M No M I1k ПРИБАВЛЕНІИ К Ъ ХАРЬКОВСКИМЪ ГУБЕРН СКИ М Ъ ВѢДОМОСТЯМЪ. Выходятъ по П онедѣльникамъ , С редамъ и П ятницамъ . (годъ пятый). Подписная цѣна на Прибавленія: Безъ доставки и Съ доставкою пересылки. и пересылкою. За годъ 2 р. 2р. 50к. с. — полгода 1 р. 2 5 к. Ір .б О к . с. На Губернскія Вѣдомости: Безъ переплета . . . 3 р. сер. Въ переплетѣ. . . • 3 р. 8 5 к. За доставку на домъ или пе ресылку по почтѣ въ годъ 50 к. No 86 II Я Т 11 И Ц А. (і-с Сентября. І Ш Подписавшіеся на оба изданія платятъ за пересылку или до ставку только 50 коп. сереб. Подписка принимается въ Кон торѣ Редакціи, въ нижнемъ эта жѣ дома Губернскихъ Присут ственныхъ мѣстъ. Частныя объявленія принима ются за букву и цифру но ‘/ г коп. сер. за каждый разъ. С татьи для напечатанія и вообще всякаго рода извѣстія просятъ присылать на имя Р едактора . С И F S T I А. ДРАМА ВЪ ТРЕХЪ ДѢЙСТВІЯХЪ, эв г ч л \ а» о яі ,* ш п а е Ь п ч \. Люде бъ сонце заступали, Якби мала слу, Щ»бъ свроті нествітили— Слези не сушило. Шевченко. Дѣйствующія лица: .5 лас», пожилой и зажиточиыіі муж пкъ-прньа- щикъ. Cwexa, его жена. О.іесл, ихъ дочь— дивна. Морусн, сиргтка, нхъ дальняя родствеиішца, проживающая у нихъ въ видѣ наймички. Прокипъ, достаточный и иожи.юіі мужикъ. Палазяиа, ею а;епа. Василь, ихъ сынъ— парубокъ, любовникъ Маруси. Михаила — небогатый хозяинъ-сосѣдъ Уласа. Н атря, его жепа. Параска, ихъ дочь — товарка Олеси. Грыцьк о, парубокъ, любовникъ Параска. Старшій староста, мѣньшій староста, хороводъ длвчатъ а парубковъ. Дѣйствіе въ украинскомъ селѣ. ДѢЙСТВІЕ ПЕРВОЕ. Весенній вечеръ. Сцена представляетъ простой де ревенскій сдгь, изъ за сада, въ глубинѣ сцены- виднѣется малороссійская изба; па право — крины* ця, на лѣ .о — ровъ на улицу. ЯВЛЕНІЕ І- е . Маруся (одна. 1!ъ старенькой запаскѣ, идетъ съ нѣдрами до крыныцн изъ глубины сцены— отъ ха ты и съ глубокою грустью ноетъ). Тяжко ВЪ світі СІІрОТИНІ По підъ чужімъ небомъ, Щ о пи скажншь чужімъ людяхъ,— Чужімъ те нетреба. Можебъ серце іі забажало, М»въ иені^рідненькій, Госказати сво’е горе, Щобь буть; веселенькій; Можебъ люде з.тее горе СпиАити зъумілн,— Та чи есть же міжь чужімп— Щобъ хочъ ножалілі!’?. ,(Дошедши до криници, набираетъ въ вѣдра воду, ставитъ ихъ ноодда.іь и, послѣ не большой задумчи вой иаузы, говоритъ сама себѣ). Боже милосерд- ний! Якъ гірко жить на світі, якъ нема кому за- вірити свого щастя, свого горя! Всі цураютця бід- ноі сиротани! Імъ ае дотого, якъ мліе, якъ, п и к о » , тихесенько плаче іі серце— Якъ би воно забилось— загёхтёкало, якби хто обізвався до его вірнесенькимъ голоскомъ, або хочъ подивився на те бе некосо— прямесенькимъ поглядомъ! ІІачъ пере пелка внлитівши ізъ клітки, хуткепько поленулобъ воно назустрічъ такому голосочку, такому иогляду, защеміло-бъ воно дуже-дуже и пригорнулось-бы близесенько и къ серцю вірного дружечка; начъ го лубка, начъ зузулька сазенька вірнесенько зазирну- ло-бъ у вічі свому миленькому, сило-палобъ на его серце и уже не поленулобъ за гай— на край сві- та … Да нема, мабугь, на всему світі такого дру жечка для нещастноі сиріточки, не прилитить сіиь ізъ за моря, не принесе его буйиесенькій вігерець, пебуде вінъ привітать бідиую сиріточку и незнатиме, якъ щиро вона полюбилабъ его, якъ близесенько иригорнулпсь бы іі серце и къ его серцю!. . (За думчиво склоняетъ голову и еще съ большей грустью поетъ). Віють вітрн, в.ють буііні, Ажъ деревья гнутця, Ой, якъ болигь мие серце, ( ^ А слези ие лютца! ( Трачу літа въ .потомъ горі И конця не бачу, Ті.іько мнні іі легче стане, Якъ нишкомъ поплачу. (Утираетъ рукавомъ рубахи глаза н продолжаетъ пѣть сквозь слезы) Иепоможуть слези щастыо— оерцю легче буде; — Хто щасливъ бувь хочъ часинку, Повікъ незабуде. Есть -ж е люде, що іі моеі Завндують долі!— (Съ глубокой ироніей въ голосѣ и въ улыбкѣ). Чи щастлива жъ та билинка, Щ о роете у п о м ? ! .. . (Еще съ большей ироніей, ажитаціей и все воз вышая голосъ) Щ о у иолі, що яа піекзхъ, Безъ роси, на сонці!!.. (Голосъ быстро падаетъ и смѣняется глухимъ всхльшиваньемъ. Молчаяіе. Нѣсколько успокоен нымъ голосомъ). Подивится— округи тебв всюди весело, всі радіюгь, весиа-бо всіхъ звеселила; а гутечки и весна не нарадіеть. Незиаішь и чого, а тілько весною якась така туга взяла мое серце, що при мілабъ розирвала его, щобъ и не цоконпло ___ Другі дівчага гуляютъ, та співають веснянокъ, объ другімъ чімъ імъ и думки нема— бо тутъ-же предъ ними и іхь козанш парубки,— а хто не зпае, яке неоцінне весною сокровище для дівчшш— коханний парубокъ, для парубка— кохашпС дівчина? Що іі ка зать!.. ііедарояъ-же люде кажуть Гірко жить весною Безъ мплого— одною, Безъ мплого дружечка — Яспого соколочка. Одже все таки легче серцю, якъ воно хочъ и иримі.юбъ любить когоі да непаходнть собі кохан- пого; а якъ часомъ Полюбить кого, а той и дивнт- ця на тебе нехоче— оттоді бідному серцю!! При мілобъ рознрва.шсь, щобъ не ж г.іі его мота бо лячка. Годі и весна вигладуе— натъ мачуха, и со ловейко тобі не ни л ііі , и квітки негариі— нудишь всімъ світомъ! (Вздыхаетъ и грустію иоетъ). Оіі в и иду я у садочекъ. Да гляну и на калину, Долина глибока, калина высока, Ажъ до долу віття гнутця; А въ тіі дівчшш, а въ ііі молодоі Ажъ на землю слези льютцл!.. Ой. зіііду я иа шиилечокъ Да гляну я ……… (Съ лѣвой сторопы идетъ къ криницѣ Василь, Маруся быстро взваливаетъ на плеча вѣдра и хо четъ уйти). ,ЯВЛЕНІЕ ІІ-е. М аруся и В асиль . Василь (останавливая Марусю). Щ о се зъ то бою, Марусечки? Постой-би! Ти неначе не своя! Не тікай-бо відъ мене! Хиба забула, якъ оттутеч- ки, на сему самому місці, біля сіеі самоі криниці, ми було уиарочці— начъ голубенятка— кохаенось, а звізди небеені сиють и місяць яениіі глядить пря мо въ твоі карі очиці, въ твое біле— чориобриве лнце…. (Маруся медленно идетъ по направленію къ хатѣ, Василь продолжаетъ, идя въ слѣдъ ей). Э -э- э -э -х ъ !… Марусю, Марусю! Щ ожъ тепера зро- билось ізъ тобою? Чи таажъ ти Мкруся, що ко- хавъ я такъ щнро, такъ мицно? (Подходитъ къ ней и старается обнять ея станъ). Хочъ иодивися жъ на мене, та роскажи. яка лютая болячка нудить твою душу, твое ніжие серце? А туга лежитъ на твоему серцю, бо ти не співалабъ такъ сумно, якъ співала тутечки— покіль я неирпіішовь. Маруси (усиливаясь освободиться изъ его объя тііі). Оставь мене, Василю! Покинь сиротину и за будь, що вона тебе любила якъ пікого на світі, бо у неі п нема нікого на світі— тілько вона одна, якъ палець, якъ травянка у нолі… Василь (насильно прижимая ее къ груди). Ма русю!.. Марусечко!… Мій крншталю кеоцішшй! .. Маруся (вырывается изъ его объятій).— Тікай, тікай, Василю! Теиеръ Маруся не твоя… (съ уко ризной).— Ты кажешь, чомь я не така якъ нерше, а на себе и не поглянешь, чи такій ти якъ бувъ? Чи той ти Василь, що завірявъ мене такъ щиро своимъ тхаішэмъ, що божчвся и занрвсягаі ся ие- кидати бідіюі свротини?… Я иовірила тоді твоііі мо- ві, ажъ то, бачѵ. заирчсягались тілько твоі уста, а серце думало зовсімъ другее; я забула, що я си рота, що снроті— на світі нема щаетя-долі, що сироту обмануть— разъ илюнуть. Василь (отступая назадъ, съ укоризной). Гріхъ тобі, Марусю, такъ різати мое сердце! (веплесыі- ваетъ руками, въ экстазѣ). Чвмъ же оровинився я передъ тобою, Марусю— моя голубко!? Маруся (смягченнымъ голосомъ).-— Н ети, Васи лю, а злі люде! (Пчелѣ задумчивой паузы поетъ уиыло, протяжно выразительно) Люде гнутця, якти ті лози,— ‘ Куда вітеръ віе. Сиротині сонце свитить, Свитить— та негріе!— Люде бъ сонце заступили, Якъ би мали силу, НІобъ сироті не світило— Слези не сушило! (утираеть рукавомъ рубахи навернувшіеся слезы).— Такъ то, Василечку! Злі люде побачили, що ти згля- иувся на сиротину, ио кохавъ іі,— імъ уже и за видно стало; стали вони одбивать тебе відъ мене… и щожъ? Чого хотіли, те іі зробили, чи неправда жъ сему, Василечку?! (Нѣжно смогрить ему въ глаза.) Василь (растроганный, взволнованнымъ голо сомъ).— H i, моя пташечко, цвіте мій рожеввій! И і- хто на світі несиленъ одвести мене одъ тебе — та кого золота неоцішюго. Ніхто, самиіі рідшій батько, незаставить мене покинуть тебе, моя Марусечко, моя квітко червона! (Обнимаеть и нрижимаеть ее къ груди).-— ІІавіки вічні ти моя, моя кришсчко!. . Маруся (иеувертывается изъ его объятій и так же нѣжно жмется къ его груди).— Дакъ ти необма- иуаъ мене, мій Василечку, мій соколику, мій лебе- дику! Ти необманувъ бідноі сироти? (Нѣжно и нла- ыеішо смотритъ ему въ глаза).’— Оіі, якъ же ти звеселивъ мое серденько! Воно знова такъ хуткень- ко техтека, знова ему такъ хороше, хороше!… Я думала, що въ мене пеосталссь уже на світі піко- гиспнко— зъ кімъ можнобъ розвесги свою душу; я думала, що іі ти— одинъ на всему сели домененри- вітшй— думала, щой ти вже цураешся сироти,— тілько, думала, насміявся надъ іі сердцемъ, надъ іі коханнэмъ. (Обнимаеть его н веселенько смогрить ему въ глаза).— Василечку— мій голубчику! Дакъ ти непадсміявся надомною— ? Тп всежъ любишъ ме не якъ перше? (Возвышаетъ голосъ). Тл иеоста- вишъ сьоеі Марусі— що одъ тебе души въ себе не- чуе! Скажи бо мині, завірь мое серце, мій лебеди- ку, чи неоставишъ мене ніколи— ніколи? Хочъ що будуть казать на сиротину злі люде— ти неоставшъ мене, мій Василичку— зеленый барвиночку! (Возвы шеннымъ, взволнованнымъ и быстрымъ голосомъ) Ere? Чи неправду жъ я кажу? Чи неоставишъ же ти мене, мій Василю, кажи бо, кажи боржіи!! (Пич- ,тп вскрикиваетъ) — Ай, Василю, Василю! Якъ я тебе люблю! (Паддетъ въ экстазѣ на его грудь) Якъ я те-е-е-б е люб— __ л ю !… (Смѣшиваетъ сло ва съ поцѣлуями и въ забытьи опускаетъ свою го- гову на его плечо. Василь, совершенно растроган ный, нѣмой крѣпко жметъ ее въ своихъ объятьяхъ, покрывая ея разгорѣвшееся лице страстными поцѣ луями. Патетическая сцена.) Василь (смотря на повисшую въ забытьи голову Маруси).— Крій. боже, якъ вона любить! Чи мипі жъ— дурному таке щасте, така дівка! А я ще роз- важаю та слухаю Грицка— ниначе Маруся только прикидаетцп такою,— що вона, ниначе, и ему тсжъ саме и такечки сама цілуе и милуе,— що вона, якъ казала Израскэ, и така п сяка! Чи ложна жъ та кечки прикинуться, якби вона полюбила мене— якъ сбою душу?! (Обращаясь къ очнувшейся Марусѣ).— Моя иташечко, моя ненаглядна дівчинонько ! Відкі- ля жъ ти вндулала, що я мушу тебе оставить, іцо я тілько насліявся надъ тобою н люблю тебенетакъ, якъ церше и кохаю тебе нещнро?!… H i, Марусю — серце, нікогисинько на світі я непослу хаю, хтобъ ніказавъ чого на тебе,— нікогисинько на свіиті ие- проміняю на тебе— мою кралечку! (Съ укоризной) И негріхъ тобі такечки мучить мене своіми слова ми! И відкиля ти видумала, що люде одбнвають ме не відъ тебе? Маруся (нѣжно прижавшись къ его груди, успо коеннымъ голосомъ).— Годі жъ годі, мій Васнлечку! Несердься на мене. Хнба я винна, то мое серце все чогось сумуе, неначе каже, що тн нетакъ его любишь, якъ любить вино тебе; все ему здаетца— неначе тебе отдбнвають відъ мене злі люде, неначе вини взіізли наше коханнэ и завидуютъ намъ. Не грімай же на мене, мій голубчику! Бачъ, тн для мене— и батько U мати, и братікъ и сестрица! Ти олшъ и вислухаішъ мене, и пожаліішъ, и приголу битъ:— за тімъ то ти мині такііі неоціпный, за тімъ то я люблю тебе, Василю, такъ щнро— широ, ажъ ось-якъ! (упивается долгимъ ноцѣлуемъ.) Василь (взволнованнымъ возвышеннымъ голо сомъ) .— Марусю, се-е-е-рдце!… Маруся (все съ возрастающимъ паѳосомъ про должаетъ начатое)— Ти первый, Василю, замтивъ м^це— сиротину, ти первый— одинъ навсему селі— пр|іі(іт»въ бідиу сиротииу ласковімъ еловомъ; ти иер- вий— після неньки покійыіці— иокохавъ мене, полю бивъ сиротину, до котроі однімъ Ііема ніякого діла, а друті ще насміютця надъ сиротою тай покинуть, якъ ітепотребну вещь, (нѣжно взглядываетъ въ его глаза и крѣпче жмется къ его груди).— затімъ то, н й лебедику, затімъ-то ти такій дорогій за для ме не, що якъ часомъ ти нетакъ иноді поглянишъ— мнні вже и здаетца, що ти намеие розсердився, що ти вже нелюбишъ мене, що поквнутп иусишъ. А бувае й такъ, ні зъ сего-ні зъ того, така туга візьме серце, и здается, що ти колись-таки поки нешь мене, що намъ невікъ жить упарці, що най- дутця злі люде-розлучники нашоі любові, нашого ко- хаііня, нашого щастя. Василь (ласково).— Марусю, Марусю! Чн ще тобі, моя крышечко, необридло терпіть, та нудить, та проливать слези одъ тіеі староі відьми— Стехи! Чи ще пеувірилпсь тобі іі лайка та бійка. що ти здума.іа нудить ще самасебе! Воно такъ, небезъ того, щобъ иноді круглііі сиротині, якъ це.ти, не- заплакать ішшкомъ про свое сиротство, да все жъ нетакъ и иетутечки, пебіля мене, небіля того, хто кохае и любить тебе якъ свою душу. Маруся (ласкаясь къ нему).— ІЦожъ маешъ ро- бнть, мін Васнлечку, кола серце чогось нудить, на- че чуе свою нсдоленьку! Хиба ему можна запретити, або приказать— ще ми нетакъ. якъ тобі хочетци?… (Помолчавъ).— Да се нічого! Ізъ сісі туги воно нез- сохне! Якъ одъросві квігки, ВОНО ОДЪ ТВОГО одного ласконого слова зновъ розважнтця, зновъ стане и и весе.іе и здорове; одъ одного твого слова— що ти мене любншъ и кохаішъ, начъ одъ сонця пташка, воно заграе, затехтека и забуде, якъ воно иезаба- ромъ тужило, начъ дитина дурнепьна, и знаючн іі объ чі /ь. И тоді ще легши ему дышетца и такъ ему хороше-прехороше! По такъ ему бува іілько якъ я біля тебе, якъ тілько жъ розійдемось— такъ и пие, такъ и.нве, п вже нізащо незуиннишъ его, и таке ему верзетця, що бодай вже іі сиомннатн (Веселенько и ласково заглядывая въ глаза — -Ва- тімъ то, Василечку, яіі прошу тебе частишь прихо- дити сіоди— до сіеі самоі крнниці! Сюди я що дня и враиці и ввечері хожу поводу; добре іі ти зробивъ би, якби чочъ на одну каілиику прибігавъ сюди що дня хочъ ввечері. (Съ нѣжиой лаской обнимаетъ его и крѣпко жнется къ его груди).— Тв незнаішъ, ,мій coKOJBKy, якъ миві хороше біля тебе, наче ка мень звалптця зъ серця, якъ побачуся ізъ тобою. Василь (прижимаетъ ее къ своей груди) Добре, Марусю! Я щодня буду виходнти сюди ввечері; тілько несердься и не нудися по напрасну, якъ ино- ді хто помішае мині ириііга сюди: не моя вина се му, моя голубко! Я довженъ защищать твою діво- чую славу и; крий боже, якъ иноді Параска, або Грицько застукають насъ тутечки у двохъ,— тоді тобі небуде и просвітку— хочъ и на вулицю не ви- ходь тоді; а якъ застане, бува, насъ тутечки Уласъ або Стеха, тоді пропала ти на вікп-вічніі, дай ми ні небачить тоді и сліду твого— не тілько що. Такъ то, моя Марьечко, що вечора я буду— онъ ізъ подъ тіеі вербн що білярову— визирать тебе; тілько не- забувай, що я казавъ тобі заразъ: добре впглядуй, щобъ не застукали тебе тутечки, якъ пташку въ западні. (Изъ за кулисъ, изъ глубины сцеиы— гдѣ вид нѣется Уласова хатя— роздаетсл нетерпѣливый го лосъ Отехи, съ воркотней призывающей Марусю). Маруси (встревоженно). Охъ, мині лишечко! (вырывается изъ объятій Василя, поспѣши > беретъ вѣдра, давно стоявшія съ водою и, оправляясь, медленно идетъ ио направленію къ хатѣ). Василь (идетъ въ слѣдъ Маруси). Отъ-бачъ, Марусю, якъ репетуе, пачъ хто ріже іі. Неказавъ я, моя кралечко, що нетреба забувать сіеі лютоі зміюкл; вона и не всидить базъ того, щобъ не- гризти тобі головоньки: ій и нудно, якъ пебъе те бе, або нелае. II докп тобі, моя лебедонько, доки, тобі жиги та побыватись въ такій нудьзі, въ такій неволі, въ такому нещастю. (Отходятъ между тѣмъ далеко отъ авансцены. Маруся машинально опускаетъ на землю вѣдра, въ одио мгновеніе бросается въ объятія Василя Молчаніе, прерываемое изрѣдка про должительными жаркими поцѣлуями и прерывисты ми словами Маруси). Маруся Тенеръ я бачу, мій го -о -о -л у б -ч и – чи-ку Ва-а-си-и-ле-е-чку, те-е-е-иеръ я ба-а-а чу, що ти о-ди-и-и-иъ у ме-е-е-не на сві—і—і—т і, оди-п-и-нъ, що лю -ю -ю -би-и-иш ъ, що ко о-о ха- а ішъ ме-е-не!.!.. (Раздается вторично и болѣе нетерпѣливый го лосъ Стехп. Маруся, совсѣмъ потерянная, въ одинъ мигъ вырывается изъ объятій Василя, машинально взваливаетъ на лѣвое плечо полныя- воды вѣдра и быстро уходитъ въ глубь сцены— пииацрааленію къ хатѣ). ЯВЛЕНІЕ III-е . В аснль ( одинъ ). Василь (цослѣ небольшой наузы, очнувшись какъ бы отъ сца и смотря въ слѣдъ ушедшей Маруси), Золото— а не дивка! Чи бачивъ хто, щобъ такъ щиро, такъ дуже любили, якъ любить вона мене! Ради мене вона нечуе себе, за для мене вона го това на все на світі; для неі нічогісінько нема най- дорогшого, найміиііішаго відъ мене. (Молчаніе. Но- пуривъ голову н понизивъ голосъ). А ажъ? Ниже милосердный! Чи стоіржъ я Марусі? Чи такъ щи ро, чп такъ вірно люблю іі и кохаю? (Молчаніе. Неперемѣпяя положенія). Якъ стоішь біля неі— дакъ такий тебе жаль візьме, що при івъ би душу бъ ій оддавъ, тоді нічогісінько непожалівъ би за для неі; а якъ пригоріштця до тебе, якъ заглане тобі ввічи своими ясде.сенькоми очицями, дзкъ, су- чпіі синъ, коли не такъ, . къ отъ віскъ на черені, такъ и ростонисся весь и збе не чуішъ, тоді не- втериишъ— и божеея, ц заирисагаішся, що любишь п кохаішъ. А чи такъ ііоно на ділі— якъ кажишь?! Якъ тілько гкъ зійдсшся зъ Грицькомъ, або іі самъ трохи задудишь, дакъ де тоіі и жаръ діиетци, де та хвабрость, де ті любощи и кохаішя. (Молчаніе. Рѣшительно) Да що-жъ, справді, чи довгожъ а бу ду и себе нудить, и іі бідпу зводить! Хида жь та- іш ніякъ неможна звінчагись— зъ Марусею? А дів- ка— гарна, що й казать! Тілько іцо сирота!… (Принимаетъ задумчивый видъ). ЯВЛЕНІЕ 1Ѵ-е. В асиль и Г рыцько . Грицько (входить пт. садъ съ лѣвой стороны, незамѣтно подходить къ Василю и слегка треплетъ его поплечу). «У. иане-брате, далася тобі та Ма руся! II въ день, и въ ночі тілько, чабуть, и думки и мови— що Маруся та Маруся. Куда яка невидальщина! Хиба-жъ гаки у нашому селі нема кращяхъ надъ Мдрусю-ііаііаячку? Одно слово— наіі- мичка-сирота! ,Василь (оскороленнымъ голосомъ). Годі, Гриць ку, годі тобі грішпть! Що зробила тобі бідна Мару ся, що тп немусишь п здумати іі безъ лайки? Чімъ вона тобі такъ надосадвла, що ти иебачишъ въ неі вічого гарного, а одно худо. А що й худо? Най мичка! Сирота! (Болѣе и болѣе воодушевляясь и все болѣе воз вышая голосъ). Дакъ хпбажъ вшіна вона въ тому? Дай вю тутъ худого? Бідна? Дакъ тежъ и тутъ невона виновата, можно вже хату збудуаать, якъ вона ребить у Стехи: ажежъ вона у іхъ на всю семъіо— и води принеси, и обідъ зготуй, и городъ виполи и за птицею гляди, а якъ влітку, дакъ щей на uo.li— то жне, то грибе. А подивися— яка дяка— лайка та біііка! И хто пожаліе бідпу сироту, якъ щс іі ми— люде сторошіі, незнать аащо, будемопо- прекати да марать іі чсснк имъя. (Все больше и больше одушевляясь собственными словами и нае- лептрпзованныіі впечатлѣніемъ недавняго свиданія съ Марусей). Пехай би вона була недобра дівка, а то вже така смирна: чнііде по улици— всякому вскло- нетця низенько п въ землю очнці етопить , чп такъ, въ рядн-годи, на досвітки внрветця, біднепька,— сидитъ собі— паче іі и въ хаті немае, чи носни- таішь объ чімъ, одвітъ тобі віддасть такечки лю – бязнепько. Грицько (съ удивленнымъ видомъ перебиваетъ его). Да що се ти, сиравді, такъ розхва.шішъ свою Марусю? (Съ иронической улыбкой). Чн недумаішъ сьатівъ засилати? Васѵль (съ чувствомъ собственнаго достоинства). А що, якбп іі такъ? Ч імъ не дівка! Грицько (наставительно) Дуркг.й ти, Висплю, та й не журишся! Ось послухай мене: т и х о му болотг чорти аодптця »/ Василь (запальчиво). Щ о ти хочишъ сказать сіею нриказкою? Ірицысо (хладнокровно). А те, що твоа Маруся гарна тілько ири тобі, а нобачивъ би ти іі паса- моті— не тсбъ заспівавъ! Не даромъ же ІІараска зве іі відьмою, зміею неукротимою. Василь (разгорячаясь и наступая на Грицька). Мовчи, мовчи, Грицько! І рицысо (перебиваетъ Василя и совершенно спо койно развиваетъ начатую мысль). Параска казала, що Маруся., якъ вилае іі Уласъ, або вдарить— чи не вдарить Стеха, непосміе нічого зробнть, тілько воя побіліе одъ злості, да опісля згоиить оскому на бідніхъ вівцахъ, якъ нійде іхъ порать, або на корові, якъ нійде іі доіть. Така то твоя Маруся (насмѣшливо)— смнрпуха! Василь (выходя изъ себя и наступая на Гриць ка). Щ о-що, Грицьку, а вже про смирноту, та иро доброту Марусшіу мовчи, мо-о-о-вчн, нехочу іі слу ха) ь! Такоі доброі та тихоі ненаіідишь иа всему селі! (Дѣлаетъ рукой рѣшительный знакъ). ІІараска твоя бреше, да іі ти зъ нею! Отъ-що! (Уходитъ на лѣво). Я В Л Е Н ІИ V . Г рицько и П араска (входятъ съ оравой стороны.) ІІараска (нерѣшительно и ощутыо подходить къ Грицьку).— Се ти, Грицю? Ірицы со. — Я, Парасю! (Обнимаетъ ее). ІІараска (привѣтливо заглядываетъ въ глаза).— А що?… Ірицьно (флегматически).— Иеггрпо, Парасю! Параска (трсвож.іиво).— Якъ? Грицько .— Да такъ! Параска (нетерпеливо, скороговоркой).— Якъ бо, кажи, Грицю, боржій! Гри цысо (неизмѣнна Флегматическаго тоиа). Да такъ! Вилаявъ тілько и тебе и ыепе! Параска (отступаетъ назадъ съ видомъ удивле нія).— Лаетця!?… Грицько. — Вилаявъ же! (Наклонивъ голову и понизивъ голосъ).— Каже: «бреше Параска твоя, дай ти зъ нею!» ІІараска (съ возбужденнымъ любопытствомъ, бо лѣе и болѣе разгорячаясь).— Защожъ віиъ брехпю намъ завдае? Грицько. — А защожъ? Каже: некажить мині ні чого худого про Марусю— Уласову наймичку— и с.іу- хать нехоче, такъ и шиповъ. Параска. — А объ Маруеі самъ нічого неказавъ? Ірицысо (поднимаетъ голову и смотрить на 11а- раску) — Де тобі нічого! Каже: «найдобрішоі, най- смирнішоі надъ Марусю на всему селі незнайдишъ». ІІараска (въ раздумій, поникнувъ головой). Оце вже погапо, що віиъ иедовіряе папъ! ,Гр ицько (повѣсивъ голову, Флемпатически). А вжежъ погано! Яжъ казавъ тобі, що погано. иараска . — То було хочъ тобі вірить! Грицько. — Теперъ уже й а ему нетоварищъ! ІІараска .— А одъ усего поганне те, що вінъ бачить у Марусі гарнілъ нетілько іі обличчя— якъ перше, а ще такімъ же мусить и іі серце! Грицько (подымаетъ голову и возвышаетъ го – госъ).— Щожъ будишь казать, ІІарасю, коли сучи дочки усиіли зновъ розжалобити его и притагти на свою сторону. (Воодушевляется).— Я вже добре роз- кусивъ его! Якъ тплько побачитця насамоті ізъ ті- ею чарівішцею, дакъ и пекажи вже ему нічого— п слухать пехоче; п така, и сяка, п онъ-яка его Маруся— якъ неозолотпть! А опвсля, якъ забудеця трохи, якъ вичадитця трохи ізъ его серпа іі чаро» ваннэ, да къ такій мягкій стань, що хочъ въ yxb бгай: и слуха тебе, и всему вірить, и товарищемъ тебе мае. ІІараска (съ удвоеннымъ любопытствомъ). Хиба ти заставъ іхъ тутечки у двохъ? Грицько (въ недоумѣніи).— А хибажъ я тобі не- казавъ? ІІараска (утвердительно). — Яі! Грицько (одішевлнясь н подходя ближе къ Па- раскѣ).— Дакъ слухап же! Вихожу я зъ улиці въ садокъ, дай крадусь тихенько до сіеі крпниці, ажъ бі.ія иеі стоіть Василь тай балакае самъ ізъ собою. (Оглядывается). ІІараска (съ удвоеннымъ любопытствомъ п удив леніемъ, не’.ериѣл,іво) — Щ ожъ вінъ балакавъ? Гр ицько (кладетъ руку па плечо Яараски, таинст венно).— Ось слухаіі же! Начавъ першъ розхвалю- вать Марусю; каже— золото, а пе дівка! Вона, ка- же, такъ мена любить, якъ ніхто неможе любить! (Волѣе и болѣе одушевляется собственными словами). Ноіімъ ставъ лаитн себе, що вінъ іі иестоіть, що вінъ, здаетця, любить іі тілько бі.ія неі, що вінъ тілько зводигь іі. що треба чімсь порішпть, а за кончивъ тіиъ, що хоче на иеі женитись, тілько слово — сирота виновнаь такъ важно, паче воно кольнуло его въ саме серце; щось пепонутру воно прпіішлось ему! ІІараска (веселымъ голосомъ), ІІу , Грицю, якъ я бачу— наше діло ще не пропало! Я знаю, що робить теперь, тілько треба пезівать. Ірицько (вопросительно смотритъ на Параску). А що-жъ таке ти мусишъ робить, ІІарасю? ІІараска (дипломатически). Ажежъ, якъ вірить твоімъ словамъ, самъ Василь признавайся собі, що вінъ нещиро любить Марусю, що вінъ любить іі тілько біля неі: такий уже, значить, у его воровъ: куди вітсръ віе, ту ди й хилитця. Значить теперь, яко мога, треба мішать ему зьіходитись укупці зъ Марусею. (Кладетъ руку на плечо Грицька и кокетливо смотритъ ему въ глаза) Ти, Грицю, забавляй его та недонускай ему будь одному паи- паче ввечері; а я скажу Олесі, щобъ вона стерег ла Марусю та непуекзла іі ввечері одну поводу до сіи криниці. (Принимаетъ руку съ плеча Грицька и дѣлаетъ ею утвердительный жестъ). Отъ, якъ нестаиуть вони зьіходитись уиарці, дакъ вінъ тро- хп и забуде іі, и жаръ его трохи простине. (Вкрад чивымъ тономъ). А ми тімъ часомъ будемо робить свое діло. Грицько (въ недоумѣніи смотритъ на Параску). Щ о жъ ти намірепа ще робить, окроме якъ роз.іѵ- чагь Василя зъ Марусею? ІІараска (разсерженны : ь голосомъ). Якни бо ти недогадливий! (Съ укоризнѣ). А нарубокъ!.. Ірицько (сконфуженный). ІЦожъ ти та -а -а -къ якось в и -и-п -м о -о -ви л а !… ІІараска (прижимая обыкновенный свой тонъ и настроеніе, перебиваетъ его). Годі, годі, несердься! Я каа;у ось про що. (Принимаетъ дипломатическій тонъ). Васи.ио, якъ ти кажешь, пепонутру, що Ма руси сирота, що вона нічого немае. Отъ ти и ро- змовллй зъ нимъ найбільшъ объ сему самому ре- зонту; докажи ему, що Маруся іпч ^ псіньті немае свого, дай Стеха нічого недасть іі; въ носатъ, дар ма що покійніщя — маги Марусина,— оддаючи іі , при своій смергі, Сгесі на руки, оставила дещо ізьху- доби и прохала Сгеху зборегти Мл,,у. і на посагъ; объ сему мині казала сама Олеся! (Вкрадчивымъ взоромъ обращается кь Грицьку). Ти иездумай іще розказать сего Василю! Ти тілько завірь его, що Маруся нічого немае, що, сталобить, женитця е,иу— сину богатого, заможнего батька— ніякъ ненрихо- дитця на наймичці, що й батько непозволить ему стаіагись па Марусі, даіі одъ людей небуде нросвіт- ку, якъ тілько взнають, такъ и бу дуть тикать паль цами и дурнемъ иазивугь! Да къ тому ще ирибав- ,ляй, що нея а ему на всему селі г.ращ оі пари, якъ Уласова Олеся, що вона 1і багата, и така добрЮща; пайиаче дівку розхваляй па всі зйстави Да объ сему и я вмііо завести річъ. (Съ нѣжной лаской). Дакъ, такъ-то, Грицю! Зрвбвшь що я казала тобі? Таке те діло довженъ тп робить, якъ любишь ме- не. (Цѣлуетъ его п загадочно подмигиваетъ). А тамъ уже Олеся обіщалась відблагода|іить пасъ ___ 1’рпчько (лѣниво отвѣчая на нѣжности Параски). Тай добре-жъ! Зроблю все, що тп казала. Уже небудеть Марусі уиарді зъ Василемъ, нёбачнть ііі Василя, якъ своіхъ ушей! Параска (притворно ласкаясь къ Грицьку). Отъ и добре, мій лебедику; добре, що тп такий слух- няниіі! Бачъ, ябъ и безъ тебе обійшлась би, дакъ Василь нікого такъ нелюбиТь, якъ тебе я тобі тілько довіря: та одинъ ему товарищъ! / рицько (также притворно отвѣчаетъ нѣжно стямъ Параски). Добре, добре, моя кралечко! Параски (отступая назадъ). Дакъ теноръ діло, значить пончине! (Обращаясь къ Грицьку и грозя ему пальцемъ). Не зіваіі тілько, а за мимо діло ие стаие! (Беретъ его за руку). Ходімъ! Грицько (подаетъ ей руку). Ходімо! (Уходятъ въ лѣвую сторону— на улицу). (Занавѣсъ падаетъ). ВЪ КВАРТИРѢ СТАРШАГО ДОКТОРА ПРОДАЕТСЯ ХОРОШАЯ МБ БК ЛЬ ( 6 4 ) – 1 . Дозволено цензурою. Харьковъ, аго сентября 1863 г. Редакторъ Н. Нельговскій. 2 ) Продаются: 1) двумѣстная карета мало- іьзжеішая, хорошаго фасону на лежачихъ ресо- рахъ, московской работы извѣстнаго мастера Ильина, 2) буфетъ липоваго дерева, выкра шенный подъ орѣхъ, складноіі съ полками и 8 ю ящиками; довольно удобный для хозяй ства и помѣстительный во всякой комнатѣ. О иѣнѣ спросить Семена Пономарева, въ д. почет. граж. А. А. Верховской, во 2-й час. top Харькова. (31 \ ) — Г 3) Въ книжномъ магазинѣ г-жи Е . С Бил линой, (на Екатеринославской у л. в» д Ал ферова,) и въ литографіи Попова (на Москов ской ул. противъ магазина CadeJ, продаются литоірафированные записки Энциклопедіи пра па, составленныя по лекціямъ професора А. / ’. Станиславскаго, читаннымъ въ 1861 и 1863 академическомъ г., цѣна 3 р. с. (2Ь \ ) — б) въ штатомъ м / азинъ Коммпссіонерши ИМПЕРАТОРСКАГО Университета Е . с . в ѵ і л и поступили въ продажу только что отпеча танныя: лкраінспі піенг, видані коштомъ О. С. Баллшоі 1863 і., ц та 7.5 к. Пноіиродпые выписывающіе ,,пісні“ изъ маіазіна Баллннои за пересылку не платятъ. .Ученіе о пищѣ общепонятно изложенное Молешотомъ, 1863 і. Ціьна / р . , (въ пер. / р. 23 к ) (29 І ) — 2) Отъѣзжающій въ Одесу, между 8 и /2 сентября, въ своемъ экипажѣ, ищ пг.ъ спутни ка. С просить на Пескахъ въ дом д. с. с. Пе лиховой. 6100,/— 2>.