Електронний архів оцифрованих періодичних видань Центральної Наукової Бібліотеки ХНУ імені В.Н. Каразіна
Видання:
Харківський університет
Регіон:
Харків
Номер видання:
26
Дата випуску:
01.09.1959
Дата завантаження:
22.04.2025
Сторінок:
4
Мова видання:
українська
Рік оцифровки:
Кількість номерів:
Текст роспізнано:
ТАК
Опис:
Оригінал зберігається:
Центральна наукова бібліотека Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна

На весь екран

Знайшли помилку? Напишіть нам про це на пошту welcome@back2news.org

No 26 (980) Вівторок, 1 вересня 1959 р. Ціна 20 коп. Дуже раді, що допомогли Багато хто з абітурієнті)}, з тих, що вже склали вступні екзамени, у серпні працювали і, треба сказа ­ ти, хороше працювали на спо ­ рудженні нової будови універси ­ тету. До складу нашої бригади вхо ­ дили ті, хто мріяли стати хімі ­ ком, філологом, геологом, фізи ­ ком, радистом. Основним нашим завданням було допомогти пере ­ везти в новий корпус наукове і учбове обладнання хімічного фа ­ культету: Колишній солдат Радянської армії Роженко, Похилько і Ба ­ баев. — майбутні геологи, Саркісов і Фетісов, що -мріють стати хімі ­ ками, Сухецький, який обрав спе ­ ціальність фізика, Краснявський, іцо поступає па радіофізичний факультет, всі ми намагалися працювати так, щоб принести користь університету. Погано тільки, що окремі абі ­ турієнти ухилилися від цієї робо ­ ти. В. БОБОК. ПРИЙМАЛЬНА КОМІСІЯ ЗАКІНЧИЛА СВОЮ РОБОТУ Літні канікули. Студенти роз ’ їхалися по домівках, відпочиває і більшість викладачів.’ Але життя в університеті не припиняється ні на хвилину, і влітку відповідальний момент — йде набір нового поповнення, майбутніх студентів. 1 безумовно, викладачі і сту ­ денти, повернувшися до своїх справ, зацікавляться: — Ну, як цього року? Кого прийняли? Вміщуємо бесіду нашого кореспондента з замісником голови приймальної комісії В. І. Астаховим. Перед робітничою і колгоспною молоддю із закликом поступати в університет, обираючи професію за покликанням, виступали і сам ректор, і проректор В. 1. Махинько. і багато видатних вчених уні ­ верситету. На підприємствах і в колгоспах Харківщини і Донбасу розповідали: про фізмат- відомі викладачі фізмату тт. Бланк, Наргаманік, Гегузін, про хімфак — його викладачі т. т. Красовиць- кий, Цукерман та інші. Перед телеглядачами виступив декан ра ­ діофізичною факультету тов. Терещенко. Внаслідок усього цього до приймальної комісії надійшло 1514 за ­ яв від бажаючих навчатися на різних факультетах нашого універ ­ ситету. Нові правила прийому надзвичайно полегшили навіть повсякден ­ ну роботу приймальної комісії та екзаменаторів. Не оббивали по- рсги мами і папи укоханих діточок. Письмові роботи з шифром, характеристики з школи, виробництва та військового підрозділу– надійний захист проти будь-яких там протекцій і прохань. А як це чудово повинно позначитися на якості нового студентського складу! Особливістю вступних екзаменів у цьому році було те» що на всіх факультетах першим екзаменом йшов екзамен з профілюючої дис ­ ципліни. Переважна більшість факультетів і відділень забезпечили собі якісний набір. Особливо міцні знання показали вступаючі на такі факультети, як хімічний, радіофізичний, .історичний. Але можна навести й інші приклади. Українське відділення філо ­ логічного факультету не забезпечило цього року якісного набору — це повинні врахувати його керівники, готуючись до нового набору. Нашим побажанням є також, щоб декани факультетів і партійні організації брали активну участь у проведенні набору, і не лише денних, але й вечірніх відділень своїх факультетів. Адже, наприк ­ лад, декан біофаку тов. Семененко так зовсім і не цікавився хо ­ дом екзаменів V поступаючих на вечірнє відділення. Кілька слів про роботу апарату приймальної комісії. Тут все га ­ разд. Не можна не відзначити зразкову роботу секретарів фізико- математичного факультету А. О. Кирьянової та А. Г. Горюновоі та чіткого виконання своїх обов’язків відповідальним секретарем приймальної комісії Б. Мігалем. -X- К сентябрю в студенческом титане Закипел прозрачный кипяток- Значит с летом кончено заранее, Календарный срок его истек Срок истек. А день не отуманен. Лучезарным выдался денем. И стоит у осени на грани Необыкновенный солнцепек. Только где-то на речном откосе Пробует гусыня первый взлет. И едва угаданная осень Ретуши к земле не подберет, Чтоб слегка пометить сенокосы, Подсинить в заливах небосвод И приблизить утреннюю просинь От долины до степных высот. Сочная, отяжелев от груза, Вытянувшись вровень с головой, Разверсталась полем кукуруза, До поры хранящая покой. Но однажды замелькают блузы ■Под осенней неба СИНЕВОЙ . Полосу неубранную сузив, Встречусь я с колхозной звеньевой. И без шуток я скажу Татьяне, – Я скажу: «Ну, кто б подумать мог, Что в такой неезжей глухомани Перепутье наших двух дорог». Остывает медленно в титане Для утра согретый кипяток. И плывет сквозь теплые туманы Близость неизведанных дорог. П. Коленский, студент филологического факультета. ЦЕНТРАЛЬНА НАУКОВА Знайте історію свого університету Ц имало часу, навчаючись в уні- * верситеті, студенти прова ­ дять у Центральній науковій біб ­ ліотеці. Там і підготовка до се ­ мінарських занять, і до доповіді або до екзамена. У просторих чи ­ тальних залах, прикрашених кві ­ тами, з допомогою кваліфікованих співробітників можна одержати літературу з будь-якого питання і плодотворно попрацювати. У 1955 році, разом з універси ­ тетом, бібліотека відзначила свій 150-річний ювілей. Активний громадський діяч з дворян, Василь Назарович Кара- зін, засновник університету, до ­ клав багато зусиль на створення бібліотеки. З великими трудно ­ щами зібрав він у дворянства і купецтва Харкова і Полтави 600 тисяч карбованців сріблом і на частину з них у Петербурзі при ­ дбав книги. 18 січня 1805 року відбулося перше засідання Ради, на якому був обраний перший бібліотекар. У першій третині XIX ст. Хар ­ ків — занедбане й брудне місто. Університетська бібліотека була єдиною культурною установою, але й вона знаходилася у занед ­ баному стані. Кошти на утри ­ мання її відпускалися мізерні: 1000 карбованців асигнаціями (286 карбованців сріблом) на рік — половина річного окладу професора. Бібліографія не вела ­ ся, кожний бібліотекар розстав ­ ляв книги по своєму вмінню і відшукати потрібну книгу міг лише він сам. Бібліотекар Бален де-Балю погано володів росій ­ ською мовою, і це ніяк не сприя ­ ло покращанню справ бібліотеки. Зберіглася його розписка: «По лучил пет рукопись и один пе- чатанную книгу». Реакційна по ­ літика царизму заважала попов­ ненню бібліотеки науковою літе ­ ратурою. В. Н. Каразін просив, щоб йо ­ му доручили навести у бібліотеці порядок, але — відмова. Користувалися бібліотекою лише професори і ад ’ юнкти університету. Після Великої Жовтневої соціа ­ лістичної революції бібліотека стає більш масовою, затверджу ­ ється постійний великий штат, відпускаються кошти, добре ве ­ деться бібліографія. У 1929 ро ­ ці бібліотека стає самостійною установою і зветься Центральною науковою. Нею користуються на ­ уковці Харкова. У 1933 році ЦНБ передається університету. Книжковий фонд її все зростає і у 1940 році вже дорівнює 824230 томів. За роки війни багато книг бу ­ ло втрачено, але фонд швидко поновився. Зараз він налічує 1,1 млн. томів. Бібліотека під ­ тримує зв ’ язок з Академіями На ­ ук Союзу і республік. Через то ­ вариства культурних зв ’ язків шляхом обміну і валютного фон ­ ду бібліотека одержує літературу з багатьох країн світу. В бібліотеці зібрана багата ко ­ лекція рідкісних книг усіх часів і народів. Зберігаються видання Альдів, Плантенів, Ельзевірів, Ет ’ єнів, 19 інкунабул (книги, ви ­ дані до 1500 року), російські ста- родруковані книги видання XVI — XVIII віків. Велику цінність має перша російська газета «Ведомо ­ сти московские». «Арифметика» Магницкого, «Российская грамма ­ тика» Ломоносова, екземпляр першого видання «Слова о полку Игореве». В бібліотеці зібрані журнали, в яких вперше були на ­ друковані твори Пушкіна, Лєр ­ монтова, Гоголя, Тургенева, Чер- нишевського. Некрасова, Толсто ­ го, Горького та інші. Читач може познайомитись з журналом «Жизнь», де друкувався В. І. Ле ­ нін під псевдонімом Ільїн. Збері ­ гається перше німецьке видання «Капіталу» 1867 року, перша . ле гальна більшовицька газета «Но ­ вая жизнь». З закінченням будівництва но ­ вого приміщення університету бібліотека одержить більш при ­ датне і просторе приміщення. Але і зараз вона. її багатства — до ваших послуг, друзі! О. люосєв. ,ПАРТІЙНЕ ЖИТТЯ КОМУНІСТИ — ПОПЕРЕДУ! Працювати, вчитися і жити по- комуністичному! Цей полум ’ яний заклик Комуністичної партії став провідним у діяльності радянсь ­ кої молоді — покоління будівників комунізму. Працювати по-комуністичному — це значить всі свої сили, знання і енергію віддавати великій справі служіння народові і будівництву чудового майбутнього. Працювати по-комуністичному — значить пра ­ цювати натхненно, так, щоб труд став головним змістом твого жит ­ тя, невід ’ ємною часткою вливав ­ ся у героїчні звершення мільйонів. Вчитися по-комуністичному — • це значить вперто і наполегливо оволодівати тією сумою знань, яку створило людство, це, як за ­ значав Ленін, перш за все, — вчитися комунізму. Будівництво комунізму є ре ­ зультат свідомої творчої діяльно ­ сті трудівників нашої країни, тоб ­ то, щоб активніше брати участь в комуністичному будівництві, необхідно глибоко оволодівати марксистсько-ленінським вченням наукового комунізму, наслідувати славні революційні традиції стар ­ шого покоління, всемірно вихову ­ вати в собі чудові якості людини комуністичного суспільства і, ра ­ зом з тим, невпинно вивчати мо ­ гутню зброю комуністичного бу ­ дівництва — сучасну науку і тех ­ ніку’ Жити по-комуністичному ■ — це значить жити повним плодотвор ­ ним життям, життям країни, її народу, так, щоб від того, що ти живеш, іншим краще було. Всі ці принципи складають основу і головний зміст життя і діяльності членів великої партії комуністів Радянського Союзу. Вони і є для нашої молоді яскра ­ вим прикладом того, як слід жи ­ ти, працювати і вчитися по-кому ­ ністичному. Комуніст С. І. Сидельников — доцент кафедри нової і найнові ­ шої історії — один серед мільйо ­ нів простих радянських людей. Але для нас, молоді, його життя, його праця є прикладом. В роки Великої Вітчизняної війни комуніст Сидельников в ла ­ вах Радянської Армії пройшов героїчний шлях від Сталінграда до Чехословаччини. Наприкінці війни Степан Іванович був тяжко юранений, не стало обох ніг. Це не зломило волю комуніста. Комуніст, у якого б ’ ється серце, не може вважати себе інвалідом, і С. І. Сидельников віддається праці, беручи активну участь у науковій, викладацькій і громад ­ ській роботі. Зараз С. І. Сидельников закін- іує працювати над докторською іисертацією, глибоко і майстерно іитає лекції, здійснює значну ромадську роботу як член пар- ійного бюро історичного факуль- ету. Прикладів тісного зв ’ язку ак- ивної громадської і плодотвор- ої наукової діяльності серед ко- уністів нашої організації можна авести багато. Блискуче ’ поєднує наукову і гро ­ мадську роботу доктор фізико- математичних наук комуніст Хот- кевич, очолюючи одну з крупніших кафедр університету, являючись членом партійного бюро фізмату. Минулого учбового року секре ­ тарями парторганізації геологіч ­ ного і біологічного факультетів працювали товариші Макридін і Манаков, які захистили доктор ­ ські дисертації; секретар партій ­ ного комітету університету О. О. Кучер захистив дисертацію на вчений ступінь кандидата історич ­ них наук. Впертий труд, сміливе дерзання, висока свідомість служіння своєю працею народові — ось запорука великих успіхів наших виклада- чів-комуністів. Значна кількість студентів уні ­ верситету — члени і кандидати Ко муністичної партії. Наполегливі у навчанні, непри ­ миренні до недоліків, вимогливі до себе, чуйні до товаришів, сту- денти-комуністи завжди там, де важко, завжди попереду, виступа ­ ючи ініціаторами багатьох цінних починань. Саме з ініціативи студентів-ко- муністів істфаку було затвердже ­ но рішення про відробку кожним студентом певної кількості годин на будівництві університету, про проведення педагогічної практики в сільських школах області і т. п. Авангардна роль комуністів факультетських партійних орга ­ нізацій відчувається завжди. Як правило, студенти-комуністи є ду ­ шею свого курсу. Яскравий при ­ клад — студент IV курсу істфаку комуніст Солодовников. Він чудо ­ во навчається, завжди бере активну участь в роботі СНТ, здійснює значну громадську робо ­ ту як замісник секретаря партій ­ ного бюро факультету, разом з тим він завжди з курсом і зав ­ жди попереду. .^ Рівнятися на комуністів, брати з них приклад, постійно зверта ­ тися до комуністів за порадами, незмінно слідувати цим порадам — одна з найважливіших умов пере ­ творення в життя нашої молоді крилатого заклику: «Вчитися, працювати і жити по-комуністич ­ ному!». А. МЄЛ1ХОВ. КОМСОРГ ГРУПИ ДО УВАГИ ПЕРШОКУРСНИКІВ Комсомольська група являється низовим осе ­ редком комсомольської організації- Але від того, як поставлена робота в групах, залежить успіх роботи організації в цілому: курсу, факультету, – університету. Саме тут, в групі, можна, як го ­ ворять, дійти до кожного комсомольця, знайти для нього доручення по душі, домогтись, щоб він відчував себе потрібним і корисним. Саме від групи залежить і. те, щоб п ’ ять років нав ­ чання в університеті пройшли для кожного ці ­ каво, весело, змістовно, серед справжніх то ­ варишів, в справжньому колективі. 1 тому дуже важливо, хто буде спрямовувати і організовувати роботу групи, хто буде їі справжнім комсомольським ватажком. Обрати товариша комсоргом групи — це зна ­ чить виказати йому велику честь, дати найваж ­ ливіше комсомольське доручення. Ініціативність, принциповість, вимогливість, чуйність повинні бути першими супутниками в роботі комсорга групи. У нашій 4-тисячній комсомольській організа ­ ції університету е: багато хороших комсоргів ком ­ сомольських груп. Вже два роки в університеті йде змагання за право називатися кращою ком ­ сомольською групою університету. Переможці цього конкурсу друга група Ш курсу хімфа- ку (колишній комсорг В- Борзова), четверта гру ­ па IV курсу історичного факультету (комсорг 3. Майдпк) були премійовані поїздками до Ле ­ нінграда і Києва. В чому ж те краще, що визначає працю цих комсомольських груп? Головним завданням ком- сомольця-студента є сумлінне навчання. І саме на підвищення успішності спрямовується робота кращих комсомольських груп університету- «Хвости» і навіть «трійки» стали в цих групах рідкістю, тому що колектив нетерпимо ставить ­ ся до тих, хто не бажає серйозно працювати. Результати семінарів, колоквіумів, хід лабора ­ торних робіт, випадки пропусків лекцій принци ­ пово обговорюються на «літучих» комсомоль­ ських зборах. Але групорга кращої групи хвилюють не лише такі виключні випадки, як «хвости» і пропуски лекцій. Справжній групорг уміє вчасно подати допомогу, організувати цю допомогу. А для цьо ­ го перш за все завжди повинен бути у вирії життя групи, повинен, як хороший товариш, знати кожного свого комсомольця. Бути справжнім комсоргом — це не значить тягнути все самому, намагатися зробити основне особисто. Є в університеті дві групи: п ’ ята гру ­ па II курсу фізмату і 1 курс історичного факуль ­ тету. В першій комсорг Босін, в другій — Со- ловйов. Обидва — енергійні, ініціативні хлопці. Але чому в групі Босіна життя вирує і так сум ­ но і одноманітно в групі Соловйова?, Просто то ­ му, що хороший організатор Босін спирається на актив, бойове здорове ядро групи. Лозунг «Всі за одного, один – за всіх» став девізом групи- І скільки цікавого, захоплюючого було тут здій ­ снено: шефство над школою і поїздки до шебе- лінців, вечори самодіяльності і зустрічі з члена ­ ми бригад комуністичної праці… Все це було ви ­ конано тому, що пропонувалось і здійснювалось самими студентами, а завданням комсорга було вміло керувати і спрямовувати їхню роботу- Зовсім по-іншому поступав комсорг І курсу істфаку т. Соловйов. Він відірвався від колекти ­ ву, розучився навіть розмовляти з людиною. Підтримуючи зв ’ язок з факультетським бюро, одержуючи від нього вказівки, він все намагався зробити сам і тому нічого не домігся. Дорогі першокурсники! Пройдуть 8 — -10 днів вашого навчання, і ви обиратимете своїх перших в університеті комсомольських ватажків — ком ­ соргів, членів курсових комсомольських бюро. Зрозуміло, важко за такий короткий строк взна ­ ти людину, але хорошого товариша, справжнього комсомольця, принципового і чуйного, серйозного і енергійного можна взнати но небагатьох, на перший погляд, незначних справах, вчинках, словах. Ви вже трохи знаєте один одного: разом складали іспити, дехто з вас вже попрацював на будові, брав участь у влаштуванні на новому місці хімічного факультету тощо. Бажаємо вам, друзі, обрати собі комсоргами кращих з кращих, бажаємо молодим комсоргам зуміти завоювати любов і авторитет групи, зу ­ міти правильно, по-справжньому, по-комсомоль- ськи організувати свою діяльність. С. ГАЛУЗА, секретар комітету комсомолу, Кафедра пропагує рішення з ’ їзду Позачерговий XXI з ’ їзд Комуні ­ стичної партії Радянського Сою ­ зу — видатна подія сучасності, що значно вплинула на весь хід світового розвитку. Він відіграв видатну роль у розробці і висвіт ­ ленні найважливіших теоретичних проблем марксизму-ленінізму в сучасних умовах комуністичного будівництва, в ідейному озброєн ­ ні нашої партії і народу, всього світового комуністичного і робіт ­ ничого руху. Глибоке вивчення і пропаганда історичних рішень XXI з ’ їзду КПРС — головне за ­ раз в усій ідеологічній роботі. Колектив кафедри політичної [економії провів значну роботу по Пропаганді і роз ’ ясненню рішень іі матеріалів з ’ їзду. На підприєм ­ ствах і в колгоспах співробітники кафедри прочитали понад 60 до ­ повідей і лекцій про XXI з ’ їзд. Відбулась наукова конференція [кафедри, на якій були заслухані іі обговорені доповіді з важливих [питань комуністичного будівницт- іва, висунутих партійним з ’ їздом. У доповідях доцентів О. ГІ. Ма- малуя, О. М. Васильєва, кандида ­ тів економічних наук В. О. На- боки, О. О. Рубана висвітлюва ­ лись питання про головні законо ­ мірності будівництва комунізму, створення матеріально-технічної баби комуністичного суспільства. Доповіді доцента Ю. І. Терехо- ва, кандидатів економічних наук Е. Л. Мілітицької, Б. Ф. Даниле- вича, В. І. Попова були присвяче ­ ні питанням розширеного соціа ­ лістичного відтворення в основ ­ них галузях народного господар ­ ства СРСР в поточному семиріч ­ чі, використання економічних за ­ конів соціалізму в період розгор ­ нутого комуністичного будівницт ­ ва. З доповіддю, присвяченою кри ­ тиці сучасного ревізіонізму в світ ­ лі рішень XXI з ’ їзду КПРС, ви ­ ступив доцент І. М. Бейліс. На основі доповідей, заслуха ­ них на теоретичній конференції, кафедрою політичної економії під ­ готовано до друку збірник статей. М. ГРІНЧЕНКО, кандидат економічних наук Кому призначити стипендію Закінчилась екзаменаційна се сія. На факультетах йшли засі ­ дання стипендіальних комісій. На одному, з них, на засіданні сти ­ пендіальної комісії хімічного фа ­ культету, нам довелось побувати. І прямо скажемо – не пожаліли. Хороше, правильно працює сти ­ пендіальна комісія на факультеті. Довго і уважно зважують всі «за» і «проти» перш ніж винести рі ­ шення — відмовити. І все ж та ­ кт рішення виноситься. … Відмовити студенту 1 курсу Осеєву в наданні стипендії за різ- ■ ке зниження успішності (сесія складена на одні трійки), відмо ­ вити тим, хто складав заборгова ­ ності під час сесії. Це — Хар ­ ченко, Соловйова та інші. Не одер ­ жуватиме стипендію Селенова, яка навчається незадовільно. На хімічному факультеті сти ­ пендію використовують як один з засобів виховання студентів. Але якщо комісія бачить, що студент хоче навчатися, багато працює, але йому ще важко і то ­ му в нього бувають трійки, йому дають стипендію. Так було з сту ­ дентом Лемешевим, так стало за ­ раз з студентом Ушаковим, який прийшов на факультет з лав Ра ­ дянської Армії, вчився добре, але. одного екзамену не склав. Ніяко ­ го іншого, крім стипендії, джере ­ ла існування у нього нема. А ось Корнілов міг би навча ­ тись краще, але одержав трійку. Забезпеченість у нього достатня. Комісія вирішує: оскільки Корні ­ лов міг би навчатись краще, сти ­ пендії він не одержить. Але йому буде надано місце в гуртожитку. 6, на жаль, на хімічному фа ­ культеті такий «герой» студент Кривоший. Товаришів не поважає, навіть, коли ці товариші в масі своїй – комсомольські збори. Від громадських доручень відмов ­ ляється, лекції відвідує погано, навчається далеко не блискуче. І правильно вирішує комісія: від ­ мовити студенту Кривошию в сти ­ пендії. А ось студентка Дроб ’ язко ба ­ гато уваги приділяла громадській діяльності, навіть занадто багато. Студентка вона не погана, але, як показала сесія, успішність знизилась. Комісія робить попе ­ редження студентці і стипендію все. ж дає- Так, повторюємо, на хімічному факультеті стипендія справді слу ­ жить одним з засобів виховання- Черніна і Котіна, які були по ­ збавлені стипендії за неввічли ­ вість до викладача і товаришів, Явдошенко, Нападайло, Ніколен- ко та інші, які були позбавлені стипендії на місяць за те, що з лекції пішли до кіно, – значно покращили свою поведінку. Засідання комісії продовжуєть ­ ся… І. ПРИХОДЬКО. Іо 100-річчя з дня виходу праці К. Маркса „До критики політичної економії “ В ЦНБ була організована виставка, присвячена 100-річчю з дня я.ходу всесвітньо відомої праці К. Маркса «До критики політичної кономії». На виставці були представлені рідкісні видання еконо- іічних праць К. Маркса і Ф- Енгельса, серед них перші видання осійською мовою, перші видання «Капітала» К. Маркса німець- сю, російською і французькою мовами. ХАРКІВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ» йор. 2. 1 вересня 1959 р. ,А Василь Захарович не вгамовується Те, що перехід на самообслу ­ говування в студентських гурто ­ житках дав чудові результати, всім відомо. В кімнатах і кори ­ дорах, в побутових і туалетних стало значно чистіше. Але ось лихо — нема в нашому гуртожит ­ ку по проспекту Леніна, 20 справ ­ жнього керівника-господарника який разом із студкомом орга ­ нізовував би чергування студент ­ ських бригад, слідкував би за по ­ рядком, допомагав би справжньою вимогливістю, порадою, а іноді — і прикладом. • Правда, наш комендант, всім ві ­ домий Василь Захарович Мельник, приклад подає — приклад грубого ставлення до людей, повного не ­ робства, невміння працювати і ке ­ рувати. Ми не сподіваємось, що ця стаття якось виправить характер Василя Захаровича або змінить його ставлення до обов ’ язків. (Справа в тому, що його вже чи ­ мало критикували, критика на нього не впливає, тільки на дея ­ кий час трохи він затихає. Сидить тихо, тихо, а потім знову — ви ­ бух!) Ми сподіваємось на інше: може все ж таки профком універ ­ ситету пожаліє студентів і в їх інтересах і в інтересах налагод ­ ження справ у гуртожитку все ж таки доб ’ ється того, щоб комен ­ дантом до нас призначили люди ­ ну сумлінну. Ось, будь ласка, декілька при ­ кладів з останніх «виступів» Ва ­ силя Захаровича. Літня сесія. Більшість студентів цілими дня ­ ми у читальних залах, деякі роз ’ їхались по домівках, щоб краще підготуватись до екзаменів. Кімнати гуртожитку спустіли, в коридорах тиша. В силу обставин графік чергування загальмувався. Безумовно, тут провина студради, яка не попіклувалась про новий ‘рафік вчасно. Але де ж був ко ­ мендант? Саме зараз, в напруже- іий для студентів момент він і іовинен був би виявити максимум організаторських зусиль, частіше бувати серед мешканців, стежити іа чистотою, за порядком. Саме іараз і треба було б суворо конт ­ ролювати виконання графіка чер­ гування. Але Василь Захарович особливо себе не утруднював. По вечорах спокійнісінько грає в до ­ міно, вдень далі своєї кімнати носа не висуває. Але якось нудьга взяла і відправився Ва ­ силь Захарович обійти свої воло ­ діння. І що ж він побачив? Ой ли ­ шенько ж! Бруд. Непорядок у по ­ бутових, не прибрано у туалет ­ них. І по коридорах рознісся гуч ­ ний голос коменданта: — А подать сюди молоток! Двері туалетних були забиті наглухо. Вихід прямо таки, ска ­ жемо, дотепний. Або історія з телефоном. Не дозволяє комендант студентам користуватись телефоном, навіть коли слід побалакати в ділових справах. Не лише не дозволяє, а й трубку вирвати може, ще й пригрозити. Перераховувати всі випадки не ­ тактовної, грубої, неприпустимої поведінки коменданта не треба. Скажемо лише одне: ця людина, яка не вміє і не хоче бути для студентів старшим товаришем, для гуртожитку — хорошим господар ­ ником, ця людина, яка не здатна виконувати обов ’ язки комендан ­ та гуртожитку, і не повинна їх виконувати. Дуже хороше, коли б профком університету серйозно про це по ­ думав. В. МАКАРОВ. РОЗМІРКОВУЮЧИ НАД ЦИФРАМИ Зараз, коли розпочинається но ­ вий, черговий семестр, непогано поговорити про підсумки минуло ­ го. Ось як закінчили весняну се ­ сію студенти фізико-математично- го факультету. З 1050 студентів до складання екзаменів було до ­ пущено 957 чоловік. 80 кращих представників факультету склали всі екзамени на відмінно, але 174 студента мають академзабор- гованість з фізики і математики. Такі основні підсумки. Тепер трохи докладніше- Попе ­ реду протягом всього семестра і, зрозуміло, під час сесії йдуть кращі — Аксельрод, Солдатенко, Танцюра — студенти-комуністи, ті, ким пишається факультет- Не відстають від них і комсомольські активісти: на відмінно склали іспити Шляхов і Бабенко. За ви ­ соку успішність у навчанні і ак- тивну комсомольську діяльність студенти Шляхов і Бабенко зара ­ ховані до числа сталінських сти ­ пендіатів. Приклад сумлінного ставлення до оволодіння професією подають наші друзі — студенти країн на ­ родної демократії. Не можна не розповісти про пятикурсника фіз ­ мату Хао Бай-ліня, який за рік вивчив програмний матеріал IV і V курсів, склав па відмінно дер ­ жавні екзамени, успішно захи ­ стив дипломну роботу. Але, якщо хороших студентів чимало, якщо успішно закінчили навчання на факультеті випуск ­ ниці Полякова, Усікова, десятки їх товаришів, то, на жаль, дово ­ диться знов і знов згадувати про ледарів, про тих. хто не вва ­ жає навчання за основне завдан ­ ня для себе сьогодні, звертаючись до кого, ми знов і знов ставимо питання: для чого ви прийшли на факультет? Ось студент IV курсу Нечипо- ренко. За погану успішність де ­ канат залишив його на другий рік. Прудніков провчився па І курсі, (якщо можна сказати про нього — провчився), і за весь учбо ­ вий рік склав лише два заліки. Кожному зрозуміло, що не місце їм в університеті, зрозуміло, але вони все ще в списках студентів. Минулого року деканат зали ­ шив на другий рік студентів дру ­ гокурсників Бондаренко і Троян. Минув рік, але факти доводять, що Троян і Бондаренко не зроби ­ ли для себе ніяких висновків, продовжують навчатися по прин ­ ципу «абияк», ледь-ледь натя ­ гуючи «трійки». Те, що на фізматі, безумовно, нелегко навчатись, цих ледарів не виправдовує. Адже вони йшли саме на фізмат, вони розуміли, що доведеться попрацювати сер ­ йозно, вони, очевидно, уявляли собі, що таке вища математика, фізика. А коли ні, значить вони випадкові люди на факультеті, нехай обирають собі інший шлях у житті, не заважаючи працюва ­ ти іншим, не тягнучи назад фа ­ культет. Отже, в результаті останньої екзаменаційної сесії абсолютний процент успішності на фізматі складає 81,9%, що трохи нижче порівняно з зимовою сесією (87,3%)- В. МАКОГОНОВ, наш спецкор. ПІДСУМКИ ОГЛЯДУ СТУДЕНТСЬКИХ НАУКОВИХ РОБІТ Закінчився міжміський огляд студентських на ­ укових робіт. Цього ро ­ ку в огляді взяли участь студентські на ­ укові товариства 31 ву ­ зу Харківської, Луган ­ ської. Сталінської, Сум ­ ської та Полтавської областей. Загалом по ­ дано на огляд 69’8 на ­ укових робіт, сеоед них — 94 роботи сту ­ дентів нашого універси ­ тету. Відзначено пре ­ міями 159 кращих робіт, в тому числі 33 роботи студентів різних фа ­ культетів універсигтету. Першою премією від ­ значені такі роботи: С. П. Литвиненка «Бо ­ ротьба за встановлення Радянської влади в Полтаві», Є. П. Пугача «Соціалістична індуст ­ ріалізація Словаччини в період першої п ’ ятиоіч- ки (1949 — 1953 рр.)», І Ю. Каца «До питан ­ ня про родовий склад верхньокрейдяних бра- хіопод Російської плат ­ форми і прилеглих об ­ ластей», А. О. Свашен- ко «Актові книги Пол– тавського міського уря ­ ду XVII століття», В. Д. Смірнової: «Про принци ­ пи і способи сатиричної типізації в прозі «Иск- рм» (1860 — 1862 рр.)», О. І. Головіна «Вплив стримуючого ріст жив ­ лення на співвідношення албумінів і глобулінів в і сироватці крові білих щурів», А. А. Марти- • ненко «Про деякі вла- і стивості міозину білих ■ щурів різного віку», І. Є. Овчаренко «Анало ­ ги випуклих функцій». Студентське наукове ’ товариство університету, ■ як відомо, відрядило • кілька своїх представ- I ників до інших вузів з доповідями. Зокрема, в • роботі п ’ ятої Всесоюз- ■ мої археологічної кой , ференції при МДУ бра- і ли участь і наші пред- ■ ставники. Студент В. Ми- . хеєв виступив на пій ■ конференції з доповід ­ дю про результати, сво ­ їх досліджень, які про- : водяться під керівниці – вом доцента кафедри ста ­ родавньої історії та се ­ редніх віків Б. А. Шрам ­ ка. Зав. кафедрою архео логії історичного фа ­ культету А. В. Арцихов- ський і голова бюро на ­ укового студентського товариства А. М. Хаза ­ нов звернулися до дека ­ нату історичного фа- ■ культету нашого універ ­ ситету з таким листом: . «Кафедра археології іс- ■ торичного ■ факультету Московського державно- ■ го університету і бюро , наукового студентського товариства кафедри по ­ відомляють, що допо ­ відь студента В. Міхеє ­ ва на тему «Мпиумря- тальна скульптура піз ­ ніх кочовиків у басейні Сіверського Дінця» бу ­ ла заслухана і обгово ­ рена на V Всесоюзній студентській археологіч ­ ній конференції. Допо ­ відь була відзначена в числі кількох найкращих і рекомендована для опублікування. Не маю чи належної друкарської бази, історичний фа ­ культет позбавлений змо ­ ги опублікувати всі кра ­ щі доповіді в своїх ви ­ даннях. Тому кафедра археології і бюро СИТ дуже рекомендують до ­ повідь тов. Міхеєва на ­ друкувати у ваших міс цевих виданнях». Роботи, які одержали високу оцінку, є не ли ­ ше на історичному фа ­ культеті. Бажано, щоб кращі дослідження на ших студентів, були на ­ діслані на конкурс на ­ укових робіт студентів вищих учбових закла ­ дів, який проводиться в загальносоюзному мас ­ штабі. Відомо, що за кращі роботи жюрі при ­ суджують спеціальні медалі. Щороку виді ­ ляється 50 таких меда лей. На 1959 рік виді ­ лено 2 медалі за мате ­ матичні науки, 2 меда ­ лі за фізичні науки, З медалі за роботи з хімії і хімічної техноло ­ гії, 2 медалі за біоло ­ гічні науки, одну ме­ даль за історичні на- . уки і т. д. ■ Конкурсом керують ; різні вузи. Так, напри- • клад, Горківському дер- і жавному університетові ; доручено керувати кон- « курсом з фізичних наук ! Казанському державному • університетові — з істо- ! ричних наук, Одеському : державному університе- 5 тові — з біологічних на ; ук, Ленінградському дер – ; жавному уиіверситето- : ві — з математичних па • ук, Білоруському інсти- ; тутові народного госпо- ■ дарства — -з економічних ■ наук, Московському дер- : жавному уиіверситето- ■ ві — з філологічних наук. ; Роботи на конкурс ! приймаються до 1 ли- ; стоп ада 1959 року. • Мш маємо ряд сту- • дентських робіт, опублі- а кованих в союзних – на- ; уковпх журналах, зо- • крема в «Докладах ака ; демии наук СССР», V і журналі «Оптика и : спектроскопия» та ін- : ших. Роботи студентів ; нашого університету за.! слуговують на те, щоб ; їх висунути на всесоюз- ■ ний конкурс! і Беріть участь у всесо- ! юзному конкурсі на * кращі наукові студент- і ські роботи! ; П. КОСТЮК. = Слідами наших виступів * * * В одній із заміток, вміщеній на ■торінках листівки, що випускала іа будівництві університету виїз- іа редакція газети «Харківський університет», вказувалось на не ­ своєчасне закінчення електромон ­ тажних робіт в пускових корпу- ■ах. Головний інженер монтажного “правління 403 тов. Хамов повідо ­ мив, що факти, вміщені в заміт- .і, дійсно мали місце. і-Зараз управління вживає всіх аходів до швидкого завершення сіх робіт по пускових корпусах. Оголошення Редакція газеты „ХАРКІВСЬКИЙ * УНІВЕРСИТЕТ” запрошує своїх кореспондентів з ’ явитись до редакції 7 вересня о 15 год. ВІДВЕРТЕ ПЕРЕКРУЧЕННЯ ІСТОРИЧНОЇ ПРАВДИ НЕЩОДАВНО на на екранах кіноте ­ атрів демонстру ­ вався виробництва американської та \^ італійської кіно ­ студій художній кінофільм «Війна і мир» за од ­ нойменним романом Л. Толстого. Зустрінутий з інтересом фільм викликав найрізноманітніші мір ­ кування. Ми не будемо торкатися ху ­ дожнього боку кінокартини, хо ­ ча і художня вартість викликає серйозний сумнів. Ми зупини ­ мось, перш за все, на питанні, яке для нас ясне. Мова йтиме про ідейну трактовку, яку дали автори фільму «Війна і мир» конкретним історичним фактам, що складають основний зміст другої серії. Історична перемога російського народу над сильнішим агресором початку XIX сторіччя не може, природньо, не хвилювати нових претендентів на світове пануван ­ ня. Ідеологи імперіалізму все частіше і частіше повертаються до” війн, які велись проти Росії Наполеоном і Гітлером, нама ­ гаючись скрити справжні причини поразки цих агресорів. Порівняно нещодавно (у 1947 році) в США .вийшла , книга Л. Стаковського під назвою: «Олександр І — людина, яка пе ­ ремогла Наполеона». У своїй так званій «праці» цей бізнесмен мозкового тресту Уол-стріту в котрий уже раз переспівує стару, відкинуту історією легенду про морози і простір, як вірних і по ­ стійних союзників росіян. І ось, коли дивишся другу се ­ рію «Війни і миру», приходить думка, що не ідейний зміст ро ­ мана Л. М. Толстого про Вітчиз ­ няну війну, 1812 року, а злісний наклеп буржуазних лжеісториків типу Стаковського поліг в осно­ ву сценарію фільму. В фільмі не тільки не показа ­ но народ в його активному опорі загарбникам, але й регу ­ лярної армії не бачиш, лише безмежні степи, а потім — спале ­ на Москва і страшенний мороз. Згадайте Бородинську битву. Як потворно перекручена, спрощена вона в фільмі. А це битва, в якій наполеонівським військам була нанесена смертельна рана; битва, в якій російські війська вкрили себе вічною славою, ви ­ явивши чудеса легендарного ге ­ роїзму. стійкості, відваги: битва, в результаті якої Наполеон зму ­ шений визнати, що «…росіяни здобули собі славу бути непере ­ можними». У фільмі на це нема і натя- ку. Чотири гармати і купка ро ­ сійських солдатів, серед яких П ’ єр — найбільш відважний. Перша атака французької піхо ­ ти відбита. Потім — величний наказ Наполеона, мчиться фран ­ цузька кіннота і з ходу бере по ­ одинокий .російський редут. Ось і вся, з дозволу сказати, Боро- динська битва. Зате докладно подано туалет Наполеона перед битвою. У фільмі відсутній партизан ­ ський рух, незважаючи на те, що в романі дії партизан займають значне місце. Очевидно, автори фільму керувались тим, що на ­ віть поверховий показ активної участі широких народних мас у партизанському русі розкриє од ­ ну з дійсних причин загибелі наполеонівських загарбницьких полчищ на священній російській землі. У фільмі грубо перекручується образ і діяльність М. І. Кутузо ­ ва. І це перекручення не можна зрозуміти як намаган ­ ня авторів фільму про вести . історико-філософ- ську концепцію Л. Тол ­ стого. Так, у фільмі в Бородинській битв, Кутузов відсутній, а ось у кадрах, що розпові дають про поразку під Аустерлі- цем, Кутузов яскраво зображений з своїм штабом на фоні росій ­ ських солдатів, що в паніці від ­ ступають. Не історична правда першо ­ джерел, а наклепи полягли в ос ­ нову кадрів про діяльність Ку ­ тузова і в період підготовки контрнаступу, про його слова і поведінку. У відповідь на про ­ позицію Наполеона підписати мир, він, повний гніву, рішуче за ­ явив, що, якщо потрібно, буде 20 років вести війну з усім світом, але примусить ворогів Росії уяв ­ ляти її такою, якою вона є в дійсності. А МАЦИНА. «ХАРКІВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ» Стор. 3. 1 вересня 1959 р. ,ТВОРЧІСТЬ НАШИХ ДРУЗІВ ЛЕКЦІЯ з ІСТОРІЇ Чита професор нам про Жовтень збурений, Про той знаменний, незабутній час. В думки свої чи спогади занурений, Він ніби зовсім нас не поміча. В обличчя пильно-пильно нам вдивляється, А бачить грози, ночі штурмові… Проходять ночі, іншими зміняються І сіють кпив — не роси по траві. Краплини ті докупи все зливалися — І ось потік червоно вже шумить… Не в небі, на землі зоря займалася, Щоб вірний шлях «Аврорі» освітить. По всій планеті, скованій морозами, Блукали люди й падали в імлі… Та вдарив залп — і весняними грозами Пішло його відлуння по землі. Чита професор лекцію з історії. В очах його і гордість, і порив. І знають слухачі в аудиторії — Він теж оцю історію творив. І ще тоді, у ратному напруженні, Крізь дим боїв, вогненних залпів шквал Він бачив ці обличчя юно збуджені І цей просторий університетський зал. Він знав: повинні мрії ті здійснитися — । В строю бійців, як рядовий солдат, ішов на смерть з минулим темним битися За нашу владу — рідну владу Рад. Дивлюся, слухаю… А серце так тріпонеться — Піднятись би, професору сказать: Як сину рідному вас обійняти хочеться І найріднішим батьком вас назвать. Це ж ви для нас робили революцію, За наші весни ви ходили в бій, За нашу сонцесяйну Конституцію — За все, що мас ймення — світ новий. Живіть же з нами ще і довго й здорово! За все, чим я живу і чим росту, Схиляю перед вами низько голову. Цілую вашу сивину святу.. М- БЕРЕЖНИЙ, «За радянські кадри». Київський університет. Ні, не всьому ще ВІДСНИТИЩк* .1 забути ще не все… Молоді кленові китиці Квітень гаєві несе. 1 дарма старезна горлиця Засмутити хоче світ, — Розгойдавшись, рвійно горнеться До веселки зелен цвіт. Л лугівкою квітчастою йдуть веселики малі. Хоч за ними іі досі шастає Прозаїчне «журавлі». Ні, не всьому ще відснитися 1 забути ще не все… .Молоді кленові китиці Квітень гаєві несе. В Д ’ ДЕНКО «За радянські кадри». Київський університет. Тебе, ровесник Говорят, что романтика бред, А любовь проблема неважная. Это ведь все равно, что на свет Смотреть чрез замочную скважину. Это значит ни минус, ни плюс, Это значит томиться в клетке, Это значит не чувствовать пульс, Это значит не жить в семилетке- Посмотри – ;яо варят сталь. ‘Гам ракету готовят к -полету. Вот романтика. Рядом встань. Это нужно тебе, народу. Слышишь вести со всей страны? Это сердце народа бьется. Как удары его слышны! А твое ему отзовется? Встань же рядом, не будь в стороне. Здесь народ упорен и стоек. Эти люди дают стране 27 комсомольских строек. Кто сказал, что романтики нет? Кто сказал, что любовь измельчала? Впереди у нас много побед. Это жизни большой начало. В ЕГОРОВ. «БАУМАНЕЦ». КОСТЕР Видишь — хвоя зеленой кучей. Рядом брошены топоры. Научитесь — на всякий случай — На снегу разводить костры. Научитесь! Ведь вы — мужчины. Путь по жизни бывает крут. Наколите сухой Лучины. До земли утопчите круг. Огонек, синеватый, слабый Заслоните ог ветерка. (Здесь удобней шинель была бы Но и ватник сойдет пока). Теплый пепел взлетает тучей Осыпается на ладонь… Научитесь — на всякий случай! Не мигая, глядеть в огонь И ФОНЯКОВ Ленинградский университет. В общежитие пришли веена Весна положила фиалки вахтеру на столик. Старушка смеется и гладит рукой лепестки, (‘.казать откровенно — весна называется Толиком II рядом на койке теперь она звонко храпит. Курносой весне привелось пострадать за идею: Чудной ты… А мне ведь ни разу цветов не дарил… I Іевежа… Неправда. Тебе подарить я успею. А тут меня март поспешить попросил. .Хорошие ребята . Живут сейчас на пятом. Искусницы, искусники. Пяти- и третьекурсники Умеют сердце радовать — Плясать и песни складывать Гонять чаи внепланово И спорить про Уланову, Рассказывать про дальние Межзвездные пути. Мыть окна, как хрустальные. И коридор мести. Живут сейчас на пятом Веселые ребята. Пускай не все отличники. Но — не единоличники. Собой не огорчаются: К потертому «этаж» Повсюду прибавляется Увесистое «наш». Друзья в любви и горести Полны законной гордости За счастье, за товарищей. Друзей без поз и фраз. За синие пожарища Во взляде милых глаз. За комнату знакомую В предутреннем дыму, За улицу зеленую, За Днепр и за весну. Друзья «пятиэтажные» Веселые и важные, Счастливые и глупые. На ангелов похожие, Приветливые, грубые, Но все-таки хорошие! Не в силах я забыті, о них Во сне и наяву. На пятом в общежитии Я тоже ведь живу! В. ВИНОГРАДСКИЙ, Киевский университет. 630 РОЗРЯДНИКІВ Фізичне виховання і спорт є невід ’ ємною частиною комуні ­ стичного виховання, могутнім за ­ собом оздоровлення радянських людей. Понад ЗООО чоловік беруть участь у роботі ‘спортивних від ­ ділень університету; 17 видів спорту культивується в нашому вузі. В нашому спортивному клу ­ бі нараховується .3390 студентів, аспірантів, викладачів. В сту ­ дентському колективі використо ­ вуються різноманітні форми фі ­ зичного виховання, починаючи від зарядки в гуртожитках і кін- ; чаючи факультетськими- і універ- ; ситетськими змаганнями, тради- іційними комплексними спартакіа- ідами і легкоатлетичними еста- іфетами на майдані Дзержинсько- : го. : Спортивні команди університету ; беруть участь у першості облас- іного студентського спортивного : товариства «Буревісник». Па протязі двох років команди гребців, легкоатлетів, гімнастів завойовують право і беруть участь у республіканських зма ганнях, а шахісти університету — у всесоюзних змаганнях товари ства «Буревісник». Повнокровним спортивним жит тям живе студентський спортив ­ ний колектив університету, який має більш як 630 чол. розрядни ­ ків. Вперше за програмою май ­ стрів спорту виступали нещодав ­ но на змаганнях гімнастки сту ­ дентки Журенко, Мідякова, Мар- товицька. Тільки за 1958/1959 р. підготовлено 18 чоловік першого спортивного розряду, 62 чолов. другого розряду і більш як 250 чоловік третього спортивного роз ­ ряду. Багато студентів, які вже за ­ кінчили університет, продовжують бути членами нашого спортивного клубу і відстоюють спортивну честь університету на змаганнях Це. наприклад, Кривуля. Маринін, Юферов та інші. Кожен спортсмен, студент уні ­ верситету, має можливість під час літніх канікул продовжити свої тренування, відпочиваючи у спортивно-оздоровчому таборі на березі Північного Дінця. В цьому таборі щороку відпочиває і тре ­ нується дві зміни по 200 чоло ­ вік у кожній. Спортивний колектив універ ­ ситету має хорошу традицію від ­ значати знаменні дати спортивни ­ ми заходами, нагороджувати кращих спортсменів. Спортивна база університету в наступному році поповниться но ­ вим залом, ігровим стадіоном; ректорат щороку відпускає знач ­ ні кошти на придбання спортив ного інвентаря. Чекаємо на вас. дорогі першо ­ курсники. Зав. кафедрою фізичного виховання А. КРАВЧЕНКО ДО ЗУСТРІЧІ В ТЕАТРІ/ В травні Харківський академічний україн ­ ський драматичний те ­ атр ім. Т. Г. Шевченка закінчив свій 37-й теат ­ ральний сезон. Вліт ­ ку нові зустрічі з трудящими Луганщини та Криму. Минулий сезон, якщо можна так сказати сьо ­ годні, був для шевчен- ківців особливо знамен ­ ним. Колектив театру до XXI з ’ їзду КПРС першим у Радянському Союзі здійснив поставу п ’ єси М. Погодіна «Тре ­ тя, патетична». Як ві ­ домо. ця п ’ єса завер ­ шує собою трилогію про Леніна. В «Третій, па ­ тетичній» ми бачимо Леніна в останні роки його життя. Перед теат ­ ром стояло складне зав ­ дання відтворити ці незабутні часи, показати складний і дорогий для всіх нас образ вождя. Народний артист СРСР 0. Сердюк , весь твор ­ чий колектив, очолюва ­ ний народним артистом УРСР, головним режи- сером Б. Нордом, нат ­ хненно працював над здійсненням цієї посга ­ ви Громадськість і пре ­ са високо оцінили цю роботу шевченківців. Вистава увійшла в зо ­ лотий фонд театру. Другою значною ро ­ ботою була постав і : Кров людська – не водиця». Театр вперше зустрівся з відомим українським письменни ­ ком М. Стельмахом. Ми’ гадаємо, що це лише початок нашої спів ­ дружності. Письменник пообіцяв написати спе ­ ціально для театру дра ­ матургічний твір. Протягом всієї своєї творчої діяльності шев- ченківці борються за створення бойового су ­ часного репертуару. Ба ­ гато п ’ єс українських радянських драматургів вперше побачили світло рампи самі 1 на сцені нашого театру. 0. Кор ­ нійчук, В. Минко, ,1. Дмитерко обіцяють театру свої нові твори. Нещодавно український письменник С. Голова- нівський прочитав ко ­ лективу свою нову п ’ є ­ су «Далека луна». Во ­ на присвячена важливій темі – боротьбі за мир. До 40-річчя ЛКСМУ театр підготував п ’ єсу молодого московського драматурга Л. Устінова «Незнайомі люди». Ця п ’ єса присвячена робіт ­ ничій молоді, дружбі І взаємодопомозі. Ми чи ­ тали цн> п ’ єсу члена я бригади комуністичної праці Харківського Ве ­ лозаводу; в цій п ’ ещ переважно зайнята мо ­ лодь театру. Просто і в той же час емоційно автор розпо ­ відає про горе, яке пе ­ ренесли радянські люди в період Вітчизняної війни, про їх високу мо ­ ральну якість, самовід ­ даність ї любов до Бать ­ ківщини. Свої нові п ’ єси дали театру відомі радянські драматурги 0. ІПтойн та 0. Арбузов. Минулий сезон був для шевченківців неза ­ бутнім ще й тому, що актори побували майже в кожному з районів нашої області, вистави шевченківців продиви ­ лося більше 100 тисяч трудівників СІЛЬСЬКО, господарства. Ми й на ­ далі будемо продовжу ­ вати практику виїздів в робітничі райони, студентські клуби, кол ­ госпні будинки культури. В новому сезоні ми сподіваємось зустрітися з студентською молоддю Харківського державного університету ім- Горько- го, познайомити її зі своїми новими вистава ­ ми і репертуарними планами. А. ГОРБЕНКО. В. о. редактора Ю. ТЕРЕХОВ. Адреса редакції: Університетська вул., 16. Тол. 2-72-01, дод. 64. Друкарня видавництва ХДУ. БИ І1769.-3ам. 1451, Тир. 1500.