No 62 — 63 (1052 — 1053) Четвер, 27 жовтня 1960 року. Ціна 20 коп. „ХАЙ ЖИВЕ КОМУНІЗМ — СВІТЛЕ МАЙБУТНЄ ВСЬОГО ЛЮДСТВА!« (Із Закликів ЦК КПРС до 43-х роковин Великої Жовтневої соціалістичної революції). ЗА ВИСОКУ ТРУДОВУ ДИСЦИПЛІНУ П ісля успішного завершення сільськогосподарських робіт на ланах колгоспів Харківщини повернулись до університету сту денти. Позаду самовіддана пра ця, а тепер знов за конспекти і підручники, заждались своїх гос подарів лабораторії. 24 .жовтня на всіх факультетах, на всіх кур сах поновились заняття. На своєму недавньому засідан ні Вчена Рада університету обго ворила всі питання, пов ’ язані з організацією роботи, затвердила відповідне рішення, щоб забезпе чити нормальний хід занять. Незважаючи на значну перерву, заняття йтимуть нормальними тем пами, Ніякі посилання на нестачу часу не повинні бути ви правданням для ледарів. З метою надання сту дентам можливості міц ніше і глибше засвоїти матеріал, що вивчається. Вчена Рада вирішила для перших — четвертих курсів усіх факультетів дещо змінити строки семестру. Так, біологи і філологи навчати муться до 10 січня, з 11 ПО ЗО січня на цих факультетах триватиме зимова екзаменаційна сесія. Зимові канікули у філологів і, біоло гів будуть з 31 січня по 7 лютого. І — IV курси всіх інших факультетів розпочнуть сесію 17 січня і завершать її 6-го лютого. Потім студенти відпочиватимуть до 13 лютого, а з 15-го розпочнеться другий семестр. У зв ’ язку з деяким скороченням оосягу лекційних годин (при близно на 10%), частина матеріалу вимагатиме додаткової роботи студентів. Ось чому особливого значення набуває систематична самостійна праця студентів. Безумовно, на допомогу завжди прий де викладач. Але багато що залежить від самого студента, його старанності, наполегливості, бажання і вміння працювати. Багато що залежить від старости і комсорга, які повинні налагодити по стійний і суворий контроль і за відвідуванням, і за своєчасним ви конанням лабораторних робіт, щоб потім, напередодні сесії, не до водилось ловити у коридорах викладачів, випрошуючи дозволу на складання, щоб не зривалась у окремих студентів сесія просто че рез невміння організувати свій час і свою працю. Значна відповідальність за чітку організацію роботи покладаєть ся на деканати. Розклад занять мусить бути таким, щоб студентам не доводилось «складати норми на спортивний розряд» переселюючись під час перерви з однієї аудиторії в іншу, щоб оіля дверей однієї аудиторії не стикалися два викладачі і два курси, як це бувало на деяких факультетах. З усією принциповістю і серйозністю деканати повинні поставити питання про трудову дисципліну. Ніякого лібералізму у ставленні до розгільдяїв .та ледарів. 1 тут на допомогу деканатам повинні при» ги старости груп, громадськість факультетів. Висока трудова дисципліна — запорука успіху. І боротися за неї повинні усі, Є один дуже важливий момент у нашій повсякденній роботі: увага до першокурсників. Виявити особливе піклування про них, допомогти їм спокійно увійти в нормальний ритм занять — обов ’ я зок і деканату і громадськості факультету. Може, доцільно було б увести, хоча о на перший семесір, своєрідне шефство старшого кур су, скажімо, четвертого, над першим. Зараз, коли кожен повинен працювати, не втрачаючи жодної хвилини, господарська частина, профком університету, громадські контролери мусять приділити максимум уваги створенню нормаль них умов для занять у гуртожитках, боротися за високу якість обслуговування в університетських їдальнях і буфетах. Хай ніщо не заважає студентові творчо працювати. Повним ходом ідуть заняття. Студенти вже готуються до семі нарів, виконують лабораторні роботи. Викладачі консультують тих, хто чогось не зрозумів, не засвоїв. Все йде добре. Але кожен повинен знати і пам ’ ятати: дорога кожна година. Прогаяний час потягне за собою непотрібну штур мовщину, і в результаті — прогалини в знаннях, незадовільні оцін ки на екзаменах. Працювати як слід, працювати творчо і наполегливо — високий обов язок кожного студента. Вперто і наполегливо оволодівати знаннями, працювати по-комуністичному закликає радянську молодь напередодні _43-х роковин Великого Жовтня Центральний Комітет нашої партії. І університетська молодь відповість на це високими успіхами в навчанні, в праці. БАГАТО ЗАЛЕЖИТЬ ВІД ТЕБЕ Хотілось би, щоб ці замітки бу ли не тільки порадою в роботі комсоргові групи, але й послужи ли початком великої і серйозної розмови про життя комсомоль ське, про роль і значення комсор га в групі. Очевидно, всі, хто прийшов уперше до університету, мріють не тільки добре вчитися, але й жити в дружному і згурто ваному колективі. Але останнє не завжди здійснюється — людина живе в колективі, але часто не дружному. І в тому, щоб згурту вати колектив« немала роль випа-. дає на комсомольського ватажка групи — комсорга. Багато, дуже багато залежить від нього. Якщо комсорг людина ініціативна, з душею, як-то ка жуть, ставиться до своєї справи, якщо кожний член групи знаходи тиметься в колі його уваги, то в групі завжди буде і цікаво, і кож ний новий день, проведений ра зом, приноситиме людям радість. Наведу приклад. На колишньому Ш курсі фізма ту у фізиків була група No 5, на чолі якої стояли справжні комсо мольські ватажки Михайло Босіч і Степан Шустик. «Один за всіх і всі за одного» — було девізом цієї групи. На заняття приходили всі. Тих, хто намагався відкрути тися, суворо засуджували члени групи. До сесії готувались невели кими групами — «п ’ ятірками», що суботи староста п’ятірки доповідав про зроблене, кращі студенти групи влаштовували консультації. І ось наслідок: за рік роботи гру па не мала жодного боржника, а раніше їх було 7 — 8. Саме комсорг повинен підтри мувати вогник сердечних і друж ніх стосунків, що склались між людьми. Товариші, а як часто ви самі відмахуєтесь від такої важ* ливої справи, як вибори комсор га: «Хто завгодно, тільки не я[» А потім самі ж нарікаєте, що у вас у групі не все добре: робота завалена, про студентів, які по требують матеріальної допомоги, ніхто не знає. Все зводиться до збирання членських внесків, та й то без помітки в комсомольських квитках. Комсорг — це насамперед люди на принципова, добре обізнана в комсомольських справах. Тільки при цій умові робота матиме успіх. А з чого починати молодо му, недосвідченому комсоргові? З знайомства з людьми. Знати по-справжньому кожного свого студента — і того, хто живе вдо ма, в іуртожитку, і того, хто живе на кутку. Як приємно людині, ко ли в день народження група під носить йому подарунок. Ця тра диція існує в багатьох групах, треба, щоб вона стала традицією всіх груп. От, наприклад, група гідрогеологів (комсорг Слава Кри вошеев). У них є фотоальбом, куди заносяться всі визначні по дії з життя групи. Відзначається день народження кожного члена групи, організовуються спільні прогулянки в ліс, походи в кіно і до театру. До речі, про культпо ходи. Де-не-де лунають голоси про непотрібність цих заходів, мовляв, не маленькі, щоб взяв шись за ручки, ходити в кіно. Але ж неправильно кажуть, бо якщо всі бачили виставу або фільм, тоді цікаво поговорити про них, тоді зав ’ язуються суперечки. Найважливіші питання, що сто суються до життя всієї групи, об говорюються на комсомольських зборах. Але як часто вони пере творюються на пусту балаканину! А чому це так? Дуже часто тому що теми для зборів обираються нецікаві, що збори проводяться непродумано, без попереднього плану. Інколи сам комсорг не знає, не уявляє собі чітко, що він має сказати. Та й сказати треба вміти. Не казенними словами і фразами, не нудно і сухо, а так, щоб його слова дійшли до серця і свідомості кожного, не залиши ли байдужих. Є у кожній групі «Книжки тру дової і громадської діяльності комсомольця». Дуже хороші «Книжки». Треба так поставити справу, щоб цей документ віді грав належну йому велику роль. Було рішення комсомольської кон ференції університету про видачу цих «Книжок» після закінчення ву зу з вказівкою на них у характе ристиці. «Книжка» повинна бути дзеркалом людини, в ній мають бути відображені всі дії її, а тому на комсорга покладена від повідальність про заповнення і правильне ведення «Книжок». Ось в основному деякі з бага тьох сторін діяльності комсорга. У всьому і скрізь, у великому і в малому, комсорг повинен бути попереду, повинен бути прикладом, зразком справжньої радянської людини. я шляхов, член комітету комсомолу. +♦++♦+• ЛЮДИНА РО БИТЬ П ЕРШІ КРОКИ Справ — непочатий край „…Зараз у мене багато роботи, доводиться свій час розраховува ти по хвилинах. Я читаю історію у трьох шостих, трьох сьомих і двох десятих класах. Це вимагав колосальної підготовки. До то го ж я — класний керівник у 10 «б» класі. У мене десять хлопців і шість дівчат. Народ чудовий. Зараз ми з ними почали багато цікавих справ. Збираємось взимку поїхати до Москви. Партійна організація доручила мені керувати роботою комсо мольської організації. Справ — непочатий край. Комсомольська ро бота в школі була слабо поставлена. Почали ми дружно і. здасться, уже дещо налагоджується. Дуже допомогли університетські «Блискавки» і «Щоденники комсорга», що ти надіслав. Я б дуже хотів побувати на вашій комсомольській конференції, дуже. Ти не уявляєш, як іноді хочеться побувати там, у вас, в уні верситеті…”. З листа випускника істфаку Е. ФАЙНИЦЬКОГО. Над чим працюють дипломники Гаряча пора у дипломників. Майже всі вони зараз інтенсивно збирають і опрацьовують матеріа ли для дипломних робіт. Пятикурсники геологічного фа культету недавно повернулися з виробничої практики і приступи ли до занять. Студенти В. Панфі- лов, В. Лопай, В. Кривошеев та інші обробляють матеріали для дипломних робіт. Група істориків п ’ ятого курсу, що слухають спецкурс з археоло гії, почала архівно-музейну прак тику. Програма практики перед бачає також виїзд студентів з. межі- Харкова для проведення ар хеологічних розкопок. Звіти сту дентів повинні показати освоєння ними методики проведення архео логічних розкопок, знання архео логічного матеріалу, їх практич ні вміння. Трудяться у лабораторіях п ’ яти- курсники- фізмату. Т. Розенберг, комсорг п ’ ятого курсу фізичного відділення, А. Беляева та М. Пак ■досліджують структуру тіла ме тодом мікротвердості. Л. Кононен ко та Л. Філатова вивчають мі- кробудову чавуну та заліза. Напружено працюють і диплом ники хімічного факультету. Во ни проводять досліди, необхідні для написання дипломних робіт. Г. УЛАНОВ, студент І курсу хімічного факультету. Комуністи центрального апарату універсиїету знайомляться з пла ном чергового заняття в гуртку підвищеного типу по вивченню історії партії. На фото (зліва направо): В. О. Осипова, Н. С. Бутакова. В. Ф Сисоєв, М. П. Жукова Р. М. Бородаевський, О. 1. Шу- тенко. ,ХВИЛИНА? ЦЕ ДУЖЕ БАГАТО СПОСТЕРЕЖЕННЯ НАД ОРГАНІЗАЩЄЮ РОБОТИ СТУДЕНТІВ Відомо, що доб ре організований бюджет часу лю дини є запорукою успішного виконан ня поставлених завдань. Як же організу вати час студенто ві таким чином, щоб за п ’ ять років перебування у вузі взяти з собою в життя якомога більше знань, щоб стати повноцінним спеціалістом по за кінченні? Багато чого тре ба усвідомити сту. дентові, що почи нає вчитись у вузі. Буває так: при йде студент до ву зу, на факультет, про який мріяв усе своє свідоме жит тя, а по-справжньому працювати не починає. Знань тут щодня не перевіряють, як у середній школі, екзамени на початку семестру зда ються такими далекими, а се местр — безкраїм морем часу, за який ще так багато можна встиг нути, тому немає куди поспішати. Так минає день за днем, розмі нюється тиждень за тижнем, а студент усе ще не відчуває загро зи, аж поки почнуться розмови про екзаменаційну сесію, а там уже лише куценькі рештки .семестру залишились, за які всього не охо пити. І вже мова не йде про справжнє опанування знаннями, а екзамени складаються на <як ви йде». Добре, якщо перший семестр стане гіркою наукою, і студент зрозуміє, що в другому семестрі треба працювати з першого дня. А часто й так буває: минуть бурхливі екзаменаційні дні, спов нені хвилювання і винахідливості в «швидкісній» підготовці до ек замену, потім студент з полегшен ням зітхає, мовляв, «пронесло», — починає відпочивати від екзамена ційного напруження — і знову та сама історія, що й у першому се местрі. Така система набування знань веде до сумних наслідків. Отя миться студент десь на IV — V кур сі, але невблаганний час минув, його не повернеш, а скільки в нього можна було вмістити! Спробуємо ж відповісти на по ставлене питання, як зробити так, щоб час був союзником студен та в роботі, помічником у досяг ненні мети, а не протікав крізь пальці. Відомо, що люди з одна ковою підготовкою за один і той же час можуть зробити один бага то, інший мало. Та людина дося гає кращих результатів у своїй роботі, яка працює в певному ритмі, точніше, в чіткому дозу ванні часу на кожний вид робо ти, тобто день у день працює в заплановані години. Це одна умова успішної праці над собою, і друга невідривна від першої: в заплановані години працювати на всю свою розумову потужність з максимальною концентрацією уваги. Потрібна внутрішня дисциплі нованість і свідомість, яка не до зволяла б у відведені для робо ти години думками шугати десь поза тим об’єктом, що опрацьо вується. Робочий час нашого студента починається з лекції. Шість годин лекцій — решта часу в розпоряд женні студента. Перша половина дня спланова на — тобто перша умова резуль тативної роботи є, а чи достат ньо активна увага студента на цих шести годинах, щоб освоїти те, що викладено в лекціях, на стільки освоїти, щоб задавати по глиблені питання викладачам, щоб вимагати консультації у тій частині, що не досить чітко уляг лась, щоб не жувати потім у са мостійній роботі те ж саме, що було на лекціях, а опрацьовувати додаткові матеріали, які виходять за межі лекційного курсу. ■ Будемо одверті і скажемо, що такого активного 4 сприймання більшість наших студентів пер ших трьох курсів не виявляє. Коли б активність студентів на лекціях була, приміром, така, як на групових консультаціях перед екзаменами або на оглядових лекціях перед державними екза менами, коли студенти жадібно ловлять кожне слово викладача, то тоді можна було б сказати, що час на лекціях по-справжньому продуктивно використовується студентами, тобто перша полови на робочого дня організована правильно. Досі ж, здебільшого, це пасивне слухання без кінцевої мети — неодмінно засвоїти. Після 6 годин справжньої твор чої роботи не гріх і відпочити 2 — 3 години — пообідати, погуля ти на повітрі, а з четвертої годи ни і до восьмої студент має пра цювати в бібліотеці. Саме в чи тальні бібліотеки, а не в кімнаті гуртожитку, бо лише в бібліотеці студент може досягти знов-та ки тої концентрації уваги, яка по трібна для роботи, там усунуті всі можливі в побуті відволікан ня уваги. Після 8-ої — розваги до 11 годин, з 11 до 12 читання но винок художньої літератури. З 12 до 7-ої — сон. Працюючи таким часовим режи мом, людина може встигнути ба гато. Так працює, як правило, більшість студентів IV, V кур сів, які усвідомили прогаяне і на магаються надолужити втрачене, так працює поки що меншість студентів молодших курсів, показ ники знань яких оцінюються на екзаменах високо. Треба, щоб усвідомйли потребу режиму в роботі всі студенти мо лодших курсів і цінували кожну хвилину, не пускаючи час на ві тер. Студентам, що думають про організацію свого часу, слід огля нутись ширше довкола і зважи ти, як кожний робітник на вироб- ництві все більше і більше вмі щує продукції в ту саму одиницю часу і в якій мірі це сприяє за гальним успіхам нашої семиріч ки; уяснити для себе, що таке ставлення до виробничого часу і є одною з невід ’ ємних умов робо ти комуністичних бригад. Нам, інтелігентам, завжди було чого навчитись у робітництва. Повчимось же і в такій серйозній справі, як організація часу і мак симально тісне його заповнення. Закінчуючи, я відчуваю, що мені закинуть, що в запропонованому розподілі у мене випав час на по бутові справи — прання білизни, готування їжі, прибирання кімна ти тощо. Ні, не випав. Розповім про один випадок з побуту сту дентів. Трапилось мені якось зайти в одну кімнату гуртожитку, в якій жило 7 студенток. У кімнаті була лцше одна. «Де ж, — питаю, — інші?». — Варять обід у побутовій. — Як варять? Усі одразу? А що ж вони варять? — задаю одра зу декілька питань. Зам ’ явшись, студентка каже: «Суп». Уявіть собі, 6 дівчат з однієї кімнати стоять біля шести окре мих каструльок і варять суп з однією і тією ж «начинкою»! Страшно подумати, коли на цей «процес» витратити лише одну го дину, то вийде 6 годин, за тиж день 42 години робочого часу ви трачається тільки на обід, а сні данок, вечеря… Я розпитую, чи хороші взаєми ни у мешканців кімнати. «Хоро ші», — говорить студентка. Як же вам не прийшло в голову зсипати пшоно в одну торбинку і скласти жир в одну баночку і в одній каст рулі варити той же суп на шістьох, а не кожній окремо. Ад же коли черговий по кімнаті бу де робити все — і прибирати, і варити, то випаде лише один день у кожного мешканця кімна ти на тиждень, а решта студентів зовсім звільнятиметься на 6 днів від побутових турбот і зможе повноцінно працювати над собою. Розповідаю про досвід свого сту дентського життя з 20-х років. Це переконує. Зібравшись після кухо- варіння, студенти вирішують спро бувати послухати моєї поради. Спроба вдалась. Багато часу вря товано. Простіше, звичайно, користува тись послугами їдальні, але це вже справа колективу, що живе в кімнаті, його грошових ресурсів. Отже, як бачите, й побут не за бутий. Будьмо ж пильнішими у розподілі часу. Шануймо його, щохвилини пам ’ ятаймо про його плинність і запряжімо його в ро боту для досягнення нашої мети. А. БІЖЕНЕЦЬ, кандидат філологічних наук. Вчора повернулись з колгоспу. 1 перше — розклад занять. З нашого досвіду Ми вчимося на фізматі, і час, з цим усі погодять ся, нам особливо дорогий. Тим, хто живе в гурто житку, ми б радили влаштувати спільне хар чування, організувати чергування в кімнаті. Спробуйте у себе налаго дити побутові справи — і ви побачите, скільки віль ного часу залишиться у вас. : Е. БЕБЕШКО, кімнятя ІОН ВОНИ БОРЮТЬСЯ ЗА КОЖНУ ХВИЛИНУ щ об більше знати — треба біль. ше читати, вчитись. Для цього потрібна наполегливість і, найго- ’ повніше, — час. Жодна хвилина у нашому сту дентському житті не повинна мар но пропадати. Це добре розуміє кожний. Але, на жаль, не кожний по-справжньому цінує час. Інколи трапляється так, що викладач змушений припинити по яснення, бо двом чи трьом студен, там необхідно закінчити розпочату на перерві розмову. Такі студенти безсоромно марнують не тільки свій час, але і час товаришів, ви кладача. ; І І. Так буває на лекціях. А як роз поділяють свій час студенти в гур тожитку? Ми завітали до гурто житку по проспекту Леніна А» 20. Рсь кімната студенток фізмату. Зразу відчувається робоча обста новка. Одні вчать фізику, інші займаються математикою, читають художню літературу. Дівчата жи вуть дружно. У них своє рідна «комуна». Чергова по кімнаті турбується не тільки про те, щоб у кімнаті була ідеальна чистота, а й про те, щоб смачно, і, головне, вчасно нагодувати своїх товаришок. — Ми радимо всім студентам, — говорять вони, — організувати у себе такі «комуни». Це дає вели ку економію часу, необхідного для навчання і відпочинку. — Найбільш відчутні переваги такої своєрідної комуни в сесію, коли час особливо дорогий, — го ворить студентка істфаку Ніна Махненко. Борються за кожну хвилину і студенти ■ першокурсники. Надя Коханова (перший курс фізмату) Та її подруги по кімнаті старан но повторюють матеріал з фі- зики і математики за десятий клас. — Ми вже зараз вирішили пі дібрати всю необхідну літерату ру, щоб пізніше на це не витра чати часу, — говорить Надя. Хлопці історики ще в лавах Радянської Армії навчилися ці нувати кожну хвилину. Студенти третього курсу істфаку (кімната No 46) теж живуть комуною. Во ни нічим не поступаються перед дівчатами: по черзі готують смачні борщі та інші страви, прибирають кімнату. Зекономле ний таким чином час вони ви трачають на відпочинок і читан ня книжок. Те ж саме можна сказати і про їх сусідів (кімната No 43). Навіть улітку вони так розподі ляють час, що його вистачає і на відпочинок, і на цікаву роботу. О. Макєєв керував археологіч ною експедицією. І. Щедрий та М. Дегтяр читали лекції в кол госпах, інші знайомились з мі стами України за маршрутом Харків — Львів — Київ. — Зекономлений час дає нам змогу культурно зростати, — го ворите І. Щедрий. Є чому повчитися у студентів, що живуть у гуртожитку по про спекту Леніна. Л. НАЗАРЕНКО У РИТМІ ПРАЦЮВАТИ ‘ ЛЕГШЕ Хоч і не часто (хай дарують нам викладачі), але все ж ми задумуємось над тим, як ми вчи лися у минулому році, що нам заважало. І завжди ми знаходили одну важливу причину: у нас марно витрачається час. Особли во багато часу йде на шукання потрібної літератури. І ось у цьо му році ми вирішили найнеобхід- ніші книжки придбати всією кім натою, щоб під рукою завжди бу ла потрібна книга. З початку року записуємося в учбову бібліотеку, де нам допомагають підібрати ре комендовану літературу. Здається, це звичайна справа, але часу во на економить багато. Більше того, уже зараз наші студенти починають читати до даткову літературу. Кожного дня вони витрачають на це одну- дві години — здається, зовсім не багато, але до сесії воци прийдуть добре підготовленими. Т. БОЙКО, А. ПЕТРИЧЕНКО, В. ЧИГРИНОВ, М. ДЕГТЯР, 0. МАКЄЄВ, студенти істфаку , IV курсу. — 0 — / праця, і відпочинок — організовані У 1957 році ми демобілізува лися з Радянської Армії і вирі шили здійснити свою заповітну мрію — вчитися в університеті. Кожен з нас мав велику перерву в навчанні. Спочатку нам було важко, не вистачало часу, не бу ло системи в роботі. Перші екза мени — перші невдачі. Зараз ми вже на третьому кур сі. Живемо дружно. В кімнаті в нас п ’ ять чоловік. Харчування спільне. Згідно графіку чергуван ня черговий по кімнаті не тільки займається прибиранням, але й готує їжу для всіх. Останні това риші в цей час вільні від побу тових турбот. Відпочиваємо та кож разом. Організована праця і відпочинок дають нам велику економію часу. КОВАЛЬ, БЕРЕЗАНЕЦЬ, ВАКУЛЕНКО, МАНАСТИРНИЙ, РЕДЬКА, студенти історики III курсу, кімната 46. Володимир Зиненко не втрачав марно часу і під час пере бування в колгоспі імені Ілліча. Увечері його часто можна було по бачити за . книгою. На фото: студент п ’ ятого курсу ядерного відділення В. Зиненко. ,У гості до Кобзаря НАРИС поїзд ВІДХОДИВ З ХАРКІВСЬКОГО ПІВДЕННОГО 5 липня ц. р. на пероні велико го вокзалу було незвичне для по хмурої погоди пожвавлення. Паса жири, що шуміли біля одного з вагонів, не поспішали сховатися від дощику, не товпились до ваго ну. Перекидаючись жартами, під ставляючи долоні під холодні до щові струмені, вони чекали своєї черги. — Щось вас дуже багато, — зауважив провідник. — Студенти чи що? Так, це були студенти філологи, що відправлялись у виїзний спец курс. На Ш курсі відділення україн ської мови і літератури читаєть ся спецкурс по творчості Шевчен- • ка. І ось ‘Уже другий рік кафедра української літератури практикує поїздку студентів до Києва і Ха- нева. Але це не тільки екскурсія по шевченківських місцях, — це знайомство з столицею України, з історичними пам’ятниками Древ ньої Кусі, з чудовими музеями Києва. Екскурсія має велике піз навальне значення, а це дуже важливо для нашої майбутньої професії. ЗДРАСТУЙ, КИЄВЕ! Швидко пролетіла ніч у поїзді. Вранці разом з сонячним промін ням у вікно вагона ввірвався сві жий дніпровський вітерець. 1 ось уже перед нами Дніпро, так пое тично оспіваний 1 оголем, синій і величний; і місто, що розкину лось на його горбастих берегах, зелене, золотоверхе — древній Ки їв, столиця нашої України« 1400 років назад на горі Киє- виці виник Київ. Там, де колись стояв стародавній кремль, висо чить Андріївська церква — архі тектурний пам’ятник XVIII сто ліття. Близько тисячі років тому з ви сокої дніпровської кручі летіли у воду язичницькі боги і божки: князь Володимир хрестив Древню Русь. Володимирською гіркою на зивають кияни цю кручу. На са мому її вершечку стоїть монумен тальний памятник князеві Воло димиру. З хрестом у руці ди виться він на Дніпро, в задні провські далі. їам зараз розта шований Дарницький район — маииутня радянська Венеція. Ки ївські архітектори мріють перері зати його каналами, пустити в них дніпровську воду, перетвори ти цей район в один з напмальов- ничишпх куточків Києва. У 1240 році полчища Ьатия об лягали кріпосні стіни давнього Києва. С ’ іїнооитні гармати татар зруйнували так звані «золоті во рога», прекрасний архітектурний пам ятник лі віку — двоповерхова споруда с величезними дуоовими дверима, стулки яких були об биті золотом. Іак і стоять на Во- лодимирській вулиці руїни золо тих воріт, воріт, що охороняли колись в’їзд до стародавнього Києва, — пам ятник мужності і ге роїзму наших предків. СУЧАСНЕ И МАЙБУТНЄ Екскурсійні автобус мчить нас по зелених київських вули цях… Важко повірити, що місто було зруйноване, понівечене фашиста ми: таким воно здається святко вим і світлим. Хияни знайшли свій архітектурний стиль. У місті нема однотипних, шаблонних бу динків, збудованих за одним по нуро – одноманітним трафаретом. Будівлі, облицьовані керамікою, прикрашені різноманітним орна ментом, веселять око світлими тонами, простотою. У Києві ве деться велике будівництво: збудо вано стадіон імені Хрущова, кіно театр «Київ», пішохідний міст че рез Дніпро, сотні житлових будин ків. У найближчі роки буде збу довано новий Палац піонерів, Па лац спорту з власною фаорикою холоду, з величезним спортивним залом на 11 000 глядачів. ЗУСТРІЧІ З ДАВНИНОЮ. СОФІЙСЬКИЙ СОБОР Поряд з новобудовами — най- стародавніші пам’ятники руської архітектури. Більше 900 років Со фійському соборові. Збудований ще при Ярославі Мудрому, він до цього часу захоплює блиском Своєї архітектури. У цьому біло кам ’ яному золотоверховому собо рі у 1709 році Петро І відсвятку вав перемогу над шведами. А в 1654 році на площі перед собо ром українці присягали на вір ність російському цареві. Зараз на цьому місці стоїть поставлений у 1888 році пам ’ ятник Богданові Хмельницькому. Заходимо в собор. Зразу ж на нас повіяло давниною. Перед на ми — кам ’ яні плити XI — ХН віків, глиняні черепки древнього посу ду, над головою, на сферичній по верхні куполу, мозаїчне зобра ження богоматері, по стінах — старовинні фрески. Ось одна із фресок XI віку, знайома ще з шкільних підручників, — чотири дочки Ярослава Мудрого. Вели кий був авторитет київського кня зя. Далеко за межі руської землі простягала свій могутній вплив Київська Русь. Всі дочки Яросла ва були одружені з іноземними королями, Ярослав Мудрий уміло використовував шлюбні зв’язки у своїх політичних цілях. За Ярослава Мудрого в Софій ському соборі була відкрита пер ша школа по навчанню руської грамоти. У Софії ж знаходилась перша в давньоруській державі бюлютека. «правда» Ярослава, богослужебні і світські переклад ні книги, перші спроби руського літопису… Руська культура в ча си Ярослава Мудрого досягла пишного розквіту. У Софійському соборі знахо диться і гробниця його засновни ка — масивний мармуровий сарко фаг вагою в шість тонн. Цікаво, що лише через 9 століть після смерті Ярослава вченим пощасти ло довести, що в Софії похований і сам Ярослав Мудрий. Справа в тому, що в одних літописах го вориться про поховання у білій мармуровій гробниці,. Ярослава Мудрого, а в інших — Володими ра люномаха. У 1936 році сарко фаг був відкритий. Па превели кий подив учених, замість цілого кістяка вони пооачили безладну кучу кісток. Очевидно, саркофаг відкривався не один раз, можли во, татаро-монголами в пошуках скарбів. 1 аємниця мармурового саркофага не була розкрита. 1 Оєь у 1939 році його відкрили ще раз. Кістки були передані в інститут антропологи в Ленінгра ді. Зібраний був чоловічий кістяк. Внаслідок рентгенологічних до сліджень був виявлений вродже ний підвивих кульшового суглоба, а на черепі пляма — слід від по ранення. Дослідження кістяка да вало підстави припустити, що по мерлий був стариком у віці 70 — 75 років. Дані рентгенологічних досліджень були зіставлені з опи сом Ярослава Мудрого в літопи су. Літопис говорить про те, що Ярослав був від природи кульга вий, в одній із битв був поране ний у голову і помер у 1054 році в. похилому віці. Повний збіг наукових дослід жень і літописних даних дозво лив ученим зробити висновок про те, що в Софійському соборі по хований Ярослав Мудрий. Зараз кістяк знаходиться у гробниці. Ра зом з кістяком у саркофаг покла дена невеличка мармурова мемо ріальна дошка — для наших на щадків. Герасимов відтворив по черепу образ Ярослава Мудрого… З-під густих брів на нас дивляться ро зумні хитруваті очі. На князеві висока шапка з хутровою опуш кою, воїнська кольчуга, поверх кольчуги — каптан. ЗУСТРІЧІ З ДАВНИНОЮ. КИЄВО-ПЕЧЕРСЬКА ЛАВРА. При Ярославі Мудрому був за снований і другий чудовий пам ’ ятник — Києво-Печерський мо настир. У XVII столітті монасти реві було дано грецьку назву — лавра, що означає великий мона стир. Уже з XII століття Лавра стає визначним феодалом, який володіє величезною кількістю земель і ти сячами селян. З розвитком капі талізму Лавра починає скупову вати заводи і фабрики, стає- круп ним капіталістом. Знаходячись під покровительством царського уряду, Лавре захищає його інте реси. В Києво-Печерській лаврі було проголошено анафему де кабристам, Толстому; в 1830 році більше тисячі польських повстан ців мучились у печерах Лаври. Лавра активно допомагає царсько му урядові: києво-печерські мона хи фінансують російсько-японську війну; зустрівши революцію в баг нети, вони посилають білогвар дійським бандам Денікіна 11 ти сяч карбованців на придушення молодої Радянської республіки. У 1930 році на вимогу громад ськості Києво-Печерська лавра була закрита. Зараз на території Нижньої Лаври знаходиться чо ловічий монастир, який існує на кошти від подаянь богомольців і спекуляції свічками; на території Верхньої Лаври — музей-заповід- ник. Тут знаходяться руїни відо мого своєю красою Успенського собору. Пограбувавши скарби со бору і намагаючись приховати сліди злочину, 3-го грудня 1941 ро ку фашисти висадили в повітря цей чудовий архітектурний па м ’ ятник. У 1825 році, по дорозі в заслана ня, О. С. Пушкін відвідав Києво- Печерську лавру. Тут біля мона стирської стіни, навпроти Успен ського собору, поховані страчені Мазепою Іскра і Кочубей, яким г пушкінській «Полтаві» присвя- іені рядки: Удар обдуман. С Кочубеем Бесстрашный Искра заодно. На території Нижньої Лаври інаходяться печери із «святими» нощами. Мощі, очевидно, дають монахам немалий прибуток: по всьому лабіринту коридорів роз вішані лампадки з написами на стінах: «на лампадне масло». Бо гомільні бабусі просовують через грати келії грошові папірці — по даяния святим. На нас «святі» мо щі не справляють такого вражен ня, як на богомолок. Тримаючи в руках свічки ціною в карбова нець, куплені в монастирській лавці, ми товпимося біля напи сів, писаних старослов’янською в’яззю… «Преподобный Нифонт, преподобный Макарий, 12 зодчих церкви Печерской, преподобный Илья из града Мурома…» Невже богатир землі руської билинний Ілля Муромець? І ще один напис затримує нас біля мощей, які нічим не відріз няються від інших. Мідна дощеч ка з написом: «Преподобному Не стору летописцу от Общества истории и древностей Российских при Императорском Московском университете. 1829 год». У напів темних коридорчиках підземелля проноситься шепіт: «НесторІ Лі тописець!». ТАРАСОВА ДОЛЯ Кожного дня ми взнавали ба гато нового і цікавого: в музеї В. 1. Леніна і в Історичному му зеї, у музеї історії українського театру і в Російському музеї. Слухали «Фауста» в оперному театрі ім. Шевченка, побували на сільськогосподарській виставці. Але головною метою нашої поїздки було відвідання музею Т. Г. Шевченка і його могили в Каневі. І ось ми в залах музею. Цей великий дім на бульварі, який носить ім ’ я поета, належав до революції крупному цукроза- водчикові Терещенку. Зараз і бу динок, і багатий музей, розміще ний у ньому, стали надбанням на роду. Тисячі екскурсантів з усіх кінців нашої країни і з-за кордону що річно відвідують музей. Сотні за хоплених відгуків на різних мо вах світу залишають вони в книзі відвідувачів музею, .слова захоп лення і подиву могутнім талантом простого кріпака — вихідця із са мих надр свого великого народу. Експонати музею розміщені в 22 залах, в них представлено по над 800 оригіналів картин, пор третів, малюнків, офортів Шевчен ка; особисті речі поета; репродук ції з його автографів; перші рід кісні видання «Кобзаря», «Гайда маків», «Тризни», В одному а за- лів музею висить знаменитий портрет Жуковського роботи Брюллова. У 1838 році цей пор трет був розіграний у лотерею, і на одержані гроші Тарас Шевчен ко був звільнений з кріпацького стану. В експозиції музею знаходяться широко відомі портрети роботи Шевченка. Численні матеріали музею роз кривають тісні зв’язки Шевченка з передовими людьми Росії, пока зують благотворний вплив рево люційних поглядів Бєлінського, Добролюбова, Некрасова на фор мування світогляду поета. В музеї відкрито великий роз діл, матеріали якого розповідають про життя сучасних колгоспних сел Моринці і Шевченково, Віль- шанського району, Київської об ласті, де колись пройшло убоге дитинство Шевченка. Окреме місце займають видан- ня творів Шевченка на російській, білоруській, киргизькій, узбецькій, грузинський та ін. мовах народів нашої країни; сотні книг, що ви йшли за кордоном. ЯК ЖИВИЙ з живими Після відвідання музею з особ ливим нетерпінням ми чекали по їздки в Канів. І ось довгожданий ранок 13 лип ня. Пароплав «Каманін» повільно відходить від пристані річкового вокзалу. Поступово залишається позаду правий крутий берег Дні пра — зелень садів і парків, князь Володимир з хрестом у ру ці, виблискуючі позолотою куполи і хрести Лаври. Ми пливемо про ти течії. Назустріч пливуть ри бальські човни, баржі, оуксири. час від часу заклично гудуть гуд ки: «Каманін» вітає зустрічні па роплави. Вдень пропливаємо повз селище Трипілля. Здалеку видно високий обеліск на крутом) бере зі, увінчаний п ’ ятикутною зіркою. Тут загинули трипільські комсо мольці — партизани, страчені фа шистами. 1 знову, скільки бачить око, широкий простір вод. 1 хоч дав но вже по берегах Дніпра нема ні дрімучих лісів, ні високих гір, згадуються гоголівські рядки; «Чуден Днепр при тихой погоде, когда вольно и плавно мчит сквозь леса и горы полные воды свои»… Надвечір вітер свіжішає, ніс па роплава розрізає зелені буруни, фонтан бризок злітає на палуоу. дівчата співають пісні… Швидко темніє. Спалахують перші зірки, відпиваючись у дніпровській во ді. Гіа верхній палуиі світло про жектора, музика, танці під відкри тим неоом. О 10 годині ночі пароплав при чалив до Канівської пристані. Інша навкруги така, що навіть чутно сплески на ріці, лій трохи хвилюємось. Знав би 1 арас 1 ри- горович, що через 10и років за сотні кілометрів вночі приїдуть на його могилу молоді люди, оудуть ■підніматись по крутих східцях на гігантську кручу, співати укра їнські пісні, читати його вірші. Іак ось де мріяв бути похова ним великий Кбозар! Щоб лани широкополі І Дніпро, і кручі Було видно, оуло чути. Як реве ревучий. Ми сидимо на лавах біля гра нітного обеліска. На високому постаменті чорніє бронзова фігура Шевченка. На фоні темного не ба — чіткі силуети пірамідальних тополь. Внизу тече Дніпро… Ми співаємо українські пісні, їх так любив Шевченко! Наш попутник, учитель Закарпаття, читає шевчен ківські чудові вірші. Тихо навкру ги… Здається, що Шевченко теж слухає нас, тільки мовчить, заду мався. Я згадую фоторепродукцію, ба чену в музеї: «Жандарми охоро няють могилу Шевченка». Від ко го? Від розбійників і грабіжни ків? Ні. Від простого народу, який тисячами приходив сюди, щоб поклонитись улюбленому поетові, все життя якого було віддане боротьбі за звільнення пригноблених. Скоро шевченківський ювілей. Тисячі ніг прокладуть дорогу на високу кручу’, тисячі рук любов но прикрасять пам ’ ятник квітами в знак безмежної любові до ве ликого сина українського народу. Л. МОРОЗОВА, студентка філфаку. ,НА КОЛГОСПНИХ ЛАНАХ-СТУДЕН7И ПРАЦЮВАЛИ П0-К0МУН1СТИЧН0МУ Фото No 1. Фото No 2. Фото No 3. Фото No 4. Фото No 5. Фото No б. Фото No 7. «їдемо в колгосп!» Цю звістку п ’ ятий курс відділення ядерної фізики зустрів бурхливою ра дістю. Ще б пак! Адже самі ходи ли і добивалися цієї поїздки: п ’ яті курси не включались до складу тих, хто їхав допомагати колгоспникам. Дні минали у праці. З ранку керівник Є. В. Вакалов розподі ляв між членами бригади завдан ня на день (фото No 1). Справа ця серйозна. Бачите, які заклопо тані обличчя? У колгоспі імені Ілліча, Пет- ровського району збирання куку рудзи було, звичайно, на першо му плані. Але ж недарма сюди приїхали студенти! Норма — 400 кілограмів, але молодого завзяття І енергії значно більше, ніж треба на оці 400 кілограмів. Це доводять своєю працею Ю. Медведев, В. Дроб ’ язко, Я. Щербак, С. Нальотов, В. Воробйов, які щоденно збирали по 1000 кілограмів кожний, М. Щляхов, В. Василенко, Е. Лацько, Бєліков, Цуріков, Таран, що збирали по 750 кілограмів кукурудзи. Багаті зараз наші колгоспи на техніку. Буртоскладальна ма шина (фото No 2), з якою студенти «познайомились» у колгоспі, розвантажує автомашину з цукровим буряком за дві хвилини. У розпалі робочий день. Біля бункера працюють (зліва направо) Віктор Зайцев і Юрій Григорович (фото No 3). А після гарячої праці приємно вмитися холодною водою прямо з річки. Дійсно, хлопці зручно влаштувалися (фото No 4). Кажуть, що той, хто добре пра цює, добре й їсть. Голова колгоспу ім. Ілліча не мав підстав бути незадоволеним апетитом хлопців з ядерного. З насолодою п ’ ють хлопці свіже запашне молоко. Розливає його Олександр Дави денко, і робить він це, як ви са мі бачите на фото No 5, з повним усвідомленням важливості вико нуваної справи. Здружився з своїми «вороними» Борис Василенко, що працював їздовим, (фото No 6). «Ех, ви, техніка минулого, — ласнаво звер тається він до них . Подивіться на фото No 7. Ну, як не згадати гоголівсьні рядки про красу української ночі! Добре потрудились студенти університету в колгоспах Харків щини. А серед тих, хто працю вав краще за інших, серед най- передовіших — студенти п ’ ятого курсу ядерного відділення. Вони працювали з насолодою, натхненно, працювали по-комуністичному. \ НАШ КАЛЕНДАР \ О. М. Крилов Олексій Миколайович Крилов — ададемік, Герой Соціалістичної Праці, лауреат Сталінської премії, заслужений діяч науки і техніки, видатний учений, усю свою науко ву і викладацьку діяльність при святив рідній Батьківщині, роз витку науки * техніки, зокрема ко раблебудуванню… О. М. Крилов народився В 1863 році в сім ’ ї, яка була до сить тісно зв ’ язана в видатними діячами російської науки і куль тури. Морське училище, потім Морська академія, яку він закін чив з відзнакою, наполегливе са мостійне вивчення математики розвинули здібності молодого офі цера до наукової діяльності. Уже перші його роботи мали велике практичне значення для морського флоту. Це роботи про девіацію компаса, про вібрацію ко рабля. Але праці О. М.. Крилова не зустрічають схвалення вищого начальства, яке схилялось перед технічним і науковим авторитетом зарубіжних країн. Коріння математичної творчості О. М. Крилова лежать у знамени тій Петербурзькій математичній школі, засновником якої вважаєть ся видатний російський математик П. Л. Чебишев. Вчителями Кри лова були відомі російські мате матики Коркін і Ляпунов. Від своїх вчителів Олексій Миколайо вич перейняв любов до класичної математики, він був непереверше- ним знавцем творінь Ейлера, Ко ші, Рур ’ є, Пуассона, володів не звичайним умінням розшифрову вати окремі місця старовинних творів з математики. Спираючись на творчу спадщину класиків, Кри лов розробляє нові питання з теорії наближених обчислень, з теорії коливання, з математичної фізики та інших теоретичних і практичних питань. Але головне місце в творчій діяльності Кри лова займають його роботи, що стосуються до науки про кораблі. Він був не тільки теоретиком. Усе наше військове кораблебудування зв ’ язане з ім’ям Крилова. Ним уперше створено сучасний курс теорії корабля. Новий період у житті і діяль ності великого вченого почався після Жовтневої революції. З пер ших же днів радянської влади О. М. Крилоь включився в роботу по відбудові народного ’ господар ства країни. Він бере участь у ко місії Академії, що вивчала Кур ську магнітну аномалію, складає посібник з земного магнетизму. У 1919 р. Революційна Військо ва Рада , Балтійського флоту при значила Крилова начальником Академії, що випускала офіцер ські кадри для радянського воєн но-морського флоту. В Академію приходили матроси прямо з фрон ту, не маючи ніякої підготовки. Крилов читав лекції з теорії ко рабля і читав так доступно і просто, що його розуміли люди, які не знали вищої математики. Пізніше Академії, де вчився і працював О. М. Крилов, було присвоєно його ім ’ я. Радянські люди шанують пам ’ ять О. М. Крилова, вченого, патріота, який віддав увесь свій хист, організаторські здібності і енергію для побудови нового со ціалістичного суспільства. І. АКСЕЛЬРОД, студент третього курсу фізмату. РЕПЛІКА Дружинникам філфаку Днями вулиці Харкова були вражені появою від важних мушкетерів (дав но відомі подібні перетво рення) в образах студен тів філфаку Волкова, Гу торова, Виноградського і приєднавшогося до них Зельцера. Як це було і раніше, лише четвірка хоробрих патрулювала по вулиці, а інші всі лицарі з дружи ни філфаку відсиджува лися вдома, забувши про колективізм і комсомоль ську дисципліну. Панас Булка. З студентського Г!»и ДВА ПІДХОДИ Екзамени. Екзаменує професор. І. Студент підходить до столу і бездоганно відповідає на питання білета. Професор бере залікову книжку і ставить оцінку «З». Студент обурений. — За що? Чому? — Молодий чоловіче, — гово рить професор, — бачите, я вже другий десяток як доктор техніч них наук і вважаю, що не знаю на відмінно предмет! Ви ж сту дент, а тому повинні вважати, що не знаєте його на добре. Я щаджу вашу скромність і ставлю «З». П. — Дозвольте увійти, професоре, — каже, студент і швид ко підходить до столу. Він квапливо риється в білетах, пе ревертає їх. Не знайшовши для себе нічого підходящого, виходить. Професор, спочатку вражений, трохи подумавши, пише щось у заліковій книжці і кличе студента. Той обертається і підходить. Професор простягає йому залікову книжку. Студент здивовано дивиться в неї і бачить оцінку «З» Він мимоволі вигукує: — За що? Адже я нічого не відповів! — Молодий чоловіче, — відповідає- професор. — Ви шука ли, отже, щось таки знали. Все! Можете йти. (З вузівських багатотиражок) Редактор Б. ЩЕРБАНЕНКО. Адреса редакції: Університетська вул., 16, Тел. 2-72-01, дод- 64. Друк. Вид-ва ХДУ, БЦ 10528 від 26/Х 1960 р. Зам. 2067.