадили бесіди на різно манітні теми, намагались відпо вісти на всі наші запитання. II. Натальченко розповідала про пе ребування в Чехословаччині. Ці кавою була бесіда В. Пісної на тему «Що таке дружба». Студенти разом з нами прова дили вечори відпочинку, брали участь в культурно-масовій ро боті на селі. ЛІ. ЗІНЧЕНКО, секретар комсомольської організації Довжанської школи. Перше знайомство Минулого року на фізматі бу ло створене нове відділення об числювальної математики. І от вже студенти IV курсу — дві гру пи — вирушають на місце своєї першої практики у… обчислю вальний центр ХДУ. …В обчислювальному центрі працює універсальна машина «Урал». У більшості людей зі словом «машина» пов ’ язане уяв лення про грузовик, величезний підйомний кран, екскаватор, тоб то машини, що покликані заміни ти або полегшити фізичні зусил ля людей. Але є й машини іншо го сорту. їх покликання — полег шити розумову роботу людини, і з часом людина так само звикне не до них, як звикла до трактора, літака, крокуючого екскаватора. Килимова доріжка веде нас до залу, де встановлено «Урал». Перше, що вражає — це стойка з численними неоновими лампочка ми, що миготять, і пульт керуван ня з безліччю кнопок і тумблерів. Ніякого шуму, що, як ми звикли, супроводжує машину, — чути рів не гудіння вентиляторів, ЩО 0X0- лоджують окремі деталі машини. За пультом із зосередженими обличчями схилилося кілька чоло вік. Так, це наші практиканти, студенти, які й самі нещодавно зустрілися з цією дивною маши ною. Подивіться, який впевнений і діловий вигляд у В. Хижняка, Г. П ’ ятилєтової, І. Колісника! Та й інші ставляться до практики дуже серйозно. Адже тут відбу ваються всі стадії розв ’ язання задач, починаючи з введення про грам у машину і кінчаючи згор танням паперових стрічок, на яких віддруковано результат. Мине півтора роки, і кожен з практикантів працюватиме само стійно, керуючи мозком електрон ної машини. ‘ А. СОХІН, наш кор. В Харківському театрі україн ської драми ім. Т. Г. Шевченка користується успіхом нова виста ва — комедія «День народження». На фото: сцена з спектаклю. Вчителі про практикантів Два тижні відбувалась пасивна практика студентів IV курсу географічного факультету в школах Харкова, Змійова, Валок. Ось декілька слів вчителів 94 середньої школи Харкова про хід цієї практики. А. І. КИРЮШИНА. «Мені сподобалось серйозне ставлення сту дентів до практики. Вони хороше готувались до своїх уроків, складали докладні плани, а тому й уроки відбувались на високо му рівні. Студенти вміло пов ’ язували виклад матеріалу з сучас ністю. Вони з охотою відвідували уроки досвідчених вчителів. Віктор Топчій і Євген Сивак на уроках використовували діафіль ми, правильно оцінювали відповіді учнів». Н. І. ПАРОМЕНСЬКА. «Незважаючи на те, що практика була па сивною, студенти сумлінно поставились до уроків. Провели навіть кіноуроки. Відчувається добра підготовка практикантів. Вони зна ють і вміло використовують теоретичний матеріал. Хочеться побажати, щоб студенти більше уваги звертали на методику викладання, аналізували уроки кращих вчителів». НАШ КАЛЕНДАР Народний поет 19 березня минуло 65 років жит тя і 50 років творчої діяльності видатного радянського поета – Максима Рильського. П ’ ятдеся тиріччя творчої діяльності пост зустрів у розквіті творчих сил, про що свідчать його нові збірки «Троянди й виноград» (1957 р.), «Далекі небосхили» і «Голосіїв- ська осінь» (1959 р.). Важко сказати, в чому найбіль ше виявився талант Максима Рильського — в поезії, в перекла дах, літературознавчих дослі дженнях. В усіх галузях творчої діяльності перед нами самобутній творець, великий гуманіст, борець за нове, комуністичне життя, блискучий ерудит, знавець історії, культури і літератури не лише свого народу, а слов ’ янства і ін ших народів світу. Блискучим ліриком, який вра жає «широчінню охоплення обра зів, настроїв, душевних рухів», — назвав Максима Рильського ака демік Л. А. Булаховський. Лірик за характером свого обдарування, М. Рильський за 50 років твор чої діяльності створив свій само бутній поетичний світ. «Розумна й строга школа жит тя, і голоси великих учителів — народу, партії, Леніна…» — як пи сав у автобіографії поет, — вка зали йому правильні шляхи пое тичної творчості — шлях слу жіння радянському народові, при вели в роки Великої Вітчизняної війни до лав Комуністичної партії. Поетичні книжки 30-х — 50-х ро ків: «Київ», «Літо», «Україна», «Збір винограду», «Слово про рідну матір», «Мости», «Троянди й виноград», «Голосіївська осінь» та інші розкривають перед нами душевний світ поета-патріота. Батьківщина, її боротьба в роки Великої Вітчизняної війни, творча праця радянського народу — бу дівника Комунізму, славні сини народу — творці великих духов них цінностей, дружба між наро дами, боротьба за мир — ось те ми, які хвилюють поета. Він уміє від ніби-то незначно го автобіографічного факту при йти до великих філософських уза гальнень і одночасно про важливі політичні події говорити як про своє особисте. «У Рильського «осо бисте», «громадське» майже не відрізняються і його «громад ське» саме тому так впливає на читача, що воно в той час і ціл ком «особисте», — писав академік О. І. Білецький. Поет живе у вирі сучасного політичного життя, бере активну участь у ідеологічній бо ротьбі, обстоює перед світом ко муністичні засади нашого життя, творчі принципи соціалістичного реалізму. Сила поезії М. Риль ського в тому, що поет пише на політичні теми по-своєму оригі нально, яскраво і переконливо. Філософські роздуми М. Риль ського пройняті животворним оп тимізмом. Поет любить людей і живу природу, схиляється перед витворами геніальної людської думки, уміє робити близькими нам всі надбання рідної і світової культури, уміє повертатися до образів г мотивів поезії Шевчен ка, Пушкіна, Міцкевича, по-ново му висвітлити ці мотиви з точки зору нашого сучасника, розвину ти і збагатити їх, скористатися традиційною поетичною формою і одночасно внести в неї щось своє, нове, яке збагачує і зміст і форму. Саме М. Рильському притаман не уміння вип ’ ячувати своє лі ричне «я», виявляти свої почуття, своє ставлення до подій і явищ, так би мовити, приховано, через образи своїх сучасників — радян ських трудівників, голоси яких сильно звучать в ліриці М. Риль ського, через картини людської праці, через сповнені живими по дробицями, вихопленими з безпо середнього спостереження життя природи, краєвидами рідної зем лі, через образи геніальних синів рідного та інших слов ’ янських та інших народів світу. Ніхто з ра дянських поетів не вміє так, як М. Рильський, оживляти геніаль них діячів культури, мистецтва і літератури минулого. В його ліро- епічних портретах промовляють до наших сучасників і Шевченко, і Пушкін, і Франко, і Шопен, і Сме тана, і Бетховен, і Горький, і Ко цюбинський. Традиції народного мистецтва минулого оживають і збагачуються тим новим, що вно сить в мистецтво наше сучасне. Вся творчість М. Рильського про йнята глибокою повагою до люд ської праці, її поет розуміє як творчість. Особливо до духовних надбань народів, створених їх геніальними синами. Різноманітність і багатство пое тичних тем зумовили надзвичай не мовне багатство поезії М. Риль ського. «Він довів як поет з усією переконливістю факту, що укра їнська мова має все потрібне для повного, художнього висловлен ня як ідей, образів, емоцій, що органічно зросли на рідному українському грунті, так і всього, що зросло на грунтах чужих: від культур Сходу, до холодної ви тонченості французького класи цизму XVII віку» (Л. А. Була ховський). _ Глибокий гуманізм у “всьому, про що пише поет, непохитна віра в світле майбутнє радянського на роду, в перемогу людяного, кому ністичного начала, безпосеред ність у відтворенні суспільного життя і явищ природи, пошана до творчої людської праці, гнівне за перечення буржуазного життя і мистецтва, всепоглинаюча любов до рідного народу, до радянської землі — роблять творчість поета близькою і рідною радянським чи тачам. М. КЕНІГСБЕРГ, кандидат філологічних наук. ДЯКУЄМО Учні нашої школи глибоко вдячні практи кантам за організований в школі шахово-шашко вий турнір. Ми ніколи не забудемо наших практи кантів і з нетерпінням бу демо чекати їх до себе в гості. Сподіваємось, що вони теж підтримувати муть з нами зв ’ язок. Ніколи не забудемо Валентину Миколаївну Молокоєдову, Наталю Іванівну Натальченко, які організували для нас вечори відпочинку, вечо ри бальних танців, ката лись разом з нами на ковзанах. Не забудемо ми і Тетяну Петрівну Зін- ченко, яка багато і ціка во розповідала нам про художників. 10 клас Довжанської середньої школи. ВСЕСОЮЗНИЙ З ’ ЇЗД ГЕОГРАФІВ У січні-лютому в Києві проходив III з ’ їзд Все союзного географічного товариства. Головними питаннями, що обговорювалися, бу ли природне і економічне районування країни з метою ще кращого використання природних ба гатств і міжрайонних економічних зв ’ язків для розвитку промисловості і сільського господар ства. Розглядалось також питання про роль гео графії у вивченні, використанні, охороні і від новленні природних ресурсів СРСР, про розвиток географії як науки. ГОЛІКОВ, БОЛДИРЕВА, студенти. СЛЬОЗИ АУДИТОРІЇ Як я ображаюсь на студентів стаціонари фіз- мата. Уся я замурзана. Сті ни подряпані. А гляну ли б ви, на що пере творені мої парти, до лівка! Скільки бруду, паперу всіляких видів і розмірів! Благаю вас як жінка, (адже я жіночого роду і зовсім ще молода): по жалійте мене! Я ж існую не лише для вас, а й для молоді, що працює, для студентів вечірнього відділення. Вони пова жають мене більше. АУДИТОРІЯ No ЗО, 4 поверх, корпус No 1. Заст. редактора В. МОСЕНЦЕВ. Адреса редакції: Університетська вул., 16. Тел. 2-72-01, дод. 64. Друк. Вид-ва ХДУ. БЦ 03724. Зам. 614.