No 1 — 2 (1070 — 1071) Неділя, 1 січня 1961 р. | Ціна 2 коп. НАША НОВОРІЧНА ПОШТА НОВИМ РІК Чи над містом, Чи над ланом Лине він — Політ стрімкий. Новий рік — Це нові плани, І бажання, І думки. Ми збудуєм. Ми підкорим, Дужі ми — Під силу нам Лютий шквал В відкритім морі І космічна далина. Палію шлемо Прокльони. Людожер, Не буть війні! Не одні ми, Нас мільйони, Скажем — ні. То значить ні! Міцно Партії знамена Нам тримати, Владно йти. Перешкоди, Шторм шалений Не віддалять Від мети. В. БОЙКО, студент факультету іноземних мов. За радісну цілеспрямованість у житті Мета нашого життя благородна і зрозуміла. Радість нашого ж.иття в боротьбі, в навчанні, в кипучій діяльності будівника но вого комуністичного суспільства. З приходом нового 1961 року бажаю всій нашій університет ській студентській молоді радісної цілеспрямованості. Візьміть усе, що дасть вам університет, і пам ’ ятайте завжди про те, що ви повинні піти далі своїх учителів у розвитку нашої науки і культури. Такий закон життя. Весело і легко на серці у тих, хто розумно і творчо живе. Життя нероб пусте і жалюгідне. Нашим молодим спеціалістам-випускникам бажаю творчої діяльності в лавах активних будівників комунізму. Доц О. ВОСКРЕСЕНСЬКИЙ, завідуючий кафедрою історії КПРС. Бажаю щастя Боюсь, що в своєму новорічно му поздоровленні я не буду ори гінальним. Я певен, що кожному з тих, хто читає ці рядки, як і мені, дуже хочеться, щоб у насту паючому році було закінчено врешті будівництво університету, а фізико-математичний факуль тет одержав в цій прекрасній бу дівлі можливості, гідні його слав них півторасторічних традицій, великих завдань, що стоять пе ред факультетом, а головне — йо го чудового колективу, вчених і їх вихованців — студентів. І ще мені хочеться побажати в новому році всім моїм колегам, друзям, ученим і їх учням багато великої, впертої та інколи, може, навіть тяжкої, але завжди радіс ної творчої праці. А це і є щастя. Проф. В. ХОТКЕВИЧ, декан фізмату. СПАСИБІ, ДРУЗІ! Ми, чехословацькі студенти, у грудні 1960 року закінчили фізи ко-математичний факультет ХДУ. На прощання хочемо через Вашу газету висловити глибоку подяку ректоратові університету, деканатові нашого факультету і всім викладачам, які збагатили нас знаннями і навичками для нашої майбутньої роботи на Бать ківщині. > Олдржіх КАРБАН, Яг. ПРАВЕЦЬ, Ярослав ПРАЖАК. Це до тебе лист, Маріє М ’ язіна Шановні друзі! Цими днями наша піонерська дружина ім. Льоні Голикова Сахновщинської СШ No 1 одержала листа віл студентки вашого фізмату Марії М ’ язіної, в минулому учени ці нашої школи. В листі Марія запитує, як навчаються піонери нашої школи, як відпочивають, що роблять у вільний час. Надіслала вона нам новорічну інсценіровку, яку вже го тують піонери 6 «б» класу. Учні нашої школи добре пам ’ ятаюті. Марію, активну піонерку, потім комсомолку, справжнього това риша. Мн дуже вдячні Марії за її листа і просимо через вашу газету поздоровити її з Новим роком, побажати хороших успіхів у на вчанні, щастя у житті. Запрошуємо тебе, наша Маріє, на новорічний піонерський кар навал. З піонерським привітом РАДА ДРУЖИНИ Сахновщинської СШ No 1. Редакція з радістю вміщує цього листа і від свого імені теж поздоровляє Марію М ’ язіну, студентку фізмату, хорошу комсомол ку з новорічним святом і бажає їй назавжди зберегти у душі пал кий комсомольський вогник. ,РІК НАРОДЖЕННЯ-1960 Благородна справа Є чим похвалитися комсомоль ській організації університету, підводячи підсумки року 1960. Багато хороших справ на особи стому рахунку наших комсомоль ців. І одна з них — створення робітничого факультету. На ньо му навчаються понад 300 чоло вік. Навчання на цьому факуль теті безплатне. Викладачами працюють комсо мольці — аспіранти, асистенти, кращі студенти. Серед них: Ігор Фалько і Світлана Степанова — аспіранти фізмату, Валентин Гри- Да і Валентина Пойманова — сту денти філологічного факультету. Віра Савелова і Микола Криво шей — майбутні хіміки, та інші. Деканом факультету комітет комсомолу затвердив Олену Уманську, студентку другого кур су історичного факультету, ще має чималий досвід викладацької роботи в школі. Робітфак працює не лише в аудиторіях університету. Тричі на тиждень десять аспірантів і студентів старших курсів їдуть де аеропорту, щоб проводити там заняття з товаришами, які ба жають підготуватися до вступу Е університет. 56 комсомольців, виконуючи свій комсомольський і громадян ський обов ’ язок, знаходять час, щоб віддавати свої знання ін шим. Університетська комсомоль ська організація пишається ними, на їх прикладі виховує інших. СТВОРЕНО! ОЛІТКУ 1960 року при радіо- *-* фізичному факультеті була створена науково-дослідна лабора торія напівпровідників. Завдання лабораторії — дос лідження властивостей напівпро відників і технічне використання їх у промисловості .і науково-дос лідній роботі. * * П РИ КАФЕДРІ органічної хі- мії університету створено науково-дослідну лабораторію по лімерів. Завдання лабораторії — синтез високомолекулярних сполук і до слідження їх властивостей. Асистент кафедри експериментальної фізики В. П. Лебедев поставив нову задачу на практикумі з молекулярної фізики. її мета — познайомити студентів з сучасними методами одержання і вимірювання вакууму. На фото: лаборант кафедри Г. Мільнер (ліворуч) і асистент В. Овчаренко готують установку до роботи. Фото Г. СУХОТІНА. ЩАСЛИВА ПУТЬ! Художня самодіяльність універ ситету досягра значного успіху, створивши першу виставу сту дентського естрадного театру «Не тільки жартома». Про це пере конливо говорить одностайна оцінка глядачів. Своїм у ’ спіхом вистава зобов ’ я зана перш за все групі студен тів, які написали гострий дотеп ний текст і взяли на себе основ ний тягар постановки і виконан ня. Це Леонід Осмоловський, Микола Шатилов, Віталій Свир- ський, Володимир Савченко, ра зом з якими знайшли своє місце у виставі Інна Гуляєва, Лариса Падалка, Анатолій Фомін та інші. Саме завдяки їм чимало інтерме дій викликають дружний сміх, бурхливо сприймаються всім за лом. Серед кращих сатиричних сцен виділяються «Конференція хво стистів», «Здрастуйте, товаришу Каразін!», «Можна, я його вда рю?», «Дружинники на посту», «Ваші документи!», «У розпалі сезону». 1 це не дивно: успіх, як правило, випав на долю тих ін термедій, що безпосередньо по в ’ язані з університетським жит тям. Цікаво, що саме ці ж сцени і написані і поставлені оригі нально, справді талановито. Ко ли сатира має перед собою кон кретні об ’ єкти, вона б ’ є без про маху. І навпаки, коли в сцені. «Ех, молодь, молодь!» конкрет ний. університетський грунт утра чено і висміюється невідомо який і невідомо де існуючий «ре дактор», втрачається і конкрет ність критики, а виконавцеві за лишається лише «працювати під Райкіна». Чимале місце в програмі зай має гумор. Він, як правило, на писаний і поставлений зі смаком і хороше сприймається присут німи. Можна лише пожалкувати, що творці вистави не захотіли використати великих багатств українського гумору і взагалі не внесли у виставу українського колориту. Це тим прикріше, що В. Савченко добре відомий як виконавець власних гуморесок українською мовою. Готуючи на ступну виставу, треба подумати Перший виступ естрадного те атру дуже сподобався мені. Особливо запам ’ ятались такі сце ни, як «Дружинники», виконана Л. Осмоловським і В. Савченком, деякі сценки в ліфті. До речі, про ліфт. На фізматі ліфт працює погано, але самі фізматівці не зуміли так покри тикувати роботу ліфта, як це зробив естрадний театр. А тепер трохи про недоліки. Мені здається, що студенти-ак- тори дещо напружено, зв ’ язано відчувають себе на сцені, роб лять зайві рухи, багато жести кулюють. Це стосується до Гу- ляєвої, Царевської та інших. Деякі сцени, наприклад, «Подо рож молодого подружжя в ліф ті» могли б бути більш дотеп ними. Дуже мало в огляді естрадних танців, пісеньок, пародій на сту дентські теми. Треба, щоб їх бу ло більше, щоб вони тісно пере плітались із сценками та інтер медіями. Колектив естрадного театру виконав велику і почесну справу, і тому хочеться побажати йому нових творчих успіхів, творчого натхнення в дальшій роботі. А. КУЗНЕЦОВ. студент. і про те, щоб її сатирично-гумо ристичний жар не охолоджував ся б тривалими перервами, щоб кожне відділення йшло у єдино му жвавому темпі. Це цілком можлива річ, яка навіть вима гається талановитим текстом ін термедій. Окремо треба сказати про му зичну частину. Композитор Олек сандр Литвинов багато зробив для прикрашення вистави, інстру ментальні і пісенні номери оригі нальні і зустрічають незмінне схвалення глядачів. Побажає мо ж, щоб музика зайняла ще більше місця з початку і до кін ця вистави, щоб поповнений ор кестр міг частіше виконувати са мостійні п ’ єси тощо. Треба поду мати і про ретельніший добір ви конавців, домагатися чистого, культурного виконання. Зараз це можна сказати лише про Ліну Брук, яка володіє красивим голо сом, співає вільно, намагаючись проникнутися кожною фразою. Ті, хто готуватиме нову виставу, по думають і про склад виконавців інтермедій. Зокрема, особливо безпорадно почуває себе на сце ні О. Фрідланд. * * * Наша самодіяльність після кількарічного відставання знов підводиться на ноги. Перші успіхи треба закріпити, зробивши все для того, щоб естрадний театр узяти на озброєння університет ської громадськості. Наші сатири ки і гумористи повинні бути певні, що їх важлива робота сприймається «не як жарт», а справді, всерйоз. Я КРУПАТК1Н, доцент. Новий загін науковців Склад науковців університету поповнився — 23 аспірантів і співробітників університету захистили у 1960 році дисертації па ■ добуття вченого ступеня кандидата наук. «Більшовицькі організації України в роки першої світової війни (липень 1914 — лютий ‘ 1917 рр.)» — така тема наукової праці молодого історика В. Харитонова. Успішно захистили дисер- тації молоді науковці цієї ж кафедри, кафедри історії КПРС, ПІ. Ф. Агєєв, П. Д. Оробинський, В. В. Суздальцев та інші. Вихованець університету І. Г. Прохода розробив у своїй ди сертації важливу тему про розсіювання електромагнітних хвиль у плазмі. Радо вітала цього року громадськість університету захист ди сертації корейського аспіранта Ден Ге Сена. Тема його роботи — «Закономірності внутрішнього тертя метало-керамічних тіл». ІЦе один рік Люди, що живуть на півдні нашої країни, люблять говорити: — Що вища гора, то дальші простягаються обрії. Коли минає ще один рік – рік напруженої праці, шукань, дер зань, роздумів, успіхів і радо щів, — то хочеться оглянутися на пройдений шлях, подумати і оці нити його. Дарма чи не дарма прожито рік, триста шістдесят шість днів, вісім тисяч вісімсот чотири години, п ’ ятсот двадцять вісім тисяч двісті сорок хвилин або тридцять шість мільйонів дев ’ ятсот сімдесят шість тисяч ві сімсот ударів серця. Ударів влас ного серця! Мільйони ударів! У тон, у такт з усім нашим на- родом-будівником… І які обрії, які виднокруги там, удалині, вимальовуються. Подивитися і по бачити — он він, той величний шлях до щастя! Партія учить нас дивитися вперед і не надівати рожевих окулярів, тверезо і реально оці нювати факти життя. Тоді легше переборювати труднощі, легше відокремлювати другорядне від головного, тимчасові невдачі і не доліки – від рішучих, великих, епохальних успіхів. Що наш науковий колектив зробив у минулому, 1960 році? Зроблено дуже багато. Постав лено десятки тисяч експериментів, завершено сотні наукових робіт, написано і випущено десятки но вих книг. А що з цієї маси можна виді лити одне, особливе? Нам хотілось би на порозі но вого, 1961 року сказати кілька слів про одну, як нам здається, найбільш значущу працю минуло го року. Ми маємо на увазі ро боту наших шановних астрономів на чолі з академіком АН УРСР Миколою Павловичем Барабашо- вим над складанням карти зво ротного боку Місяця. Відомо. що успішно була запущена третя радянська кос- мічна ракета. З її допомо гою була виведена на ор біту автоматична міжпланетна станція з фотокамерою і об ’ єкти вами. Коли ця станція про літала над зворотною сторо ною Місяця на віддаленні при близно 65 тисяч кілометрів від її поверхні, була включена фотока мера, яка почала знімати невиди му сторону Місяця, а телевізійні прилади — передавати зображен ня на Землю. Одержані негативи були роз множені в трьох примірниках і передані науковим колективам для розшифровки: Державно му астрономічному інститутові ім. Штернберга (Москва), Пул- ківській астрономічній обсервато рії (Ленінград) і Астрономічній обсерваторії Харківського держав ного університету. Кожен колек тив опрацьовував фотоматеріал незалежно один від одного. Та ким чином, було нанесено на карту майже 500 різних утворень Псі поверхні Місяця і серед них ‘Половина зовсім достовірних і ли ше 57 утворень, достовірність яких потребує додаткових під тверджень. Академія наук СРСР випусти ла в світ «Атлас обратной стороны Луны» за редакцією М. П. Барабашова, А. А. Михай лова і Ю. Н. Липського. Про наслідки обробки фотогра фій зворотного боку Місяця було повідомлено Міжнародному астронавтичному конгресові, що відбувся в серпні 1960 року в Стокгольмі. Робота радянських астрономів і, зокрема, астрономів нашого університету була високо оцінена світовою науковою гро мадськістю. Недарма ця величезної науко вої ваги праця високо оцінена громадськістю країни. Природно, що вона нам здається найвиз начнішою працею минулого року. П КОСТЮК. А через п’ять років… Мабуть, нема жодного хлопця або дівчини, які б, працюючи за верстатом, у полі, несучи почес ну службу радянського^воїна, не мріяли б про дальше навчання, про те, щоб стати студентом, про студентське життя, про роботу за улюбленою спеціальністю. Мабуть, нема таких. І ось вересень 1960 року. Ми студенти! Назавжди в наше жит тя, в життя наших співкурснп- ків рік 1960 увійде як один з найрадісніших у житті. Пройшло вже чимало часу з першого нашого студентського дня, але ще й досі нас не поки дає відчуття радості і щастя. Між іншим, старшокурсники ка жуть, що це відчуття зникає вже після першої сесії, але нам здається, що ми пронесемо його через усі п ’ ять років. Він прийде, рік 1965. Ким стануть мої співкурсники? Ось, здається, всіх (особливо після перебування в колгоспі) вже знаєш: і вчорашніх робітників Гриньова, Прпходька, Єшина, і в минулому шахтарів Балакірє- ва, Корнієнка, Грузда, і тих, що прийшли в університет, ще не знявши військові шинелі, – Джур- ка, Лахомова, Каркача, Гладких. Але уявити їх собі через п ’ ять років все ж важко. Пройде п ’ ять років, настане 1965 р. Ми живемо у такій ща сливій країні, що можемо диви тися вперед. 1 ось рік 1965. Рік закінчення нашим курсом уні верситету, рік наших перших кроків на шляху історика. Де хто, можливо, стане вченим, більшість працюватиме в школі. Але назавжди ми збережемо у серцях теплі спогади про курс, про факультет, про рік здійснен ня мрії — рік 1960. О. ШАМІНА, В. СКЛЯРЕ-НКО, студентки першого курсу історичного факультету. ,На фото: біологи четвертокурсники першої групи на великому практикумі з зоології безхребетних. Керує практикумом Л. К. Дан ченко (третя зліва). За документами- „друга олімпійська “ Якщо згадати спортивні резуль тати філфаку за минулий рік, то спогади ці не будуть радісними, хоч (як говорив колись на збо рах Г. І. Шклярєвський) у нас на факультеті по документах — «друга олімпійська команда». Єдине перше місце в минулому році зайняли шахісти, з останніх видів спорту місця розподілились переважно від четвертого до восьмого. У чому ж справа? Чому філ- фак, маючи непогані кадри спорт сменів, займає такі незавидні місця на спортивних змаганнях? З таким питанням я звернувся до деяких найбільш активних спорт сменів нашого факультету. — У нас хороша волейбольна команда, — відповів В. Грида, — але нема зіграності. Усе лихо в тому, що ніде тренуватися, а як що тренування призначаються, то в такий час, коли студенти на .лекціях. Так, у минулому році наша во лейбольна команда зайняла ли ше восьме місце. У цьому році її склад поповнився хорошими спорт- сменами-першокурсниками (Бо- ровськой, Горожій, Снопик та інші). Це видно хоча б з того, що у вересні в розіграші пер шості перших курсів університету команда волейболістів І курсу філфаку зайняла перше місце. Вона добилась перемоги у зу стрічах з командами біологів, факультету іноземних мов, дру. гою командою істфаку, зазнала поразки у зустрічах з геологами і радіофізиками. Хороша у нас на факультеті команда баскетболістів. Правда, у зустрічі з командою фізмату вона програла, але в майбутньо- му наші баскетболісти споді ваються добитися перемоги. Набагато гірше виступає наша жіноча волейбольна команда, яка з чотирьох зустрічей програ ла всі чотири, і тому може роз раховувати лише па одно з остан ніх місць. Спортсмен Боровськой у розмо ві зі мною зауважив: — Спортивні секції відвідують ся лише спортсменами першого і другого курсів. Студенти ж стар ших курсів, за винятком небага тьох, у секціях не працюють, хоч і виступають у змаганнях. Звід си і результати відповідні. Цілком справедливе зауважен ня! Багато студентів у минулому були хорошими спортсменами, але зараз вони не тренуються, тому факультетові доводиться «виїжджати» на таких «багато- борцях», як Селін, Грида, яких можна бачити і на біговій до ріжці, і на лижні, і на рингу. Легка атлетика, гімнастика, стрільба і в цьому році не про сунуться вперед, якщо секції не відвідуватимуться, не залучати муться до них новачки. Команда борців (та чи й мож на її назвати командою!) у ми нулому році зайняла п ’ яте міс це. Яке місце посяде вона в цьо му році, якщо тренування систе матично відвідують лише Михе- льов і Максимовський? У секції фехтування працюють одні першокурсники, а де ж ті, хто минулого року зайняв перше місце? Нема у нас на факультеті і стенду, де були б відображені спортивні результати. Правда, йо- г,о обіцяють організувати. Це звичайно, сприятиме пропаганді спорту серед студентів. Але хоті лось би, щоб самі студенти ви являли бажання займатися спор том. Ю КУЗНЕЦОВ, студент. Нелегко доводиться Гриді і Селіну. Дружній шарж Павлова. По старик адресах… Так уже повелося, що завжди напередодні Нового року людина складає плани роботи і життя на наступний рік, підводить підсу мок зробленого, досягнутого. Закінчився другий рік семи річки, рік видатних подій, геро їчних звершень. Що приніс він ученим університету? Чи здій снились їх плани на рік 1960: З таким питанням вирішили ми піти по старих адресах. Чому по старих, питаєте? А тому, що ми нулого року у новорічному ■ но мері газети ми розповіли про плани на рік доктора геолого-мі- нералогічних наук В. П. Макри- діна та кафедр біохімії і фізіоло гії людини і тварин. І ось перша адреса. Володи мир Петрович Макридін зустрі чає привітно. І розповідь його цікава і радісна: заплановане здійснено! — Цей рік, як ніколи, був плодотворним для мене і моїх співробітників, — розповідає В. II. Макридін. — – Зокрема, за рахунок введення госпрозрахун кової тематики вдалося заснува ти колектив палеонтологів. Одні з них працюють безпосередньо над розробкою госпдоговірної теми, а інші, наприклад, Віктор Камишан, Юрій Кац вирішують проблему, що виходить далеко за межі цієї теми. Крім того, ми придбали бага то нового обладнання, що дуже сприяє успішному веденню ро боти. Зараз усі ми захоплені про блемою «Політична концепція виду і практичне втілення її в палеонтології». Сам я закінчив монографію ■ Брахіоподи юрських відкладень Руської платформи і прилягаю чих до неї областей». Па закінчення нашої бесіди Володимир Петрович висловив побажання, щоб у 1961 році збереглася створена група пале онтологів і щоб вона успішно завершила свою роботу. На біофаці над удалось зустрі тися і поговорити з Є. В. Парі- ною. Вона відзначила, що всю намічену на 1960 рік роботу ка федри біохімії і фізіології люди ни і тварин виконали. Було здійснено чимало експе риментальних досліджень для розкриття ролі центральних ре гуляцій у життєвих змінах обмі ну речовин. Є. В. Паріна, як і усі науков ці цих кафедр, не має сумніву, піо наступний рік буде ще пло- дотворнішим. О. ГРЕЧАН, студентка. Щоб гідно зустріти сесію Разом з усіма студентами уні верситету складатимуть незаба ром зимову екзаменаційну сесію другокурсники факультету іно земних мов. Студенти німецько го відділення, намагаючись гли боко оволодіти мовою, система тично працюють над підручни ками, займаються додатково у грамкабінеті, у фонокабінеті. Особливо регулярно відві- дуюють кабінети, готуючись сум лінно до наступної сесії, сту денти Н. Подкуйко, Л. Мурза, Г. В ’ юнова, М. Фісун, С. ПІкумат, Л. Педан. ІІдуть останні в цьому семе стрі семінари з курсу історії партії. Активно виступають на них В. Морозова, Л. Кобильська, Л. Бекетова, II. Косарева, Л. Че- ломбитько, В. Солдатсько та інші. М. ПАСІЧНИК, студентка другого курсу факультету іноземних мов. Сесія ще не розпочалась, а то му про першокурсників багато чого не скажеш, але про першо курсника історичного факультету Віталія Пахомова вже дещо ска зати можна: дисциплінований студент, завжди бере активну участь у роботі семінарів. На фото: Віталій Пахомов. РЕПОРТАЖ ДЕНЬ ФРАНЦУЗЬКОГО ВІДДІЛЕННЯ Цей день нічим особливим не відзначається. Це звичайний тру довий день студентів факультету іноземних мов французького від ділення. І починається він зви чайно. Ранок. Життя в гуртожитку на Студентській починається так, як і завжди. Студенти збираються на заняття. Як завжди, поспі шають, і як завжди, не вистачає гарячої води, бо в нашій побуто вій всього сім розеток, а бажаю чих мати гарячий сніданок ба гато. 9 годин ранку. В інституті по чались лекції. Завітаємо до пер шокурсників. Нам навіть не тре ба відшукувати аудиторію, до сить тільки прислухатися: там. де з-за дверей лунають різнома нітні звуки, і вчаться першокурс ники. Зараз вони займаються фонетикою. Перші кроки ними уже зроблені. Оволодівши павич ками правильнім вимови звуків, вони переходять до читання французьких текстів. Побувавши на II і III курсах, можна помітити, що поряд із звичайними заняттями студенти активно готуються до фонетично го конкурсу, для якого вони вчать вірші, прозу, пісні. Кожний, хто входить до при міщення нашого факультету, мо же почути французьку, німець ку, англійську мови. Це входить у силу мовний режим, додержу ються якого, на превеликий жаль, не всі. Студенти IV курсу дуже хвилюються: в новому році їх чекає педагогічна практика в школі, де вони зможуть застосу вати свої знання, де вони повин ні виявити своє вміння володіти іноземною мовою. Нещодавно закінчилась педа гогічна практика у п ’ ятикурсни- ків. Одна з груп була в спец школі. Студенти вели гурток іно земної мови, зробили посібники, підготували шкільний ранок французькою мовою. Практика пройшла цікаво, всі одержали відмінні і хороші оцінки. Отже, генеральна репетиція показала, що випускники готові до май бутньої роботи. Сесія наближається. Особливо хвилюються першокурсники: адже їм уперше доводиться складати заліки й екзамени. Але сесія не затьмарює бадьорого настрою студентів, які готуються до но ворічного вечора. На вечорі ви ступить ансамбль дівчат, «Театр мініатюр». Ці виступи проводи тимуться французькою мовою. Закінчується трудовий день. Але вікна гуртожитку яскраво освітлені. Іде напружена підго товка до зимової екзаменаційної сесії. Ф. ВОЛІЄ, Л. БАГАЦЬКА, студентки II курсу французького відділення факультету іноземних мов. к У т 0 4 0 к Діда Мороза Епіграми Осенил его лиризм — Проявил демократизм: Побывал на Толкачёвке В первый раз не по путёвке. Но, подвластный разуму, Тот лиризм был разовым. +++ Іншій би справі сприяти всіляко, Та тут, бачите, вдача: салака, балака… Добрими співаками були ці два хлопці, але в університетському хорі не любили співати. Ку ди б його втекти? — На Місяць, тільки на Місяць! Нарешті, вони в безпечному місці. — Втекли! Прощавай, Земле! Але що це?! Ракета! І в ній, звичайно ж. М. Соколовськпй. — Що робити? Один вихід — море Спокою. ,С наступающим деснтплетьем! Этот вечер мы праздновать вправе. Полнее, друзья, бокалы налейте! Давайте всех сегодня поздравим С наступающим десятилетьем. Желайте счастья, желайте удачи Друг другу, миру, вселенной всей. Ведь десять лет… Это что-нибудь значит. В век космических скоростей! Даже’ в торжественность этой минуты Слышите: с каждым звонким часов ударом В раскатах выстрелов рвутся путы, Сдерживающие движение земного шара. Какое нам дело, как было столетья? Диким предкам, что ли, поставишь в вину? Мы хотим, чтобы с этого десятилетья Матери не провожали сыновей на войну. И добьёмся, и это будет, И к чертям полетит «para bellum», И рай на земле будут строить люди, Не разделяясь на черных и белых, И построят, если возьмутся дружно, Отпразднуют лучшую из побед. — А сколько для этого времени нужно? — Быть может, чуть больше, чем десять лет. …И как гимн будет звучать имя Человека — Человека 70-х годов! Человека Двадцатого века! Сегодня ж веселью струиться из глаз, Лицам пылать в счастливом расцвете! Стрелки сошлись. С Новым годом вас! С новым десятилетьем! Н. Гуторов, студент филфака. Так о чем ты, Являвшийся Гамлету призрак, Вечный спутник Людской неспокойной души? Не всегда седина — Это мудрости признак, И по чьим-то рецептам Ты жить не спеши. Все подвергнув сомненью, Как химик — кислотам, Разуверившись вдрызг, Плюнешь в бешеный вал, Прыгнешь В лодку, — И вдруг Гы отыщешь весло там, Руль и компас, Которые столько искал. Владимир Михановский ПЕРВЫЙ БАЛ Еще никто тебя не целовал, Любимою никто не называет… Девчонка собирается на бал И голубое платье надевает. Пальто накинуть, а потом — бегом, Снежинки следом вьются всю дорогу, Как будто за твоим воротником Им хочется погреться хоть немного. Спеши! Спеши! Быть может, до весны Сейчас осталось два — три поворота. Впорхнула в зал и стала у стены В предчувствии чудесного чего-то. Чего? Еще сама не знаешь ты, Но сердце знает и стучится звонко. Пусть не обманут первые мечты И счастье не проносится сторонкой! Твой первый бал! Твой самый первый бал! Он сердцу очень много обещает… Еще никто тебя не целовал, Любимою никто не называет. Л. Болеславский. СТЕКЛО Словно воду, ключевую воду, Зимней стужей обожгло — Чисме, бесцветное, как воздух, Хрупкое, как изморозь, утекло. Хрупкое. Со словом «осторожно» Связана вся жизнь его была, Потому что было невозможно Слить железо с нежностью стекла, С прочностью прозрачность воедино. А вчера, наверно, слушал ты, Как поют, похожие ца льдины, Необыкновенные мосты. П. Коленский, студент филфака. I Дід Мороз іде по університету ГУМОРЕСКА Весело пригріває сонечко, кап ле з дахів, перехожі на вулицях витирають спітнілі лоби — так, здається, справді прийшов… но вий 1961 рік. Уздовж по Університетській, перекинувши через руку кожух, по вологому від дощу тротуару шкутильгає Дід Мороз, бадьоро постукуючи своєю чарівною па лицею. — Ей! Діду, здрастуй. З Новим роком тебе! Чому не в новому корпусі, а тут? — Спасибі, онучку, за поздо ровлення. А чому тут ходжу, і не питай! Така нісенітниця вийшла перед Новим роком, що ні в казці сказати, ні пером описати. — Що ж таке, дідусю? — Прийшов я в університет. Дай, думаю, познайомлюсь з пер шокурсниками: адже я їх ще не бачив. Як водиться, послав я че рез газету «Харківський універси тет» анкету з відповідним пере ліком питань: яка, мовляв, ваша думка про нашу aima mater?. — Ну й що ж, дідусю? — Не кажи, рідний. Одержав такі відповіді: «Вчимося вже чо тири місяці, в їдальні погані пи ріжки і холодна кава. Крім того, не завадило б накинути пару де сятків карбованців стипендії на першому курсі. В останньому ж, ХДУ як ХДУ, — нічого особливо го!». — Невже так і написали? — Так, рідненький, так. Щоріч но я приходжу сюди поздоровля ти з Новим роком, а таке прочи тав уперше. — Та-а-к. А ще що нового, ді дусю? — 1-і, не кажи. Прийшов я на факультет іноземних мов. Думаю, факультет новий, треба їх перши ми поздоровити з Новим роком. Та й дівчатка там такі, що я хоч і старий, а все-таки дещо ро зумію… — Н-ну… — Приходжу я на III курс, на лекцію. Заглядаю в аудиторію, і аж в очах потемніло, і серце моє зайшлося. — Пі п ж трапилось? — В аудиторії людей майже нема. — А де ж вони? — Де? Ти ще питаєш, де! В універмаг за кофточками по бігли. — Ну, діду, тут нічого не по робиш: адже вони за своєю спе ціальністю до іноземного дуже охочі. А взагалі, діду, не лайся, підемо краще на фізмат. Це і факультет солідніший, і в ново му корпусі розташований. Увійшовши до фізматівського корпусу, ми сіли на швидкісний ліфт, який, як це не дивно, але все-таки не застряв між 3 і 4 поверхами (мабуть, усвідомив, що везе поважну особу — самого Діда Мороза). В аудиторії No.. . було пусто, тільки на задній ла ві схилилась над столом якась самотня фігура в окулярах. — Знову не повезло. Тут, діду сю, курс уже вичитали. Бачиш, мабуть, до заліків готуються. — Це нічого. Я хоч його поздо ровлю. — Тільки тихіше, він, мабуть, якусь задачу розв ’ язує. Ми навшпиньки наблизились до фігури в окулярах. З-під ножа 24-річного балбе са, прізвище якого нам, на жаль, не вдалось встановити, показа лась вирізана на новенькому, не давно пофарбованому столі, бли скуче розв ’ язана математична за дача: ^Алік + Алла = любов. — Ти що, сякий-такий робиш? Це ж державне майно! — обурив ся Дід. — Кидай ніж. Ось візьму я зараз палицю… Талановитий математик, миттю оцінивши ситуацію, кинувся на втіки, ще раз підтвердивши сла ву кращих фізматівських легко атлетів. Дід ледве не плакав з жалю. — Не засмучуйся, дідусю, хо дімо краще на філфак. Там на род вихований і такий, знаєш, гуманітарний — гуманітарний… Наближався вечір, і цілком при родно, що заняття вже давно за кінчились, але ми все-таки ви рішили пройтись по факультету. Дід зупинився біля дошки по шани. — Ось бачиш, краса і гордість ХДУ. Ось тобі Грида Валентин, а ось Михельов Олександр. Пер ший — комсорг, другий — його ак тивіст. Хлопці що треба. — Дивись, діду, вони і на спор тивній дошці пошани! — Так, бач які баскетболісти. — Але ось вони ж на волей больному майданчику! — А ось у басейні!! — А ось за шаховою дошкою! 1 ! — І штангісти!!! — І велосипедисти!!!!! І…!!!!!! — Так, важко бути на філфаці особою чоловічої статі… Наш новий ХДУ! Древній і молодий, великий і тісний, да руй нам, що ми в таку святкову ніч згадуємо про різні неполадки і про різних балбесів. 1 інше скажемо: адже не такі люди бу ли твоєю славою в минулому, як і не такі будуть твоєю славою в майбутньому, якого ми так гаря че прагнемо. І нема про що довго говорити. Дивіться, стрілки годинника уже ось-ось зійдуться на цифрі 12. Швидше наливайте келихи. Ви п ’ ємо за наш новий університет у новому — 1961 — році! Інтерв ’ ю з Дідом Морозом за писав і трохи лірики додав. Б. ВЕТРОВ. Как бы написали о сессии МАЯКОВСКИЙ: Сессии морда, Зачетами высналясь, Грядет ночами бессонными. Студент! Перед сессией выспись, Иначе зашьешься бессовестно. ЕСЕНИН: Золотится колосьями двоек. Новой сессии желтый овин. Не пойду я в нее за тобою Я не этакой матери сын. КИРСАНОВ: С и Е, Два паза С, и И, ‘ и Я, Несу вам весть, Друзья, Что я Не сессия. ЕВТУШЕНКО: Сессий было у меня десятки, А быть может, их было сотни. Одни я сдавал с досады, Другие же сонно-сонно. Меня слушал профессор старенький. Он потом говорил мне сдавленно. Попросив сигарету легкую: — А вы знаете, Женя, — плохо. Арк. Филатов. КРОССВОРД Составил студент Ю. Кузнецов. По горизонтали: 2. Французский художник, основоположник абстрактного искусства. 4. Накидка, закрывающая лицо у восточ ных женщин. 9. Доказательство неприсутствия во время сверше ния преступления. 11. Базар. 12. Марка машины в Чехослова кии. 13. Страна в Северной Америке. 15. Бобовор растение. 18. Реч ная рыба. 21. Персонаж оперы Верди «Трубадур». 22. Литературный журнал. 23. Корабельный повар. 24. Поэма Котляревского. 27. Ры бачья лодка. 29. Человек — возчик в Японии. 31. речной зверек. 32. Венгерский писатель. 33. Стихотворный размер. 35. Контрольная работа по языку. По вертикали: 1. Порода китов. 2. Персонаж романа Диккен са «Большие надежды». 3. Вид лирического произведения. 5. Персо наж романа Лациса «Сын рыбака». 6. Животное, обитающее в Афри ке. 7. Музыкальный инструмент в Древней Греции. 8. Название ко маров в Сибири. 9. Аргосский царь в поэме Гомера «Илиада». И. Ряд колонн. 14. Лесная птица. 16. Буква греческого алфавита. 17. Певец в древней Греции. 18. Женская шляпа. 19. Полевой цве ток. 20. Отражение звука. 25. Личинка рыбы. 26. Петля для ловли лошадей 27. Экономическая основа общества. 28. Соха в древней Руси. 30. Горы Центральной Европы. 33. Подземное царство в древнегреческой мифологии. 34. Персонаж романа Шолохова «Поднятая целина». Редактор Б. ЩЕРБАН ЕН КО. Адреса редакції: Університетська вул., 16, Тел. 2-72-01, дод. 64. Друк. Вид-ва ХДУ, БЦ 13010. Зам. 2^08. 3 А В Ч И В С Я-