No 3 (1234) Четвер, 10 січня 1963 р. Ціна 1 коп. СЛАВНА РІЧНИЦЯ З січня 1963 року відбувся мітинг, присвячений четвертим роковинам перемоги революції на Кубі. На мітингу були присутні члени кубинського земляцтва сту дентів, що навчаються в Харкові, і представники інших студент ських земляцтв. З доповіддю виступив кубинець Франціско Вальдес, після чого представники студентських зем- ляцтз В ’ єтнаму, Китаю, Болгарії, Ірану, Танганьїки та радянських студентів висловили свою солі дарність з кубинським народом. Мітинг закінчився виконанням кубинського Гімну. Сесія бере розгін 1 січня в 15-ій групі мехмату був незвичайний день. Перша лек ція — українська мова. З ’ явилися майже всі. Ще б пак! Заліковий диктант. Усі хвилюються. У першокурсників почалась перша в їхньому житті сесія. Во ни складали залік з англійської мови. Відмінно відповідав В. Ша- рий — у нього хороша вимова. Трохи гірше, але в цілому непо гано відповідали 3. Кожевникова, Р. Вайнштейн. 8-го січня — залік з англійської мови, 9-го — з історії КПРС, а 10-го починається безпосередньо математика — контрольна робота з математичного аналізу. О. ХЕЙФІЦ. ХРОНІКА Н А КАФЕДРІ органічної хімії відбувся захист дисертації співро бітником Чернівецького універси тету І. М. Чернюком на тему: «Синтез арилхінальдинієвпх со лей, перетворення їх у стерилові барвники та дослідження їх спектрів поглинання». * * * С ТУДЕНТИ п ’ ятого курсу хім- факу добре склали екзамени. Особливо хороші наслідки екзаме ну з радіохімії у студентів кафед ри фізичної хімії. * * * ДЕЯКІ групи мехматівців п ’ я- ^того курсу закінчили скла дання зимової екзаменаційної се сії. Тільки відмінно одержали сту денти І. Ларчина, Г. Майстровсь- кий, Г. Білецький. Нарада голів методкомісій 7 січня під керівництвом проректора по навчальній частині В. І. Махинька відбулась нарада голів методкомісій факультетів. Голови методкомісій істфаку і мехмату повідомили про стан ме тодичної роботи на цих факультетах і внесли пропозиції, спрямовані на поліпшення якості педагогічної і виробничої практики, на поліп шення якості викладання. Присутні обмінялися думками з приводу питань, які цікавили нараду. Т т. М. Ф. Богатов, А. С. Мільнер, Г. М. Захарченко та ін ші говорили про хиби в методичній роботі, пропонували конкретні заходи для її поліпшення. На закінчення учасники наради намітили ряд питань, які повинні бути обговорені на учбово-методичній раді. Про боротьбу з формалізмом у мистецтві 7 січня у великій фізичній аудиторії відбувся семінар агіта торів груп, на якому виступили кандидати мистецтвознавства Ю. Ф ’ . Дюженко та Б. О. Люби- мов. Темою бесіди було дуже важ ливе і хвилююче питання — бо ротьба з формалізмом у радян ському мистецтві. Доцент художнього інституту Ю. Ф. Дюженко яскраво розпо вів про виставку, присвячену 30- річчю Московського відділення Спілки художників, продемонстру вав деякі картини, які там були виставлені. Він переконливо довів нежиттєвість і антинародність формалістичних тенденцій у тво рах деяких радянських художни ків. Він познайомив слухачів та кож із головними напрямками в мистецтві буржуазного Заходу. З основними антиреалістичними течіями в зарубіжній музиці по знайомив слухачів Б. О. Люби мов, завідуючий кафедрою зару біжної музики Харківської кон серваторії. Доповідачам було задано бага то питань. Слухачі залишилися за. доволені прослуханими доповідя- ми. Це допоможе їм якнайкраще провести бесіду з студентами про боротьбу з формалізмом у мис тецтві. КОМСОМОЛЬСЬКЕ життя Що хвилювало конференцію фізичного один плюс один Весняна екзаменаційна сесія примусила замислитися комсо мольське бюро фізичного факуль тету, особливо академсектор та академкомісію. 86 комсомольців одержали незадовільні оцінки, по. ловина всіх одержаних оцінок — трійки. Змагатися з фізиками має право хіба що мехмат. Основна маса заборгованостей припадає на І — II курси. У значній мірі це зумовлено низьким конкурсом, внаслідок чого на факультет при ходять люди з посередніми знай, ними. Звідси витікає одне з пер шочергових завдань академкомі- сії та комсомольського активу — взяти діяльну участь у наборі студентів на І курс. Під час зи мових канікул кожен комсомо лець згідно з одержаною путівкою повинен проводити роботу серед молоді тих місць, де відпочивати ме. Головним у цій роботі повин на бути пропаганда факультету. Важливо також установити тіс ний зв ’ язок з випускниками фа культету, які можуть і повинні багато зробити у справі залучен ня здібної молоді на наш фа культет. «Комсомольцям нашого факуль тету, — сказала в звітній допо віді секретар комсомольського бюро Олександра Бесєдіна на звітно-впборній комсомольській конференції, — під силу виконати заклик «один плюс один». Це значить, що кожен студент пови нен підготувати для вступу на факультет однсіго абітурієнта». Оскільки це питання набирає важливого значення, доцільно бу. ло б на курсах і в групах про вести комсомольські збори, де б кожен комсомолець узяв на себе відповідне зобов ’ язання. Реаліза ція ло’зунга «один плюс один» дасть фізичному факультетові повноцінне поповнення. 1000 КОМСОМОЛЬЦІВ – 1000 КОРИСНИХ СПРАВ Так повинно бути. Цього ви магає життя сьогодні і від фі лологів, і від хіміків, і від фізи- ків — від усіх молодих, багатих душею сучасників. На факульте ті комсомольців тисяча. Корисних справ значно менше. На комсо мольській конференції факульте ту говорили про славні діла фі зиків. Добра робота на будівни цтві університету, в колгоспах під час збирання врожаю куку рудзи, агітаційно-масова робота серед населення. Але здебільшого це результат роботи деканату, ад міністрації. Як справедливо від мічалось у виступі секретаря партбюро факультету, на фізфаці те немає «живої роботи». Слаб кими є вимоги до комсомольців, погано викопувались комсомоль ські доручення. Комсомольське бюро ще не зуміло виховати у кожного комсомольця почуття патріотизму до свого факульте ту, почуття відповідальності за його честь, за підтримання його кращих традицій. Організовува лись, наприклад, на факультеті четверги з виступами вчених. За раз немає. Вина повністю лягає на комсомольське бюро’ факуль тету. І за четверги, і за диспути, і за вечори, і за художню само діяльність, і за те, що в змаган ня за звання «Кращої групи по вихованню активних будівників комунізму» включилось всього лише 9 груп. Адже змагатися за це високе звання значить вно сити свій особистий вклад у спра ву будівництва комунізму. Ось чому комсомольська конференція і поставила пряме й чітке завдан ня: 1000 комсомольців – 1000 корисних справ. А У НАС ВЕЧІР БУДЕ? Як тільки наближається свя то — Новий рік, Першотравень чи річниця Великого Жовтня, на факультеті чути це питання. За питують здебільшого рядові ком сомольці. Запитують у комсо мольських активістів. Студентські вечори — одна з найбільш улюблених форм відпо чинку молоді, що навчається у вузах. Але щоб вечір був справді цікавим, йбго треба старанно під готувати. причому брати участь у підготовці повніші всі — від культсектора факультету до рядо вого комсомольця. Природно, на таке запитання слід відповідати ще одним запитанням: «А що зробив ти. щоб у нас був вечір?» Ця відповідь мало кого задоволь няє, а вона, між іншим, заховує у собі великий зміст. Художню самодіяльність можна організува ти тільки тоді, коли перестануть на фізичному говорити, що «у нас на курсі немає талантів». Колек тив фізичного факультету най більший в університеті. І, зви чайно, про відсутність талантів говорити не доводиться. Не ві- риться і в те, що на факультеті не знайшлось людини, яка б зу міла організувати культмасову ро боту. А колишній культсектор На. таша Грінченко не справилася з своїми обов ’ язками. Можливо, в неї не вистачило досвіду. Треба було допомогти. ТРИМАЙСЯ. ПЕРШОКУРСНИКУ! Багато в цьому році прийшло на І курс хлопців і дівчат. Ще кілька місяців тому вони не зна ли один одного’, працювали на заводах і будовах, на фабриках і в колгоспах, служили в Армії і навчалися в школах. А сьогодні всі вони — єдина сім ’ я, колек тив не на місяць — на два, а на 5 — 6 років. Нове поповнення на факультеті зустріли щиро, з ра дістю. А першокурсники показа ли, на що вони здатні, на полях колгоспів і радгоспів Харківщи ни. Там і почали вивчати своє поповнення перш за все комсо мольські працівники факультету. Склалося найкраще враження про першокурсників: багато співаків, музикантів, спортсменів, добре працювали. На факультеті на першокурс ників покладають великі надії. Не підведіть, товариші! М. ТИМОШЕНКО. /И« були аспірантами Якось ми запитали од ного молодого наукового працівника університету: «Які роки вашого життя ви можете назвати най кращими?» І він, не за думуючись, відповів: «Коли ми були аспіран тами». А на запитання «Чому?» він знизав пле чима і нічого не відпо вів. Справді, чому ж? Може, тому, що в ці ро ки людина остаточно сформовується, виходить на свій життєвий шлях, дістає під час перебуван ня в аспірантурі відносну вільність розпоряджати ся своїм часом; чи, мож ливо, це — перша радість від самостійної праці, коли одержуєш перші реальні, відчутні наслід ки своєї творчої праці і вони лишають в душі неповторний слід відчут тя приємної перемоги. А може, все разом: моло дість, сила, здоров ’ я, ба дьорість, радість праці. На Раді університету ректор та проректор по науковій роботі не раз підкреслювали, що перед ученими університету стоять особливо великі завдання в справі підго товки науково-педагогіч них кадрів через аспіран туру в галузі математи ки, механіки, фізики, аст рономії, радіофізики. Що від нас сподіваються більшого, ніж ми робили досі і робимо тепер, що нам цю справу треба під нести на вищий щабель. Ми хочемо розібрати ся, як же готує кадри через аспірантуру меха ніко-математичний фа культет. Виявляється, що за ос танні десять років на ка федрах математичного відділення колишнього фізико – математичного факультету, а теперіш нього механіко-матема тичного факультету закін чили аспірантуру 52 чо ловіки, сьогодні навча ється двадцять. Таким чином, щороку факуль тет в середньому випус кав п’ять аспірантів. Ма лувато, якщо не сказа ти — мало. Із 52 чоловік, що за кінчили аспірантуру при кафедрах механіко-мате матичного факультету, 20 захистили дисертації і шість подали на захист. Половина. Правда, знач на частина другої поло вини з перемінним успі хом працює над дисер таціями і рано чи пізно завершить їх. Особливо надійні результати здо був у цій роботі профе сор Б, Я. Левін. його два вихованці — • И. В. Островський і В. Д. То ловій — показали блискучі здібності і добрі резуль тати. Перший із них за хистив дисертацію за сім місяців до закінчення строку перебування в ас пірантурі, а другий уже подав роботу на захист, хоч трирічний строк пе ребування його в аспі рантурі закінчується ли ше в листопаді 1963 ро ку. Із чотирьох, як ка жуть, можливих — чотири дисертації, або, точніше, чотири кандидати наук; В. Д. Толовій — п ’ ятий. Професор Я. П. Бланк підготував п’ять і чоти рьох готує. Із п ’ яти двоє (М. Н. Улановський і М. Р. Роговий) захисти ли дисертації, а В. В. Ро- котянська — випуску 1959 року — подала на захист. Із сьогоднішніх аспіран тів Якова Павловича двоє — в так званій ці льовій аспірантурі: Г. В. Паньків — від Кам ’ янець- Подільського педагогіч ного інституту і Г. І. Сту- денцов — від Криворізь кого педінституту. Один (Є. А. Косачевська) — за очник з Донеччини. Та ким чином, Я. П. Бланк подає допомогу ряду ву зів республіки в підго товці науково-педагогіч них кадрів середньої ква ліфікації. За останні роки про фесор В. Л. Герман ви пустив дев ’ ять аспіран тів . Семеро навчаються зараз і чотири з них — заочники. Із дев ’ яти п ’ я теро захистили кандидат ські дисертації і працю ють у різних вузах Хар кова та інших міст. Зате академік О. В. Погорєлов мав усього шість аспірантів, причо- му п’ять із них вже за кінчили аспірантуру (два захистили дисертації), а шостий кінчає – він тре тього року навчання. Все це добре, але чому ж нема нового поповнення? Член-кореспондент Ака демії наук УРСР профе сор В. О. Марченко під готував чотирьох аспі рантів і зараз має трьох, серед них один заочник. Із чотирьох, що закінчи ли аспірантуру, Л. П. Та. тарченко і С. Ф. Рофе- Бекетов успішно захис тили дисертації; третій — В. Ф. Короп найближчи ми днями подає на за хист. В. А. Литвинов, мабуть, не скоро завер шить роботу. На 1963 рік аспірантуру В. О. Марченко також не пла нує. Ці короткі нотатки свідчать про те, що з підготовкою науково-пе дагогічних кадрів з ма тематики в університеті не все гаразд. І тут, нам здається, могли б у знач ній мірі допомогти уні верситетові такі високо кваліфіковані і обдаро вані професори, як О. В. Погорєлов та В. О. Мар. ченко. Адже створення своєї наукової школи, вирощення і підготовка науковців — чи не пер ше завдання далекогляд ного наукового діяча, пе. дагога, наставника? Л. ЛЕВКОВИЧ. ,З нових віршів Пісні (ДО 50-річчя А. С. МАЛИШКА) З глибин віків пісні доходять… Забуто автора — дарма! Якщо живі вони в народі, То честі вищої нема. Рядки в лункі колони скуто, Немов струна, бринять слова: То радість хлюпає, то смуток — Людини доля ожива. …1 в нього мати недоспала Під шелест трав, під шум дібров, І в душу синову, мов спалах, Народу голос увійшов. І вдалині від України У невідомій стороні Звучать привітом Батьківщини Його, Малишкові, пісні. І вірю, вірю, вірю в те я, Що жити пісні без кінця, Якщо в ній іскра Промегея Людські запалює серця. Відкритим, як рідні степи, Я вперше на землю ступив 1 скрізь по-дитячому вперто Я був у розмовах одвертим. Думки найщиріші свої Ніколи в собі не таїв: Як радісно сповнені груди — Нехай вона вийде між люди. Парадність святкових колон Мене забирала в полон — З дитинства ще гасла й знамена Законом ставали для мене. Та сам я стрічав у житті, Крім гасел, тернисті путі, 1 думка одверта й прозора. Вдягалась в умовності кору. А раптом скажу щось не так? А раптом порушу я такт? А раптом не зійдеться з гаслом Сміливість і щирість пригасла. Для думки ясної, мов скло, У щирості треба тепло — Захопишся й райдуги грою, Та степу вона не напоїть. Та тільки в роботі ножа Ніколи не вкриє іржа. Нехай же виходить між люди Усе, чим наповнені груди, Бо тільки сміливий і щирий Ніколи не знає зневіри. АНАТОЛІЙ КУРОЧКІН, студент філфаку. ЧИ ПОТРІБНА ЛІТСТУДІЯ С КІЛЬКИ я пам ’ ятаю себе на факультеті, стільки ж знаю розмови, що не припиняються, про поліпшення роботи літератур ної стадії. Але кількість розмов ■ катастрофічно зростає, а кіль кість літстудійців катастрофічно зменшується. Кожного року літ студія народжується в організа ційних муках і кожного року, не встигши народитися, помирає. Створилось парадоксальне стано вище. Літстудія як номінальна одиниця фактично існує, але так само фактично й не існує. В ос танні роки літстудія із творчого об’єднання, з лабораторії молодих і починаючих перетворилась в оргкомітет по зустрічах з пись менниками і поетами, безумовно, такі зустрічі потрібні й корисні. І тут не можна не віддати на лежного незвичайній енергії і вір. туозному мистецтву Володимира Миколайовича Ьояновича, який уміє організувати зустріч з будь- яким письменником, в будь-який час, в будь-якій обстановці. Але вся біда в тому, що на цих зу стрічах мова йде не про творчість літстудійців, а про творчість го стей. лиж тим початківці, ба жаючи зустрічей з досвідченими письменниками і поетами, не мен ше хочуть почути хай і суворе, але правильне судження про свої літературні проои, хочуть поспе- речаїись про свою творчість і про творчість своїх товаришів. и саме цього живою й безпо середнього ооміну думками, ква- лічнкованої і оо активної оцінки творчості початківців давно не вистачає на засіданнях літстудії. ‘1 а и самі засідання проходять рідко, випадково, від зусірічі до Зустрічі з ким-небудь з письмен ників. Факт і результат такого стано вища – — вихід із літстудії здіб них поетів Миколи Шатилова, Ушангі Ріжінашвілі, Анатолія І ороенка і деяких інших, пішов до літстудії при Будинку пись менників початківець із авіацій ною інституту Юрій Іаран, який неодноразово пропонував свої вірші для обговорення, але які жодного разу не оули заслухані, бо літстудія не могла зібратися. Наслідком такого становища є також і те, що жодного з поетів інших факультетів (а таких не мало) давно не бачили на засі даннях студії. А я пам ятаю, що два роки то му на засіданнях виступали не лише П. Коленський, Г. ‘іютюн- ник, М. Шатилов (студенти на шого факультету), але й досить частими гостями були студенти з вечірнього відділення і з інших факультетів університету. По-друге, великою бідою ліі- студії є відсутність свого, хоча б невеликого рукописного журналу. Кожний, хто пише, хоче бачити кращі свої речі надрукованими. Це закономірно’. І, здавалось би, нема нічого простішого, ніж на дати літстудійцям можливість ма ти свій рукописний журнал. Але ось уже декілька років йде мова про такий журнал, і лише в цьо му році при сприянні партбюро філфаку з ’ явились певні споді вання; але крім дозволу, очевид но, потрібна ще серйозна робота по наданню допомоги літстудій цям у папері, друкарській машин ці, і, головне, в керівництві. 1 тут ми знову повертаємося до керівництва студією. Питання про те, потрібна чи не потрібна літстудія при університеті, не має грунту. На нього відповідають самі студенти, які неодноразово роблять спроби «відновити» літ студію. На нього відповідають поети і прозаїки (початківці), що друкуються в університетській, обласних і республіканських газе- тах. Літстудія потрібна, потрібна як постійно діюча творча лабора торія, а не як явище, про яке постійно сперечаються — існує воно чи вже не існує. Чи є люди, що бажають пра цювати в цій лабораторії? Є. і немало Не вистачає вимогли вого принципового керівника. Не вистачає повсякденного піклу вання про творчість початківців. Кожний бреде своїм шляхом. Свій шлях хоро’ший, коли люди на вийшла на тверду дорогу. Але коли вона блукає ще в пошуках свого шляху, треба допомогти скоротити їй ці блукання. Зараз цим займатися нікому. Можливо, доцільно запро’сити для керівництва літстудією одно го з харківських поетів, скажімо 1. Муратова чи 3. Каца. Але літ студія повинна працювати щоб там не було. Літстудія повинна мати свій рукописний журнал, вона повинна мати свою сторінку в нашій багатотиражці. І обов ’ язок партійної й комсо мольської організації не лише філфаку, але й університету — допомогти літстудії народитися знов і жити повнокровним жит тям, О. МИХИЛЬОВ, студент філфаку. НАШ КАЛЕНДАР М. Д. ЛЕОНТОВИЧ У грудні минулого року гро мадськість України відзначила 85-річчя з дня народження Мико ли Дмитровича Леонтовича, ви датного радянського композитора, якому значною мірою зобов ’ язане своїм розвитком українське хоро ве мистецтво. М. Д. Леонтович народився в селі Монастирьок Браїїлавського повіту колишньої Подільської гу бернії. У 1889 р. він закінчив Кам ’ янець-Подільську духовну се мінарію. Однак церковна кар ’ єра не приваблювала талановитого юнака, що з дитинства любив му зику. З ранніх років йому запали в душу глибокий сум і життєра дісність народних пісень, і зовсім не випадково 22-річний Леонтович, назавжди відмовившись від духов ної кар ’ єри, вирішує присвятити своє життя вивченню пісенної творчості українського народу у всій її вражаючій різноманітності. Працюючи вчителем хорового співу, він невпинно записує і об робляє народні пісні. Але не мож на знати й любити пісню і зали шатися байдужим до гіркої дол ’ людей, що склали її — і Леонтович стає на небезпечну, але славну путь, пов ’ язуючи свою долю з ре волюційним рухом на Катерино- славщині. У 1916 р. в Києві вперше було виконано один із творів компози тора — обробка народної пісні «Щедрик». Велика Жовтнева соціалістична революція, що створила величезні можливості для розвитку націо нальної культури українського на роду, окрилила Леонтовича. Він створює хорові обробки цілого ря. ду революційних пісень — -«Інтерна- ціоііала», «Марсельєзи», «Вар шав ’ янки», пісні «Ми ковалі» та ін. У 1919 р. він починає викладати в Музично-драматичному інституті імені М. В. Лисенка в Києві, пра цює в Народному Комісаріаті Ос віти УРСР. У період, коли Київ був зайня тий білогвардійцями, композитор переселився в Тульчин, де займа ється викладацькою, громадською і творчою роботою. У січні 1921 р. в селі Марківка Винницької області, у розквіті творчих сил, М. Д. Леонтович був убитий бандитом. Творчий шлях М. Д. Леонтовича короткий, але славний. Він увій шов в історію української музики- як автор класичних хорових обро бок близько 200 народних пісень. Серед них великою популярністю користуються «Щедрик», «Пряля», «Піють півні», «Козака несуть», «Ой з-за гори кам ’ яної», «Дуда рик», «Мала мати одну дочку», «Женчичок — бренчичок», «За горо дом качки пливуть» та ін. Твор чість композитора глибоко народ на, сповнена реалістичної образ ності. Для хорового стилю М. Д. Леонтовича характерна поліфоніч на розробка пісенних мелодій з широким використанням імітацій ної техніки і підголосочних при йомів; народні мелодії він розви вав у цілі .музичні картини. Музичні форми його композицій досить різноманітні і визначають ся поетичним змістом пісень. У створенні нового українського хо рового стилю Леонтович спирався на творчі принципи російської му зичнії класики і на досвід осно воположника української музичної школи М. В. Лисенка. Український народ шанує пам ’ ять видатного композитора, який збагатив скарбницю національно, го мистецтва 1. ОСКНЕР. Лист до редакції Завдав державі шкоди — відповідай своєю кишенею! Дуже часто господарча частина університету звинувачує студен тів у псуванні державного майна, наприклад, віконного скла. Але я думаю, всі зі мною погодяться, якщо я скажу, що дуже часто не студенти винні в цьому, а недо гляд працівників господарчої ча стини. Наведу один красномовний факт, свідком якого я недавно був. Зранку в аудиторії 43 на 8-му поверсі почав покриватися сирістю куток у місці проходу опалювального стояка, а потім до десяти годин ранку почала просо чуватися вода. Про це було по відомлено черговому по універси тету. Але події проддвжували розвиватися далі, і о 12-й годині в аудиторії полилась вода. Робіт- ники-монтажники, до яких я звер нувся з проханням про допомогу, про те, що необхідно врятувати державне майно, відповіли, що опалювальна система — не їх спе ціальність, а сантехніків, і що тих зараз немає і начальства їхнього теж немає. Мені нічого іншого не залишалося, як пробитися через клубки пари (заморожені батареї тріснули і поступово відтанули при роботі опалювальної системи, пропускали гарячу воду ручаями) і піти повідомити про це ректорат. Тільки безпосереднє втручання проректора університету по госп частині допомогло ліквідувати за грозу розростання аварії. Декіль ка разів проректор був на місці події, намічаючи головні напрям ки ремонтних робіт. Немає сумніву, що громадсь кість буде зацікавлена в тому, щоб були знайдені безпосередні винуватці аварії і ті, хто своєю неповороткістю, повільною реакці єю сприяв ускладненню її на слідків. Вартість зіпсованого майна, аварійно-ремонтних робіт. — од ним словом, всі збитки, завдані університетові, повинні бути від шкодовані всіма винуватими в аварії та її наслідках. За хорошу роботу — премія, а за збитки — відшкодування їх ї» своєї кишені! М. ПОДДЕРЕГІН, доцент кафедри геометрії. „Науково-технічний прогрес і школа “ У рішеннях листопадового Пленуму ЦК КГІРС, який накреслив кардинальні заходи щодо перебудови партійного керівництва народ ним господарством, значне місце посідають питання прискорення технічного прогресу, широкого втілення досягнень науки і техніки у виробництво. У доповіді на Пленумі ЦК КПРС товариш М. С. Хрущов під креслював: «Технічний прогрес — це та ключова позиція, за допомо- гсю якої ми зможемо успішно розв ’ язати завдання створення мате ріально-технічної бази комунізму і досягти вищої продуктивності праці». Для того, щоб нарощувати далі темпи науково-технічного про гресу в нашій країні, потрібні висскі темпи розвитку науки і підго товки наукових кадрів. А для того, щоб успішно готувати молоді наукові кадри в наших університетах, технічних вузах, науково-дос лідних інститутах, всі ці навчальні і наукові установи повинні одер жувати від середньої школи добре підготовлене молоде поповнення. Саме цим питанням і була присвячена широка нарада, скликана ректоратом університету, Харківським Обласним відділом народної освіти та Харківським відділенням Педагогічного товариства УРСР. В нараді взяли участь науковці університету і деяких харківських вищих навчальних закладів, провідні працівники Харківського ОблВНО і Обласного Інституту підвищення кваліфікації вчителів, ряд представників педагогічної науки, вчителі шкіл. У своєму вступному слові проректор Харківського університету по навчальній роботі доцент В. І. Махинько підкреслив, що зараз перед працівниками народної освіти стоїть завдання першорядної ваги — піднести науковий рівень загальної освіти. Товариш М. С. Хру щов у своїй доповіді па XXII з ’ їзді КПРС го ’ ворив про те, що шко та повинна встигати за швидким зростанням сучасної науки й ви робництва. Зростаючі з року в рік темпи науково-технічного про гресу висувають перед середньою школою нові вимоги щодо підне сення наукового рівня загальної освіти. Той рівень, на якому зараз провадиться в середній школі викладання природничо-наукових дис циплін, і в першу чергу таких, як математика, фізика, хімія, біоло гія, не задовольняє потреб нашої країни. Досвід спільної роботи учених університету та вчителів показує, що назріла потреба творчого обговорення проблеми «Науково-тех нічний прогрес і школа». Ця нарада скликана для того, щоб спіль ними зусиллями накреслити, які саме нові, останні досягнення на- уки треба включити до шкільних програм і підручників, який саме застарілий матеріал треба з них виключити, як треба перебудувати роботу нашої середньої школи для того, щоб вона відповідала но вим, поставленим перед нею складним завданням. У жвавому обговоренні, проблеми, яке виникло на нараді, пра цівники нашого університету проф. Н. 1. Ахієзер, доц. О. Т. Дави- дов, доц. О. М. Фінкель розповіли про ту велику роботу, яку про вадять з учителями і школярами фізичний, механіко-математичний, хімічний, філологічний та інші факультети університету. Досвід цих факультетів показує, яке велике значення може мати в справі по ліпшення роботи середньої школи допомога з боку вищих навчаль них закладів. В дискусії взяли також участь проф. М. П. Комар (ХДУ), проф. Г. Е. Зільберман (ХПІ), проф. Мишкіс (Авіаційний інститут), доц Ю. О. Соколовський (Академія ім. Говорова), проф. М. 1. Каганов (УФТІ), вчителі фізики та математики тт. Моїсеєнко, Ямпольський, Соколсвич та інші. Всі промовці одностайно висловилися за те, що сучасний стан викладання природничо-наукових дисциплін в серед- . ній школі не задовольняє зрослих потреб нашої країни, що рівень багатьох шкільних підручників (особливо з математики й фізики) дуже низький і що треба на всю широчінь ставити питання про пе регляд змісту загальної освіти. Всі промовці схвально оцінили пе дагогічний експеримент, проведений Сибірським філіалом Академії Наук СРСР, який організував на території наукового містечка шко- лу-інтернат з одних старших класів; в цю школу приймалися діти з різних міст і сел Сибіру; з них зараз успішно готують лаборантів з хімії та фізики, обчислювачів і програмістів. Цей експеримент дав уже хороші наслідки. Добрі результати одержано також у Харківському університеті, де в минулому році теж було організовано курси лаборантів-фізиків, лаборантів-хіміків і обчислювачів. Учасники паради закликали всі вищі навчальні заклади міста систематично подавати допомогу вчителям, підвищувати їхній на уковий рівень, збільшувати наявний у них запас умінь і навичок, знайомити з сучасною науковою апаратурою, навчати користувати ся паю, вводити в курс сучасних наукових методик. ОблВНО з свого боку повинен активно допомагати вузам організовувати різнома нітні заходи, що мають на меті озброїти вчителів сучасними науко вими знаннями. Л. ГЕЛЬФЕНБЕИН. Редактор В. МАНЕШ ИН «Харьковский университет». Орган парткома, ректората, комитета ЛКСМУ, профкома и месткома Харьковского ордена Трудового Красного Знамени государственного университета им. А. М. Горького. На украинском языке. Адреса редакції: пл. Дзержинського, 4, корпус 9. Тел. 3-15-11, дод. 63. Друк. Вид-ва ХДУ, БЦ 12010. Зам. 56.