No 3 (1072) Понеділок, 9 січня 1961 р. і Ціна 1 коп. Відповідальний період у житті університету З ИМОВА екзаменаційна сесія. її початок збігається з початком третього року грандіозною семирічного плану, з великою по дією в житті радянського народу — січневим Пленумом ЦК нашої партії. У лавах славних трудівників міста і села крокує наша молодь, стверджуючи своїми ділами високе звання будівника комунізму. Кожного року лави трудящих поповнюються новим загоном моло дих спеціалістів, що їх підготував наш університет, і з кожним ро ком країна ставить все вищі вимоги до якості підготовки, до глиби ни і досконалості знань молодих хіміків і фізиків, біологів і істори ків. Ось чому ми боремось і повинні боротися за успіх сесії, бо при сьогоднішніх високих вимогах з боку викладачів успіх сесії свід чить про глибокі і серйозні знання майбутніх спеціалістів, про їх сумлінне і свідоме ставлення до навчання. А успіх, звичайно, не приходить сам собою. Йому передує сер йозна і глибока самостійна робота. Нема такого факультету, який би не готувався до сесії. Майже всюди успішно пройшла ліквідація академзаборгованостей, хоч весняна сесія залишила нам немало «хвостів», І якщо початок учбового року зустріли з заборгованостями 407 студентів, то до січня їх залишилося біля 70. Серйозна робота з відстаючими, допомога, подана їм і кафедрами, і громадськістю факультетів, сприяли успішній ліквідації академічних боргів. Можна навести показові цифри. На фізматі було 223 боржники , залиши лось 28. На філфаці було — 42, залишилось — 11. Таким чином, фіз мат ліквідував майже & /ю своїх боргів, а на філфаці чверть боргів так і залишилась. До речі, деякі кафедри більшості факультетів повинні були б взяти приклад з кафедр фізмату, особливо математичних, які по дали дійову допомогу тим, хто відстав, особливо виробничникам, організувавши додаткові консультації в певні, твердо встановлені дні, працюючи буквально з кожною людиною. В сесію особливо старанно треба берегти час. Кожен студент повинен, взявши за основу план екзаменів, суворо розподілити свій час і цього розкладу дотримуватися. Хороше було б, коли б у цьому на допомогу першокурсникам прийшли студенти старших курсів викладачі. Екзамен складає кожен сам за себе, але готуватися разом ра зом повторювати, перевіряючи один одного це і є справжня (не шпаргалочна!) допомога товаришеві. І ось про що необхідно пам ’ ятати, про гаку, здавалось би про сту істину, яка для декого ще незрозуміла: цінуючи свій час цінуй ™ мриша т °^ обливо це стосується студентів, що мешкають у гуртожитках. Треба мобілізувати весь комсомольський і профспілко 5 Г *Р™ ЖИТК,В ‘ встановити там суворий режим дня. Ніякої поолажливості до тих, хто порушуватиме цей розпорядок. Особливо відповідальні завдання стоять перед студентськими радами. У затишну читальню мусять бути перетворені на цей час всі червоні кутки. Суворо слід попередити любителів зайвого шуму музики, невчасних співів. Непогано було б, коли б декани, секретарі партійних бюро фа культетів відвідали б під час сесії два — три рази своїх студентів у іуртожитках, особливо першокурсників. Користь була б чималенька. На всіх факультетах виділені кімнати для самостійної роботи. Справа академсекторів комсомольських і профспілкових бюро фа культетів прослідкувати, щоб ці кімнати знаходились завжди у від повідному стані, щоб їх було досить. Зараз час великих зборів і довгих розмов про сесію минув. Але актив кожної групи ні в якому разі не має права пускати події на самоплив. В центрі уваги обов ’ язково мусять знаходитися ті, хто з різних причин відстав від товаришів, хто прийшов в університет не з шкільної лави і не відразу зумів крокувати в ногу. Одночасно з студентами денного відділення складатимуть сесію і вечірники. Але якщо про денне відділення з повним правом можна сказати, що воно вступає в сесію добре підготовленим, то, на жаль, про вечірників цього не скажеш. Тут ще є чимала кількість нелікві- дованих заборі ованостей, тут не завжди все було гапазд з відвіду ванням, що потягло за собою відчутні прогалини у знаннях сту дентів. Ось чому і студентам-вечірникам, і деканатам, і викладачам слід у ці останні дні докласти максимум зусиль для підготовки успішного складання сесії, для налагодження учбового процесу. Сту денти вечірнього відділення можуть поряд з товаришами з денного користуватися і читальнями, і кімнатами для самостійної роботи, і регулярними консультаціями тощо. Вони повинні використати всі ці можливості для успішного складання всіх екзаменів і заліків. Розпочинається сесія, відповідальний період у житті студента, період, коли він звітує перед країною, перед народом про зроблене ним. Ми певні, що колектив нашого університету витримає це випро бування з честю. В НОМЕРІ: Наукові дослідження кафедри Радіофізики напередодні Зустріч з артистом Виступають фехтувальники і легкоатлети Завітайте до нас, господарники Поздєєв шукає теплого кутка СЕМИРІЧКА КАФЕДРИ У ЕНТОМОЛОГІВ Велику і цікаву роботу проводить кафедра ентомології. Видавництвом АН СРСР опублікована книга завідуючого ка федрою професора С. І. Медведєва «Фауна СРСР». За дорученням Зоологічного інституту АН СРСР професори Медведєв і Шапіро брали участь у складанні визначника комах Європейської части ни СРСР. За 1960 рік кафедра опублікувала 12 робіт, які мають вели ке значення для розвитку нашої науки. Дуже добре на кафедрі поставлена учбова робота і робота з аспірантами. Аспіранти працюють за чітким планом. Вони дослід жують теми: «Боротьба з шкідниками тополі», «Фауна жуків» тощо. Кафедра веде обширне листування з науковими установами країн народної демократії, а також Англії і Франції. Л. ПЛАХОТНИК, наш кор. До сесії готові Як студенти радіофізичного факультету готувалися до сесії? Вони протягом семестру сумлінно працювали в аудиторіях і лабо раторіях. З кожним днем вони одержували нові знання і закріпля ли їх. Протягом півріччя вони склали ряд лабораторних робіт, закінчили вивчення пев них курсів. Результати навчання, хід учбового процесу відзначався на екрані успішності. Подивишся на нього і бачиш, що в складанні лабораторних робіт перед ведуть Н. Бондарець, В. Мі- щенко, 10. Савенко, А. Кириленко та інші. І все ж, хоч на ра- діофаці дуже добре по ставлена боротьба за ви соку успішність, не всі студенти добились хо роших результатів. От третьокурсники Качало і Мережко все ніяк не спроможуться скласти позааудиторне читання. З особливим напру женням працюють за раз лабораторії факультету. На дверях майже кожної — розклад консультацій для студентів різ них курсів. Підготовці до сесії велику ува гу приділяє і стінна преса фа культету. В одному з номерів фа культетської газети розповідалось про вміло поставлену підготовку до екзаменів у групі Р-12. Сту денти розподілились на групи з п ’ яти чоловік. Ці п ’ ять чоловік разом готуються до занять, ра зом розв ’ язують задачі, разом по вторюють пройдений матеріал. Це значно підвищує якість підго товки до екзаменів кожного сту дента і групи в цілому. Радіофак дуже хороше робить, що поши рює таку цінну комсомольську ініціативу. Б ТОНША. На фото: Третьокурсники ра діофізичного факультету Бон даренко і Пасічник па лабора торних заняттях. ОСТОРОНЬ ВІД життя ФЕЙЛЕТОН Колись великий полководець стародавнього Риму Юлій Цезар стояв над невеличкою річкою Ру бікон і зосереджено дивився у її води. Дивився і думав: переходи ти чи не переходити. Врешті вирішив – переходити! Пере йшов і… одержав Рим. Через дві тисячі років після цього славнозвісного випадку трапився інший, дещо схожий. Стояв на відомій всім харків’я нам (бо дуже близько від міста знаходиться) станції Козача Ло пань випускник філфаку Максим Поздєєв. Стояв і з сумом дивився в бік села Уди. Сльози розпачу застилали очі, а губи шепотіли: «Пти чи не йти, ставати вчите лем у дев ’ ятих- десятих класах чи не ставати?» Цезар був знач но рішучішим. Він перейшов Рубі кон, а Поздєєв не наважився по долати 12 кілометрів, що відділя ли станцію від села. Не нава жився і… програв, програв у житті. Але давайте по порядку. Хто такий Максим Поздєєв? Один з тих, хто,плямуючи честь універ ситету, не поїхав за призначен ням. Які у нього на це були при чини? Ніяких. Якщо не врахову вати, зрозуміло, такі докази: Уди це тобі не Харків, тут — ні Сумської, ні «близьких лю дей», які б розуміли тонку ду шу Поздєєва, не знайдеш. А по тім там, в Удах, після дощу грязюка на вулицях, а не всі до цього звикли. Зокрема, Поздєєв не звик. І взагалі, не для того п ’ ять років людина вивчає кращі досягнення людської думки, зо середжені в літературі радян ській, російській, українській, світовій, нарешті, щоб потім десь у селі «животіти». Ні, не така у Максима вдача. Як бачте, при- чин для того, щоб залишитися я місті, Поздєєв не має. Ну, то що ж, вирішив він хо робро, обійдемося і без них. Жи ти є де. Адже гуртожиток філфа- ківців усе ще існує на Толкачів- ці. Невже відмовлять страдальцеві у притулку. Ні, не такі жорсто косердій люди ці філологи. ц. ‘ відмовили, пригріли. А на які кошти жити? Це пи тання недовго бентежило нашого героя. По-перше, є батьки, а це немаловажно. По-друге, з такими здібностями, з такою освітою та не знайти ярма на шию!? І по дався Максим до Книжкової па лати. Запропонував свої послуги. Але з роботою справитися не зу мів. Довелося накивати п ’ ятами. Але Поздєєв не з тих, що розгу- блюються. Крім Книжкової, є ищ в Харкові і Торговельна палата. Вже майже держав у руках пер шу зарплату, вже майже знав, на що її витратити, але… рап том таке непотрібне і нечемне пи тання: «Де ви працюєте?» «Ні де, — белькоче Максим, ось у вас тут хотів перекладачем». Сором — не дим, очей не ви їсть. За такий принцип і тримаєть ся в житті Максим Поздєєв. Що ви хочете йому сказати? Що держава витратила на нього кош ти? Про романтику великих до ріг? Про те, що сотні здібніших і достойніших, ніж він, працюють там, куди послала їх Батьківщи на? Облиште. Ці слова не для ньо го. Він сміятиметься з вас. У поздєєвих свій погляд на життя: брати, брати все, що можна. А віддавати? На це дурні є. І не витрачали б ми на нього стільки часу. Але, на жаль, він не один, і здається нам, що десь все ж таки він примоститься у спокійному куточку. Т. БОЙНО. ,НАША ПОШТА Л чи прийде коза до воза? Дівчата з факультету інозем них мов, що мешкають у гурто житку по вул. Студентській, 12, з особливим нетерпінням чекали на прихід Нового року. Думаєте, потанцювати кортіло? Ні. Тут інше. Надії великі покладали во ни на нього — сподівались, що у новому році, хоча б на період сесії, госпчастина створить у гуртожитку сприятливі умови для занять, але… марні були сподівання. Як не було електрики, так її 1 нема, як не було газу, так йо го і нема, як не було… багато називати можна, на жаль, чого як не було в гуртожитку, так і нема… І особливо дошкуляє ота елек трика, завжди вона на перешко ді хорошим намірам. Тільки-но збираєшся їжу зварити, аж гульк — розетка зіпсувалась. Го лодним ще можна пересидіти. Гірше інше: тільки-но сядеш за книги, гульк — світло погасло. Це вже зовсім погано, бо не ста неш же на екзамені, замість від повіді докладно розказувати при годи з тією електрикою і не по тягнеш за собою на екзамен, як винуватців, співробітників госп частини. Та й життя завжди в небезпеці: йдеш по темному коридору, то го й дивись розіб’єшся. А газ? Ну, не хоче він текти в наш гуртожиток, і годі. Вже й канави дівчата повикопували, вже, нарешті, і труби проклали, і плитки в побутовій поставили, а газу нема і нема. Дивишся на сусідні гуртожит ки, і такий тебе сум бере: там і світло, і газ, і тепло, а тут… Сидиш ото на лекції і думаєш, куди б податися ввечері, щоб почитати підручник, підготувати ся до занять. Не дочекавшись кінця останньої пари, стрімголов мчаться всі у гуртожиток. Мо же, деякий час електрика буде, то хоча б розетку захопити для своєї кімнати, бо мешкає у гур тожитку 121 чолов ’ к, а розе ток… 5. От після цього і спро буйте напитися чаю. Добре, що в сусідніх гуртожитках люди добрі, гарячу воду іноді дають. Темними вечорами сидимо ми і думаємо: чи згадає про нас госп частина університету, чи ні? А може, хоч і університетські ми тепер стали, порядки залишаться СТа Р 1 ’ до ПАСІЧНИК, студентка На фото: редколегія стіннівки фізмату «Вектор» за підготовкою чергового номера. Фото Г. Сукотіна. ХУЛІГАНІВ ПОКАРАНО Всі, мабуть, читали в газеті «Харківський університет» стат тю під назвою «Недоростки роз важаються». Всі, напевне, за пам ’ ятали її, засудили ганебні вчинки Масюка, Полторацького, Короля та інших. Так, вчинки їх мерзенні. А щоб викоренити подібні вчинки, замало такого заходу, як розсе лення компанії Масюка по різних кімнатах. Треба суворіше карати таких людей. Недавно довелося нам, студен там, що мешкають у гуртожитку по проспекту Леніна, 20, згада ти і статтю в газеті, і тих, про кого вона написана. Згадали то му, що подібне трапилося і в нас. Студенти геологи Савков, Ру. даченко, Басов не один раз пи ячили, хуліганили в гуртожитку, їх попереджували на засіданні студкому, але ці «товариші» про пускали повз вуха всякі заува ження і попередження. Випивши (не води, звичайно), вони побили студента, який на магався вгамувати їх. До речі, цей студент і раніше критикував їх поведінку. Негідний вчинок колишніх мешканців кімнати No 5 знову був обговорений на засіданні студкому гуртожитку. Не вник нувши в суть справи, активна комсомолка геолого-географічного факультету 0. Артеменко та де які товариші почали виправдову вати Савкова, Рудаченка і Басова. Студком підійшов до розгляду справи принциповіше і постано вив: виселити Савкова, Рудачен ка і Басова з гуртожитку. Чи вірно вчинила студрада на шого гуртожитку? Безумовно, вірно. Так і тільки так треба робити з тими, хто не поважає своїх товаришів, хто принижує їх людську гідність. Г. АБРАШИН, Л. АНДРЄЄВ, В ПРИХОДЬКО, І ГРУЗД, В. КУДРЯ, студенти І курсу істфаку. Успіх фехтувальників універ ситету на міжвузівських змаган нях не випадковий — хлопці за служено зайняли третє місце. Колектив секції молодий, як ка жуть, ще «не обстріляний», але дружний. Усім однаково приділяє увагу тренер майстер спорту Леонід Вікторович Авербах. Він добре організував попарну підго товку спортсменів, що дає вже помітні наслідки, зумів створити на тренуваннях дружню і неви мушену атмосферу. Фехтування — такий вид спор ту, де без високої техніки не обійтися. А для цього потрібно ряд умов, і перша з них — це наявність місця для тренування, спортивного залу. Зал у примі щенні факультету іноземних мов, де тренуються наші фехтуваль ники, явно перевантажений різ ними секціями. А тому часу для тренування фехтувальників дуже мало. Не встигнуть хлопці ввійти в спортивну форму, як їх уже «підпирають» легкоатлети, а тих інші і т. д. СЕКЦІЯ ФЕХТУВАННЯ ПОТРЕБУЄ УВАГИ Крім цього, кафедра фізвпхо- вання повинна забезпечити сек цію потрібним устаткуванням. Ма ло в секції нагрудників, масок, фехтувальних костюмів, адже сек ція велика — понад сорок чоловік тренується в ній. Попереду — відповідальні зма гання. Секція фехтування по праву може зайняти в них пер ше місце. Спортсмени Глос, Лех- цієр, Голубенко, Жмуркова, По пов, Банник, Болотін, як і рані ше, гідно захищатимуть честь університету. Але секція потре бує допомоги. Кафедра фізвихо- вання, адміністрація університе ту повинні їй цю допомогу по дати. В ТАМАРІ Н. ЗМАГАННЯ ЛЕГКОАТЛЕТІВ 23 грудня минулого року бу ли проведені змагання легкоат летів університету з багатобор ства. У чоловіків у програмі були стрибок з місця, потрійний стри бок, підтягування і штовхання штанги. У жінок — стрибок з місця, потрійний стрибок і ме тання м ’ яча. Такі змагання в університеті були проведені вперше. Переможцями стали Світлана Гуринович (геолого-географічний ф-т, IV курс) і Анатолій Бабичев (радіофак, 1 курс). Другі місця зайняли Олександра Шахова (фіз мат, І курс) і Олег Олександров (фізмат, IV курс). Треті місця — Світлана Сідельникова (фізмат, III курс) і Віктор Лосєв (істфак, П курс). Всього в змаганнях брало участь 25 жінок і 38 чоловіків. Це поки що недостатньо. В цих змаганнях ми не бачили наших кращих атлетів Мартинюка, Ту рова, Цуканова. Хай буде відо мо вам, товариші, що таку пове дінку можна вважати ігноруван ням колективу. Змагання показали, що легко атлети удосконалюють свою май стерність і готуються до майбут ніх зустрічей. Мені, щ: головному судді, хо четься подякувати Любові Бєляє- вій, Валентині Брянцевій (біофак) і Ірині Нестерцевій (філфак) за добре суддівство. в . МАЯЦЬК и й Розмова йшла про недоліки Минулого місяця в гуртожит ку по проспекту Леніна, 20 від булись студентські збори. Обгово рювались такі важливі питання, як побутовий і санітарний стан гуртожитку, політмасова робота. Голова студради Радченко бага то говорив про недоліки в побу ті: санітарний стан незадовільний, студенти прибирають погано, чер гові тільки «відсиджують» пев- ний час біля столиків. Друге питання повістки ден ної — політмасова робота. Але го ворилось лише про художню са модіяльність. А про те, скільки лекцій було прочитано в гурто житку, як вони відвідувались і сприймались студентами, не було сказано жодного слова. Не можна обминути такий факт: на студентські збори з ’ явилось 50 — 00 чоловік, за мість 700, що живуть у гурто житку. Чудова характеристика роботи студради! Доповідач нічого не сказав про роботу коменданта. Адже комен дант — не стороння людина в гуртожитку. Він повинен не тіль ки вимагати з студентів, а й до помагати їм. А допомоги сту денти від нього не одержують. Двері його кабінету завжди зачи нені, а той, хто звертається до коменданта, одержує готову від повідь: «Мені ніколи. До поба чення». Студенти Манастирний, Березанець у своїх виступах справедливо вказали на ці факти. Глибоко розчарував збори ви ступ представника профкому уні верситету Мандича. Ні критики роботи студради, ні конкретних пропозицій. Виступаючі цілком справедливо висловлювали своє незадоволен ня стінною газетою гуртожитку. Газета випускається тільки по святах. Відділ гумору і сатири зовсім відсутній у газеті. А недо ліків у гуртожитку багато і ви кривати їх треба. А. СОЛОВЙОВ, студент -істфаку В ГОСТЯХ У ІСТОРИКІВ-НАРОДНИИ АРТИСТ СРСР Є у нас на факульте ті хороша традиція — познайомитись з люди ною, яка своєю працею заслужила пошану ра дянського народу. Це не гонитва за «знамени тостями» — це прагнення перейняти досвід праці, навчитися чогось ново го, корисного. Недавно в гостях у студентів історичного фа культету побував На родний артист Радян ського Союзу директор Харківського драматич ного театру імені Ш ев ченка Олександр Івано вич Сердюк, Жваво, до тепно, з іскринками гу мору розповів нам Олек сандр Іванович про дні, проведені артистами те атру на декаді в Москві. — Безумовно, всі ми дуже хвилювались, — роз повідав О. І. Сердюк, — бо перед нами стояло почесне державне зав дання — показати якнай повніше, чим живе, ди ше та працює двічі ор деноносна Радянська Ук раїна. І це їм удалося. Як ніколи, успішно виступи ли на декаді представ ники українського ми стецтва. З Харківського драматичного театру ім. Ш евченка поїхало 55 артистів, і з них 28 було нагороджено. Харківські артисти по везли на декаду виста ви — «Повію» П. Мир ного та «День народжен ня» Печенізького. У Москві харківські арти сти почували себе як дома, бо московські гля дачі добре їх знають. Про це свідчить навіть той факт, що вже за місяць до приїзду всі квитки на вистави укра їнського театру ім. Ш ев ченка були продані. Жюрі високо оцінило гру українських арти стів, особливо П. Куман- ченко та Л,- Попової («Повія»), Велике пожвавлення викликала розповідь О. І. Сердюка про при йом української делега ції керівниками партії і уряду. — Тут, — каже він, — все було: і вино, і закуска, але ще тут була друж ня, братня атмосфера, щирість і повага один до одного. М. С. Хрущов привітно розмовляв з присутніми. Всіх дуже вразила простота його поведінки, увага до кож- 0, І, СЕРДЮК ного. Один за одним до мікрофона підходили ви датні артисти і артистич на молодь. Легко, неви мушено почався імпрові зований концерт. Па закінчення нашої зустрічі Олександр Іва нович розповів нам, що зараз театр готуєть ся відзначити ювілей Т. Г. Ш евченка. «І цей день і ця зустріч для мене, мої молоді друзі, дуже дорогі», — сказав нам на прощання Олек сандр Іванович. Цю зу стріч надовго запам ’ я таємо і ми, студенти історичного факультету, бо ми дуже любимо і високо цінуємо україн ський театр. Л. СОСИНСЬКА, студентка II курсу істфаку. Таня Саренко закінчує цього року біологічний факультет нашого університету. На фото: Т. Саренко працює на кафедрі фізіології рослин. Редактор Б. ЩЕРБАНЕНКО Адреса редакції: Університетська вул., 16, Тел. 2-72-01, дод. 64. Друк. Вид-ва ХДУ, БЦ 08000, Зам, 68.