17 — 18 (1011 — 1012) Субота, 12 березня 1960 року Ціна 20 коп. ДО 90-РІЧЧЯ З ДНЯ НАРОДЖЕННЯ В. І. ЛЕНІНА СІМ ГУРТКІВ ІСТОРИКІВ Наближається чергова універ ситетська наукова конференція присвячена 90-річчю з дня народ ження великого вождя Володими ра Ілліча Леніна. Ретельно готу ються до цієї події викладачі студенти університету. Ког.ферен ція є оглядом тієї наукової робо ти, яку провели наші студент протягом навчального року. Старшокурсники мають подат свої останні, за студентські роки доповіді, в той час, як для першо і другокурсників це буде «першим хрещенням» на науковому полі На історичному факультеті пра цює сім наукових гуртків, від них надійшло на наукову конференцію 43 доповіді. Добре працював гурток історі КПРС (керівник доцент О. А. Про топопов). Студентами подано сім доповідей. Однією з кращих цьому гуртку можна назвати до повідь студента IV курсу П. Шу ваєва «Боротьба Комуністично партії і Радянського уряду за ми] і мирне співіснування країн з різ ними соціальними системами». Гурток історії СРСР подав на конференцію 8 доповідей, його керівник І. Л. Шерман. Слід від значити, що всі доповіді в цьому гуртку написані на актуальні те ми. Наприклад: «Торжество ле пінських ідей комуністичної прац (бригади комуністичної праці в першому році семирічки)» сту дента О. Солодухіна (III курс] і інші. Гурток історії України існує перший рік (керівник доцент М. К. Колісник), а вже підготу вав 12 доповідей. Третьокурсниця Р. Неглядова працює над доповід дю: «В. І. Ленін-натхненник і ор ганізатор УРСР». Подали щ наукову конференцію доповіді і гуртки нової історії та археології. Треба посилити роботу гуртка психології (керівник Д. М. Ду бовіс). Гурток тез на конферен цію не подав, доповіді в своїй біль шості не готові до конференції Відділу СНТ історичного фа культету і керівникам гуртків треба докласти всю свою енергію до того, щоб чергова наукова кон ференція пройшла якнайкраще. Т. БОЙКО. ☆ Люблять і пова жають студенти географічного фа культету свого комсомольського вожака Олю Арте- менко. На фото: секре тар комсомольсько го бюро факуль тету О. Артемен- ко. РОЗСТАВАТИСЯ ЗІ ШКОЛОЮ БУДЕ ЖАЛЬ ШКОЛИ ЧЕКАЮТЬ Золочівський район, село Довжик. Якщо їхати з Балашовського вокзалу, то ви будете довго просуватись у напрямку Харків — Готня. Група студентів IV курсу російського відділу прямують саме в цьому напрямку. Нас 13. Дехто з нас, зробивши це відкриття, жар тує. «Чортова дюжина». Але ніхто не знає, яка це прикмета — хоро ша чи погана? Хтось пригадав, що апостолів було 12, а додавши Ісуса Христа, ми одержали цифру, яка збігалася з «чортовою дю жиною». Оскільки чоловік серед нас був лише один, всі вирішили, що роль Ісуса в цій довгій подорожі повинен грати Ваня Лісо- вицький. Порядком громадського навантаження йому доручили роль завгоспу. Настрій у всіх бадьорий. Щ о правда, трохи страшнувато: як то зустрінуть нас, яка це буде прак тика — вдала чи невдала. Звикає мо кликати один одного по іме ні та батькові. (Про те, як це нам вдалося, судіть самі: іде четвер тий тиждень практики, а ми ще не звикли). Всі у вагоні з інтересом пригля даються до нас, розпитують. Ма буть, не часто ще практиканти їздять у села. Це допомагає нам визначити, коли виходити з ваго ну. Вже перед самим Довжиком знайомимося з нашими майбутні ми учнями — десятикласниками. Виявляється, в школі на нас дуже чекають, молодші класи весь час атакують учительську, щоб взнати, коли ми приїдемо. Майбутні учні допомагають нам донести речі і навіть на чемодани дивляться з повагою: мабуть, все книги… Нам неприємно їх розчаровувати, але ми виправдовуємось самі перед собою тим, що жити нам тут ці лих півтора місяці. У школі нас зустріли дійсно хо роше. Завуч Олександр Опанасович Касич повідомив нас у бесіді, що на нас чекають не лише як на вчителів, але й як на велику куль турну силу. Ми спочатку навіть розгубилися: від нас вимагають керівництва інтернатом, гуртками художньої самодіяльності, літера турним, спортивним і навіть гурт ком образотворчого мистецтва. До того ж ми братимемо участь в агітаційній роботі на селі, будемо випускати класні і шкільні газе ти, фотомонтажі, посібники для кабінету мови і багато чого ін шого… 1 довелося відшукувати серед себе «закинуті таланти». Не обій шлося без непорозумінь. Але ж тепер як? Приходьте ДО школи під час перерви між першою та другою змінами або в кінці дня і ви побачите: в одному класі про вадиться репетиція драмгуртка під керівництвом Тані Зінченко і Таміли Фліштейн (прошу проба чення, Тетяни Петрівни і Таміли Давидівни!), в іншому класі пра цює хоровий гурток, з спортивно го залу чути мелодію чеської польки — там танцюють шести класники, які готуються до «іме нин» свого піонерського загону — чудової традиції Довжикської се редньої школи. Піонери готують ся до своїх «іменин» задовго і дуже’ ретельно, в гості запрошу ються вчителі, представники кож ного класу, батьки. Були гостями і ми, студенти-практиканти. Крім виховної роботи, в педаго гічну практику для нас була включена і викладацька діяль ність. Вірніше, всі ми вважали її головною. Кожному з нас знайо ме хвилювання, коли довелося вперше йти у «свій» клас: адже кожен з нас без напруження при гадує себе учнем цього класу — небагато років минуло, коли й ми сиділи за партами. Тепер ми по винні стати перед двадцятьма- тридцятьма парами спостережли вих, уважних дитячих очей. А раптом розпочнеться одна з гих самих «неприємностей», які чи спостерігали, а інколи і брали з них участь, у своєму класі 4 — 5 років тому? Але даремно ми хви лювалися. Своїх нових класних керівниць діти зустріли майже з захопленням: ще й досі кожному класу здається, що саме їх Люд мила Леонідівна, Євгенія Володи мирівна або Валентина Микола ївна найкращі. І от ми почали самі давати уро ки. Кожен з нас повинен був да ти 3 уроки з літератури і три — з мови. Але апетит, як кажуть, приходить під час їжі, і майже всі ми, крім залікових, дали кіль ка так званих «пробних» уроків. Інколи розгублювалися перед кла сом настільки, що «на повному серйозі» говорили такі речі, яких від себе ніколи не чекали. Одна з нас, наприклад, пояснюючи одно рідні члени речення, повторюва ла: «в небе парил не то корш, не то ястреб» і довго не могла збаг нути, чому діти стримано дивують ся (а вони чекали на «коршуна»). Практика проходить відмінно — це оцінка і шкільних викладачів, і наших методистів. Дуже хороше провели уроки Анурова, Молоко- єдова, Золочевська, Соколова. Про Анурову один досвідчений педагог сказав, що вона, мабуть, народилася у класі. Життя у школі вирує. Воно таке цікаве і різноманітне, що про нього можна говорити без кін. ця. Ми з гордістю можемо пого дитись з тим, що ми не зовсім пасивні його учасники: в бібліоте ці організували ленінські читання (Золочевська), для сільського клубу підготували концерт на 7 березня, працюють всі гуртки са модіяльності. Дуже хороше у при шкільному інтернаті працюють Лі- совицький, Зінченко, Флетштейн. Здається, нам буде дуже і ду же жаль покидати цю школу… Н. НАТАЛЬЧЕНКО, наш кор. Приїжджайте вдруге ! Студенти IV і V курсів геогра фічного факультету проходили практику в нашій, Зміївській се редній школі No 1. Ми, вчителі, перш за все дякуємо через газе ту викладацькому складу універ ситету за якісну підготовку май бутніх учителів географії. В своїй практичній роботі в школі «туденти V курсу показали добрі знання, які необхідні для викладання в школі. Звичайно, перші самостійні уроки не завжди проходили бездоганно (як прави ло, «невистачало часу»), але до кінця практики у студентів з ’ яви лася впевненість, уроки провади лись жваво, змістовно, досить люстративно (про останнє потур бувались самі практиканти). Так, студенти V курсу після практики залишили в школі ними виготовлені такі прилади: со нячний гсдинник (зробив 3. Квоч ка), румбічне коло (зробив А. Ди. кун), екліметр (зробили Т. Бло ха і М. Доненко), показник по лярної зірки (зробила В. Яковлє- ва), показник магнітного меридіа ну (зробила Е. Дульська). Прак тикантка Л. Сліпцова зробила до щомір, а група студентів у скла ді Д. Мороз, Н. Дробітько, Т. Ар- тюхової, Н. Гусєвої брали активну участь у переобладнанні геогра фічного майданчика школи. Цінно те, що практиканти керували створенням приладів, які робили ся руками учнів. Глибоко змістовним був геогра фічний вечір з теми «Антарктида» (доповідач студентка Гусєва Н.), в якому взяли участь практикан ти Олійник, Дробітько та інші. Четвертокурсники за той неве ликий строк (2 тижні), який був відведений для їхньої практики, добре ознайомилися з основними питаннями педагогічного процесу у школі, вели виховну роботу як у класах, так і в школі. Вони встигли дати також по одному «пробному» уроку географії. Уроки з відмінною оцінкою да ли студенти Л. Мамницька, М. Фукс та студентка Л. Анти- пенко. У підготовці до цих уроків були виготовлені і добре викори стані малюнки висоти Сонця в різні часи року та інший ілюстра тивний матеріал. Уроки проходи ли цікаво і жваво, не дивно тому, що учні добре засвоїли їх. З роботою у гуртках четверто курсникам познайомитися більш детально не довелося, але ми спо діваємось, що коли вони успішно складуть екзамени, перейдуть на п ’ ятий курс і прийдуть восени до нас знов на практику, ми наздо женемо втрачене: познайомимо їх з процесом виготовлення рельєф них карт, навчимося працювати з гіпсом, пластиліном, вдосконалимо ще більш географічний майдан чик, проведемо цікаві географічні вечори і зробимо ще дуже багато корисного і цікавого. Г. БОЧУРІНА, Г. ЄРЬОМІН, вчителі географії ЗмІївської серед ньої школи. На практиці Фотоетюд Г. СУХОТ1НА- СПАСИБІ ВІД ДУШІ Просимо через газету ви словити нашу глибоку подя ку викладачеві кафедри ма тематичного аналізу Ніні Олександрівні Галкиній, яка на протязі трьох років, з І курсу до третього, гли боко і приступно викладала нам математичний аналіз. Ми дуже вдячні Вам, Ніно Олександрівно, і бажаємо здоров ’ я, щастя і успіхів в роботі. Від імені студентів III курсу заочного відділення БАЛІН, БОРИСОВА (всього вісім підписів), ,ПАРТІЙНЕ ЖИТТЯ В ТЕОРЕТИЧНОМУ СЕМІНАРІ ВИКЛАДАЧІВ І ЛАБОРАНТІВ ГЕОГРАФІЧНОГО ФАКУЛЬТЕТУ Протягом ряду років викладачі географічного фа культету вивчають на заняттях теоре тичного семінару питання політич ної економії капі талізму і соціаліз му. З кожним ро ком учасники семі нару все більш глибоко розгляда ють окремі проблеми марксист сько-ленінської теорії. Спочатку були глибоко і послі довно розроблені теми, які відпо відали вузівським курсам політ економії капіталізму і політеконо мії соціалізму. Значна увага була приділена вивченю тем: «Марксизм-ленінізм про економічну роль соціалістич ної держави», «Ленінський прин цип демократичного централізму в зміцненні народного господар ства», «Комуністична партія — ке рівна і організуюча сила в бороть, бі за побудову комунізму» та ін. Потім семінар перейшов до вивчення тем конкретної економі ки: «Переваги нової організації -управління промисловістю на ма теріалах Харківського раднаргос- пу», «Завдання розвитку окремих галузей народного господарства СРСР у семирічці» та ін. ‘ 3 метою максимально наблизи ти тематику теоретичного семіна ру до профілю роботи його учас ників у поточному році намічаєть ся розглянути окремі проблеми, які з ’ ясовують переваги соціаліс тичного засобу виробництва і роз. міщення виробничих сил порівня но з засобом виробництва і розмі щенням виробничих сил при капі талізмі. Ці порівняння робляться на ос нові глибокого аналізу розміщен ня і розвитку господарства з од ного боку СРСР і країн народ ної демократії, з другого — в ок ремих капіталістичних країнах. Такий метод не лише поглиблює наші знання в галузі політеконо мії, але й сприяє підвищенню на шої кваліфікації, допомагає ви кладачам фізичної і економічної географії читати лекції на більш високому теоретичному і ідейному рівні. Члени партії беруть найактивні шу участь у роботі семінару. Пар тійне бюро факультету постійно керує його діяльністю. На засі данні партійного бюро неоднора зово заслухувались звіти В. О. Ковальової (керівник семінару) і Є. В. Мандрикіної (староста се мінару) та інших комуністів. Успіхові діяльності семінару сприяє також добре керівництво з боку В. О. Ковальової. Теми ви ступів заздалегідь розподіляють ся між учасниками, що дозволяє постійно і хороше готуватися до виступу. На кожному занятті заслухову ються один-два виступи. Відвіду вання занять добре. Основна частина кожного за няття — активне обговорення за слуханих доповідей. Перш за все доповідач відповідає на поставле ні питання. Звичайно, вже на цій стадії занять зав ’ язується жвава дискусія. Після того, як відпові ді одержані, розпочинаються ви ступи слухачів. Висловлюються різні точки зору, обгрунтовуються. Нерідко ці виступи дуже цікаві. На заключення керівник семінару дає аналіз прослуханих доповідей і окремих виступів. Після висипу керівника, як пра вило, заняття одер жує логічне завер шення. Викладач робить основні ви сновки. За таким пла ном проведені до повіді по великій темі «Формуван ня нових крупних промислових районів на сході». У доповідях т. т. Віленкіна, Побережної, Май- ковської, Мандрикіна, Лютої, Ко вальова, Коломійця були глибоко розглянуті перспективи народно господарського ‘ розвитку окремих районів Сибіру, Далекого Сходу, Середньої Азії,” Уралу, було да но обгрунтування можливості дострокового виконання завдань семирічного плану. Доповідачі зу міли пов ’ язати вирішення основ ного завдання — створення в краї ні матеріально-технічної бази ко мунізму і подальшого вдоскона лення розташування виробничих сил з конкретними прикладами формування і розвитку нових* могутніх промислових районів на сході країни. Усі дев ’ ять проведених у поточ ному році занять пройшли цікаво за активною участю присутніх ви кладачів і лаборантів. Зараз на семінарі вивчаються питання подальшого розвитку сільського господарства СРСР у зв ’ язку з рішеннями грудневого Пленуму ЦК КПРС і XXI з ’ їзду КПУ. Постанова ЦК КПРС про зав дання партійної пропаганди в су часних умовах зобов ’ язує нас і надалі вдосконалювати роботу теоретичного семінару. В. ВІЛЕНКІН, доцент, Є. МАНДРИКІНА, ст. лаборант. Народна Республіка Болгарія. Колектив текстильного комбінату «РУНО» на станції Іскир під Софією успішно бореться за достро кове виконання третього п ’ ятирічного плану і за розширення асор тименту вироблюваної продукції. Молоді робітниці підприємства подають приклад соціалістичного ставленая до праці. Кращим з них присвоєні звання ударниць. На знімку: ткаля ударниця МАРІЯ КРИСТЄВА. Фотохроніка ТАРС. _ СЛІДАМИ НАШИХ ВИСТУПІВ „ХАЛТУРНИК 14 Під такою назвою в нашій га зеті була вміщена кореспонденція про негідну звання студента пове дінку другокурсника історичного факультету І. Кириченка. Як стало відомо, відбулось за сідання партійної групи другого курсу історичного факультету, на якому розглядалося питання про поведінку Кириченка. Відбулась серйозна і принципова розмова. І. Кириченко визнав правиль ність фактів, викладених у статті, і запевнив комуністів, що доко рінно змінить свою поведінку. Без вогника тут не обійтись Наближається відповідальна по ра — звітно-виборча компанія. Від того, кого оберуть комсомольці своїми ватажками, залежить ба гато чого в їх комсомольському житті. Якщо підводити підсумки ро боти комсомольского бюро пер шого курсу фізмату, то заходи, які воно провадило, можна лічи ти на пальцях. Це, по-перше, ве чір зустрічі з випускниками уні верситету (якщо не брати до ува ги те, що він був організований, головним чином, з ініціативи де канату), створено шефський дог ляд над робітничими гуртожитка ми ХТЗ, проведено підписку на газету «Ленінська зміна» (41 ек земпляр) і суспільно-політичні журнали (13 екз). Непогано пройшов спортивний вечір — і на цьому перелік добрих справ, зроблених комсомольцями курсу, кінчається. В тому, що цих справ небагато, винні, в першу чергу, члени ком сомольського бюро. Так, наприклад, М. Алтинник, відповідальний за культурно-ма совий сектор, зовсім нічого не ро бив, скаржачись на те, що в ньо го і так багато доручень, і все чекав, коли його виведуть із скла ду бюро. Члени бюро не зробили цього вчасно, і справи стояли на місці. Внаслідок цього — лише одинадцять комсомольців курсу беруть участь у гуртках худож ньої самодіяльності. А могло б їх бути більше. Гармаш, також член бюро, що правда не скаржився ні на що. Проте, коли справи вимагали від нього дій, він заявляв з дитя чою безпосередністю: «Не хочу…» і багато енергії доводилося витра чати Вірі Кравцовій, секретареві бюро, щоб умовити цю «маленьку дитину» зробити те, що від нього вимагає його комсомольський обов’язок. Проте найбільш «поважна» при. чина нічого не робити в бюро була, мабуть, у Я. Рисухіна. Ба чите — він приїхав навчатись, а не займатись комсомольськими справами! І зовсім невірно думає В. Крав- цова, що громадськими справами повинні займатися лише відмін ники. У студентів університету є добра традиція — громадське до ручення повинно бути у кожного. Чимало активних комсомольців є серед першокурсників. Так, на приклад, студентки групи МВ-2, за ініціативою Г. Чумак (вона ж і член бюро) організували на день ’ Радянської Армії вечір відпочин ку. Є що згадати організаторам вечора: і щирі подяки хлопців і веселі ігри. А чи могли б члени бюро підхопити цю ініціативу? Звичайно, могли, якби був необ хідний вогник у їх роботі. А цьо го, на жаль, не було. Немає сумніву в тому, що до нового складу бюро ввійдуть ак тивні товариші, в яких буде і ба жання і уміння працювати. Не хай вони не обов ’ язково будуть відмінниками. Важливо, щоб у них було почуття комсомольської гідності. Доручення їм не зава жатимуть, а лише спонукатимуть до кращої роботи над собою. М. ЗЕЛЬЄВ, студент 1-го курсу. НА ТЕМИ КОМСОМОЛЬСЬКІ СПРАВИ ДРУЖИННІ О ПОЧАТКУ нового учбового семестру поновила свою ро боту народна дружина універси тету. Але, як свідчать підсумки, ця робота дружини ба гато в чому залишає бажати кращого. Діяльність дружин на багатьох факультетах віддана на відкуп окремим особам, комсо мольські і партійні організації фактично ухилилися від цієї спра ви. У рішеннях партійного коміте ту і комітету комсомолу вказува лось що партійним і комсомоль ським бюро факультетів необхід но приділити велику увагу дружи нам, переглянути разом з коман дирами факультетських дружин склад дружин, включити до цьо го складу викладачів, комуністів. Створена за ініціативою коміте ту комсомолу університету опера тивна група штабу народної дру жини проконтролювала роботу окремих факультетів. Зараз можна відзначити добру роботу дружинників геологічного факультету (командир тов. За- рицький). Організовано і чітко відбуваються тут виходи на чер гування, зриви і недоліки не про ходять повз уваги партійного і комсомольського бюро, члени яко го самі беруть активну участь у роботі дружини. Слід відзначити студентів тре тього курсу Стадника, Шихтма- на, Чечканова і другокурсників Медвєдєва та Соловйова, які сум лінно чергували у новорічну ніч. На радіофізичному факультеті (командир тов. Сметанко) успіш но веде роботу загін 3-го курсу. Активно працюють тринадцять дружинників з групи Р-33. Цього, на жаль, не можна ска зати про перший і другий курси. Так, 21 лютого на чергування вийшло лише одинадцять дружин, ників з другого курсу. 28 лютого лише десять першокурсників знай шли за обов’язкове з’явитися на чергування. Комсомольські бюро цих курсів мусять звернути сер йозну увагу на дисципліну ком сомол ьців-дружинників. Багато недоліків у роботі дру жини фізмату. Зірвав вихід на чергування 3-й курс фізиків. На одне з чергувань з 20 з ’ явилося лише сім чоловік. Погані справи у дружинників філфаку (командир Волков). Тут ще й досі не налагоджено видачу посвідчень, на чергування іноді, як це було 20 лютого, з ’ являються лише вісім чоловік, тоді як за даними самих філологів, у дру жині нараховується 49 чоловік. Багато недоліків і в роботі ін ших факультетських дружин. Є низка, так би мовити, орга нізаційних неполадків. Не всі роблять записи у книзі чергувань. Господарча частина ніяк не вирі шить питання про встановлення телефону в штабі не забезпечує матеріалом для червоних пов ’ я зок. Цінно, що спортивна кафедра університету організує тренування з самбо для дружинників. Непо гано було б, коли б на ці трену вання приходили не лише геологи та фізматовці, а й дружинники ін ших факультетів. Для усунення недоліків у ро боті дружинників, для того, щоб справа нашої дружини приносила більшу користь, необхідно приді ляти їй повсякденну увагу з боку громадських організацій, необхід но систематично контролювати її і суворо карати тих, хто заважає нормальній роботі дружини. В. ГАПЛЕВСЬКИЙ, член комітету комсомолу університету. Якщо 22 чоловіки надіслав 8-го березня геологічний факультет, то У БЕРЕЗНІ: ФІЗМАТ ЗІРВАВ вихід дружи ни 2 березня. 4-го березня на чергування НЕ З ’ ЯВИЛИСЬ ІСТОРИКИ. 6-го березня з 20 дружинників радіофаку з ’ явились на чергуван ня лише 5. Лише 10 ФІЛОЛОГІВ прийшли на чергування 5-го березня. Так було. А як буде? -•Жартувати й сміятися після дружньої напруженої праці ніколи не завадить. Та, на жаль, на вечорах у геологів доки ще не було приводу для хорошого настрою, бо після художньої частини він псувався, якщо навіть був. Відчувалась занедбаність роботи гуртків художньої самодіяль ності. Та чи такі вже ми безталанні, що співати, танцювати, добре веселитись не вміємо? Ні, то не так, бо майже кожен знає, скільки бадьорості приносить хороша пісня, як захоплює подих від стрім кого танку. В чому ж річ? Чи не в нас самих? Чому розпалась робота дра матичного гуртка? Адже на його основі можна було організувати стільки цікавих літературних вечорів, а це потрібно, бо, чого гріха таїти, у нас ще мало уваги приділяється вихованню художнього смаку. Так було. А як буде? На порозі весна! Можливо це благодатний її подих вплинув і на нашу самодіяльність, але щось таки вплинуло, бо ми вже мо жемо відмітити і деякі досягнення художньої самодіяльності на шого факультету. Вже створили геологи дружний чоловічий хор. І хоча він ще зовсім молодий, але зроблено чимало. Є вже енту зіасти цієї справи як Ігор Ротт, як Михайло Зайченко. А нещодавно наша самодіяльність побувала в одному з кол госпів Дергачівського району. 1 гості і слухачі залишились задово леними. А вечір, присвячений 8 Березня, був взагалі чудовим. Хочеться вірити: ганебний факт, коли геологічний факультет не брав участі у міжфакультетському огляді художньої самодіяльності, ніколи не повториться, Л. ШАШЛО, студентка , геологічного факультету. «ХАРКІВСЬК ИЯ УНІВЕРСИТЕТ# Стор. 2. 12 березня 1960 р. ,ВІД ВЕРСТАТА В АУДИТОРІЮ ПОТРЕБИ ПЕРШОКУРСНИКІВ ФІЗМАТУ Мені довелося побувати на пер шому курсі фізико-математичного факультету і познайомитись з життям і навчанням на ньому. Більше половини студентів при йшло в університет, пройшовши найкращу школу — школу життя. І тепер вони подають приклад у навчанні. Назвати хоча б Юрія Качановського, відмінника, члена курсового бюро, Вадима Дудкіна, члена факультетського бюро ДТСААФ, В. Фрідмана — члена курсового профбюро. І це не по одинокі приклади. Дуже відрадно, що справами на курсі керують саме такі студенти. Цим можна пояснити, що курс є одним з кра щих на факультеті в усіх відно шеннях. Розмовляючи з студен тами, я відчув, як серйозно став ляться вони до навчання. Як цьо го інколи не вистачає тим, хто прийшов в університет зі школи! Але люди, що прийшли з ви робництва, потребують все ж таки допомоги. Адже деякі з них закін чили школу не один рік тому. їм потрібна і допомога товаришів, і допомога викладачів. На жаль, деканат не дуже замислюється над цим питанням. Інакше ніяк не можна пояснити, чому лише один раз зібрали виробничників на збори, та й то лише для того, щоб ознайомити їх з правилами виключення з університету та за гальними словами про необхід ність щоденних занять. Добре по чинання зробило комсомольське бюро факультету, прикріпивши до кожної групи першокурсників студента V курсу. Але деякі з них зневажливо поставились до цього важливого доручення. Наприклад, в другу групу «шеф» заявився лише один раз. Втім, з якою вдяч- ністю говорили про свого шефа студенти шостої групи, коли той допоміг їм розібратися в багатьох питаннях вищої математики і фі зики. В цьому семестрі студенти пер шого курсу фізмату просять фа культетське бюро виділити для кожної групи студента-старшо- курсника. Це буде їм велика до помога, кажуть вони. Заважають працювати і прикрі дрібниці. Годинами студенти про стоюють у їдальні, не зовсім вда ло складений розклад. Деканату треба подумати, як всього цього позбутися. На цьому можна було б і закінчити, але хочеться по бажати, щоб і цей семестр сту денти першого курсу закінчили хороше. В. СТРЕЛЬЧЕНКО, наш кор. Вже готуємося до весняної На першому курсі геологічного факультету навчається 21 сту дент. З них 17 чоловік прийшли з виробництва. І якщо говорити про академічну успішність, то можна сказати — успішність доб ра. На курсі немає жодної акаде мічної заборгованості. Задовільних оцінок, правда, чимало. Тут по значається той факт, що вироб ничники багато праці витратили на те, щоб ліквідувати розрив між школою і університетом. На кур сі жодного відмінника, але добрі і відмінні оцінки є. Так, напри клад, Марія Позирайло прийшла в університет прямо з школи. Екзаменаційну сесію вона склала на дві п ’ ятірки і одну четвірку. Студент Креслій, в минулому бу ровий майстер, склав сесію на всі четвірки. Саме так склав сесію і студент Жарков, який працював два роки в Донбасі шахтарем. Лише тепер першокурсники по чали відчувати себе справжніми студентами. Першокурсники гео логічного вже зараз починають готуватися до наступної екзаме наційної сесії, яка розпочнеться в них 3 травня. Цю сесію вони сподіваються скласти з більш ви сокими показниками. В. РЕМІЗОВ, студент І курсу. ВОНИ НЕ ПІДВЕДУТЬ От і цього року лабораторії і аудиторії університету заповнили юнаки і дівчата, більшість з яких прийшла^сюди з виробництва. З різних кінців країни з ’ їхались вони сюди, щоб набути знань і стати висококваліфікованими спеціалістами. Підсумки сесії дають підстави сподіватися, що вони свого доб ’ ються. Віктор Пономаренко працював слюсарем на протязі семи ро ків. Та, недивлячись на такий великий розрив у навчанні, він всі три екзамени склав лише на «добре». А. Барков, який працював в одному з радгоспів на Білгород-, шині, склав іспити майже на «відмінно». Євген Левін і Анатолій Карач, в минулому забійники з Дон баських шахт, також показали добрі знання під час сесії. В. Кізима, яка до навчання на фізматі працювала викладачем в молодших класах, а В. Зінчина, технік-регістратор у минулому, успішно склали іспити. Задовільно склали іспити В. Таратушка та А. Халанський, електрослюсарі за попередньою професією. Досвід свідчить, що люди з виробничим стажем не лише успіш но навчаються (а треба відзначити, що процент успішності серед виробничників найвищий), але й разом з тим беруть активну участь у громадському житті курсу, факультету. В. Пономаренко і В. Кізима — хороші наші старости, з захоп ленням працює в редколегії «Вектора» Марк Ізральсон, слюсар. Успішно справляється з обов ’ язками профорга і Л. Смо- лякова, яка також прийшла в університет з виробництва. Можна було б продовжити цей список і далі, але вже й ці приклади яскраво свідчать про те, які хороші кадри готує наш університет. І можна закликати інших студентів: рівняйтесь на таких ви робничників: вони не підведуть! І. ЛУБЧЕНКО. УСПІШНІСТЬ МОЖЕ БУТИ ВИЩОЮ Підводячи підсумки минулої се сії, відрадно відзначити, що істо ричний факультет у порівнянні з минулим роком, склав її краще. 97% — такий процент успіш ності. Кількість студентів, що вчаться на «добре» і «відмін но» — збільшилась. Зараз на факультеті понад 50 відмінників. Серед них М. Бонда ренко, А. Задихайло (І курс), А. Плахотний, І. Редька, Л. Сало (II курс), В. Комов, В. Сердюк (III курс), В. Лісовицький (V курс), А. Дейнека, Л. Дудка, М. Кожем ’ якін (V курс). Успіх прийшов лише в резуль таті впертої роботи педагогічного колективу факультету, партійного і комсомольського бюро і кожного студента зокрема. Комсомольська організація кон тролювала до сесії підготовку студентів, була налагоджена до помога відстаючим, провадились консультації. І все ж чимала кількість задо вільних оцінок свідчить про те, що певна частина студентів на вчається несистематично, не від чуває відповідальності за якість свого навчання. Адже чимало з цих студентів при бажанні могли б бути в числі кращих. Насправ ді, якщо студент має лише одну «трійку» (а таких чимало), то хі ба не може він її зовсім не мати? Напевно, може. Головне — напо леглива праця. Неприємно відчувають себе наші першокурсники (комсорг М. Бондаренко). Тут шість «хво стистів» з дев ’ яти, що припада ють на весь факультет: Р. Ібра- гімова, В. Вінницька та інші. Та кий невдалий «старт» першо курсників пояснюється очевидно тим, що деякі з них ще «не знай шли себе», не відчули свого но вого становища студентів. Деякій частині потрібна була допомога, і доводиться пожалкувати, що якраз з нею-то і запізнилося ком сомольське бюро курсу. Між іншим, так трапляється вже не перший рік: після першої се сії першокурсників з ’ являються шість-сім незадовільних оцінок. На це треба звернути увагу. На комсомольських зборах, що відбулися нещодавно, студенти факультету вирішили: зустріти 22 квітня, день народження В. І. Леніна, без жодної академічної заборгованості. За словом повинні, йти справи. І дійсно, на першому курсі 4 чоловіки вже ліквідували свою заборгованість. Немає сум ніву, що комсомольці факультету доможуться виконання свого рі шення. Комсомольське бюро вже зараз повинно думати, як діяти в на прямку підготовки до літньої ек заменаційної сесії. Адже вона/не за горами. М. ШЕІН, наш кор. Я НАЗИВАЮ ЦЕ ПОШЛІСТЮ Кажуть, що був час, коли про смаки не сперечалися. Тобі подо бається Бах? А мені Бетховен. — Вам до вподоби Утьосов? Мені — Георг Оте. Зійдуться отак дві молоді осо би, обміняються думками і розій дуться, задоволені своєю освіче ністю і культурою. Але наступив час атомної енер гії і вдосконалених електро-маг- нітних приладів. З ’ явилися такі «електро-магнітні» смаки, що… От і сперечаємось. * * * Уявіть собі, шановний читачу, весняний ранок. Свіже чисте по вітря вривається у відкриту ква тирку вікна, проти великого се миповерхового будинку гурто житку сходить сонце. Земля свят кує прихід нового дня. Мимоволі пригадується «Сентиментальний вальс» Чайковського… Але що це? Так, це прокину лися наші сусідки у кімнаті спра ва, здається другокурсниці фіз мату. Вони — прихильниці «су часної» музики (для мене цей термін звучить як «тільки су часної» музики, без майбутньо го). Скажу я вам, сусідки спра ва — чудові двадцятирічні ство ріння, я іноді зустрічаю їх у ко ридорі і завжди обмінююсь люб ’ язними привітаннями і не .менш люб ’ язними посмішками. І от вони — чудові — першими за тьмарюють цей світлий ранок. — Полюбила вот такого И не на до мне другого, — безтурботно щебечуть вони в по бутовій. Вони ще не дійшли поки що до запаморочливого завиван ня коронної частини цієї, з доз волу сказати, пісні: Полюбила, Полюбила, Полюбила… але «досягнуть» і цього. Незабаром у бій вступають ос новні сили — наші сусіди знизу. Там чиясь напівсонна рука навпо мацки вже знайшла пластинку з цією піснею, вмить привела апа рат у стан бойової готовності і… закрутилося. Наша кімната зве цю пластин ку «гімном войовничої пошлості». Дійсно, здається ніяка інша пісня ані за музикою, ані за словами не перевершує цієї. Замисліться над змістом слів: може бути, він не вродливий, мовчазний, не вміє себе як слід поводити, є кращі «кавалери» (от словечко!), ніж він. Отже, вста новлено, він не людина а нікче ма. І раптом — покохала, і все тобі?! До чого ж пошленьке по чуття володіє співачкою в такому разі! Сотні поколінь людей обла городжувало велике кохання, ви ховуючи почуття краси, внутріш ньої і зовнішньої, і раптом з ’ яв ляється щось дрібне, безглузде і єдиним завиванням «покохала» намагається перекреслити все це. * * * Втім, інколи легше позбавитись хвороби, ніж музики наших су сідів. Ранковий концерт продов жується. Слідуючий номер — «Мамбо». До речі, як перекласти це слово? Не знаєте? А наша кім ната вважає, що це, напевно, прізвище страшенного бульдога з відвислою нижньою щелепою. При звуках: «Зй, Мамбо!…» він почи нає потворно гавкати на початку приспіву і дико “верещить в кінці його. …«Ммой Вася»?! Ні, не треба, ця пісня сама зійшла зі сцени. Або: …«я не брюнет, и не поэт, не герой объявляю заранее» (і до чого ж не повезло бідоласі!),., «видно любит здорово (очевидно, це синонім до слова «очень»), fio не говорит слова, без которого девушка грустит» і т. ін. і т. п. З ранку і до вечора, опівдні і опівночі десятки програвачів роз носять по університетських гурто житках «звуки ДИВНЫХ песен». * * * Мабуть, я трохи згустив фар би. У житті ж усе значно і про стіше і складніше. Дуже часто люди просто не розуміють того, що співають, не вміють відрізни ти справжню красоту від підроб- ної. Вони в той же час можуть бути хорошими товаришами, чу довими комсомольцями. Але тим необхідніше позбавити їхнє життя від пошлості. Що ж порадите ро бити? Перш за все треба ще раз просити студкоми суворіше про вадити в життя рішення міськ ради про додержання тиші у мі- сті. Нехай грають, але для себе, такі любителі. По-друге^ де по пулярні лекції про цю саму «мам- бову» музику? Щоправда, хоро шу справу розпочали комсомоль ці біофаку, влаштувавши на своє му факультеті лекцію про росій ське хорове ’ мистецтво і запро сивши на неї артистів оперного театру. Але чому б і їм, і іншим факультетам не послухати про сучасну джазову музику (тільки про якісну справж ню музику) Мож на говорити про музичні жанри. Можна? Все можна! І навіть від кинути старовинне прислів ’ я і посперечатися про смаки. Давайте розпочнемо музичну історію університету 1960 року дискусією про сучасну популярну музику. Гей, ви, любителі «Мамбо!» Викликаємо вас на двобій. Хто за, хто проти? Прошу голосувати. Б. ВЕТРОВ. «ХАРКІВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ» Стор. 3. 12 березня 1960 р. ,Первородство Снятым молоком рассвета Окропленная земля! Синь нелживого привета! Пробужденные поля! Даль молчит в раздумье мудром. Облака — обрывки снов. Снова Верю этим утром В первородство ясных слов. В штатной должности пророка Никогда не состоял! , Не берусь превидеть срока — Мал он будет, иль не мал. Но я знаю — будет это: В зной пустынь шагнут дубы. Сбросят в топкие кюветы Пограничные столбы. Мир окутав небом мирным. Песней будет литься труд. …И какой язык всемирным Все народы изберут? Степь молчит в раздумье мудром. А восток уже багров! Верю этим росным утром В первородство русских слов! Стихи В. Михановского ПОД НАМИ ЗЕМЛЯ Мы вышли. Приглушены дюзы усталые. Вихрится чужая горячая пыль. Голодные, потные, чуточку шалые, Мы плачем от счастья, что все это быль. Не всюду нас ждет атмосфера сердечности, Мы знаем! — Но выверен курс корабля. Ведь где-то, под нами, в немыслимой вечности, Плывет голубая планета Земля!.. НАКАНУНЕ Стальная выдумка людская Стоит, на солнышке сверкая, И старта в нетерпенье ждет. Еще победам Он неведом, Четырехместный звездолет. Еще реактор без движенья, — Не сожжена вокруг трава, Еще земное притяженье Не обрело свои права — К Земле притягивать ракету, Намиловаться с нею всласть, И замереть, утратя власть, И ждать известий до рассвета… Еще далекая планета Огнем вулканьего привета Не полыхнула — спит почти! И жив-здоров еще товарищ, Который в зареве пожарищ Погибнет первым на пути. Сидят и за столом смеются Четыре парня молодых. И выстроились против них Нулей бесчисленные блюдца — Немыслимые расстоянья, Колеблющейся почвы жуть, Планет нетронутых молчанье, — Бегущий в бесконечность путь. Звезд серебристая махорка (Здесь расчихался бы и черт), Картавая скороговорка Осколков, хлещущих о борт… Сидят четыре непоседы, И пьют вино, и день высок. И отблеск будущей победы Уже на лица эти лег!.. совсем немного Роден сказал: Вот глыба из гранита, В ней красота бессмертная сокрыта, И чтоб оттуда статую извлечь, Немного надо: Лишнее — Отсечь!.. ЧУВСТВО Сначала робко заявилось И сто бессонниц привело, Затем — костром гудящим взвилось… Перебродило, уходилось..» Вздохнуло, медля… И ушло!.. ОГЛЯД ПРЕСИ ЛЮДИНА I П СПРАВИ В одному з номерів стіннівки географів «Компас» було вміщено лист випускника факультету Петра Долота. Розповів він про свою сьогоднішню роботу, подяку вав викладачам за науку і завер шив цього листа так: «Редколегії. Я регулярно читаю ваш «Ком пас» І сатиричний додаток до нього «Вулкан». Був приємно зди вований: ви працюєте краще, ніж ми працювали колись, газети ва ші вдаліші, життєвіші, гостріші». Не будемо дорікати редколегії «Компаса» за нескромність. Пет ро Долот має рацію. Дійсно, не можна навіть порівнювати стін нівку географів у недалекому ми нулому і в цьому учбовому році. Вихід кожного номера газети ни ні став помітною подією в житті факультету. Де ж секрет успіху теперішньо го складу редколегії? Чому біля свіжої стіннівки збираються ви кладачі і студенти? Може, їх приваблює жваве, яскраве оформ лення? Може, привертають увагу здебільшого влучні, продумані за- оловки статей і кореспонденцій? Чи гострі критичні «вибухи» «Вулкана» (скажемо одразу — не завжди дотепні і майже завжди багатослівні)? Безперечно, все це відіграє свою роль в .успіху газети. Але головне — в іншому. «Компас» не сплутаєш зі стіннівкою іншого факультету. І не тому, що тут фігурують прізвища географів і згадуються назви спеціальних дисциплін. Це дійсно стінгазета географів, що з номера в номер жваво і різноманітно говорить про справи життя викладачів і сту дентів факультету, про їх улюб лену, неперевершену, найцікаві шу в світі — географію! Про підготовку майбутнього дослідни- ка-географа і вчителя-географа (статті кандидатів наук В. Вілен- ніна, К. Одарченно), про вивчен ня клімату рідної країни (лист випускника факультету І. Зу- ська) і захоплюючу красу вершин Кавказу (фотонарис «Добре жити в Алібеці»), про перші кроки мо лодих географів-практикантів, де одразу — і навчання, і хоч не великий, а досвід (добірка «По полях та долинах України») — про все це розповідає газета. «Знайшли своє покликання» — під такою назвою об ’ єднані мате ріали, присвячені педагогічній практиці. І ця запальність, впев неність у правильному виборі професії, ця відданість своїй справі пронизує і звіт про фа культетський вечір «Ти будеш вчителем», і уривки з повісті Ю. Воронович «Там, де бродять тури», і статтю Ніни Васекіної, яка гостро картає студентів Де нисенко, Свергуненко та Коно ненко, які відмовилися від участі в експедиції. З позицій життя, з позицій своєї майбутньої роботи критикує газета нероб та ледарів, байдужих і обмежених у своїх інтерсах студентів. Стіннівка вдало показує, які безмежно цікаві перспективи роз криває перед кожною людиною її справа, її участь у праці, що створює комунізм. НАИКРАЩИИ ЛІКАР Три роки тому студент фізмату Серіій Зубков захворів на гіпер тонію. Здавалося, що йому занят тя спортом взагалі завдадуть ли ше шкоди. А втім важко з ними розставатися, адже ще з шкіль ної лави Сергій полюбив спорт. Як же бути з фізичними вадами? Виявилося, що вони не такі вже й страшні. Зубков разом з і тренером В. П. Маяцьким відві- ідали лікаря спортивної кафедри ; Варвару Степанівну Павленко, і :вони спільно склали індивідуаль- ■ ний план тренувань спортсмена |з поступовим збільшенням наван- тажень. Коленого дня після тре нування Сергій приходив до лі каря, і незабаром було встанов лено, що тренування йдуть йому на користь. Юнак загартовувався не тільки зовні, — поступово зміц нювалося серце, збільшився об ’ єм легень, тиск крові ставав нор мальним. А зараз Сергія Зубкова знає весь спортивний університет. Він студент п ’ ятого курсу, добре вчиться, бере участь у громад ському житті і, звичайно, займа ється спортом. Минулої осені він здобув II місце на першості ву зів міста з спортивної ходьби на дистанції 20 км. С. Зубков — другорозрядник з легкої атлети ки, він входить у збірну команду легкоатлетів міста Харкова. І завжди тепер, коли я зустрічаю кволих, немічних юнаків і дівчат, я завжди прига дую, як позбавився своєї хвороби Сергій Зубков. До них (і це не дивно) найбільш чіпляються різні хвороби, вони швидко втомлюють ся, бояться фізичної праці. Чимало з них з наполегливістю, гідною кращого застосування, намага ються відгородитися різними до відками від занять фізкультурою, від звичайної фізпаузи, не кажу чи вже про відвідування спор тивних секцій. Мабуть, під впли вом хворобливого стану здоров ’ я вони прийшли до висновку, що спорт існує лише для здорових, а їм самим лишається тільки за здрити своїм товаришам, які за хоплюються легкою атлетикою, веслуванням, гімнастикою, бо ротьбою та інш… Вони не мо жуть повірити, що саме спорт до помагає людині загартовувати свій організм. Ось уже кілька років я живу в університетському колективі. За цей час буквально на моїх очах зміцнили своє здоров ’ я, за гартувалися сотні юнаків і дівчат. Одним з них спорт допоміг набути сил, спортивної майстерності (наприклад, Л. Поливко, В. Ко- ноз, Є. Ткаченко, 0. Кришталь, П. Бистрик, В. Комар), іншим — ще й позбавитись якоїсь хвороби (С. Зубков, Ю. Чернишов). Та, може, ці приклади не пере конають? Звернемось тоді до «більш авторитетних», з біогра фій чемпіонів. Ось, наприклад, Галина Слива, Микола Колумбет, Леонід Барбієр у юнацтві були слабкими: Галина часто непритом ніла, те ж саме траплялось з Ми колою Колумбетом на перших тренуваннях, а Леоніда Барбієра навіть не хотіли за станом здо ров ’ я зараховувати до жодної з секцій. А тепер? Г. Слива — кількаразова чемпіонка і рекорд сменка республіки з п ’ ятибор ’ я, стрибків у довжину і висоту, Л. Барбієр — рекордсмен краї ни з плавання, М. Колумбет — учасник багатоденних велогонок, неодноразовий чемпіон країни. А в усіх цих видах спорту для успішних виступів треба мати не абияке здоров ’ я. Подібне було і з п ’ ятикратним чемпіоном країни з метання спису Віктором Цибуленком, чемпіоном країни з веслування Георгієм Хо- доловським, чемпіоном республі ки з плавання Валерієм Владими- ровим. Втім у нашому медичному кабі неті часто можна почути обурені голоси деяких студентів і студен ток, які «доводять» лікареві, що їм не можна займатися спортом і вимагають у зв ’ язку з цим звільнення (особливо це трапля ється напередодні заліків з фіз культури). Хочеться порадити та ким: ходіть до лікаря, товариші студенти, але напередодні фіз культурних змагань, в яких ви братимете участь. А про стан здо ров ’ я не турбуйтеся: твій кращий санаторій — стадіон. В. БЕРЕЖНИЙ, голова спортклубу, рекордсмен університету. ПЛЯМА НА СОВІСТІ Д АВАЙТЕ умовно перенесе мося в недалеке минуле і уявимо собі, що йде сесія. Всі студенти готуються до екза менів. Хто день і ніч схиляється над підручником, хто — таких, на жаль, ще небагато, — лише пере глядає конспекти лекцій: адже на протязі семестру вони система тично навчались. А що роблять ось ці студен ти? Збоку здається, що вони наи- сумлінніше навчаються, над чимсь працюють. Але над чим? Неважко помітити, що тут уже йде поспішне ви готовлення шпар галок. Можна побачити найрізно манітніші для цього пристосуван ня: і гармоніки, і малесенькі книжки, і просто зошити. Най більш досвідчені в цій галузі сту денти поступають трохи прості ше. Навіщо витрачати час на складання ‘ шпаргалок, коли є книги (до речі, не свої, а бібліо течні), з яких можна вирвати два-три десятки сторінок. Вже складено навіть список шпарга лок і їочно вказано, як з них у якій кишені. Йде екзамен. Студенти готу ються до відповіді. Найбільш хо лоднокровні, дивлячись на ви кладача очима невинного маляти, витягають свій «допоміжний ма теріал» і, зберігаючи усі заходи безпеки, розпочинають «працю вати». Тим, у кого нерви слабкі, при ходиться нелегко. Вони черво ніють, бліднуть, не можуть знай ти потрібної шпаргалки і, врешті решт, провалюються. Правда, на віть і самовпевнених іноді наздо ганяє невдача. Буває так: усе переписано, студент сміливо йде відповідати, не дуже розібрав шись у .тому, що написав, а ви кладач відкладає всі сторінки вбік і чомусь пропонує написати все з самого початку. Так було з студентом другого курсу біофа ку Василевським. Та й не тільки з ним одним. Хороше, якщо хоч якісь уривки знань є в голові, якщо ж ні, — пиши пропало! Зрозуміло, не всі студенти та ким чином складають екзамени. Але, на жаль, шпаргалка ще й досі поширене явище в студент ському житті, настільки пошире не, що важко перерахувати всіх, хто нею користується. Без сумніву, кожен з нас вва жає себе чесною людиною. Мало кому прийде в голову, що одер жавши оцінку за допомогою шпаргалки, ти зробив нечесний вчинок — обдурив викладача. Ми багато говоримо про чесність, обурюємося з приводу негідних вчинків, а якщо, замислитись, то наші слова нерідко розходяться з ділом. Н. БУЛАНКІНА, Л. РАБІНОВИЧ. наші кор. Адреса редакції: Університетська вул., 16. Тел. 2-72-01, дод. 64. Друк. Вид-ва ХДУ. БИ 02673. Зам. 553. Редактор Б. ЩЕРБАНЕНКО.