25 — 26 (1017 — 1018) І Субота, 9 квітня 1960 року Ціна N «•■. ВПЛИВ ЯДЕРНИХ ВИПРОМІНЮВАНЬ НА БІОЛОГІЧНІ ОБ ’ ЄКТИ 6 — 7 квітня цього року в Мос кві відбулася нарада з проблеми «Основні закономірності і меха нізми дії ядерних випромінювань на біологічні об ’ єкти», скликана біологічним відділенням Акаде мії наук СРСР. На нараді розгля нуто такі питання: — первісні і початкові процеси на молекулярному рівні; — первісні радіобіологічні про цеси на клітинному рівні; — ранні радіаційно-біохімічні і біофізичні зміни в системах ціло го організму. Кафедра радіоспектроскопії уні верситету подала матеріали з першого і третього пунктів по рядку денного наради. Як відомо, на кафедрі під керівництвом до цента В. К. Ткача уже багато ро ків проводяться досліди над ви вченням впливу ядерних випромі нювань на біологічні середовища. ПІДНЕСТИ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ СПЕЦІАЛЬНИХ КАФЕДР ЗА ВИХОВАННЯ СТУДЕНТІВ П очинаючи з 11 1-го курсу, коли студент збирає собі певну спеці- злізацію, він потрапляє в сферу безпосереднього впливу відповідної спеці альної кафедри. Кафед ра повинна забезпечити іитання спеціальних кур- :ів, проведення спеціаль них практикумів, організувати на уково-дослідну роботу студентів, допомогти їм обрати і на належ ному науковому рівні виконати дипломну роботу, вона повинна, нарешті, систематично виховувати своїх студентів, прищеплювати їм почуття громадського обов ’ язку, відповідальності за доручену спра ву, вчити по-комуністичному ста витися до праці. Але якщо наші спеціальні ка федри загалом добре справляють ся з своїми завданнями щодо на вчання і забезпечення наукового зростання своїх студентів, то вони дуже мало уваги приділяють їх вихованню, не відчувають ніякої відповідальності за їх моральне обличчя. Тому не є винятком, но-, ли найбільш підготовлені в науко вому відношенні студенти вияв ляються найменш ідеологічно ви триманими, загартованими, полі тично розвиненими, свідомими. Повз ці факти не можна прохо дити байдуже. В більшості випад ків за ними криється відсутність на кафедрі систематичної вихов ної роботи з студентами, небажан ня постійно стежити за їх ідейно- політичним зростанням, мораль но-політичним станом. Завідувачі спеціальних кафедр, як правило, зовсім не цікавляться моральним обличчям своїх студен тів, їх участю в громадському житті; вони часто навіть уявлення не мають, які саме громадські до ручення виконують студенти їх кафедри, як вони відвідують по- літзаняття, як ставляться до ви вчення суспільних дисциплін (по літекономії, діалектичного і істо ричного матеріалізму, основ атеїз му), як поводять себе в побуті, в гуртожитках, в громадських міс- цях; навіть, коли студенти їх ка федри допускають антигромадські або аморальні вчинки, вони за ймають позицію невтручання в цю справу, — мовляв, реагувати на иі , вчинки — справа не наша, це сфе ра діяльності громадських органі зацій. Таке вузьке, обмежене розумін ня спеціальними кафедрами своїх завдань тим більш неприпустиме, що вони мають буквально безмеж ні, невичерпні можливості благо творного впливу на своїх вихо ванців — студентів старших кур сів. Адже студент перебуває на кафедрі, працює в її складі, зу стрічається з своїми старшими то варишами — викладачами, члена ми кафедри — протягом двох з половиною років! За цих умов ви кладачі кафедри мають цілковиту змогу всюди — на засіданнях ка федри і наукового гуртка, на на укових конференціях, в процесі роботи на кафедрі і в гуртожитку, в розмовах, що виникають щодня, щогодини, виховувати своїх сту дентів, вчити їх на своєму при кладі бути працьовитими, вимогли вими до себе, аналізувати кожен свій вчинок під кутом зору його відповідності завданням комуні стичного будівництва в нашій країні, брати в цьому відношенні приклад з молодіжних бригад ко муністичної праці. Але такої ро боти на більшості кафедр не ве дуть. В зв ’ язку з таким станом речей і справу складання характеристик на студентів-випускників теж по ставлено неправильно. Ці харак теристики складають деканат або партійне бюро факультету, ком сорги, а іноді навіть самі студен ти (!), інакше кажучи, хто за вгодно, тільки не кафедра, яка вчи. ла і виховувала студентів на про тязі кількох років. Кафедри про сто самоусуваються від складання характеристик на своїх студентів- дипломників. Між тим, це зовсім неправильно. Характеристики на своїх студентів-випускників мають складати самі кафедри. Вони по винні нести повну відповідальність не тільки за знання і наукову під готовку своїх випускників, але й за їх моральне обличчя. І коли будь-який студент, за- кінчивши університет, відмовляється їхати за призначенням, спеціаль на кафедра, яка вихову вала його майже три ро ки, не має морального права удавати, ніби це .її зовсім не стосується, що кафедра тут ні при чому, що це — недороб ка самих лише громадських орга нізацій факультету. Треба рішуче покінчити з бай дужим ставленням спеціальних кафедр до своїх виховних за вдань. Адже ясно, що не можна обмежувати виховну роботу серед студентів лекціями, вечорами та щотижневими політзаняттями, які тривають 45 хвилин. Ніхто інший як кафедри пови нен дбати про створення з дору чених їм студентських груп кож ного курсу згуртованих, праце здатних і дружних колективів, які охоче, по своїй волі бралися б за першу-ліпшу роботу незалежно від того, чи легка вона, чи важ ка, керуючись лише міркування ми її важливості для нашої Бать ківщини. Кафедри повинні піклу ватися про утворення на курсах міцних, добре дисциплінованих кафедральних студентських ко лективів, здатних не лише про дуктивно працювати, але й куль турно розважатися, вміло й ро зумно організовувати своє дозвіл ля, перетворювати і відпочинок на засіб піднесення свого загаль нокультурного рівня. Кафедрам не слід замикатися в свою шкаралупу, відгороджу ватися від студентів. їм треба по стійно притягати студентів стар ших курсів до участі в засідан нях кафедр і вчених рад, присвя чених науковим питанням, час від часу влаштовувати кафедральні вечори, спільні вилазки в приро ду, частіше зустрічатися з сту дентами, бути разом з ними. Завкафедрами і члени кафедр повинні відвідувати своїх сту дентів в гуртожитках, на кутках. Партійні бюро факультетів за раз слабо контролюють виховну роботу спеціальних кафедр. А їм безперечно треба регулярно цим займатися, регулярно слухати зві ти завідуючих спеціальних кафедр про те, як вони організують пра цю і дозвілля своїх студентів, як ведуть серед них виховну роботу. Питання це настільки важливе, що час йому вже потрапити і в поле зору партійного комітету університету! Л. ГЕЛЬФЕНБЕЙН, член партійного бюро біологічного факультету. РАДІОЛЮБИТЕЛЯМ Про організацію радіоклубу го ворили давно і багато, але спра ва не рухалася з місця з двох причин: не було приміщення і досвідченого керівника. Тепер є і те, і інше. І от студенти, що бажають пра цювати в радіоклубі, зібралися, обговорили, як вони працювати муть, коли відбуватимусься за няття. Студенти накреслили програму роботи. Головне завдання клубу — на вчити студентів збирати радіосхе ми, добре розумітися на них. Майже всі члени радіоклубу — студенти молодших курсів радіо- факу і фізмату. Чому тільки цих факультетів? Адже радіоаматором може бути кожен студент з будь- якого факультету. Хіба не цікаво власними руками змонтувати пе редатчик і «вийти в ефір» — встановити зв ’ язок з іншим ра діолюбителем? Ідіть до нас, любителі радіо техніки! А. ПАШКОВ. Крім студентів стаціо нару і вечірнього відді лення, в аудиторіях фіз мату можна побачити інженерів підприємств Харкова. Вони з інтере сом слухають лекції до свідчених фізиків і ма тематиків, щоб підви щити свою кваліфікацію. На фото: інженери на лекції проф. Г. І. Дрін- фельда. Фото Г. СУХОТІНА. СПРАВИ ДРУЖИНИ! НА ФІЗМАТІ На жаль, дружинники фізмату не можуть поки що похвали, тися своєю роботою. Хороших досягнень немає. Зірвано три чергування, 21 березня дружинники зняли пов ’ язки після ви ходу на чергування, 23 березня на чергуванні було лише 6 чоловік. В чому ж корінь зла? По-перше, в тому, що керівництво дружиною фізмату ніяк не розподілить обов ’ язків і, головне, відповідальності. Коман дир дружини Харитонов всю вину звалює на заступника Пу- гачова, а Пугачов у всьому покладається на Харитонова. В результаті — на початку семестру робота була завалена. По-друге, мало уваги цьому питанню приділяло комсомоль ське бюро. Взяти хоча б такий факт — жоден з членів бюро фізмату не є дружинником. Кілька слів про роботу кожного з загонів (на фізматі їх чотири і. Найкраще працює загін Маслова (І курс ядерного відді лення), який виходить на чергування у кількості 18 — ЗО чо ловік. Добре працює і загін Авдєєнка (II курс ядерного відділення.) Інше становище у загонах Павлюка і Куценка. Цим загонам комсомольське бюро повинно допомогти організуватися. ВЕРБИЦЬКИЙ, МИХАЙЛ 1ЧЕНКО, члени опергрупп. ДІЛОВА РОЗМОВА У невеликій кімнаті багатолюд но. йде засідання штабу народної дружини університету, підводять ся підсумки роботи за березень, обговорюються нові плани. Як дружина працювала у бе резні? Значно краще, ніж за весь попередній час. Вище стало по чуття відповідальності за доруче ну справу у керівників і рядових членів дружини, позначилися за ходи, вжиті для піднесення ро боти дружини громадськими ор ганізаціями, партійним комітетом університету. Поліпшилась органі заційна робота у факультетських загонах, «ожили» списки дружин ників на деяких факультетах, тоб то збільшилася кількість людей, що виходять на чергування. Більш досконалим став розподіл марш рутів між групами. Головне ж, що було досягнуто у березні — це те, що наші дружинники поча ли значно активніше втручатися в охорону громадського порядку. 17 березня дружинники хіміч ного факультету затримали люди ну, що перепродавала квитки бі ля кінотеатру, і відвели порушни ка у відділення міліції. 25 березня дружинники історич ного факультету загримали у не тверезому стані громадянина Шу- біна і, оскільки той поводив себе лагідно, доставили його додому. Всього протягом березня дру жинники зробили близько 15 за тримань, активних втручань в охорону громадського порядку, тобто значно більше, ніж за по передні місяці. Але не лише це відзначали учасники засідання штабу. — Фіз мат — найбільший факультет, він повинен виходити двічі на тиж день на чергування, але де ж бу ли його представники 9 березня? Адже тоді чергування було зір ване. Слабо працюють дружинни ки філфаку. З розповіддю про діяльність опергрупн дружини — контрольно го органу, що перевіряє її роботу, виступив студент Вербицький. Він відзначив хорошу роботу загону геологічного факультету, говорив про покращення роботи на істо ричному, хімічному. Вербицький звітував про рейди на будівництво ХДУ, про проведені за вимогою опергрупп збори робітників будів ництва. Командир загону хімічного фа культету Семенов поставив на за сіданні питання про необхідність звільнити факультетські загони від «баласту», людей, які не ба жають працювати в народній дру жині. — «Будемо таких з тріском виключати», — така його думка. Лейтенант міліції Білоусов роз повів про обурливий факт, коли однієї суботи на жодному з марш рутів не було дружинників протя гом півгодини. Є недоліки і в роботі самого штабу. Хоча він і численний (ра зом з командирами загонів в ньо му налічується 15 чоловік), але функції його дещо обмежені. Справа в тому, що він існує як штаб тільки під час засідань, ко ли командири звітують, а началь ник дає вказівки. Але цього для штабу замало. Треба, щоб штаб існував і під час повсякденної ро боти, слідкував за веденням до кументації, розглядав терміново питання, — коротше кажучи, пов сякденно керував роботою дру жини. К. РУДАКОВ. ЗМАГАЮТЬСЯ ГЕОЛОГИ З акінчилась факультетська першість з стрільби. Перше командне місце завоював III курс (245 оч.). Місця в особистій пер шості розподілились так: Міхно (студент II курсу) — 89 оч., Кухтінов і Постнікова (III і І курс) — 86 оч. У факультетській першості з шашок перемогу одержав IV курс. Єна факультеті свої чемпіо ни з штанги. їх виявили ос танні факультетські змагання. Це — Ваткалов (II курс), Чуми- рія (ИІ курс), Глузж» (І куре). ,В. І. Ленін і Україна З ім ’ ям В. І. Леніна нерозривно зв ’ язана істо рія визвольної боротьби українського народу проти соціального і на ціонального гноблення. Під його безпосереднім керівництвом проходив процес утворення біль шовицьких організацій України, які очолили визвольну боротьбу тру дящих. Разом з усією партією, під керівництвом В. І. Леніна, більшовицькі ор- ганізації на Україні пройшли ве лику школу ідейного загартуван ня, росли і зміцнювались в не примиренній боротьбі проти бур жуазних і дрібнобуржуазних пар тій. Більшовики України приділя ли велику увагу поширенню ле нінських ідей і вказівок у масах. На Україні широко розповсюджу вались нелегальні центральні ор гани партії, редаговані Леніним, — «Вперед», «Пролетарій», легаль на більшовицька газета «Новая жизнь», якою безпосередньо ке рував В. І. Ленін після повер нення в листопаді 1905 р. з емі грації. Газета була тісно зв ’ язана з більшовицькими організаціями України, мала свої агентства і відділи у Харкові, Києві, Кате ринославі, Одесі, Єнакієвому, Чернігові, Кременчуці. В газеті друкувалося багато статей Леніна. Деякі ленінські праці видавали ся окремими брошурами. В. І. Ленін з неослабною ува гою стежив за станом партійних організацій України, керував їх. діяльністю через агентів ЦК, че рез особисті зв ’ язки з партійними працівниками, через редаговані ним газети. На сторінках «Про- летария» за 1908 — 1909 рр. було вміщено понад 40 кореспонденцій і заміток про Україну. У роки нового революційного піднесення ще більше посилились зв ’ язки і керівництво Леніна біль шовицькими організаціями Украї ни, революційним рухом україн ських трудящих мас проти само державства. В. І. Ленін був без посередньо зв ’ язаний з більшови ками Києва, Луганська, Харкова, Катеринослава, Полтави та інших міст. Для роботи на Україні були направлені відомі діячі партії А. С. Бубнов, В. М. Залеський, В. В. Куйбишев, В. І. Невський, О. Ф. Розмирович та інш. * Велику увагу приділяв В. І. Ленін національному питанню. Послідовно відстоюючи справед ливу боротьбу українського на роду проти національного гноб лення, В. І. Ленін нещадно ви кривав огидне обличчя україн ського буржуазного націоналізму, всебічно обгрунтовуючи необхід ність тісного союзу і єдності ре волюційних дій трудящих України і Росії. Більшовики України вважали своїм першочерговим обов ’ язком пропаганду статей і праць В. І. Леніна, ленінських рішень партії. У більшовицьких газетах друку валися статті і промови В. 1. Ле ніна, документи партії і Централь ного Комітету. Особливу увагу пропаганді ленінських праць і до кументів партії приділяв Харків ський Комітет РСДРП(б). В його органі «Пролетарий» за період з 10 березня по 21 вересня 1917 р. було опубліковано 53 праці В. І. Леніна. Боротьба за владу Рад на Україні наштовхнулася на шале ний опір буржуазно-націоналі стичної контрреволюції. Спираю чись на свої націоналістичні вій ська, на сили загальноросійської контрреволюції та іноземних ім періалістів, Центральна Рада за хопила владу на значній терито рії України і стала оплотом бо ротьби проти молодої радянської Росії. В. І. Ленін і ЦК РСДРП(б) підтримали ініціативу трудящих України про встанов лення на Україні ра дянської влади. 11 — 12 грудня 1917 р. в Харкові відбувся 1-й Всеукраїнський з ’ їзд Рад, який проголосив Україну Радянською республікою. Цен тральна Рада була оголошена поза зако ном. З ’ їзд урочисто заявив про встанов лення тісного союзу Радянської України з Радянською Росією. Радянська Україна була першою радянською національною республікою. В. І. Ленін безпосередньо зай мався питаннями надання допо моги Радянській Україні. Сюди направляються досвідчені кадри, зброя, загони Червоної гвардії, і т. д. Завдяки героїчним зусил лям робітничого класу і трудового селянства України, братерській допомозі великого російського на роду, керівництву В. 1. Леніна 1 ЦК РСДРП(б) була досягнута швидка перемога над силами бур жуазно-націоналістичної контрре волюції. Під безпосереднім керів ництвом В. І. Леніна в липні 1918 р. була створена Комуністич на партія України. Керуючи боротьбою проти зов нішніх і внутрішніх ворогів, В. І. Ленін спрямовував діяльність Ко муністичної партії України на розв ’ язання корінних питань со ціалістичної революції, зміцнення диктатури пролетаріату, допомо- гав переборювати численні труд нощі, зміцнювати єдність партій них лав. Свідомі українські кому ністи, говорив В. І. Ленін, повин ні твердо знати, що коли україн ська перемога робітників і селян піде поряд із зміцненням влади в Росії і з її успіхами, тоді соціа лістична пролетарська Україна не тільки переможе, а й буде непере можна. Виняткову увагу В. І. Ленін приділяв правильному проведенню національної політики на Україні. Велике значення в цьому мала написана В. І. Леніним резолюція ЦК РКП(б), підтверджена в груд ні 1919 р. VIII конференцією партії «Про радянську владу на Україні». В ній були визначені шляхи будівництва суверенної Української радянської держави на основі дальшого зміцнення сою зу робітничого класу з біднішим і середнім селянством, переборен ня всіх перешкод до вільного розвитку української мови і куль тури, всебічного зміцнення бра терської єдності Радянської України з Радянською Росією. У роки громадянської війни український народ ще тісніше згуртувався навколо В. І. Леніна і Комуністичної партії. Український народ одним з пер ших підтримав ленінську ідею створення СРСР. VII Всеукраїн ський з ’ їзд Рад 14 грудня 1922 р. одностайно прийняв революцію про об ’ єднання радянських рес публік в єдину союзну державу і надіслав В. І. Леніну телегра му, в якій говорилось: «Палко ві таючи Вас, як свого ідейного вождя, з ’ їзд сподівається в не далекому майбутньому бачити Вас і на посту керівника Загальносо юзного Радянського Уряду». Серед численних документів і матеріалів, які характеризують діяльність В. І. Леніна в цей пе ріод, його нерозривні зв ’ язки з народом, важливе місце посіда ють листи трудящих до свого во ждя. В. І. Ленін одержував ба гато листів, телеграм і привітань також від робітників і селян України, в яких вони доповідали Володимиру Іллічу про успіхи у відбудові народного господарства, ділилися своїми радостями і тур ботами. Трудящі Київщини пові домляли В. І. Леніна про великі досягнення у відродженні сіль ського господарства і промисло вості, культурному розвитку тру дящих мас, шахтарі Донбасу — про надплановий видобуток ву гілля для того, щоб «обігріти на селення сіл, міст, пустити наші фабрики і заводи і рушити де- сятки стальних велетнів парово зів». Робітники Арсеналу повідом ляли Леніна про зарахування його почесним токарем-металістом за воду, а журналісти Катериносла ва — про обрання його почесним робітничим кореспондентом. У створеній В. І. Леніним не порушній сім ’ ї радянських рес публік міцніє і дедалі більше роз. квітає Радянська Україна — скла дова невід ’ ємна частина СРСР. Під прапором ленінізму, на осно ві ленінської національної полі тики Радянська Україна перетво рилася в одну з найбільш розви нених індустріальних держав сві ту. На основі зростання економіки неухильно Підвищується матері альний добробут трудящих, не впинно розвивається українська радянська наука і культура. В за гальноосвітніх школах навчається 6 млн. чоловік, у вузах — понад 400 тис. студентів, тобто вдвічі більше, ніж у 1940 році. У спів дружності з ученими Радянського Союзу вчені України досягли ви значних успіхів у розвитку науки. Трудящі республіки, як і всього Радянського Союзу, глибоко ви вчають твори свого вождя, чер пають з них мудрі вказівки з усіх питань комуністичного будівни цтва. Твори В. І. Леніна стали найпоширенішими книгами. Про це •свідчать дані про видання їх у нашій республіці. За період з 1918 по 1959 рр. твори В. І. Ле ніна на Україні видавалися 963 рази. Загальний тираж всіх ви дань становить майже 25 млн. примірників, у тому числі україн ською мовою вони видавалися 722 рази тиражем понад 23 млн. примірників Український народ високо ша нує пам ’ ять великого генія люд ства — В. І. Леніна. У республіці створено 2 філіали Центрального музею В. І. Леніна — в Києві і Львові, які відіграють велику роль у пропаганді ленінської тео ретичної спадщини. ^ Увічненням пам ’ яті вождя є монументальні пам ’ ятники В. І. Леніну. На Україні йому спору джено понад 430 пам ’ ятників за ініціативою і на кошти трудящих. Найкращим і найвеличнішим пам ’ ятником безсмертному Леніну є героїчна праця радянських лю дей по виконанню ленінських за повітів у справі будівництва ко мунізму. Г. МУЛТИХ, кандидат історичних наук. Кадр з фільму «Спогади про В. І. Леніна». В. 1. Ленін і В. Д. Бонч-Бруєвич на подвір ’ ї Кремля під час першої прогулянки В. І. Леніна після поранення. 17 жовтня 1918 р. Архів ІМЛ. ФОТОХРОНІКА ТАРС СЛІДАМИ НАШИХ ВИСТУПІВ „Давайте поговоримо відверто “ Партійне бюро географічного факультету, обговоривши статтю студентів Некоса і Карпова, під такою назвою вміщену в нашій газеті, вважає, що підняті в ній питання важливі. Комсомольська і профспілкова організації факультету, агітатори академічних груп повинні органі зувати екскурсії на підприємства, в музеї і по історико-революцій- них місцях (в першу чергу з сту дентами молодших курсів); біль ше уваги слід приділяти естетич ному вихованню молоді. Під контроль студентської гро мадськості треба взяти режим дня тих, хто відстає в навчанні, не обхідно провести рішучу боротьбу проти ледарів і в той же час по давати систематичну допомогу в організації самостійної роботи тим, хто цього потребує. Дійсно, як і вказується у за мітці, слід налагодити громад ський контроль над самостійною роботою, постійно приділяти цьо му особливу увагу. Всі ці питання були розглянуті на одному з останніх засідань партійного бюро геофаку разом з агітаторами академічних груп. Затверджені рішення, які спря мовані на посилення дійовості ви ховної роботи. Відповідні висновки зробили та кож комсомольська і профспілко ва організації факультету. Невтомно здобувати знання Нещодавно у дівчини, що закінчила десятирічку, спитали: «Хто такий Шіллер?» Вона відповіла, що такого письменника в школі не проходили. Ви, мабуть, не вірите. Даремно. Серед нас, студентів, в багато таких, що ні в якому разі ще й досі не заглянуть нл сторінку далі того, що сьогодні проходили. При цьому на екза менах вони одержують не лише четвірки, а й п ’ ятірки. А чи буде з такого студента відмінний спеціаліст? Зараз, коли у нас ще є час, потрібно якомога повніше його викори стовувати. Адже кожний вступив на певний факультет, щоб стати повноцінним спеціалістом. А для того, щоб стати справжнім спеціалістом, необхідно з великою любов ’ ю, інте ресом ставитись до майбутньої спеціальності, якомога більше читати рекомендованої додаткової літератури, працювати у наукових гуртках. Ви скажете, що це прописні істини. Хто цього не знає? Знати — знають, а ось хто так робить? Я хочу розповісти сьогодні про тих, хто дійсно так робить. Наприклад, на нашому курсі, першому біологічному, Єро- хова і Рапота успішно працюють у гуртку вищих рослин, ці кавлячись декоративними, лікувальними рослинами, читають спеціальні книги. Незабаром Рапота на черговому засіданні гуртка виступить з доповіддю «Про культуру троянд у від критому грунті». , Студент Жирний цікавиться фізіологією людини і тварин, відвідує гурток, читає багато спеціальних книг. Або Костров, який мріє стати зоологом, працювати у лісних заповідниках, він не пропускає жодного засідання гуртка. Прикладів таких можна навести багато. Але це ще не стало масовим. ‘ Справжній спеціаліст мусить бути не лише широко »сві ченим у своїй галузі. Він повинен бути взагалі культурною людиною. Про це завжди пам ’ ятають кращі з наших товари шів. Нещодавно на політзаняттях була тема «Що повинна знати і читати культурна людина?». Студентам було запропо новано ряд книг письменників різних епох, різних соціальних формацій. Диспут по цих книгах довів, що студенти багато • знають і читають. Не готуючись, дуже добре виступили Шо- корєва, Солукводзе, Куценко. Обговорювались не лише запро поновані книги, а й інші цікаві книги і кінокартини. У нас, першокурсників, ще багато часу до закінчення уні верситету. І ми намагаємось його використовувати доцільно. М. ДОМШЛАК. „ Студентам — навики пропагандистської роботи “ Під такою назвою в нашій га зеті від 26 лютого 1960 року бу ла надрукована замітка, яка обго ворювалась на засіданні кафедри історії КПРС. Доцентові Протопопову було доручено у науковому гуртку на істфаці приділити увагу розвит кові у студентів навичок пропа гандистської роботи. «ХАРКІВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ» Стор. 2 9 квітня 1960 Р ,ВІТАЄМО УЧАСНИКІВ ТРАДИЦІЙНОЇ ЗУСТРІЧІ П ’ ЯТИКУРСНИКІВ З ВИХОВАНЦЯМИ УНІВЕРСИТЕТУ! Вчіться завжди Університет закінчено декілька років тому. За плечима певний стаж роботи. І можемо сказати з певністю: роки навчання марно Це пройшли. Університет дав міц ні, грунтовні знання. Але досвід доводить, що знан ня ці перестають бути цінними, якщо систематично не поповню ються, не поновлюються — забу ваються легше, ніж засвоюються. Ви вже, мабуть^ товариші п ’ я- тикурсники, зрозуміли нашу по раду: працюйте систематично, продовжуйте своє навчання і да лі в школі, на підприємстві, в лабораторії. Ю. РИБКІН, Р. ХІМЕНКО. ЗНАННЯ ДЛЯ НАРОДУ Ми, радянська молодь, радянське студентство, покликані закрі пити досягнення людської думки в боротьбі з релігією і ідеалізмом. Ми повинні уважно вивчати все те, що пропонується, звертаючи особливу увагу не лише на спеціальні предмети, але й на ті науки, які допомагають нам узагальнити наші знання, стати войовничими пропагандистами передових поглядів на світ. Хочеться особливу увагу звернути на діалектичний матеріалізм. Я біолог, точніше біохімік, і мені знання діалектичного матеріаліз му, його методів дають можливість не лише займатися науковою роботою, але й популяризувати передові погляди у біології. Як членові Товариства для поширення політичних і наукових знань мені доводиться часто бувати на заводах, у робітничих гур тожитках, в палацах культури, у колгоспах. І коли я бачу, що люди розуміють мене, що їх цікавить моя розповідь, я відчуваю велику радість. Бачу, що знання, набуті в нашому університеті, приносять ко ристь людям. Мені хочеться побажати вам, нинішнім студентам, не втрачаючи жодної години, працювати і працювати, набуваючи нових знань, щоб потім нести їх людям. На мій погляд, бути лектором, словом своїм боротись проти пережитків минулого в свідомості наших лю дей, виховувати атеїстів, боротися з забобонами, — почесний обов ’ я зок кожного, хто носить університетський значок. Ю. ХОЛОДНИЙ, випускник біофаку. Учні шкіл нашого міста — часті гості університетського музею дарвінізму. На фото: уважно розглядають експонати музею семикласники школи No 1. Фото Г СУХОТІ НА. Г. Білик, колишній секретар комсомольського бюро філфаку, закінчив університет у 1959 році. Спочатку за призначенням пра цював завучем В. Самарської восьмирічної ‘школи Близнюківського району. Зараз працює інспектором шкіл Близнюківського РайВНО. Сьогодні ми вміщуємо його лист, надісланий до редакції. Я ПРАЦЮЮ НА ПЕРИФЕРІЇ Ї-ІАБЛИМАЄТЬСЯ час розпо- * з ділу призначень між випуск никами університету. Може, я гли боко помиляюсь, але чомусь пе вен, що і в цьому році, як і в по передні, знайдуться такі людці, які вже зараз гарячковито, всіля кими шляхами замовляють місця бодай продавців книжкових чи цигаркових кіосків, слізно про хають посаду нехай позаштатного фотокореспондента «Ленінської зміни», аби не відірватися від Харкова. Скажу наперед, щоб во ни не нервували, що не до них я звертаюсь, бо не вважаю їх гід ними називатися • випускниками університету. Доповню цілком авторитетно, що периферія ще й пишається тим, що їх тут немає. Я хочу сказати кілька дружніх слів тим, хто, заслужено одер жавши диплом університету, піде працювати туди, куди дасть пу тівку вуз, хто готовий, подолав ши всякі труднощі, віддати всі свої знання і уміння служінню нашому народові. І звичайно ж моє перше слово — майбутнім учителям і вихователям щасливої дітвори. Я знаю, що й ті, хто йшов в університет з чітко визначеною метою стати вчителем, і особливо ті, хто до цього часу твердо не вирішили долю свого майбутнього, раз у раз ставлять перед собою запитання: а чи можу я стати справжнім учителем? Як зустріне мене школа, дітвора, незнайоме село чи місто? Що ж, питання цілком природ ні. І повірте мені, що тим, хто прагне в майбутньому подолати всякі труднощі і незгоди, навіть не приховуючи душевного хвилю вання, життя дасть позитивну відповідь на поставлені питання. Скажу відверто, вже за цей час моєї роботи, яка дає повну мож ливість вивчати десятки вчителів, я прийшов до висновку, що стати справжнім учителем далеко важ че, ніж, скажімо, відомим кон структором. Звичайно, не в цьому, можливо, не зовсім доречному по рівнянні, суть моєї думки. Стати майстром вчительської справи, ду ховним вождем і вчителем підро стаючого покоління — саме це можна вважати найзавітнішою мрією справжньої людини. 1 лише завдяки цьому далеко не кожен може бути вчителем в повному розумінні цього слова. Прагнути до цієї мети у кож ного з вас є повні підстави. Уні верситет дає добру теоретичну підготовку, достатній науковий рівень. У вас, правда, бракує в достатній мірі необхідних »рак- тичних навичок. Але є вдосталь знань, широкий кругозір, невичер пана енергія. Ось саме ці якості дають чудову гармонію з. вели чезним педагогічним досвідом ста рих вчителів, їх життєвою муд рістю. Завдяки цьому міцніє пед- колектив школи, по мітно зростає май стерність одних і дру • гих. На вас чекають сотні шкіл, особливо сільських і селищних. Вони гостинно і з радістю вас зу стрінуть і тепло приймуть у свою дружну сім ’ ю. Пригадую, що в минулому році серед нас ходила безпідставна розмова, що місць у школах не буде, що вчителів вже і так за надто. І зараз сільські і селищні школи потребують величезну ар мію молодих учителів. А на на ступний навчальний рік, у зв ’ язку з переходом на обов ’ язкову вось мирічну освіту, потреба в учите лях ще більше зростає. Досить сказати, що в школи лише нашого Близнюківського району потрібно буде більше 50 вчителів. А найбільш пам ’ ятайте одне: на вас з нетерпінням чекає допитли ва, жадібна до знань, до живого слова сільська дітвора. Все, що ви знаєте, що вмієте, чим воло дієте, вона примусить гостинно розіслати перед собою і з неви черпною жадобою буде вбирати, віддячуючи вам своєю щирою ди тячою повагою. А хіба вже цього не досить, щоб без вагань піти працювати сільським учителем. Пам ’ ятайте ще одне. Ви несете в село високу культуру, живе, полум ’ яне слово, нові форми орга нізації культурного відпочинку селян, особливо молоді. Незга- саючий авторитет, глибока повага серед населення — перший супут ник того, хто виніс з вузу ще й музикальні, чи драматичні, ху дожні чи організаторські навички. В зв ’ язку з цим я хочу сказати кілька слів товаришам, яким ще часом кружляє голову манія ве личності, які вважають себе ма ститими поетами, музикантами, критиками чи співаками і тому вважають принизливим для своєї особи навіть думати про скромну роботу сільського вчителя. Повір те, люди, до яких ви поїдете, змо жуть вам більше допомогти і краще оцінити вашу творчість, ніж окремі кабінетні критики У Хар кові вже зібралося чимало «твор ців», які в кабінетах переживають муки «творчості», а потім чергами стоять у видавництвах за славою і… грішми. Не доповнюйте Цієї черги. Зрозумійте, на вас тут че кають усі: і ваші майбутні вихо ванці, і слухачі, і критики, і щирі друзі та помічники. Але ^справа ще й в тому, що досить часто радість спогадів про вуз переплітається з якимсь болем у серці і сумом. Чому все- таки університет в основному «ви пускає» своїх вихованців, а не «надсилає» їх на виконання важ ливого завдання. Адже командування, надіславши бійців на виконання бойового завдання, постійно всілякими шляхами підтримує з ними зв ’ я зок, запитує про хід виконання, дає інструктивні вказівки, час від часу викликає з донесенням. Не хай це знову не досить вдале зі ставлення, але, думається, уні верситет повинен систематично стежити за своїми випускниками, підтримувати зв ’ язок з ними, час від часу групами викликати не лише на урочисту зустріч, а й на ділову розмову, нараду. Певен, що живий обмін думками між ви пускниками та викладачами і сту дентами дав би позитивні наслід ки для обох сторін, зокрема для поліпшення підготовки майбутніх спеціалістів. Звичайно, багато за лежить від нас, випускників, але головна, організуюча роль у цьому питанні, думається, належить уні верситетові, зокрема кафедрам, комсомольській та профспілковій організаціям. Велику роль може відіграти в організації цього за- ход- і наша багатотиражка. Закінчуючи свого листа, я шлю вам, шановні товариші п ’ ятикурс- ники, найкращі побажання. При їздіть до нас, на Близнюківщину.’ КОЖНОМУ СТУДЕНТОВІ — ГРОМАДСЬКУ ПРОФЕСІЮ У 1955 році, закінчивши істо ричний факультет нашого універ ситету, Михайло Матяш одер жав призначення в Печеніги на Харківщині. Пройшло небагато часу, і ми, однокурсники Михай ла, дізналися, що він — один з кращих лекторів у районі, вмілий пропагандист. Зараз він керує лекторською групою РК ЛКСМУ. йому стали в пригоді не тільки університетські знання, але й на вички громадської роботи: адже довгий час він був активним чле ном гуртка історії СРСР, часто виступав з доповідями, лекціями. Заслуженою пошаною користу ється в с. Коломак Валківського району вчителька української мо ви Раїса Момот. В університеті на протязі чотирьох років вона була активісткою художньої са модіяльності. Приїхавши в 1951 р. в село, Раїса не могла примири тися з тим, що в сільському клу бі погано працюють гуртки худож ньої самодіяльності, молодь ве чорами, коли не демонструються кінофільми, не знає, чим зайня тися. Вона стала активною учас ницею сільської художньої само діяльності. Своїм учням Раїса та кож прищеплює любов до пісні, танцю. Перед батьками, своїми това ришами. на районних оглядах клас, яким керує Раїса, завжди виступає з цікавими номерами. А скільки їх, таких молодих спе ціалістів, випускників, що по за кінченні університету виносять ра. зом із знаннями любов до гро мадської роботи, віддають наро ду свою любов до спорту, до пі сень, уміють організувати товари шів на цікаві справи і самі одер жують від цього величезне задо волення. Вони не миряться з тим, що в сільському чи робітничому клубі рідко читаються лекції, по гано працюють гуртки художньої самодіяльності, що молодь не займається спортом. Ніхто не при мушує їх втручатися в справи колгоспу чи заводу, брати близько до серця те, чим живуть люди. Але є неписані обов ’ язки, є гро мадський обов ’ язок радянського спеціаліста. Розгорнуте будівництво кому нізму передбачає всебічне підви щення активності і самодіяльно сті всіх трудящих. Держава по слідовно передає цілий ряд своїх функцій у ведення громадських організацій. Ось чому зараз пе ред кожним студентом стоїть зав дання здобути не тільки знання, потрібні для роботи в тій чи ін шій галузі, але і громадську про фесію. Як буде добре, коли ко жен учасник університетської ху дожньої самодіяльності сам умі тиме керувати хоровим, музичним або танцювальним гуртком, а ко жен спортсмен університету змо же сам керувати роботою спор тивної секції. Саме в студентські роки треба набувати організаторських нави ків, вчитися бути не тільки гли боко відданими виконавцями, а і активними провідниками ідей і по літики партії, ініціативними і вмі лими борцями за її справу. І. КОРЖ, секретар обкому комсомолу. Другокурсниця фізма ту Наташа Шиян пра цює над лабораторною роботою про визначення питомого заряду елек трона. На фото: лаборант ла бораторії електрики і магнетизму В. Леван- довський перевіряє ро- іоту студентки. Фото Г. СУХОТІНА. ДОРОЖНАЯ За окном мелькают быстро километры… Украина, Крым, Урал, Кузбасс… Наша песня улетает вместе с ветром В те края, где люди ожидают нас. Получили мы вчера свои дипломы, Манит нас заветная звезда… Далеко-далеко от родного дома Быстро нас увозят поезда. Припев: Я стою, К окну прирос, И пою Под стук колес Песню о студенческой весне. Пролетают города, Нас развозят поезда По большой, родной странеі Быт веселых многолюдных общежитий Полюбился нам пять лет назад. Где же, где еще так весело, скажите Крепко любят, дружат, учатся, творят? В общежитьи все привычно и знакомо… Почему ж тоска сжимает грудь? Далеко-далеко от родного дома Предстоит дипломникам почетный путь. Припев. Анатолій ЖИТНИЦЬКИИ сХАРКІВСЬКИЯ УНІВЕРСИТЕТ» Стор. 3. 9 квітня 1960 р- ,ПРО ВЕСНЯНІ НАСТРОЇ… Весна, друже? Весна… Щось нове, безмежне, блакитне, як весняне небо, з ’ являється в очах людей. І там, куди вривається п ’ янке весняне повітря, часто коїться щось див не — змінюється поведінка людей, настрої. Увірвалось оте саме повітря, весняне і п ’ янке, і в Ле нінську аудиторію. Під час лекції для першокурсників фіз мату. І щось дивне, їй-богу, дивне, почало діятися у першу чергу з студентками. Наче пташка, стрепенулась на лаві Фурсова з групи МВ-1 і почала «щебетати», та так весело і радісно, що не втрималась і її сусідка Стеиенська і вклю чилась у дует з подругою. Під час лекції. З часом запанував в аудиторії «пташиний базар». Трохи по-іншому діє весна на чоловічу половину сту дентів. Тільки на другу лекцію з ’ явились Бірченко, Мако- вецький, Калюський. Напевно, саме весна примусила їхні годинники запізнюватись на півтори години. Втім, навіть коли вони сіли на студентську лаву, ще не можна було запевняти, що вони на лекції. І якщо дів чатка сповіщали таємниці одна одній (під час лекції!), у хлопців, мабуть, такої потреби не було. Ось, наприклад, Калюський. Сидить на останній лаві, нібито на безлюдному острові, і очевидячки, не вистачає йому лише мух. Для чого? Щоб ловити їх. Не хочеться хлопцеві вчитися, коли поруч дихає весна. Вплив весни позначається і на перерозподілі часу за нять. Дехто настільки посилено працює над засвоєнням кур су математичного аналізу, що на інших, «менш важливих», лекціях перепис… ні, творчо Працює над аналізом. У студенток групи МВ-1 Сальникової, Сахнової, Бутяги посилився апетит, і бідолахи спізнилися на практичні за няття з іноземної мови на 15 хвилин. їх, зрозуміло, не пустили в аудиторію, і, одягнувшись, вони пішли. Куди саме? Хіба мало приготувала весна стежок? Можна в кіно або просто в парк. І не треба ні про що думати, адже сві тить яскраве сонце, весело щебечуть пташки і, здається, є стипендія… Весна, друже… Весна. І,, головне, весняна сесія не за горами. Вона несе з собою інші настрої. І. ЛУБЧЕНКО. ПО ПИТАННЯХ, ПІДНЯТИХ ГАЗЕТОЮ „Завітайте до нас, товариші викладачі!” и Е ОДИН РАЗ уже йшла мова 1 1 про те, що викладачі наших факультетів дуже рідко зустрі чаються з студентами в позауч бовий час. У нас нема практики спільних вечорів відпочинку, про фесори і доценти — рідкі гості в кімнатах гуртожитку. Після виступу багатотиражки (див. газету від 21.ХІ 1959 р.) місцевком вирішив серйозно зай нятись налагодженням контактів з студентською профорганізацією. Недавно підведено перші підсум ки і обговорено досвід роботи фі лологів. На засіданні місцевкому голо ва профбюро факультету. М. І. Ке нігсберг розповіла про те, якими шляхами вста- новляюються зв ’ язки із студентською організаці єю, яка робота прова диться викладачами, зо- крема в гуртожитку на Толкачівці. Кожен гуртожиток повинен ста ти рідною домівкою для всіх сту дентів. Тут має бути чисто, за тишно, щоб були умови для про дуктивного навчаня. Студенти по винні з користю провадити в гур тожитку вільний час. Найбіль шим недоліком гуртожитку є сер йозні порушення встановленого режиму дня. Викладачі пройшли ся кілька разів по кімнатах і по бачили, що чимало студентів без підставно пропускають лекції. Виявилось, що увечері після 10-ї години в гуртожиток з ’ являють ся сторонні люди, часто напід питку. За суворе додержання режиму дня і взялися викладачі, але пра цювали вони з студентами в гур тожитку далеко не систематично, а тому й результати не блиску чі, і хоча певні зрушення є, ста- новище в гуртожитку філологів у значній мірі залишається не змінним. Присутні обговорили досвід фі лологів, зокрема виступили член профкому студент Вовк і голова студкому гуртожитку на проспек ті Леніна, 20 студент Ковальов. Вони дорікали керівникам політ- занять у групах, які ще мало ці кавляться життям студентів. Ви кладацькі профспілкові бюро на факультетах повинні регулярно цікавитись, чи відвідують агіта тори своїх студентів у гуртожит ку і на кутках. Наводився при клад тов Л. Л. Гельфенбейна,. чиї бесіди з біологами в стінах гур- тожитку збирали чимало слухачів з сусідніх кімнат. Значне місце було приділено культурно-виховній роботі. Час уже покінчити з «танцюльками», які досі являють собою основний і єдиний вид відпочинку в гурто житку. Товариші говорили, що в університеті є можливості для організації розумного, красивого відпочинку. Але вони, ці можли вості, майже не використовують ся, і вина в цьому лежить на ке рівниках профспілкової організа ції. Є, скажімо, в університеті чи малий духовий оркестр з 15 — 17 чоловік. Оркестрантам надали гур тожиток, керівник щомісяця одержує значну зарплату (із роз рахунку щоденної 4-годинної пра ці), а коли ми чуємо наш ор кестр? Тільки в дні травневих та Жовтневих свят. Є в клубі ком плект інструментів для струнного оркестру. Але і вони ВИСЯТЬ без діла. Про оркестри у нас зга- дують лише тоді, коли треба ви ступати на огляді. Погано вико ристовуються магнітофони, які також є в гуртожитках. Через безвідповідальність са мих студентів вони часто псу ються. Саме час сказати і про радіовузли. Вони обладнані цін ною апаратурою, але всі мовчать. Радіо — цінний засіб виховної ро боти — ніяк у нас не викори стовується. Особливої уваги викладацьких колективів на факультетах потре бує художня самодіяльність. У нас є члени колективу, які могли б очолити керівництво певними гуртками або допомогти повсяк денною увагою, порадами. Поруч з цим викладацьким профоргані заціям слід знайти можливості, щоб дещо допомогти студентам у забезпеченні самодіяльності по трібним інвентарем, зо крема профорганізації хі мічного, радіофізичного, історичного та біологіч ного факультетів могли б придбати акордеон для струнного ансамблю, який органі зується на Шатилівці. За багато років це перші кро ки, що їх робить профспілкова викладацька організація в напря мі покращання справи виховання студентів. Вони відображають зростаючу ініціативу наших проф спілок, які в умовах вищої шко ли повинні активно втручатися у студентські справи. На жаль, цим не може ще похвалитися біль шість факультетів. Крім філоло гів, контакт між викладацькою і студентською профорганізаціями існує лише на географічному фа культеті (голова профбюро Ю. М. Мандрикін). В решті випадків, як це було видно з виступу пред ставника біологів тов Дукіної, викладацька організація виступає ще в ролі стороннього спостері гача. С. ГОРОХОВ. Істфак спортивний У минулому році ка федра фізичного вихо вання розробила умови змагань з масової фіз культурної роботи між факультетами і учбовими групами. Історичний фа культет у цьому змаган ні посів загальне друге місце. Друга група Ш курсу завоювала перше місце в університеті, була на городжена вимпелом. Відповідальний за спор тивний сектор комсо мольського бюро III кур су Микола Дідур здійс нив на своєму курсі ве лику і корисну роботу, його заслуга чимала в тому, що на курсі під готовлено за рік 9 роз рядників: В. Чигринов, О. Петриченко, Л. Орел та інші. Відбулась лижна уні верситетська спартакіа да. Наш факультет за воював друге місце. Доб рі результати показали Петро Шуваєв, Ліда Коршак (IV курс), Ва- силь Соболев (І курс), Капітоліна Скворцова (II курс). З ініціативи фізкуль турного і комсомольсько го активу на історично му факультеті у перерві між лекціями провадить ся фізпауза. На кожно му курсі є люди, які за це відповідають. У перерві між першою і другою парами всі сту денти виходять у кори дор і виконують декіль ка спортивних вправ. Більшість наших товари шів активно підтриму ють цей захід, але є п такі, які намагаються ухилитися. Бонн це роб лять не на користь своє му здоров ’ ю. Обов ’ язково слід про вадити і поширювати ці фізпаузи в університеті, вони провадяться зараз майже на всіх підприєм ствах, установах, вони відбирають мало часу, а приносять багато ко ристі. Т. БОЙКО. Одна з кращих спортсменок університету май бутній біолог Валя Коноз. СТУДЕНТИ ДУМАЮ ТЬ ІНАКШ Е Кожному відомо, який принцип покладено в основу роботи каси взаємодопомо ги. Щомісяця збираються членські внески, які склада ють фонд взаємодопомоги, після закінчення універси тету студент одержує всі гроші, сплачені ним як внес ки, а до цього може пози чати в касі певні суми, своє часно повертаючи їх. Втім дуже далека від цьо го ідеалу каса взаємодопо моги на історичному фа культеті. Коли першокурсники взнали, що така каса існує, вони дуже зраділи і вирі шили взяти в ній участь. У кого ’ з студентів не буває тимчасової потреби в гро шах? Але з часом вони почали прислухатися до голосів до свідчених старшокурсників, які так і говорили: «Краще не зв ’ язуйтесь». Щоправда, дехто не по слухав і сплатив вступні внески. Минає три місяці — а членських книжок все не має. І, головне, профорги продовжують збирати вне ски як ні в чому не бувало! «Так наказав наш казна- чей» — виправдовуються во ни. Дехто з студентів відмо вився сплачувати внески. Дійшло це до голови проф бюро факультету Редьки, дав той, мабуть, казначеєві Кириченку хорошу нагінку, і хоча з запізненням, але квитки було видано. Зраділи стійкі студенти — нарешті каса працюватиме на повну силу! Понесли свої заяви про надання тим часової грошової допомоги. Але хазяйновитий казначей повертав їх одну за одною з резолюцією: «немає до статнього обгрунтування». Виходить, щоб одержати хоча б 50 карбованців, тре ба мати дуже поважну при чину. Що ж, знайшлися й такі люди. Перед ними і розкрив казначей свої кар ти: «Голубчики, а грошей же в касі й немає…» — Де ж вони? — На руках, голубчики, на руках. І нічого не робиться, щоб нагадати про совість тим студентам, які не поверта ють взяті з каси гроші, ні чого не робиться, щоб якось підняти авторитет каси, збільшити кількість учас ників. — А що про це думають у профкомі університету? — зацікавилися ми. ( Казначей університетської каси Харазій, виявляється, створив собі дуже приємне уявлення про роботу істо риків. Воно, це уявлення, на його думку, навіть обгрун товане і цифрою, і фактом. — Подивіться, — каже він, — історики видали на своєму факультеті аж 900 карбо ванців (яка цифра) і регу лярно сплачують членські внески (який факт!). А от студенти думають інакше. С. ЖУРІНА, студентка історичного факультету. Адреса редакції: Університетська вул., 16. Тел. 2-72-01, дод. 64. Друк. Вид-ва ХДУ. БЦ 04227. Зам. 747, Редактор Б. ЩЕРБАН ЕН КО.