No 27 (981) і Субота, 5 вересня 1959 р. , Ціна 29 коп. НАША РОЗПОВІДЬ — ПРО ТАБІР ЧЕРГОВЕ ТРЕНУВАННЯ НА ДІНЦІ РОЗС ГАЮЧИСЬ Репортаж Це був, мабуть, останній день у спортивному таборі. Студенти почали роз ’ їжджатнея. Вчора уве чері на березі Дінця всі зібралися біля великого вогнища. Співали, грали, танцювали. І тепер так само шуміло дубове листя, дощи ком падали соснові гілки на вибі- лені сонцем верхи палаток, а До нець виблискував денними фар бами та байдуже грався з віт ром. Було, звичайно, жаль роз лучатися з усім, що встигли по любити, але суму не відчувалося: в таборі тренувались, набиралися сил, відпочивали, а тепер повер таймось до університету, до улюб лених наук, до цікавих нових лек цій. Десь співали. Голоси підій мались високо і, приглушені гіл ками струнких дерев, розносилися по табору. Біля їдальні потроху зростала гора ковдр, якими вкри валися від нічної прохолоди, по душок, ліжок. Прощалися ве село: «До скорої зустрічі», дяку вали начальникові табору Георгію Володимировичу, викладачам за добрі справи, що робили вони. І від ’ їжджали на станцію. Умови для тренуваї.ня відмінні. Така одностайна думка студен тів. її першими висловили Василь Бережний і Сергій Зубков. Обид ва з секції легкої атлетики. При гадую, ранком, коли особливо легко дихається, завжди можна бачити їх, а з ними Аліка Мазе- ля, ІІелю Нікіточкіну, Тамару Мі- піну па бігових доріжках. Не випадково Василь Бережний одержав грамоту за перше місце в легкоатлетичних змаганнях. Ін ші теж у непоганій формі. Тіль ки й чекають осінніх змагань. — Ходімо, пострибаємо з мост- ків! Староста зразкової палатки No16 Майя Бєляєва, студентка фізма ту і біолог Неля Нікіточкіна пря мують до річки. Багато часу проводить у воді і Діда Мальцева. Вже вдруге при їжджає вона сюди, в Фігуровку, тут навчилась плавати, а тепер сама допомагає вчитись іншим, її волі підкоряється зелена, про зора вода, що вабить удень сво єю глибокою прохолодою. Не вчитись плавати не можна. З великою пошаною говорить во на — і не тільки вона, всі студен ти — про Валентину Йосипівну Вержбицьку. Сама чудовий пла вець і людина, вона з любов ’ ю передає своє вміння студентам. Не менш багатолюдно на спор тивному майданчику. Впевнено відчуває себе на спортивних при ладах другокурсниця філфаку гімнастка Люба Лабунська. — Тренуюсь по І розряду, — каже вона, і настрій чудовий. Про це видно з усього життє радісного Любиного виду. В таборі подобається і чемпі онці легкоатлетичних змагань Ва лі Коноз (біофак). — Мені лишилося навчатися в університеті три літа. І ці три лі та я обов ’ язково проведу тут. До речі, Валя з своєю одно курсницею Діною Бородаєвською люблять дітей. Вони добре відо мі в сусідньому піонерському та борі: прочитали там лекцію про природу, провели екскурсію. Зауваження та побажання Мабуть, усі згодні з Любою Лабунською, яка ніколи не нудь гує: — Все залежить від самої лю дини, — каже Люба. — 1 робити собі весело і зручно в таборі по винні самі студенти.. На танцювальному майданчику під тінню дерев стояли два те нісних столи. Біля них завжди велике коло охочих грати. Та, па жаль, довго не виявлялось бажа ючих збудувати окремий майдан чик для тенісу, хоча пересувати столи кожного вечора, коли по чинаються танці, незручно, до того ж столи псуються. І справа була розпочата, вірніше, продов жена «будівельною командою» під керівництвом Томи Мініної. На жаль, майданчик залишився незавершеним: третина його про довжує червоніти битим камінням, пересипаним піском. Іра Рижикова, п ’ ятикурсниця фізмату, висловилась математич но стисло: — Побільше б байдарок. € ще одне бажання відпочи ваючих табору: побільше секцій, побільше справжніх спортсменів. Дехто висловлюється категорич ніше: табір тільки для спортсме нів, групи загальної фізпідготов- ки не потрібні. Всі чемпіонами бути не можуть, і якщо людина займається спортом тільки для себе, то й це добре. С СОЛОВЙОВА І сьогодні обід смачний! НА КОРИСТЬ СПРАВИ В організації спортивно-оздоров чого табору є багато недоліків, які неважко усунути. Так, зокрема, треба створювати не спортивні відділення, а заго ни з приблизно однаковою кіль кістю людей в кожному, як це роблять у таборах інших вузів, бо в нас у цьому році у відділен ні спортивної гімнастики було ли ше 14 чоловік, а у відділенні за гальної підготовки — близько 100. Доцільно замість Ради табору обирати партійне і комсомольське бюро, що організовували б ро боту всіх відпочиваючих. У цьому році чимало путівок одержали люди, які не мають до університету безпосереднього від ношення, і це, звичайно, не спри яло підвищенню дисципліни. В таборі повинні відпочивати сту денти і викладачі лише нашого університету. Для дітей виклада чів до 8 років запровадити пу тівки з половинною оплатою, для старших — повноплатні. Слід обмежити кількість місць у таборі, заборонити відпочивати по одній путівці 2 — 3 чоловікам, а також заборонити передачу пу тівки і будь-які компенсації днів, не проведених у таборі. Необхідно встановити дні при їзду гостей і обмежити час їх пе ребування на території табору. Треба продавати путівки лише тим особам, яким, за висновком лікаря, табірний режим ге про типоказаний. Не слід надсилати до табору тих, кому потрібна дієта, у кого хворе серце і т. д. В майбутньому слід до мініму му скоротити кількість сімейних палаток. В цьому році довелося позичати 6 палаток у піонертабо- рі, 8 у торговельному інституті. 2 в місцевкомі і одну приватну. І це в той час, як усі мешканці могли б поміститися в трьох палат ках. Необхідною умовою успішної роботи табору є працездатний штат. Начальником треба призна чати людину з госпапарату, яка добре знайома з різкими госпо дарчими та бухгалтерськими спра вами. На допомогу йому слід ви ділити завуча зі складу старших викладачів кафедри фізичного ви ховання. На посаду комірника і начгоспу ні в якому разі не слід призначати студентів та ще й першого курсу, як сталося цього року. Головне ж — треба підвищити дисципліну в таборі, кожен вчи нок має обговорюватися не тіль ки в таборі, але й громадськими організаціями факультету, універ ситету. Я вважаю, що, усунувши недо ліки, можна зробити наш табір ще кращим і привабливішим, і він стане улюбленим місцем від починку і оздоровлення студен тів і викладачів нашого універси тету. Г. СМЕТАНКО, начальник табору Таких у таборі не треба Розпорядок дня в нашому та борі був побудований з розра хунком всебічно заповнити день, принести максимальну користь. І більшість студентів додержува ла ного. Багато студентів про довжували наполегливо підвищу вати спортивну майстерність, ча стіша після тривалої перерви від новила в таборі тренування. Цікаво, хороше побудовані сек ційні заняття в секції легкої ат летики, гімнастики- Особливо ні коли було нудьгувати легкоатле там, які готувалися до першості вузів УРСР, що проходитиме в Одесі 19 — 24 вересня. Але були серед пас і такі сту денти, переважно у відділенні за гальної фізичної ПІДГОТОВКИ, ЯКІ вперто уникали спорту. Яскра ві представники: Петров, Жи волуп, Скибянко. Вони порушу вали і розпорядок дня, намага лись ухилитися від роботи, при водили на територію табору сто ронніх дівчат. Взагалі їхню по ведінку слід було б обговорити окремо. Загальне обурення ви кликав вчинок студента Ш курсу фізмату Гімнілевіча, який грубо і нахабно поводив себе з началь ником табору. Рада табору і ста рости палаток одноголосно виклю чили його з табору. Нехай стане соромно Дорошен ку, Панфілору, Розчоскіну і знов таки Живолупу, які регулярно ухилялись від чергування но кухні. X В. БЕРЕЖНИЙ ,Пиши в спартакіаді II літня спартакіада почалася 8 серпня. Основним завданням і і була перевірка спортивних сил на шого табору. У боротьбу вступили всі відділення: легкої атлетики, гім настики, гровики, загальної фізпід- готовки. Незважаючи на те, що на ше відділення невеличке (14 чоловік і лише 6 юнаків), ми виступали в усіх видах спорту. Були в нас успі хи і невдачі. Взагалі все в нас було за російським прислів ’ ям «нет худа без добра». Так сталося і в перший день змагань: в легкоатлетичній естафеті наші дівчата поступилися лише легкоатлетам, юнаки ж вияви лися значно слабкішими за своїх супротивників. Дуже успішно виступили наші спортсмени з плавання та греблі. Наші плавці Померанцев і Комар в запливі на спині посіли відповідно перше та друге призові місця. З дів чат добре виступила Шаповалова — друге місце. На міжтабірній спарта кіаді вона посіла III місце. У змаганні з греблі Богданова і Савченко на човні-двійці посіли 1 місце не лише на табірних змаганнях, але й на міжтабірній спартакіаді. В. ЧЕРНОБАЄВ. Ще мить — і рука плав ця торкнеться фінішу. Хто буде першим? Вирішується перемо жець комплексної еста фети. ПОВІСТЬ ПРО ОДИН РОМАН Перед розв ’ язкою Е. Петров, великий прихильник музики без мелодії, дивлячись на иолум ’ я прощального вогнища, думав би так: воно витанцьовує рок-н-рол, акомпануючи собі рит мічним потріскуванням хворосту. Я, а мене звуть Сашко, думав інакше. Мені, філологу, здавалося, що вогонь хапає, рве темряву, розкидає її навколо себе, і від цього вона стає ще темнішою. З сушняку, що тихо потріскував, ніби з вулика, вилітали золотими чудовими бджолами іскри. Вони здіймалися все вище й вище, на якусь мить завмирали на небо зводі і раптом сипалися щоріч ним серпневим потоком падаю чих зірок. Але тут я перечепився через щось таке жорстке, як дисциплі на в нашому спорттаборі, і з глу хим гуркотом полетів через пень. І в той самий час, коли іскри посипалися вже з моїх очей, в голові блискавкою спалахнула думка, що я… не з того почав. Знайомство Коли ми всі разом входили в вагон, він невдоволено скрипів, погойдувався, але з місця рушив, здригнувся на стрілці і пішов лі чити кілометри «через годину по чайній ложці». — По суті, що таке пил? — про- голошую я, звертаючись до су путників. Земля регулярно прий має енну кількість космічного пи лу і, можливо, саме в цю хвили ну ви вдихаєте благородний зо ряний пил. Всміхнулася лише Во на (читач здогадується, що це майбутня героїня), але мені цьо го було досить. Так ми познайомилися. Не втримаюсь, похвастаюся: я при віз до табору заснований мною гурток любителів витонченої сло весності. З корабля, — але не на бал Зійшовши з поїзда, я одразу ж попав у наряд. Описувати цей день, мабуть, не варт: навіщо па пір псувати? Одне лише скажу: в цей день я назавжди запам ’ ятав, що немає більш придатного для різання інструменту, ніж зуби і більш об ’ ємного шлунку, ніж шлунок спортсменів, І спортсме нок — також. В розвиток теми Уже тоді мені не жаль було зайвої порції для Неї, але — не підійшла. Мабуть, наїлася. Джерело витривалості Спека і закоханість створюють щодня нестерпні умови для тре нувань. 1 навіщо своєю спортив ною професією обрав я легку ат летику? 1 води не побачиш, і її разом з водою. Вона плавчиха. Тоді я перекваліфіковуюсь: бе ру книгу і йду на пляж. Не я один. В таборі таких було чима ло: ця численна група закоханих і ледарів (одно другого не виклю чає) звалася групою «інших». Цей фізкультурний неологізм походить від словосполучення — «інші види спорту», але за три роки існуван ня табору первісний зміст його зовсім вивітрився. — Ледарі — соромлять спортсме ни, що уціліли від перекваліфіка ції. А я, як зацедене, відпові даю: — Чого вам від мене треба? Я не гірший за інших «інших». Ось іноді виступаю на змаганнях, одного разу кілометрів з десять добровільно подолав (треба було в Чугуїв за букетом для Неї збі гати). А взагалі я відпрацьовую витривалість на танцях. Кінець романа й повісті Отже, вогнище палало (див. першу Главу), і я впав через цей клятий пеньок. Дружні руки підвели мене і — лише для того, щоб знову кину ти — на цей раз у розпач. — Гей, закоханий антропосе, сьогодні Вона одержала листа. Я капітулював не відразу. «Може, від бабусі?» — втішав я себе. Вона часто казала, що дуже любить її. Переступаючи через но мери художньої самодіяльності, що сиділи на землі, чекаючи своєї черги, я розшукав її. Вона, схилившися, читала, і аркуш па перу помітно білів у її руках. — Бабусині казки? — питаю, на магаючись жартувати. — Може, й бабусині, — відпові дає дівчина з задумливою посміш кою і раптом дивиться на мене так, ніби вперше бачить. Я мов чу, Вона також. І нарешті Вона каже: — Ти, Сашуню, вибач мені. Ми з тобою 22 дні друзі, і такими, мабуть, залишимося. З тобою мені було переважно весело, — то ж давай і надалі так… Все пішло, як кажуть, через пень-колоду… І все ж того вечора я танцю вав вальс з героїнею моїх романа й повісті О. ВИНОГРАДСЬКИЙ ПРО ТЕ, ЩО НЕ СПОДОБАЛОСЬ Студентський спортивний табір. Сама назва говорить нам про ве селощі, молоді гарячі серця, ці каві походи й екскурсії на чов нах. Люди їдуть сюди, сподіваю чись добре попрацювати, підви щити свою спортивну майстер ність і, звичайно, весело відпо чити. І ось перший день першої змі ни. З самого ранку справжня злива, але хіба це може зупини ти молодь? Уже в цей день зі бралися майже повністю. Перші дні займалися обладнанням і прибиранням табору, гімнастично го майданчика, танцмайданчика причалу та іншими господарчими роботами. Працювати довелося багато і не можна сказати, що люди ставилися до праці абияк. Видно було, — приїхала непога на зміна, люди вміють-добре по працювати й повеселитися- Але мріям студентів про веселий, ко рисний відпочинок не судилося збутися. Було видно, що за керівництво табору взялися люди, які не ма ли бажання займатися цією ро ботою. Почнемо з харчування. Году вали так погано, що навіть і зга дувати і займатися переліком тих страв, які нам давали, не хочеться. Хоча лічити багато не доводиться, бо найчастіше на сні данок, обід і вечерю у нас були холодні липкі макарони. Взагалі годували погано і неспоживнб. Мало було фруктів і овочів, сні данки й вечері складалися з од ної страви, м ’ ясо завжди немож ливо було розжувати, крім тих випадків, коли його заміняли .шматком холодної найдешевої ковбаси. Постає питання: може, важко було діставати продукти, не було фруктів і овочів? Це не так. Поруч з нами — табір ХПІ. Го дують там дуже добре. В цьому ми самі переконалися, коли побували у них в гостях. А хто ж винен в такій організації хар чування у нас? Тільки дирекція табору. На посаді завгоспа була людина, яка зовсім не вболівала за свою справу- Траплялося й так, що в таборі не було солі. Завгосп ніколи не намагався до бути гарні харчі. Коротше кажу чи, справа дійшла до бурхливих зборів і протягом кількох днів студентів годували дуже добре. Але це було недовго. Потім до кінця зміни годували знов пога но. Можна сказати і про незадо вільні умови для чергування. Га рячу воду доводилося переноси ти в казанах, хоча її просто було провести на місце миття посуду. Не було овочечистки, погано з м ’ ясорубкою. Котлети готувалися лише 2 — 3 рази за зміну. В таборі з початку зміни була велика група співробітників, які харчувалися разом з усіма. І ли ше наприкінці зміни вони стали виділяти своїх чергових па кух ню. До цього за них у їдальні все робили студенти. Згадаємо трохи й про культур ні заходи. Хоча й тут згадувати особливо нічого. Па весь табір лише 2 м ’ яча, дуже довгий час не було столів і обладнання для настільного тенісу, аж поки сту денти не зібрали самостійно гро ші і не купили сітки, ракетки, м ’ ячі. Всю зміну не було теле візора, радіовузол здебільшого мовчав. За всю зміну був органі зований лише один похід на чов нах. Цілий день люди проводили кому як сподобається, а ввечері танцювали під набридлі мелодії, які виводив єдиний у таборі акор деон. Не було концерту ні на честь відкриття табору, ні за ключного, хоча сили зібралися в цьому відношенні непогані. , Вечорами часто майже увесь табір збирався біля імпровізова ного оркестру (акордеон, гітара, ударник) і до самого відбою спі вали веселі студентські пісні. Але й це начальство зустріло з неза доволенням. Можна сказати кілька слів і про «виховну роботу» деяких ви кладачів серед студентів. Кожно го ранку вона починалася чомусь з погроз, спочатку перелічувалися всі провини, які може студент зробити, а потім заходи, які мож на вжити відносно винуватців. Але таким «методом» можна ли-. ше втратити повагу студентів, підірвати свій авторитет. Табір існує 3-ій рік. Здавалося б, що з кожним роком все по винно в ньому поліпшуватися, але цей рік я, наприклад, не мо жу порівняти з минулим… Хо четься вірити, що комсомольська і профспілкова організації звер нуть увагу на недоліки і усунуть їх наступного року. Л. СВТІХОВА. З табірного життя ЯК ДОВІВ СУМНИЙ ДОСВІД, ШЕРШНІ ВМІЮТЬ ОБРАЖАТИСЯ, Мал. В.Дроб’язка. В. О. редактораЮ. ТЕРЕХОІ Адреса редакції: Університетська вул, 16, Тел. 2-7^2-01, дод. 64. Друкарня вид-ва ХДУ.Тир. 1500. Зам. 1486. БЦ 13405