No 28 (982) J Субота, 12 вересня 1959 р. Ціна 20 коп. СЬОГОДНІ В НОМЕРІ ♦ В новій будові. ф Трудова книжка комсомольця. ф Завтра нашої республіки. ♦ Сторінка першокурсника. ф Рік спільної праці, рік спільного життя. ф Сьогодні в гуртожитках. ф Листи до редакції. ♦ Для вивчення Лівобережної України. В НОВІЙ БУДОВІ Новий учбовий рік. Хімічний факультет зустрів його в новому корпусі. За традицією 1 вересня студентів зустрів напівсерйоз ний, напівжартівливий «Фільтр»: Сентябрь, первое число, Весьма торжественная дата. Химфак был маленький когда-то, А нынче – – во! как вознесло! И наше ыавнос заданье — Не сметь и думать о «хвосте». Работать так, Чтоб были знанья На самой высшей высоте. Переселення до нової будо ви — дійсно велика і радісна подія. В новому корпусі факуль тет займає величезну площу. Всі кафедри мають зараз значно більше місця, ніж. у старому корпусі, одержали нову меблю, обладнання. Але в зв ’ язку з переселенням у нову будову, учбовий рік роз почався не зовсім нормально. Хі мічні столи, що були обіцяні нам, не завезені до початку уч бового року. Це перешкоджає проведенню лабораторних занять. В аудиторіях нема столів, в ба гатьох лабораторіях стінки ви тяжних шкафів ще не викладено кафельними плитками, не по ставлені вимикачі, погано піді гнані віконні рами. Багато недоробок пояснюється, зрозуміло, тим, що корпус вза галі ще не завершено. Це дуже жаль. Слід сподіватись, що ці неполадки незабаром будуть усу нені і життя факультету увійде в нормальне русло, а студенти в новій будові домагатимуться ще більших успіхів. Л. ЄВТИХОВА. На фото: нова будівля хі мічного факультету (вгорі); в одній з нових лабораторій хім- факу. З НОВИМ УЧБОВИМ РОКОМ Дозвольте нам, грецьким студентам, передати всім студентам і викладачам університету сердеч ні, дружні вітання і побажання здоров’я, нових успіхів у навчанні. Дозвольте висловити вам щиру подяку за все, що ви для нас робите, за ваше то вариське ставлення до нас, за ваше тепле піклу вання. Хай живе дружба народів! Хай живе велика КПРС! До нових успіхів у навчанні! Грецькі студенти: НІКОС ЦАНГАС, ПАНАСТІС НІКОКІРІС, МІЯЛЬОВ МІЧО, РАДІ МАРІАНТІ, ПАПАДІМІТРІУ ІРИНА. ВИЙШЛА КОРИСНА „КНИЖКА “ … П’ять років перебування в уні верситеті студент, член його трьохтисячного комсомольського колективу, є безпосереднім учас ником різноманітних форм гро мадської і трудової діяльності. Обов ’ язок кожного студента, справжнього комсомольця — це не лише успішно виконувати уч бовий план. Студент — громад ський працівник, організатор і активний учасник трудових справ. Більшість випускників нашого університету мають стати педа гогами, вихователями підростаю чого покоління. Зараз, коли вся робота шкіл спрямована на на ближення до практики, трудового життя суспільства, наш вчитель повинен бути на висоті свого нового положення не тільки ви кладача, але й керівника у тру довому житті своїх вихованців. Трудова і громадська діяль ність студента має найрізнома- нітні форми: цілина і робота на будівництві нового приміщення ХДУ, шефство над школами і участь в художній самодіяль ності, захист спортивної честі рідного вузу і робота піонерво- жатого та багато-багато інших справ, які стали однією з слав них традицій університету. і для того, щоб цей бік життя студента не проходив непомітно і безрезультатно, щоб врахувати все корисне, що приніс студент суспільству за п ’ ять років сту дентського життя, щоб, врешті, по закінченні ним вуза дати йому комсомольську трудову ха рактеристику, комітет комсомолу вирішив ввести «Книжку гро мадсько-корисної роботи комсо мольця». Вона незабаром буде роздана. Книжка має чотири розділи. В першому — «Відомості про тру дову діяльність» — фіксується місце і зміст роботи, якою може бути робота на цілині, у піонер- таборі, участь у суботниках і т. ін. Другий — «Виконання громад ських доручень» — висвітлює участь комсомольця у гро мадському житті. Окремі розді ли присвячені заохоченням і на городам та комсомольським і ад міністративним стягненням. Слів немає, дуже добре і кон кретне починання. Комсомольцям університету і організаторам слід довести справу до кінця — зро бити «Книжку» справжнім дзер калом громадсько-корисної діяль ності кожного з нас. Н. НАТАЛЬЧЕНКО. Розповідь про дружню країну 29 листопада Албанія святкує 10-річчя з дня проголошення свободної народної республіки. Зараз ця країна, яка століттями боролась за свободу і щастя, йде вперед семимильними кроками. В країні, де не було своєї про мисловості, нині будуються гі- ганти-електростанції, які дава тимуть струм молодій промисло вості, містам і селам республіки. В країні, в минулому непись менній, створені нові учбові за клади, вузи, університет. Неба чено розквітла культура: послі довники великого поета Ієронима де Рада вславляють нове життя. Скульптура зображує величне сучасне і прекрасне майбутнє, але, щоб не забули люди про тих, хто здавна віддавав життя за свободу, вирізьблені з мармура портрети Скандербега (скульптор Одисей Паскалі), портрет невідо мої дівчини «Перед тортурами» (скульптор Халім Бекіраї). Про все це ви можете взнати, з матеріалів виставки, створеної працівниками ЦНБ. 0. СОТНІК. Завтра нашої республіки В гуртках СНТ Цього року в нашому науковому гуртку я обрав собі тему: «Про мисловість України в семирічці». Тема захоплююча, цікава. Коли Уявляєш собі новобудови промисловості республіки в семирічці, серце сповнюється радістю і гордістю за народ, який під керів ництвом Комуністичної партії показує чудеса праці. В нашій республіці за період з 1958 по 1965 рр. буде побудо вано десять великих залізорудних шахт, 6 крупних гірничозбагачу- вальних комбінатів, 3 нафтопереробних заводи, 66 вугільних шахт, будуть пущені Кременчуцька і Канівська ГЕС, більше 50 ТЕЦ. До 1965 року наша республіка матиме більш 87,5 мільйона кі ловат-годин електроенергії і, можливо, посяде третє або четверте місце в світі (після США і РРФСР). Англія, яка посідає зараз в капіталістичному світі друге місце по виробітку електроенергії, дає 87,8 мільйони кіловат-годин на рік. Значно розшириться наша машинобудівельна промисловість. Швидкими темпами розвивається в республіці одна з найважли- вих галузей — автомобільна. До 1965 року Львівський автобусний завод збільшить випуск продукції в 5 разів і буде давати 5000 новых комфортабельных автобусів на рік. Вже в 1960 році не одну тисячу малолітражних автомобілів ви пустить Запорізький завод «Комунар», а в 1965 році він їх дава тиме по декілька тисяч на рік. Крім цього споруджується Кременчуцький автомобільний завод, який випускатиме 12 — 14-тонні вантажні машини. Першу партію шин випустить у 1960 році Дніпропетровський шинний завод. Для задоволення потреб населення, споруджуються 122 підпри ємства легкої промисловості, серед яких шкіряний комбінат, фаб рика штучного каракуля (Полтава), два крупніших у світі льоно комбінати (Ровно, Луцьк). Особлива увага приділяється споруджен ню підприємств, що працюють на штучних і синтетичних волокнах. Харчова промисловість одержить 22 цукрових заводи, 60 м ’ ясо комбінатів, 175 молокопереробних заводів. Це — лише цифри, лише коротенькі повідомлення. А за ними люди, наша країна, її розквіт, її просування вперед під керів- ництвом партії, її радісне завтра. Ось чому мене так зацікавила ця тема, ось чому мені хочеться її розробити якомога краще. А. ГОЛІКОВ, член СНТ географічного факультету. ,СТОРІНКА ПЕРШОКУРСНИКА СЛОВО ДО ДРУЗІВ Д о редакції надійшов лист з другого відділення зв ’ язку Хар кова від редактора стіннівки «За соціалістичний зв ’ язок». «В нашій газеті, — писав нам тов. Друян,– нещодавно була опублікована стаття колишнього листо ноші нашого відділення, а тепер студентки пер шого курсу географіч ного факультету Ш е келі. Нам здається, що цю статтю сптетському колективу». Три роки тому, після за кінчення десятирічки, я прийшла в колектив відділу доставки 2-го відділення зв ’ язку, до вас, друзі. Мої мрії про великі справи «замкнулись» у зовсім непо мітній, як мені спочатку здавалось, роботі листоно ші. Тільки з часом я зрозу міла, яку важливу і благо родну справу виконую. Я несла людям повідомлення і знання через газети і жур нали, радість — через листи. Я приносила радянським людям слова партії, правду про події в світі. Мене завжди радісно зу стрічали старі, дорослі, мо лоді і навіть діти. Я нама галась працювати якомога краще і мені здається, що з обов ’ язками своїми справ лялась. Але думки про навчання всі роки не залишали мене. Рік тому я вступила на під готовчі курси при універси теті. Вам, друзі, зрозуміло, як нелегко поєднувати пра цю листоноші з навчанням. Але колектив прийшов на допомогу, мені створювали умови, які полегшували навчання. Тепер все минуло, навіть найзнаменніший для мене день, 24 серпня, коли я одержала посвідчення про те, що стала студенткою першого курсу Харківського державного університету. Це не прості слова і не просто слова, це — від цікаво буде прочитати і універ- серця: я завжди буду пам ’ я тати піклування Партії і Уряду, про мене, всі сили віддам Батьківщині. Мені приємно було бачи ти і усвідомлювати ту ра дість, з якою поздоровляли мене ви, друзі, члени колек тиву» в якому я багато де чому навчилась. Я вас згадаю добрим словом 1 вересня, коли сту денткою увійду до універ ситетської аудиторії. Спа сибі вам за вашу ласку, за дружбу, за увагу-. Галя ШЕВЕЛЯ, колишня листоноша’ відділу доставки 2-го відділення зв ’ язку. ЗДІЙСНЮ Ю ЧИ МРІЇ 1 вересня разом з іншими першокурсниками університету розпочали своє студентське жит тя і першокурсники філфаку. Різ ними шляхами йшли вони до університету. Але мета у всіх одна — вивчати рідну мову і лі тературу, щоб потім виховувати молоде покоління будівників ко мунізму. Хто ж вони? У 1957 році закінчила школу Л. Безрук. Відразу ж пішла пра цювати! І лише коли перевіри ла, що думка про філфак — не дитяча, що до літератури дійсно тягне, вирішила вступати. Василь Оболоник після закін чення десятого класу служив в Радянській Армії. Він завжди любив рідну українську мову. Вивчити її глибоко, вивчити гли боко велику літературу свого на роду вважав він для себе обов ’ язковим. Здійснюючи цю за повітну мрію, Василь вступає на українське відділення філологіч ного факультету. Вадим Гольберт вступив до університету не одразу. Закін- чивши у 1956 році середню шко лу, він пішов на завод. Працював спочатку різноробочим, потім слюсарем-складальником, а остан ній < час керував гуртком у Будинку піонерів Жовтневого району. Праця з дітьми вимагає: любові до них, вимагає великих знань. Зрозумівши і відчувши це, Вадим подає заяву про вступ на філологічний факультет універ ситету. Але не проходить за конкурсом. Щ е рік напруженої праці, напруженого навчання. Робота з дітьми все більше і більше зацікавлює хлопця, все міцнішим стає рішення стати вчителем. І ось — радість! Цього року Вадим Гольберт став сту дентом. — Можливо, й добре, — го ворить він, — що до універси тету я вступив не відразу. Біль ше буду цінувати високе звання студента, більше буду поважати свою майбутню професію. .3 Чернівецької області приїхала до Харківського університету масовик Будинку піонерів Л. По ліщук. А Люсьєта Сидун прибула Донбасу. Ні, не думайте, що воїн там народилась і жила. Закії чила вона десятирічку на По. тавщині у 1957 році. В шко.. полюбила літературу, зачитувг лась творами російських, україв ських, зарубіжних класиків, за мислювалась над прочитаним Попереду бачила для себе одні шлях — літературний факуль тет. Але, набравши на вступни: іспитах 21 бал, на українські відділення за конкурсом не про йшла. Дівчина не розгубилась, зро зуміла — ще недостатньо знань, За комсомольською цутівкою во на їде до Донбасу. — Спочатку працювала заряд- чицею, потім і бригадиром змі ни, — скромно розповідає Люся. Документи, характеристики го ворять про її сумлінну працю, про комсомольську активність, про діяльність її як члена штабу комсомольського патруля. І ось цього року вона знов ’ складає вступні іспити і в списку сту дентів бачить своє прізвище. Розповідати про те, наскільки щасливі ці люди, які в них мрії і плани, навіть і не треба. Щ ира подяка нашій Партії, подяка Ра дянському Урядові йде від серця. Залишається лише побажати їм великих успіхів і гарячої любові до своєї майбутньої професії. І. ПОЛОВА. ОБЩЕЖИТИЕ В студенческом веселом городке Есть неказистый двухэтажный домик, В котором проживает налегке Еще с десяток давнишних знакомых. А сколько, помню, прежде было их, Я запросто ходил сюда когда-то,, Сейчас гляжу: из комнат с кипой книг Выходят незнакомые ребята. Былых хозяев. а теперь гостей, Легко справляясь с прежнею их ролью, . Они встречают в комнате своей, Радушно и не только хлебом-солью… Сдружиться с ними — просто и легко, О лекциях тебе расскажут бойко. Голодный? Есть и бсрщ, и молоко. А нужно — на ночь приготовят койку. И все-таки былого чувства нет. И рад как будто, да и свой тут вреде, Но требует студенческий билет Девчонка незнакомая при входе. А, вспоминаю, года три назад Здесь каждого я знал по факультету- Но Вовка — тот в Донбассе, говорят, А Женька редактирует газету. Порой в квартире городской своей Завидовал я сверстникам, тоскуя, Что в общежитии, как ни жалей. Наверно, никогда не поживу я. А как хотелось мне прийти сюда, И в радости быть с вами, и в печали, Ругаться даже, черт возьми, когда Стихи . бы мне, шумя, ‘писать мешали. Я был бы рад, поверьте, был бы рад Начать поэму, сидя на кровати, И тут же на картошку для ребят На кухне вдохновение истратить. Но в жизни много тропок и путей, И с каждым годом меньше здесь знакомых, — И дорог больше памятью своей Сегодня этот двухэтажный домик. Л. БОЛЕСЛАВСКИЙ, выпускник филфака. ЯК СЛУХАТИ І КОНСПЕКТУВАТИ ЛЕКЦІЇ Щ об одержати від лекцій най більшу користь, необхідно підго туватись до їх слухання. Для цього треба, перш за все, забез печити себе збірником програм або планів викладання (їх мож на одержати в деканаті) , а та кож посібниками. Перш ніж слухати лекцію, по трібно за програмою або за пла ном викладання курсу познайоми тись з її змістом і прочитати від повідний розділ посібника. Якщо з курсу вже була прочитана од на чи декілька лекцій, корисно переглянути конспект попередніх лекцій, хоча б останньої. Якщо хороше підготуватись до лекції, легко буде розуміти, про що го ворить лектор. Слухати лекцію треба уважно, нічим іншим , не займатися. Най головніше — зосередити увагу на тих питаннях, що викладає лек тор, на основних думках, які він розвиває. Особливу увагу слід звертати не лише на те, про шб читає лектор, але й на те, як він читає. Чому? Та тому, що ба- гато випускників університету працюватимуть на педагогічній роботі і слід використовувати час перебування в університетських аудиторіях для придбання не ли ше наукових знань, але й нави чок викладання. Ось чому лекції кращих викладачів , слід слухати особливо уважно, розглядаючи їх як зразок. Лекції необхідно конспектува ти. Деякі студенти помилково вважають, що це не потрібно. Вони міркують так: для чого конспектувати? По-перше, я ні коли не встигну записати все і так хороше, як говорить лектор. По-друге, навіщо записувати, як що е підручник, в якому все ска зано. Ці міркування невірні. Кон спектувати необхідно ’ і ось для чого. Є низка учбових предметів, з яких взагалі ніяких підручни ків ще не створено; необхідність конспектувати лекції з цих пред метів . доказів не вимагає. Але навіть з тих предметів, з яких є підручники, треба вести доклад ний конспект. Справа в тому, що викладачі університету ніколи не переказують цей підручник; їх лекції являють собою узагаль нення великого наукового мате- ріалу, який міститься в багатьох джерелах, іноді неприступних студенту. З іншого боку, в лекціях про фесорів і викладачів університе ту завжди в якійсь мірі відобра жаються результати власних нау кових досліджень, чого також де знайдеш в підручниках. Конспектування лекцій дисцип лінує студентів, допомагає їм зосередити свою увагу на одно му предметі, на темі лекції, роз виває мислення, примушує роз думувати над науковими питан нями, швидко орієнтуватися в ма теріалі, відокремлювати головне від другорядного, відбирати най більш важливе і істотне. Уже в процесі конспектуван ня ‘треба поділяти свій запис на абзаци, підкреслювати окремі по ложення і т. п. Подібне оформ лення конспективного запису по тім допоможе студентові відразу охопити основний зміст і план лекції, значно зекономить його час. Якщо викладач робить на дошці малюнки, креслить схеми, пише формули, обов ’ язково слід всі ці малюнки і креслення пере носити в конспект разом з усіма зробленими викладачем . позна ченнями. Зроблений у ході лекції кон спективний запис не повинен роз глядатись як готовий конспект; для остаточного його оформлен ня потрібна додаткова, робота. Треба в той же день уважно пе- речит’ати запис, внести виправ лення і доповнення, підкреслити найбільш істотне кольоровим олівцем. Такий конспект в період сесії принесе студентові велику користь і допоможе успішно скласти екзамен. Вести конспект слід самому, не надіючись на інших. Серед сту дентів поширена така практика запису, коли конспект ведуть но черзі або, що ще гірше, перед екзаменами користуються чужи ми конспектами. Це позначається і на оцінці, і на знаннях. Зрозуміло, можна використову вати і чужий конспект, але сту дент не одержить від нього і по ловини користі, тому що -випадає вся розумова праця, яка відбу вається під час конспектування. Авторові конспекту зроблений ним особисто запис, позначення послужать пам ’ ятними віхами, які дозволять йому поновити в па м ’ яті зміст прослуханих лекцій. Л. ГЕЛЬФЕНБЕЙН. Ми певні — успіх буде! На першому курсі історичного факультету цього року навчаєть ся 50 чоловік. Нинішні першо курсники — це люди, що при- йшли до університету з вироб ництва і з армії. Більшість з них має від трьох до восьми років трудового стажу. Зрозуміло, що іішення вступити на історичний факультет не випадкове для та ких людей. Однак слід врахувати, що на шим першокурсникам, які на пев ний час відірвались від навчан ня, нелегко буде одразу ж вклю читися в ритм нормального сту дентського життя, їм треба пра вильно організувати свій трудо вий день, спланувати його так, щоб вистачало часу і на заняття і на відпочинок. Необхідно навчи тись правильно працювати над книгою і конспектом. Ось тут повинні прийти на допомогу пер шокурсникам викладачі та сту денти старших курсів. Про все це подумав деканат і актив нашого історичного фа культету. Ми будемо намагатись якнайшвидше включити першо курсників в активне життя фа культету, допомогти їм з перших же лекцій, з перших семінарів навчитись серйозно ставитись до оволодіння знаннями. На нашому першому курсі 11 комуністів і кандидатів партії, 34 комсомоль ці. Це сильний, боєздатний колек тив. Ми певні, що перша в їх ньому житті зимова екзаменацій на сесія принесе їм успіх, а разом з ними і нам. А. СЛЮСАРСЬКИЙ, декан історичного факультету. «ХАРКІВСЬКИИ УНІВЕРСИТЕТ». Стор. 2. 12 вересня 1959 р. ,Рік спільної праці, рік спільного життя Здається, зовсім нещодавно ми, колишні першокурсники ра- діофаку, вперше увійшли як студенти до університетських аудиторій. І ось уже минув рік напру женої праці. Радіофізика — складна наука. І для того, щоб вивчити її ос нови, треба мати глибокі знання в галузі фізики, математики . та інших наук. Оволодіти ними — нелегка справа. Це відразу від чула більшість першокурсників. А якщо врахувати, що понад (>0°/о складу нашого курсу — люди, що прийшли в університет з виробництва або з армії, то стане ясним, що працювати до велось серйозно, багато, не ра хуючись з часом, не шкодуючи сил. Наполеглива, завзята праця до помогла перебороти перші і, ма буть, головні труднощі. Допома гала і підтримка друзів. В гру пах прагнули не втратити жод ного студента. До тих, кому до водилось особливо важко, поспі шали на допомогу ’ товариші, при чому не лише допомагали навча тися, а іноді й матеріально, що мало також неабияке значення. До складання екзаменів гогу- вались разом, групами по кімна тах у гуртожитку або в аудито ріях учбових корпусів. Група Р-13 збиралась разом, щоб вивчати математику ще за довго до екзаменів. Метод був такни: один з студентів викону вав роль викладача, він доводив теорему, викладав учбовий мате ріал перед іншими. Якщо зустрі чались неясні або незрозумілі місця, розбирались разом. Цеп метод виправдав себе. Адже ж більшість студентів групи при йшли до вузу не з школи. І мож ливо, якби не такий метод, на вряд чи успішно склали б екза мени. До речі, заняття ці в ос новному провадив один з кра щих студентів курсу Толя Стрєльченко. Невипадково він користується такою повагою то варишів. Відмінник, активіст, справжній товариш, він перший відгукнувся на заклик допомага ти вчитись робітникам будівель никам університету, тим, хто відвідує підготовчі курси. Зара; Толя Стрєльченко — член кур сового комсомольського бюро, від повідає за політмасовий сектор Він такий у нас не один. За служеним авторитетом серед то варишів користується комсорг групи Р-17 Микола Кокодій (це саме в його групі під час вес няної екзаменаційної сесії не бу ло жодного «хвоста»), студенти Вадим Попович, Юрій Прокопчук, Василь Пасєчник, Слава Мовчан, Ігор Пагібін, Слава Скурлов, Юрій Рєпа та інші. Рік, прожитий разом, дав нам багато. Ми не лише зросли як майбутні фізики, не лише добре взнали один одного. Разом ми відпочивали на курсових, факуль тетських вечорах, разом аплоду вали нашим талановитим «арти стам» Пікалову, Козинченко, Коржу, Рибкіну та іншим справж нім майстрам студентської сцени. Торішні першокурсники брали активну участь в спортивних змаганнях, захищаючи честь фа культету. Серед нас — гімнасти і волейболісти, легкоатлети і борці. Є вже й свої чемпіони. Особливо хороших спортивних ус піхів добився Щербпнін. І не лише спортивних. Хороший ком сорг групи Р-11, відмінник, чуй ний товариш, — таким ми знає мо й любимо його. Безумовно, за рік всі ми якось полюбили свій курс, свої групи. Ми пишаємось ними. Пишаємось тим, що саме на нашому курсі зуміли організувати систематич ну матеріальну допомогу товари шам, допомогу, яка була подана вчасно, допомогла їм залишити ся студентами університету. І, розповідаючи про це, не можна не назвати знов-таки пріз вища Ігоря Пагібіна, колишнього лейтенанта авіації, старости гру пи Р-13 (зараз Р-23), всіма ша нованого парторга курсу. Це саме за його ініціативою була ор ганізована така допомога, за його ініціативою створена в групі каса взаємодопомоги. Мені здається, що таке можна було б зробити і на інших курсах факультету. Багато про що можна було б ще розповісти. Є, на жаль, і по гане. Ось, наприклад, у змаганні комсомольських груп універси тету паші групи чомусь участі не беруть. Пе завжди всі наші активісти такі хороші й зразкові, як Щербинін, Пагібін, Стрєль ченко. Не всі ще студенти одна ково серйозно ставляться до навчання. Але, в цілому сильний і згур тований, наш курс, переборовши перші випробування, піднявся на вищий ступінь університетського життя і знань: став уже другим курсом. Разом ідемо вперед, до помагаючи один одному, керую чись чудовим принципом: «один за всіх — усі за одного!». В. ЩЕРБАК, студент радіофізичного факультету. ДЛЯ ВИВЧЕННЯ ЛІВОБЕРЕЖНОЇ УКРАЇНИ Ректорат і географічний факультет Харківського дер жавного університету у жовтні скликають наукову конфе ренцію, присвячену вивченню природних умов і ресурсів лівобережної України, а також розробці шляхів найкращо го їх використання в народному господарстві. На пленарних і секційних засіданнях розглядатимуться різноманітні питання, що мають наукове значення і прак тичну спрямованість. Учасники наради виділять найважли віші проблеми, для рішення яких слід об ’ єднати зусилля ба гатьох наукових колективів. Крім пленарних засідань, робота вестиметься в декіль кох секціях: геолого-геоморфологічній, гідрометеорологічній, грунто-фіто-біологічній, фізико- і економгеографічного райо нування Лівобережної України, розміщення промисловості і сільського господарства. До Оргкомітету наради вже надійшло багато заявок на доповіді, серед них значна частина від відомих геологів і геоморфологів проф. Л. І. Корякіна, доц. Д. II. Назаренка, доц. І. М. Ремізова та інш. З доповідями збираютьсЯ\висту- пити на конференції співробітники науково-дослідного грун тового інституту, професори 0. М. Грінченко, І. І. Круп- ський та ін. Заявки надходять від кафедр Дніпропетровського універ ситету, Сталінградського педагогічного інституту. Всі ка федри геофаку будуть представлені своїми доповідачами. Конференція, безсумнівно, матиме значне наукове і на родногосподарське значення. Вона повинна зацікавити рад- наргоспи Лівобережної України. В. ВІЛЕНКІН, доцент, член Оргкомітету конференції. СЬОГОДНІ В ГУРТОЖИТКАХ ЩОБ НЕ ПОВТОРЮВАТИ ПОМИЛОК Наближається звітно-виборна кампанія. Студком гуртожитку, що розташований на площі Дзер- жинського, підводить підсумки своєї роботи за рік. Що можна сказати? Зроблено немало. Члени студ- кому на чолі з Л. Пилипенко си стематично слідкували за чисто тою кімнат, оперативно вжива ли необхідних заходів, щоб усу нути недоліки. Частіше, ніж в попередні роки, читаються лек ції для студентів, провадились зустрічі з старими більшовиками, діячами наук. Щоб добре організувати робо ту студкому в новому році, тре ба, однак, розібратись і в недолі ках, і в недоробках сьогодніш нього складу студкому. Не всі члени студентської ради працю вали однаково активно. Якщо сансектор (Дєвкіна, Кононенко) і політсектор (Солдатенко) сум лінно виконували свої обов ’ язки, то цього не можна сказати про Москаленко і Грибова, які очо лювали культмасовий сектор і сектор друку. За рік — лиш? 2 вечори відпочинку, які навряд чи можна назвати хорошими. Стіннівки виходили нерегулярно, лише до святкових днів. Взагалі, якщо санстан і орг роботу в нашому гуртожитку можна вважати хорошими, то культмасову необхідно значно поліпшити. З таким становищем, яке існувало минулого року, ми ритися не можна. Справді, хіба це нормальне явище, що студен ти в суботу чи неділю увечері йдуть до інших гуртожитків, бо в нас нічого, крім танців, не по бачиш. А студентів III — V курсів одними танцями пе зацікавиш. Підняти культмасову роботу в гуртожитках — перше завдання нового студкому. Талантів у гур тожитку — хоч відбавляй, га рячих голів — ще більше. Треба лише організувати їх для цікавих вечорів, диспутів тощо. Слід вказати і ось на що. По- перше: студком майже не слід кував за порядком і якістю чер гування на поверхах, а в резуль таті — в кімнатах гуртожитку чисто, а в коридорах — пилюка, сміття. Сам порядок чергування часто-густо порушувався через погану організацію; іноді члени студкому бігали по кімнатах, розшукуючи наступного черго вого. По-друге: за цілий рік члени студкому, зокрема культсектор Москаленко, політсектор Солда тенко та інші, не налагодили прийом і видачу газет та жур налів студентам. Чергові за газе ти не відповідають ні перед ким. Через це майже щодня «зникали» газети і журнали. Хто їх бере — загадка. 95 кімната виписувала два журнали «Наука і життя», «Техніка молоді». За шість міся ців з 12-ти екземплярів одер жано було лише сім. Такий саме стан і з журналом «Радіо». Про газети нічого й казати. Багато разів на це звертали увагу і Москаленка, і інших чле нів студкому, але нічого зроб лено не було. Зрозуміло, що в такій обстановці студенти неохо че погоджуються виписувати газети та журнали, бо все одно воші до рук передплатників не доходять. Новий студком повинен звер нути на це серйозну увагу, при чому з самого початку учбового року. А. ЗДОРОВИЙ, студент фізмату. ДбБРИИ ПОЧАТОК — ПОЛОВИНА СПРАВИ В новому навчальному році основну увагу студком приді лив санітарним та побутовим справам. З цією метою до скла ду студкому тепер входять 7 старост, обраних на кожному з крил гуртожитку, завданням яких є здійснення цих прин ципів. По 2 чоловіки обрано в політвиховний та культмасо вий сектори. Студком очолюють голова і його заступник. Враховуючи досвід минулого року, тепер уже не складається графік чергових на весь гуртожиток, а перейдено на більш зручні графіки для кожного крила. Господарська частина університету в основному добре підготувала гуртожиток до прийому студентів. І все ж є недоробки, які з перших днів псують настрій. Так, чимало вікон (другі рами) залишились і досі не заскленими, місця ми не діють патрони електроосвітлення, в гуртожитку не має віників. Це — дрібниці, але вони з перших днів уже задають небажаний тон життю гуртожитку. Розподіл місць у гуртожиток доручено тепер факуль тетським організаціям. Ідея хороша, але, чи то списки кім нат переплутали, чи ще якась причина була, — на одні й ті ж місця надсилають студентів різних факультетів. Так, у кімнату 138 надіслали студентів географічний і радіофізич ний факультети, до кімнати 142 — історичний, географіч ний та біологічний, а можна було б уникнути такої плута нини, якби ті, хто розподіляє місця між факультетами, були більш уважними і за номерами кімнат бачили живих людей. Торік у 43, 44 і 45 кімнатах жили учасники духового оркестру. Вони так розпустилися, що відмовлялися чергува- ти, порушували порядок, неохайно утримували власні кім нати. Перепустки до гуртожитку вони одержують пе через факультет, а безпосередньо в профкомі. Саме тому вони й уявили себе якоюсь привілейованою кастою серед інших мешканців. На жаль, уроки минулого року профком не вра хував і знову поселив оркестрантів разом, не рахуючись з думкою факультету. . Кілька порушників порядку були цього року позбавлені місць у гуртожитку. Це стосується, наприклад, студентів радіофізиків Чайковського і Ткаченка. На жаль, така доля спіткала не всіх порушників. Студенти-фізики Дудко, Халі- лов, Чуб, Бабенко торік «прославилися» на весь універси тет неподобствами, які вони влаштовували в кімнаті No 37. Після рішучих вимог громадськості Дудко і Халілов взимку були позбавлені місць в гуртожитку. Чуб і Бабенко, які за лишалися аж до літа, продовжували бешкетувати. Тепер їх немає, але як виявляється, щуку кинули у річку: всі вони живуть в гуртожитку на площі Дзержинського. Ставимо пи тання з усією різкістю: хто несе за це відповідальність, хто дозволив нехтувати громадською думкою, навіщо в гурто житку, місця в якому такі цінні, поселили тих, хто не по важає товаришів, не цінить піклування? Безумовно, таке «виховання» не допоможе стати Дудку «со товарищи» справжніми людьми, не допоможе виховува ти інших. Г. ЯМПОЛЬ — голова студкому, А. БУТЯГА — відповідальний за побутсентор. «ХАРКІВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ». Стор. 3. 12 вересня 1959 р. ,ЛИСТИ ДО РЕДАКЦІЇ НАШІ ЗАКОННІ ВИМОГИ Керівникам заочного відділення Харківського університету слід приділяти значно більше уваги створенню умов для нормальних занять студентів під час сесії, а також подбати про поліпшення побуту студентів-заочників ■ на цей період. Ми, заочники, приїжджаючи на сесію, витрачаємо багато часу на розшуки квартир, па черги в бібліотеках, на роз ’ їзди по кор пусах університету. На це ви трачається більше часу, ніж на навчання. Так, наприклад, у цьому учбо вому році гуртожитків нам не надали. Багато студентів була змушені шукати собі кутки, пе- реплачуючи великі гроші. В той же час гуртожитки університету були майже вільні від студентів стаціонару. Умов для занять на кутках нема. До речі, погані умови для самостійних занять і в читаль ному залі, і в бібліотеці, і в ка бінеті мови та- літератури. А що являє з себе читальний зал на філологічному факультеті.- 1 ’ Це — малесенька кімнатка, при датна лише для маленького ка- оінету. Треба було бігати на фа культет, ставати в чергу, а хто не встиг, ішов кудись шукати місця або сидів у темному кори дорі- Може виникнути питання, а читальний зал ЦНБ? Справа в тому, що ЦНБ відкривається-О 12 годині, а заняття на росій ському відділенні починаються о 15 годині. Скільки ж зали шається часу? Іноді ж у розпалі сесії в ЦІІБ — санітарний день. Дипломникам, для яких дорога кожна хвилина, нікуди поді тись. Кабінети працюють з 10-ї години ранку до 13-ї години та й то не щодня. Необхідно змінити денний- роз порядок роботи бібліотек і кабі нетів на період сесії, треба ви ділити на факультеті аудиторію, де б могли самостійно навчатись хоча б студенти старших курсів. І взагалі час уже мати на фа культеті хоча б під час сесії справжній читальний зал. Ми також вважаємо, що для студентів старших курсів навча лись з 15 години дня і до 23 години вечора незручно. Дуже просимо заочну частину органі зувати заняття для VI курсу зранку. Учбова бібліотека, безумовно, повинна краще обслуговувати студентів-заочників, зокрема, ви давати стільки книг, скільки необхідно заочникам, особливо тим, хто живе не в Харкові. Вважаємо також за необхідне, щоб був складений план кон сультацій, щоб кожний студент знав, де і коли він може побачи ти свого консультанта, а не бі гав би по всьому місту, як це, на жаль, доводиться робити окремим заочникам-дипломникам. Харківський університет має свою друкарню. Ми ж, студенти цього університету, у яких і так небагато зайвого часу, змушені переписувати тексти контроль них робіт, надрукованих на тон кому папері. У 1957 році нам пояснювали, що видавництво уні верситету завантажене замовлен нями у зв ’ язку з підготовкою до 40-ї річниці Жовтня. Зараз 1959 рік, а становище не змінилось. Невже ж видавництво ще й досі виконує ті замовлення? Крім переписування тексту контроль них робіт, нам ще доводиться на лекціях (а годин і так обмаль) переписувати під диктовку ви кладачів списки критичної літе ратури і текстів для читання з курсу радянської літератури та літератури народів СРСР. Для самостійних занять сту дентів необхідно (і це можливо) надсилати нам рукописи лекцій, тексти контрольних робіт, програ ми та інші методичні посібники. Час уже подумати про зміни учбового плану заочного відділен ня з тим, щоб збільшити кількість годин на вивчення спеціальних дисциплін — російської мови та літератури, а також зменшити кількість контрольних робіт по неосновних дисциплінах. Слід в обов ’ язковому порядку ввести практичні заняття з ро сійської і української мов, тому що більшість студентів заочників мають значну перерву між шко лою і університетом і потребують таких занять. Від імені студентів V курсу російського відділення філоло гічного факультету Ю. КОЛОМІЙЦЕВА, А. КРАСНО ГОЛОВЕЦЬ, І. КУЗНЕЦОВА, Е. ЛИТВИНОВА, Е. СТОЛЬ- БЕРГ, М. БАРАНОВ. ОСЕНЬ Утро. Инеем одеты, Ветки клёна поседели. Солнце, позабыв о деле, В тучах затерялось где-то. Чуть виднеясь в сером свете. Мёрзнут маленькие ели. В тёплой лиственной постели Старый ёж заснул до лета… Но совсем не страшен холод, Если ты годами молод, Если сердце разгорелось, Если кровь играет буйно, Если силы чуешь уйму, Если всё в душе запело,… А. ВИНОГРАДСКИЙ З МИНУЛОГО… Зустріч „двох великих” Перегортаючи старі газети, я натрапив на замітку, яка розпові дає про зустріч «двох великих»: видатного російського хіміка М. М. Бекетова та відомого російського композитора А. Г. Рубін- штейна у нас, У Харкові. Ось як вона відбулась. У 1869 році за ініціативою прогресивних учених у Харкові було організовано Товариство для поширення в народі письменності. Дійову участь в організації цього Товариства брав професор Хар ківського університету М. М. Бекетов, який на перших загальних зборах був обраний головою правління. Молодому Товариству довелось відшукувати кошти для своєї ді яльності шляхом пожертвувань, – організації концертів тощо. На запрошення правління до Харкова приїхав відомий піаніст і композитор А. Г. Рубінштейн, який 3 грудня 1869 року дав кон церт. Чистий прибуток від концерту — 1000 карбованців — він пожертвував Товариству. На бенкеті, влаштованому на честь А. Г. Рубінштейна, М. М. Бе кетов так дякував композиторові: — Дозвольте висловити Вам глибоку і щиру подяку від імені Харківського товариства письменності за ту готовність, з якою Ви відгукнулись на запрошення його пожертвувати своїм часом на користь письменності. Співчуття Ваше до цієї справи нам ще до рожче тих матеріальних коштів, які Ви передали нам з такою відкри тою душею. Підтримка Вашого таланту і Вашого імені надають Товариству нові моральні сили, і з нинішнього дня воно вбачає в Вас не лише великого діяча мистецтва, але й дорогого свого співчлена. Увесь наш край назавжди збереже про Вас найтсплі- ший спогад, як про особу, в якій з талантом глибокого артиста поєднується тепла душа друга народу. Л. АНДРЕАСОВ, професор. ВАМ НЕ НАБРИДЛИ ОЦІ ДРІБНИЦІ? У новому корпусі ми, фізматівці, маємо хоро ші аудиторії, світлі і просторі, добре обладна ні лабораторії, препа раторські. Все добре. Прочитай розклад за нять і йди в зазначену аудиторію. А назустріч тобі оті самі дрібниці. Легко сказати «Иди в аудиторію», а спро буй її знайти, навіть якщо ти в університеті п ’ ятий рік. В розкладі сказано, наприклад, 22 аудиторія, третій по верх. Йдеш туди, а там дві аудиторії під No 22, причому в різних кін цях коридору. Думаєш, що не туди потрапив, ідеш на другий або чет вертий поверх. І Щр_ж? Там теж аудиторії за No 22. Така ж плута нина з іншими аудито ріями. Наприклад, на четвертому поверсі є по дві аудиторії під NoNo 31, 32, 33. Та кі ж номери аудиторій і на 7 поверсі в першо му та в першому «а» корпусах. А аудиторії під No ЗО, в яких завжди відбуваються заняття, знаходяться на четверто му, третьому і сьомому поверхах! Звичайно, після де кількох екскурсій по поверхах, студент врешті інтуїтивно відшукає, де знаходиться потрібна йому аудиторія, але за цей час він обов ’ язково декілька разів запіз ниться на лекції, на віть не бажаючи цього. Кому така безсистем ність потрібна? Кому це зручно? Не знаю, але студентам і викла дачам — ні. 1 якщо лю ди, яким доручили ну мерацію кімнат, поста вились до справи без турботно, то чому досі госпчастина не вживає потрібних заходів? Ме ні здається, що дуже зручно було б встано вити звичайну нумера цію: порядкову, почи наючи з першого по верху. У 1, 1«а», 2 корпу сах вчаться студенти фізмату і географічного, приблизно 900 чоловік. Всі вони мають за 15 хвилин роздягтись в гардеробній; кожного дня, особливо взимку, біля гардеробу спостері гається справжнє стов потворіння. Гардероб ниці, природно, не всти гають обслужити 900 чоловік за 15 хвилин. Щоб не запізнитись на лекцію, окремі студенти змушені йти одягнени ми до аудиторії, прори ваючи заслін з 2-х при биральниць. А частина тих, що чесно залиши лись стояти в черзі, іноді взагалі на лекцію не потрапляють. Але, навіть коли вчасно здав . речі до гардеробу, знаєш твер до, де твоя аудиторія, то й тоді неясно, чи потра пиш ти на лекцію. Кожного ранку біля ліф ту створюється вели чезна черга, а швидкіс ний ліфт, який може один забезпечити підйом усіх студентів, рідко працює. Це ж усім зро зуміло — ’ ліфти повинні працювати зранку, а після 9-ї години нехай працює лише звичай ний ліфт. А. ЗОРІН. ПІДТРИМАЙТЕ ПРОПОЗИЦІЮ Багато студентів університету не раз слухали виступи талано витих учасників художньої само діяльності, які зараз вчаться в університеті або вже закінчили університет (Вадим Кириловський, Журавльова і Шмеркіна та інші). Ці люди і після закінчення уні верситету бувають на студент ських вечорах, на наших конфе ренціях і зборах. Але переважна більшість випускників — учасників художньої самодіяльності — не мешкає зараз в Харкові. Вони виправдовують своє звання ви пускника університету в містах і селах України, Сибіру і Далеког» Сходу. Разом з ними пішли з університету їх веселі пісні, ест радні жарти, гарячі комсомольські виступи. Незабаром залишать універси тет наші популярні «артисти» Савчепко, Курганський, Зарубін та інші. Можна зробити так, щоб кращі виконавці завжди залиша лись в нашому колективі? Можна. Не лякайтеся. Ми не пропонуємо всіх їх залишити на роботі в уні верситеті чи навіть у Харкові. Ні, вони поїдуть туди, куди їх надіш ле Державна комісія. | все ж можна зробити так, що пісні і жарти їхні протягом багатьох років будуть розважати, веселити студентську аудиторію. Як це зробити? З метою збереження всього най кращого, що дає щорічно наша самодіяльність, ДАВАЙТЕ СТВО РИМО В УНІВЕРСИТЕТІ ФО НОТЕКУ! Маючи в своєму розпорядженні апаратуру і плівку для запису, ми змогли б фіксувати не лише виступи талановитих виконавців, але й записувати бесіди почесних гостей університету — письменни ків і вчених, громадських діячів і старих комуністів. Ми б змогли зберегти номери наших студент ських радіогазет, які широко освітлюють життя університету. Чи не приємно було б через де кілька років, скажімо, послухати майбутньому поколінню студен тів про те, як у гуртожитках за роджувалось, ставало звичним самообслуговування, як комсомоль ці допомагали будівельникам спо руджувати нову будову універси тету, як вони вчились, відпочива ли, розважалися. Ці зафіксовані на плівку уні верситетські події першого року семирічки були б яскравим звуко вим літописом нашого життя для наступних студентських поколінь. Що потрібно для створення та кої фонотеки? 1. Треба придбати ще одна магнітофон, щоб можна було ко ординувати запис матеріалів; 2. Потрібні, на перший випадок, 20 — 25 касет плівки для запису. І кому не ясно, що записаний на плівку найкращий матеріал з нашої художньої самодіяльності* дасть можливість за допомогою гуртожитківських радіовузлів вла штовувати чудові концерти для студентів? Нам дуже хотілося б знати думку ректорату, громадських організацій, студентів університе ту з цього приводу. Ми твердо переконані: фоноте ка матиме величезне значення для університету. Створити її — справа важлива і … можлива. В. СВИРСЬКИЙ, зав. радіо вузлом, В. ДУБРОВИНСЬКИЙ, А. СТАРЧЕНКО, Г. КУЗЬ- МЕНКО, М ДОРОШЕНКО – члени редакційної ради. СВОБОДУ МАНОЛИСУ Несмотря на то, Что мы находимся далеко, Слушаем твой голос, Слышен он по всей земле: Ты дорог простому народу, Прославленный греческий сын. Манолису — жизнь и свободу! Мы требуем все, как один! Встревожен твоею судьбою Великий советский народ. Маноли, мы рядом с тобою. Бесстрашный герой-патриот. Полны мы и гнева, и боли, Мы судьям бросаем в упор — Борцов за свободу — на волю, Долой палачей приговор! НІКОС ЦАНГАС, студент филфака. В. о. редактора Ю. ТЕРЕХОВ. Адреса редакції: Університетська пул., І6. Тел. 2-72 — 01. Дод: 64: Друкарня вид-ва ХДУ, БЦ 13115 від І4/ІХ-59 р; Зам 1513: Тир 1509