43 — 44 (1033 — 1034) і Субота, 11 червня 1960 року. І Ціна 20 коп. ТРИ КОЛЬОРИ ЕКРАНА |_| а четвертому курсі гео- * * графічного факультету’ давно закінчилась сесія. Су хі цифри екрана складання екзаменів говорять багато. На екрані три кольори: червоний — «відмінно», зе лений — «добре», жовтий — «задовільно». І жодної тем ної плями! Підійдеш до ек рана — і око пестить тепло червоного кольору: адже із 79 чоловік 12 склали всі ек замени на «відмінно». Особливо добре складала група фізгеографів. Навіть з такого складного предме та, як історія географії,, курс одержав 23 п ’ ятірки. За словами екзаменатора В. Л. Віленкіна, за всю його багаторічну практику це .перший випадок, коли вся група так сумлінно підготу валася до екзамену. З ’ явилось у нас . багато нових відмін ників: Гаврик, Лембрико- ва, Устименко, Бурцева, Полтавченко, Некое та ін ші. Наші відмінники Сне- гур і Шумакова не тіль ки добре вчаться, але й ве дуть велику роботу на фа культеті, беруть участь у на укових гуртках. Студенти Фукс, Волгіна, Войнарович та інші одержали лише по одній четвірці. Жовтий ко лір на екрані ледь помітний. Взагалі в цьому семестрі відчувається значно більша підготовленість студентів. Мені здається, що в цьому немалу роль відіграв групо вий метод підготовки до ек заменів, бо краще склали екзамени саме ті студенти, які працювали групами, ви користовуючи не тільки кон спекти, а й додаткову літе ратуру. Вся ця підготовка відби- лась в оцінках, у кольорах екрана, але це ж лише схе ма, а за схемою — людські душі, характери, цілий ко лектив дружний, згуртова ний. Тому не тільки сумлінна підготовка, а й велика сту дентська дружба допомогла колективові четвертого кур су добитися таких резуль татів у цю важку сесію. Ми, як і всі комсомольсь кі групи, беремо участь у змаганні за першість. Ус пішно складена сесія про сунула наш курс у цьому змаганні вперед. І ми всі сподіваємось, що завоює мо одне з перших місць. Це не буде випадковістю, а ви знанням праці колективу протягом чотирьох років. А. МИРОНОВА, студентка четвертого курсу географічного факультету. Йде екзамен. Питання склад ні. Є над чим подумати! Фотоетюд Г. Сухотіна. Історія сумна і повчальна Так, екзамен ^-аналітичної геометрії не приніс нашій групі радості. Переважна більшість сту дентів виявила дуже і дуже низькі знання. В чому справа? А в тому, що нема ще в нас справжнього ко лективу, де кожний уважно ставиться до това риша. Адже екзамен довів, що частина студентів погано готувалась. А де ж були інші, чому не допомогли, чому суворо не вимагали від співкурс- ників працювати систематично? Кожен у груп; живе якось сам по собі. І в цьому я, комсорг, вбачаю свою велику провину і причину поганих результатів на екзамені. Є і ще одна причина. Дехто з студентів з неві домих причин легковажно поставився до екзамену, до підготовки. І ось — вісім двійок. А три студенти навіть не наважились прийти складати. Причому особ ливо прикро, що до числа тих, хто одержав двій ки, потрапили кращі, як нам здавалося, студен ти групи — Ізральсон, Мац, Ніхто цього не че кав. І це підтверджує правильність- висновку: ми погано знаємо один одного, ми готувалися до екзамену несерйозно. Адже і Ізральсон, і Мац, і інші, хто одержав трійки і навіть двійки, могли б навчатися не гірше від Баркова, Борзенкова, Мінаєва, Білоуса, які склали аналітичну геомет рію на «відмінно» і «добре». Ігначков, Фурсова, Михайлюк та і сам-я, нам просто соромно у ві чі товаришам і викладачам дивитись. У прямому значенні студентського виразу, ми «завалили» екзамен, причому з власної вини. Виїхали, як-то кажуть, на трійках. А трійка — що це за оцін ка для студента, який любить свій предмет і хо че серйозно навчатися. Нам залишилось скласти ще три предмети у цю сесію. Гадаємо, що прикра поразка багато чому навчить. Тепер будемо до максимуму вико ристовувати виділений на -підготовку час, ста ранно допомагатимемо один одному у ці перед екзаменаційні дні, щоб сумна історія не повтори лася. М. ЗЕЛЬЄВ, комсорг групи МВ-І. Екзамен з історіографії Найраніше на істфаці розпо чали сесію четвертокурсники. 29 травня вони складали один з найважливіших .екзаменів у цю сесію — історіографію. Історіографію нової історії на «відмінно» склали Мамалуй, Сн- ротенко; добрі оцінки одержали Білоусова, Дмитріева: «задовіль но» — Романова, Козинець. Студенти Гребенюк, Кобзар, Се- лезньова, Скакун склали на «від мінно» історіографію стародавньо го світу. Із семи чоловік, що складали історіографію середніх віків, троє одержали «відмінно», двоє — «добре», останні — «задовільно». Четвертокурсники Гриднев, Жи галова та інші глибоко засвоїли курс історіографії СРСР. А їхні співкурсники Чумаковський, Ге расименко, Яценко виявили на екзамені серйозні і міцні знання з. історіографії України. В. МАКОГОНОВ. У групі Р-23 Другий курс радіофаку закінчує вивчення загальної фізики, складає останній ек замен. Першою його скла дала група Р-23. До екзамену підготува лись студенти хороше. Про це свідчать результати. Де в ’ ять чоловік одержали «від мінно». Як завжди, глибокі і міцні знання виявили Толя Стрєльченко, Слава Скурлов, Борис Заяць, Сла ва Мовчан та- інші. 10 студентів одержали «доб ре». П ’ ять — «задовільно». В. ЩЕРБАК, студент другого курсу радіофаку. РАДЯНСЬКИЙ КАРБОВАНЕЦЬ Період розгорнутого будівницт ва комунізму характерний неухиль ним розвитком і вдосконаленням суспільного виробництва і на цій основі — постійним підвищен ням життєвого рівня радянсько го народу. Новим яскравим свід ченням цього є рішення п ’ ятої се сії Верховної Ради СРСР прр скасування податків з заробітної плати робітників і службовців, про завершення переводу робіт ників і службовців вже в поточ ному році на скорочений семи- шестигодинний робочий день, а також про зміну масштабу цін і заміну грошей, що зараз в обі гу, новими грішми. Розглядаючи гроші як найваж ливіший економічний інструмент у справі планомірного розвитку громадського виробництва, соці алістична держава завжди про являє піклування про зміцнення грошового обігу, підвищення ку півельної спроможності радянсько го карбованця. Гроші, як і товарне виробництво, належать до числа історичних ка тегорій, тому що вони являють собою лише особливу, а саме вартісну форму вияву громад ських виробничих стосунків. В. І. Ленін зазначав, що гроші — це продукт суспільної праці, орга нізованої товарним господар ством. їхня природа визначаєть ся соціально-економічним харак тером втіленої в них праці. У протилежність капіталізму, в со ціалістичному суспільстві гроші не є капіталом, не можуть ви ступати як засіб експлуатації, за сіб привласнення чужої праці. Гроші при соціалізмі відобража ють соціалістичні виробничі від носини — відносини співробітницт ва і взаємодопомоги, вони постав лені на службу планомірному роз виткові суспільного виробництва і підвищення добробуту трудя щих. Ця нова природа грошей при соціалізмі зумовлена перш за все суспільною власністю на за соби виробництва, відсутністю ек сплуататорській?- класів. Гроші, як і товарне виробницт во, на першій фазі комунізму іс нують об ’ єктивно. Причиною цьо го є наявність соціалістичної власності у двох її формах: державної — загальнонародної’ і колгоспно кооперативної, а також наявність суспільного розподілу праці. В. І. Ленін зазначав, що гроші не можна скасувати відра зу; щоб їх знищити, треба багІто технічних і, що значно складніше, організаційних завоювань. Не бу де економічних умов для існуван ня товарного виробництва і гро шей лише у повному комуністич ному суспільстві. Виконуючи роль загального еквівалента, виступаючи ’ вартіс ною формою відображення і облі ку громадської праці, організова- (Закінчення уа 2 стор.). Твої товариші СЛАВА МОВЧАН Чимало хороших людей на нашому курсі. До них належить і Слава Мовчан, чуйний товариш і відмінний організатор. Навчатися в університеті йому спочатку довелося не легко,. він приступив до за нять у середині семестру і, зрозуміло, відстав. Товари шам частенько доводилося йому допомагати, і вже то ді розкрилися хороші риси Славиного характеру. За своївши матеріал, він охоче допомагав засвоїти його ін шим. І ніхто з нас не здиву вався, коли літню сесію він склав на «відмінно». Ініціативний, Слава завж ди живе інтересами колек тиву, і не даремно наша тре тя група обрала його мину лого року своїм комсоргом. Слава виправдав довір ’ я то варишів, проявивши себе хо рошим організатором. Був, наприклад, такий випадок: викладач не зміг з ’ явитись на політгодину. Тоді Слава організував справу так, що заняття відбулися і прой шли хороше. От такий наш Слава, вбо ліваючи за друзів, він гото вий завжди прийти на допо могу, з вогником у серці, вогником, який так потріб ний кожному комсомольцеві. «Екран», стіннівка II курсу радіофаку. День у колгоспі Нещодавно студенти третього і четвертого курсів приїхали до колгоспу «Нова культура» Дер- гачівського району, щоб допомог ти у прополці кукурудзи. Бригадир колгоспу розказав і показав, що треба робити. Взя лись до роботи завзято. Йшли по рядках, у кожному гнізді зали шали по два кукурудзяних стеб ла, решту виривали. Знищували шкідливі рослини. З гордістю можна тепер сказа ти: ледарів не було, кожний на магався не відставати від сусіда. За один день група студентів прополола 20 га кукурудзи. Особливо старанно працювала В. Стажкова, Л. Коршак, К. Па щенко, Г. Герасименко, М. Діх- тяр. Увечері на колгоспних машинах нас відвезли до залізниці. Допо мога колгоспу була вчасною і значною. Т. БОЙКО. ЩОДЕННИК СЕСІЇ ,ПАМ ’ ЯТІ АКАДЕМІКА М. М. БЕКЕТОВА Щороку університет разом з . Харківським обласним правлінням Всесоюзного хімічного товариства ім. Д. І. Менделеева проводить традиційні Бекетовські читання. Цими днями в Актовому залі уні верситету відбулися одинадцяті Бекетовські читання. — Починаючи з 1947 року, — сказав голова Харківського облас ного правління хімічного товари ства, член-кореспондент Академії наук УРСР професор М. А. Ізмай- лов, відкриваючи чергові читан ня, — хіміки нашого міста шану ють пам ’ ять академіка Бекетова, основоположника фізичної хімії, творця термохімії і. зокрема алю- мінотермії, одного із засновників закону діючих мас, який понад тридцять років працював у Хар ківському університеті і заклав основи харківської фізико-хіміч- ної школи. Вперше Бекетовські читання були присвячені 120-річ- чю з дня народження ученого і тепер відбуваються як традиційні. Ми раді сьогодні вітати присутніх тут представників хімічної науки Києва, Ленінграда і інших міст… З доповідями на одинадцятих Бекетовських читаннях виступили член-корреспондент Академії . на ук УРСР професор І. М. Франце вич (Київ) і професор Ленінград ського технологічного інституту ім. Ленсовета, доктор хімічних наук Б. 0. Порай-Кошиць. І. М. Францевич, вихованець Харківського державного універ- ситету, доповів про наслідки сво їх майже тридцятирічних- дослід жень у галузі високотемператур ної оксидації тугоплавких металів і сплавів, а Б. 0. Порай-Кошиць — про будову і перетворення аро матичних діазосполук. Обидві до повіді були присвячені вічно жи вим проблемам фізико-хімічної науки, основи якої були закла дені М. М. Бекетовим у далекому минулому — майже сто років тому. Обмін думками показав, що за кономірності, які одержав ленін градський учений у, своїй лабора торії, цілком узгоджуються з ре зультатами, здобутими школою М. А. Ізмайлова на неводних роз чинах. У цьому, можливо, і суть справді наукового підходу до роз криття явищ природи. Ось чому четверте На столах красиві червоні скатертини. Тут можна почитати книгу, свіжу газету, відпочити, подивитись телевізійну передачу. Червоний куток нещодавно при брано і прикрашено руками самих студентів, а університет не по жалкував коштів на його облад^ нання. І, зрозуміло, важко знайти сло ва, щоб передати обурення від негідної поведінки окремих сту дентів, людей, які навчаються у вузі, людей, які завтра одержать дипломи про вищу освіту, куль турних, так би мовити, людей, що топчуть ногами ці скатертини, роз кидають по кімнаті газети і жур нали заради того, щоб зручніше було дивитись телевізійну пере-. Дачу. Маленькі дітки люблять бави тись, пускаючи за допомогою дзеркальця сонячних зайчиків. Та ка, знаєте, невинна забавка. Але коли доросла людина (розумом, очевидно, дитина) бере велике дзеркало і замість того, щоб, по дивившись у це скло, спробувати прочитати щось розумне на своїй фізіономії, починає пускати цих зайчиків, наводячи їх на клітки з тваринами у зоологічному саду або на обличчя відвідувачів цього саду, то тут. вже слід говорити не про забавку, а про хуліганство, за яке слід ударити по руках і добре вдарити. » Нещодавно завдяки піклуванню і старанності активістів у гурто житку появились квіти. Вони при красили студентський дім, зроби ли його затишнішим. Але дехто використовує квіти, як зручну по пільницю. Що йому до того, що іншим на це неприємно дивитись, що від цього квіти псуються? ЙОМУ так зручно. Гуртожиток на самообслугову ванні. Кожний розуміє це по-своє му. Наприклад, Комаров з 67 кім нати розуміє обслуговування, як його право смітити, а прибирати він відмовляється. Кожний, хто заходить до гурто житку, читає об ’ яву: «Вхід до гур тожитку лише за перепустками». Але досвідчені вже і не збира ються цю перепустку готувати, бо все одно її ніхто не спитає. Вхід по суті вільний. Ось чому, ’ сором говорити, в університетському гур тожитку трапляються випадки крадіжки. Чому так, чому один з кращих університетських гуртожитків, гур тожиток на площі Дзержинського. краще за інших обладнаний, гур тожиток, який міцно посідав пер ші місця у міжгуртожитківському змаганні, тепер міцно зайняв останнє — четверте?! Чому тут стали можливими обурливі вчин ки, про які розказано вище? Адже робота провадиться в.гурто житку і партійною, і комсомоль ською, і профспілковою організа ціями фізмату і робота чимала. Багато уваги приділяв гурто житку член партійного бюро фа культету студент Лісовець. Це са ме з його ініціативи і з його до-* помогою обладнано чудовий чер воний куток, гуртожиток прикра шено квітами. Ніхто не може ска зати, що несумлінно , ставився до виконання своїх обов ’ язків голова студради гуртожитку Р. Ахмеров’ або члени студради М. Беляева, П. Чумак. Часті гості в гуртожит ку викладачі, члени партійного бюро факультету. На кожному по версі обладнано екран, на якому виставляються оцінки за порядок у кімнатах. Все це так, і все ж випадки, про які ми говорили, і ще деякі, їм подібні, мали місце. А справа, нам здається, ось у чому. Між студрадою і колекти вом студентів створився якийсь розрив. Пояснюється це, можливо, тим, що сумлїнно працює не вся студрада, а лише кілька чоловік, які неспроможні організувати всю роботу. Це по-перше. Наслідок цього «по-перше» — зниження авторитету студради в очах меш канців. І Лісовець і Ахмеров, частіше Ахмеро^ не завжди правильно, можливо; діяли, намагаючись при мусити студента зробити- те або інше суворим наказом, а то й окри ком. Вони не зуміли створити нав коло себе діючий авторитетний ак тив, який би завжди прийшов на допомогу, організував би всіх. Бо ротись з проявами егоїзму, нероб ства, неповаги до чужої праці, до товаришів треба, і треба обов ’ яз ково. І правильно робила студра да, що боролась і бореться з цим. Але вона не зуміла підняти на боротьбу громадську думку гур тожитку, намагаючись зробити все власними силами, а це привело до зниження студентської ініціа тиви, до того, що студенти жили за принципом: обрали раду, не хай вона і працює. НЛ здається, що студрада гур тожитку по площі Дзержинського повинна обов ’ язково перебудувати свою роботу, поставивши за го ловне — створення студентського активу. Треба і комсомольському бюро фізмату більше уваги при діляти життю комсомольців, їх ньому побутові. Адже знає бюро про все. А чому не прийшло на допомогу давно вже? ІА. БАННИКОВА, наш спецкор. РАДЯНСЬКИЙ КАРБОВАНЕЦЬ (Закінчення. Початок на 1 стор.). ної народногосподарським пла ном, радянські гроші — найважли віша зброя соціалістичного і ко муністичного будівництва. Ще в перші роки Радянської влади В. І. Ленін ставив питання про потребу всебічного зміцнення грошової системи. У доповіді на IV Конгресі Комінтерну у листо паді 1922 року він говорив, що якщо ми зможемо на довгий строк, а потім і назавжди стабі лізувати карбованець — значить ми виграли. Проведена- у 1922 — 1924 рр. грошова реформа впоряд кувала грошовий обіг у країні, створила умови для піднесення економіки країни, супроводжува ла зростання реальної заробітної плати трудящих. Вона зміцнила позиції соціалізму. Грошова реформа 1947 р. лік відувала наслідки другої світової війни в галузі грошового обігу, привела до зміцнення радянсько го карбованця,” підвищила його ;роль у народному господарстві. Зараз наша країна має міцну ; валюту і стійку грошову систему. В справі зміцнення грошового обігу, підвищення товарного за безпечення, а значить і купівель ної сили радянського кapбoвaн J .ця, особливо великі успіхи до сягнуті за останні роки на осно ві високих темпів зростання ви робництва продукції промислово сті і сільського господарства, по ширення товарообігу. Досить ска зати, що лише за останні шість років обсяг про*мислового вироб ництва і національного доходу збільшився майже у два рази, роздрібний товарообіг зріс у 1,7 раза, а товарні запаси у торгів лі — майже в 2 рази. Здійснення величних завдань семирічного плану веде до даль шого зростання обсягу промисло вості і господарського обігу кра їни. На кінець семирічки ва лова продукція перевищить два трильйони карбованців, роздріб ний товарообіг — понад один трильйон карбованців. Успішний розвиток народного господарства знайшов’ своє відображення у ве личезному зростанні готівкового і безготівкового грошового обігу, який сконцентровано у Державно му банку — єдиному кредитному розрахунковому і касовому цент рі нашої країни. Так, наприклад, у 1969 р. в цілому по країні на і дальший розвиток народного гос- і подарства Державним банком бу- іло видано кредитів на суму понад і 3,4 трильйона карбованців, у то- і му числі по нашій республіці : 585 млрд. карбованців, а по Хар ківській області на розвиток ок ремих галузей — понад 45 млрд. крб. Ці дані доводять, що вже зараз у країні досягнуто такого високого рівня економічного роз витку, коли стало важко вимірю вати обсяг продукції, що випуска ється, національного прибутку, грошового товарообігу і т, п. іс нуючим масштабом цін. Масштаб цін — це певна ваго ва кількість грошового металу, прийнятого за грошову одиницю. У нашій країні масштабом цін служить радянський карбованець з золЛим вмістом 0,222168 грамів чистого золота. До речі, сама назва карбованець (російською мовою — рубль) виникла близько 700 років тому від російського слова «рубить», бо колись рубали куски срібла і так робили моне ти… Існуючий зараз масштаб цін склався у роки, коли; обсяг вироб ництва був набагато менший, ніж тепер, і обчислювався лише у десятках та сотнях мільярдів карбованців. Зараз він не відпо відає рівню розвитку радянської економіки. Виникла, таким чином, необхідність укрупнення радянсь кої грошової одиниці шляхом зміни масштабу цін у бік підви щення золотого вмісту карбован ця. На п ’ ятій сесії Верховної Ра ди СРСР тов. М. С. Хрущов го ворив про те, що йдеться про до дання у наш радянський карбова нець у десять разів більше мета лу. Перетворення в життя рішен ня Ради Міністрів СРСР про збільшення з початку 1961 року масштабу нашої грошової одини ці в 10 разів приведе до того, що радянський карбованець виража тиме у 10 разів -більшу масу сус пільного продукта, створеного в матеріальній сфері виробництва. Таке укрупнення грошової одини ці вимагає зниження у 10 разів проти сьогоднішнього рівня всіх оптових цін, а також виплати за всі послуги, за проїзд на всіх ви дах транспорту, за. послуги зв ’ яз ку, за відвідування театрів, кіно і т. п. Природно, що одночасно мають бути перераховані у тому ж відношенні 10 до 1 всі грошо ві прибутки населення, які одер жуються від держави, державних підприємств, установ і колгоспів у вигляді заробітної плати, пен сії, стипендії тощо. У зв ’ язку з цим зрозуміло, що зміни масшта бу цін не викличуть ніяких втрат з боку населення, з боку держа ви, тому що при нових цінах на селення за свою заробітну плату та інші прибутки зможе придба ти таку ж кількість товарів, ви користати таку ж кількість пос луг, як і раніш. Разом з тим ук рупнення радянської грошової одиниці і заміна грошей прино сять вигоди як усьому суспіло- ству в цілому, так і кожному тру дящому, бо вони ведуть до подальшого удосконалення грошо вої системи, зміцнення режиму економії і державного розрахунку, купівельної спроможності радян ського карбованця. Значно простішою стане техніка оплати і розрахунку, зменшиться штат розрахункових і касових ро бітників, навіть в умовах перехо ду на ^семигодинний робочий день. Випуск в обіг грошей великих ку пюр дає змогу скоротити .масу грошей не лише у сумарному ви яві, але і в грошових листах, що приведе до зниження витрат, на приклад, лише на упаковку гро шей на рік на 115 тисяч кар бованців. При нових цінах поліпшиться обслуговування населення торго вельними та іншими підприємст вами. Випуск грошей у десять ра зів більше високих по своїй купі вельній спроможності дозволить різко поширити асортимент товарів, що можуть бути реалізовані за до помогою автоматів. Коли зараз у торговельній мережі нарахову ється близько 18 тисяч автоматів, то вже у 1961 році заводи тор гового обладнання випускатимуть декілька десятків тисяч автоматів ЗО видів. Підвищення масштабу цін ви магає зміни курсу щодо іноземних валют. Воно буде проведене так, що не поведе до втрат з бок;, інших держав, з боку СРСР, який здійснює зараз валютні операції більш ніж з 800 банками світу. Розроблені Комуністичною пар тією і Радянським урядом заходи по зміні масштабу цін провадять ся в умовах неухильного еконо мічного піднесення, міцного гро шового обігу. Радянський карбо ванець — це найстійкіша валюта у світі завдяки перевагам соціа лістичної системи господарства. Наша економіка не знає капіталі стичних криз перевиробництва, де фіцитів державного бюджету і пов ’ язаних з ними обезцінювання грошей, інфляційних явищ. Стій кість радянських грошей забезпе чується перш за все наявністю у держави величезних товарних мас, що йдуть у товарообіг по запла нованих цінах. Валюта нашої кра їни має, крім того, золоте забез печення. Соціалістична держава, спираючись на закон планомірно го розвитку народного господар ства і суворо враховуючи закон грошового обігу, планує обіг гро шей у країні в нерозривному зв ’ язку з плануванням усього на родного господарства в цілому. Навпаки, для капіталістичних країн у період загальної кризи ка піталізму характерна нестійкість валют, інфляція у зв ’ язку з по глибленням протиріч капіталістич. ного відтворення, гонкою озброєн ня, мілітаризацією економіки. Навіть у найбагатшій країні капіталістичного світу — США реальна вартість долара тепер складає лише 48% його золотого паритету. Державний бюджет США зводиться з величезним де фіцитом, сума якого лише за 1959 р. дорівнювала 12,5 млрд. до ларів. Наша країна перебуває на новому небувалому економічному піднесенні. Накреслені Комуністич ною партією і Радянським уря дом заходи по зміні масштабу цін, укрупненню грошової одини ці сприятимуть удосконаленню радянської фінансової системи, проведенню суворого режиму еко номії, планового керівництва еко номікою країни і в тісному вза- ’ ємозв ’ язку з іншими заходами сприятимуть успішному виконан ню грандіозних завдань періоду розгорнутого будівництва комуніз му. О. РУБАН, кандидат економічних наук. ТАК ДЕРЖАТИ! На сторінках нашої газети вже: повідомлялось про те, що перше місце на обласному огляді стінних газет госіла стіннівка «Вектор», орган нашого фізмату. Це велика перемога колективу редколегії факультету, причому перемога не випадкова. Вона прийшла не від разу. Перемозі передувала напруже на і систематична робота протя гом усього учбового року. Не ли ше партійна, а й комсомольська організація приділили газеті най серйознішу увагу, оцінивши стін нівку як дійову зброю проти не доліків, як засіб популяризації по зитивною досвіду. Редколегія стіннівки «Вектор» (яка, до речі, цього року святку вала своє 35-річчя) складається з 40 чоловік і 3 змінних редакцій, що дає змогу, не перевантажую- ‘ чи членів редколегії, добиватися високої якості кожного номера газети. При «Векторі» створено, сати ричний додаток «Вектррьонок», який у живій, доступній формі бореться з усім тим, що заважає нормальному учбовому процесу. Не можна не відзначити відмін ну роботу студента четвертого курсу Ігоря Адаменка, відпові дального за сектор преси комсо мольського бюро факультету. Са ме завдяки його самовідданій ор ганізаторській роботі редколегія стала єдиним бойовим згуртова ним колективом, спроможним ви рішувати великі завдання. Особливо приємно відзначити, що і друге місце завойоване стін нівкою нашого університету «Сигнал» (радіофізичний факуль тет). Важко завоювати перше місце, а ще важче його втримати. Га- Даю, що редакції «Вектора» і «Сигнала» не стануть заспокоюва тися на досягнутих успіхах, а на магатимуться зробити свої газе ти ще кращими. Б. ВЄТРОВ, член комітету комсомолу. Щира подяка Ми, студенти дипломники заочного, відділення універ ситету, просимо вмістити на сторінках газети наш. лист з глибокою подякою співро бітникам Центральної нау кової бібліотеки ХДУ за їх ню сумлінну працю по об слуговуванню студентів-за- очників. Зокрема, ми висловлюємо іциру подяку завідуючому читальним залом тов. Наде лю, який своїми широкими бібліографічними знаннями багато допоміг нам у доборі потрібної для дипломних ро біт літератури. ТЕСЛЕНКО, КОСТРИКІН, СТАЦЕНКО, студенти заочного відділення. «ХАРКІВСЬКИЙ УЙ1ВЕРСИТЕ Т» Стор. -2. 11 червня 1960 р, 1 ,Це для вас, товариші п’ятикурсники, ми вміщуємо сьогодні фото нової будови нашого університету. Збережіть його собі на теплу згадку. Подяка вченим університету Головний інженер державного союзно-республіканського тресту «Артемгеологія» тов. Ю. В. Бу цик звернувся до ректора універ ситету проф. І. М. Буланкіна з проханням оголосити подяку до центу кафедри мінералогії П. В. Зарицьному за змістовні і цікаво прочитані лекції з геохімії рідких і розсіяних елементів пермських відкладів Донецького басейну. «Трест «Артемгеологія», — го вориться далі в листі, — вислов лює певність у тому, що зміцнен ня співдружності між геологічним факультетом Харківського держав ного університету і колективом геологів – виробничників тресту сприятиме справі раціонального і науково обгрунтованого проведен ня геолого-розвідувальних і зні мальних робіт». Сьо годні вони ще разом Д ОБРИЙ день! Дівчатка, а я вже підписала призначення, — сказала Ва ля Ганниченко, входячи до кімнати своїх подруг. Останнім часом п ’ ятикурс- ники біофаку намагаються кожну вільну хвилину про вести разом. Ось і зараз у кімнаті гуртожитку зібра лись представники майже всіх груп п ’ ятого курсу. Бадьорі, життєрадісні. їх не залякають ніякі трудно щі, ніякі перешкоди майбут- ної роботи. Мине два-три місяці, і молоді спеціалісти почнуть свою трудову діяль ність. Важко їм буде розлу чатися з університетом, який здружив їх, зробив єдиною сім ’ єю. . — Навіть не уявляємо, як ми будемо жити одна без одної, — говорить хтось. — А що ми будемо роби ти без нашої швачки, тепер уже, правда, лікаря-біолога, Валі Ганниченко? — додає Люда Харламова. — А ви мені надсилатиме те замовлення на пошиття жіночого та чоловічого одя гу. А от що робити мені з Зіною Мартиненко, не знаю: чоловік же в неї військовий, а я, на жаль, не Майстер по пошиттю військового одя гу, — відповідає Валя. — Не почуємо ми тоді більше і наших улюблених українських пісень у вико нанні Людмили Харламо- вої, — говорить Ліда Буркун. — ’ Не журіться, мої лю бі, — заспокоює Люда, я бра тиму активну участь у гурт ку художньої самодіяльності одного з майбутніх санато ріїв Магаданської області, де мрію працювати. — Бач яка, а майбутніх діточок своїх куди ж ти ді неш, щоб мати змогу відві дувати хор, — сміються по други. — Нічого! Співатиму ра зом з ними, а якщо відмов ляться, відправлю їх у шко- лу-інтернат до нашого зо олога Ніни Іванівни Проко- пенко. Сама вона, як ви знаєте, з Полтавської об ласті. Дітей дуже любить, тому і хоче працювати вчи- телем, та ще й у рідній Ди- каньці. Ніно, а чи добре до глядатимеш моїх діточок? — Та я для тебе… — Ну, от і добре. Отже, це питання вирішене. — Друзі, а наша фітопа толог Лідія Семенівна Бур кун у недалекому майбут ньому буде доктором біоло гічних наук. Адже воца у нас відмінниця, завжди і у всьому наполеглива, та до того ж і активний член СНТ. Пам ’ ятаєте, як старан но працювала вона над дип ломною роботою? По три го дини сиділа над мікроско пом, не відриваючись, — з гордістю за подругу каже Галя Циркунова. — Не залишимось ми і без нової породи риби. Алла Ги- ричева про це потурбуєть ся, — зауважує Валя Лу- говська. — А сама Валя поїде в Донбас, працюватиме в шко лі робітничої молоді. Вона буде не тільки доброю вчи телькою, а й хорошим орга нізатором. Цій дівчині не позичати слів і розуму з чу жої голови. Недарма ж во на у нас відмінниця навчан ня і ініціатор веселих роз ваг, — вступає в розмову Зіна Мартиненко. Зараз часто можна по чути такі або подібні роз мови серед п ’ ятикурсникїв. На перший погляд, вони жартівливі, легковажні. Але за ними — любов і повага один до одного, сум розста вання, молоді мрії про світ лий трудовий шлях, який простятся перед ними, і ві ра в те, що він є правиль ним, потрібним народові. Л. НАЗАРЕНКО, НОВИН НАБ/Р ЗАОЧНИК/В Раніше за стаціонар та вечірнє відділення розпочинає свій новий набір заочне відділення універси тету. Ще задовго до початку при йому документів майбутні студен ти цікавляться правилами заоч ного навчання; деякі з них без посередньо на місці, в заочному відділенні, інші — через пошту, бо знаходяться далеко від Харко ва. Всюди розсилаються нові пра вила прийому, скрізь вони роз повсюджуються. Нові правила цього року цікаві тим, що офіце ри, звільнені із Збройних сил у зв ’ язку з законом про нове знач не скорочення Збройних Сил СРСР, зачисляються до заочного відділення без вступних екзаме нів. Такі пільги можливі тільки в країні, яка має мирні наміри і виховує кадри мирної праці. До заочного відділення може вступити кожний, хто бажає Про довжити навчання, хто не мав можливості закінчити його своє часно, хто не боїться труднощів і, не покидаючи трудової вахти, ба жає здобути вищу університет ську освіту. До заочного відділення принес ла свої документи Світлана Цер ковна (див. фото: крайня зліва — С. Церковна). Батько загинув під час Вітчизняної війни. Згодом по мерла і мати. Та не лишилась Світлана’ одна, поруч ’ її були лю ди, країна. Світлана закінчила .школу, потім педучилище і зараз учителює в молодших класах шко ли. Та давно вже мріє Світлана про філологічний факультет. Дбайливо виховувати дітей, ду ховно їх збагачувати, що ж може бути кращого за цю спеціаль ність? Дуже вже до душі вона Світлані Іванівні, і треба споді ватись, що мрії молодого вчителя обов ’ язково здійсняться. Зараз проректор по заочному навчанню М. Ф. Коломієць і секретар від ділу Ніна Андросова приймуть у неї заяву про вступ, документи. Попереду — екзамени. Але якщо людина твердо вирішила навча тись, то екзамени — не перепона. До заочного відділення надій шли також документи Івана Ан дрійовича Ляшенка. Не малий і нелегкий життєвий шлях пройдено ним. Сімнадцятирічний юнак, він — учасник жорстоких боїв з ворогом у складі другого і третьо го Прибалтійських фронтів. За героїчні подвиги і доблесть Віт чизна нагородила його орденом Слави. Зараз Іван Ляшенко — се кретар парторганізації військо вої частини, де служить, де здійс нює велику виховну роботу серед особого складу, добиваючись не ухильного забезпечення зразко вої бойової і політичної підготов ки воїнів. Велика справа йому доручаєть ся. Та не заспокоює це капітана Ляшенка, він ’ завжди був вимогли вим до себе. В житті його -^ула завжди проста і точно визначена мета: стати істориком. Багато ду мок повязано з цим, і немає сум ніву, що Іван Ляшенко свого до б ’ ється. Істориками бажають також ста ти Петро Рибальський, Іван Ло бода, Галина Очеретько і багато інших. Побажаємо їм усім щасли во скласти вступні іспити, добити ся успіхів у навчанні, щоб стати справжніми знавцями улюбленої справи. , , । 0. ЛЕОНОВА. Питання, які назріли Підготовці до наступного учбо вого року була присвячена вироб нича нарада, скликана нещодавно місцевкомом університету. На на раді виступили ректор професор І. М. Буланкін, проректори уні верситету В. Ф. Лаврущин, В. І. Махинько, декани факульте тів та інші. При організації і наборі нових студентів слід залучати до. універ ситету кращих випускників шкіл, виробничників. Особливої уваги потребує прийом на вечірнє і за очне відділення. Серйозним є питання завершен ня будівництва нової споруди і переїзду до неї. Адміністрація і громадські організації повинні зробити все для того, щоб до по чатку нового учбового року за безпечити переїзд біологічного, ра діофізичного та інших факульте тів. У дні місячника на допомогу будівництву (з 20 травня по 25 червня) велике завдання покла дається на місцевком університету. Найближчим часом учбова ча стина разом з деканатами повин на завершити підготовку всієї уч бової документації, уточнити уч бові плани, програми та інш. Методичним комісіям треба за вершити складання робочих пла нів і методичних розробок. Кращі викладацькі сили повинні бути ви ділені для роботи на вечірньому і заочному відділеннях. Великі завдання стоять перед університетським колективом у справі зміцнення зв ’ язків з шко лою, поліпшення всієї методичної роботи. Треба остаточно укомплек тувати факультети базами для проведення педагогічної і вироб ничої практики, чітко контролю вати хід’ практики. Характер і строк практики треба привести у відповідність з вимогами нового учбового плану. Якісній підготовці до нового уч бового року сприятиме своєчасне проведення конкурсів і уточнення штатів університету. В цій вели кій і важливій роботі активну участь повинні взяти факультет ські профспілкові бюро,^кі також багато можуть зробити і в справі раціональної розстановки кадрів. Учасники наради відзначили, що виконання всіх цих завдань потребує участі всіх членів проф спілки. Профбюро і виробничі ко місії повинні очолити роботу ко лективів, організувати соціалі стичне змагання за кращу зустріч нового, 1960 — 1961 учбового року. К. ЯНОВ. « ХАРКІВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ» Стор. 3. 11 червня 1960 р. ,Перша книжка — перший успіх Читачі «Харківського університету»-не раз зустрічали на сторін ках газети вірші Олександра Ю рченка, студента філолога. Нещо давно у Харківському книжковому видавництві вийшла перша збіп- ка молодого поета — «Дума про землю рідну». І треба сказати на перед, що вона позбавлена трафарету і безликості, що часто бу вають характерними для перших книжок багатьох молодих поетів. Перше почуття, яке охоплює при читанні віршів, — це почуття дові ри до їх автора, який пише лише про пережите, про те, що вмі щується в рамках його поки що невеликої студентської біографії. А повіривши в малому — повіриш у великому. Я витоптав ногами босими У полі стежку не одну… — підкреслює поет свій кровний зв ’ язок з рідним краєм. Полюбити степи — більше, ніж покохати людину. Якщо землю ти любиш — значить, ти добра в душі. — читаємо у віршах. І любов до рідної України з запахами соляр ки «від слідів тракторів на лану», до української мови, української природи, до трудівників нашої країни є постійним лейтмотивом йо го Поезії. Він дійсно вміє дати відчуття неповторного пейзажу степової України, зробити близькими і рідними її міста і села. Це Україна праці — з тими, хто працює на її ланах, хто схиляється над верста том. І молодий поет мріє стати в їх ряди — ряди трудівників. «Я брав, а не .дав ще нічого», — оця свідомість свого обов ’ язку пе ред народом відчувається у багатьох віршах збірки. З непідробленою теплотою і щирістю може писати він про своє «розлоге місто тополине» — рідну Мерефу, про Харків, з яким він зріднився в студентські роки. Оця хороша «біографічність», характерна для його лірики, по- значилась і на його поемі «Брат», що увійшла до збірки. Брат пое та, якого під час війни по-звірячому катували фашисти, вже в мирні роки помирає від туберкульозу. Війна нагадує про себе. Поет ві) розповіді про долю свого загиблого брата переходить до звинува чення тих, хто намагається розв ’ язати нову війну, принести нове горе у світ. Емоційне напруження з ’ єднує сучасне і минуле, прохо дячи новим закликом до пильності. Але висока патетичність, властива всьому характеру обдарова ності молодого поета, деколи переходить у звичайну риторику, ри ла обертається на слабкість, прагнення охопити все приводить до переліку і декларативності, як у хорошому загалом вірші «Заспів» Часом до його поезії приходять образи зовсім іншого плану, не ха рактерні для світосприймання поета. Так, у цілком реальній життє вій картині рідного міста він раптом бачить «викрешені… голубі іузір’я із дротів тролей». Але все це — хвороба зростання, і ми віримо, що О. Ю рченко . прийде в’ справжню-велику поезію. Г. ГРИЦАИ, студент п ’ ятого курсу філфаку. ЗЕЛЕНА ВУЛИЦЯ-ВЕСЛЯРАМ Вже відчувається лет ний подих свіжого ві- терця. З центра міста до літають уривки музич них фраз, слова диктора. І лише на старті все завмерло. Мить — і суддя під няв руку: зелена вули ця веслярам студент ського ДСТ «Буревіс ник» відкрита. Разом з командою «марш!» декілька весел розрізають тиху поверх ню води. Захвилюва- лись і ріка і болільни ки. Хто ж переможе у цьому змаганню на воді? У змаганні брали участь 8 команд, всього 102 .чоловіка. Найсильніші веслярі університету посіли перші місця. Це: наное – одиночка — 5000 м — В. Дроб ’ язко; каное-двійка — 5000 м — Утва, Дроб ’ язко; ка ное-двійка — 1000 м — Єременко, Бугайов; байдарка-одиночка — 5000 м — Гончаров; байдарка-одиночка — 1000 м — Полівко; байдарка – двійка — 1000 м — Полівко і Гончаров; народна – двійка — 1000 м. — Хоменко і Колот.” Але загальне місце команда університету завоювала лише друге, набравши на одно очно менше, ніж команда Хар ківського інституту фіз- культури. Чому? При чина ясна. У нас не ви ступала жіноча команда на народних човнах. Не вже ж в університеті не знайдеться ентузіастів веслярського спорту се ред дівчат? Але, незважаючи на це, у нас є всі можли вості завоювати одне з перших місць на рес публіканський змаган- . нях. М. КУРЦЕВА. Хороше відпочивати і тренуватися в нашому спортивно-оздоровчому таборі. Кожному, хто там побував, табір додав здоров ’ я, бадьорості, спор тивної майстерності. А ТИ ВЖЕ ПРИДБАВ ПУТІВКУ? КУРС НА МАРС ФАНТАЗИЯ — ШУТКА …Толчок. Остановись, мгновенье! Оно свершилось — примарсенье! Ошеломленные, молчим, Впервой землянин здесь садится! Рывок — и новые страницы Листает вечность перед, ним. …Снаружи деликатный стук. Что б ни было — откроем люк! И вот он — будто и не странен, — Рыжеволосый марсианин! Есть руки, ноги, голова… Его для скептиков опишем! Но чудо, чудо — вдруг мы слышим Родные, русские слова! — Привет! Ну, как вы долетели? Как видно, в общем ничего! Мы ждали вас на той неделе, Не приключилось ли чего? В ошеломленье мы молчали. Он пояснил: мы изучали Язык ваш, потому что знали, Что ваш, российский звездолет К нам первым от Земли придет! Ну что же, гости дорогие! Пошли?.. Нас ждет атомоход, Нас ждут — короткий переход И после — чудеса большие! Сейчас как раз на море штиль… Увидите не по картинкам… И скороходовским ботинком Ступил я в золотую пыль! Как будто импрессионист Взял ватманский в полнеба лист И смаху набросал Смертельно-черный небосклон, ” Ряды дорических колонн, Прямой стрелой канал, Густой камыш по берегам, А дальше, дальше, там — ‘ Песок колючий в черепах Неведомых зверей. Следы тяжелых черепах, Дыхание морей… Шлифованные валуны И в черном небе две луны. По глади неизвестных вод Нас быстро нес атомоход — Сигаровидная торпеда. Спокойный робот у руля Стоял и вдаль смотрел, руля, И что-то пел в порядке бреда. Наш марсианин пояснил, Что этот робот слышал как-то С Земли джазбандовские такты — С тех пор он блюзы загнусил: — Уж как лечили мы «больного», — Ну,, сладу нет с ним никакого!.. Как видно, на Земле у вас Не лечат этот самый джаз!.. Но что там видится вдали? В пыли базальтовые пики. Мы к ним вплотную подошли. Пейзаж, видать, довольно дикий. Что здесь за остров? Что на нем? — Сойдем, товарищи? — Сойдем! Мохнатый, хищный, цепкий мох Бежит по каменистым склонам Наверх, туда, где снег прилег Ковром с отливом чуть зеленым. Дорог не видно… Впрочем, нет! Вот виден марсианий след, А вот и тропка… Дальше дом… — Пойдем, -товарищи? — Пойдем! Мы шли — и сыпались вопросы. Экскурсовод рыжеволосый На них исправно отвечал, И вот он что нам рассказал: — На этом острове живут Те, что остались в прошлом где-то. Узнать, короче, можно тут Всю предысторию планеты. Здесь те, кто прав не заслужил Жить с нами в будущем, что строим. Вот, скажем, местный старожил… Глядим — фланирует героем Субъект какой-то с автоматом. Вдруг заорал он благим матом, — И к нам рванулся. Загремели Его доспехи. Вдруг упал. — И только тут мы разглядели, Что на цепи сидел нахал. Он пригорюнился понуро… Однако ж, воздух здесь нечист! Пошли вперед. Прощай, фигура! — Здесь надпись есть: «Милитарист»… Другая конура. Вниманье! Колючей проволоки ряд. — Видать, опасный экспонат! А, вот он! — Слышишь бормотанье? Насилу выполз из дверей Шар из трясущегося сала. Таких я не видал зверей! — Ему зубов недоставало, Щетина выпала, видатв, Но он пытался все рычать И по привычке обнажать Уже не зубы — только десны. То угрожал, то выл он слезно, Цепь терлась о сосновый кол… Таких я не встречал кикимор! «Капиталист. Почти весь вымер». — Наш гид табличку перевел. Подкралась зверем тишина. Светило ласковое скрылось, И ярче каждая луна В холодном небе засветилась (Как убедились мы воочью, Здесь луны есть и днем и ночью!) Мы возвратились отдохнуть, Нас встретил волн тяжелый ропот И улыбающийся… робот! Поспим, а завтра — снова в путь. На стол наш робот водрузил Бутылочку во имя встречи. По кружке каждый осушил, И стали веселее речи. — Напитком этим — горек он! — Мы пользуемся очень редко. Он к нам в Марсию завезен Еще земным далеким предком. — ?І — Да вообще по всем приметам Мы с вами из семьи одной, Ведь сообщил же вам об этом Писатель Алексей Толстой! О мой мясо-молочный брат, Я новым родичам так рад! Со мною рядом сел хозяин. — Визит ваш, право, не случаен, — Он заявил, — Мы все следили, Как, набираясь в новой силе Рвались ракеты от Земли, И каждый раз все дальше” шли! Все дальше шли… И вот теперь я Стою на палубе ночной. Колышет огненные перья Вулкан далекий и немой. — Ни звука. Ветер еле дышет, И на уснувшем берегу Листы мохнатые колышет И умирает на бегу. Моей ракетой” разум правил, Он вел меня тропой крутой, Но сердце — сердце я оставил На той песчинке голубой… Наутро — в путь! Летим в столицу (Корабль наш может и летать) Под нами — розовая гладь И фантастические птицы. Но вот и суша. Подо мной Вы — марсианские просторы! Плывут сады, поля и горы. Вот целый город заводской… — Я слышал — на Земле у вас Ещё случается подчас, Что Время просто убивают. Но это ж варварство, друзья! Нет! “Время убивать нельзя, У нас вот Время выжимают. Взгляните ■ — это вам не шутки! — Из зауряднейшей минутки Мы можем столько выжать дел — Иной бы за год не успел! Вся голубая с высоты, . Столица Марса выплывала, Струилось серебро канала, Ложились легкие мосты Из благородного металла. Причал ажурный… Остановка! Наш робот спрыгивает ловко, Хозяин трап нам подает, А там, внизу, — гудит народ, Вот грокнул в нашу честь салют. Фанфары звонкие поют… Была горячей эта встреча! С трибуны говорились речи (У марсиан регламент свой: Одна минута — и долой) Цветов охапки поднесли Нам марсиата-пиоперы. Смотреть столицу мы не шли: Мы торопились на Венеру. И мы решили на обратном Пути — ракету примарсить, И в этом обществе приятном Немного дольше погостить Улыбок море…: Рук трава… Прощанье… Теплые слова… Веселый робот пожелал Нам привенериться счастливо… …А перед нами горделиво Путь, новый путь уже вставал! Владимир МИХАНОВСКИЙ. Редактор Б. ЩЕРБАНЕНКО. Адреса редакціі: Університетська вул., 16, Тел. 2-72-01. дод. 64. Друк. Вид-ва ХДУ, БЦ 06495 від 10/ѴІ — 60 р. Зам. 1151,