No 47-48 (1037-1038) Четвер, 1 вересня 1960 року. Ціна 20 коп. ВСТУПИТЕЛЬНЫЕ ЭКЗАМЕНЫ Нынче их, заводских, ни за что не узнать, Накануне лихих и горластых. Беспокойся, дружище, и комкай тетрадь, Поправляй свой сползающий галстук. На вступительных каждый волнуется так. Ничего! Я уверен в успехе. Но смотри на доцента без страха, чудак, А как раньше на мастера в цехе. Это ты после смены, в полуночный час, В общежитии долго и сладко Сочинял, полулежа в кровати, рассказ, Над зеленой склоняясь тетрадкой. Ты мечтал, как о звонкой и чудной судьбе, О профессии, лучшей на свете… Хочешь, я расскажу о филфаке тебе, О любимом моем факультете? Покажу расписанье тебе на стене. Вспомню лекции. Сессию тоже… Да, ты старше меня. Только кажется мне, Что сегодня меня ты моложе. Я грущу и завидую. По отчего, Вечно мчась беспокойно куда-то, Лишь потом понимаем мы цену того, Что нам дорого в жизни и свято? И хочу я профессору нынче сказать, Словно годы воротятся заново: «Разрешите, профессор мой, мне пересдать Вступительные экзамены». Л. БОЛЕСЛАВСКИЙ, выпускник университета. У ДОБРУ ПУТЬ! Звання зобов’язує Г1 ОЗДОРОВЛЯЮ вас, дорогі друзі, з великим святом у вашому 1 житті — з вашим першим університетським першим верес ня! Ми з вами живемо у величну епоху — на наших очах, наши ми руками підводиться світла будівля комунізму. А звання будів ника комунізму багато до чого зобов ’ язує. Треба стати достойним його. Навчання в університеті — велика праця. І наскільки успішно ви зумієте вчитися, настільки потрібна суспільству людина вийде з вас. Готуючись до вступу в університет, складаючи вступні екза мени, ви виявили хорошу наполегливість, цілеспрямованість, ба жання і вміння працювати. Бажаю вам зберегти ці високі якості протягом усіх п ’ яти років навчання, працювати напружено, не збавляючи темпів. 0. КУЧЕР, секретар парткому університету. З першого ж дня Гї ам ’ ятайте, друзі, що навчай- * * ня у вузі докорінно відріз няється від навчання у школі. Не чекаючи сесії, з перших днів систематично опрацьовуйте на вчальний матеріал. Підручників багато, треба вміти працюва ти над ними, уміти вибрати го ловне. Зокрема, студентам фізмату і б порадив особливу увагу при вивченні фізики звертати на фі зичну суть питання, на роботу в лабораторіях, бо більшість ла бораторних завдань є складовими елементами тих наукових дослід жень, які доведеться проводити після закінчення університету. Студентам першокурсникам я бажаю успіхів у вивченні інозем них мов. Раджу вам зрозуміти тепер, поки ще не пізно, як ко рисно вивчати і володіти хоча б однією іноземною мовою: на стар ших курсах багато доведеться працювати над іноземними дже релами. І звичайно ж, товариші першо курсники, не обмежуйте себе рам ками учбової роботи: участь у громадському житті, спорт, театр, кіно — все це повинно гармоній но зливатись в один здоровий ритм вашого життя. – І. ШКЛЯРЕВСЬКИИ, доцент. Цінуйте час! М ЕНІ б хотілося, щоб ті, що стали студентами, вчи лися цінувати час: адже за п ’ ять років треба багато встигнути — і спеціальністю грунтовно оволодіти, і вико ристати всі ті можливості культурного’ розвитку, які дає велике місто. Кожна втрачена хвилина за роки навчання особливо від чутною стане на роботі, коли виявиться, що ти чогось не- довчив, на щось не звернув уваги. І ще, друзі, одна порада: беріть від викладачів, книжок, лекцій все, що вони дають, — тільки при цій умові навчання в університеті збагатить вас Т. МІГУЛІНА, викладач української мови, випускниця університету. Коли ще працювала приймальна комісія М ЕНІ Майстер цеху з ХЕМЗу Володимир Лунін (ліворуч) — сту дент вже третього курсу вечірнього відділення хімічного фа культету. Сьогодні він привів у приймальну комісію свого то вариша по роботі старшого технолога цеху, колишнього елек- трозварювальника, комуніста Валентина Лебедєва (у центрі), який теж вирішив оволодіти професією хіміка. Він теж стане вечірником. А Олександр Калашник (праворуч) подає заяву до денного відділення хімічного факультету. Він працює тех ніком в Інституті ортопедії і травматології. ,ПОРАДИ БІБЛІОГРАФА Як узнати про нову кни гу, як підібрати необхідну літературу? Ці питання займають багатьох студен тів. Не всі знають, що є ба гато бібліографічних довід ників, які допомагають чи тачеві підібрати нову хоро шу книгу. Перш за все треба на звати журнал «Новые кни ги», який виходить щотиж ня. В ньому вказані книги, що вийшли в СРСР з усіх галузей знань, і книги, що мусять вийти у найближчий час. Таким чиномг, читач може не лише знайти но винки, але навіть послати попереднє замовлення на книгу, яка його зацікавила. Виходить у нас журнал «Что читать», де даються огляди нових книг. Крупніші бібліотеки Ра дянського Союзу — Дер жавна бібліотека СРСР ч їм. Леніна у Москві і Пуб лічна бібліотека ім. Салти- кова-Щедріна у Ленінграді та інші випускають реко мендовані покажчики з ху дожньої літератури, розра ховані на різні кола чита чів. Є покажчики з росій ської класичної і радян ської літератури, зарубіж ної літератури, з літератури народів СРСР. В усіх цих покажчиках даються кращі зразки кла сичної і сучасної літерату ри. Користуючись довідни ками, читач може скласти собі план читання і запо бігти випадкових, мало ці кавих книг. і з З Знайти покажчики книг можна у будь-якій бібліо теці, а в ЦНБ є навіть спе ціальний довідковий відділ, де зосереджені різні довід кові видання, що допома-: гають читачам знайти хоро шу книгу для читання, пі дібрати необхідну літерату ру для курсової або диплом ної роботи тощо. На допомогу читачам приходять і бібліотечні ка- талоги. У систематичному каталозі усі книги бібліоте ки систематизовані по нау-_ ках. Тут читач може піді брати літературу з питання, що його цікавить. Є ката лог художньої літератури по країнах. Тут зібрана уся художня література, що є в бібліотеці. Знайти новин ки художньої літератури допомагає каталог новинок. У ньому відображаються як окремі видання, так і нові твори, що друкуються в журналах. Про нові книги, що над ходять, бібліотеки універси тету сповіщають факульте ти, кафедри, надсилаючи свої бюлетені новинок і по відомлення Відвідуючи бібліотеку, слідкуючи за «Новыми кни гами», «Летописями» і т. ін., студент завжди може дізнатись про хорошу корис ну книгу, поширити коло свого читання. В. МАЗМАНЬЯНЦ. Ти прийшов у гуртожиток Рік тому в кімнаті No12 нашого гурто житку поселились но вачки — першокурс ники Дмитро Рудбй, Іван Осніщев, Анатолій Задихай- ло та інші. Уперше тут зустрі лось шість чоловік, які до того не знали один одного. Тепер, через рік, їх у гуртожитку знають усі, кімната завоювала одне з перших місць і по охайності, і по дисци пліні, студенти добре вчаться, згуртувались у єдину сім ’ ю. Бая ніст Дмитро Рудой почав акомпа нувати університетському хору, бере участь у художній само діяльності. Зовсім протилежна картина в кімнаті No 42. Тут теж зібрались першокурсники, але вони не зумі ли організувати по-справжньому хороший колектив. Вийшло так, що одні вели боротьбу за охай ність, за порядок і організованість, а інші не підтримували товари шів. В результаті кімната була завжди на останньому місці, в ній важко було працювати і відпочи вати. Подібне становище склалось і в кімнаті No 87, де жили дівчата. Ці приклади корисно знати тим, хто сьогодні переступає поріг уні верситетських гуртожитків. П ’ ять років мають прожити в них сту денти, і гуртожиток повинен ста ти для них справжнім рідним до мом. У кожній кімнаті знаходиться народне майно, яке видається сту дентам у користування на цілий рік. Найперший обов ’ язок студен та — якомога пильніше берегти соціалістичне майно, регулярно підтримувати порядок і чистоту в кімнаті. Характерною рисою наших гур тожитків є самообслуговування студентів. Це значить, що вони самі прибирають кімнати і кори дори, забезпечують чергування протягом доби по всьому гурто житку, а це є важливим засобом збереження порядків, забезпечує студентам умови для нормальних занять і відпочинку. В кожному з гуртожитків сту денти обирають свою студентську раду, члени якої керують масовою роботою в гуртожитку. Регулярно проводяться вечори, лекції, ви пуск стінної газети і т. д. Найважливішою умовою життя в гуртожитку є суворе додержан ня правил внутрішнього розпоряд ку. Студрада має право накладати стягнення на порушників, а тих із них, хто продовжує не поважати соціалістичне співжиття, — ви селяти. 0. МАХНЬОВА. Коли ще працювала приймальна комісія… Лаборант геолого-географіч- ного факультету Н.Глузман за доволена: вона щойно закін чила прийом заяв на цей факультет. Попередні підсумки свідчать про непоганий кон тингент майбутніх студентів. Якщо знаходиш покликання Дуже часто у сту- • дентів питають: «Чо му ти поступив саме .на цей факультет, а не на інший?» Я вва жаю, що таке питан ня зайве. Адже ясно, що кожний іде туди, куди бажає, де йому подобається. До вступу на фа культет я працював, і хоч робота не була зв ’ язана з біологією, але все ж допомогла мені обрати спеціаль ність, вірніше, зміцни ти свою мету вчити ся на біологічному факультеті. Нас добре прийня ли на факультеті, по знайомили з усіма ка федрами, з їх зав даннями, перспекти вами. Заняття па фа культеті цікаві, захоп. люючі. На протязі се местру в аудиторіях, лабораторіях, під час практики ми знайоми мось з чимсь новим, незвичайним. Приро да багата на таємни ці. Щ о може бути ці кавіше улюбленої професії! Робота в гуртках при кафед рах, лекції, практичні заняття допомогають студентам обрати вужчий профіль робо ти. Г. КРАСНОЩОК, студ. III курсу біоло гічного факультету ОПАНУВАТИ В УНІВЕРСИТЕТІ О Д НУ-Д ВІ ІНОЗЕМНІ МОВИ МАЄ ЗМОГУ КОЖЕН На даному етапі життя нашого суспільства опанування іноземних мов нашою молоддю взагалі і сту дентською молоддю зокрема набу ває винятково важливого значен ня. Знання іноземних мов потріб не студентам вищих навчальних закладів перш за все для зміцнен ня дружніх звязків з молоддю за рубіжних країн. Відповідно до цього нова програма з іноземних мов, що є основою викладання цього предмету у вищих навчаль них закладах і, зокрема, в уні верситетах, має на меті озброїти студентів всіх факультетів грун товним знанням іноземних мов — англійської, французької або ні мецької, навчити їх вільно воло діти, тобто говорити і писати од- нією-двома іноземними мовами. В умовах, коли інтернаціональ ні зв ’ язки радянських людей міц ніють і ширяться буквально з року в рік, так багато важить вміння розмовляти і листуватися з студентами зарубіжних країн їхньою рідною або принаймні — однією з європейських мов. На міжнародних фестивалях молоді нерідко бракувало вільного воло діння іноземними мовами; вони вміли розмовляти з посланцями інших країн тільки на найпрості- чіі побутові теми. Університетські викладачі іноземних мов доклада ють усіх зусиль до того, щоб на протязі 5 років перебування в стінах університету навчити на ших студентів вільно проводити розмови на будь-які теми — полі тичні, наукові, філософські, есте тичні і таке інш. Крім обов ’ язкових аудиторних занять, вони організують для сту дентів розмовні клуби і гуртки, влаштовують вечори з постанов ками, читанням віршів іноземних авторів, виступами вокалістів і хорових колективів з виконанням вокальних музичних творів на од ній з іноземних мов, випускають стінні газети та ін. З створенням в університеті спеціального фа культету іноземних мов усі ці форми роботи стануть ще різнома нітнішими і цікавішими. При серйозному, і сумлінному ставленні до вивчення іноземних мов кожен студент має цілковиту змогу протягом строку навчання в університеті грунтовно опанува ти 1 — 2 іноземні мови. Знати іноземну мову треба та кож і для того, щоб одержати до ступ до скарбниць світової літе ратури, щоб мати змогу вільно читати в оригіналі твори класи ків і сучасних письменників за рубіжних країн, регулярно чита ти періодичну пресу — газети і журнали на іноземних мовах. Вміння читати літературні твори в оригіналі має особливе значення для філологів. Добре відомо, що навіть найкращий переклад не може рівнятися з оригіналом; тільки оригінал дає змогу збагну ти живий дух чужої мови, дозво ляє милуватися всіма її барвами, зрозуміти тісний зв ’ язок між мо вою і життям народу. Знання іноземних мов необхідне також всім студентам, що спеціа лізуються в галузі природничих наук — фізики, хімії, біології та інших. Всі студенти природничих факультетів повинні навчитися вільно читати і пере кладати іноземну на укову літературу (монографії, підручники і окремі статті) за своїм фахом. Це дасть їм змогу повсякчасно стежити за розвитком науки і техніки за кор доном, бути в курсі всіх новіших наукових відкрить і технічних ви находів. Володіння іноземними мо вами повинне бути настільки до сконалим, щоб студент при читан ні незнайомого тексту міг швидко схопити не тільки загальну побу дову наукового твору — книги або статті — але й основні поло ження, найголовніші думки авто ра, вирішити, чи треба йому чи тати всю книгу або статтю, чи, може, досить буде обмежитися ли ше рефератом. З викладеного ясно, наскільки важливо для кожного студента університету досконало знати при наймні одну, а то й дві іноземні мови. Одже, вступивши на пер ший курс університету, беріться одразу ж до серйозного система тичного вивчення іноземних мов, накресліть собі певний план робо ти над мовами і ні в якому разі не відступайте від нього, скори стайтеся з усіх можливостей, що їх дає навчання в університеті. Л. ГЕЛЬФЕНБЕЙН, доцент. Коли^ще працювала приймальна комісія … Як і в попередні роки, великою популярністю серед вступни ків користувався радіофізичний факультет. ,НЕ ЗАРАДИ ГРОШЕЙ, НЕ ЗАРАДИ КОРИСТІ! МОРАЛЬ СОЦІАЛІСТИЧНА-ПРОТИ МОРАЛІ БУРЖУАЗНО! П ам’ятаєте горьківську «Пісню про Сокола»? Повзучий Вуж і гордий Сокіл. Два серця. Дві мети. Два погляди на світ. їх не примирити. Можливо, мало хто згадував про горьківські образи в дні процесу над шпигуном Пауерсом, але суть справи саме та ка. Американський льотчик, який піднявся високо в небо, мав слизьку душу Вужа. Він — законне породження капіталістичного світу, єди ний і всеперемагаючий бог якого, — золото. Заради грошей, заради наживи ступив він на страшний шлях, який міг коштувати людям багато. Ні, вони не здатні на подвиг, оці пауерси, вся суть життя яких зводиться до одного: знайти місце, де йому (тільки* йому!) було б «зручно — тепло і сиро». їм не зрозуміти тих, хто не заради грошей, а для загального добра допомагає відстаючому, хто потопає сам у швидкій річці, рятуючи чужих дітей, хто, обпікаючи в мороз руки, монтує високовольтну лінію. Світ наживи і світ високих стремлінь. Два світи — дві моралі. Як ніч і день. Те, що ти прочитаєш на цій сторінці, — це розповіді про простих і звичайних людей, про твоїх товаришів. Кожний з них має в сво єму серці краплину гарячої крові гордого Сокола. Вони, ці люди, представляють наш соціалістичний світ, його високу мораль, мораль найлюдянішу, найвимогливішу, найсвітлішу і життєстверджуючу. КРАЩІ, ПЕРЕДОВІ, НЛЙСВЦОМІШІ Щодня, відклавши на деякий час підручники і конспекти, вихо дять на чергування у сад ім. Шев ченка, на Сумську вулицю дру жинники нашого університету. Ланками по п ’ ять-шість чоловік обходять вони свої дільниці, уважно стежачи за порядком. Ось вони йдуть, чудові наші хлоп ці, як правило, кращі серед кра щих студентів, активістів громад ського життя, завтрашні молоді спеціалісти, назавжди закохані у свою майбутню професію, у свій Харків, готові у будь-яку хвили ну-‘стати на захист його честі спокою громадян. Слава про дружинників геоло гічного факультету пролунала да леко за стінами університету Згуртований, сильний вольовиї колектив. Не було випадків зри ву чергувань, не було випадкії відмовлення від виконання відпо відального доручення. На чолі дружини справжні комсомольці як О. Терлецький, якого добре знають і як секретаря комсомоль ської організації факультету, по тім, як члена комітету комсомолу університету, як відмінного сту дента, а з цього року вже як мо лодого геолога. Так, багато хто з кращих наших дружинників залишив цього року університет. У різних куточках нашої неосяжної Батьківщини працюватимуть вони, але збере жуть назавжди виховані в дру жині сміливість, мужність, нетер пимість до порушення громадсько го соціалістичного порядку. Не гірше за Терлецького працюють у дружині майбутні геологи Дмитрієв, Білецький, передові сту. денти нашого вузу. А Слава Мігулін з радіофаку? Вільний від занять і спорту час він віддає книгам. Слава з інтере сом слідкує за всіма новинками в галузі теорії відносності, кван тової механіки, космічних польо тів. Інтерес до цих питань привів десятикласника Славу Мігуліна на радіофізичний факультет уні верситету. Досвід доводить, що Слава не помилився, обираючи майбутню професію, а комісія не помилилася, прийнявши його до вузу. Цей скромний, невисокий на зріст хлопчина в окулярах, такий звичайний на перший погляд, кро кує в перших лавах передової ра дянської молоді. Він знає: життя наше чудове, але мусить бути ще кращим. Вулиці радянських наших міст повинні звільнитися від бру ду хуліганства, пияцтва, всього, що заважає нам, що чуже, не наше. І Слава не чекає, поки хтось зробить за нього цю роботу. Він став дружинником і активі стом секції самбо. Він тренується по другому вже розряду, і сам допомагає іншим оволодівати цим видом спорту. Чого ж дивуватися, що саме його, таку звичайну і в той же час справжню людину на ших днів, обрали комсомольці кур су своїм комсоргом. Слава Мігулін прийшов на ра діофізичний факультет прямо з шкільної лави. Іван Ніконенко працював теслярем п ’ ятого розря ду на Шебелинці. Але і несучи почесну службу в лавах Радян ської армії, і працюючи на Ше белинці, де він оволодіває, крім своєї основної, ще декількома про фесіями, Ваня мріє про своє май бутнє радіофізика. Ще на будові він був активістом боротьби з порушеннями громадського по рядку. Ставши студентом, Іван, зрозуміло, не залишився осторонь боротьби за високу культуру по ведінки радянської людини. І в університеті, як колись на будів ництві, Івана Ніконенка зноь на зивають одним з кращих дружин ників. Це зрозуміло і типово для на шого часу: на охорону нормальної спокійної праці, на боротьбу за порядок в наших містах і селах стають кращі, передові, найсвідо- міші. В. ГАПЛЕВСЬКИЙ, член комітету комсомолу. Дівчина з філологічного Дивлячись на муляра, який, кладучи цеглину до цеглині,, зводить дім, нічого незвичайного, зрозуміло, в його простих, упев нених рухах не помітиш і лише, коли увійдеш у новий дім, зро зумієш, яке хороше, добре діло народжувалось у його нехитрий одноманітних діях. Такого муляра нагадує нам одна дівчина, що вчиться на II курсі філологічного факультету російського відділен ня. Довгий час у нас у групі її якось не помічали. Скільки гаря чих дискусій виникало в групі, і кожен намагався довести, що він знає щось таке, чого не знають інші, і повинен це їм показати. Вона завжди залишалася осто ронь цих дискусій. А потім одного дня вся група в кілька пар очей одночасно по дивилася на неї, ніби вперше по мітила, бо диктант цієї дівчини, яка менш за всіх кричала і гово рила розумні фрази, був у числі найкращих, а таких небагато бу ло. Незабаром у нас був створе ний шефський нагляд за вихован цями колонії ім. О. М. Горького. Спочатку всі в групі гаряче взя лися за цю справу. Проте у біль шості цього ентузіазму не виста чило і на місяць. І лише вона та ще 5 — 6 чоловік у групі і до цьо го дня регулярно відвідують ко лонію. Нелегко працювати з «ма лолітніми» 17-річними порушника ми, не так просто буває інколи і добратись у колонію. В дощ, холод, спеку нерідко на попут них машинах вона добирається до своїх вихованців. Та це й зро зуміло: адже саме тут майбут ній вчитель може придбати необ хідні навички і вміння, кладучи цеглину до цеглини, будувати ду ші радянських дітей великими, світлими і чистими. А щоб будівля дитячого харак теру була надійною і міцною, треба, щоб і сам «муляр» мав твердий характер і велике, щире і розумне серце. Треба, щоб він був скромним і відвертим, чуй ним, щоб він знав, де він більш за все потрібний, першим прихо див на допомогу, активніше за всіх приймав би участь у житті колективу і не хвалився цим. Треба, щоб він робив свою добру справу просто, буденно — саме так, як робить її Шахов- ська Іра, той самий «муляр», про якого ми розповіли вище. Нещо давно Ірі минув 21 рік. Життя ще тільки починається. Бажаємо тобі, Іро, і в майбутньому зали шитись такою — сумлінною, чес ною, працьовитою. М. КРИНИЧНА. ЩО ПОТРІБНО ДЛЯ ЩАСТЯ І РУ ШИРОКОРАД ми зустрі- * ли випадково. В університе ті старшокурсники ще пам ’ ята ють цю невисоку худеньку дівчину, активного члена комітету комсо молу, Сталінську сти пендіатку, а головне, хо рошу, енергійну і чуйну людину. Іра вже два роки попрацювала в од ній із шкіл Золочівсько- го району. Природно, ми поцікавились, як їй пра- цювалося, що вона ви несла для себе із дво річної роботи вчителем, що вона думає про під готовку, яку дає універ ситет майбутньому вчи телеві. Ось що нам роз казала Іра: — За два роки на пруженої роботи (а пра цювати доводилось ба гато: 24 години, класне керівництво, дослідні ді лянки та ін.) я прийшла до одного важливого висновку: щоб працюва ти, треба любити свою спеціальність. Це я зна ла і раніше, але всієї важливості і глибини цієї думки не відчувала. Тільки тоді, коли лю биш свою роботу, і труд нощі легше переносиш, і енергія з ’ являється. На власному досвіді я переконалась, що таке вчитель у сільській шко лі, його обов ’ язки не можна обмежити викла данням і вихованням людей у школі. Він — і перший порадник і по мічник батькам, і пропа гандист і агітатор у колгоспі. Вчитель стає незамінимою людиною на селі, коли, звичайно, він входить у справи кол- госпні, приймає їх бли зько до серця. Я працювала агітато ром на фермі. Від роз повідей про міжнародне становище, про життя в країні, переходила до життєвих потреб колгос пу. І тут на мене гра дом сипалися прохання, запитання, пропозиції. — Халати потрібні, по трібна кімната, де дояр ки могли б відпочити. . Цього не можна зали шати осторонь, і доводи лось іти до парторга, до голови колгоспу поясню вати, вимагати і, нареш ті, добиватися. Зате зро стає авторитет учителя! Мені хочеться сказа ти майбутнім учителям: не пошкодуйте сил і енергії, коли треба до помогти людям: повага цих людей винагород жує за все. Важко перелічити все те, що доводиться ро бити вчителеві на селі. Не тільки лекцію прочи тати треба, а треба завжди вміти розбирати ся в обстановці, треба вміти роз ’ ясняти кол госпникам рішення пар тії і уряду, треба вміти не просто прочитати лек цію на атеїстичну тему, а й дохідливо поговори ти про це з колгоспни ками. З усього цього випливає висновок — учи телю треба невпинно працювати над собою, читати новинки худож ньої літератури, спе ціальної літератури. Бо не лише дорослі, а й ді ти до мене, біолога, не раз зверталися за пора дою, яку художню книгу прочитати. Дітей цікавить і музи ка, і картини, за всіма роз ’ ясненнями вони звер таються до вчителя. їх мало обходить (і це ціл ком справедливо), чи то буде викладач літерату ри, чи- фізики, чи біо логії. Вчителеві обов ’ язково треба знати основи сіль ського господарства, а без цих знань учитель часто потрапляє в кур йозне становище, автори тету в колгоспників га і в учнів він не завоює. Ірина Іванівна (так її тепер звуть) замислю ється на хвилинку, а по тім продовжує: «Унівео- ситет повинен постійно давати практичні на вички і вміння, тісніше зв ’ язувати студента з школою. Тільки тоді ви пускники прийдуть у се ло потрібними людьми». Іра посміхається: «А найцікавіше, товариші, це те, що вчитель, зав дання якого — виховува ти, в першу чергу пови нен виховуватися сам. Скільки буває випадків, коли доводиться стри мувати себе, хоч у ду ші, як-то кажуть, усе кипить. А буває і так, що відчуваєш з жахом: клас вислизає з рук, ти класом не володієш… мовчки відходиш до вікна, щоб приховати хвилювання, і раптом чуєш: клас поступово за тихає, і всі винувато чекають на продовження уроку. Твою слабість во ни прийняли за силу: торжествує вчительський такт, уміння перемогти себе, не показати своєї розгубленості». Ми питаємо Іру, чи могла б вона залишити учительську роботу. — Нізащо! Хай труд нощі, хай не завжди все вдається, хай багато сил витрачається, але дру гої такої професії нема на світі. Адже я відчуваю себе щасливою, розумієте, по- справжньому щасливою тим, що займаюсь улюб леною роботою. о. костиков. МЕТА 1 ШУКАННЯ, ПРАЦЯ 1 ПЕРЕМОГА Руки ніжно пестять уламок те ракотової статуетки VI віку до н. е. Збереглась лише голова цієї ста туетки — .строгі і чисті лінії жіно чого обличчя, що вражають своєю викінченістю і красою. Обережно перебирають ці руки мідні монети у вигляді дельфіна — найдавніші гроші, якими користувались в Ольвії (V вік до н. е.) . Ось уламок світильника з зображенням гладі аторів — фігури надзвичайно ви разні, повні руху, ось залишок ча ші, з якої пили вино, з зображен ням сирени. Руки пестять ці стародавні речі, а голос передає хвилювання і гор дість людини, яка немало років і сил віддала улюбленій праці. Ми у професора Костянтина Едуардовича Гриневича. — Ольвією я цікавлюсь давно, — розповідає Костянтин Едуардо- вич. Зокрема, я давно вже хо тів знайти захисні стіни Ольвії, які до цього ще не були знайдені. (До речі сказати, Костянтин Еду- ардович — глибокий знавець за хисних стін, розкопками і вивчен ням яких він займається дуже давно і має ряд праць з цього пи тання). Біля чотирьох років споруджу валися експедиції в Ольвію під ке– ріьництвом проф. Гриневича, але пошуки захисних стін не давали втішних результатів. Але така вже праця археолога — копітка, важка, часто навіть невдячна, але знай дене винагороджує за всі невдачі. У цьому році теу була влаш тована експедиція до Ольвії, яка тривала з 28 травня до 1 липня. Костянтину Едуардовичу допома гали фотограф Кулешов, співро бітник історичного музею Пуза- ков, а також місцеві працівники заповідника, колишні учні Костян тина Едуардовича Головін, Бори сов, Бураков та ін. На місці колишньої Ольвії роз ташоване село Парутіно, Очаків ського району, Миколаївської об ласті. До нього в погану погоду не так легко дібратись. Прийшлося ви. користати пароплав, який ходить по річці Буг. г- Влаштувався я добре — роз повідає далі Костянтин Едуардо- вич. Умови для праці були створе ні непогані. Для учасників експе диції був виділений окремий буди нок. На розкопках працювали 25 робітників — майстрів своєї спра ви, які вже по 20 років працюють на розкопках. Розкопки проходили під особи стим наглядом професора Грине- вича. Він дуже шкодував, що лі карі категорично заборонили йому працювати в особливо гарячі го дини. Було закладено ряд шурфів. І ось, нарешті, в одному з квадра тів був виявлений шматок довго жданої захисної стіни. Головне — напасти на слід, а далі праця пі шла жвавіше. Захисна стіна Оль вії збереглася не вся, але те, що було знайдено, свідчить про її грандіозність. Товщина стіни 3,7 метра. На місцях розкопок було знайдено багато різноманітних по бутових речей. Звичайно, вони по шкоджені часом, але Костянтин Едуардович бере їх у руки, роз повідає, і ми вже бачимо і сві тильник з зображенням гладіато рів, і Амфітриту на дельфіні, і монети ніби дзвенять і сяють, як і декілька тисячоліть назад, і ми чуємо подих могутньої стародав ньої культури, посланцями якої є ці речі. Ми відвідали професора Грине- вича через два дні після його по вернення з експедиції. Здавалося б, треб.а відпочити, а на його сто лі вже лежать томи історії старо давнього мистецтва. Костянтин Едуардович шукає в них відпові ді на деякі йому неясні питання, що стосуються знайдених речей. Багато планів у професора Гри- невича, пов ’ язаних з розкопками в Ольвії, — організація виставки, складання путівника для виставки і багато інших справ. Ми залишаємо професора Гри- невича, зворушені його самовідда ною і невтомною працею, його творчим горінням, його захоплені стю наукою. Так, тільки чітко по ставлена мета, тільки невтомні шу. кання і безперервна праця приво дять до перемоги. М. ВОЛІНА, О. ПЕТРОВА. ТВОРЧА ЖИЛКА СКРІЗЬ ПОТРІБНА Група другокурсників-радіофізиків на чолі з бригадиром В. Се- менцовим працювала на будівництві нового корпусу університету. Завдання було таке: очистити від сміття восьмий поверх шостого корпусу, вибрати з сміття металеву арматуру. Носилок було мало. Що робити? Знайшли дошки, зробили з них носилки довжиною 2,5 м. Ці величезні носилки наповнювали доверху, потім їх несли 8 — 10 чоловік. На будівництві зайвий раз переконалися, як потрібний творчий підхід до будь-якої справи. Так, вікна через які викидали сміття, були дуже високі, багато часу і сил витрачали, щоб підняти до їх рівня наповнені доверху носилки. І тут знайшли вихід: зробили спе ціальний поміст для підйому. Це значно полегшило і прискорило ро боту. В. ЩЕРБАК, студент радіофаку. ,ПОЗНАЙОМТЕСЯ З ТВОРЧІСТЮ ДРУЗІВ СОНЦЕ ПИЙ! Сонце пий устами молодими, •Сонце пий думками, серцем пий. І тебе не налякають зими І не спинить вітер сніговий. В душу набирай його проміння, Щоб жило до смерті в ній тепло. І щоб в пору дощову осінню Веснами рожевими росло. А коли його збереться в грудях Трохи більше, — то не будь скупий: Ти віддай його для щастя людям… Лиш для них, прекрасних, сонце пий. М. МАТВІЄВ. Львівський університет. ПРО нього ЗЕМЛЯ РОЗКАЗАЛА Не з книг я почула про нього — Вслухалась в подільські . пісні. Уперше про нього, простого, Вони розказали мені. …А пісня з землі виростала — Як лист кучерявий росте, До неба гіллям досягала, В глибинах — коріння густе. А пісня з землі виростала — В колосянім дзвоні полів, То тихо землі доторкалась, То в небо неслась, до орлів. …Як хто запитає, від кого Почула про Леніна я: — Земля розказала про нього, Земля розказала моя… о. СЕНАТОВИЧ. Львівський політехнічний інститут. ПІД ВЕРБОЮ СТИШЕНО СПІВАЮТЬ Під вербою стишено співають. Сонні плески тихої води. Опівночі зорі доспівають, а на ранок — сиплються плоди. Це мені б піти та позбирати, їх рум ’ янець в тебе перелить, хоч і знаю, лаятиме мати, що мене очікує, не спить. Теплий ранок лебедем- спливає, тумани крадуться у сади, а до ніг нам- небо обсипає перестиглі, вилиті плоди. Володимир ЯВОРОВСЬКИЙ. Одеський університет. НАША ПОЕЗІЯ Розкрають рядки серце гострими — лезами, Натружені руки в безсиллі не схиляться… І наше життя — найновіша поезія Вогнем незгасимим у літерах виллється, Не будуть у пісні слова випадковими, Байдужості крига в минулім залишена, Про юність, що квітне вогнями казковими, Поеми нові ми в майбутнім напишемо. Поезія наша — у праці гартована, В кривавих боях перемогами вінчана. …Юнь кличе дорога ніким не торована, Життя сонцеграйне, краса його вічная. В. КОРЖ. Дніпропетровський університет. БЕЛЫЕ НОЧИ Звезды утру протянули лапы. Утро.’ Но сна и не знали мы. Горят у студентов настольные лампы. Белые ночи. Экзамены. В сессию даже и сутки короче — Шествуют строгим парадом. Белые ночи, бессонные ночи Стоят над родным Самаркандом. Вы среди ночи вышли из дому, Хотите их видеть? Да где там! Белые ночи на юге знакомы Одним тодько нам — студентам. Нет, не для всех эти белые ночи Горят красотой незабвенной: Они лишь для тех, кто ищет, кто хочет, И тех, кто найдет непременно. Утро все ближе, рассвет все заметнее… Итти на экзамен кому-то… И наш Самарканд — этот город студентов Приветствует новое утро. М. АЗАРОВА. Узбекский университет. З тобою, плем ’ я молоде Як розпромінюється день, виводячи ясні акорди, вроста в вікні, натхненний, гордий, весною по землі іде! З тобою, плем ’ я молоде, іду я на заводі, в полі, росту з тобою в комсомолі, співаючи Комуни день. Хай б ’ ється пісня в береги! Гей, хто там ще мугиче кволо?! …О, скільки радості навколо! О, скільки сонця навкруги! В. ПІДПАЛИЙ, Київський університет. ЦЕНА ЖИЗНИ …Своею жизнью меньше б дорожила. Любила б меньше, меньше берегла, Когда б одна шахтерская могила Ее мне оценить не помогла. Она похожа на другие слишком И вряд ли чье вниманье обратит. С портрета в мир молоденький мальчишка С улыбкой безмятежною глядит. И сколько жизни в той одной улыбке, А из очей такой струится свет, Что, кажется, висит здесь по ошибке Сияющий улыбкою портрет. Рожденья, смерти выписаны даты… С улыбкой смотрит парень в синеву… А я себя считаю виноватой За то, что вижу, чувствую, живу. И все, что нынче делаю и знаю, Стараюсь в жизнь плотнее уложить… Мне кажется, что с этих пор должна я И за себя и за парнишку жить. ЕДИНСТВО Любой традиции прекраснее У молодежи на груди Горят значки, порою разные, А силуэт на них один. Мы хлеб растим, мы спорим с вьюгами, Творим и строим, жить спеша. Пусть непохожи друг на друга мы, Зато у нас одна душа. Нам не страшна работа «грязная», Любое дело по плечу. У нас обложки только разные, А суть одна — по Ильичу! Неонила ВЫСОЦКАЯ. Киевский университет. ОСЕНЬ Осенним днем последним Пойдешь гулять с подругой. Жизнь вдвое интересней, Коль рядом сердце друга. И дождик не противен, Не хочется домой, Пусть будет даже ливень — Ты рядом с дорогой. И желтый лист кленовый Поднимешь ты дорогой — Дар месяца осеннего Подаришь недотроге. Она с улыбкой ласковой Дар примет удивительный. Скажи, а жизнь не сказка ли? Ведь, правда, восхитительно? За что ж старушку осень Ругают все подряд? И ветер не выносят, И дождь всегда бранят. Ты будь принципиальнее, Ведь, жизнь всегда мила, Тем более, что осень Нам счастье принесла. Будь добр, не злись на осень Она всегда такая. Прислушайся… Твердят вокруг, Что осень золотая. Т. БЕРЖИНСКАЯ. Пензенский политехнический институт. Спасибі, мамко Ти поїздом не їхала ніколи, Бо далі Хуста стежка не вела. І днини не ходила ти до школи, Не в панськім замку — в хаті ти росла. Не звикла в тихім холодку сидіти — Граблі й мотика — вічні друзі рук. А як малі обсіли тебе діти — Напилась з чаші материнських мук. Ти пряла і мотала, вишивала, І готувала чиру нам на стіл. Не в дитсадку — в сусідки нас лишала, Коли картоплю брати йшла на Діл. Сповиті горем дні пливли жіночі… Я бачу знов, мов наяву, село. Твої ласкаві материнські очі, Турботами пооране чоло. Тяжкий свій хліб ти божим даром звала, Учила змалку хліб той берегти. Щоб чесними були ми,.нас навчала, Щоб мужніми були, хотіла ти. Не зріс у нашій верховинській хаті Ні злодій, ні ханжа, ні дармоїд. Мов голубків, кохана, рідна мати, Ти нас пустила у широкий світ. Спасибі, мамко, за гарячу ласку, За материнські почуття й любов, За чарівну в безсонні ночі казку, За те, що в люди з рук твоїх пішов. Спасибі, мамко, за смугляву вроду, За простоту, за рідних гір красу, За те, що я до вільного народу Любов у серці й відданість несу. В. КОВГАН. Ужгородський університет. У ДЕКАНАТА Мы стояли у деканата, ‘ Пятикурсники после лета. Вдруг у нас спросил виновато Мальчик, празднично приодетый-. — В триста первую как пройти мне? Мы взглянули тотчас, и она и я, И на нас нахлынули ливнем Дорогие воспоминания. …Бесконечными коридорами. Из старого здания в новое Мы метались по аудиториям, Ошалелые и бестолковые. Первокурсников бог не миловал И тогда (каково было нам-то?) Выбирали мы самого милого Из стоявших у деканата. Самый милый нас слушал вежливо. И с улыбкой на лице Мягко, сдержанно, даже нежненько Говорил нам: «В другом конце». И на миг стало жаль (но не слишком), Что они, а не мы первокурсники, Но вопрос, повторенный мальчишкой. Нас встряхнул от грусти малюсенькой. И вздохнувши легонько и вежливо, С улыбкою на лице, Мягко, сдержанно, даже нежненько Мы сказали: «В другом конце». В. АВЕРБУХ, выпускник МВТУ. Адреса редакції: Університетська вул., 16, Тел. 2-72-01, дод. 64. Друк. Вид-ва ХДУ, БЦ 08537 Зам. 1646. В. о. редактора М. ВОЛОВИК.