No 53 — 54 (1043 — 1044) Субота, 24 вересня 1960 року. Ціна 20 коп. ПАРТІЇ НАША ПОДЯКА Колектив університету вітає перехід на семигодинний робочий день У зв’язку з переходом на семи годинний робочий день у централь ному апараті університету відбувся мітинг. Відкрила мітинг В. О. Осипова, голова профспілкового бюро цен трального апарату. З теплим словом звернулись до присутніх проректори В. 1. Махинь- ко і В. Ф. Лаврушин. Вони поздоро вили співробітників центрального апарату, бібліотеки, лаборантів, всіх службовців університету з переходом на семигодинний робочий день, по бажали їм якнайкраще використати вільний час. ОДНА ГОДИНА Впровадження в життя рішен ня XXI з ’ їзду КПРС про пере хід на семигодинний робочий день особливо велике значення мае для студента-заочника. Ад же в його обов ’ язки входить праця на виробництві, своєчасне виконання контрольних і курсо вих робіт, робота над підручни ком, щоб сесія не стала несподі ванкою. А побут… Одна вільна година — це ЗО прочитаних сторінок, приготуван ня смачного обіду, зрештою, просто година відпочинку на сві жому повітрі. О. ЛЕОНОВА, студентка заочниця. Як мати скажу: добре! 19 вересня, коли я прийшла додому, мій першокласник Ігор зу стрів мене радісно-зди- , вованим вигуком: — Мамо! Так рано! Так, синку, тепер зав жди так рано. А мале сенький Сергійко вже тримався міцно за ру ку. Виражати свої по чуття словами він ще не вміє. Це велике діло для нас, мате рів, рано повернутися з роботи, вчасно перевірити уроки сина, почитати маленькому книжечку, до вечора ще встигнути щось зро бити по господарству. А коли ді ти ляжуть спати, тепер можна більше посидіти з книгами. Спасибі, щире спасибі і за ра дість моїх синів, і за те, що за лишається більше вільного часу для себе. Р. ІВАНЧЕНКО, вчений секретар університету. ЖЮРІ ВІДЗНАЧИЛО Жюрі конкурсу наукових сту дентських робіт, що проходив на весні цього року, відзначило гра мотами ЦК ЛКСМУ і першою премією роботи таких студентів університету: Сєдіна І. Ф. і Чор ної і. К. — біологічний факуль тет, Головко Н. і. — біологічний факультет, Дегтяр М. С. — істо ричний, Аксьонової О. Г. — філо логічний, Колеснікова В. Н. — хі мічний, Цой Сун Чер — фізико- математичний, Скотаренка П. Я — історичний. Роботи названих студентів є наслідком напруженої творчої праці і цілком заслужили високу оцінку жюрі. Грамотами ОК ЛКСМУ і дру гою премією нагороджені студен ти біологічного факультету Кор- женко Ю . П. та Ківенко Н. В.; Солодухін А. В. — історичний фа культет, Педан В. П. — філоло гічний. Високої оцінки заслужили також роботи студентів фізмату: Цзянь Ю -тая, Мільмана В. Д., Михайленка В., Головіна В. В., Ю й-лу. Студент фізмату Міль- ман В. Д. представив на огляд дві наукові роботи. • Грамотами Міськкому ЛКСМУ і третьою премією були нагород жені студенти фізмату Мілка А., Зеленський В. В., Травкін Ю. І., студенти філфаку Романов’ Є. А., Паравай Ю . ‘ І., студенти істфаку Андрієнко В. П., Руденко Р. Г., Марченко В. П., студент біофаку Остряков С. І., студент геологіч ного факультету Космачов В. Г., студент географічного факультету Топчій В. А. і студенти радіофі зичного факультету. Гаплевський та Мігунов. Грамотами міського комітету ЛКСМУ за хороші роботи і ак тивну участь у науковій роботі СНТ ХДУ нагороджені такі това риші: Птіцин Г. В., Ю рченко В. І., Барська 1. І. — фізмат; Вернічен- ко Ю . В., Ю цкевич Н. С.. Орло ва Г. Л., Мартиненко, А. А., Кли менко А. 1., Криворучко В. В., Калабухова Т. Н., Ш епілова В. П., Денисов В. М., Мнушкіна Е. А., Корніенко Н. А., Ш евцова М. Я., Лепехіна Л. І. — біофак; Поно маренко І. Г. — хімфак; Батка- лов В. П., Лемешева Л. Г., Саку- ненко Н. І., Хатьян В. А., Кар- даш Т. Г., — філфак; Голяков А. П. — географічний; Романен ко Є. І. — істфак; Артеменко О. М., Міщенко А. Г. — економіч не відділення. НА КОЛГОСПНИХ ПОЛЯХ — СТУДЕНТИ р ІК У РІК в нашій області збільшуються посіви кукурудзи, кол госпи і радгоспи все більше заготовляють кукурудзяного си лосу, зміцнюють кормову базу для громадського тваринництва. Передові господарства Харківщини, керуючись рішенням лип невого Пленуму ЦК КП України, заздалегідь підготували техніку, транспортні засоби, силосні споруди, склали детальні плани, роз раховуючи на те, щоб закласти не менше 23 — 25 тонн силосу на кожну корову і п’ять тонн качанів на свиноматку. Цього року значно розширено площі посіву кукурудзи, що дозволить одержати більшу кількість зерна, соковитих І концен трованих кормів. Успішно ведуть закладання кукурудзяного си лосу господарства Боровського району. Зібрати кукурудзу своєчасно і в стислі строки — значить одержати з кожного гектара найбільшу кількість кормових оди ниць і білка, заготовити найбільше цінного поживного і дешевого корму. Буде в кожному господарстві багато силосу — буде м ’ ясо і молоко, Харківщина успішно виконає завдання семирічки по збільшенню виробництва продуктів тваринництва. З почуттям відповідальності і розумінням важливості вчасного збирання кукурудзи та інших сільськогосподарських культур до Петрівсьного і Боровського районів виїхало близько трьох тисяч студентів університету. Студенти університету не вперше виїжджають у райони Хар ківської області, щоб допомогти колгоспникам вчасно і без втрати зібрати врожай, виконати завдання, поставлені перед трудівни ками сільського господарства Партією і Урядом. Важко назвати факультет, який би працював на полях гірше за інших. Відмінна праця стала традицією комсомольської організації нашого вузу. Можна не сумніватися, що і на цей раз майбутні історики і фі лологи, фізики і біологи, геологи і географи, хіміки і радіофізики не підведуть свій вуз, високо триматимуть честь Харківського державного університету. Трудові будні З піснею разом З 14 вересня студента геогра фічного факультету працювала на будівництві університету. Особливо відзначилися студенти 111 курсу. О 8 годині ранку всі були вже на місцях. Хлопці одер жали завдання переносити плити, а дівчата — мити підлоги. Але що то були за підлоги! Навіть мимовільний погляд, кинутий на нерівну крейдяну поверхню, го ворив про те, що доведеться не мало попрацювати. Незабаром загриміли швабри, відра, полилась вода, і робота закипіла. Хто обдирав фарбу, хто вити рав крейду, хто носив воду; у вся кому разі, роботи для всіх було більше, ніж достатньо. Але що значить праця без пісні?! І дійсно, з різних кімнат до літають уривки пісень — то весе лих, то сумних, то студентських, то туристських. Правду кажуть, що пісня може диво творити. За вдання, яке здавалось дівчатам непосильним, було виконано дуже швидко. Дівчата весело жарту вали: кНе такий чорт страшний, як його малюють», дивлячись на чисті підлоги, що виблискували, мов дзеркало. І як радувала думка, що скоро оживе ще один корпус універси тету, і його коридори й аудиторії заповняться життєрадісними і працьовитими людьми. 1. ЗАГОСКІНА. Перші спортивні зустрічі На спортивних майданчиках відбулися зустрічі волейболістів. Загальна мета змагань — вияви ти обдарованих спортсменів, які б з успіхом могли захищати спор тивну честь університету. В зу стрічах чоловіків переможцями вийшли студенти філологічного факультету, які в упертій бороть бі перемогли команду фізматівців. У жінок команди фізико-матема- тичного факультету рівних супер ників не знайшлося. УЛАНОВ, студент. „ДОБРИЙ ДЕНЬ, ДІТИ! ПОЧИНАЄМО .УРОК “ П ’ ятикурсники біологічного факультету проходять зараз педагогічну практику. Ми ви рішили завітати до 131 шко ли, побувати на уроках на ших студентів. До початку уроку залиша лось трохи вільного часу. Ско ристувавшись цим, ми вирі шили пройтись по школі і ог лянути її. Нам дуже сподоба лась чистота, яка панує в школі, квіти, стенди, спортив ні грамоти на стінах. Але ось лунає дзвоник. Ра зом з студентом практикантом Ю. Бакєєвим ми заходимо в 7 «д» клас. Ю. Бакєєв друже любно посміхається і- каже: «Мене звуть Юрій Миколайо вич». І одразу ж видно: клас сприйняв цю рекомендацію прихильно. Урок проходив добре. Цікаво і захоплююче пояснював Юра новий мате ріал. Запропонував учням по дивитись таблицю не тільки на дошці, а й у підручнику. Між учителем і класом відчу вався тісний контакт. Діти добре зрозуміли урок — це ви явилося під час закріплення матеріалу. Потім ми побували на уро ці зоології в паралельному класі. Цей урок давав сту дент М. Федірко. Спочатку нам здалося, що М. Федірко добре справиться з завдан ням. Але на жаль, це бу- ло не так. М. Федірко дуже ніяковів і все намагався повернутися до класу спиною. Наприкінці уроку у нього за лишилось три хвилини. Він розгубився і сказав: «Урок за кінчено». Нічого дивного: уві йти вперше учителем в клас нелегко. Дуже сподобався нам урок Льоні Балаєва. Та це й зрозу міло: він давав урок на тиж день пізніше інших, вже тро хи набрався досвіду. Льоня почав з… «футболу». Це всіх трохи здивувало. Виявилось, що хлопчики цього класу бу ли на змаганнях і не приго тували домашнього завдання. Під час уроку Льоня встигав давати питання всьому кла сові, слідкувати за порядком і навіть інколи жартувати. Пізніше проходило обгово рення уроків практикантів. Всі говорили жваво, спереча лись, критикували один од ного. Шкільний учитель, а та кож методист М. П. Божко вказали на недоліки у прове денні уроків, похвалили окре мі вдалі моменти. Багато хороших цікавих уроків буде ще попереду у майбутніх учителів. Але оцих своїх перших уроків, з їх хви люванням і помилками, вони не забудуть ніколи. М. ДОМШ ЛАК, Н. ПУШ КАРЬОВА. На фото: заоч ник історичного факультету Воло димир Ваїн пра цює у кабінеті ка федри історії ста родавнього світу і середніх віків. Для вас, читачі До нового учбового року фонди ЦНБ поповнились новими на уковими журналами і книгами, учбовими посібниками. Більше се ми тисяч книг і журналів, необхідних студентам для щоденної ро боти, виділено в підсобні фонди читальних залів. В читальних залах організовані полиці відкритого доступу чи тачів до літератури. Читач може самостійно, без бібліотекаря, в процесі своєї роботи користуватися творами Маркса, Енгельса, Леніна, Мао Цзе-дуна, вибраними творами Готвальда, Піка та інших керівників комуністичних та демократичних партій. Щоб наукові робітники і студенти могли познайомитися з новою науковою літературою, учбовими посібниками і журналами, в ЦНБ регулярно влаштовуються виставки новинок літератури. ЦНБ про вела велику роботу по обліку книжних фондів. Це теж сприятиме покращанню обслуговування читачів. Велику допомогу у цій ро боті подали нан сім лаборантів університету, які відпрацювали 92 людино-дні. Комітет комсомолу виділив для роботи в ЦНБ 64 студента, які відпрацювали 447 людино-днів. Більшість студен тів працювали дуже добре. Бібліотека і надалі потребує такої допомоги. В. РЄПКА ,КОМСОМОЛЬСЬКІ БЮРО ЗВІТУЮТЬ ДОВІРСЯ ВИПРАВДАНО Неначе зовсім недав но ми вибирали нове ком сомольське бюро історич ного факультету. І ось рік минув. А за цим пройденим роком стоять успіхи і невдачі, досяг нення і промахи, праг нення до поставленої мети і виконання її. Комсомольське бюро під керівництвом Пла- хотного зуміло по- справжньому організува ти роботу на факульте ті. Багато уваги приді лялось політико-виховній роботі, відповідальним за яку в бюро був Паш- ковський. Регулярно на курсах проходили політ години. Перед їх почат ком влаштовувала Лак звані «усні журнали» — огляд новинок техніки, науки, літератури. Паш- ковський у розмовах з студентами цікавився, в якій формі хотіли б во ни провести політгодини, які теми обговорити. Ось чому часто на по літгодини запрошувались старі більшовики, арти сти. Студенти інколи са мі вибирали теми для обговорення. Студенти історики за хоплюються лекторською роботою. Лектори при міськкомі комсомолу про читали за цей рік 700 лекцій. Пашковський по давав допомогу лекто рам, кореспондентам. На факультеті орга нізована народна дружи на, в яку входили і члени комсомольського бюро О. Нестеренко, О. Стрельцов. На протя зі року дружина регу лярно, хоч і не завжди у повному складі, вихо дила на чергування. Але під час літньої сесії ви хід був двічі зірваний. Академічній роботі на факультеті теж приділя лась належна увага. Бу ла створена академкомі- сія на чолі з академсек- тором бюро О. Солоду- хіним. Комісія перевіря ла відвідування студен тів і результати висвіт лювала в «блискавках», цікавилась також семі нарськими заняттями, пе ревіряла, як іде підго товка до написання дип ломних робіт. Історичний факультет представив 45 доповідей на міську наукову кон ференцію. Грамоти мі ськком^’ комсомолу одер жали Дегтяр, Марченко; обкому комсомолу — Со- лодухін, Скотаренко, Добре працювали культсектори Р. Негля- дова і Д. Рудой. У пер шому півріччі на фа культеті був створений хор, чоловічий і жіно чий, вокальні ансамблі. На огляді історичний факультет посів перше місце, але при регуляр нішому відвідуванні ре петицій можна було ви ступити значно краще. Велику допомогу в під готовці до огляду подав член партбюро факульте ту Митряєв. Протягом року влаш товувались вечори, похо ди в кіно, до театру, об говорення бачених спек таклів. Але іноді культ сектори бували активні ші. ніж самі студенти, які досить ліниво брали участь в культурно-масо вих заходах. Ця пасив ність студентів особливо виявилася на першотрав- невому вечорі, який ні кому не приніс задово лення і радості. Партійне бюро факуль тету подало велику до помогу комсомольському бюро. На засіданнях партбюро заслуховува лись доповіді секторів комсомольського бюро, виявлялись недоліки в роботі. Можна сказати, що бюро виправдало довір ’ я комсомольців факульте ту. Недарма багато з членів колишнього бюро залишились на цей рік у його складі. Побажає мо ж новому бюро успі хів у роботі, нових ці кавих справ. А. БАННИКОВА. „Працювати і мозком, і руками…” Звітно-виборчі збори на біологіч. ному факультеті проходили жва во і по-діловому. З виступу секретаря комсо мольського бюро Асі Новикової видно, що бюро в цілому працю вало непогано. Успішність на фа культеті була добра; кожний мав постійне або тимчасове комсо мольське доручення. Академсектор докладав чимало сил для організації змагання між групами. На перше місце у цьому зма ганні вийшла група студентів ко лишнього третього курсу (ком сорг Колотієвська). Дівчата гру пи не тільки на «відмінно» і «добре» вчаться, але й захоп люються громадською роботою. Вони охоче працюють на субог- никах. І на змаганні груп універ ситету (по оцінках) у них найви щий процент. Але спортсменів- розрядників в групі все ще мало. На друге місце по факультету вийшла група колишнього першо го курсу (комсорг Хараберюш). Гірше всіх ставляться до гро мадських доручень студенти-біо- хіміки колишнього четвертого кур су. Участь їх у комсомольській роботі обмежується тільки спла тою членських внесків. Виступ Асі гаряче обговорю вався студентами. Всі виявляли зацікавленість життям факульте ту, байдужих не було. Студенти говорили про успішність, про спорт, про культурно-масову ро боту, про зв ’ язок бюро з курса ми, про роботу бюро на літній практиці. Бере слово декан факультету Семененко. Він підкреслює, що робота на факультеті покращи лась, підвищилась успішність, хоч кількість відмінників зменшилась. Декан виніс подяку усім хлоп цям факультету за активну робо ту, зв ’ язану з переїздом у нове при міщення. Кращі з них — Криворуч ко, Трунов, Пряхін, Здесенко, Вовк, Волков та інші. Г. І. Се мененко відзначив, що активність комсомольців на зборах зросла. Студенти сміливо критикують один одного, але, на жаль, ще бояться критикувати роботу дека нату. Далі декан зупинився на роботі наукових грунтів. Він вка зав, що треба брати активну участь в експериментальній робо ті, «працювати і мозком, і рука ми». Від комсомольського бюро уні верситету виступив тов. Шляхов. Присутні гаряче вітали його про позицію: Клопотати про нагород ження А. Новикової Грамотою райкому або обкому комсомолу. М. Шляхов порадив також ви кликати на змагання інший фа культет. Багато побажань було вислов лено на зборах: організувати ро боту літературного гуртка, нала годити зв ’ язок з вечірниками і залучити їх до комсомольської роботи, допомогти їм у навчанні, проводити вечори і збори разом з робітничими підприємствами. Вибори нового бюро проходи ли бурхливо: всі хотіли обрати найдостойніших комсомольців, які добре вміють працювати. Можна сподіватися, що нове бюро ви правдає покладені на них надії. Філологи були самокритичними Звітує комсомольська організа ція філологічного факультету, яка нараховує зараз 436 членів. Цьо го року на філфак прийшло ве лике поповнення — 80 комсомоль- ців-першокурсників. Звітно-вибор. чі збори для них — велика подія. Тут вони вперше знайомляться з комсомольським життям факуль тету. Прийшли на збори і старі ком сомольці — викладачі П. І. Мар- тем ’ янов, Ф. й. Луцька, Ф. П. Мед ведев, М. В. Черняков, І. Т. Ба- лака та інші. Виступає секретар комсомоль ського бюро факультету В. Гри- да. його доповідь була досить самокритичною. За весь рік ком сомольським бюро факультету не проведено жодних комсомоль ських зборів, тематичні збори з комсомольських групах теж не проводились. Недосить добре бу ла налагоджена культмасова ро бота на факультеті, погано була поставлена справа з передплатою періодичної літератури (про це свідчить хоча б такий факт: по- літсектору К. Симончук зрештою довелось особисто для себе під писати шість примірників «Блок нота агітатора»!). І все ж багато хорошого і ко рисного було зроблено комсо мольським бюро: політико-вихов- на робота на курсах набула різ номанітних форм — політгодини, дискусії по багатьох проблемах, піднятих «Комсомольською прав дою» (на деяких курсах писались колективні листи до цієї газе ти…), екскурсії. Дуже добре пра цював гурток «Літературу в ма си», члени якого прочитали 176 лекцій, з них 90 — в колгоспах. Слід назвати активістів цього гуртка — Л. Тарасова, М. Філімо- нова та ін. Концертна бригада філологів виїздила в колгоспи. Особливим успіхом користувались читці — Савченко, Свірський, Косик. Від мінно була налагоджена шефська робота в школах і в Курязькій колонії. Наші шефи зв ’ язані ве ликою теплою дружбою з вихо ванцями колонії. їх поважають і люблять там — це найвища на города за самовіддану роботу Л. Васько (V рос.), Л. Лиман, Л. Хроль (V укр.) і багатьом іншим. У філологів — радість: кіль кість академзаборгованостей знач но зменшилась. З цього почав свій виступ декан факультету Г. І. Шкляревський. Але тут же він нагадує великі гріхи минуло- го навчального року — колишній II російський лише за’один мі сяць — травень мав 850 пропуще них годин (І). Декан говорить про хороше цінне починання IV (зараз V) російського (зокрема комсомолки Н. Сидорук), — ство рення «Музичних серед», які мають на меті пропагувати кла сичну музику. Тов. Шкляревський торкається багатьох злободенних питань (самообслуговування на факультеті, не зовсім скромний, м ’ яко кажучи, одяг деяких сту денток, спортивна робота — адже факультет на п ’ ятому місці в уні верситеті) . На цьому наболілому питан ні — спорт у філологів — зупи нилась викладач фізкультури В. О. Вержбицька. Валентина Осипівна апелює до патріотичних почуттів студентів, наводить яс краві приклади: славний «подвиг» I. Роженка (II рос.,) який, не маючи найменшого уявлення про штангу, виступав за філфак як важкоатлет. Запалений любов’ю до свого факультету, бігає по площі Дзержинського в традицій ній естафеті секретар комсомоль ської організації Грида. У залі лунає веселий сміх. Член комітету комсомолу уні верситету Б. Ветров вказав на факт зриву комсомольської дис ципліни: група дівчат з першого курсу зривала заняття по спец підготовці з приводу комсомоль ських зборів, а на збори не з ’ явилась з приводу занять. Да лі Ветров кинув ряд докорів фі лологам — чому вони не організо вують диспути в університетсько му масштабі (скажімо, по твор чості Ремарка), чому газета фі лологів «Горьківець» займає не перше місце серед факультет- ських стінних газет… Докори ціл ком справедливі, від них стають похмурими обличчя студентів і викладачів. Це давнє болюче пи тання, яке ніяк не вдається поки що розв ’ язати. * Трохи розвіяв цей сум підне сений виступ Ф. П. Медведєва (до речі, Федір Пилипович, «мо лодший сьогодні років на ЗО», першим прийшов на ці збори). Викладач нагадав про минулу славу нашої факультетської стін нівки (цілих 8 років — з 1947 по 1955 — «Горьківець» тримав пер шість у місті Харкові) і висло вив надію, що минула слава «Горьківця» повернеться, якщо комсомольці цього захочуть. Новому бюро присутні ‘ба жають працювати енергійно, іні ціативно, справді по-комсомоль- ському. Н. ВЛАСОВА. Знайомтесь: ]ІЕ не нарис і навіть не за рисовка. Це ескізи портре тів тих, хто завтра складатиме великий міцно згуртований ко лектив, ім ’ я якому — студенти. Про нього, про цей колектив, можна буде писати і нарис, і . по вість, і навіть роман, тому що тут будуть свої конфлікти, своя бо ротьба, свої поразки і перемоги. Та і як може бути інакше: адже цей колектив підніматиметься по важкій і каменистій дорозі. І на цьому великому шляху буде, зро зуміло, і свій передовий загін, і, мабуть, ті, хто відстане, і навіть ті, хто зірветься… А поки що — поки що ми роз повідаємо про людей, які ось уже двадцять днів сидять поряд в університетських аудиторіях, до питливо придивляючись один до одного, і схвильовано думають: яким-то ти станеш, мій сусіде, мій товариш на довгі п ’ ять років, а, може бути, і на все життя? Ми допоможемо вам познайо митись-, друзі! * * * Якщо людина не втомлюється бродити з рюкзаком за плечима по рідній країні, не втомлюється любуватися багатством і красою рідної природи, якщо весь свій вільний час людина віддає книгам про дослідників землі, про рослин ний і тваринний світ планети- якщо людина — романтик, гаря че закоханий у життя, у сьогод нішнє і майбутнє, якщо нема для людини перепон, які б не подола ла молодість, віра у щастя, то ким повинна стати така людина? І Галя Хорунжа стала геогра фом. Вірніше ні, ще не зовсім географом, але студенткою першо го курсу геолого-географічного факультету університету. Висока струнка дівчина з пря мим і сміливим поглядом, з дов гими чорними косами, сьогодні особливо красива. Адже давно відомо, що людину красить щастя. А чи можна от так, про стими словами, розповісти, яка щаслива Галя, ставши студент кою географом! — Не любити нашу Батьківщи ну, не захоплюватись її кра сою — не можна! — палко го ворить дівчина. Ми слухаємо її, дивимось у від крите хороше дівоче обличчя і чо мусь віримо, хоч Галя ще по- справжньому і не приступила до занять, що буде вона відмінни цею, вдумливою студенткою, що творчо потім працюватиме і на завжди збереже в душі от такий палкий запал, такий світлий ’ по рив. І ми волею своєї фантазії яс краво уявили собі Галю Хорунжу через п ’ ять років у складі експе диції, енергійною, веселою, знаю чою. А, може, вона піде до школи, щоб свою гарячу любов до рідної землі прищепити дітям? Яким, очевидячки, дружним буде клас вчительки Хорунжої. Дуже правильно і дуже хоро ше, що до університету приходять вчитися такі люди. Про це ду маєш, коли вдивляєшся в облич чя першокурсників 1960 року, знайомишся з ними- з їх життє вим шляхом. А у деяких він чималенький. Вони вже дорослі люди, міцно стоять на ногах. Вчитибя прийшли не тому, що всі йдуть, а тому, що відчули в цьо му життєву потребу для себе, для свого підприємства. Відразу по закінченні серед ньої школи Тамара Симонова при йшла на завод. Хімія була улюб леним предметом у школі. На за воді пішли назустріч бажанню дівчини і направили’на роботу в лабораторію. Не все відразу стало на свої місця, не завжди перші кроки супроводжувала вдача. Але ось вже на Артемівському «Цвет мете» про молоду лаборантку Та мару Симонову говорять, як про досвідченого, сумлінного, квалі фікованого робітника, що чудово засвоїв техніку фотоколориме- тричного аналізу. Йшли роки, і на заводі хороше взнали Тамару всі, хто цікавив ся технічною літературою, нови ми творами радянських і зарубіж- них письменників — комсомолка чудово справлялась із своїм до рученням розповсюджувача літе ратури. І коли завод вирішив надісла ти на навчання свого робітника, почесне обрання пало на Симоно ву. Зобов ’ язуючись утримувати студентку, дирекція Артемівсько- го «Цветмета» у листі на ім ’ я ректора просить підготувати Си монову хіміком-аналітиком. \ Тамара слухає перші універси тетські лекції, вперше заходить до лабораторій кафедр. Багато тут знайомого. Вона чудово знає при значення того чи іншого прила ду, їй здається, старі знайомі під- дзвонюють тихесенько скляними детальками: «Не відступай, Тама ро».! вона не відступає, а лише хвилюється. Хочеться з перших же днів навчатись як слід, щоб у листах на рідний завод з пов ним правом сказати: «Спасибі, товариші, що надіслали на на вчання, довірили мені. Я вас не підведу». «ХАРКІВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ» Стор. 2. 24 вересня 1960 р. ,ЧИТАЧ ПРОДОВЖУЄ РОЗМОВУ «ПРО СМАКИ НЕ СПЕРЕЧАЮТЬСЯ? СМАКИ ВИХОВУЮТЬ» Ми чекаємо на вас Коли читаєш вірші В: Маяков- ського, то сила і енергія його віршів переливаються у твою ду шу. Голос трибуна революції не втратив своєї свіжості і по цей день. Чим пояснюється такий ве ликий успіх його творів? Замало, мабуть, було б Маяковському од ного таланту, якби він не був тісно зв ’ язаний з широкою народ ною аудиторією, з тими людьми, про яких він писав у своїх тво рах. Зараз навіть важко прига дати всі ті місця, де Маяковський виступав з читанням своїх вір шів. Закладаються фундаменти пер ших будинків Кузнецька, і сповнений оптимізму голос поета віщує: Через чотири роки Тут буде місто-сад. Перед матросами Балтійського флоту він уперше читає «Лівий марш». Був він і у нашому місті, де виступав з читанням своїх творів перед співробітниками і студентами ХПІ. Ось цей тісний зв ’ язок з чита чами і дав йому силу і могутність його поезії. Це було давно. Але і в наш час перед студентами ви ступають поети і письменники, хоч це буває дуже рідко. Правда, перед студентами філфаку МДУ і студентами Літературного інститу ту нещодавно виступив з читан ням розділів з «Піднятої цілини» М. Шолохов. Побували в гостях у студентів МДУ також і Євтушен- ко Лисянський. та інші. Але це в Москві. Звичайно, московським пись менникам .рідко доводиться бува ти в Харкові. Ми. б хотіли їх по слухати, але розуміємо, що це не так просто. Значно більше пре- тензій маємо ми до харківських поетів і письменників, які дуже рідко бувають у вузах нашого міста. Чи ви, товариші, таких ус піхів досягли, що вас і не поба чити і не дотовпитися до вас? Чо му б вам, подібно Маяковському, подібно московським письменни кам, просто, не за гроші, а як до своїх друзів не прийти в наші аудиторії і гуртожитки? Приходьте, будь ласка, ви бу дете бажаними гістьми у нас. Це не завадить вам. Ми, студенти, чекаємо на вас, літератори і ар тисти Харкова! М. ЗЕЛЬЄВ, студент другого курсу фізмату. Лист до редакції Це обурливо Одного разу, цілком випадково, я почув розмову двох дівчат. Вони говорили голосно, не звертаючи уваги на присутніх. Те, про що вони розмовляли, зацікавило мене. Дівчата висловлювали своє невдоволення факультетом, на якому вони вчились, — філологіч ним. Насмішкуваті обличчя, презирливий тон — усе це мене ду же вразило. Як же так? Чому ж ви обрали саме цей факультет, хто ж винен, що це не факультет, а «контора», як ви його нази ваєте? А де ваша повага до факультету, до його викладачів? Невже у вас немає патріотичних почуттів до свого факультету, як це можна спостерігати на фізматі, радіофаці та інших факуль тетах?. З розмови можна було зрозуміти, що дівчата — п ’ ятикурсниці російського відділення. Прошу редакцію опублікувати цього листа в газеті, бо, на мою думку, залишатися байдужим до такого факту не можна. , П. СЕМКО, студент ХДУ. Осінь перша університетська З вікон університетських ауди торій видно пожовклі вершки де рев. Так, осінь. А це значить — початок нового навчального року для тих, хто вже не перший рік вчиться в університеті і початок студентського життя для тих, хто став студентом. Зосереджено і серйозно слу хають пояснення О. С. Лейбіна першокурсники фізмату Рязанце- ва, Квасман, Песіна, Баран, Кац- нельсон. П ’ ятак, Берзон, Медведєв і багато інших. До цього часу майже всі вони напружено працювали в різних галузях виробництва,» чесно вико нуючи свій обов ’ язок. Усі вони за служено одержали рекомендації з місця роботи, успішно склали вступні іспити і ось, нарешті, здійснилась заповітна мрія — вони студенти університету. Позаду вже деякий життєвий досвід, і тим поважнішим здається обов ’ я зок студента — добре вчитись. «Ми вирішили вчитись уперто і наполегливо вже з перших днів», — говорить Наташа Квас- ман. Але вчитись — це не зна чить цілими днями сидіти за під ручниками. Це значить — жити повнокровним, різнобічним жит тям. Так, Елла Рязанцева, Люда Литовченко захоплюються худож ньою гімнастикою. Після закін чення університету вони зможуть керувати спортивним гуртком. Віктор Берзон вступив до сту дентського театру. Але й вони знають, що їх основний обов ’ я зок — добре вчитись. І ми -певні, що і швея з фабрики «ОСО» Ніна Кайдалова і недавня телятниця з Північно-Казахстанського зерно радгоспу Валя П ’ ятак з честю ви конають цей благородний обов ’ я зок. с. соломов. Старший лаборант хімічного факультету Тетяна Громова готується до проведення прак тичних занять. Дипломникам — творчого натхнення Напружено працюють над свої ми дипломними роботами студен ти п ’ ятого курсу . філологічного факультету українського відді лення. Багато з них продовжують розробляти теми курсових робіт, або теми,, взяті на гуртках. Так, наприклад, Мельник Н. у мину лому році працювала над темою «Шевченко і Харків». Матеріал до цієї теми підібрано такий ши рокий і змістовний, що є рація продовжувати цю роботу як дип ломну. її керівник . А. М. Ніже- нець початком роботи над дип ломною темою студентки Мель ник Н. цілком задоволена. — Творчість Шевченка є го ловною темою серед дипломних робіт наших філологів, — розпо відає кандидат філологічних наук М. І. Кенігсберг. — Це пояснюється тим, що наступного року громад ськість усього світу відзначатиме’ сторіччя з дня смерті Т. Г. Шев ченка. « На кафедрі української літера тури М. І. Кенігсберг познайомила нас з планом дипломних робіт фі лологів. І хоча наступна ювілей на дата має чималий вплив на вибір теми, роботи багатьох філо логів присвячуються темам су часної української радянської лі тератури. Дипломна робота сту дентки Берези І. має дати гли бокий, аналіз творів 0. Гончара «Таврія» і «Перекоп». Вдумливо працює над своєю те мою студентка Стешенко. Свою роботу вона присвячує працям колишнього професора нашого університету академіка Білецько- го. Дипломниця зробить широкий огляд праць Білецького з питань української радянської літератури. Щиро бажаємо нашим диплом никам творчого натхнення, успіш ного здійснення їх задумів. В ЮЛЕВИЧ. студенти! І знов нам хочеться заглянути у майбутнє. Адже це право дано нам усією суттю влади народної, всіма діями нашої партії. І ми бачимо молодого інженера хіміка-аналітика Тамару Петрів ну Симонову у перший робочий день на заводі. Багато що зміни лось тут. Адже минуло п ’ ять ро ків. Завод розрісся. Молодий ін женер хвилюється, як п ’ ять років тому, вперше заходячи до універ ситетської лабораторії. Вчора її урочисто зустріли і прийняли з її рук диплом — звіт робітничому колективові. Сьогодні вона повновладна господарка ла бораторії. Перед очима ще дружні посмішки друзів, їх радісні об личчя, вона знов і знов чує їх поздоровлення, а думки линуть до Харкова, до рідного універси- ■ тету. — Я не підведу вас, товариші викладачі. І вперше розпочинаючи робо чий день інженера, Тамара думає про університетських друзів, ба жає їм успіху і знає: вони сьо годні згадують про неї. Ось схилилась над листком з розрахунками інженер Хорошає ва. Завдання складне, але тим ці- кавіше за нього взятися. Ось і ре зультат. Віра розтирає втомлені руки, посміхається. Як-то там Та мара у своєму Артемівську? Скільки думали, говорили сту- дентськими вечорами про цей пер ший робочий день. Він прийшов, урочистий і радісний. За ним по линуть інші. Як хотілось би зібра тись у цей день усім разом там, на чудовій площі Дзержинського! Але — не можна. Кожний на своєму посту, і багато хто далеко від Харкова. Віра Хорошаєва знімає робочий халат. — Побіжу дам їй поздоровну телеграму. Так буде, обов ’ язково буде че рез п ’ ять років напруженого на вчання, творчої праці. А сьогодні молодий комуніст Віра Хорошає ва, посланниця Харківського за воду хімреактивів, першокурсни ця хімічного факультету, ретельно конспектує лекцію професора. Ве чорами — знов за книги. Вчи тися нелегко, розрив між школою і вузом чималий, але вчитися тре ба, і треба хороше. Життя складалось нелегко. Та Віру не ламали невдачі. Навколо були люди, прості, хороші, вони допомогли. У 1956 році вона при йшла на Харківський завод реак тивів і якось відразу знайшла се бе у робітничому дружному ко лективі. Зростала як людина, як робітник. Вмілий, кваліфікований апаратник, Віра знаходить час, щоб часточку своєї великої душі віддати людям. Агітатор цеху, го лова жіночої ради заводу, актив ний член народної дружини. — Мені дуже багато хочеться зробити для Батьківщини. А знань малувато, — говорить Віра. — Ад же хімія сьогодні — справа ве ликої державної ваги. Ось чому вирішила піти вчитися. Молоду робітницю гаряче під тримали на заводі. Директор за воду просить ректора зарахувати кращу передову виробничницю до складу студентів. Вона дійсно до стойна цього. Коли говориш, думаєш про та ких, як Віра Хорошаєва, Тамара Симонова та інших вчорашніх ви робничників, знову і знову диву єшся прозорливості нашої партії, уряду, їх великому піклуванню про радянських людей, про роз виток нашої країни і культури. Рік тому 13 вересня 1959 р. Рада Міністрів прийняла постано ву про участь промислових під приємств, раднаргоспів і колгос пів у комплектуванні вузів і тех нікумів, у підготовці спеціалістів для своїх підприємств. Важко пе реоцінити правильність і своєчас- ність такого рішення. Воно приве ло до аудиторій вузів і технікумів сотні молодих робітників і кол госпників, які твердо знають, ким вони хочуть стати, вміють і бу дуть працювати, достойно крокую чи в перших лавах будівників ко мунізму. «За мир у всьому світі — це значить за народ, за колоски нали ті, за шум весняних вод», — таку тему обрав для свого вступ ного твору Віктор Артамонов. До і після Армії Віктор працю вав на заводі імені Мали- шева спочатку слюсарем, потім електромонтажником. Звичайна для нього норма виробітку — 120 — 130%. Скромного хлопця, кваліфікованого робітника комсо мольці обрали до складу свого бю ро. А коли Віктор вирішив йти навчатися, блискучу характери стику з радістю підписали і май стер, і начальник цеху, і парторг, і дирекція заводу. Його виховали завод і армія. Його батько під час війни захи щав небо Батьківщини. А він хо че стати біологом. Вивчати життя і боротися за нього. Війна і жит тя несумісні. Ось чому Віктор Артамонов, простий радянський хлопець, комсомолець, готовий у будь-яку хвилину віддати життя за Батьківщину, обрав для свого екзаменаційного твору такі близь кі і зрозумілі кожній простій лю- дині слова Рильського. «Люблю отчизну я», — це те ма вступного твору студентки біофаку Лідії Брагіної. У квітні 1945 року, за десяток днів до ве ликої перемоги у німецькому мі стечку Шпрейбергене вмирав від ран у польовому госпіталі гвар дії майор Григорій Брагін. І думав він тоді, мабуть, про Батьківщи ну, яку відстояв життям своїм, про маленьку дочку, яка жила з матір ’ ю так далеко і назавжди далеко від нього. А молодий офіцер Петро Симо- нов? Про що він думав, піднімаю чи у свою останню атаку ’ бійців у суворому 1944? Батьківщина не забула своїх синів, Батьківщина підняла на ноги дітей загиблих воїнів. Хоро шими людьми зросли і Ліда Бра- гіна, прекрасна виробничниця, спортсменка, відмінна учасниця громадського життя, і вже наша знайома Тамара Симонова. Мир, праця, життя, радість — для радянської людини ці слова зливаються воєдино. В ім ’ я миру, в ім ’ я нат хненної праці, в ім ’ я світлого майбутнього прийшли до універ ситету від верстату, з армії, зі шкільної лави молоді, щасливі, кращі. Л. МЕЖОВА. «ХАРКІВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ» Стор. 3. 24 вересня 1960 р. ,ГОРДІСТЬ НАШОГО УНІВЕРСИТЕТУ ДО 125.річча З ДНЯ НАРОДЖЕННЯ О. О. ПОТЕБНІ 22 вересня минає 125 років з дня народження найвидатнішо- го вченого мовознавця, нашого славнозвісного земляка професора Харківського університету Олек сандра Опанасовича Потебні. Майже все своє свідоме житті він провів у Харкові, з Харків ським університетом зв ’ язана йо го наукова і громадська діяль ність, саме тут сформувався йо го творчий геній і професор ський хист. Наукова діяльність О. О. Потебні настільки широка й багатогранна, що часом важко визначити П межі. Творчість О. О. Потебні скла дається: 1) з численної кількості мовознавчих праць, 2) великої кількості праць про народну сло весність та етнографію, 3), з знач ної кількості досліджень історико- літературного характеру, 4) ряду філософських праць, що, перш за все, зв ’ язані з питаннями поход ження та розвитку мови та мово знавства. Крім цього, йому нале жить чимала кількість історико- літературних та критичних праць. Своїм ‘ творчим зростанням О. О. Потебня зобов ’ язаний у пер шу чергу російській науці й куль турі. О. О. Потебня народився 10 ве ресня 1835 року в с. Гаврилівці, Роменського повіту на Полтавщи ні. Батьки його були дрібні укра їнські поміщики. «По батькові й матері, — говорить О. О. Потеб ня, — я належу до дрібних поміс- них дворян, які походять у XVIII ст. з козацтва… Моє прізви ще Потебня є прізвище одного з моїх предків, що він одержав йо го, мабуть, серед кінного коза цтва». Семилітнього хлопця — О. О. Потебню — батьки надси лають вчитися до класичної гім назії в м. Радом (Польща). Тут, крім російської мови, він добре вивчив польську і німецьку мови. В 1851 році О. О. Потебня всту. пає на юридичний факультет Хар ківського університету. Однак в університеті він проявив нахил не до юридичних, а до філологічних наук, і через рік перейшов на історико-філологічний факультет. 1856 року Потебня успішно за кінчив Харкі&ький університет і захистив кандидатську дисерта цію на тему: «Перші роки війни Хмельницького». Робота була на писана головним чином на основі літопису С. Величка і народних пісень. Попрацювавши півроку учителем руської словесності в першій Харківській гімназії. О. О. Потебня почав готуватися до магістерського екзамену з сло в ’ янської філології. В цьому йому допомагав професор П. А. Лав- роський. 1859 року, О, О. Потебня починає читати лекції з історії ро сійської мови на історико-філоло- гічному факультеті Харківського університету. В 1862 році О. О. По тебня опублікував ряд статей в «Журнале Министерства Народ ного Просвещения», які в тому ж році були видані окремою книж кою під назвою «Мысль и язык» (СПб, 1862). ‘ З цього часу О. О. Потебня стає відомий в науці. Історико-філологічний факуль тет Харківського університету на своєму засіданні 28 березня 1862 року приймає рішення наді слати О. О. Потебню на 1863 рік за кордон для ознайомлення з станом тогочасної західноєвропей ської мовознавчої науки. У вересні 1862 року О. О. По тебня прибув до Берліна. Вивчаю чи закордонне життя. Потебня прийшов до висновку, що «нема нічого дурнішого і дивнішого, як наслідувати чужинців…». Своє закордонне навчання По тебня мав спрямувати на те, щоб приготуватися на нову кафедру, на кафедру порівняльної грамати ки індоєвропейських мов, а тому він посилено вивчає санскритську граматику, «та час — як за значає Потебня, — б у в то ді мало пригожий для та ких студій; туга стала перемагати, і я за рік само вільно вернувся до Росії. 22 серпня 1863 року О. О. По тебня, повернувшись з-за кордо ну, приступає до роботи в Хар ківському університеті, займаючи посаду доцента кафедри слов ’ ян- єького мовознавства та секретаря історико-філологічного факульте ту. В цей час Потебня видає ряд своїх наукових праць «Про повно голосся» (1864 ‘р.) 1 «Про звукові особливості руських діалектів» (1865 р.). «Замітки про малорусь кий діалект» (1870 р.) та ряд ін ших. Більшість з цих праць здобу ла собі прихильну оцінку в науко вому світі того часу. 1874 року Потебня закінчує і захищає в Харківському універ ситеті дисертацію на вчену сту пінь доктора філологічних наук. Тема дисертації: «Из записок по русской грамматике». Ця праця про суть слова, речення і грама тичних категорій приносить О. О. Потебні загальне визнання його видатних наукових заслуг. 1875 року його затверджено про фесором Харківського університе ту, він одержав кафедру росій ської мови і літератури, якою ке рував до кінця свого життя. 1877 року російська Академія наук призначає вченому за його докторську дисертацію Ломоно- совську премію. В цей же час О. О. Потебня обирається членом- кореспондентом Академії наук. О. О. Потебня помер 29 листо пада 1891 року в розквіті творчих сил. Свою наукову діяльність він розпочав в шістдесяті роки XIX століття, коли визрівали ідеї народної революції, коли револю ційні демократи на чолі з М. Г. Чернишевським прагнули втілити в життя ідеї В. Г. Бєлін ського, названого О. О. Потебнею «справжнім героєм свого часу». Розвивається реалістична літера тура, мистецтво. Виходить у світ епохального значення твір — тлу мачний словник В. І. Даля. Широ ко розвиваються природничі нау ки, які представлені славнозвіс ними іменами А. М. Бутлерова, Д. І. Менделєєва, В. О. Ковалев- ського, 3. М. Сеченова. На цей час припадає й плодо творна наукова діяльність О. О. Потебні. Він не тільки добре знав і збагатив своїми працями істо рію східнослов ’ янських мов. він мав глибокі знання з порівняльної граматики слов ’ янських та бал- -тійських мов, вільно оперував фактами з санскриту, латинської і грецької мов. О. О. Потебня мав прекрасні знання з порівняльно- історичної граматики германських і романських мов, чудово знав художню літературу всіх слов ’ ян ських народів, зокрема російську і українську. В лінгвістичних до слідженнях О. О. Потебні, як і в інших його творах, зібрано не тільки великий фактичний мате ріал, але й глибоко розроблено ряд спеціальних проблем з історії ро сійської, української і інших сло в ’ янських мов. Праця О. О. Потебні «Из запи сок по русской грамматике» — це найвидатніше творіння в історії світової мовознавчої науки. На той час це був великий вклад у вивчення мов слов ’ ян ських народів. О. О. Потебня по дав численні факти з історії не лише російської, але й інших сло в ’ янських мов. Синтаксична систе ма російської мови, вчення про речення (І — II частини), конкрет на історія частин мови (III і IV частини) вперше в історії сло в ’ янської лінгвістичної науки зна йшли своє висвітлення. Названа праця, зокрема її багатий фактич ний матеріал, має безперечну цін ність і для радянської мовознав чої науки. Незважаючи на жорстокі утиски з боку самодержавства, репресії, узаконені циркуляром міністра внутрішніх справ Валуєва (1863) та емським указом Олександра II (1876 р.), О. О. Потебня приділяв багато уваги питанням вивчення української мови та її історії. О. О. Потебня присвятив вивчен ню української мови ряд спеціаль них праць. Він широко використо вує факти української мови, фоль клору і художньої літератури при розв ’ язанні актуальних питань історії російської та інших сло в ’ янських мов і літератур. У своїх теоретичних працях він палко за хищав і відстоював права на рід ну мову великих і малих народів. На граматичних дослідженнях О. О. Потебні в деякій мірі позна чилася філософія суб ’ єктивного ідеалізму. Проте там, де вчений розглядає конкретні факти історії розвитку мови, він дає цінні ма теріали до розкриття об ’ єктивних законів розвитку мови. Провівши дитячі роки на Пол тавщині, О. О. Потебня на все життя зберіг любов до чарівної природи рідного краю, любов до фольклору, зокрема до україн ської народної пісні. А це мало неабияке значення для філологіч них досліджень і особливо для формування світогляду О. О. По тебні. бо в основі народної твор чості найчастіше лежать реальні історичні події або певні побутові факти, що характеризують умови життя народу. В ній яскраво від бивається героїчна історія укра їнського народу. Народна поетич на творчість найглибше відбиває і мовні особливості попередніх ча сів. Вона була й залишається не вичерпним джерелом літературної мови. В цьому відношенні на по глядах Потебні безперечно позна чився вплив його вчителя про фесора Метлинського. О. О. Потебня приступив до наукового життя саме в той час, коли розгорнулася робота по зби ранню та вивченню українського фольклору — пісень, казок, при казок, прислів ’ їв. Він не був бай дужим до великої . роботи в цій галузі М. О. Максимовича, М. І. Костомарова, Т. Г. Шевченка, І. І. Манжури, П. П. Чубинсько- го. Саме тому О. О. Потебня при ділив багато уваги питанням ана лізу фольклорного матеріалу, опу блікованого А. А. Метлинським, Я. Ф. Головацьким, П. П. Чубин- ським та іншими збирачами на родної творчості. Аналізуючи ро сійський, український, білоруський фольклор, він порівнював його з народною творчістю інших брат ніх слов ’ янських народів — поля ків, чехів, словаків, болгар, сер бів- Один з колишніх безпосередніх слухачів О. О. Потебні професор М. Є. Халанський, згадуючи свої студентські роки, дає своєму най улюбленішому вчителеві таку за гальну характеристику: «Завжди суворий до себе й до інших, рід ко коли усміхається, завжди зосе реджений — він зовнішнім своїм виглядом викликає пошану. Ми не знали за Потебнею відхилень від правил законності, чесності, прав ди й добра, і він здавався нам втіленням ідеалу в дійсності». О. О. Потебня був найвидатні- шим філологом свого часу, незрів нянним дослідником російської і української мов та їх історії, йо го перу належать цінні статті про творчість Л. М. Толстого, В. Ф. Одоєвського, Ф. 1. Тютчева. Заслуговує на особливу увагу і його оригінальний досвід перекла ду на українську мову «Одіссеї» Гомера. Переклад окремих части , «Одіссеї» Гомера — ще один до каз багатства виразових засобів української мови, яка за життя О. О. Потебні зазнавала особливо жорстоких утисків з боку само державства і не могла вільно роз виватися. Все це свідчить про йо го безмежну любов до рідної мо ви і прогресивної культури свого часу. О. О. Потебня був членом багатьох вчених товариств і уста нов як Росії, так і ряду західно європейських держав. Радянська влада широко від крила народам нашої країни до ступ до всіх культурних багатств, створених кращими дюдьми в ми нулі епохи. Серед цих скарбів на укової спадщини дослідженням О, О. Потебні належить одно з почесних місць. За рішенням уря ду УРСР його ім ’ я присвоєно най- видатнішому науковому закладо ві — Інституту мовознавства АН Української PCP. «Харків, взагалі Україна на ша, — говорить академік В. 1. Ла- манський, — завжди може вказу вати з гордістю на Потебню, як на один із своїх дорогоцінних да рів загальній руській освічено сті». Ф. МЕДВЕДЄВ, доцент. Золота осінь. Фотоетюд Г. Сухотіна. СВІТЛІ І ТІНЬОВІ СТОРОНИ СПОРТИВНОГО ТАБОРУ В похмурі дощові дні осені згадується чудове літо, коли відпо чивали, купались, займались спортом на свіжому повітрі. Особливо є що згадати тим, хто провів це літо в спортивному таборі. Всі, мабуть, пам ’ ятають день відкриття табору. Це бу-з незвичайний день. Тихо і мовчазно стоять сосни, ялини, дуби. Над Дінцем піднімається сріблястий туман. Повітря свіже, запашне. Ось уже між гілками сосен обережно пробирається промінь сонця. Через маленькі вікна рухливий гість заглянув до палаток спортсменів, торкнувся їх рблич. Час вставати! О 10 годині весь табір був вишикуваний для параду. У мовчанні застигли шеренги струнких і сильних юнаків і дівчат. Чемпіони уні верситету М. Гончаров, Д. Рева, А. Александров та інші проносять прапори. , Проректор університету В. І. Махинько передає нам привіт від випускників, які одержали цього року путівку в життя, і закликає нас усіх бути знаючими, умілими, розвиненими духовно і фізично людьми. День пройшов у змаганнях. Тоненька доріжка біжить по по верхні води слідом за човном. Це фінішує чемпіонка сьогоднішніх змагань Ніна Кириченко. Веслярі святкують ще одну перемогу. А увечері — чудовий концерт. Але, звичайно, не можна сказати, що все життя табору на про тязі зміни було таким святковим і веселим, як у перший день. На міжтаборних змаганнях з багатьох видів спорту ми терпіли поразку. Це говорить про недостатні тренування. Та й як можна трену ватися? Нема в таборі баскетбольного майданчика, волейбольного поля, ніде тренуватися борцям, розвиватц свою точність стрільцям, а гім насти протягом всієї зміни загорали на’ березі. Нема бума, пере кладини. Багато залежить від самих спортсменів (правда, в першу зміну у спорттаборі було більше відпочиваючих, ніж спортсменів). Не можна бути спокійним. Якщо веслярі хотіли по-справжньому тре нуватися, то вони самі своїми руками відремонтували човни, бай дарки, весла, збудували пристань. Бажано, щоб у наступному році наш табір працював значно краще. Треба, щоб там можна було подивитись новий кінофільм, послухати хорошу лекцію, провести літературний диспут, влашту вати музичний вечір. Добре, якби товариші із профкому частіше приїжджали до та бору і цікавились побутовими умовами спортсменів. Завідуючий кафедрою фізвиховання та спорту, мабуть, пам ’ ятає випадки, коли сніданок затримувався до 11 години тільки тому, що чергові не могли розтопити пічку. І такі випадки — не поодинокі. Дуже багат ;■ ще треба зробити для благоустрою табору. М. КУРЦЕВА НАШ КАЛЕЙДОСКОП ЗАБУТЛИВІСТЬ. В Нью-Йорку мало відбутися урочисте відкрит тя пожежної вежі, збудованої за останнім словом техніки. В остан ню мить, проте, церемонію дове лося відкласти: виявилося. Що бу дівельники забули зробити… за пасний вихід на випадок пожежі. КОСМЕТИКА – ЗА РАХУНОК ДЕРЖАВИ. Якийсь в ’ язень лон донської тюрми зажадав від тю ремного начальства коштів на… пластичну операцію носа. На дум ку в ’ язня, ніс надавав його облич чю злочинницького виразу, і че рез це його щоразу заарештову вали. НЕПОВНА ІНСТРУКЦІЯ. Мо лодий композитор з Маннгейма (ФРН) Френтон під заголовком одного з своїх ультра-модерних музичних опусів написав: «Квар тет для чотирьох чоловіків, які розважаються, дискутують на по літичні теми, тиснуть один одно му руки, витанцьовують і, кінець кінцем, вирушають у гори, щоб звідти спостерігати рух зірок». Про те, що мають робити у цей час глядачі, в підзаголовку, на жаль, нічого не сказано. ЗАМІСТЬ РАЙСЬКИХ СПІВІВ. Містер Уільям С. Дот, мабуть, не дуже вірив, що потрапить у рай і втішатиметься звуками райської музики. Тому перед смертю він наказав своїм спадкоємцям вста новити на його могилі пам ’ ятник з нішею, а в нішу поставити ра діоприймач, захований від дощів та злодіїв. Приймач настроєно на ту станцію, яку містер Дот найчастіше слухав за життя. Що місяця сторож кладовища міняє в радіоприймачі батареї, і той гу де цілу добу, передаючи бугі-вугі, впереміш з рекламою та останні ми вістями. ЩЕ РАЗ ПРО ШКОДУ КУ РІННЯ. Чотирирічний пес Ральфа Спенсера з Донканстера (Англія) палить сигарети — небагато, чо тири штуки на день. Як твердить містер Ральф Спенсер, собака по чав палити, ще коли був цуценям. З особливою насолодою – він ро бить це в автомобілі. Недавно по ліція запропонувала містеру Спен серу заборонити собаці палити в автомобілі — це, мовляв, може призвести до аварії, оскільки ви гляд собаки з сигарою в зубах відвертає увагу шоферів від РУ*У- Адреса редакції: Університетська вул., .16, Тел. 2-72-01, дод. 64. Друк, Вид-ва ХДУ.БЦ 08917 від 24/ІХ 1960 р. Зам, 1869, Редактор Б. ЩЕРБАНЕНКО.