No 57 — 58 (1047 — 1048) Субота, 8 жовтня 1960 року. Ціна 20 коп. СЬОГОДНІ В НОМЕРІ: Вийшли в поле студентські бригади Діалектологічним експедиціям належну увагу ЗА ПСУВАННЯ БІБЛІОТЕЧНОЇ КНИГИ-ДО ВІДПОВІДІ! НЕХАЙ ВІДКРИЮТЬСЯ ДВЕРІ ГЕОЛОГІЧНОГО МУЗЕЮ З переходом на семигодинний Вже цілий тиждень у зв ’ язку з переходом на семигодинний ро бочий день університетська дру карня працює за новим вироб ничим графіком- Вітаючи на мі тингу перехід на семигодинний трудовий день, робітники давали слово працювати ще, краще, під вищуючи якість праці. І слова свого дотримали. На відмінно працюють складальниці Хімчен- ко, Ус, Бугорська, робітниці друкарського цеху Безрідна, Смирнова та інші. Зростає продуктивність праці, зростають і заробітки робітників. З переходом на нові розцінки складальниця Ус, наприклад, одержуватиме замість 991 карбо ванця 1032, друкар Безрідна за мість 1139 — 1201 карбованець на місяць. У зв ’ язку з переходом на се мигодинний робочий день керів ництво видавництва і друкарні здійснило ряд заходів по удоско наленню організації праці. Ро бітники забезпечені достатньою кількістю складального матеріа лу, збільшена кількість дру карських коректорів, що сприя тиме підвищенню якості скла дання. НА ГРОМАДСЬКИХ НАЧАЛАХ Вже декілька днів працюють у нашому універ ситеті засновані на громадських началах безплат ні підготовчі курси. «. Вони були створені минулого року за ініціати вою комсомольської організації вузу. Студенти старших курсів, аспіранти, молоді викладачі ви рішили подати допомогу тим виробничникам і де мобілізованим воїнам, які бажають одержати в університеті вищу освіту. Ректорат, учбова ча стина пішли назустріч доброму починанню, допо могли з організацією роботи підкурсів, виділили аудиторії для занять. Багато хто з сьогоднішніх першокурсників уні верситету з подякою згадує людей, що допомогли йому підготуватися до вступу в вуз. Про університетські комсомольські підкурси добра слава в нашому місті. І коли цього року знов було оголошено набір, бажаючих навчатися виявилося значно більше, ніж можна набрати. Підкурси готують бажаючих навчатися на фі- зико-математичному, .радіофізичному, хімічному факультетах. Приймались люди з рекомендацією виробництва і тільки такі, у яких трудовий стаж не менше одного року. Сьогодні вони працюють в університетських аудиторіях, і всі мріють про те, щоб ці аудиторії стали рідним домом не на рік, а на п ’ ять студент ських. Залишається лише побажати їм усім успі ху, а це значить — творчої, наполегливої, невтомної праці. Л. ДОНСЬКА БЕЗ ЗАХИСТУ ДИСЕРТАЦІЇ Вчена Рада хімічного факультету вирішила про сити ВАК про присуджен ня ступеню доктора хіміч них наук без захисту ди сертації за видатні науко ві праці відомому вчено му хіміку члену-кореспон- денту АН УРСР І. М. Францевичу. Там, де спостерігають зірки «Чим займається зараз Харків ська обсерваторія? Які роботи там зараз проводяться? Як обсер ваторія готується до спостережен ня повного сонячного затемнен ня?» — з такими запитаннями звернулись ми до старшого на- укового співробітника обсерваторії тов. Кузьменко. Ось що вона роз повіла. Зараз обсерваторія проводить різноманітну роботу. Співробітни ки обсерваторії беруть участь в обробці фотографій зворотної сто- рони Місяця, готуються до спо стережень Марса під час його про тистояння у січні 1961 року. Ве деться служба часу, спостеріга ються штучні супутники Землі. Активну участь у цих досліджен нях беруть студенти п ’ ятикурс- ники, які проходять зараз прак тику. Крім цього, вивчаються такі проблеми, як нерівномірність обер тання Землі, сонячна активність та інш. У зв ’ язну з тим, що на час сонячного затемнення перед бачається погана видимість, вели кі роботи, зв ’ язані з його спосте реженням, очевидно, проводитись не будуть. Зараз співробітники обсерваторії готуються до Всесо юзного Пленуму планетної комі сії, який відбудеться у жовтні цього року в Харкові. О. ПАВЛЕНКО, наш спецкор. КОНЦЕРТ ЗА ЗАЯВКАМИ Продовжує свою роботу музич ний лекторій, організований сту дентами п ’ ятого курсу філологіч ного факультету. Нещодавно відбувся • черговий концерт, програму якого склали слухачі лекторію. Були виконані твори Ліста, Хачатуряна, Про- коф ’ єва та інших російських і за хідноєвропейських композиторів. У заочників У заочників першого і другого курсів геологічного факультету розпочалась гаряча пора. Першо курсники з ’ їхались на свою першу в університеті установчу сесію. А другокурсники складатимуть перевідні екзамени. У першу неділю жовтня до уні верситетських аудиторій зійшлися заочники всіх факультетів, які про живають у місті: розпочинає свою роботу консультаційний пункт. Співробітники заочного відді лення добре підготувались до по чатку занять. Вже готові плани і програми, всі курси забезпечені кваліфікованим складом виклада чів. ЛЮДИНА РОБИТЬ ПЕРШІ КРОКИ 1^1 Е МОЖНА забути той • * колектив, у якому дов го жив, того, хто тебе вчив, хто готував до педагогічної роботи. І я від усього серця дякую Вам за все те цінне, корисне, що я одержала в університеті. Ніколи не думала, що змо жу з таким бажанням, з та ким задоволенням працюва ти в школі. Зараз я веду уроки біології (V, VI, VII, VIII, IX класи) у школі No З м. Станіслава. Навантажен ня дуже велике (4, 5, 6 7 уроків щоденно), та ще й практичні роботи на при шкільній ділянці, так що працювати доводиться дуже ■ багато, а до уроків готува тися вночі, так, вночі, бо майже весь день проводжу на ділянці. Ну, нічого, все треба випробувати. З листа випускниці біологіч ного факультету Ніни Ходоро- вої. доценту М. П. Воловику (м. Станіслав). ХОЧЕТЬСЯ написати, як живу і працюю. З 15 серпня я на роботі. Пра цюю в Ясногорськіц 11 -річ ній школі. Дали мені 25 го дин на> тиждень: 12 годин хімії у 8 — 10 класах і 13 го дин біології… Тут у школі сад — 1,7 га. Серце болить, коли подивлюсь на цей сад, що заріс по самі вершечки. Дещо я вже зробила з уч нями, сама з ними так по працювала, що водянки на кожному пальці, бур’ян зни- щили, а все останнє дове деться зробити, коли почне ться учбовий рік. Обрали мене в бюро Краматорської первинної організації Все союзного хімічного товари ства… Ох, як жалко, що мало використала з величезних можливостей, наданих в уні верситеті. Був і час, і умови теж. Чому іноді пропускаєш повз вуха те, що говорять викладачі? Мені здається, що багато хто, як і я, іноді думали, що не все те потріб но, що нам читають. А на ро боті виявляється — дуже потрібно. В школі особливо необхідне те, що вивчали в різних розділів хімії (орга ніки, неорганіки,. колоїдної). А’скільки треба знати з ана томії, фізіології, рослинниц тва, тваринництва! Здавалось би, що в школі дають тільки крихітки знань, а воно — ні! Це колись так було, а зараз інакше. При вивченні хімії треба вести учнів до цехів і там поясню вати виробництво кислот, со лей, доменний процес — не те що нам малювали на дошці і на цьому заспокою вались. Практикуми з сіль ського господарства учні проходять у сусідніх колгос пах… Як я хочу в університет, до вас усіх, хочу пробігтися по сходах, які навіть на ек заменах допомагали, зайти в лабораторію. Здається, в 10 — 100 раз уважніше слу хала б усе, що мені кажуть… З листа випускниці біоло гічного факультету Маші Во- лочай доценту М. П. Воловику (місто Краматорськ). Х/ЦЬОМУ році я закінчи- •X ла біофак і зараз пра цюю в Луганській області. Призначили мене директо ром 8-річної школи. Школа зовсім мала, тільки недавно відкрили. Всі вчителі — ви пускники цього року, за не багатьма винятками. …Роботи дуже багато. Але тільки зараз я зрозуміла, як багато дав нам біофак, і го ловне для мене зараз — ме тодика. Конспект з .методи ки — мій ‘найважливіший пу тівник. Я Вам так вдячна за те, що Ви так старанно готу вали нас до майбутньої ро боти. Тільки тепер по- справжньому все оцінюєш… Дуже скучила за Харко вом, за домом. Але часу так мало, що швидко забуваю про своє. Хотілось би на біо фак. Заздрю студентам, та на жаль… З листа випускниці біологіч ного факультету Галини Тима- шової доценту Л. Л. Гельфен- бейну (Луганська область). РОЗУМІННЯ ПРЕКРАСНОГО ПРИЩЕПИТИ КОЖНОМУ Університет за тиждень ,НА КОЛГОСПНИХ ПОЛЯХ — СТУДЕНТИ Організація хороша — і наслідки непогані Група економгеографів третього курсу з керівником Володимиром Львовичем Віленкіним працює в селі Білому, Боровського району. Вже перший день роботи на картопляному полі був ознамено ваний значним трудовим успі хом — норму перевиконали на 13%. Та й усі наступні дні сту денти систематично перевикону ють норму. Наприклад, після того> як перейшли працювати на куку рудзу, норма була перевиконана на 700 иг. Велика заслуга у цьому нале жить керівнику В. Л. Віленкіну, який зумів правильно організува ти і роботу, і харчування. Студен ти живуть змістовним життям. Кожного дня перед сніданком про водяться політгодини. А у віль ний від роботи час готуємось до концерту, який дамо для колгосп ників. Приємно відзначити, що студен ти економгеографи прикладають усіх зусиль для того, щоб не осо ромити звання студента Харків ського університету. І. ЗАГОСКІНА, студентка геогра фічного факультету. ПОПЕРЕДУ ТРИДЦЯТЬ ТРЕТЯ Студенти III курсу радіофа- ку працюють у радгоспі «20-річ- чя Жовтня». Вони збирають кукурудзу, перевозять і сортують її. Уже в перший день було пересортовано близько 28 тонн К У К УРУДЗИ, причому лише одна 33 група пересортувала 13 тонн. На протязі наступних чотирьох днів було зібрано і перевезено на тік близько 20 тонн кукурудзи. 33 група показує приклад у роботі. Адже із 25 тонн зібраної гібридної кукурудзи 15 тонн зібрала Р-33. У групі усі добре працюють, але є кращі серед кращих. Це Середа, Терешин, Довгаль, Скурлов. У групі Р-32 — Кокодій, Кали ниченко, Качало; у групі Р-34 — Маца, Скрипник, Таранова. У неділю 25 вересня йшов дощ. Треба було спішно ви везти кукурудзу з відкритого току. Група Р-33 виконала це завдання. Близько ЗО тонн кукурудзи було вивезено з току і відправлено на станцію. Так працюють студенти третьокурсники радіофаку в радгоспі. А. ПАШКОВ, студент радіофаку. ГОЛОВНЕ — БАЖАННЯ ПРАЦЮВАТИ В одному з найвіддаленіших І ось ми вже на місці призна чення. — Що це за село? — Запитали ми у школярів, які поверталися додому. — Хутір «Українка», — промо вило декілька несміливих голосів. — А що ж він у вас такий ма лий? — Ні, це не так. Колись був дійсно малий, а тепер ми об ’ єдна лись з колгоспом імені 1 Травня. 0н> бачите селище в балці — це так звана центральна садиба. Так і відбулося наше ■ перше знайомство з мешканцями хутору «Українка». Тепер ми, перша і друга група обчислювачів II кур су, будемо допомагати трудівни кам колгоспу Першого Травня своєчасно зібрати врожай. А зби рати є що, і дуже, дуже потрібні тут робочі руки. На ранок ми вже працювали. Основне наше завдання зібрати своєчасно достиглі початки куку рудзи. Денна норма на кожного — 4 центнери. Наче невелика нор ма, проте не щодня вдається її виконати. Кожна група поділена на дві бригади. У групі МВ-1 бригадири І. Михайлюк і А. Лаушкін, а в групі МВ-2 бригадирами працю ють 0. Фрідлан і Л. Шуляк. У кожній бригаді по 8 — 10 чоловік. За кожною бригадою закріплена бричка. 22 вересня більше за всіх зробила бригада Фрідлана — 35 центнерів, проте 23 вересня ця бригада наламала всього 26 центнерів кукурудзи, а на перше місце вийшла бригада Михайлю ка — 32,8 ц, на друге — брига да Анатолія Лаушкіна.. А 24 ве ресня бригада Фрідлана знову завоювала перше місце. Бригада Михайлюка вийшла на друге. Взагалі поки що результати не блискучі. Але ми сподіваємося на краще, тим більше, що бажання працювати у нас є. В усьому іншо му справи у нас набагато кращі: під час обіду ми працюємо так, що всі хто запізнився, залишаються без обіду. Годують нас добре, в усякому разі не гірше, ніж в на шій університетській їдальні. А ще до того страви нам готують не досвідчені кухарі, а наші дів чата. Та вони готують дуже смач но, за що їм наше колективне спасибі. Вечорами відпочиваємо, кому як до вподоби. Хто йде додому, а хто до клубу — чи потанцювати, чи пограти в шахи, шашки, чи доміно. Отак у роботі і відпочин ку минають наші колгоспні дні. М. ЗЕЛЬЄВ, студент II курсу фізмату. Перша група другого курсу істо ричного факультету була направ лена в один із найвіддаленіших від районного центру колгоспів — колгосп імені Жданова. Зразу ж після прибуття на місце студенти почали влаштовуватись: спорудили їдальню, встановили порядок чер гувань і налагодили зв ’ язок з колгоспними комсомольцями. Наступного дня збирали почат ки кукурудзи. Особливо добре по казали себе М. Сауся — староста групи, члени комсомольського бюро істфаку Л. Уманська, І. Кищик, студенти Л. Давидова, В. Грицен ко та інші. Секретар парторгані- зації колгоспу — у недавньому ми нулому студент історичного фа культету — високо оцінив роботу групи в цілому. Напружена І не легка робота триває. Б. ВЄТРОВ, заступник секретаря комітету комсомолу. ФІЛОЛОГИ РОЗПОВІДАЮТЬ „СОНЦЮ / ВІТРУ НАЗУСТРІЧ.., Б АГАТИЙ урожай виростили колгоспники Харківської області цієї осені. Зараз у розпалі збирання овочів і кукурудзи. По года суха, сонячна. Але треба поспішати. Урожай повинен бути зібраний до дощів. І знову на допомогу колгоспам прислані студентські бригади. Колгосп імені Леніна Боровського району. Тут працюють філо логи, студенти II^IV курсів російського відділення. Кожного ранку з бригади No 2 від ’ їжджає в поле машина з четвертокурсниками. Хороше в полі! Широчінь, простір, сонце; не бо над головою синє, безхмарне; вітер шелестить листям кукуруд зи. Якщо на хвилину зупинитися і прислухатись, здається, що все поле щось неясно шепоче. ■ — Поетичная робота! — запевняє по друг Надя Мухопад. Що ж! Володя Чернобаев цілком з нею згодний. Він навіть вірші присвячує кукурудзі. Добре працює ланка Валі Пойманової. Щоденна норма — 16 рядків на кожного. У ланці Валі кожна дівчина проходить за день 20 рядків. З ланкою Валі змагається ланка Володі Ле- вицького. — Товариші! Хто ще хоче включитися в соцзмагання? — питає Володя. Працюють усі добре, дружно, з жартами, піснями. — А що, весела у мене бригада! — говорить Валерій Шевелєв. На все поле лунає пісня «Ой хмелю!» Співають її наші хористки Рая Прокопенко і Ріта Шумаріна, обидві вони з бригади Валерія. Дівчата не тільки добре співають, вони добре й працюють. Ось Ріта, наприклад. Якось їй довелось розвантажувати кукурудзу. Не працювала естакада на елеваторі, і Ріта удвох з напарницею роз вантажила більше двох тонн кукурудзи вручну. Стемніло, боліли поколені кукурудзою пальці, спина, але дівчина продовжувала працювати… Швидко, чітко і злагоджено працюють хлопці Вітя Бесарабов, Валерій Шевелєв, Гена Томко. Це наші носії. Дівчата вправно розрізають гвіздочком листя на качанах. За кожною ланкою йде носій і ламані і очищені від листя початки мішками переносить на дорогу. Потім качани вантажать і везуть на просушку. Приємно відпочити після роботи на прохолодних ку курудзяних початках, звалених високою золотистою гіркою обабіч дороги. Можна дивитись у небо, лежачи на спині, і співати пісні. А можна і… пограти в гру. Дарма, що ми старшокурсники. Ні, це не змушує ніяковіти Володю Левицького. Він розставляє кеглі — качани кукурудзи, зав ’ язує очі тим, хто жмуриться, пояснює зав дання — і гра почалась… Всі ввійшли в спортивний азарт, сміють ся, шумлять. Справжні болільники! Гра захоплює всіх. За нею — друга, третя. Чому ж на студентських вечорах буває так нудно? Чи не тому, що на них не влаштовують ігор? …Пізно ввечері повертається бригада додому. На столі чекає Вітер летів назустріч, рвав з голів хустини, кошлатив волосся. Пролітали обабіч до роги телеграфні стовпи, гуділи з натугою прово ди, а машина все мча ла і мчала. Над безмежними ланами курудзи і буряків, що простяглися навкруги ли нула пісня — бойова, життє радісна, весела. Співали її третьо курсники українського відділення філологічного факультету. Так до- смачна вечеря. Наша куховарка Інна Гуляєва, як завжди, поста ралась. — Спасибі, Інно! Вечеря відмінна, — дякують своїй куховарці співкурсники. — А ще є кавуни! — оголошує Інна. Ну що ж! І від кавунів ніхто не відмовиться. У нас їх люблять. …Ось і закінчено трудовий день. Тепер можна почитати книж ку. Взимку нас чекають важкі екзамени з літератури, і четверто курсники вирішили не витрачати часу, тим більше, що колгоспна бібліотека дозволила студентам брати книжки. Галя Чижова і Ля ля Кузнецова читають Драйзера, Люда Фадеева обрала оповідання Джека Лондона, а Володя Чернобаєв — Флобера. Але все менше і менше сонячних днів, часом моросить дощик. Робота перенесена з поля на тік. Осінь вступає в свої права. Але не страшний дощик туристам. А вони є на четвертому російському. В один з вихідних днів 6 чоловік вирушили в похід. Дощова заві са закрила дорогу в печери Святогорська, куди тримала путь гру па Володі Чернобаєва. У туристів промокли ноги, косий дощ шма гав по стінках вагона. Холодно на площадці товарного поїзда, ві тер продуває наскрізь. Але туристи не впадають у розпач. Не змов кають пісні — на зло дощу і вітру. — Меня мое сердце В тревожную даль зовет. Пізно вночі повернулись туристи в бригаду змоклі, брудні, але бадьорі. — Ура, ура, ура! — трикратне привітання на честь повернен ня. І Надя Мухопад, і Марина Курцева, і Ляля Кузнецова, і Ма ша Кокарева — всі туристи вірять, що попереду ще не один похід. Робота, колективна праця згуртовують, допомагають кращі 1 , взнати один одного; а в походах, де неминучі труднощі, а іноді й небезпека, по-новому пізнається людина. Л. МОРОЗОВА, студентка філфаку. Лине пісня над полями їхали і до села Лозова, на тери торії якого міститься колгосп ім. Шевченка. Тут їм належало жити і працювати понад місяць, допомагаючи колгоспові у збиранні врожаю кукурудзи… Наступного дня студенти уже працювали в полі. Нелегко було дівчатам ламати кукурудзу, але це не завадило їм у перший же де^ь здати майже 10 тонн куку рудзи на приймальний пункт. І з яким апетитом та насолодою повечеряли Третьокурсники, адже робота на свіжому повітрі дає себе знати. Голова колгоспу А. Н. Полівець та бригадир І. К- Олим подякували студентам за добрий початок. І студенти виправдали довір ’ я колгоспників. Робота по збиран ню кукурудзи набирає швидших темпів. Між окремими групами студентів розгорнулося соціалі стичне змагання. Перед у змаган ні ведуть групи, якими керують студенти Єремєєва, Гаврюшенко, Лисокобилка. Дівчата цих ланок -щодня виконують змінні норми на 150 — 170%. Замість двох рядків, вони проходять по три і більше, причому робота їх бездо ганна і не потребує контролю. Не відстають від дівчат і хлоп ці. їх, правда, мало, але пра цюють вони добре. Студенти Авк- сентьєв, Ларин та інші перевозять буряки. Справа це нелегка. А тому й хлопці ставляться до неї серйоз но і відповідально. Щодня вони перевозять по 20 і більше тонн буряків, значно перевиконуючи денні завдання. Дружним згурто ваним колективом живуть студен ти. І хоч село знаходиться далеко від райцентру, життя тут вирує повнокровне і змістовне. Вечора ми молодь збирається у клубі, де можна і потанцювати, і послухати гарну музику, і почитати газети та журнали. До речі, в колгоспі роз почався шаховий турнір сільської молоді, і студентів запросили при йняти в ньому участь. …Сонце котилось за обрій. Ро жеві його промені розмалювали дахи хат у золотий колір. По до розі до села йшли дівчата. Вони співали. І їх пісня, мов дзвінкий птах, летіла над безкраїми лана ми, над селом, сповіщаючи про тс, що закінчився ще один трудовий день. В. ТАМАРІ Н, студент І курсу філфаку ,ЧИТАЧ ПРОйОВЖУЄ РОЗМОВУ „ ПРՕ СМАНИ НЕ СПЕРЕЧАЮТЬСЯ? СМАНИ ВИХОВУЮТЬ “ . Вчитися відчувати прекрасне Смішна історія з істориком… Так, здається, висловився автор статті «Про смаки не сперечають ся?-..». Звичайно, подібні прикла ди одиничні, і все ж вони дають підстави для роздумів. Та й справді, чи не парадоксальний той факт, що молода людина, яка закінчила університет, не розби рається в музиці? Роздумуючи про естетичне ви ховання студентської молоді, приходиться погодитися з тим, що це питання — найслабкіша ланка в загальній системі освіти. Естетичне виховання пущено на самоплив — воно не має навіть конкретної програми. Цим питанням, по суті справи, займається лише комсомольське бюро під безпосереднім керівни цтвом партійного бюро. Воно ор ганізує тематичні вечори, культ походи в кіно, в театр, залучає студентів до участі в художній самодіяльності і т. д. Не можна сказати, що студен ти байдужі до цього. Але коли пропонують студентам піти до опери, то тут вони часто гово рять: не розуміємо оперної музи ки, нема грошей. Нерозуміння серйозної музики — наслідок то го мінімального інтересу, який виявляють до неї студенти. А чо му вони мало цікавляться цією музикою? По-перше, тому, що пропаганда класичної музики про водиться дуже рідко і незадовіль но. По-друге, вступає у супереч ку бюджет студента. Так, його скромний студентський бюджет — адже не завжди можна собі при дбати квиток за десять і більше карбованців. Профкому і комітетові комсомо лу університету варто було б ор ганізувати концерти-лекції для студентів. Музичний лекторій дасть змогу познайомитися з творчістю відомих композиторів, допоможе залучити студентів до слухання класичної музики. Доб ре було б, якби профком потур бувався про те, щоб студентам продавалися квитки по льготних цінах. Я цілком підтримую товариша Лівшиця, коли він говорить про проведення літературних вечорів у гуртожитках і в аудиторіях за участю митців та студентів теат рального і художнього вузів та консерваторії. Це багато дасть для естетичного виховання сту дентської молоді. Але також треба погодитися і з тим, що кожна людина повинна прагнути виховати в собі розу міння красивого, розуміння ми стецтва. А в цьому прагненні їй повинні допомогти ті, хто зай мається вивченням естетики, ви вченням мистецтва. М ШЕЇН, студент істфану. Владивосток. Молоді моряки теплохода «Сальськ» зав ’ язали жваве листування з комсомольською організацією міста, чиє ім ’ я носить їхнє судно. Вони розповідають своїм друзям про важку, але захоплюючу морську професію, діляться враженнями про плавання. У відповідь на теплохід надходить багато листів, в яких молодь міста Сальськ розповідає про своє життя, трудові успіхи. На знімку: комсомольці теплоходу «Сальськ», повернувшись з чергового рейсу, розбирають пошту. Фотохроніка ТАРС. БІБЛІОГРАФІЯ В ХАРКІВСЬКОМУ УНІВЕРСИТЕТІ за післявоєнні роки (1945 — 1959) У нашій країні багато уваги приділяється бібліографічній робо ті. Втішно відзначити, що в після воєнні роки у нашому університе ті опубліковано багато бібліогра фічних робіт. Характерно, що біб ліографією займаються не тільки бібліографи, але й вчені. Так, на приклад, питанням бібліографії біохімії білків займається акаде мік Української Академії наук професор І. М. Буланкін, а бібліо графією вікової фізіології — член- кореспондент Української АН про. фесор В. М. Нікітін. Незважаючи на те, що у деяких роботах наявні недоліки (великі пропуски та інше), кожна робота зокрема полегшує працю вченого і подає дійову допомогу в учбо во-виховній роботі зі студентами. Значне полегшення в шуканні гої чи іншої статті, опублікованої в Учених записках університету, по дає «Систематический указатель к Ученым запискам Харьковского госуниверситета за 1934 — 1953 гг.» Правда, і цей довідник уже за старів у зв ’ язку з тим, що в ньо му багато пропусків. Крім того, якщо покажчик включає тільки 50 томів «Учених записок», то на сьогодні їх уже 108. Звідси — необ хідність підготувати і видати «по кажчик до всіх Учених записок» — від першого до останнього тома. Колективом Центральної науко, вої бібліотеки університету підго товлена до друку капітальна біб ліографічна праця, яка охоплює всіх учених університету і всі їх друковані роботи, починаючи з монографії і кінчаючи науково-по пулярною газетною статтею, за час їх роботи в університеті. Ця бібліографія складається з 7 ти сяч назв, вона відображає всю друковану продукцію наукового колективу нашого університету за 1933 — 1956 рр. Самостійно підго товлена до друку робота «Науч ная продукция ученых универси тета за 1957 год», ведеться робота по збиранню матеріалів за роки 1958 — 60 рр. Зданий до друку ка талог захищених дисертацій в на шому університеті за роки 1935 — 1960. Дані роботи дають уявлення ‘про вклад, внесений нашими вче ними у вітчизняну науку, і мають також велике практичне значення для читача у відшукуванні мате ріалу з різних питань науки, куль тури, краєзнавства, історії універ ситету і т. д. Нижче подаємо повний список опублікованих бібліографічних ро біт за роки 1945 — 1959. 1. СИСТЕМАТИЧНІ ПОКАЖ ЧИКИ ДО ПЕРІОДИЧНИХ ВИ ДАНЬ ХАРКІВСЬКОГО УНІ ВЕРСИТЕТУ. 1. Беркович Э. С. и др. Систе матический указатель к запискам Харьковского университета за 1874 — 1919 гг. Изд-во гос. ун-та, 1953, 59 с. (Продовження дивись у наступ ному номері). ЛИСТИ ДО РЕДАКЦІЇ Геологічний музей університету повинен відновити свою роботу ГЕОЛОГІЧНИЙ музей Харківського державного університету по- * чав своє існування у 1807 році, разом з Мінералогічним му зеєм. Музей налічує близько 250 тисяч експонатів, які розміщува лись у двох відділах: відділі істо. ричної геології та відділі регіо нальної геології і корисних копа лин. Найціннішими експонатами і колекціями музею є два непов них кістяки мамонта. Один із них знайдений на Правобережжі ріки Сули в околицях села Кп- сельовки в 1839 році і подарова ний поміщиком графом Ю. А. Го- ловкіним Харківському універси тету. На місці знахідки в 1841 ро ці встановлено 4-гранний чавун ний монумент, із зображенням на одній із граней кістяка мамон та. Монумент зберігся до нашого часу. На його гранях є написи: «На сем месте в 1839 году от крыт остов предпотопного мамон та Elephas Mamonteus». Другий неповний кістяк мамонта ви явлений у глибокому яру на те риторії Харківського зоологічно го саду. У музеї зберігається од на з перших досить цінних ко лекцій верхнєпалеозойської, го ловним чином, кам ’ яновугільної флори, описаної М. Д- Залєським. Цінною є колекція третинних молюсків, складена фірмою Кран ца, колекція вивержених гірничих порід, складена цією ж фірмою; колекція юрської і крейдяної фауни, зібраної А. В. Туровим, П. П. П ’ ятницьким та ін., колек ція кам ’ яновугільної і пермської фауни, зібрана І. Ф. Леваков- ■ ським, А. В. Туровим та ін. Ко лекція гірничих порід і корисних копалин Українського кристаліч ного щита, Донбасу, Подолії, Дні провсько – Донецької западини, Курської магнітної аномалії, Во ронезької антеклізи, корисні ко палини Харківської області та інших районів СРСР зібрані різ ними дослідниками і студентами- дипломниками. 6 тут і колекції з історичної геології та багато ін ших цінних наукових матеріалів. Всі експоновані колекції концен трувались по двох темах: 1) гір ничі породи і корисні копалини окремих районів України, Вели кого Донбасу і Харківської об ласті; і 2) еволюція Землі і Життя. Музей мав неабияке значення як наочний посібник при проход женні учбових програм з курсів загальної геології, історичної гео логії, петрографії, корисних ко палин, геології СРСР та ін. Ве лику роботу провадив музей у справі популяризації геологічних знань і історії життя серед учнів середніх шкіл та студентів міста Харкова і Харківської області. Не менш важливу роботу про вадив музей по антирелігійній пропаганді серед населення міста і області. В останні роки перед Великою Вітчизняною війною му зей щодня обслуговував від 3 до 5 екскурсій (тобто до 100 чоло вік), які залишали завжди схваль ні відгуки. У той час в музеї ве ли наукову роботу завідуючий музеєм, старший лаборант і пре паратор- Під час війни будинок музею був зруйнований. Музейні цінності були складені в декіль кох аудиторіях фізико-матема- тичного факультету, а з понов ленням нормальної роботи універ ситету перевезені у напівпідваль не приміщення студентського гур тожитку, де й знаходяться до цьо го часу. Зараз настав час відбуду вати музей і відновити його гро мадсько-корисну і учбово-допо міжну роботу. Геолого-географічний факультет повинен клопотати перед ректора том університету про надання гео логічному музею відповідного при міщення, необхідного для розмі щення експонатів, просити ректо рат виділити обслуговуючий пер сонал і зобов ’ язати музей розгор нути науково-популяризаторську і науково-дослідну роботу. Становище, у якому зараз зна ходиться музей, не можна далі терпіти. Д. НАЗАРЕНКО, доцент. ЦЕ НЕДОСТОЙНО КУЛЬТУРНОЇ людини Учбова бібліотека об служила за 1960 рік 178400 чоловік, яким видано 350 тисяч книг. Щороку до бібліотеки надходить велика кіль кість нової літератури. Бібліотека має змогу за безпечити студентів не обхідними підручника ми і посібниками. Але, на жаль, нормальній ро боті бібліотеці заважає недбайливе ставлення деяких студентів до кни ги. Дуже часто студен ти гублять книги. Це набирає загрозливого ха рактеру і примушує сер йозно задуматися не тільки робітникам бібліо теки, а й усім громад ським організаціям уні верситету. Так, наприк лад, тільки за 1959 — 1960 учбовий рік бу ло загублено 206 книг. Таким чином, цінні ви дання назавжди зни кають із фондів бібліо теки. Деякі читачі при власнюють рідкісні кни ги, видаючи їх за за гублені. У цьому році загуби ли книжки 165 чоловік. Серед них студентка п ’ ятого курсу хімічного факультету Врагова (дві книжки), студентка чет- вертого курсу хімічного факультету Коваленко (одну книжку), студент ка третього курсу фіз мату Ларчина (три кни ги), студент першого курсу хімічного факуль тету Кафтанов (одну книгу) та інш- Необхідно суворо за судити окремих студен тів, які псують книги. Наприклад, студентка другого курсу радіофаку Борзенко вирізала цілий розділ з книги Невзгля- дова «Теоретична меха ніка», студент Брод- ський зітер інвентарний номер на книзі, яка бу- ла записана за студент кою Скачко і намагався здати в бібліотеку як свою; студент Підяш вирвав титульний лисг з чужої книги і також хотів здати в бібліотеку замість своєї і т. д. Нам, працівникам біб ліотеки, здається, що час вже розцінювати таке ставлення до біб ліотечної книги як ан тигромадський, антиком- сомольський вчинок і вживати по відношен ню до винуватця рішу чих заходів. БАРСУКОВА, ГОЛЬДІНА, ЛАНГМАН. ,ПРО СПРАВИ Є на карті говорів української мови за межами України півострі- вець, рясно заштрихований зеле ними лініями. Це Південна Воро- нежчина, край, який не може не зацікавити мовознавця, місцевість з так званими «перехідними» го вірками між українською і росій ською мовами. Тут російські села перемежаються з українськими. Часто навіть в одному і тому ж селі можна виділити виразно ро сійські та українські слободи. Благодатний край для етнографів, істориків і лінгвістів! От вивчення цього говіркового масиву, збирання тут необхідних матеріалів до Діалектологічного атласу української мови і було завданням цьогорічного складу діалектологічної експедиції ви кладачів і студентів філологічно го факультету. Експедиція повин на була виконати значну части ну запланованого на 3 роки зав дання по вивченню слобожан ських говорів на території РРФСР, що межує з південно-східною ча стиною нашої республіки, дослі дити говірки чотирьох районів Во- ронежчини — Євдаківського, Під- горянського, Розсошанського та Вільховатського. Учасники експедиції постави лись до свого завдання сумлінно. Були враховані наслідки поперед жувальної експедиції. Її учасни ки, викладачі кафедри україн ської мови М. Ф. Наконечний і Г. Т. Болонська дуже багато зро били для усталеної роботи основ ного складу- Треба було вивчити майже зовсім недосліджений ра йон з досить виразними окреми ми архаїчними мовними рисами (наприклад, наявність монофтон гів дифтонгічного походження е, подекуди навіть уе, уе на місці сучасного вторинного і, окремі лексичні архаїзми, цікаві транс формації російських за походжен ням слів та інше), і своєрідною цікавою історією його мешканців (колишні переселенці з Запо різької Січі, що, тікаючи від за кріпачення, оселювалися тут віль ними козацькими поселеннями, які підтримував царський уряд як своїх охоронців від антикріпос ницьких заворушень; відірвані до певної міри від України, вони збе регли дуже багато рис, власти вих українцям з часів їх пересе лення, тобто XVIII століття). Тут згодилось усе: і попередні трену вання у транскрипції, і знання особливостей північного та пів- денносхідного наріч, і винахідли вість у скрутному становищі, і міцні ноги (ходити доводилось чимало і без дощу, а ще більше під дощем, який, мабуть, ми за везли з собою з Харкова), і мо лода завзятість. Чималу допомогу подали на шим групам різні громадські орга нізації у районах. Завжди до на ших послуг були місцеві архіви, документи, карти, всі необхідні нам відомості, приязні посмішки людей, їжа, хата для ночівлі. Вза галі ж, якщо вже згадувати тур боти про членів експедиції, то, як це не прикро, їх виявляли більше місцеві органи, ніж універ ситет. Адже тільки дуже м ’ яко висловлюючись, дивним можна назвати той факт, що субсиду вання експедиції (і це вже не перший рік!) проводилося за ра хунок власних грошей окремих викладачів, а не університетської бухгалтерії. Бо якщо орієнтува тися на темпи бухгалтерії, то експедицію треба було б провести щонайменше на півмісяця піз ніше. Важко сказати, чи не був би зірваний нормальний хід ро боти усієї експедиції, як би не просто людська, дружня допомога працівників колгоспів, які, пові ривши чесному слову, безплатно (бо гроші — не університетські! — уже всі закінчилися, а жити ще ДІАЛЕКТОЛОГІЧНІ половину строку) видавали про дукти на цілу групу учасників. Експедиція закінчувала свою ро боту 9 липня, а гроші, призначе ні для її проведення, були одер жані… лише 7 надвечір. Або ін ше. За весь час перебування у Воронежчині з одною групою ста лося невеличке непорозуміння: один дуже «пильний» робітник міліції вирішив затримати групу, бо вона здалася йому підозрілою. Для «з ’ ясування істини» треба було негайно зв ’ язатися по теле фону з Харковом, з університе том. І от керівникові групи викла дачу 0. К. Клименко довелося пе режити кілька зовсім неприємних хвилин, поки там, у Харкові, роз биралися,… чи була послана така експедиція взагалі. Красномовний факт! Тепер усе це позаду. Експеди ція успішно завершила свою ро боту. Зараз матеріали її оброб ляються і незабаром будуть на діслані до Інституту мовознавства АН УРСР. Все начебто позаду. Але чи справді це так? Чи не варт задуматися і адмі ністрації університету, і кафедрі української мови над необхід ністю значного покращення під готовчої роботи для таких експе дицій. Адже не перший рік ми домагаємося, щоб були придбані нові дуже зручні для діалектоло гічної роботи портативні магніто фони, а не громіздкі «Яузи» (сту денти їх називають «обузи»), які, крім значної власної ваги, ще обов ’ язково передбачають наяв ність у кожному пункті обстежен ня — чи то кімната, чи вигін, чи луки — електрики з розеткою для вмикання. Це вже не кажу чи про магнітофонні плівки, які теж не вдалося вчасно придбати. Треба більш по-господарськи під ходити до важливої державної справи. Організація, подібна до цьогорічної, у будь-кого МОЖЕ тільки відбити смак і охоту де діалектологічної роботи. Підсумовуючи, хочеться все ж таки звернутися до студенті’ філологів із закликом: більше ама торів діалектологічної роботи — цієї важливої ділянки радянсько го мовознавства, — не лякайте» перешкод, пам ’ ятайте стару ла тинську приказку: крізь него ди — до зірок. До осіб же, які відповідають за підготовку і проведення експеди ції, звертаємось з побажанням урахувати всі ті закиди, які були їм тут зроблені. До важливої дер жавної справи треба ставитись по-державному. І. МУРОМЦЕВ. ЗВІДУСІЛЬ ПОТРОХУ ЖАРТ УДАВСЯ. Недавно один шведський промисловець з успі хом повторив відомий жарт Шер- лока Холмса. Він надіслав до ше сти людей свого кола, провідних промисловців, які користувалися досі доброю репутацією, телегра му: «Все розкрито. Рятуйтеся вте чею». П ’ ять з шести промисловців негайно залишили Швецію. СТЕРЕЖІТЬСЯ, ЗАЙЦІ, ВАС ОХОРОНЯЮ ТЬ! У бельгійській столиці Брюсселі було проведено лотерею на користь товариства захисту тварин. Головним вигра шем була… мисливська рушниця. ЛАКОНІЧНА ОБ ’ ЯВА. В газе ті міста Абердін (Англія) була вміщена об ’ ява такого змісту: «Ковбасній фабриці потрібні на глядач і кілька пакувальників. Пе ревага надається вегетаріанцям». ПАХУЧІ КНИЖКИ. Видавницт во «Монак букс» (США) повідо мило, що незабаром воно почне випускати книжки з пахучими об кладинками, при чому видавницт во гарантує покупцям, що запах триматиметься протягом багатьох місяців. «Таким чином, — зауважує тиж невик «Паблішерс уіклі», — від романів про життя ковбоїв буде тхнути кінським сідлом, посібник ло розведенню квітів буде напоє- іий пахощами квітів». КОНГРЕС ЛИСИХ. У Парижі відбувся конгрес лисих, на який зібралося п ’ ятдесят чоловік. Бу ло обрано президента союзу лисих. Франції й світу. Після виборів присутні сфотографувалися на пам ’ ять. У даному випадку — всу переч прислів ’ ю — лисини явно не були ознакою мудрості. У саду. Гумореска Оптимісти і песимісти Я не пам ’ ятаю такого випадку, коли б мій знайомий, якого умов но назвемо Сергієм Сергійовичем, вдався в розпач, щоб його рівний і завжди лагідний характер щось надовго порушило, збентежило, вивело з звичайної колії. В його очах завжди миготять іскорки, в ласкавому погляді ви прочитаєте тиху радість і вдоволення. — Що з вами, Сергію Сергійови чу? — запитав я його, коли поба чив, що він якось занадто припа дав на ліву ногу. — Пусте! Мабуть, цвях у чере викові виліз і оце всю дорогу до пікає. Пусте! Читали? За дев ’ ять місяців семирічний пл.ан не тільки виконується, але й перевиконуєть ся. Особливо по важкій промисло вості! — вигукнув Сергій Сергійо вич, і очі його засвітилися непід робним радісним вогником. Він завжди мене запалював ра дістю. — Читав, читав, Сергію Сергійо вичу… — Були у наших хіміків? Пере бралися в нове чудове приміщен ня, розташовуються, обживаються. Красота! Не приміщення, а іграш ка! — Просторо, дивовижно, справ ді чудово! — з запалом вигукнув і я, поділяючи радість Сергія Сергійовича. — Салют! — Салют! — і побігли ми в різ ні кінці. Він на лекцію в нове при міщення, а я в головний корпус у своїх справах. Через п ’ ять хвилин я зустрів свого іншого друга, Григорія Гри горовича. Як і Сергій Сергійович, він припадав на ліву ногу; 6} в не поголений, галстук пов ’ язаний ко собоко, один кінець якого висову вався з-за відворотів піджака. На обличчі — тінь трагічності, прире ченості. — Що з вами, Григорію Григо ровичу? Що трапилося? — Щоб їх лихоманка взяла, усіх торговельних робітників… — За що це ви їх так безжа лісно? — Цвях у черевикові! Розуміє те — цвях! У нозі вже видовбав, проклятущий, воронку, цілий кра тер! Скоро до легенів дійде. Гвізд ка в магазині не питай — нема! Виявилося, молотка дома нема. Видрав гвіздок із стіни, а заби вав каструлею… — А ви б віддали черевики на ремонт у майстерню — швидко і добротно. — Що? У майстерню? — в роз пачі вигукнув Григорій Григоро вич. — У майстерню?! Ви, здаєть ся, сказали у майстерню? Чи це мені тільки почулося? Восени здай восени забирай! Тільки через рік! Хай її біс візьме. Я хотів відвернути Григорія Григоровича від болючих питань сучасності, перевести розмову на щось інше, важливіше. Я запитав: — Читали? «Лисину» Місяця, до якої ще зроду ніхто не заглядав, сфотографували! Як вам подо бається, Григорію Григоровичу? Красота! Епохально! Григорій Григорович тільки ру кою махнув. Він скривився, і щетина на його давно не голеному обличчі стала сторч. — А ви читали коли-небудь, — прошипів він, — щоб викладач університету каструлею забивав гвіздок у черевик, щоб цей тричі проклятий цвях точив йому кров на всіх лекціях і засіданнях ось уже третій день? Ні, ви такого не прочитаєте і по радіо не почуєте!.. Я зрозумів, що далі говорити — зайва річ. Тому вигукнув: — Салют, Григорію Григорови чу! Поспішаю! — і я ще довго за спиною чув: «Черевик,… цвяхи… будь вони прокляті…». Якось ми відвідали нову поста ву в оперному театрі ім. М. В. Ли- сенка. — Ну, як, Сергію Сергійовичу? — запитав я. — Чудово! Прекрасно! Свіжа музика. А виконавці! А балетна група! Я дістав велику втіху. І зал був наполовину переповнений. Теп ло сприймав гру акторів. Оплески, виходи акторів, повторні виклики. Ні, що не кажіть — чудово! Зустрів Григорія Григоровича. — Ну, як, — питаю. — Ха! Профанація! Жодної сві жої мелодії. Жодної світлої пля ми! Нудьга. Хіба можна потішати ся такою грою? Артисти, мов у хомутах, по сцені ходять. Ні тобі голосу, ні тобі… А оркестр — тьху! Недарма зал був наполовину по рожній! Через кілька днів я зайшов до Сергія Сергійовича. Він працював у лабораторії. Група студентів ве село гомоніла. — Привіт трудівникам! — Привіт! — Як працюємо? — Прекрасно! Чудові лаборато рії. Хороші студенти, працьовиті лаборанти. Прекрасно. — А як з водою? Як з газом? Скільки вибитих шибок? — Все добре. Буває всяке — і з водою, і з газом, і з шибками, але тут хороше. — Хороше, Сергію Сергійови чу? Ну, салют! — Салют! Відвідав я й Григорія Григоро вича. його лабораторія на тре тьому поверсі нового приміщення університету. В куточку примости лися двоє молодих людей, мовчки понуро щось переставляли. Григо рій Григорович скріб свою щоку і ніби щось пригадував. Подивився на мене так, ніби хотів запитати. «І чого ви тут швендяєте?». Я при вітав, запитав: — Як ви тут? Добре? Григорій Григорович знехотя по жував щось і за хвилину сказав: — Як у Сахарі. — Чому? • — Страшна спека і ніколи води немає. Справді, тут не холодно. Для нього на третьому поверсі води майже ніколи не буває. Вона зав жди буває на четвертому поверсі (горішня подача) і на другому по версі (нижня подача), а до тре тього рідко досягає. А втім, не у воді справа. Вода буде — газу не буде. Газ буде — шибки не бу де. До того ж електролампи за надто високо. Труби занадто низь ко. Столи не високо і не низько, але без шипів. А потім — цвях, артілі, торговельні точки!.. Пр > кляття. Цвях — у мізку, крові, пе чінці. Штрикає, роз ’ їдає… Свирид ЧИРВА. Редактор Б. ЩЕРБАН ЕН КО. Адреса редакції: Університетська, 16, Тел, 2-72-01, дод. 64. Друк. Вид-ва ХДУ.БЦ 08971. Зам. 1957.