No 35 (989) Четвер, 5 листопада 1959 р. Ціна 20 коп. Під прапором Жовтня Хай живуть 42-і роковини Ве ликої Жовтневої революції! Слава Великому Жовтню, який відкрив нову еру в історії люд ства — еру краху капіталізму і торжества соціалізму! Сонце Великого революційного свята зійшло над країною. Народ- герой, народ-трудівник сміливо відчиняє двері в рік 43-й комуні стичної ери. Ніколи досі людство не знало періоду, коли б так лунко відчу валась хода історії. Небувалі по дії, що стануть віхою на багато років, здійснюіоться в наш час. Чи розкриваємо ми вранці газету, чи працюємо, чи розмовляємо з то варишами, чи оглядаємося увечері на день, що минув, — ми завжди перебуваємо під враженням ви ключної важливості подій, що їх переживає країна після XXI з’їзду Комуністичної партії Ра дянського Союзу. Чудовий рік — рік 1959-й! Він приніс нам великі успіхи в бо ротьбі за здійснення семирічного плану, в розвитку науки і техні ки, в зростанні культури і добро буту народу, в зміцненні між народного становища нашої краї ни, в боротьбі за мир в усьому світі. Візит Микити Сергійовича Хру щова у Сполучені Штати Амери ки, візит, підсумки якого вселили світлі надії в серця мільйонів людей на всіх континентах. Про позиції про загальне і повне роз зброєная, зроблені товаришем Хрущовим від імені Радянського Союзу. Вихід у перше плавання атомного криголама «Ленін». По станова Центрального Комітету КПРС і Ради Міністрів СРСР про строки завершення переходу на скорочений робочий день і впоряд кування заробітної плати робітни ків і службовців. Запуск другої космічної ракети, яка 14 вересня вперше в історії людства досягла поверхні іншого небесного тіла — Місяця. І, нарешті, зовсім недав но, — нова перемога вітчизняної науки і техніки: сміливий переліт міжпланетної автоматичної стан ції за маршрутом Земля — Мі сяць — Земля і фотографування Місяця. Ось яким небувало яскравим і переможним був він, рік 1959 — перший рік семирічки, 42-й рік Радянської влади. XXI з ’ їзд КПРС ознаменував вступ нашої Батьківщини в період розгорнутого будівництва кому нізму. Я йду, і в далечінь ведуть Мене широкії дороги. На полі, шахті і в саду Я бачу праці перемоги. Це мій народ, це я і ти По Леніну будуєм долю. Рости, цвісти і мир нести! — Це наші помисли і воля. Шлях до сьогоднішніх величних перемог радянська людина почала незабутньої осені 1917 року, овія ної прапором соціалістичної рево люції. Чуєш, сурми заграли? Час розплати настав! З «Інтернаціоналом» Здобудем людських прав. І здобули! Майже чи не голими руками відбивалися в роки громадянської війни від оскаженілого ворога, від натиску старого світу. Серед небаченої розрухи розчищали ши роке поле для творчої діяльності. Мільйони людей сідали за бук вар, виходили на бій з темрявою і забобонами. І будували, будували, будува ли… Під проводом великої партії на род будував і перемагав, під про водом великої партії, знищивши фашистську навалу, звільнивши світ від чорного гніту, народ на шої крани не лише відбудував зруйноване війною, а й пішов да леко вперед, залишивши позаду розвинені капіталістичні країни. Прапороносцями епохи, розу мом, честю і совістю нашого часу називає народ комуністів. їх те пер багато на землі — носіїв ре волюційної енергії часу, і тому все швидше набирають силу мша Вітчизна і наші брати по табору соціалізму, все оптимістичніше і спокійніше дивляться люди світу в майбутнє. Війна зараз не є не- минучістю, народи світу можуть і повинні жити в мирі і дружбі — так говорять комуністи. Не було жодного періоду в істо рії нашої держави, немає в на шій країні жодної ділянки роботи, коли б і де б, у найвідповідальні ший момент, на найважчій діль ниці комуністи не виявляли кра щих, найпрекрасніших рис відда- ності справі революційного пере творення життя, стійкості і само відданості, багатства душі і чисто ти помислів, уміння надихати і ор ганізовувати маси. Це вони, члени Ленінської партії, ведуть нас до сяючих вершин прийдешнього. Гучніше лунайте, Жовтневі за клики, ь>ад святковою країною! З ними творимо ми історію, з ними вийшли на демонстрацію відда ності справі, розпочатій під пра пором Леніна 42 роки тому. Трудові подарунки святу Протягом усього Жовтня сту дентів нашого університету мож на було побачити в різних куточ ках міста за роботою. В той час як 45 радіофізиків працювали на благоустрої Клоч- ківської вулиці, група ядерників влаштувала недільник на будів ництві тролейбусної лінії на Пав лівну. Постійним місцем своєї суспіль- іно-корисної роботи обрали студен- ти-філологи дитячий стадіон «Пі онер». Вони вирішили закласти там свою — центральну — алею. З 10 по 24 жовтня 583 студен та — представники шести факуль тетів — • працювали в підшефному саду ім. Шевченка. Перекопано 6550 квадратних метрів газонів, вирито 673 погонних метри кана вок під чагарники, 1880 маленьких і 132 великі ямки для дерев. Особливо в цій роботі відзначи лися студенти хімічного, геогра фічного, історичного та геологіч ного факультетів. ,ЗОРЯНИЙ Ми живемо в той щасливий час, коли комунізм будується на наших очах, націями руками. Люди називають Жовтень цього року зоряним. Іье лише тому, що під чер воною зіркою Жовтня народилося безмежне щастя мільйонів людей, а й тому, що червоні зірки сяють на борту перших в історії людства космічних кораблів. Ми з тобою, товаришу, свідки прямо таки чудес: те, про що говоримо сьогодні з буденним виглядом, спокійно, ще вчора було мрією. Так, мрії люд ства стають дійсністю, щасливою дійсністю. Це особлива і радісна ознака нашого часу. І ще є одна чудова ознака — зростає і змінюється людина Ри си благородства, високої свідомості, справді комуністичного став лення до життя’ стають звичними для нас, людей першої в світі країни соціалізму. Людина світлого, радісного майбутнього з її великими культурними запитами і можливостями, з її самовідда ністю — це вже людина сьогоднішньої радянської дійсності. Завтра починається сьогодні в нашому житті, в житті будівників комунізму, в наших справах, в нашій свідомості. 42-й Жовтень зробив це ЗАВТРА особливо близьким, зримим. ( ЗА СВІТЛЕ ЗАВТРА, ДРУЗІ, ЗА КОМУНІЗМ, ЗА ЩАСТЯ ЛЮДСТВА! НАРОДЖЕНІ ЖОВТНЕМ Я дуже щаслива людина. Ще з дитинства любив літературу, мріяв про глибоке оволодіння знаннями. Але перша спроба ста ти студентом закінчилась невда ло — не пройшов за конкурсом. Потім — армія, завод, районний Будинок культури у Петровсько- му. Але мрія про філологічний факультет університету не поки дала мене. І ось зараз з радістю і щастям сповіщаю всім: я сту дент першого курсу російського, відділення. І працювати мені хо четься дуже, дуже багато, щоб виправдати надії тих, хто надав мені можливість учитися, щоб ви правдати надії товаришів, які обрали мене головою профспілко вого бюро факультету. Я, як і всі мої товариші, як і вся радянська молодь, — покоління, народжене Жовтнем. Нехай нам не довелось у жарких битвах громадянської війни завойовува ти Радянську владу, нехай не ми гарячою кров ’ ю відвойовували рідну землю у Великій Вітчизня ній війні, — • це все випало, на долю наших дідів, батьків, братів. І ми заздримо їм. Але героїчна епоха, відкрита Жовтнем, епоха звіль неної ЛЮДИ Н И, епоха веле тенського піднесення людської енергії, — час нашого життя, дій. Пройде ще багато років, люди на стане ще сильнішою і могут нішою, вона вивчить нові плане ти, побуває в невідомих сузір ’ ях. Але діяльність нашого покоління увійде в історію людства як одна з яскравіших сторінок, бо саме сьогодні, в наші дні, розпо.чалось завоювання космосу, бо саме сьогодні, в наші дні, представни ки Великої партії комуністів Ра дянського Союзу роблять все для того., щоб вічний мир запанував у світі. І хоча ми, студенти, особли во студенти філфаку, не брали безпосередньої участі у підготов ці супутників і ракет, все ж ми учасники цих великих звершень, пишаємось ними і знаємо: вони зобов ’ язують працювати ще кра ще, ще сумлінніше. Кожна річниця Жовтня — черго ва вершина, з якої ми оглядаємо пройдений шлях і шлях, який ще треба пройти. Велич майбутньої перспективи надихає нас і стрім ливо рушить уперед. І в день цього великого свята я поздоровляю тебе, друже, — то бі випало щастя і радість учитися і працювати, жити і любити в такій країні, де все — для щастя людини! О. михильов, студент 1 курсу філфаку. Вперше зустрічає жовтневе свя то вже не студенткою, а науковцем лекційний асистент кафедри неорганічної хімії Га лина Шаповалова. Завтра п НАБЛИЖАЮЧИ ПЛАНЕТИ ДО ЗЕ^А Давньою і постійною традицією нашої ської обсерваторії є невтомніа і плодотворн та її колективу, спрямована на досліджен сяця та інших планет. В цьому велика : її незмінного керівника, видатного радяї вченого Миколи Павловича Барабашова. З його працям і працям колективу, яким він обсерваторія стала провідною в СРСР у дослідження фізики планет. Микола Павлович Барабашов, видатний депутат ‘ Верховної Ради СРСР, — %адзі чуйна і уважна людина, енергійна, з смі творчими задумами. Зараз він провадять роботу по перетворенню астрономічної ббс рії в Планетний Інститут. Нові риси нашої Позаду шість років навчання. Шість рс тривог. Тепер можна сказати, що переборе ли доводилось поєднувати навчання з прац за оволодіння професією. Ні! Професія є була боротьба за знання. По закінченні юсь стати вчителем, а, як і раніше, працк 1 не лише, я Багато товаришів, що закін філфак заочно, також не збираються міня ром і продс пуск! * п на । заво| випуі ^ілф рік жит: ху < навч І їЛисс Е наї і. і воно \мол Д РЬ цьо. кок. чат, сма зал і П від *Ж Ду Вес Же, і Ті \но.- Фай май. ду Жо, друг він . ,чато спри. клш муе І Завтра починається сьогодні ХІБА МОГЛО БУТИ ІНАКШЕ? Це трапилось навесні минулого року. Тяжко захворіла першо курсниця біофаку Надія Онищен ко. їй потрібне було хороше ліку вання, догляд. І товариші не за лишили Надію одну в біді. 1 гру па, де вона навчається, і студен ти інших груп допомагали Наді. Криворучко, Мулова, Каменева виклопотали для неї путівку до санаторію. Каменова, Нікіточкі- кіна та багато інших дівчат май же щодня відвідували хвору, під бадьорювали її, розважали. Коли Надя виписалася з санаторію,, студенти поїхали на практику в »Гайдари. Надя з усіма їхати ще не могла, але подруги вирішили її одну не залишати. І щодня друзі по черзі приїжджали на кілька днів до Наді. Коли студенти взнали, що про це буде написано в газету, вони здивувалися: «Про що ж тут пи сати? Адже нічого особливого не зроблено. Хіба могло бути інак ше?» Так, друзі, інакше ви зроби ти й не могли. Хіба може справжній комсомолець лишатися байдужим до долі товариша? КОМСОМОЛЕЦЬ МАЛИШЕНКО. БЕРІТЬ З НЬОГО ПРИКЛАД … Авторитет у гру пі, а тим більше на курсі і факультеті за воювати не так прос то. Один відмінно навчається, інший — хороший . спортсмен, третій — володіє обо ма якостями. Але цього замало, щоб про тебе з любов ’ ю і повагою згадували то вариші через багато років по закінченні університету. … Юра Малишенко саме такий, про кого згадуватимуть обо в ’ язково, коли, зу стрічаючись, колишні студенти ХДУ гово ритимуть про рідний факультет. Він і відмінник, і хороший спортсмен, і чудовий товариш, чуйний, про стий, відвертий. Завжди прийде на допо могу не лише близь кому другові, а кож ному, хто потребує її. Вже четвертий рік вчимось ми разом на радіофізичному фа культеті, четвертий рік вважаємо Юру Малишенка одним з тих, у кого слід ужи тись справді комуні-1 стичному ставленню до своїх обов ’ язків, до товаришів, до жит- ,я ’ Ю. МАЗАЛОВ. 1 студент радіофаку ЗА ПУЛЬТОМ — МОЛОДЬ Ж овтневе свято! Воно на ближалося в шелесті осіннього листя, у гуркоті но вобудов, у візитах дружби і миру, в успіхах науки і техніки, у всена родному змаганні радянських лю дей, які прагнуть якнайшвидше побудувати комунізм. Мені хочеться розповісти про той куточок нового в нашому університеті, де побувало ще мало наших студентів — про обчислю вальний центр ХДУ. Ще й досі дехто, згадуючи про математиків, чомусь уявляє собі згорбленого дідуся, що борідкою розмазує чорнильні клякси на столі. Хочу таких запевнити: вони помилились. Побувавши в обчис лювальному центрі, я переконав ся: математика — це молодість і новизна. Спочатку про прилади. Людині, яка навіть і не займається техні кою, чомусь починає здаватися, що тут панує дух супутників і ракет. На цю думку наводять чис ленні лампи, що спалахують зоря ними вогниками. А фантазія лю дини, не досвідченої в точних на уках. ставить над усім загадковим і новим багатообіцяючий символ космічної ракети. Нового ж тут досить. Першим, хто привернув мою увагу, був молодий співробітник років двадцяти двох, що сидів бі ля пульта управління, його паль ці бігали по численних кнопках не з меншою проворністю, ніж у Ва на Кліберна по клавішах. Облич чя зосереджене і висловлює аб солютне розуміння перемигувань машини. Саме на нього мені вка зали перед цим як на таланови того і чарівного бога машини. Знайомимось. Євген Подольський цього року закінчив з відзнакою наш університет і тепер працює провідним інженером-програ мі стом. З ним працюють його това риші — колишні співкурсники: Г. Хливняк, С. Маслов, І. Храпо- вицькин та інші. Як бачите, математика в молодих руках, і треба сказати, що це на дійні руки. Мені вдалось урвати в них кілька хвилин, і вони трохи розкрили секрети своєї важкої і копіткої, але захоплюючої праці. Про свою обчислювальну машину вони говорили з таким закоханим вогнем в очах, що якби я сам не мав предмета кохання, я позаздрив би їм. Вони поступово розговори лися і повідомили мене, що ма шина може навіть культурно спе речатися. Приємно працювати з таким культурним апаратом. На запитання, чи може їхня машина писати статті, відповіли, що може, і за якістю не гірше, ніж у деяких справжніх газетах. Я, було, спро бував умовити їх наказати машині написати статтю за мене, але спів робітники люб’язно відмовили: ма шина перевантажена замовлення ми заводів. Що й говорити, хоро ша машина, хороші люди її об слуговують. Але нехай про це скаже сам керівник обчислюваль ного центра Іван Євгенович Тара- пов: «Всі молоді люди, що працюють у нашій лабораторії — випускни ки ХДУ цього і минулого року, а наприклад, Є. Калиниченко, старший технік, ще не закінчив університет. Всі вони відмінно справляються з обов ’ язками, пра цюють з повним навантаженням, коли завгодно, навіть уночі, якщо потрібно, і завжди — з великим піднесенням». В. КРАВЧЕНКО. В нашому колективі, в колективі це тету, чимало хороших співробітників. 1 тів, не робимо відкрить у лаборатдр^ роботи в якійсь мірі залежить нормалі ситеті. Ось чому сьогодні, відзнаАючи Марію Львівну Колен ду, яка з 193, частині університету, чудово справляю спокійно і серйозно розв ’ язуючи всі пи- А хто в університеті не знає чумеснор Віру Тихонівну Шокурову, старшу друч трального апарату? Про неї говорять 1 товариша, працівника, але й як про мат вих дітей. Можна назвати багатьох. Але сього, єднаємо ще Петра Андрійовича Сабонд Ми пишаємось тобою, Валеріє! Серед членів комітету комсомолу університету є наш співкурсник Валерій Гаплевський. І ми пишаємось цим. І не лише пишаємось. Ми переконані, що Валерій з честю справиться з високими обов ’ яз ками члена комітету комсомолу, працюватиме так само гаряче, сумлінно, по-комсомольськи, як працював він комсоргом нашої групи, зумівши зробити її однією з кращих на курсі не лише по успішності, але й по дисципліні, організованості. Він — хороший студент, дуже любить майбутню професію, людина з гарячою душею, справжній комсомольський ватажок. Г. ЧЕРКАСОВ, студент радіофаку з святок ,ЖОВТЕНЬ гчнаеться сьогодні Щ лрків- робо- ія Мі- аслу/а ського івдяки керує, галузі чений, «чайко іявими г ■■•ку Жодного байдужого З початком нового навчального року в гурто житку звільнилися місця, де раніше проживали п ’ ятикурсники. Комсомольці другого курсу біоло гічного факультету вирішили допомогти одержати ці місця тим, кому вони були особливо потрібні: В. Паліховій і А. Синчі. Часу це зайняло чимало: були складені акти обслідування, разом з Асею Новиковою, секретарем комсомольської організа ції факультету комсомольці курсу не раз ходили в профком, зверталися до господарчої частини і врешті добились свого. Не лише комсомольці III і IV груп, де навча ються ці студенти, але й першої та другої груп взяли активну участь у цій справі. А от прізвищ найбільш активних назвати не можна — всі комсомольці взялися допомогти то варишам. О життя <ів хвилювань, радощів, ю чимало труднощів, ко- ю.Д це була не боротьба улюблена і хороша. Це ніверситету я не збира- ватиму художником, іують або вже закінчили и професію. Конструкто- а заводі «Серп і молот» (жує працювати ви- ік нашого факультету ІМ^Іот. Успішно працює арківському канатному старший майстер цеху, ник заочного відділення іку ^. Лютц. Пройде щг І диплом філолога одер- нормувальник електроце- . Струмілін. А зараз він іється з любов ’ ю. В. ГОЛУБЄВ. В ЄДИНОМУ ТАБОРІ У ці дні весь радянський народ святкує 42-у річницю з дня утво рення нової, Радянської держа ви, виникнення якої означало ко рінний поворот у світовій історії. Мільйони трудящих з захоплен ням стежили тоді за російськи ми робітниками, хотіли наслідува ти їхньому прикладові. Але лише через ЗО років Чехословаччина звільнилася від ланцюгів імперіа лізму, стала на мирний шлях со ціалістичного будівництва. І от за порівняно короткий істо ричний строк будівництво соціа лізму в Чехословаччині майже завершене. Для остаточної перемоги соціалізму треба за- 1 вершити колективізацію 15% селянських госпо дарств. Розвиток еконо міки Чехословаччини ве деться зараз за другим п ’ ятирічним планом, виконання якого ва- всршшгься в наступному році. А до 1965 року Чехословаччина має випередити всі найбільш розвинені капіталістичні країни у вироб ництві промислової продукції на душу населення і значно підви щить рівень сільського господарства шляхом механізації і інтенси фікації виробництва. З кожним роком міцніє дружба між чехами і словаками на основі рівності і братерства двох народів, що разом будують со ціалізм. В Чехословаччині, як і в кожній країні соціалістичного табору, на практиці було доведено, що лише соціалізм забезпечує щасливе життя без експлуатації людини людиною. Трудящі нашої країни, керовані Комуністичною партією, добиваються все нових успіхів у єдиному соціалістичному таборі на чолі з Радянським Союзом. Ми завжди пам’ятаємо, що шлях до соціалізму в нашій країні від крила Велика Жовтнева соціалістична революція. О. КАРБАН, студент фізмату. Студенти фізмату В. ШЕВЧЕНКО і ВЕНЬ ЧЕНЬ-ЛІНЬ працюють у своїй кімнаті в гуртожитку. За кохання, ” з яке ми віримо вікна не дивились одне на одне увечері і вдень. Але Жор’ї і Лзда часто зустрічались, бо й знаходились в одному місті, алиЛ в одному університеті, і жили в одному гуртожитку, ужили. 1 хоч саме про їхнє кохання не було складено пісні, виявилось саме таким прекрасним, яким і повинно бути, іужніми оплесками зустрічали дих гості: молодь, студенти, іі, лише друзі зібрались в у, залитому світлом, музи- : співами залі. Умілі руки дів- подруг Ліди, приготували іі страви. Хлопці прикрасили іапфнь було багато, і всі цирогс. серця. іаем большой и красивой, и вечной, сто и чистой, как в небе ч звезда, лой, счастливой, хорошей и нежной — езобетонной любви навсегда» к старша дружка, а офіцій- голова оргкомітету, Едик шцький розпочав їх. , нарешті, перший тост за •утніх «професора хімії» — Лі- «доктора історичних наук» — У- Що& завжди мали багато в! — говорить Роза Іцкович. підводиться Костя Дзига, оче пропитати вірші. Але по- : ві^иа: «Гірко! Гірко!» всі мають як традиційний за- і читець, сміючись, підтри- азом з усіма. сливо жити вам, молоді! Про нові уявлення електронної теорії металів В роботах, що проводилися на протязі останніх років професором ХДУ І. М. Ліф- шицем та його співробітниками, були розви нені нові уявлення електронної теорії мета лів і розроблені методи дослідження їх електронної структури. Інститут Фізичних Проблем Академії На ук СРСР (Москва) висунув ці роботи на здобуття премії ім. В. І. Леніна. Редакція звернулася до професора Іллі Михайловича Ліфшиця з проханням розпо вісти нашим читачам про зміст цих робіт. Електронна теорія є тією осно вою, на якій базується наше ро зуміння найважливіших власти востей металів — механічних, електричних, магнітних, оптичних і т. ін. А проте широкий розвиток до сліджень в галузі низьких темпе ратур спричинявся часто до від криття нових фактів і нових властивостей металів, які не зна ходили пояснення в існуючій тео рії. В першу чергу сюди слід від нести явище надпровідності, тоб то перехід ряду металів при до- сить низьких температу рах до нового стану, в якому електричний струм, виникнувши, тече, не за знаючи опору. Та і в нормальному (тобто не надпровідному) стані ме талу спостерігалось ба гато явищ (особливо в галузі сильних магнітних полів і низьких темпера тур), які не пояснюва лися існуючою теорією. Розвиток нових уявлень елек тронної теорії металів в останні роки дозволив істотно просуну тись в розумінні природи мета лічного стану. Протягом ос танніх п’яти років вдалося зро зуміти і більшість явищ, спосте режених у нормальному стані ме талу. Два роки тому було роз ’ яс нене загадкове явище надпровід ності, відкрите ще близько 50-ти років тому. І хоча механізм над провідності, пояснений теорією Купера (яка знайшла свій даль ший розвиток у працях радянсько го фізика академіка Боголюбо- ва), не має безпосереднього від ношення до нової теорії елек тронних явищ в нормальному ста ні металу, існує дещо спільне в принциповому підході до обох цих проблем в дусі ідей сучасної фізики. Цим спільним є поняття квазічасток. Характерний для квантової фізики дуалізм корпускулярних і хвильових властивостей матерії призводить до того, що лише для дуже розрідженої матерії можна ввести поняття часток у розумін ні структурних одиниць як самої речовини, так і її руху. Для кон денсованих систем (зокрема для твердих тіл) взаємодія між част ками така велика, що елементар ні порції енергії (кванти енергії), з якими зв ’ язана зміна стану ру ху системи, вже не можуть бути віднесені до окремих часток. Ці «елементарні збудження» системи мають хвильовий характер і від повідають деяким колективним рухам її часток. Будучи дискрет ними, вони являють собою струк турні одиниці руху, не становля їй структурних одиниць самої речо вини. Вони звуться квазічасткамч, і їх динамічні властивості (від мінні від динамічних власти востей справжніх часток) визна чають всі особливості внутрішніх рухів, що відбуваються в системі. Саме такими квазічастками є «електрони провідності» у металі. Тільки заряд їх збігається з заря дом звичайного вільного електро на, в усіх інших відношеннях во- ни являють собою частки з ціл ком новими властивостями, і зако ни їхнього руху не схожі на за кони руху звичайних електронів. Вони не мають, зокрема, певної маси; характеристика, що може бути взята як їхня маса, зале жить не лише від величини швид кості, але й від її напрямку і т. д. Динамічні властивості «електронів провідності» у різних металів різ ні. Вони визначають структуру енергетичного спектра електронів, яка є основною характеристикою електронної структури металів. Природно, що цілком нова ме ханіка «електронів провідності» і всі особливості їхнього руху по винні знайти своє відображення і у властивостях металу як цілого. В цьому якраз і полягає суть но вого підходу до вивчення елек тронних властивостей металів: у побудованій теорії різноманітні макроскопічні властивості мета лів — магнітні, гальваномагнітні, високочастотні і т. д. виражаються через характеристики квазіча сток — «електронів провідності» В результаті може бути поставле на і розв ’ язана обернена зада ча — визначення властивостей квазічасток, тобто електронної структури металів за даними екс перименту. За останні три роки більшість явищ, передбачених новою тео рією, було експериментально від крито в ряді лабораторій як в СРСР, так і за кордоном (зокре ма, явище циклотронного резо нансу, передбачене вихованцями ХДУ Азбелем і Канером у 1956 р., вже спостережено в СРСР, США, Канаді, Англії). Особли вості цих явищ, зокрема гальва номагнітних і магнітних, завбаче ні теоретично і спостережені експериментально Алексєєвськнм (Москва), Вєркіним (Харків), Шенбергом (Кембрідж) і інши ми, дозволилиі визначити елек тронну структуру ряду металі»’, яка виявилася дуже несподіваная і виключно своєрідною. I” k M ..І , ВАС! (ильного апарату універси- і, ми не стоїмо біля верста- Ан^ від нашої скромної і учбовий процес в універ- кравих, ми говоримо про року працює в учбовій ісь з своїми обов ’ язками, ІНЯ , які від неї залежать, і товариша, чуйну людину фку машбюро нашого цен- повагою не лише як про 7, що виховала двох чудо- іі до списку кращих при- іенка, нашого касира. Р. ЧОПП. ,ДОБРЕ ЙДУТЬ НАШ/ СПРАВИ В прриві творчого натхнення Народ на вахту праці став. Щоб гідно стріти дні знаменні, Змагались села і міста. Невпинним кроком по країні — Москва — Одеса — Ленінград — Госте, поширюється, лине Хода майбутнього бригад. Вже на історії скрижалях Почин Миколи Мамая, Почин Гаганової Валі, Євгена Пронкіна ім’я. По Батьківщині неозорій Від вікових лісів Карпат До океанських вод суворих Гуде напружено верстат, Блищить вогонь в печах мартенів, Тече вугілля на-гора, Турбіни крутять полонені І Єнисей, і Ангара. Ми стали дужі, як ніколи. Ми прагнем миру на землі, Хай більше хліба родить поле. Хай сяють зорі на Кремлі! Нехай розтопить дружби сила Весь лід «холодної» війни. Щоб хмари атомного пилу Не вкрили зелені весни. Готові Жовтню подарунки, Діла трудящих рук міцних. Співа душа щасливо, лунко, І далі ширяться ясні. М. ТКАЧЕНКО, студент радіофаку. МАЛЬЧИКИ УХОДЯТ В ШКОЛУ Мальчики уходят в школу. Утром, когда еще еле Солнечный зайчик бежит по. полу И так хорошо в постели. Мальчики уходят в школу. Родители смотрят вслед им, Спросонья еще серьезным, Загоревшим за лето, Мелькающим среди взрослых. Серьезные… Топают чинно. Родившиеся в пятидесятых, Будущие мужчины, Только бы не солдаты. «Только вот так же,, вечно бы С сумками за спиною», — Думают люди встречные, Помнящие иное. И убирают тщательно Слезу, что вдруг глаз заколет… Утром таким замечательным Мальчики уходят-в школу. ЛЕНИНГРАДСКОЕ Могучие балтийские приливы Приносят беспокойные ветра. Скажи мне, друг, Когда ты был счастливей, Чем в день приезда в город Ленинград? Проспект Невы… Когда входил сюда ты, Ты видел в красоте его лица И ласку неподкупного солдата И строгость добродушного отце На набережной, В такт мечтам и шагу, Шепча такие нужные слова, Тебе давала силу и отвагу Твоей отвагой полная Нева. И с облачками гаванского пара, На линии любовно раскроен, Тебе всегда своим казался парнгм Веселый васильостровский район Ты шел, мечтал, шагали люди возле, Был так хорош вечерний ровный шум… Я вдалеке встречаю эту осень. Но ленинградской юностью дышу. Арк. ФИЛАТОВ, студент физмата. КОММУНИСТЫ Я знаю, кто жить будет вечно, Кто прост, как Россия, Кто чист. И звания нет человечней, Чем звание — коммунист. Вы люди особого склада, Чьи действия, мысли прямы. …Мне большего счастья не надо — Быть с вами! Таким же, как вы! Н. ШАТИЛОВ, студент филфака. Осіння, традиційна 23 жовтня на площі Дзержинського відбула :ь п ’ ята традиційна естафе та ХДУ, присвячена 42-й річниці Великої Жовтне вої соціалістичної рево люції. Взагалі осінь цьо го року насичена легко атлетичними змаганнями. Однак змагання факуль тетів з естафетного бігу привернули підвищену увагу болільників. Старт, який дається на площі перед новою будовою збігся в часі з перервою між лекціями. / ті, хто не міг побувати безпосе редньо на площі, спосте рігали змагання з числен них вікон нової будови. Останні готування. На старті жіночі команди. Цього року естафетний біг провадився окремо для жінок і чоловіків, що більш точно визначи ло сили окремих факуль тетів. Факультети, де перева жає жіночий або чолові чий склад, могли виста вити 2 — 3 і більше ко манд. Однак не всі вико ристали таку можливість. Від філологів і хіміків не брав участі ніхто з дів чат. Головам низових рад тт. Васильцю і Степа- ненко слід було б заду матись над таким станс.- вищем. І це в той час, коли на цих факультетах є легкоатлети і студенти, готові постояти за честь факультету. Студентки філологи, які з ’ явились на . змагання, не змогли взяти старт через неявку своїх товаришів на ета пи. Вони до сліз пережи вали незаслужену пораз ку, поражу — без бо ротьби. Але ось старт! Дівча та біжать три кола по п ’ ять етапів у кожному Відразу розпочинаєть ся вперта боротьба. Пер ший етап виграє одна з сильніших легкоатлеток університету біолог Ва ля Коноз. Але ось на другому етапі Бердино- ва (фізмат) випереджає біолога Церковну. І все ж команда фізмату. яка була лідером на двох колах, не зуміла утримати першість. На 12-му етапі пред ставниця ге’ографів Тов стик обходить фізматів- ку Сазонову. Просвіт збільшують її подруги по команді Гуринович і Акимова, яка першою пересікає фінішну лінію. Результат географів 12.04. Він є новим рекордом університету з цього, ви ду естафет. Друге місце посіла ко манда фізмату, яка по казала час 12.15. Слід зауважити, що команда дівчат фізмату виступа- . ла в послабленому скла ді. З-за численних не явок команда комплек тувалась прямо на пло щі. Це не робить честі громадським організаці ям факультету і в першу чергу секретареві комсо мольського бюро Шара пову та голові низової ради Кирочкіну. На старті чоловічої естафети — 9 команд. З них дві — радіофаку, при чому вийшли радіофізи ки на старт у бойовому настрої, вирішивши взя ти реванш у фізмату за минулий програш. З са мого початку тон зма ганням задають радисти. Першим пересікає фініш Ваня Ссколовський Час радіофізиків 9.45. На другому місці фіз- матівці — 10.03. На тре тьому — друга команда радіофаку — 10.23. НА СВЯТКОВИЙ ВЕЧІР Фотоетюд Г. СУХОТІНА. НІЧ У ГУРТОЖИТКУ Добре в гуртожитку уночі. Двері всі закрито, все мовчить. В коридорах лунко, напівтемно, Липі годинник цокає недремно, Черговий, співкурсник мій, дріма Та в шибках висвистує зима. Добре в таку пору всамоті Оцінить відчуте у житті, Записать у заповітний зшиток Все, що із кипінням пережито, Все, що взято в серце молоде, І не схибить в висновках ніде. Холодно відсвічує вікно, У провулках ні душі давно, Я стою один у коридорі, В мерзлі шибки задивились зорі, І тополі, наче дві свічі… Добре в гуртожитку уночі. ДОЯРКА З-за Чорнобродихи вже череди ідуть на ферму через греблю. Он Зірка й Лиска йдуть попереду і тихо мукають до тебе. Води внесла ти з Чорнобродихи, рушник просушений, махровий. Тобі пахучим, теплим подихом лоскоче вилицю корова. Втираєш вим ’ я. Й над долівкою ось бризне дійка під рукою, дійниця забряжчить під цівкоіо такою пружною, важкою. І от уже цівки метаються, женаче білі блискавиці, і аж по вінця підіймається солодка піна у дійниці. Подоїш всіх. Брички з бідонами поїдуть десь на молочарню, і над загравами червоними повиснуть сутінки безхмарні. Рушник й цідилки-ополоники повиполіскуєш, сховаєш… І засюрчать в щириці коники, що ніч безроса наступає. Дівчата-подруги до клубу із ферми йтимуть і покличуть: — Ми всі вже тут… Скоріше, Люба! А ти спинилась, невеличка, і мрійно дивишся за обрій, де місто-велетень палає… Там він… Там очі рідні, добрі… Там інститут тебе чекає, нова сім ’ я. Тривожно й хороп ; і просяться у танець ноги… Внизу ромашки снігом-борошно- Дівчата кличуть на дорогу. 0. Ю РЧЕНКО, студент філфан; БАТЬКІВЩИНА Над яром дуб, мов древній лірник, Шумів про подвиги мені. І, наче друзів самих вірних, Я гладив трави уві сні. А, може, то «Кобзар» Тараса Відкрив мені твою красу? Але тебе, землі окрасо, Вкраїно, в серці я несу! Ні, недарма козацьку зброю Стискав мій предок у руці, Коли за тебе йшли до бою І запорожці, і донці! Ні, недарма з Росії брата На шлях зустріти я спішив, Щоб привітать його, солдата, Теплом дитячої душі. Тоді від пороху і диму (його удосталь я вдихнув) Здавались грицики гіркими, Мов бадилинки полину. Та пам ’ ятатиметься всюди Не дим пожеж, а запах трав І ті привітні, мужні люди, Серед яких я виростав. Вони навіки запалили Над світом праведну зорю, Вони вдихнули в мене сили, Я з ними все переборю. . Твоїм, Вітчизно, вірним сином. Пройду несходжені стежки, Щоб ти, Радянська Україно, Шуміла колосом важким. РІДНА МОВА Про перерву дзвінок сповістив, Викладач з авдиторії вийшов, Та не гамір, а рідний мотив Розколов несподівано тишу. Ти мене рідній мові навчи, Українська розкотиста пісне! Дай мені ти від неї ключі. Що в томи словникові не втиснеш. Я тебе іще з малечку пив, Наче воду цілющую, мово. Запашну, ніби рідні степи, І прозору, як хвиля дніпрова. Край села надвечір ’ ям лунким Я слова, у пісні перелиті, Зустрічав, як тужаві вінки З польових найпрекрасніших квітів Обійду я поля у цвіту. І, від цвіту духмяного п’яний, Людям серцем тривожним сплету Той вінок, що повік не зів ’ яне… В. КУРОЧКІН, студент філфаку. Редактор Б. ЩЕРБАНЕНКО. Адреса редакції: Університетська вул., 16. Тел. 2 — 72 — 01, дод. 64. Друк, вид-ва ХДУ. БІД 12758. Зам. 1922. Вимпел переможцеві!