No 3 (1380) Вівторок, 11 січня 1966 року. Ціна 1 коп. ЧИТАЧ ПРОДОВЖУЄ РОЗМОВУ Г)СЬ УЖЕ кілька років на сторінках наших газет іде велика розмова про долю молодого науков ця. Мені доводилося бути присутнім на десятках нау кових рад. вислуховувати сотні промов, де йшлося) про те, як готувати зміну. І щи ро дивувався, коли ті мої колеги, які тільки-но вра жали каскадом глибоких думок, виходячи на трибу ну, все зводили до одного: ту, то він не може цього зробити — що цілком зако номірно — бо в лабораторі ях розробляють звичайно яку-небудь вузьку пробле му. Як наслідок — у сім ’ ї фізіологів з ’ являється моло дий спеціаліст, подібний до «флюсу». Немає потреби доводити, що аналогічне становище і в інших галузях наук, в то му числі історичній, філо софській, економічній. ліни і спеціальними, пов ’ я заними з його дисертацією. Мене непокоїть моя змі на — молоді філософи. ]Т ЕРЕЗ обмеженість роз- * міру газетної статті я, на жаль, не маю можливо сті поговорити про прийом до аспірантури, який, по су ті, йде самопливом, що та кож у значній мірі обумов лено «Положенням». Отже, про строк, а головне — про Про аспірантуру, якою вона, є і якою повинна, бути У No 43 нашої газети під назвою «Як ми готуємо наукові кадри через аспірантуру» була надрукована добірка матеріалів, що роз повідала про стан справ з підготовкою нау ковців на хімічному факультеті. Сьогодні ми вміщуємо статтю проф. Блу дова, якого теж хвилюють питання підготов ки наукової зміни. з якого боку краще підійти до того кусня, ім ’ я якому — ступінь. Кандидат, доктор — це ставало альфою і омегою проблеми. Роботу кафедри та й вузу розцінюють за кількістю людей, що здобу ли ступінь. Перевірка яко сті науковця — то справа довга, а звіти вимагають пи сати куди швидше. І є план, який треба виконувати. І основна форма підготовки середньої ланки науковців — аспірантура. О ЦІЛКОМ по д 1 л я ю ‘ 1 думку академіка В. Чернігівського, який, тор каючись підготовки біологів, писав: «Як тільки початкую- чий учений зараховується до аспірантури, протягом трьох років усі його думки і почуття підпорядковані єдиній меті — «зробити» та успішно захистити дисерта цію. Майже ніякої можливо сті одержати широку фізіо логічну освіту! А коли аспі рант працює в лабораторії науково-дослідного інститу- Де ж першопричина цьо го? Академік В. Чернігівсь кий знаходить її в самому інституті аспірантури і, вважаючи цей інститут не придатним, пропонує його взагалі ліквідувати. Гадаю, основне лихо не в самій по собі аспірантурі. Непридатною є практика, яка виходить з вимог «По ложення про аспірантуру». І в першу чергу з того, щоб аспірант протягом трьох років обов ’ язково за хистив дисертацію. Стави ться завдання зробити, са ме «вробити», кандидата на ук. Як бачимо, існування аспірантури виправдовуєть ся одним; молодий учений «оступенився». Але насправді, чи можна за цей досить короткий строк підготувати справж нього кандидата наук, тобто висококваліфікованого спе ціаліста, який володіє гли бокими теоретичними знан нями в галузі даної дисцип- порядок перебування в аспі рантурі. Хочу підкреслити, що са ме строк потрібно давно! збільшити у крайньому разі до чотирьох років з відри вом від виробництва і до п ’ яти — без відриву. Але головне, зрозуміло, в тому, що закінчення аспірантури не повинно обов ’ язково збі гатись із захистам канди датської дисертації або 1 по данням її до захисту. Уже це буде гарантією того, що ми позбавимось «флюсів», зліплених наспіх робіт. А поки що ми свідомо стави мо своєю метою не підго товку кваліфікованих кад рів науковців, а збільшення за всяку ціну кандидатів наук. Виходить, що в ім ’ я ступеня існує аспірантура. Надто дорога втіха. По університету ДЕНЬ СЬОМОГО СІЧНЯ БУВ УРОЖАЙНИМ У ПОВ НОМУ СМИСЛІ СЛОВА — У ЦЕЙ ДЕНЬ В УНІВЕРСИТЕ ТІ УСПІШНО ЗАХИСТИЛИ ДИСЕРТАЦІЮ НА ВЧЕНИЙ СТУПІНЬ ДОКТОРА ФІЗИКО- МАТЕМАТИЧНИХ НАУК ЗА ВІДУЮЧИЙ КАФЕДРОЮ ТЕ ОРІЇ ФУНКЦІЙ й. В. ОСТ- РОВСЬКИИ І ДИСЕРТАЦІЇ НА ВЧЕНИЙ СТУПІНЬ КАН ДИДАТА ІСТОРИЧНИХ НА УК АСПІРАНТИ КАФЕДРИ ІСТОРІЇ КПРС А. РОСКОШ- НИЙ І В. ЧУГУЄНКО. Закінчилися заліки на пер шому курсі геологотеографіч- ного факультету. Взагалі пер шокурсники склали їх не погано. Серед майбутніх геоло гів найкраще склали заліки з математики та хімії Валя Ша- рапка. Юрій Моргунов, Стані слав Шелудченко, Сергій Да- нилочкін. НЕЗАБАРОМ ВСТУ ПИТЬ АКТИВНО В СЕСІЮ ЧЕТВЕРТИЙ КУРС БІО ЛОГІЧНОГО ФАКУЛЬТЕ ТУ. ПОКИ ЩО ЧЕТВЕР ТОКУРСНИКИ – БІОЛОГИ СКЛАЛИ СПЕЦКУРС. СКЛАЛИ, ЯК ЗАВЖДИ НА ЦЬОМУ КУРСІ-УС ПІШНО. На стаціонарі сесія лише готується розпочати свою ходу, а вечірники і заочни ки вже складають екзамени. Особливо відповідальний час у заочників — шести- курсників: ця сесія — ос- тання. Проходить вона нор мально, переважна біль шість студентів регулярно відвідують заняття. Заочний відділ добре підготувався до сесії — всі заняття бу ли заздалегідь забезпечені аудиторіями, розклад був складений чітко. Хороше складають зимо ву екзаменаційну сесію ве чірники хімічного та біоло гічного факультетів. ГІРО Катерину Федорівну 1 1 ІВАНОВУ, доцента хімічно го факультету, співробітники хім- факу серйозно й жартома гово рять: — Ця людина — учениця Ми коли Аркадійовича Ізмайлова, вчений, народжений у вірі елект рохімічній, а хрещений у віру ізотопну. А це ж і справді так. Катерина Федорівна працюва ла і працює над вивченням стану речовин у розчині. Кандидатську дисертацію вона захищала по ме тодах електрохімічних, а зараз, досліджуючи механізм сольвата ції, Катерина Федорівна найчасті ше застосовує методи ізотопів. Крім цього, Катерина Федорівна займається термодинамічними до слідженнями. Зайнята науковими пошуками, Катерина Федорівна Іванова всти гає вести велику громадську ро боту: вона депутат Дзержинської райради депутатів трудящих, член партбюро факультету, секре тар двох учених рад: загальнофа- культетської та ради по захисту дисертацій. Ось така вона — вчений Кате рина Федорівна Іванова. О. НОВОСЬОЛОВА. Фото В. Хейфеца. Через шість днів — сесія! Бажаємо успіху, товариші студенти! ГТ О-МОЄМУ, «свідоцт- * * вом» про закінчення аспірантури повинна служи ти сума знань, що вона да ла їх людині. А виявляти це треба при здачі кандидат ських екзаменів. І не поспі хом у перший рік навчан ня, а протягом усього стро ку, на семінарах, консуль таціях, співбесідах з науко вими керівниками, шляхом написання рефератів, опуб лікування трьох-чотирьох статей — її не вузьких, обо в ’ язково «відображаючих окремі розділи дисертації», а навпаки, — що відбива ють багатогранне знання дисципліни. Наприклад, ас пірант, який спеціалізується з історії філософії, мусить надрукувати кілька статей з історії філософії різних епох, а не лише по темі ди сертації. Аспірантура по винна надавати право на посаду старшото викладача вузу або співробітника нау ково-дослідного інституту з дещо підвищеною платою. І. звичайно, бути основою для захисту в майбутньому кан дидатської дисертації. За такого стану речей, мабуть, коли не зовсім переведеть ся, то значної поменшає нау кових керівників, які роз мірковують так: його аспі рант обов ’ язково повинен захиститись, інакше керів никові — мінус. І тоді ди сертація «робиться» іноді в чотири руки. Т ЩО Ж виходить? Ас- і пірант, що «блискуче» захистився по одній з тем істмату, діамату, етики, ате їзму тощо, часто-густо не знає історії філософії 1 від мовляється читати відпоівід- ний курс. Не можна, цілком зрозуміло, вимагати, щоб він міг викладати великий цикл дисциплін. Але, якщо ти кандидат наук, то зобо в ’ язаний уміти кваліфікова но читати будь-який пред мет, що входить до курсу філософії. До речі, не мож- (Закінчення на 2-й стор.). А. І. Ш. Год уплывал, шевеля плавниками.., Поди угадай и пойми, Где, как и когда возникали Эти самые, счастливые дни. Воедину сплетались часы и года, журчали стихи, как пиво из бочки… Изредка, правда, но все же попадались сильные, нужные строчки. , Даже не строчки, а сердца части, вырывающиеся из глубин… Может быть, это и есть счастье. когда чувствуешь, что нужен другим? В. ВОИТ, студент геолого- геогпафічного Факультету. ,Про аспірантуру, якою вона є і якою повинна бути (Закінчення). на не помітити, що відчу вається якась неуважність до вивчення історії філосо фії. До останнього часу на магалися навіть, складаючи кандидатський мінімум, об- межигчся екзаменами з ді амату та істмату. На це штовхає все те ж «Поло ження про аспірантуру». Ось іноді й виходить, що «блискучий» кандидат, іс,т- матник або діаматник, не тримав у руках «Науку ло гіки» або «Феноменологію духу» Гегеля. А такий же «блискучий» його колега не відкривав «Етики» Станови, бо три роки витратив на збирання матеріалів для ди сертації вузькоспеціальної., І/ ІЛЬКА слів про тема- *’ тику аспірантських робіт, і до чого вона призво дить. Академік В. Чернігів ський справедливо заува жує. «Звичайно, аспірант одержує «надійну» тему, тобто таку, яка заздалегідь гарантує «дисерт а б е л ь- ність». Саме цим з роботи виключається елемент нау кового риску, елемент по шуку». І дійсно, ми якось боїмося (ініціативи аспіран та, боїмося, коли він бере ться за розробку зовсім но вої проблеми, шукає нового, оригінального. І не тільки підсовуємо «дисертабельну»’ тему, а намагаємось роздо бути й офіційного опонента з Іменем. Отже, зараз ми повинні добиватися, щоб викладачі філософських наук були мислячими філософами, а не псаломщиками, «флюса ми» наук. Я. БЛУДОВ, професор кафедри діалектичного і історичного матеріа лізму. ѴпЯГЯ* Літературній студії університету потрібні увага і піклування Хто шукає — не знайде! «Чому? — здивуються чита чі. — Язик до Києва доведе… — «Так, — згоджуся я, але ж то до Києва, а це»… Є в нас в університеті літе ратурна студія. Майстерня по езії. Так можна її назвати, і недарма. Адже ж такі відомі літератори, як О. Гончар, В. Добровольський, І. Муратов та інші письменники перші свої літературні кроки починали в студії. Тут вони відточували майстерність своїх перших тво рів. Студія допомогла їм знай ти шлях у велику літературу. А як зараз виковуються в цій майстерні майбутні літера турні кадри? Уявіть собі маленьку кімна ту на шостому поверсі дванад цятого корпусу, а в ній п ’ яте ро закоханих ѵ поезію. На моє запитання, чому їх так мало, мені відповіли, що не всі чле ни студії, мабуть, знають, де провадиться це заняття. Втім, такі нечисленні заняття стають для студії типовими. А чому? Хоч майстерня поезії за гал ьноун і в е рент е т ська , працю ють у ній лише одні філологи. Працюють добре. Свідчать про це і зустрічі з харківськи ми літераторами, наприклад з Ігорем Муратовим. Одне за няття було присвячене аналізо ві поеми В. Бондаря «Сковоро да в Бабаях». На цьому занят ті був автор і літературний критик В. Брюгген. В обгово ренні поеми взяли участь де кан філологічного факультету П. Я. Корж, мовознавець М. Ф. Наконечний. Цікаве було занят тя, пройшло дуже жваво. Для закоханих у поезію це все дуже цікаво й корисно. Та, на мою думку, лірики є в уні верситеті не лише на філфаці, а й на інших факультетах. І не зрозуміло, чому стоять осто ронь студії лірики з фізфаку, фізтеху, геолого-географічного? Безумовно, тут провина 1 самої студії, яка не популяризує свою роботу, і комітету комсо молу університету, який, по суті, студією не цікавиться, спокійно все переклавши на плечі викладачів та етузіастів із філфаку. А тому напередодні кожного заняття керівники сту дії метушаться, відшукуючи аудиторію, збираючи студійців, які, шукаючи в свою чергу студію, бігають поверхами. Не можна, зрозуміло, пов ністю зняти провину за стан справ і з керівника студії тов. Бояновича, який .не зумів до сить вимогливо поставити пи тання про створення для сту дії нормальних умов роботи. Незабаром розпочнеться се сія. Лірики — і фізики, її фі лологи, стануть просто студен тами. Але за цей час і комі тетові комсомолу, і активістам студії слід подумати про те, як працюватиме літературна сту дія університету вже з перших днів нового семестру. 3. АЛЬШАЄВА, наш кор. Джек Лондон НАШ КАЛЕНДАР Д ЖЕК Лондон (1876 — 1916) — Один з най улюбленіших і популярних закордонних письменників у СРСР. Молоді роки Джека Лондона, сина розореного фермера, були сповнені по невірянь і праці. Вже де сятирічним він розносив га зети. потім був «устрич ним піратом», чорноробом, моряком, безробітним, золо тошукачем. Багатий життє вий досвід дозволив пись менникові пізніше написати багато творів, що принесли йому світову славу (романи «Залізна п ’ ята», «Мартін Ідей», «Морський вовк», «Біле ікло», повість «По клик предків», оповідання північного циклу, навели із збірки «Дорога», статті й нариси). Разом із Джеком Лондо ном читач побуває в Калі форнії і на Клондайку, на Гавайях і в Мексіці, на Таї ті й Соломонових островах. У своїх творах Д. Лондон з великою художньою силою показав антигуманістичну сутність капіталізму, роз крив кричущі протиріччя в громадському житті США. Він був першим, хто вніс в американську Літературу дух класової боротьби й ре волюційного протесту проле тарських мас. Реалістично змальовуючи наступ «заліз ної п ’ яти» капіталу на ро бітничий клас, Джек Лон дон закликав до дії. Нена видячи буржуазію, Д. Лон дон близько примикав до робітничого й соціалістич ного руху. Він захоплено відгукувався про героїзм російського народу в пер шій російській революції, виступав проти жорстокої розправи царизму з її’учас никами. Але Джек Лондон не був послідовним соціалістом, його світогляд і творчість суперечливі. Поряд з чудо вими реалістичними твора ми Джек Лондон написав в останні роки життя немало слабких оповідань і пові стей. У цьому трагедія ве ликого письменника, якого загубила американська бур жуазна дійсність. Радянські читачі люблять ѵ творчості Д. Лондона все мужнє, сильне, проникнуте любов ’ ю до життя, вірою в людину, у торжество розу му й справедливості на зем лі. Дослідження веде студент У глибину з аквалангом КЛІТКУ 1965 року Харківська .археоло гічна експедиція під керіїв- ництвоїм кандидата Історич них наук В. І. Кадєєва про довжувала дослідження в Херсонесі Таврійському (в районі сучасного Севастопо ля). З експедицією працю вали спортсімени-підводн.икп У країн с ь кого фі зико-техніч – ного інституту АН УРСР. Ця група вже другий рік працювала на підводних до слідженнях Херсонеса. У 1964 році підводні ро боти велися коло західного берега Карантинної бухти, яка близько двох тисяч ро ків тому була морськими воротами Херсонеса. Тут знаходилися портові спору ди й військова гавань міста. Аквалангісти повинні бу ли розчистити усі видимі залишки стін, виявлені ра ніше, Продовжувати пошуки й нанести все це на план. З цими завданнями аквалангі сти впорались успішно. Хлопці знайшли на дні колону з мармуру, потім ще Кілька колон, серед них кілька вапнякових. Усього розшукали шість колон. По близу них знаходилося ще кілька колон, прикритих ка м ’ яними блоками. Потім з ’ ясувалося, що ці колони використовувалися при спо рудженні пірсу для причалу кораблів. На дні були вияв лені залишки дерев ’ яних ■споруд, що примикали до пірсу. Колись тут знаходив ся причал, що належав до портових споруд давнього Херсонеса. Тоді ж, у позаминулому році, на відстані 5 — 6 кмна захід від Херсонеса ми про вадили підводні досліджен ня Круглої бухти. Пошуки спочатку нічого не дали. Та раптом працівники рятуваль ної служби виявили майже цілу амфору IV — V ст. на шої ери. Наші аквалангісти одразу ж виїхали туди і після кількох годин пошу ків знайшли тазоську амфо ру (з о. Тазос в Егейському морі). Амфора пролежала в морі близько 2400 років! Потім пошуки дали нам ще дві цілих і частини третьої гераклійської амфори (Ге- раклія — метрополія Хер сонеса на південному березі Чорного моря). Знайшли ще цілу амфору і залишки ам фор І ст. нашої ери. Нинішнього літа робота продовжувалася. Спробува ли спершу пошукати щастя в Круглій бухті, але невда ло: рельєф дна сильно змі нився після зимових штор- іМІВ. Вирішили шукати причал у Пісочній бухті (з західно го боку Херсонеса). А ре зультати виявилися зовсім несподіваними — замість причалу знайшли вантаж ан тичного корабля, що проле жав на дні моря 2000 ро ків! Це було вище усіх на ших сподівань — адже дони ні ніхто не знаходив давніх кораблів у Чорному морі. Вантажем корабля були амфори. Бони лежали на відстані метрів ЗО від бере га, на глибині 6 метрів. Не велику площу шириною в 7 — 8 метрів і довжиною 20 метрів густо вкривала .ве личезна маса залишків ам фор. Тут були 1 ручки, 1 денця, і горла, і стінки ам фор. Усього підняли з дна близько тисячі фрагментів посудин. Усі вони були од наковими. Працювали на дні спеці альними металевими скре бачками. Це маленька три кутна лопаточка з гостро відточеними краями. Скре бачкою розпушували верх ній шар піску й діставали амфори. Кожний підводник збирав фрагменти у невели ку купу. Якщо їх одразу не підіймали нагору, то там закріплювали буй (щоб на ступного разу швидше зна йти). Якщо відразу підійма ли, то з човна на дно спус кали ящик на тросі, куди складали знахідки й підій мали нагору. Ми прийшли до висновку, що колись тут загинув ан тичний корабель, який ішов у Херсонес, очевидно, з вантажем вина в амфорах. Після сумлінного дослід ження амфор удалося вста новити, що вироблялися во ни на південному березі Понту (так називали тоді Чорне море). Два місяці велися роботи під водою. Досліджувалися лише верхні шари грунту. Залишки корабля, якщо во ни збереглися, повинні ле жати глибше. Для дальшого дослідження потрібні будуть спеціальні технічні засоби. Підводні дослідж е н н я продовжувалися в 1965 ро ці і в Карантинній бухті. Тут ми застосували ежек тор. Ежектором відсмокту вали грунт від залишків причалу. Це дало нам мож ливість виявити нові стіни, прослідкувати їх напрямок і побудову. Досліджено і вхід до бухти, де на глиби ні 10 — 15 метрів розшука ли дуже багато давніх ам фор. Кілька екземплярів знайшли цілими. Цього літа ми будемо продовжувати підводні до слідження в Херсонесі Тав рійському, продовжимо і дальші дослідження антич ного корабля. В. КУРІНЬКО, студент істфаку. Редактор В. МАНЕШИН. «Харьковский университет». Орган парткома, ректората, комитета ЛКСМУ, профкома и месткома Харьковского ордена Трудового Красного Знамени государственного университета им. А. М. Горького. На украинском языке. Харків, пл Дч. инського, 4, корпус 12. Тел. Г-0-17-68.