M 36 (990) Субота, 14 листопада 1959 р. Ціна 20 коп. ПІД ЗНАКОМ ПІДВИЩЕННЯ АВАНГАРДНОЇ РОЛІ КОМУНІСТІВ (Із звітно-виборних партійних зборів) Світлий і просторий зал гірни чого інституту заповнили комуні сти університету. Вони зібрались иа звітно-виборні збори своєї ор ганізації. Збори відбувалися в об становці величезного творчого піднесення, що його переживає радянський народ, натхнений рі шеннями XXI з ’ їзду КПРС, лип невого Пленуму ЦК КПРС і Тре тьої Сесії Верховної Ради СРСР. Напередодні 42-х роковин Ве ликого Жовтня радянські люди підводили підсумки боротьби за виконання першого року семиріч ки, відзначали успіхи нашої Бать ківщини в боротьбі за мир, одно стайно схвалюючи історичний ві зит М. С. Хрущова. Цілком зрозу міло, що основним завданням пар тійних зборів було показати, який внесок зробив колектив уні верситету під керівництвом своєї партійної організації в загально народну справу, зосередити ува гу на недоліках, які ще мають місце в роботі парторганізації і намітити завдання на найближ чий період. Партія вчить, що розв ’ язання завдань комуністичного будівни цтва вимагає підвищення ролі партійної організації, підвищення відповідальності кожного комуні ста за доручену йому справу. Са ме ця думка була провідною о змістовній і критичній доповіді тов. Кучера, доповіді, побудова ної на конкретних прикладах з діяльності партійної організації] університету. Ця ж думка про низує і виступи комуністів. Посилення керівної ролі кому ністів на всіх ділянках роботи у величезній мірі залежить від під вищення рівня організаційної ро боти. В доповіді й виступах ко муністів відзначалося, що за звіт ний період партійний комітет до бився певних успіхів. (Закінчення на 2 стор.). Студента фізмату Миколу Шляхова знають у нас в уні верситеті майже всі. Знають і як відмінника навчання, і як акти віста громадського життя, і як члена комітету комсомолу універ ситету. Це — один з кращих сту дентів нашого вузу. ТВЕРДИМ КРОКОМ Ранок, сьоме листопада. На вулицях з ’ явились ко лони демонстрантів з прапорами, квітами, і все навкру ги засяяло радістю і теплом великого свята. Разом з усім радянським народом, разом з трудящими нашого міста і області радісно святкував 42-і роковини Великого Жовтня і колектив університету. В яскравому вбранні зустрічає нас, демонстрантів, площа ім. Дзержинського. Величезний портрет Воло димира Ілліча Леніна. Поруч — портрети членів Прези дії ЦК КПРС. Великі панно на будинку готелю * Харків» славлять працю робітників і колгоспників. На трибунах — депутати Верховної Ради СРСР, УРСР, обласної і міської Рад ^депутатів трудящих, вете рани жовтневих боїв, члени бригад комуністичної праці, .кращі представники радянської інтелігенції, партійні і радянські працівники. Святковий похід трудящих відкривають знатні люди міста — робітники, вчені, вчителі, працівники культури, їх тепло вітають з трибун. А потім — колони, колони, колони… Проходять тисячі трудящих, йдуть райони на шого міста. Над площею лунають комсомольські пісні студентів харківських вузів. Пропливає традиційна емблема Хар ківського університету — панно з зображенням розгор нутої книги. А пісні дзвенять все гучніше. Вони славлять народ, партію, щасливе й прекрасне життя/ Листування вченого м. Харків, Астрономічна обсерваторія, тов. Барабашову Шановний товаришу Барабашов! Від імені воїнів, що несуть службу на території НДР, колектив редакції солдатської газети «Победа» сердеч но поздоровляє Вас з великим свя том 42-ї річниці Великого Жовтня ї бажав Вам успіхів у праці і щастя в житті. Будемо вдячні, якщо. Ви не відмо вите нам і надішлете декілька слів вітання нашим воїнам для опубліку вання в газеті. Хоча дуже коротко, але все ж, якщо можна, розкажіть, будь ласка, про успіхи вашого ко лективу. Дорогі товариші! Сердечно дякую вам за поздо ровлення і теплі побажання. В свою чергу поздоровляю вас з святом 42 річниці Великого Жовтня і бажаю доброго здо ров ‘я і успіхів у роботі. Наша велика соціалістична Батьківщина, яка велетенськими кроками йде до світлого майбут нього — комунізму, безперервно демонструє перед усім світом свої успіхи Запуски перших у світі радян ських супутників і кос мічних ракет, одна з яких стала новою малою планетою сонячної си стеми, друга доставила на Місяць вимпел з гер бом Радянського Союзу, а третя сфотографувала той бік Місяця, який був досі неприступний для людини, є величними по діями історії. Такі величезні досягнен ня можливі лише в країні соціа лізму, що успішно будує комунізм. Ще раз сердечно дякую вам і бажаю найвищого щастя на Зем лі — самовіддано служити нашо му славному радянському наро дові, який будує своє щастя під керівництвом героїчної Комуні стичної партії. М. БАРАБАШОВ, директор Астрономічної обсерваторії ХДУ, академік. НОВИЙ НОМЕР „СИГНАЛУ “ Якщо ви й не радіофізик, проходячи по коридору радіофаку, ви обов ’ язково зупинитеся біля святкового номера «Сигналу». І хоча витратите на читання цієї стіннівки півгодини, не по шкодуєте: яскраво оформлена, змістовна і весела, вона розважить вас, створить хороший настрій. Теми стіннівки — агітація за СНТ, за участь у спорті, бадьорі голоси випускників, що залишають факультет з великою вдяч ністю… Спогади і мрії декана факультету. Якщо ж вам, товариші з інших факультетів, захочеться і в себе мати постійно хороші стіннівки, треба небагато — створити хо рошу редколегію і постійно їй допомагати. М. ЛУКОВ. Зустріч з майстром сцени Горді горьківські слова про людину. Саме цими словами розпочав свою лек цію заслужений ар тист УРСР Р. Осокін. Ми слухаємо, диви мось… І перед нами постає живий Горь кий. Такий, яким ми його уявляємо собі по книгах і філь мах, — високий, $ розумними, ясними очима, добрим облич чям. Ми довго аплоду вали Р. Осокіну, ві таючи його майстер ність артиста, йоіо любов до образу ве летня світової літера тури, людини з вели кої літери. Розповідаючи про свою роботу над створенням образу Горького, Р. Осокін згадує про свої зу стрічі з сучасниками великого пролетар ського письменника Заломовим і Гринев- ською, про розмови з дружиною Горьког» К. П. Пєшковою. Са ме зустрічі з цими людьми, їхні спога ди і поради допо могли артистові кра ще взнати характер письменника, краще і глибше відтворити його на сцені. Ця зустріч спра вила на нас велике враження. С. НЕВІДОМИЙ. Р озмова відверта , комсомольська П А ЗБОРИ прийшли організо- вано і вчасно. А розпочались вони не зовсім звичайно. З того куточка, де сиділи Зіна, Оля, Га ля, ще одна Зіна, Маша і Ніна, спочатку тихесенько, а потім все гучніше й гучніше попливла пісня. — Комсомольці, добровольці, — підхопили всі. Потім співали ще і ще. Так, з пісень розпочались перші збо ри географів, що живуть у гур тожитку по проспекту Леніна. Хороше розпочались, хороше и цікаво проходили. Хоча на поряд ку денному стояло лише одне пи тання про порядок у кімнатах і про організацію самообслугову вання, розмова вийшла широка, цікава. Всі погодились, що в кімнатах дівчат (133, 134, 135, 136, 137, 109, 175, 176, 177, 178) за тишно, завжди чисто. Дівчата сумлінно чергують на поверхах, підтримуючи ідеальну чистоту. Особливо відзначились Майя Пав лова, Ніна Чорна (IV курс). Непогано чергують і хлопці. Але ось чомусь студрада, зокрема Петровський, не відзначають сту дентів, які дуже хороше й сум лінно прибирають, не пропагують кращий досвід кімнат. Багато гірких слів було сказа но на зборах на адресу мешкан- ців 6 кімнати (староста Олійник), яка неодноразово одержувала за бруд двійку. Іноді в цій кімнаті так накурено, що хлопці не ба чать облич один одного, кватир ки не відчиняють, пилюка стра шенна, сідають прямо на ліжка (між іншим, так роблять і в кім натах No 3, 5), залишають речі на ліжках. Розмова йшла відверта й різка. Не можеш утримувати гуртожи ток і свою кімнату в чистоті — звільни місце для інших. Геогра фи не дозволять, щоб окремі ле дарі плямували весь факультет. Разом з представником парт бюро факультету тов. Бабичем, членами студради і комендантом гуртожитку збори виявили і за пропонували усунути недоліки ц складанні графіку чергувань, вка- зали на малу кількість необхід ного інвентаря для роботи, на неправильну оцінку чистоти ж деяких випадках. Збори вирішили доручити «трійці» (два представники від профбюро і один від комсомоль ського) постійно слідкувати за санітарним станом кімнат і си стематично випускати «блискав ки»; просити студраду не розгля дати поки що на своєму засіданні питання про 6 кімнату, тому що географи докладуть усіх зусиль, щоб своїми силами вплинути на товаришів. Присутні на зборах одностайно заявили, що вони будуть сумлін но підтримувати чистоту в кімна тах, гуртожитку в цілому, високо держати звання географа і шати- лівця. Р. БОЛДИРЄВА. ,ПІД ЗНАКОМ ПІДВИЩ ЕННЯ АВАНГАРДНОЇ РОЛІ КОМУНІСТІВ (З ЗВІТНО-ВИБОРНИХ ПАРТІЙНИХ ЗБОРІВ) (Закінчення). Чіткіше планується робота, си стематичнішим і дійовішим став контроль за виконанням рішень, члени парткому подавали конкрет ну допомогу партійним організа ціям. Разом з тим комуністи відзна чали, що партком не завжди ви конував заплановані заходи. Так, комуніст тов. Терещенко наводив такий факт: партком намітив за слухати звіт радіофізичного фа культету з наукової роботи, по тім вирішено було підготувати звіт факультету з учбової робо ти, а врешті — ніякого звіту не заслухувалось. Для комуністів же радіофізичного факультету, що мають ряд труднощів у своїй ро боті, звіт на засіданні парткому був би дуже корисним. Виступаючі відзначали також, що дисципліна самих комуністів не завжди була високою. Саме піклуванням про підвищення ав торитету комуністів був прониза ний виступ тов. Білика, який на водив низку фактів проявів не дисциплінованості окремих кому ністів. Збори підкреслювали також, що в партійній організації універси тету ще не ліквідована практика нерівномірного розподілу партій них доручень. Як правило, вка зував тов. Данилевич, комуністів, які формально, бездушно став ляться до виконання партійних доручень, чомусь не притягають до суворої відповідальності, а просто значна частина роботи, яку повинні виконувати вони, пе рекладається на товаришів, що вже мають по 5 — 6, а то й по… вісім доручень. Партійні збори ухвалили, щоб новий склад парт кому вжив необхідних заходів, спрямованих на підвищення ак тивності – кожного комуніста. Керівній ролі комуністів в ро боті громадських організацій були присвячені виступи тт. Галузи, Білика, Ш корбатова. Хоч у ціло му керівництво комсомольською організацією поліпшилось, проте вирішальних успіхів на цій ділян ці ще не досягнуто. Відомо, що останнього часу помітно погір шала комсомольська робота на біологічному факультеті. Причи ни зводились в основному до то го, що партбюро біофаку і перш за все його колишній секретар т. Манаков формально постави лись до керівництва комсомоль ською організацією. Члени парт бюро’ біофаку мало подавали до помоги комсомольському бюро і якщо відвідували його засідан ня, то переважно відмовчувалися на них, обмежуючись роллю сто ронніх спостерігачів. Така дивна позиція не відповідає керівній ро лі комуністів. Комуністи біофаку не завжди підтримували і спря мовували жваву ініціативу комсо мольців. Таке саме обвинувачен ня було висунуто й проти кому ністів філфаку. Пропозиція тов. Галузи, щоб усі члени парткому керували від повідними секторами комітету комсомолу, мала на меті зробити більш конкретним і ефективним керівництво комсомольською ор ганізацією з боку комуністів. Від того, як партійна організа ція в цілому і кожний комуніст зокрема виконує свою роль ви хователя колективу, у значній мі рі залежить успіх ідейно-педаго гічної роботи. Ось чому збори приділили цьому питанню значну увагу. У виступах тт. Терещенка, Ш корбатова відзначалось, що ке рівництво політико-виховною ро ботою з боку партійного коміте ту відповідає завданням, постав леним партією. Хороше провади лись теоретичні семінари. Біль шість агітаторів стали справді ду шею свого колективу. Добре по працювали наші пропагандисти на заводі імені Малишева, ро бітники якого з вдячністю гово рять про сумлінну роботу тт. Не- мирової, Глущенко, Черномаза та інших. Разом з тим не можна забувати й про недоліки, які ще є. Політи- ко-виховна робота — робота, яка не терпить формалізму. А тим-і часом факти свідчать, що форма-1 лізм тут ще не ліквідовано оста точно. Тематика політзанять, яку планує партійний комітет, далеко і не завжди охоплює найважливіші J питання життя нашої Батьківщи-т ни і партії. Приклади, що їх наво див у своєму виступі комунісг Солодовник, свідчать саме про відсутність гнучкості в організа ції політико-виховної роботи, в плануванні тематики. Комуністи університету повинні керуватися лозунгом партії: тісніше зв ’ язу ватися з студентами, з трудящи ми масами, вести з ними заду шевні бесіди. Комуніст Хрупін звернув увагу зборів на необхідність істотного поліпшення антирелігійної про паганди на основі поширення в масах науково-атеїстичних знань. Комуністи добре розуміють, що успіх ідейно-політичної роботи у значній мірі залежить від рівня учбової і наукової роботи. Полі- тико-виховна робота — не само ціль, а засіб для розв ’ язані.ія, для кращого вирішення завдань, що стоять перед колективом. Звітний рік пройшов під зна ком перебудови вищої школи, на ближення її до практики комуні стичного будівництва. Наскільки велику увагу комуністи універси тету приділили цьому надзвичай но важливому питанню, свідчить та серйозна критика, якій підда ли збори кафедру педагогіки, що не зуміла бути на висоті завдань. Комуністи кафедри не вияви ли принциповості* в ліквідації іс нуючих недоліків. Збори вимага ли зміцнення цієї кафедри висо кокваліфікованими кадрами. Про! недоліки в справі підготовки кад-І рів молодих спеціалістів в універ-І ситеті говорили з високої трибуни т.т. Буланкін і Ковальов. А ось твердження комуніста Захарченка про те, що партком мало приділяв уваги геологічному факультетові в справі налагоджен ня наукової і учбової роботи, не зовсім справедливе. Вірніше ін ше. Комуністи-геологи мало пік лувались про майбутнє свого фа культету. Тут майже нічого не робилось для укладання догово рів з госпдоговірної тематики, а це зараз, як правильно відзначив комуніст Буланкін, найпевніший шлях для придбання нового об ладнання, розширення штатів, визначення певного наукового напрямку факультету, напрямку, пов ’ язаного з практикою будівни цтва. Вчені геологічного факуль тету повинні наблизити тематику своїх праць до потреб практики. Слушним було зауваження ко муніста т. Терещенка щодо не систематичної роботи членів пар тійного комітету з відповідними секторами на факультетах. Так, т. Протопопов, який від парт кому керував учбовою роботою, протягом року не провів жодної наради з відповідальними за учбо ву роботу на факультетах, тому вчасно не були помічені деякі не доліки, не пропагувався кращий досвід. Партійні збори в затвердженій резолюції намітили шляхи даль шого розгортання партійної ро боти в університеті, спрямованої на виконання важливих завдань, поставлених партією перед колек тивами вищих учбових закладів країни. Партійні збори запропо нували новому складові партко му врахувати всі виявлені на зборах недоліки і в короткі стро ки ліквідувати їх. З 1935 року пра цює в університеті старший викладач геологічного фа культету Корній Григорович Ш ан- диба. Скромна, чуйна, працьовита люди на. Всі свої знан ня віддає він мо лоді. На фото: К. Г. Ш андиба прова дить заняття з студентами четвер того курсу геоло гічного факульте ту. Біля мікроско па студентка В. Сонечкіна. За закликом комсомолу Кожний комсомолець третьо курсник факультету, що готує пе дагогів, повинен працювати про тягом року піонерватажком в школі — так вирішила звітна комсомольська конференція, вирі шила правильно. Партія і уряд завжди приділяли і приділяють велику увагу вихованню підро стаючого – покоління. Особливо серйозно це питання стоїть сього дні — в період переходу до кому нізму. Численна організація ді тей — піонерська організація. Ко му ж, як не комсомольцям, допо могти партії виховувати дітей?! Є і другий бік цього питання: ми готуємося бути викладачами, і треба бути хорошими викладача ми, а для цього слід придбати якийсь досвід роботи в школі. В один із днів, після уроків до піонерів прийшла вожата. А разом з нею нові, захоплюючі справи. Саме так сталося в середній шко лі No 132, куди вожатими прийшли працювати С. Пальчук, В. Мазе па, М. Дугіна, Б. Андрієнко та інші. З першої ж зустрічі вони приступили до прямих своїх обов ’ язків — бути старшим това ришем для піонерів. У всіх дітей є улюблені герої Більшість з них знає і любить Ва силя Івановича Чапаєва. Ось ми в 4-му «Д». Вожата Маша Дугі на читає книги про Чапаєва. А в 7-му «б» — політінформа- ція. Піонери говорять про поїздку М. С. Хрущова до США. Вожата Світлана Пальчук щотижня про вадить з своїми піонерами такі заняття. Дуже хороше пройшла в цьому класі бесіда про героїв Брестської кріпості. Вона надов го схвилювала піонерів. Разом з вожатими школярі го тували збори загонів, присвячені великому всенародному святу — 42-м роковинам Жовтня. Розучу вали нові пісні, танці. А. БАННИКОВА. НА ТЕМИ КОМСОМОЛЬСЬКІ АДЖЕ МИ — КОМСОМОЛЬСЬКЕ ПЛЕМ ’ Я Нещодавно мені довелось по чути оповідання однієї людний, яка, ще будучи комсомольцем, брала участь у громадянській вій ні. Комсомольський батальйон од нієї з армій Західного фронту по винен був вибити ворога з однієї висоти. Декілька разів піднімався батальйон в атаку, але жорстокий вогонь притискував воїнів до зем лі. Тоді комсорг, улюбленець всьо го батальйону, піднявся і заспівав пісню тих днів — «Молода гвар дія». Один за одним піднімались комсомольці ’ за своїм комсоргом, за піснею, що звала вперед. В цьому бою, що закінчився пере могою, загинув молодий вожак. Про такі випадки, про таку заги бель, ми, комсомольці сьогодніш ніх днів, читали і чули багато, і пісні про -це співали. Але кожний раз, коли чуєш таку розповідь, вона хвилює тебе знов і знов. Ставити питання, чи є зараз та кі комсомольці і такі комсомоль ські вожаки, просто безглуздо. Про них, про тих самих, які живуть, працюють, вчаться і співають сьогодні, ми щодня читаємо в «Комсомольській правді». Про ге роїв бригад комуністичної праці вже складено вірші і співають пісні. А серед нас, студентів? Та чого далеко ходитиі Ось па нашо му ж факультеті, на фізматі, чи мало таких гарячих 4 завзятих — Толя Шарапов, Микола Шляхов, всіх не перелічиш. Про це думаєш, коли намагаєш ся проаналізувати комсомольські справи на першому нашому курсі. Вирішили ми поцікавитись ком сомольськими справами на курсі. Спитали про це в комсорга фізич ного відділення Зйнов ’ єва, як роз почало- бюро свою роботу. Він відповів, що на засіданні було вирішено виділити комсомольців для шефської роботи, посилити контроль за самостійною і ауди торною працею студентів, створи ти- естрадний оркестр тощо. Але всі ці заходи все ще не здійснено, в усякому разі не завершено. Ко ли ж буде це все зроблено? Погано і з учбовою роботою на курсі. Ще до сесії слід було б обов ’ язково поцікавитись, як пра цюють студенти, адже тривожні сигнали надходять: колоквіуми, хід лабораторних вже виявили тих, хто не працює систематично. Тут уже справа за комсоргами груп. Саме вони повинні знати кожного комсомольця групи, по винні знати, як хто навчається. А хвалитися їм поки що нічим. Комсорг 6 групи С. Тупицина на запитання про зроблене, нічого не могла відповісти. Не краще ста новище в групі, де комсоргом Су- хецький. Погана успішність і ни зька дисципліна на лекціях — пло ди їхньої діяльності. Комсорг групи В. Богдан на прохання розповісти про діяль ність групи, відповів, що намітили чимало хороших справ, але ще ні чого не зробили. Комсорги груп Шуляк, Романенко, Очакозський, Русовська теж по-справжньому за комсомольську роботу в своїх гру пах не взялись. Очевидно, час уже комсоргам і комсомольському бюро факульте ту по-справжньому зацікавитись справами на першому курсі і якось допомогти активістам-пер- шокурсникам, щоб потім, після першої сесії, не викликати їх на засідання факультетського бюро і не карати за зрив роботи. В. НЕКРАСОВ, наш власкор. БІЛЬШЕ МУЗИКИ СТУДЕНТАМ! Можна багато гово рити про достоїнства ми стецтва, про його нади- хаючу, цілеспрямовуючу силу і т. ін. Все це в більшій чи меншій мірі відомо. Я зараз буду говорити лише про одну з галузей мисте цтва — про музику і притому в дещо органі заційному плані. Скажіть мені, будь ласка, скільки в нас в університеті людей, що люблять слухати музи ку? — Дуже багато, — відповість кожний. А фізматівці, горді за свій факультет, почнуть го ворити про свій клуб аматорів музики, який, можливо, й не існує, але якби існував, то, поши рюючи свої функції, міг би стати музичним цент ром університету, з кож ним днем помножуючи свої ряди… Якби ж іс нував, товариші фізма тівці! Ось нещодавно ми, четвертокурсники радіо- факу, організували сум ної пам ’ яті вечір відпо чинку з третьокурсника ми хімічного факульте ту. Хотіли весело відпо чити, послухати легку музику. Але, як вияви лося, не зовсім і не зав жди підходить термін «легка» музика до джа зу. Не кажучи вже про самий вечір, не один я відчув тоді, що джаз швидко набридає. І разом з тим, який чудовий це був би ве чір, якби в одній з уні верситетських аудиторій ми прослухали 7 симфо нію Прокоф ’ єва або щось у такому ж плані! — Як можна! — ска жете ви. Хіба симфоніч ний оркестр прийде в університет? І уявіть собі, товари ші, що це цілком реаль на річ. Нас підштовху ють, так би мовити, «зверху». Просто чудо- во, якою увагою оточу ється в нашій країні молодь! Міська філар монія має намір домо витись зараз з керівни цтвом університету саме про концерти в аудито рії, про постійний зв ’ я зок між філармонією і університетом. Давайте ж зробимо так, щоб цей зв ’ язок не був фор мальністю! Подібні лекції та кон церти влаштували чи мало вузів Харкова і лише університет (?!) стоїть осторонь цих по чинань. О. ПАВЛЕНКО, наш кор. ,НАДАЄМО СЛОВО ФІЛОЛОГАМ За вивченням історії КПРС Перший курс філологічного фа культету, на який цього року бу ли прийняті лише виробничники, відзначається хорошою дисциплі ною, акуратним відвідуванням лекцій, семінарів. Як правило, на заняттях з історії КПРС стопро центне відвідування. Але актив ність студентів російського і ук раїнського відділення на семінар ських заняттях неоднакова: на російському відділенні семінари проходять жвавіше, цікавіше, ак тивніше. Студенти уважно слу хають виступи товаришів, роб лять доповнення, зауваження. Семінар, який провадився по праці В. І. Леніна «Що робити?» на першому курсі російського від ділення, можна віднести до вда лих. При обговоренні одного ли ше питання «В. І. Ленін про зна чення революційної теорії» висту пило шість чоловік. На семіна рах добре себе виявляє партійна група російського відділення, сту денти Михильов, Селін, Волков. Особливою активністю також від значаються студенти Здвізова, Роженко, Власова, Падалко. Трохи інакше проходять занят тя на українському відділенні. Тут переважна більшість студен тів також сумлінно ставиться до предмета, про що свідчить, на приклад, наявність у всіх студен тів конспектів першоджерел. І тут можна відзначити хороші висту пи студентів Бондаренко, Брай- ловського, Новикової, Сімейко. Втім, одна з причин недостатньої активності студентів українського відділення полягає в то му, що в процесі робо ти над першоджере лами не всі студенти вміло від бирають матеріал, необхідний для висвітлення питань з теми семі нару. Щоб подолати цю труд ність, необхідна поглиблена са мостійна робота над літературою. Оволодіти марксистсько – ленін ською теорією, що дає ключ до розв ’ язання питань комуністично- ю будівництва, — найважливіше завдання, яке стоїть перед кож ним студентом. Н. ТЕРЕЩЕНКО, викладач історії КПРС. ТВОЇ ТОВАРИШІ Наша Зіна Вірний товариш і друг наша Зіна Паранич, сту дентка II курсу філоло гічного факультету. І хо ча багато у неї обов ’ яз ків громадських, Зіна знаходить час не лише для того, щоб хороше навчатись, але й для то го, щоб допомогти то варишеві. її все цікавить — і наступний конкурс ху дожньої самодіяльності, і комсомольські справи на курсі, і доля това риша, якого спіткало лихо. Хороша дівчина наша Зіна. Газети — дзеркало колективу Уже два місяці я — студент. Для нас, першокурсників, це був напружений час, — адже, крім ■навчання в буквальному розумін ні, нам ще доводилося учитись жити студентським життям. Що до мене особисто. — признаюсь, я ще не знаю добре всіх своїх спів- ■курсників, — адже їх понад 50. але багатьох узнав і під час ви їзду на збирання картоплі, і під час роботи на стадіоні «Піонер». Отже, студентське життя зави дувало. З перших днів я помітив, що на курсі багато і гаряче спс- речаються. Прислухався і зрозу мів, що користі від таких супере чок не буде: кожен хоче, щоб слу хали тільки його, а сам нікого ■слухати не хоче. Так і далі пішло. 1 на перших комсомольських збо рах так само, було: гармидер, галас. Вирішили — треба створити курсову стінгазету. Якщо на курсі багато різних думок, нехай усі знайомляться з ними через газе ту — і висловляться всі, і галасу не буде. Але тільки назву майбутньої -газети обговорювали кілька годин і врешті, накричавшись, доручили обраній редколегії придумати назву. Через два дні після цього, з’явилася назва газети ■ — «Голос філолога», і знов усі галасують, а заміток ніхто й не пише. — Чому б не звернутися за до свідом до інших курсів? — поду малось мені. 1 вирішив я пройти ло аудиторіях, почитати інші стін нівки філологів. Але, на моє зди вування, я побачив лише чотири ■стіннівки: «Ентузіаст» ( першого російського), «Наш кореспондент» {другого російського), «Майбут ній учитель» (другого українсько го), «Світлий шлях» (третього українського). І все. Інші курси, особливо старші, мабуть, про свої справи розповісти не ба жають. А ці газети взагалі хороші. •Особливо сподобалась стаття «В добрый путь» («Наш кореспон дент»), в якій ясно виражені завдання, що їх ставить перед собою газета. Хороша газета «Світлий шлях». Відчувається, що п ’ ять чоловік, які складають її, добре знають, про що хоче читати їх дружний курсовий колектив. Розповідають про друзів, про роботу. Вмістили вірші: Але найкращою за змістом я визнав стіннівку «Ентузіаст» і то ді зрозумів, що «не святі горщи ки ліплять». Якщо першокурсники російського змогли зробити ціка ву стіннівку, то хіба цього не зро бити нам, першокурсникам укра їнського відділення? Отже, давайте, товариші одно курсники, краще придивлятись і вислуховувати один одного, щоб створити колектив. В. БОГДАНОВ. ПРОБАЧТЕ. ДРУЗІ, Я ВАС НЕ РОЗУМІЮ Всі на філологічному факуль теті знають, що доцент Олександр Григорович Розенберг — викла дач дуже високої кваліфікації. Я теж чув про це і дуже хотів по бувати на його лекціях. Він при страсно любить свій предмеї, курс зарубіжної літератури, пре красно його знає, чудово читає. Про це розповідають і студенги- старшокурсники, і сьогоднішні мо лоді викладачі філфаку, колишні його вихованці. І ось, в одну з серед, коли в мене була вільна «пара», я при йшов на іретій курс російського відділення, щоб послухати О. Г. Розенберга. Дзвоник. До аудито рії входить викладач і відразу ж починається лекція про німецький романтизм. Деякі студенти уважно слуха ли, головне записували. Я слу хав, мені здавалось, що не слу хати не можна: так цікаво чита лась лекція. Однак незабаром помітив, що мій друг Вітя Свир- ський, який сидів поруч, читає якусь книгу. Тоді я озирнувся і побачив: ні, не всі уважно слу хають чудову лекцію. Дехто роз мовляє, дехто читає Достоєвсько- го, а наприклад, Мініна, яка бу ла присутня на першій годині лекції, кудись зникла на другій. Нехай мені пробачать студенти- третьокурсники, але я не розу- мію, як, по-перше, студент філо лог може неуважцо слухати таку цікаву лекцію і, по-друге, хто дав взагалі право порушувати трудо ву дисципліну? Нікос ЦАНГАС, студент другого курсу філфаку. ■ ПРО ДРУЖБУ НАШУ СТУДЕНТСЬКУ Про колектив, про дружбу най частіше заходить розмова на ком сомольських зборах. І це не ви падково — : ЖИТИ в дружному КО- лєктиві — це велика радість і за доволення для його члена, від •цього більше користі суспільству. Адже говорять, колектив — це велика сила. Як народжується така дружба? Візьмемо, наприклад, II росій ський. Ще з першого курсу у деяких студентів виявилися одна кові мрії, прагнення, співзвучні характери, народилася дружба, яка в деяких випадках перерос ла в щире кохання. На курсі з ’ я вилося два подружжя — Ладу- ницьких і Завадських. Так, ко лектив другого російського друж ний у виконанні громадських і комсомольських доручень, але монолітної курсової дружби тут ще немає. Проте комсорг курсу Л. Лемешева говорить: «У нас є всі можливості для такої друж би, і я впевнена, шо вона неза баром буде, адже ми тільки роз починаємо II курс». Втім, навіть випробувана ро ками дружба не завжди може проявлятись. Наприклад, є в нас на факультеті застрільник самооб слуговування — IV український. Стало традицією на ньому — що не запланували б студенти, зав жди виконають. Але трапилося ж так, що лишили вони свого това риша без підтримки. Довго хво ріє їхня товаришка Е. Пузик. Але провідати подругу ніхто й не подумав. Правда, кінець кінцем провідали, але після неодно разового нагадування комсор га. Хворій Еллі самій довелося добиватися місця в гуртожитку. Причина такого випадку — в то му, що дружба тут існує лише між окремими групками: між ти ми, хто живе в одному гуртожит ку, дружить восьмеро з «гальор ки» і т. ін. Недоліком є те, що їхня особиста дружба ніяк не проб ’ є шкаралупу гуртківщини й не перетвориться у велику, міцну курсову дружбу. Л. НАЗАРЕНКО. З ОЛІВЦЯМИ І БЛОКНОТАМИ Факультет і гуртожиток рівно о 8-й Ми підходимо до широких две рей філфаку в той час, коли го динникова стрілка повільно на ближається до восьми. Починаєть ся звичайний трудовий день факультету. До своїх аудиторій стікаються студенти. Дзвоник. Студенти швидше заповнюють приміщення — як не як, уже час зайняти місця. На IV і II кур сах українського відділення на вчається 100 чоловік, а ми нара хували понад 20 осіб, які спіз нилися до початку занять, поспішаю чи до лекції. Але й поспі шають не всі: у вільній аудито рії ми зустрілися з двома дівча тами, які спокійнісінько їли яб лука і читали щось цікаве. Вони виявилися на диво соромливими, ці втікачки: всіляко ухилялися від знайомства, і, врешті, не ба жаючи назвати прізвищ, накива ли п ’ ятами. Ми вирішили, що з них цього досить, і почали пере віряти по групових журналах відвідування лекцій. На II курсі українського від ділення на нас чекало приємне розчарування: всі 50 студентів були присутніми на лекції. 100- процентне відвідування — дуже добре! Але ще краще було б, як би пропусків зовсім не було, ад же, судячи по журналу, їх було таки чималенько. На IV курсі справи були не такі гарні. З двох груп там були відсутні з традиційних в таких випадках «невідомих» причин сім чоловік. Тут же ми зустрілися з студентками Мазепою і Гайдама кою, які запізнилися не більш, як на півлекції. В розмову несподі вано втрутилася староста, яка з великим апломбом намагалася заперечувати факт їхнього запіз нення. Поважаючи її патріотизм, мусимо, однак, сказати: товариш ко Бормотенко, не робіть своїм недбайливим студентам «ведме жих послуг», пам ’ ятайте про те, що зараз питання про відвідуван- ня лекцій студентами стоїть ду же гостро. * * * Третьокурсниця Тамара Мініна люб ’ язно погодилася ознайомити нас з усім, що нас цікавить у гур тожитку. Нас цікавило два питан ня: побут і відвідування лекцій. У гуртожитку вже другий день немає води. Тому бруд і пил у коридорі могли при бажанні спри йматися як явища нетипові. Кім нати 3, 7, 11 вразили нас своєю чистотою і охайністю, а кімнати 4, 19, 2 — безладдям та брудом. Інші кімнати являли щось середнє… …Ось мешканці 16 і 27 кімнат модернізували свої абажури прив ’ язавши до лампочок плаття чи щось інше, що саме — ми не розібрали. У гуртожитку ми зустрічались і розмовляли з студентами у яких були поважні причини, щоб не йти на лекції, а в кого таких причин не було, то не було й лек цій. Своєю витримкою, «культу рою» і відвертістю нас вразив ли ше студент третього курсу росій ського відділу Томко, який на запитання, чому він не на лек ціях, відповів виключно лаконіч но і виключно грубо: «чухніть!». У всіх на виду «Але поруч з іншими позитив ними рисами, — читаємо ми в стінній газеті філологічного # фа культету, — в роботі комсомоль ської організації факультету було багато істотних недоліків». І ви никає думка — було чи є? Дійс но, не минуло й кількох хви лин після нашого приходу на фа культет. як ми зустрілись з ци ми недоліками. Вони, так би мо- вити, лежали на поверхні факуль тетського життя. Ось підходимо до «Бюлетеня СНТ». Довго сперечаємося біля нього, бо ніяк не можемо встано вити день і рік виходу в світ цьо го, безсумнівно, «історичного до кументу». Врешті, натрапляємо на такі слова: «В цьому році ми нає сто років з дня народження швейцарського лінгвіста Фердінан- да де Сосюра (1857 — 1913 рр.). Отже, вияснилось, що «Бюле тень студентського наукового то вариства» висить тут з 1957 року. йдемо далі. Не бачимо ніякого відображення спортивного життя факультету («було чи є воно?») , і • — ганьба — нікого на факуль тетській Дошці Пошани. І, ма буть, не тому пуста Дошка, що немає гідних людей. Пропонуємо: комсомольці факультету, повісьте поруч з Дошкою Пошани поки що фотокартку людини, яка від повідає за її оформлення. Бюро за роботою При нас було вивішено «Блис кавку», що справедливо плямува ла ганьбою студентів II україн ського, які залишили після себе брудну аудиторію. Так, не без ка зусів поки що проходить самооб слуговування в корпусі філологів! …Сидимо на засіданні комсо мольського бюро. Перше питання було для нас дуже близьким • — звіт наших колег — кореспондег тів-філологів. Коли перейшли до обговоренн наступного питання, то перед н<: ми вималювалася досить непри ваблива картина. На факультеті не велося ніякої спортивної і оборонно – масової роботи. Спра ва доходила до того, що обрані на керівні посади люди взнавали про своє обрання – через 3 — 4 мі сяці. Не ведеться ніякої доку ментації з цих видів роботи. За мість членських квитків ДТСААФ є квитки ТСОавіахіму видання 1937 року. Не дивно, що їх ніхто не бажає одержувати. Для зрушення роботи обрали дві комісії, але, на жаль, нам здавалося, що присутні, за неве ликими винятками, не дуже тур буються про справжнє поліпшен ня роботи. Бажаємо філологам, щоб наші здогадки не підтверди лись. Рейдова бригада у складі: С. СТРЕЛЬЧЕНКО, Н. СЕ РЕБРОВА, Г. БУРЛЮК, Д. СТОЛЯРОВА, А. ДА- РАГАН, В. НЕКРАСОВ. ,НАЗУСТРІЧ ДЕКАДІ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ І МИСТЕЦТВА В МОСКВІ Ентузіасти на роздоріжжі Мабуть, мало хто знає, що на першому курсі філфаку створено драматичний гурток. Правда, учасників поки що мало, але ті, що прийшли, дуже люблять ми стецтво, прагнуть глибоко пізнати і зрозуміти його. Все це добре. І все ж на одному оптимізмі дов го не протримаєшся. Ось тут і виникає відоме «АЛЕ»… Нема керівника. І хоч гуртківці не впадають у розпач, намітили поставити «Ювілей» А. П. Цехова і хоча репетиції йдуть, але до хо роших результатів ще далеко. Кожний жест героя, кожну інто націю обговорюємо колективно і ■е завжди в цих творчих спере чаннях народжуються істини. А де дістати костюми, як на класти грим, яким повинне бути музичне оформлення? — всі ЦІ ■итання ще не розв ’ язано. Є у нас така студентка Олена Давидюк. До університету вона вчилась у студії при драматично му театрі в Севастополі. Але ке рівником вона бути не може, бо же має спеціальної підготовки та * сама хоче грати. Дивно, але й досі ніякої допо моги від комсомольської органі зації ми не одержали. В універ ситеті драмгуртка здається нема, і створити його можна са ме на базі філологічного. Взагалі ми, першокурсники, були дуже здивовані, коли взнали, що жа нашому філологічному факуль теті драмгуртка нема. Чому? Невже це нецікаво майбутнім фі лологам? Невже їх треба переко- жувати в тому, що участь у драм гуртку допоможе їм краще ознайомитись з окремими твора ми, і головне — дуже придасть ся в майбутній роботі вчителя; а між тим, старшокурсники все ше ие підтримують нас, хоча гро існування гуртка знають. Драма тичний гурток повинен бути на нашому факультеті. Він має всі права не лише на існування, а й на всіляку підтримку — це ж ці кава, корисна, творча справа. І. РОЖЕНКО. студент першого курсу філфаку. Яні справи в танцюристів? Танцювальним колек тивом університету ке рує Я. О. Додін. Він хо роше знає свою справу, розумів завдання колек тиву, має почуття відпо відальності за доручену справу. І ось розмова з старостою гуртка Є. Ба-, діяном. — Як у вас взагалі справи? — питаю я. — Записалось багато, майже 50 чоловік, а від відують 20 — 25. Почали готувати цікавий танок «Студентська мазурка», але через недостатню кількість ‘ людей робота гальмується. До декади готуємо масовий україн ський танок, а маси не має, бс. відвідують гуо- ток за принципом: сього дні ти, а завтра я. — А профком допо магає? — Та ось дали 50 ти сяч на костюми, витра тили 32 тисячі, з них 8 — на два баяни і акордеон •Не можемо ніде дістати дещо. з костюмів, гроші є, а купити не можна, профком гроші дав і більш нічим не цікавить ся, а самі не встигаємо. Зараз трохи більше, ніж раніш, допомагає на и комітет комсомолу, бо зараз маємо ми там свого представника Ан желу Лапіну. Я глянув на годин ник — 8,30, а заняття ще не розпочались. — Чого ж це ви так? — питаю. До нас підходить тов. Додін: — Розумієте, за няття закінчуються на деяких факультетах о 8.15. — • Будь ласка, — звер таюсь до керівника гурт ка, — скажіть декілька слів про своїх учнів — Ну, що ж сказати? Розпочну з того, що. де які найактивніші учас ники вже закінчили уні верситет і пішли з ко лективу, а нові кадри майже не надходять, або вступають новачки, з якими все треба розпо чинати спочатку. Взага лі колектив хороший, бажає працювати і пра цюватиме. Крім нових танців, ми поновлюємо старі — молдавський і угорський. Доводиться багато виступати. Ось і все. 1 стало чо мусь мені сумно. І хоча вірив я, що наші танцю ристи завоюють успіх, але віра ця була якась непевна. Може тому, що, як і раніш, в університгті особливої уваги розвит кові самодіяльності не приділяють, до потреб учасників гуртків не прислухаються, усувати дрібні труднощі, які за важають роботі, не до помагають? О. ВИНОГРАДСЬКИЙ. Як ми готували вечір Програма художньої частини цього разу була невеликою — 8 номерів. Якщо говорити мате матичною мовою, кількість ця — мала частка високого порядку. Але суворо обвинувачувати нас. другокурсників-математиків, за і це не можна, бо це буде неспра ведливо. Справа в тому, що дехто вва жає, що їх обов язково слід про сити взяти участь у підготовці ве чора. Були й такі, що багато го ворили, шуміли, створювали ви димість дій, але… нічого не ро били. Спочатку я думала не нази вати їхніх прізвищ, але зараз ви рішила — це потрібно. Нехай їм стане соромно. Це — Лера Хри стенко. Валя Бражник, Саша Ухань. Ми, зрозуміло, обійшли« і без них, більше витрачати ча> на умовляння не будемо. Були й інші труднощі. Піанінс є лише у 52-й аудиторії, а вона майже весь час зайнята. Намага лись проникнути до радіофізиків, але… не пустили. . І все ж вечір багатьом сподо бався. Погано тільки, що відразу після концерту розпочались танці, я не проти танців, але весь вечір танцювати — нудно, потрібні були гри, вікторини. І ось я звертаюсь до вас, товариші фізматівці, давайте будемо активнішими на наших вечорах! Д. СТОЛЯРОВА, студентка другого курсу механічного відділення. НАША САМОДІЯЛЬНІСТЬ На третьому курсі фізмату є, як відомо, декілька відділень — фізичне, астрономічне, матема тичне, механічне, ядерне, а просто кажучи — фізики і математики. Фізика і математика. Це не лише формули і розрахунки. Це ще й відпочинок, інтерес до ми стецтва, і глибоке розуміння кра си, і щастя життя, і всього, що визначається одним — культмасо вою роботою. На фізматі багато, дуже бага то здібних, талановитих студен тів. Фізмат пишається співаками і танцюристами, поетами і дра матургами. Головне завдання ак тивістів культмасової роботи — виявити ці таланти, виявити із знанням справи, тобто потрібна хороша організація. Ось з ’ явились хороші організа тори, такі, як Петро Самохвалов з II групи, і створили на фа культеті танцювальний ■ гурток, причому гурток, який допомагає, якщо потрібно, і хімікам (висту пали для шебелинців), і філоло гам (побували з концертом у Ку- рязькій колонії). Ми вже не го воримо про концерти у підшеф ному колгоспі, на агітпунктах. І все це організували самі сту денти – ентузіасти: Татаринова, Шинкаренко, Шустик, Варик, Бо сій, Кенігсберг. Були у них труд нощі? Були. І вони вміли їх пе реборювати. І хоча з приміщен ням важко, і хоча комсомольське бюро фізмату якось не дуже ці кавиться колективом, вони про довжують працювати. В їхиіі програмі танці народів СрСР країн народної, демократії, сольн номери, комічні танці. Нову про граму готує організований фізи ками квартет. Активну участь у самодіяльно сті беруть механіки і математи ки. Тут є свої активісти — Лебідь Ткаченко, Айзенберг, Грайченко але все ж найбільша частина ро боти припадає на фізиків. Культ- сектори комсомольських бюро фі зиків і математиків якось повин ні домовитись і працювати у більш тісному контакті. А от з хоровим гуртком у нас погано. Мало беруть участі в ньому студенти. Значить, не зу міли залучити, зацікавити. А на кази з ’ явитись на заняття хору викликають лише іронічні посміш ки. Жодний колектив, який кори стується успіхом у студентів, не буде вдаватись до таких заходів, які лише підривають авторитет гуртка. Було б хороше, якби можна бу ло налагодити постійний обмін досвідом культмасової роботи між курсами, факультетами і на віть інститутами, бо культмасова робота поки що відстає. В. ТЕРЕНТЬЄВ, студент третього курсу фізмату. НЕПРИЄМНО ПОЗНАЙОМИТИСЬ ОГОЛОШЕННЯ Прошу через вашу газету по відомити, що з усіх питань, які стосуються компетенції зам. де кана, зам. секретаря партбюро, зам. голови методкомісії, а та кож з питань розподілу аудито рій та розкладу занять на істфаці звертатися до тов. Коломійця. З привітом колишній зам. з усіх питань, теперішній ас пірант Б. К. МИ ГАЛ Б. (З стіннівки партзборів істфаку). Кулак — оце аргумент! ф Е Й л Е Т О н До класу увійшов новий учи тель історії. Діти мовчки встали, щоб привітатись, і з цікавістю розглядали його — суворий чи ні. — Чого роти пороззявляли, лю дини не бачили, чи що?* Сідайте, шибеники, • — ласкаво звернувся до них новий вихователь. Діти сіли, виконавши, таким чином, першу частину наказу. Виконати другу — закрити ро ти — вони ніяк не могли від подиву і переляку. Новий учитель продовжував «виховну» бесіду, обіцяючи по вивертати порушникам дисцип ліни руки й ноги і всіх без ви нятку викидати на кладовище. В класі було тихо і навіть на півтемно, лише університет ський значок соромливо вибли скував поряд з комсомоль ським на піджаку учителя. Другого дня багато дітей з цього класу до школи не при йшли. МаТері їхні розповідали що всю ніч малюків переслідува ли кошмари, а вранці навіть тем пература піднялась. Ще б пак! — Де це було, питаєте ви? І а ще ніде, але незабаром буде. Ось тільки-но закінчить історичний факультет третьокурсник Віктор Мищенко, одержить призначенні: до школи, те ” , ось ця вище наве дена сценка і відбудеться. Бо са ме така лексика у студента істо рика Мищенка і оволодівати ін шою він не бажає, хоч товариш! наполегливо пропонують. Він на віть ображається: за що напа даєте? Що зробив? І, справді, ну, що такого жах ливого зробив?! Ну, назвав спів курсника дурнем, ну, загрожував побити, ну, сміявся з товаришів, ну, не вважав для себе за обов’ язкове підвищувати свій ідейно- політичний рівень. Ну, то що? — Вам яке діло? Ви мені не указ! — В. Мищенка навіть обу рює увага товаришів до його пер сони. А ми вважаємо, що ображатись і обурюватись Мищенку вже часу нема. Час за розум братися. Бо важко повірити, щоб такому, яким він є зараз, довірили вихо вувати дітей і взагалі нагородили високим званням радянського історика. Т. БОЙКО. В душевой общежитья физмата Каждый день полыхают дебаты. Но вода холодна тем не менее: Все кабины такой вот скульптурою заняты, Сообщаем о сем коменданту С «теплотой и почтен ием». Мал. В. Зеніна. Текст О. Виноградського. |О. С. ФІнклер| Після тяжкої хвороби 6-го ли стопада 1959 р. померла Ольга Соломонівна Фінклер, кандидат г історичних наук, доцент кафедри- ‘ ’ історії КПРС нашого універси тету. Протягом п ’ ятнадцяти рокі» працюючи на кафедрі, вона від- ч давала всі свої сили і знання бла городній справі виховання сту дентства в комуністичному дусі. Без відриву від виробництва вона захистила кандидатську дисерта- , цію, опублікувала ряд наукових; праць. Комуніст О. Сг Фінклер завжди, була скромним, чуйним товари- – шем, сумлінним педагогом, такою- ” вона назавжди залишиться в на шій пам ’ яті. ГРУПА ТОВАРИШІВ. КОЛИ В НАС БУДЕ СПОРТЗАЛ? У нас, студентів ХДУ, є спорт зал. Але він уже давно не задо вольняє наших вимог. Він, по- перше, вже не вміщує всіх ба жаючих займатись спортом. Сек ції не мають можливості нормаль но працювати в ньому. В залі, наприклад, для секції волейболу невистачає часу для тренувань навіть перших команд. Фізико-математичний факуль тет — найчисленніший в універ ситеті. Комсомольці вирішили: своїми силами закінчити споруд ження спортзалу. Працювали ба гато, сил доклали чимало, Але, як з ’ ясувалось, до кінця добратись не вдалось. Для цього необхідно добудувати центральну частину нової будови університету, але за проектом споруджувати її будуть- в останню чергу. Коли це буде, коли настане ця остання черга — важко сказати, бо до цієї «остан ньої» праці багатенько, а кошти, майже витрачені. Ми орендуємо стадіони і зали. Скільки на це витрачається кош тів! За ці гроші вже давно мож на було б завершити нову будо ву спортзалу. Час уже комітету* сомсомолу серйозно зайнятись цим питанням. Л. ЛАЗАРЕНКО. Комітет ДТСААФ фізмату провів зі- студентами фізма ту стрибки з виш ки з парашутом. Активну участь взяли студенти других і третіх курсів математи ків, особливо дів чата. Всього зроб лено 56 стрибків. На фото: в мо мент стрибка. Фото І, Аксельрода, РЕП ’ ЯШКИ Є серед нас такі товариші, що листуються лише з допомогою телеграфа, а в командировки їздять тільки на літакові. Воно и зрозуміло: ‘у вік атомної енергії… Літають, а потім пишуть проректорові: «Прошу Вашого розпорядження про оплату моєї командировки літаком від Москви до Харкова в ОБИДВА КІНЦІ». * * * Із рапорта на ім ’ я ректора: «Нами проведена велика робота. Проте у вересні Місяць не фотографувався, з огляду на його (?!) хворобу». Зам. редактора В. МОСЕНЦЕВ. Адреса редакції: Університетська вул., 16. Тел. 2-72-01. дод. 64.Друк. Вид-ва ХДУ. БЦ 12795. Зам. 1990.