СЕСІЯ КЕ ОКУ С ФАКУЛЬТЕТАМИ ЕКЗАМЕНИ, ЕКЗАМЕНИ… НЕЛЕГКИЙ ЧАС. Фотоетюд В. Хейфеца. NoNo 3 — 4 (1461 — 1462) Вівторок, 10 січня 1967 року. | Ціна 2 коп. НА КУРСАХ, У ГРУПАХ Високого звання достойні М ЕНІ хочеться по знайомити вас з однією з кращих груп нашого факультету, факультету іноземних мов, — з групою 530 б п ’ ятого курсу францу зького відділення. На вчання без трійок, вза ємодопомога, справж ня дружба зміцнили цей невеликий колек тив. Чия це заслуга? Комсорга Жанни Фур- манової? Викладача Шарля Калмёновича Лібіна, який працює з групою? Самих сту дентів? Мабуть, це за слуга спільна. Добре навчатися, брати активну участь у громадському житті, сумлінно ставитися до виконання громадсь ких доручень, пам ’ ята ти, що незабаром — працювати в школі, і готуватися до цієї пра ці — все це стало для членів групи законом життя. Валя Куличенко, Наташа Огородник, Лена Почапська та ін ші працювали агітато рами на виборчих діль ницях, були піонерва тажками. Зараз і не згадаєш усього зробле ного за п ’ ять років пе ребування в універси теті. …Ще на другому курсі колективові гру пи було присвоєно ви соке звання «Кращої групи по вихованню молодих будівників комунізму». І вони з честю пронесли це звання через усі роки навчання, через свою студентську молодість. Вони вступили у свій останній універси тетський рік. Пройде швидко час. І через рік, працюючи і близь ко, і далеко від Харко ва, обов ’ язково кожен з них згадає універси тет, товаришів, групу, вимогливого комсорга Жанну і завжди зай нятого Юру Рассказо ва, і сесії, і практику, і новорічні вечори, 1 викладачів, а особливо Ш. К. Лібіна, якому теж нелегко буде про щатися з цією групою, про яку він так тепло говорить сьогодні, як про студентську гру пу, праця з якою раду вала, давала задово лення викладачам. Н. СВИРИДЕНКО, студентка. РЕПОРТАЖ Поздоровляємо шановних ювілярів …Зала засідань незадовго до початку урочистої події. Тут зараз лише дівчатка-сту- дентки, які вітатимуть ювіля рів квітами, та вчений секре тар Раїса Дмитрівна Іванчен- ко. Як вмілий диригент, вона керуватиме хвилюючим мо ментом — врученням квітів ювілярам. Зала поступово заповнюєть ся. Приходять учені і співро бітники університету, декани факультетів. Сьогодні не зви чайна Вчена Рада — урочиста. Сьогодні університет вітає сво їх ювілярів, тих, кому у 1966 році минуло 50, 60, 70 років.. — Дозвольте поздоровити вас, дорогі друзі, побажати здоров ’ я, творчих успіхів, щас тя, — говорить, відкриваючи засідання, ректор професор В. Г. Хоткевич. Ювілярів запрошують до президії урочистого засідання. З вітальним словом до них звертається професор В. 1. Астахов, проректор по учбо вій роботі. Він наводить сло ва О. М. Толстого про щастя: «Що таке щастя? Відчуття повноти своїх духовних і фі зичних сил в їх суспільному використанні!». Вітаючи тих, кому минуло 50, 60, 70, я думаю, говорить В. І. Астахов, що їх можна назвати людьми щасливими. З індивідуальних особливостей, характерів ювілярів складає ться яскравий образ комуні- ста-ленінця, вченого, педагога, їх єднає святе почуття любові до Батьківщини, до рідного університету, закоханість у свою справу. Про кожного з них можна сказати словами Радіщева: «Истинный человек и сын Отечества есть одно и то же». 25-літній С. I. Сідельни- ков з перших днів війни після закінчення І Астраханського військового училища воює на Центральному і І Українсько му фронтах. У боях за ви зволення Словаччини 17 ве ресня 1944 р. заступник на чальника розвідки дивізії, Степан Іванович був важко поранений, а 1 вересня 1945 р. прийшов у студентську ау диторію. Ця сильна вольова людина не вважає себе ге роєм. «Єдине моє геройство, — говорить він, — можливо, в тому, що, повернувшись з війни без обох ніг, я став док тором наук». Завідуючий кафедрою фі зичної хімії доц. В. В. Алек сандров також пройшов су вору школу війни. 25 червня 1941 р. молодший лейтенант і командир батареї, він потра пив у полон. 7 листопада 1942 р. разом з групою офіцерів утік з полону і до лютого 1943 р. воював у партизансь кому загоні, а війну закінчив у Празі. Подвиги цієї мужньої людини змальовані в книзі Перекальського «Бійці підпіл ля». З університетських аудито рій пішли на фронт, відваж но воювали, а потім повер нулися до рідного університе ту Анатолій Наумович Мірер, Степан Георгійович Телетов, Георгій Федорович Гетманов, Георгій Леонідович Шкорба- тов, Георгій Ілліч Семененко, Юхим Мойсейович Бадіян, Во лодимир Львович Віленкін, Олександр Михайлович Сте- панченко, Максим Федорович Коломієць, нагороджені уря дом за участь у Великій Віт чизняній війні. Сердечне спа сибі, дорогі ювіляри, за ваш (Закінчення на 3-ій стор.). На останній екзаменаційній П’ятий курс фізтеху складає останні у своєму житті екза мени, потім — дипломна робота. 51 група. Екзамен з теорії ядра. Приймає його доцент Юрій Анатолійович Бережний. Зовсім звичайний екзамен. Одні готуються до відповіді, списуючи великі аркуші паперу, інші відповідають. Так са мо, як і на молодших курсах, хвилюються. Різниця хіба тіль ки в тому, що тут важко відрізнити студента від екзамена тора. Дружня бесіда студента й педагога, іноді — гаряча суперечка. Після відповіді Юрій Анатолійович охоче пояс нює студентові, де він наплутав, пояснює незрозуміле. — Екзамен протікає цілком нормально, — говорить Ю. А. Бережний, — група ставилася до предмету серйозно, за ви нятком двох-трьох товаришів. З десяти чоловік троє одержали хороші оцінки, а троє — Радченко, Куліш і Трутень — відмінні. — Шкода, — зауважує Юрій Анатолійович, — що дехто з групи на екзамен не з ’ явився. А винен у цьому розклад. Група сама його склала. Не продумали гаразд хлопці цього питання. На- підготовку їм треба б днів п ’ ять, не менше, а екзамен — третього,. Звертаюся до студентів Із запитанням: — В яких галузях фізики писатимете дипломні роботи? — Я по твердому тілу. — Я цікавлюся елементарними частками. — А я плазмою. Попереду ще два екзамени. Ні пуху вам, ні пера! (Наш кор.). ЗАЧАРОВАНІ МИТІ Дівчина посміхалася. Що залишалося мені, як не посміхнути ся у відповідь і підійти до неї. Ця зустріч не була першою. Я вже бачив її в аудиторіях, зустрічав на сходах університету. Не вперше ми так довго дивилися один на одного. Місце зустрічі? Четвертий поверх, центральний корпус… Так, так, зараз там Фотовиставка, присвячена п ’ ятдесятому року нашої держави. Відвідайте цю виставку, і ви побачите зачаровані миті: схопле ний об ’ єктивом біг гірської річечки: «Гул» — так названо це фото автором. Дивишся — і здається: зараз цей гул почуєш — він живе у русі водоспаду, у гуркоті каміння, що перекочуєть ся… Посмієтеся сусідству кадрів з однією назвою «Спека», кад рів, таких різних, які дуже точно передають те, що ми нази ваємо спекою… Навряд чи варт розповідати про все, що зібрано на цій виставці. Приходьте, і ви побачите все це самі. Приходьте, і вам по сміхнеться моя знайома: дівчина з фотографії, названої так ла конічно: «Студентка». В. АКВАМАРІН. Схилилися над конспекта ми п ’ ятикурсники заочного відділення істфаку. У них попереду складання нелег кого курсу — історіографія середніх віків. Учора ще їх слухали учні, а завтра їх, студентів, слухатиме екзаме натор. Л. Стасьов, викладач з Єнакієва, І. Носко, військо- вослужбовець, А. Шаповало ва, викладач з м. Орєхова на Запоріжчині, на консульта ції. Фото В. Хейфеца. Подяка радянським друзям З Югославії до нашого університету днями надійш ла радісна звістка. У Белгра ді вийшов перший з п ’ яти за планованих випусків моно графії «Лейасов! брахіоподи Югославської частини Кар- пато-Балкан». Написана ця праця була у Харкові, в сті нах нашого вузу, доцентом Белградського університету Зорою Сучич-Протич, яка стажувалася на кафедрі гео логії і палеонтології геолого- географічного факультету. На перших сторінках ро боти — щира подяка автора Харківському університето ві, науковому керівникові проф. В. П. Макрідіну та асистентові кафедри Ю. І. Кацу. (Наш кор.). ,ЗДІЙСНЮЮЧИ РІШЕННЯ ПАРТІЇ (З ВІДКРИТИХ УНІВЕРСИТЕТСЬКИХ ПАРТІЙНИХ ЗБОРІВ) ПОСТАНОВА ЦК КПРС •” та Ради Міністрів СРСР щодо вищої школи вказує нам шлях поліпшен ня роботи нашого університе ту. Професори і викладачі, комуністи, комсомольці — весь колектив зробили вже багато в галузі удосконален ня навчального процесу, нау кових досліджень, виховної роботи з молоддю. Вчені ради факультетів, кафедри, партійні бюро розробили конкретні плани по здійсненню рішення партії і уряду про вищу школу. Турбота про майбутнє університету повинна починатися з набору. Треба не набирати, а відбирати абітурієнтів. У цьому питанні заслуговує на увагу практика вільнослухачів, яка дає можливість більш ретельної перевірки майбутнього студента протягом тривалого часу. Цікавий досвід відбору нагромадили факультети механіко-математичний, хімічний. Математики, на приклад, провадять олімпіади, ведуть школу юних математи ків, підтримують зв ’ язки з учителями тощо. Слід подбати про те, щоб комісії по прийому працювали протягом усього року. Потребує поліпшення також 1 навчальний процес. Треба пе редусім терміново вирішити питання про переведення стаціона ру на роботу в одну зміну, а також здійснити такі важливі для університету заходи, як обладнання навчальних приміщень, лабораторій. При розподіленні приміщень не повинно бути місництва. Чекають свого вирішення питання трудової дисципліни, по рядку, чистоти тощо. Не можна терпіти факти пропусків за нять студентами (особливо це стосується філологічного, геоло- го-географічного факультетів). Слід підвищити вимогливість 1 до професорсько-викладаць кого складу. Ми повинні проявити особливу турботу про під вищення якості лекції як основної форми занять. Наші ведучі вчені не використовують повністю свої можливості в цьому на прямку. Наші методкомісії можуть зробити значно більше, ніж вони роблять сьогодні для поліпшення якості занять. Підготовка кваліфікованих спеціалістів — основний напря мок діяльності нашого університету, 1 цим критерієм слід оці нювати роботу кафедр. Треба знайти форму оцінки і заохочен ня навчальної роботи. Тут могли б поїдати нам допомогу кафед ри педагогіки, психології, лабораторія конкретних соціологіч них досліджень. Велика роль належить комсомольській організації, від її активності, бойовитості залежить багато у справі навчання, дисципліни 1 відпочинку студентів. Більше уваги слід приді ляти студентському науковому товариству, яке ще не посіло відповідного місця у житті колективу університету. А найпер ші навички наукової роботи студент одержує саме в СНТ! Зв ’ язки з випускниками 1 піс ля закінчення ними університе ту — потрібна справа, їх слід всіляко розвивати. Усі ці та багато Інших пи тань, що витікають з рішення партії та уряду про вищу шко лу, були порушені у доповіді ректора університету проф. В. Г. Хоткевича на відкритих загальноуніверситетських пар тійних зборах. Ті, хто виступав в обговоренні, теж зробили ряд цікавих пропозицій, спрямованих на дальше вдосконалення діяльності колективу університету. Так, декан геолого-географічного фа культету Г. П. Дубинськнй сказав: — Чи зможемо ми вирішити завдання, які стоять перед нами? Ті, що від нас залежать, — безумовно так. Але є питан ня, які вимагають допомоги ректорату і партійного комітету та інших вищестоящих організацій. Це стосується передусім перерозподілу учбових приміщень. Університетові треба домог тися спорудження або додатково навчального корпусу, або но вого — лабораторного. Тільки це буде радикальним вирішен ням проблеми приміщень. Ми створили музей, а його примі щення використовуються для учбових занять. Є в нас можли вість більше подавати допомоги народному’ господарству свої ми науковими дослідженнями, але й тут потрібне розширення лабораторної бази, зокрема по профілю геологічної розвідки. Декан фізичного факультету О. І. Бублик теж говорив про необхідність розширення учбових лабораторій, поповнення та оновлення обладнання. Ми поки що не можемо показати сту дентові найновіші апарати і прилади. Треба, нарешті, виріши ти питання про кадри. На фізичному факультеті жоден доцент не має лаборанта. Креслення, фото, друкування — усією тех нічною справою займається вчений. Хіба це раціональне вико ристання його праці? Доцент М. Ф. Богатов запропонував якомога швидше вирі шити питання про перегляд номенклатури спеціальностей на факультеті іноземних мов, бо від цього залежить поліпшення підготовки студентів. Він висловив також свою думку про не обхідність удосконалення методики викладання в університеті, про створення спеціальної лабораторії, яка б займалася питан нями методики. Доцент Б. П. Данилевич підкреслив важливість удоскона лення заочного та вечірнього навчання. Загальнонауковий фа культет університету 7 поліпшує свою роботу, його студенти, безумовно, будуть хорошим поповненням для старших курсів. …Усі збори пройшли під знаком готовності великого універ ситетського колективу, його партійної, комсомольської та проф спілкової організації активно включитися в роботу по здійс ненню рішень партії 1 зустріти 50-р1ччя Великого Жовтня но вими досягненнями в учбовій, виховній та науковій діяльності. П. ФАТЄЄВ, завідуючий партійним відділом редколегії газети «Харківський університет». НА ГОЛОВНОМУ НАПРЯМНУ Сьогодні вже сесія, перевірка нашої з роботи протягом тру. Що з метою у. . тного складання штами зимової се- робили комуністи ‘ ‘ ричного факульте- 3 таким запитан- звернулися ми до ларя партбюро 1с- тої іного факультету . сандра Омеляно вича Кучера. Партійна органі- зацін, деканат, — ска зав О. О. Кучер, — Повсякденно працюють над поліпшенням учбо вого процесу, над тим, щоб студенти правиль но використовували свій час, усі можливо сті для успішного ово лодіння професією. Партійне бюро, регу лярно контролюючи на вчання студентів-кому- ністів факультету, роз глядає його як важливе партійне доручення. Напередодні сесії на засіданні партбюро бу ли заслухані звіти сту- дентів-комуністів дру гого курсу про їхню підготовку до екзаме нів. Р. Пирог і А. Кот ляр розповіли про те, як вони планують свій час, як готуються до практичних занять, ви словили свої думки з приводу підготовки курсу до сесії. — На жаль, — про довжує тов. Кучер, — самостійна робота сту дентів все ще залишає ться слабкою ланкою. Основні причини — недостатня кількість підручників, переванта ження бібліотеки, не вміння студентів роз поділяти свій час. а іноді й ледарство окре мих студентів. Парт бюро спрямовує свої зусилля на створення робочої, ділової обста новки 1 в аудиторіях, учбових кабінетах, і в гуртожитку. Вивчивши стан справ, партбюро при йшло до висновку про необхідність, по-перше, впорядкувати роботу кафедр, які повинні своєчасно пропонувати студентам теми курсо вих, дипломних праць; по-друге, раз і назав жди впорядкувати ро боту бібліотек, які по винні діяти з 1-го ве ресня, а не відкривати ся значно пізніше. Не обхідно також, на дум ку партбюро, регуляр ніше цікавитися тим, як викладачі керують курсовими і дипломни ми роботами. Значну допомогу і партбюро, і деканату подає факультетська академрада (голода студент Шатравка). Контроль за відвіду ванням лекцій і прак тичних занять, бороть ба з порушниками дис ципліни, організація допомоги тим, хто цьо го потребує, — все це справа академради, 1 вона з своїм завдан ням справляється. Ака- демрада істфаку не ли ше контролює хід уч бового процесу, а й ви користовує різні мож ливості (наприклад, стіннівку) для пропа ганди найкращого ме тоду організації само стійної праці, для ме тодичних рекомендацій про роботу з книгою, про підготовку курсо вих. Так, на істфаці пар тійним бюро, декана том, комсомольським активом постійно здій снюється серйозна 1 продумана робота по організації студентів на глибоке оволодіння знаннями. Нам тридцять років Наприкінці грудня мину ло тридцять років нашій ба гатотиражці. На честь цієї дати наказом ректорату ого лошено подяку викладачам, співробітникам університету, які протягом багатьох років активно співробітничали у газеті. Подяка оголошена товаришам О. О. Воскресен- ському, Я. С. Блудову, В. С. Манешину, В. І. Махиньку, П. Д. Костюку, В. Л. Вілен- кіну, Г. П. Дубинському, Ю. І. Терехову, Л. Л. Гель- фенбейну, В. Г. Шахбазову, М. І. Кенігсберг, П. І. Мар- тем ’ янову, Г. К. Корабель- никовій, Г. І. Шкляревсько- му, Ф. І. Луцькій, М. С. Ла- піній, Ю. Т. Рєпі, М. Ф. Бо гатову, В. П. Макрідіну, Ю. М. Мандрикіну, Н. В. Воронцовій, Л. П. Адамови чу, М. С. Новаковському, Д. 3. Гордєвському, В. Я. Хейфецу, Л. Д. Єні, Я. П. Бланку, О. С. Лейбіну, М. М. Марчевському, Ю. Ф. Бухалову, М. П. Барабашо- ву, В. X. Плужникову, В. І. Астаховій, М. В. Чернякову, В. Д. Березанцю, М. П. Ки- рюхіну, А. Д. Бабичу, В. Ю. Довгалю, Ю. Г. Литвиненку, Г. М. Попову, С. М. Коро лівському, В. П. Сотниковій, Є. А. Король, Є. Ф. Рак, М. М. Кіму, П. М. Фатєєву, М. К. Коліснику. На честь тридцятиріччя газети наказом ректора ого лошено подяку 1 кращим студкорам «Харківського університету» — студентам О. ІПумник, О. Нозосьоло- вій, С. Лігостаєвій, В. Коза ченку, В. Зубову, О. Істомі ну, О. Шишкіну, Я. Лимаре ві, А. Котиш, В. Полоніну, В. Єрмаковій, О. Турковій. V МАЛОМУ Актовому залі заступ- ник міністра вищої та серед ньої спеціальної освіти УРСР тов. Л. Є. Кизя представив університет ській громадськості нового ректора університету проф. В. Г. Хоткевича. Володимир Гнатович Хоткевич на родився у 1913 році у Києві. Закін чивши 1935 року Харківський меха- ніко-машинобудівний інститут, він працює у фізико-технічному інститу ті АН УРСР спочатку лаборантом, науковим співробітником, а потім старшим науковим співробітником. У 1943 році Володимир Гнатович захиш,ає кандидатську дисертацію. З 1949 року його життя нерозрив но пов ’ язане з нашим університетом. У 1950 році його було зараховано у докторантуру АН СРСР при Інсти туті фізичних проблем імені С. І. Вавілова у Москві, де він і захистив у 1953 році докторську дисертацію. Володимир Гнатович Хоткевич три валий час завідує однією з найбіль ших кафедр фізичного факультету — кафедрою експериментальної фізи ки. З 1963 року працював проректо ром по науковій роботі Харківського університету. У партійному комітеті університету На останньому своєму засі данні партійний комітет зупи нився на аналізові виконання рішень партзборів і вченої ради про розвиток економіч ної науки в університеті. Заслухавши доповідь декана факультету доц. Ю. І. Терехо ва і виступи тт. М. В. Адамен- ка, 3. Л. Житницько-о, О. П. Мамалуя, В. Г. Хоткевича, які взяли участь в обговоренні питання, партійний комітет за твердив рішення, в якому ре комендував деканатові і пар тійному бюро економічного факультету приділяти особли ву увагу математизації всього учбового процесу з метою по глиблення математичної під готовки майбутніх економістів, з метою прищеплення їм нави чок володіння математичними методами дослідження. Саме для цього необхідно відкри ти на факультеті і кафедру ма тематики, і машинно-лічильну станцію. Як на недолік, було вказа но на те, що на факультеті ще не розвивається у потріб них масштабах госпдоговірна тематика; на те, що, готуючи кадри через аспірантуру, слід більше приділяти уваги теоре тичній підготовці майбутніх на- уковців-економістів, зокрема поглибленню їхніх знань у га лузі політичної економії. Діяльність партійної органі зації факультету іноземних мов по виконанню прийнятих рішень, по контролю за хо дом їх виконання — таким бу ло друге питання порядку ден ного. З ’ ясувавши, що розгор тання методичної роботи на факультеті і підвищення якос ті підготовки спеціалістів галь муються недостатнім забезпе ченням факультету потрібною апаратурою., відсутністю фоно- центру, партком рекоменду вав ректоратові звернути ува гу на необхідність придбання для факультету іноземних мов потрібної апаратури. Заслухавши інформацію про випадки порушення правил со ціалістичного співжиття чле нами університетського колек тиву, партійний комітет вирі шив не залишати без обгово рення жодний випадок пору шення порядку на вулицях, у громадських місцях з боку сту дентів, співробітників універси тету, вживати до порушників суворих заходів, аж до виклю чення з університету. Читайте „Книжное обозрение” Хто написав пісню «Не брани меня, родная»? Що таке екслібріс? Як його ви готовити самому? — про ці та багато Інших цікавих ре чей вам розповість газета «Книжное обозрение». Ця газета як орган інфор мації про книжкові новини могла б стати помічницею для студентів 1 особливо для професорська – викладаць кого складу нашого вузу. У кожному номері газета опе ративно повідомляє про ви хід з друку 300 — 400 книг, випущених центральними та місцевими видавництвами країни. Інформація складає ться строго відповідно з кла сифікацією державної бібліо графії. Спеціалісти всіх га лузей знання: історики, фі лософи, фізики, хіміки і ма тематики, біологи та буді вельники, працівники народ ного господарства, мовознав ці і просто любителі худож ньої літератури можуть ус пішно користуватися мате ріалами газети. Газета виходить раз на тиждень по п ’ ятницях, ціна одного номеру — 5 копійок. 2 стор. „Харківський університет” ;NoNo 3 — 4 (1461 — 1462) ,Поздоровляємо шановни х ювілярів Закінч. Поч. на 1-ій стор. солдатський подвиг, нових пе ремог вам на фронтах праці, науки, виховання молоді. З якою любов’ю і радістю зустрічають у гуртожитках студенти талановитого вихова теля Володимира Львовича Віленкіна; скільки турботливо го тепла віддає студентам на упорядкуванні спортмайданчи- ка чи Ф’гуровки Георгій Во лодимирович Сметанко. Ніна Миколаївна Шевченко завжди серед студентів. Вона умілий вихователь. Свою вихо вательську роботу починає вона з професорської кафед ри і веде її усюди: на учбо вій практиці в Гайдарах, під час наукової експедиції у за плаві Сєвєрського Дінця, на Печенізькому водосховищі, у лабораторіях кафедри, біля польового вогнища. «Мало одного прагнення бу ти корисним людям, — наво дить проф. В. І. Астахов сло ва Н. К. Крупської, — треба вміти це робити». І наші дорогі ювіляри: В. П. Корнієнко, С. І. Сідельников, І. Г. Альперін, Б. Я. Левін, Г. ф. Гетманов — та їх усіх треба назвати — прекрасно навчають студентів, є майстра- ми-педагогами. Наші ювіляри не лише роз вивають науку, служать їй чес но і безкорисливо. Для них характерне прагнення поста вити наукові дослідження на службу народному господар ству, народові. Микола Васильович Адамен ко — консультант по органі зації роботи Харківського тур бінного заводу в нових умо вах планування та економічно го стимулювання, дає високо кваліфіковані консультації за водам «Світло шахтаря», «Серп і молот» по переведен ню на нову систему. І все це легко зрозуміти, переглянувши біографію будь- кого з них, ювілярів. Перший тракторист села у роки колек тивізації, секретар райкому комсомолу, студент Харківсь кого університету, аспірант, нині доктор наук професор Георгій Ілліч Семененко. Шахтар з Кадіївки Анатолій Наумович Мірер — нині до цент кафедри планування, статистики і обліку економіч ного факультету, автор 20 нау кових праць. У минулому кочегар і за бійник, Олександр Тимофійо- вич Давидов — нині профе сор, завкафедрою загальної хімії, автор понад 100 науко вих праць, багато з яких слу жать промисловості. — Дорогі наші ювіляри, — закінчує В. І. Астахов, — спа сибі вам за ваш подвиг, за вашу працю, за вашу доб лесть. Хай живе і процвітає в новому 1967 році наш рід ний університеті Бурхливі оплески, студентки вручають ювілярам квіти. Юві ляри схвильовано посміхають ся, потискують руки вітаючих. Від імені партійної організа ції вітає ювілярів секретар парткому І. Є. Тарапов. Тепло і просто дякує їм за кожно- денну невтомну працю. Дружніми оплесками зуст ріли члени Вченої Ради ви ступ ювіляра проф. О. Т. Да видова. Олександр Тимофійо- вич схвильовано говорить: — Наші біографії — типові для радянської інтелігенції. Адже це частина історії нашо го університету, який став для нас отчим домом. Вісімнадця тилітніми прийшли ми сюди, тут боролись за нове життя. Срібло сивини вже прикрашає наші голови, але ми не поста ріли, бо молодіє з кожним ро ком наш вуз. Велику роль у нашому ви хованні відіграли Ленінський комсомол і Комуністична пар тія. Нам пощастило бути учас никами ювілею 150-річчя уні верситету. Головна наша мета — і на далі працювати так, щоб при святкуванні 200-річчя універси тету були згадані наші імена. Як сказав В. В. Маяковсь- кий «для нас юбилей — ремонт пути: постоял и дальше иди». Ми готові і далі віддавати всі сили, щоб виховувати май бутніх будівників комунізму, — сказав від імені ювілярів О. Т. Давидов. О. СКОВОРОДНИКОВА, сту дентка механіко-математич ного факультету. На фото: президія урочис того засідання. На трибуні — проф. О. Т. Давидов. Фото В. Хейфеца. РОЗДУМИ ПРО РІДНИЙ ДІМ НАМ усім хотілось жити у гурто- ■ * житку, потрапити в цей вир студентського життя, в якому я і ти могли відчути, що ми мов дома. Та не всі стали його мешканцями, й ни ні в глибині душі заздрили тим, у ко го в руках була перепустка в гурто житок. І хоч першокурсників не поз доровляли, коли вручали їм ці пере- іустки (а це теж визначна подія в ‘.тудентському житті!), все ж ми хви- чювалися, переступаючи поріг свого тового дому. Цікаво, хто буде жити в одній кім наті з тобою? Як складатимуться ва ші стосунки? Світла, сонячна кімната. В ній уже живуть дівчата. Знайомимося швидко. Двоє філологів (Зіна і Ні на), одна з історичного (Катя), біо лог Оля. Всі першокурсники. Зіна довгий час працювала на заводі, Оля — в школі, Катя і Ніна — після шко ли. я теж. Спочатку було важко. Ко жен жив чимсь своїм, у кожного бу ли свої інтереси. Кожен приглядався до сусіда, закрадалося оте міщансь ке «а якщо пропаде?». «Не довіряй, поки не взнаєш». І чемодани закри вали, і ховалися один від одного. Не довіряй, поки не взнаєш! В тому-то й справа, що взнаєш людину тоді, коли починаєш їй довіряти. ІІАРОДЖЕННЯ колективу. Що треба для цього? Усвідомлення його необхідності чи потреба в ньо му? Виявляється, потреба. Коли не має потреби, коли немає бажання йо го створення, його ніколи не буде. Яким він буде? Це залежить від його членів, від вимог, які вони став лять до себе 1 до своїх товаришів, від спільності Інтересів, а головне — від дружби. Нещодавно я зайшла до своїх зна йомих у гуртожиток по Отокара Яро ша, 20. 34 кімната. У ній живуть дівчата з 3-го російського. Привітно дивляться на тебе темноокі вікна, ві тер вривається у відкриту кватирку. Затишок. На столі квіти. На сті нах репродукції улюблених художни ків. Все ніби сховалося на якусь мить. Відпочиває. Одна господарка — Валя — вечеряє. Запрошує до чаю, а потім, глянувши на мене, за питала: «їсти хочеш?» — Не відмовлюсь, — кажу. Пригощає мене смачним борщем. Чим багаті, тим 1 раді. Я відчула себе, як вдома. Повер нулась згадка про рідний гуртожиток, про наш спільний борщ 1 макарони, які ми так любили. Хотілося, стра шенно хотілося знову побувати у тих днях. Можливо, через те, що я їла спільний борщ, спільний чай. Це спі льне знов і знов повертало мене до спогадів. …Ми не легким шляхом йшли до спільного борщу. Всього було. Кате рину навчили не ховатись від нас. Нічого не говорили. Просто відокре мили від себе. Сама зрозуміла, що без нас не зможе. Сказала нам опіс ля: «Я з вами, дівчата». Пам ’ ятаю, як ми вперше збирали гроші для нашої комуни, як готували перший спільний сніданок. І їли теж комуною, чекали всіх. Спільний борщ! Він був смачним, бо був на шим. Спільними стали 1 радощі, 1 від цього їх ставало все більше… До кімнати забігла жвава і весела Олена. Потеплішало враз. Обережно відкрила двері Маша. Защебетали. Кожен — про своє. У Маші радість — поділилась. Добре, коли вмієш по діляти радість, і коли є з ким А чи вміємо ми ділити горе на всіх? Горе в одного — на всіх. Ні, ми не могли ще цього робити. Співчувати могли. (Але ж співчувати в горі можуть і байдужі до цього горя). Вміти ділити горе — це значить давати відчути людині, що вона не одна у цьому го рі- Ѵ0ЛИ студент живе в хорошому колективі, він у деякій мірі живе тим, чим живе кожен член да ного колективу. І це цілком законо мірно. Чим більша твоя зацікавле ність людиною, її внутрішнім світом, тим краще. Краще в тому розумінні, що коли ти починаєш більше цікавитись лю диною, у неї теж з ’ являється інтерес до тебе, до твоїх захоплень. Взаємна зацікавленість. Це важливо, це зба гачує. У кімнаті живуть студенти, які цікавляться музикою, живописом, ’ лі тературою. І якщо кожен зможе заці кавити своїх друзів по кімнаті тим, що його найбільш хвилює 1 цікавить, хай вважає, що він зробив велике ді ло. Підрахуйте. В кімнаті живе чоти ри чоловіки. Виходить: при взаємній зацікавленості кожен взнає втричі бі льше, ніж він знав. Оце одна з мож ливостей гармонійного розвитку май бутнього інтелігента! І її теж треба використовувати. У колективі, як ніде, особливо яскраво проявляються всі хороші 1 негативні риси людини. Хороші — колектив їх оцінить. А що робити з негативними рисами одного, які ін коли згубно впливають на колектив? Як позбутися їх? Прислухатися до голосу колективу, бути зацікавленим у ньому. І що головне — поважати своїх друзів, які непримиренні до вад. Тоді позбавишся вад. І колектив стане кращим, 1 ти зростеш. Непомітно Інколи для самих себе ми беремо все краще, що є у цьому колективі. Та чомусь мало ми дума ємо про те, що ми дали колективу, щоб він покращав. Формування колективу в значній мірі залежить від умов, створених адміністрацією, і від умов, які ство рюють самі студенти. Мати кімнату — це ще не значить мати колектив. Бо можна жити в палатці, а колектив — тільки позаздриш! ГТУДЕНТСЫІИИ гуртожиток 1 називається студентським, бо господарями в ньому повинні бути са мі студенти. Чи завжди так буває? Не завжди, на жаль. Часто господа рем у студентському гуртожитку — комендант. Без дозволу коменданта студент не може пройти в гуртожи ток, якщо він загубив перепустку, без дозволу коменданта до студента не можуть пройти (звичайно, залишив ши документи) в день народження знайомі. Настрій зіпсовано у людини в цей чудовий день. А студентська рада для чого? Функції її не повинні вичерпуватись проведенням вечорів відпочинку, ви пуском стінної газети, організацією культпоходів. У робітничому гурто житку є дві штатні одиниці — комен дант і вихователь. У студентському гуртожитку немає вихователя. Він не потрібний. Люди свідомі, і, здається, розуміють, що для чого. Проте не усвідомлюють. Хто буде в студентському гурто житку виконувати роль вихователя? Комендант? Ні. Бо, на жаль, не ко жен комендант може ним бути. Сту дентська рада? Вона. А чи завжди вона це робить? Прикро, але відповіс ти зараз стверджувально поки що не можна. Щоб був порядок у гуртожит ку. між студрадою і комендантом по винен існувати тісний зв’язок, взає морозуміння. Якщо цього не буде. комендант буде видавати свої вказів ки, студрада — свої. При втраті та кого зв’язку хтось обов ’ язково візьме ініціативу в свої руки. І це часто не на користь справі. Приємно бачити, коли такий зв ’ язок існує. Це можна довести на прикладі гуртожитку по Отокара Яроша, 20. Комендант гур тожитку молода людина. Він душею вболіває за студентів, турбується, щоб їм краще жилося, цікавиться їх нім життям. На засіданнях студкому комендант завжди. І рішення, які ви носяться на засіданні студкому, по годжені з ним. Ось через це і робота ведеться краще. — Я одного не розумію, — гово рив мені голева студентського гур тожитку по пр. Леніна, 20, Клинду- хов Олександр, — як можна жити в гуртожитку і бути байдужим до того, що діється в ньому? Просто таким байдужим не треба давати гуртожит ку. І хай це звучить, як жорстокий вирок байдужості. А такі байдужі є. Тобі хочеться, щоб дім твій був чиї тий і біля дому було гарно, чисто росли квіти. Дома ти турбуєшся пре це. А в гуртожитку? Нещодавно на Отокара Яроша, 20 був проведений недільник з метою прибирання коло гуртожитку. Студенти з ’ явились, але не всі. П РОЖИВАЄШ у гуртожитку ® 1 п ’ ять років, а спогадів на все життя. Тільки байдужі пройдуть повз нього, не знайдуть в ньому того не- спсйою, без якого неможливе життя студента. Байдужим потрібен спокій! Вони звикають до цього спокою і по дібно до стоячої води швидко покри ваються ряскою, мілішають і вже не можуть відображувати голубіні, зі рок, які колись прагнули заглядати в душу. . Гуртожиток. Чим він був для тебе? Рідним домом, чи просто місцем, де ти знайшов тимчасове пристановище? Для багатьох він був саме домівкою. Вони винесли з нього ■ дружбу, пова гу 1 турботу про друга. Люди в ньо му навчились життю. Вони несуть в життя все хороше, що взяли в сту дентському колективі, несуть, щоб передати людям. Я бачила, як хлопці-дипломники прощались з гуртожитком. Одні бра ли чемодани, ставили їх у кімнаті 1 довго сиділи. Потім збиралась уся кімната. Вони довго мовчали, ніби змовившись. Піхто нічого не говорив. Мабуть, так було краще. Мовчать 1 І тоді, коли спогади прийшли на по бачення і, мов тіні, ходять по цій рідній кімнаті, доторкнувшись до кожного, питаючи: «А пам ’ ятаєш?..». Тоді не боїшся спогадів. Мовчиш, 1 інші мовчать. Серця змовились мов чати. Так прощаються з рідним до- мом ‘ Любов ЧЕКАЛОВА, студентка. 10 січня 1967 року. ; ««Харківський університет” З стор. ,НОВОРІЧНА КАЗКА ОН ЗУСТРІЧАЛИ Новий ° рік у лісі? Справді, у лісі, де в сріблястих сніжин ках стоять урочисті сосни, де з лісу до вас приходить Дід Мороз? Позаздріть нам, тим, хто зустрічав Новий рік у лісі… …Станція Чугуїв. Веселий сміх, студентський гамір. «А ти теж, старий, у ліс?» Зустрічаються знайомі. По над 100 дівчат 1 хлопців, хто на лижах, хто просто з рюкзаком поспішають по лі сових доріжках, і серед них ми, альпіністи ХДУ. Йдемо. Дорога здається синьою-си- ньою. Можливо тому, що замріявся сніг. Хтось попе реду намагається співати. Але щось не виходить. По бережи голос на Новий рік, — радять йому хлопці. У мене особливо цінний рюкзак: конфети, печиво для святкового столу. Нарешті — Фігуровка. За бігаємо в уже натоплені кім нати 3 корпусу. Юра Чер- нишов, Євгеній Буляк, Оля Тутакіна подбали про те, щоб нас зустріти теплом. Відпочили. А потім неск ромне питання: «А їсти що- небудь є?» Оля Тутакіна час тує нас пшоняним супом, чаєм. Апетит — кращого бажати не треба, — та їсти вже майже нічого. Хлопці йдуть добувати дрова, а ми, дівчата, вже чистимо картоп лю на вечерю. А Сергій Шалацький спі ває нам, гітара в його руках якась особливо чутлива. Піс ні! їх ми співали в горах, їх Ми співали, коли стомлені поверталися зі сходження. Про що ці пісні? Про сміли вих людей, які, коли їм не весело, не плачуть, а смію ться, яким замість квартир — зоряне небо. Остання година старого року. Хтось з альпіністів ХПІ приносить телеграму — поздоровлення з Новим ро ком. Ми відсилаємо їм теж телеграму-калькуляцію, в якій запитуємо, скільки про дуктів вони можуть дати нам, щоб ми гідно зустріли Новий рік. Під телеграмою підпис: Снігуронька В. Ов чаренко (між Іншим — це Валерій). Та політехніки не ображаються. Це вони дове ли самі, коли в Новому році прийшли до нас поздоровля ти ще раз 1 запросити в гос ті. Люся Горячова, Віта Ро пота з Юрієм Чернишовим порядкують біля святкового столу. Ялинка вже встанов лена, на стінах шаржі-жарти з життя альпіністів. Йдуть останні хвилини 1966-го. — Готуйсь! — чути коман ду Юрія Чернишова. Всі швидко одягаються в «свят- ковий одяг» 1 поспішають до «банкетного залу», який влітку служив для спортс менів звичайнісінькою їдаль нею. Всі вже за столом, у всіх в руках кухлі з вином, всі в чеканні Нового року. Ось заходить Дід Мороз у шубі, яка сріблиться, бо вся в сні жинках, бажає нам нових щасливих доріг, првих сход жень. Бій курантів. Один, два, три… Дванадцять! Новий рік вступив у свої права! Новий рік переможно крокує по планеті! Аж ось заходить і він сам, 1967, зустрінутий оплеска ми. Що ти принесеш. Новий рік? Він їм зараз нічого не скаже. Але побажає, щоб «жили кілометрами, а не квадратними метрами», щоб світанки зустрічали в горах. Двері банкетного залу від криті, сосни заглядають і теж вітають з Новим роком. Почекайте, сосни, почекай 1 ти, ліс! Зараз ми поздоровимо 1 тебе з Новим роком. Ми співали, Сергій Шала цький грав, а ліс завороже но слухав. Потім прийшли в гості по літехніки, танцювали, співа ли разом з ними, разом слу хали записи концерту Куклі- на і Клячкіна до 7-ої години ранку. А сосни не спали. Не спа ли і сніжинки на їхніх вітах, блищали нам назустріч. Ма буть, їм уявлялися далекій світ, далекі планети, про які співали ми у іпіснях. А перший день нового ро ку відзначили лижними про гулянками. Спасибі, ліс, за новорічну казку! Л. СОМОВА, студент ка. З Новим роком! Серед багаточисленної ново річної редакційної пошти був лист, з яким ми з радістю зна йомимо читачів, бо, власне, це звернення до вас, шановні то вариші. «…П ’ ять років тому ми, група випускників фізичного факультету, за призначенням приїхали на Урал. Тут, у Челя бінську, живемо 1 працюємо. Часто згадуємо студентські дні. ★ * * Эх, закружил по дороге первый отчаянный снег. Только во мне недотрогой память живет о весне. Иль снегири виноваты? Горят под окном на виду, и стали кусты красноватыми, как будто в весеннем цвету. И слышу я воды талые. И вижу, как в море людском бегу я с тюльпанами алыми навстречу тебе по Сумской. Зачем же в окно постучали смешные огни-снегири? Вы, может быть, ту повстречали, кому я цветы подарил? И что происходит — – не знаю. Пурговый мираж или бред? Я слышу — это из Мая пришел запоздалый привет… Тюльпаны давно отпылали. Здорово було, хоча, часом, і важкувато. Поздоровляємо всіх з Новим роком, — пише від імені своїх товаришів Вячеслав Зенін, — бажаємо всім здоров ’ я, щастя, бажаємо студентам скласти се сію без НП!» В. ЗЕНІН надіслав нам кіль ка своїх віршів. Ми пропонує мо їх вам, товариші читачі. Над городом мечется снег. В метель мы всегда вспоминаем- О первой тревожной весне. ХАРЬКОВЧАНКЕ Я иду к тебе под вечер, когда звезды брызнут соком, когда ветер мне навстречу вместе с музыкой из окон. Мой проспект, широкий, гулкий, мчит меня в рекламных всплесках до родного переулка, что в сиреневых подвесках. Приходи туда, где ветер расплетает ивам косы. Выноси искринки света, что в глазах блестят, как росы. Свет, в твоем окне зажженный, светит мне в любые будни. Я гляжу завороженный, как на самый первый спутник. СНІЖНЕ Небо розкриває сніжне віяло. Чекай! І ранки розтануть в цвіті інею… Зірками земля всипається Крохмаляться, зникаючи, тіні. І стеляться неонові простирадла на природу, оголену листопадами… Стою в неймовірній ніжності! Сніже! Лети щедро. Даруй землі побільше Сніжності. Ол. ПРИМА, студент. З ІН ОЗЕМНОГО ГУМ ОРУ ПОГРОЗЛИВЕ ПОПЕРЕДЖЕННЯ Про народження сина за хіднонімецький чиновник Карл Хаміан (Гамбург) діз нався з рахунку, який він одержав від акушерки. В кінці рахунку була припис ка: «Товар залишається мо єю власністю доти, поки ви не оплатите вказані вище ви трати». ДІЛОВА ПОРАДА У лондонському ресторані відвідувач запитує Іншого: — Пробачте, як можна зробити смачнішою вегетарі анську страву? — Візьміть до неї ще біфштекс. ЗВИЧКА — ДРУГА НАТУРА Парижанка, яка ледь не потрапила під машину через необачність водія, йде в по ліцію, щоб заявити про те, що сталося. «Ви не поміси ли номер машини?» — запи тує поліцейський. «Ні, але за рулем сиділа стара виче пурена калоша в білій шля- пі з рожевою стрічкою, в темно-зеленому костюмі з джерсі і коричневих туфлях з крокодилової шкіри». ПРИХИЛЬНИЦЯ РЕАЛІЗМУ «Я є прихильницею реа лізму і тому вимагаю, щоб у другому акті, згідно з ді єю, мені подали справжні шампіньйони», — говорить нью-йоркська актриса дирек- торові театру. «Не заперо– чую, мадам, — відповів той. — Але в цьому випадку ви повинні будете в четвертому акті прийняти справжню отруту». (З ІСТОРІЇ УНІВЕРСИТЕТСЬКИХ ДОСЛІДЖЕНЬ) Сервантес і Харків Перші наукові досліджен ня творчості Сервантеса з ’ являються в Росії у другій половині XIX століття. Най більш цікавим і значним з них була стаття М. І. Сто- роженка, яка вийшла 1885 року. В ній автор розкриває гуманізм соціально-політич них 1 естетичних поглядів Сервантеса І вказує на ідей ні зв ’ язки його з Еразмом Роттердамським. Аналогіч ними за напрямком були дослідження київських літе ратурознавців П. І. Жите- цького 1 Ф. де ла Варта та праці відомого Петербурзь кого іспаніста Д. К. Петрова. Однак першою найбільш повного науковою монографі єю в Росії про творчість Сервантеса була двотомна праця професора нашого Харківського університету Л. Ю. Шепелевича (І том «Життя Сервантеса і його твори», Харків, 1901, II том «Дон Кіхот Серванте са», Санкт-Петербург, 1903). Ця монографія, присвячена 300-річчю з дня виходу в світ І частини «Дон Кіхота» (1603 — 1903), була завер шенням та узагальненням численних праць, написаних Харківським літературознав цем на протязі багатьох ро ків. Визначний радянський сервантолог К. Н. Державін, оцінюючи значення праці Л. Ю. Шепелевича, пише: «Це була перша в спеціаль ній і при тому не тільки в російській літературі спроба історико-літературного син тезу даних сучасної науки про Сервантеса, спроба, якій західноєвропейські літерату рознавці не могли протиста вити жодної аналогічної за значенням узагальнюючої праці про Сервантеса (К. Н. Державін, Сервантес, М., 1958 стор. 625). І-ша частина книги Л. Ю. Шепелевича бу ла присвячена біографії письменника в зв ’ язку з йо го літературною творчістю. В ній розглядаються всі йо го твори за винятком роману «Дон Кіхот», який глибоко досліджується в П-й частині. Після видання І-шої частини монографії в газеті «Харь ковские Губернские Ведо мости» (No 298 за 1901 рік) було вміщено відгук з поба жанням розповсюдження в читацьких колах цієї книги як корисної, жваво і захоп лююче написаної 1 в той же час науково обгрунтованої та критично обробленої. До праці Л. Ю. Шепелевича було додано також його пе реклад однієї з кращих но вел Сервантеса «Розмова двох собак». Крім того, Л. Ю. Шепеле- вичу належить переклад но вел Сервантеса «Скляний лі ценціат», «Обманний шлюб», перекази ряду його драма тичних творів, роману «Га латея», «Подорожі на Пар нас» 1 «Персі леса і Сігізмун- ди». Л. Ю. Шепелевич мав на мір перекласти на російську мову «Дон Кіхота», але ця його мрія залишилась не здійсненою. Йому належить також бібліографічний огляд «Російська література про Сервантеса». Складаючи цей огляд, автор, за його слова ми, «поставив собі завдання спробувати підвести бібліог рафічні підсумки тому внес ку, який належить нашій на родності у вивченні одного з визначних корифеїв європей ської літератури». У кінці огляду Шепелевич скромно 1 самокритично про хає вибачити йому деяку не повність наведених ним літе ратурних назв: «Можливо, — пише він, — у нашому пере ліку знайдуться прогалини. Хто знає, в якому сумному становищі перебуває наша бібліографія і з якими труд нощами доводиться боротися при складанні бібліографіч них покажчиків, особливо в провінції, той не відмовить нам у вибачливості». Ім ’ я Л. Ю. Шепелевича — про фесора кафедри історії за хідноєвропейських літератур Харківського університету і його праці про Сервантеса були відомі за межами Росії, на них неодноразово посила лися літературознавці різних країн. В енциклопедичному словнику Брокгауза і Ефро на Шепелевичу належать статті про португальську лі тературу, про «Фауста» Ге те, творчість Г. Сенкевича. Стаття в словнику Брок гауза та Ефрона про Іспансь ку літературу, в якій значне місце посідає творчість Сер вантеса, належить теж ко лишньому студентові Харків ського університету, відомо му пізніше перекладачеві, лі тераторові й видавцю П. І. Вейнбергу. На жаль, відомі в усьому світі праці про Сервантеса, що належать професорові нашого університету Льву Юліановичу Шепелевичу, нам не пощастило знайти ні в Центральній науковій біб ліотеці університету, ні в Харківській міській публіч ній бібліотеці їм. Короленка. Це свідчить про те, як мало ми знаємо визначних учених нашого університету 1 як не патріотично ставимося іноді до його славних традицій. Ф. ЛУЦЬКА, доцент ка федри зарубіжної літе ратури і класичної фі лології. Редактор Л. МЕЖОВА. «ХАРЬКОВСКИЙ УНИВЕРСИТЕТ». Орган парткома, ректората, комитета ЛКСМУ, профкома и месткома Харьковского оплена Тоѵдового Красного Знамени государственного университета им. А. М. Горького. На украинском языке. Харків, пл. Дзержинського, 4, корпус 12, тел. Г-0-17-68. БЦ 00014. Харківська обласна друкарня Обласного управління по пресі. Харків, Сумська вул., 13. Зам. 1-45. Тираж 1.500.