No 69 — 70 (1059 — 1060) Субота, 19 листопада 1960 року. Ціна 20 коп. ПРИВІТ ДЕЛЕГАТАМ XVI ЗВІТНО-ВИБОРЧОЇ КОМСОМОЛЬСЬКОЇ КОНФЕРЕНЦІЇ У НІВЕРСИТЕТУ ХРОНІКА Наприкінці листопада цього ро ку АН УРСР, Харківське відділен ня Хімічного товариства ім. Мен делєєва та ХДУ скликають IV Українську конференцію з фізич ної хімії. Головою оргкомітету конферен ції призначено професора М. А. Ізмайлова, завідуючого кафедрою фізичної хімії, вченим секрета рем — кандидата хімічних наук Є. І. Титова. На конференції буде представ лено 116 доповідей, реферати яких вже друкуються. Філологи університету готують ся до визначної події – з 23 по 27 грудня в нашому університеті відбуватиметься Третя республі канська конференція славістів, присвячена 125-річчю з дня на родження видатного вченого 0. 0. Потебні, вихованця Харків ського університету. В роботі конференції візьмуть участь вчені з різних міст нашої країни. Вже друкується програма ро боти конференції, підготовано до друку тези доповідей. Міністерство вищої освіти Ук раїнської PCP при кафедрі марксистсько-ленінської філосо фії університету проводить ку щовий семінар для викладачів етики й естетики вузів Запоріж жя, Сум, Полтави, Дніпропетров ська та інших міст. На семінарі читають лекції досвідчені науковці Харкова, Києва. Активну участь у роботі семі нару бере університетська кафед ра філософії. – ДІЛА ХОРОШІ Комсомольці університету успішно шефствують над під приємствами міста, області. 80 студентів фізмату стали ба жаними гостями в гуртожитках робітників заводу ім. Мали- шєва, УНР-438. Один-два рази на тиждень вони відвіду вали гуртожитки і допомагали робітникам, які навчаються у вечірніх школах, технікумах. Хорошою славою користуються в місті й області наші лектори. 126 студентів університету читають лекції в під шефних колгоспах, у гуртожитках заводів ім. Малишеза і ХЕМЗу, УНР-438, у школах району, керують гуртками по вивченню історії комсомолу. Всього прочитано за рік близько 2060 лекцій. 200 комсомольців нашої організації у вільний від за нять час працюють піонервожатими, керують гуртками в де сяти школах Дзержинського району, в двох інтернатах, у Курязькій трудовій колонії. Минулого року на створених за ініціативою комітету комсомолу безплатних підготовчих курсах для робітників і вчорашніх воїнів, що бажають навчатися в університеті, навчалося понад 350 чоловік. 75 комсомольців, студентів і аспірантів, асистентів і ла борантів, не шкодуючи свого часу, приходили вечорами на ці підкурси, щоб передавати свої знання робітникам. З цього семестру розпочне свою роботу університет гро мадських професій, який готуватиме лекторів, кореспонден тів газет, піонервожатих, керівників художньої самодіяль ності, спортивних тренерів і суддів. ЗВІТИ І ВИБОРИ В КОМСОМОЛЬСЬКИХ ОРГАНІЗАЦІЯХ НА ГЕОЛСГО-ГЕОІРАФІЧНОКУ — НОВЕ БЮРО На геолого-географічному фа культеті відбулись звітно виборчі комсомольські збори. З звітною доповіддю виступила секретар фа культетського бюро О. Артеменко. Вона відзначила те позитивне, чо го досягло бюро в своїй роботі: проведення цікавих політгодин, створення, за прикладом інших факультетів, академкомісії з трьох чоловік, що систематично слідкує за ходом академічної роботи на факультеті, нагородження ряду студентів грамотами міськкому партії за роботи, представлені на Міжвузівський конкурс студент ських наукових робіт та ін. Разом з цим у доповіді було вказано на недоліки в роботі бю ро, засуджена недостойна пове дінка окремих комсомольців. Вибори нового складу бюро пройшли бурхливо, за активною участю всіх комсомольців факуль тету. С. ЖУР1НА, І. ЗАГОСКІНА. Наші справи і наші завдання Звітно-виборчі комсомольські збори на біологічному факульте ті пройшли на початку учбового року. Комсомольців у колгоспі ■ очолило нове бюро. Перебуван ня в колгоспі довело, що бюро було обране боєздатне. Члени його організовували комсомоль ську роботу в бригадах і групах. Дуже доцільним виявилось те, що бригадирами студентських бригад було призначено кращих комсоргів груп. Це дало змогу краще вести облік проведеної роботи, хороше організувати зма гання між групами. Підвищився авторитет комсоргів, їх відпові дальність. Всі бригади одержали відмінні характеристики і подяки від правлінь колгоспів. Багато сту дентів нашого факультету було нагороджено Грамотами район ного комітету комсомолу. Зараз перед нашим бюро стоїть завдання допомогти дека натові організувати навчальний процес, оформити новий корпус біофаку. Розроблено план оформлення і озеленення факуль тету. Розроблено вже остаточний гра фік чергування членів бюро і сек ретарів комсомольських бюро курсів у комсомольській кімнаті. Готуємо екран змагання між кур сами та групами, який відобра жатиме повсякденне життя фа культету. Влаштовано комсо мольський стенд, спортивно-обо ронний куток. Але найголовніше — комсо мольська робота на курсах. Добре поставлена робота на першому курсі (комсорг Марта Троянов- ська). Першокурсники щонеділі відвідують підшефний дитячий са наторій «Отрадное», організували комісію по озелененню корпусу, взяли активну участь у передпла ті на газети. Слід відзначити активну роботу комсомольських бюро третього і четвертого курсів. Зовсім інша картина у п ’ яти- курсників. Вся робота комсорга курсу Н. Дубіної зводиться до того, щоб зібрати членські внески, нерідко з запізненням на один- два місяці. Недостатньо працює сектор преси факультетського ком сомольського бюро. У нас ще є випадки, коли деякі комсомольці не мають жодного доручення, в той час як окремі, наприклад, Дьоміна, Криворучко мають по декілька доручень Ми знаємо про ці недоліки і на магаємося організувати свою ро боту так, щоб позбавитися недо робок і якомога швидше. Нам дуже хочеться вивести свій фа культет на одне з перших місць в університеті. І в зв ’ язку з цим комсомольці біофаку пропонують комітетові комсомолу університету підбити підсумки змагання за звання кращого факультету в уні верситеті. Це змагання повинно бути справді дійовим засобом по кращення роботи факультетів А. ВОВК, секретар комсомольського бюро біолоіічного факультету 19 ЛИСТОПАДА — ДЕНЬ АРТИЛЕРІЇ ВОГОНЬ НА МЕНЕ! Це було в 1943 році. Сутінки вже обгорнули берег ріки Молоч ної, коли наші бійці почали підтя гувати сюди невеликі човни і плоти. З крутого берега стрибали вниз учасники десантного загону. Вони швидко сідали в човни. Лег кий сплеск води — і човни зни кали в темряві. Загін повинен був непомітно форсувати ріку, неспо діваним ударом захопити прибе режні траншеї ворога, розпочати бій. прийнявши на себе всю силу ворожого вогню, відвернути увагу гітлерівців від місць головних пе реправ. Через річку переправлялись автоматники, кулеметники, сапе ри, розвідники стрілкових і арти лерійських підрозділів. Серед них був молодий артилерійський роз відник Іван Єршов. Завжди весе лий і говіркий, у ці хвилини він був зосереджений і мовчазний. Коли човни досягли до середи ни річки, з ворожого берега про лунали перші постріли. Наші не відповідали: переправа повинна бути непомітною. Єршову треба було першим пробратись на май бутній плацдарм, визначити місце фашистських батарей, вогневих точок і передати про це на ба тарею, якою мені довелось коман дувати. Під вогнем ворога Єршов швид ко просувався вперед. Він повз, перебігав. Постріли чулись збоку, позаду. Іван часто зупинявся, прислухаючись, вдивлявся в тем ряву, визначаючи місця вогневих точок ворога. Світанок застав його на висоті в уже виритому ним окопчику. Попереду зовсім близько були фашисти. Як тільки розсіявся ранковий туман, розвідник подав перший умовний сигнал. Ми цей сигнал помітили. Єршов повідом- ляв про засічені ворожі батареї, які вели зараз вогонь, про куле метні точки, що діяли вночі. В бінокль розвідник бачив, що його сигнали приймаються. Ворог помітив корегувальника. По окопчику спостереження по чав бити снайпер. Єршов змінив позицію, вирив ще один окопчик. Незабаром на висотці уже рва лись ворожі снаряди. Близько го дини по позиції Єршова били гар мати. Але протилежний бере? про. довжував одержувати сигнали. Фашисти перейшли в наступ па плацдарм, зайнятий радянськи ми воїнами. їх шлях лежав якраз через окопчик, де переховувався наш розвідник. По сигналах Ершо ва батарея створила завісу заго роджувального вогню. Ворог на деякий час припинив атаку, а по тім розпочав знову. І тоді бршов викликав вогонь на себе. Снаряди почали рватись над його головою. Ворог відступив. Надвечір фашисти повторили ата ку. І знову Єршов викликав во гонь на себе. Понад добу знахо дився він на висоті, витримуючи безперервний вогонь. Іван Єршов залишився живий. За відвагу його нагороджено орде ном Бойового Червоного Прапора. Зараз колишній артилерійський розвідник Іван Єршов працює в одному з колгоспів Кубані. к. КОЛОМІЄЦЬ, старший лаборант істфаку. Веселий і цікавим вечір У залі гасне світло. Святковий вечір геолого-геогра- фічного факультету, присвячений 43-ій річниці Великого Жовтня, розпочався. Уважно прослухали присутні промову декана фа культету Г. ГЕ кубинського. Потім починається кон церт, учасники якого — студенти. Пісня «Геологи», яку виконав хор, всім дуже сподобалась. Хороше заспівува ла її Ніна Васьокіна — студентка четвертого курсу гео графічного відділення. Успіхом у глядачів користувалось виконання кількох музичних номерів на акордеоні най молодшого учасника концерту Саші Віленкіна. Після концерту були організовані різні масові гри, лотерея. Перший вечір об ’ єднаного факультету, вечір геогра фів та геологів, пройшов дуже добре. Побільше таких вечорів. Нехай усі студенти беруть активну участь в організації веселих і цікавих вечорів. О. РІЗНИЧЕНКО, студентка геолого-географічного факультету. ,ЗАУВАЖУЄМО І БАЖАЄМО Редакція звернулась де тогорічних комсоргів біоло гічного, історичного і гео графічного факультетів з проханням сказати декілька слів про роботу комітету в звітний період і висловити свої побажання новому складові комітету. А. НОВІКОВА (біологічний факультет): Сектори комітету комсо молу погано працювали з факультетськими бюро. Зві ти відповідних секторів ком сомольських бюро факульте тів не заслуховувались. Вза галі члени комітету рідко бу. вали на факультеті, тримаю чи зв ’ язок за допомогою те лефону. Погано, що комітет протягом року не заслухав звіту жодного з своїх секто рів. Все ще погані справи з розповсюдженням газети «Харківський університет». Незадовільно поставлена шефська робота, зокрема, робота з піонервожатими. Всі ми, комсомольські ак тивісти, несемо відповідаль ність за недоліки в роботі комітету: ми рік тому не до сить серйозно поставились до обрання нового складу комітету. Ні в якому разі не повторити сьогодні цієї помилки. Бажаю новообраному складові комітету з біль шою довірою ставитися до бюро факультетів, серйозно продумати кандидатуру се кретаря і відповідального за оргроботу, підібрати та ких людей, які вміли б пра цювати з комсомольцями, а не обмежувалися наказами і гриманням. Треба й надалі практику вати взаємоперевірки фа культетів. Треба створити певну зацікавленість у зма ганні між групами універси тету. Частіше ставити звіти низових організацій перед комітетом комсомолу. Часті ше бувати на факультетах, цікавитись роботою курсо вих бюро, всі рішення комі тету комсомолу доводити до відома бюро факультетів. О. АРТЕМЕНКО (геолого-географічний факультет): Організованості, згуртова ності, вимогливості бажа ють комсомольці геолого- географічного факультету новому комітетові. Взаємоперевірки факуль тетів, що були минулого ро ку, мають велике значення, але їх треба готувати, під бирати людей, які розумі ють цю справу, а не підхо дити формально. Комітет мусить керувати комісіями по взаємоперевірці і цікави тися їх роботою. Комітет комсомолу до цього часу не вручив вим пел за комсомольський крос. Мабуть, дотягують до яко гось свята. А навіщо? Адже втрачається весь смисл цьо го вимпелу, коли він вру чається через такий довгий строк. Погано- поставлена робо та шефського сектора, зо крема мало, що зробила відповідальна за цей сектор т. Купрій. Необхідно, щоб новий ко мітет глибше вникав у жит тя факультетів, допомагай комсомольському активу ді- лом, прикладом. Менше за- ^знайства. Треба, я гадаю, членам комітету все ж відві дувати засідання хоча б свого комітету. Слід відзначити добросо вісну роботу членів коміте ту Ш ляхова, Арістова, які багато зробили для факуль тету. На жаль, таких у ко мітеті було мало. Правильно зробив комі тет, вивіши Смирнову з чле нів комітету за розвал робо ти, але навіщо її обирали і чому відповідальність за та ких комсомольців не несуть факультети, які рекоменду вали їх до комітету. А секретареві тов. Галузі невистачає твердості, ви могливості і послідовності. О. ПЛАХОТНИИ (історичний факультет): Головним недоліком у ро боті комітету комсомолу бу ла погана постановка орга нізаційної роботи. Склад комітету було обрано не продумано, і про колектив ну роботу не могло бути й мови. Це по-перше. Другим серйозним недоліком у ро боті комітету комсомолу був слабкий контакт з ком сомольськими бюро факуль тетів, з комсоргами факуль тетів не радились, а іноді й не рахувались. Якщо новообраний комі тет візьме до уваги ці дві серйозні помилки і вживе дійових заходів до їх ви правлення, то це приведе до значного покращення комсо мольської роботи. НА ПРАВАХ „ЗАЙЦІВ “ Коли ми звернулися до учбової частини з проханням назвати нам кілька прізвищ академічних борж ників, людей, які звикли навча тися в борг, там невесело посміх нулися: «Кілька? На жаль, можна назвати багато». Так, дійсно, на жаль. На кож ному факультеті, є студенти, прі звища яких відомі вже навіть першокурсникам- Нема такого но меру стіннівки або зборів, де 5 про них не згадувалось. Це прі звища ледарів, які не вміють і не бажають працювати. Не кожний за своїми здібностями може бути відмінником, але навчатися без двійок зобов ’ язаний кожен, хто прийшов до вузу і став студентом. Комсомольська організація на шого університету протягом року чимало робила для покращення успішності комсомольців. І допо могу відстаючим організовували, і додаткові консультації виклада чів, і рейди — перевірки відві дування лекцій і практичних за нять тощо. На фізико-математич- ному і радіофізичному факульте тах добре працювали академічні комісії. Ось лише одне робилось не дуже послідовно і систематич но: притягнення ледарів до суво рої відповідальності і рівняння на те, щоб очистити університет від тих, хто вже двома-трьома се сіями довів, що працювати він як слід не буде, що справжнього спе ціаліста з нього не вийде. Може, коли б цей захід впрова джувався у життя послідовніше, не довелось би нам сьогодні на зивати прізвища багатьох, хто^й досі не розрахувався за попередні курси, хто, так би мовити, «зай цем» перескакує на інший курс. Екзамен з вищої математики ніяк не зберуться скласти друго курсники фізмату Онипко, Оча- ковський, Завізіон, Квітка. ІІе да леко пішли від них четвертокурс ники Троян, Цитко, Захарченко, які не склали термодинаміку. Ли сенко, Чухонська. Мирошниченко з другого курсу математичного відділення, коли ви збираєтесь складати екзамен з математично го аналізу? Адже нова сесія не за горами! Вперто тримає першість но за боргованості третьокурсник ра- діофізик Карамушка. Є в нього і товариші по двійках — Бондарен ко, Качало. Всі вони не склали вчасно екзамену з фізики. А ось представник майбутнього загону хіміків горезвісний Бутен ко. З неорганічної хімії — «хвіст», з іноземної мови — «хвіст», кур сова робота всіма написана, ним — ні, практикум у майстерні ще тре ба відробляти. От так живе, і, якщо можна сказати, навчається другокурсник хімічного факульте ту Бутенко. Уявляєте, як він лю бить хімію і який гарний з нього хімік вийде. ЛИСТ ДО РЕДАКЦІЇ Коли б мене прямо спитали, чи задоволений я комсомольською роботою па факультеті, я відповів би заперечно. Мені здається, що так відповіли б багато хто з старшокурсників. Чому? А.дже комсомольська організа ція радіофаку — в числі кращих в університеті, адже нема такого університетського заходу, в яко- му б перед не вели радіофізики. І по успішності факультет все впертіше і наполегливіше просу вається на перші місця. Все це так, і це дуже добре. Але якщо подивитись правді в очі і запита ти, чия це заслуга — комсомоль ського бюро чи адміністрації фа культету, то доведеться відпо вісти — адміністрації, в усякому разі значною мірою. На збори, що відбулись 11 ли стопада, на звітні збори радіофа ку багато комсомольців не з ’ яви лись. Важко назвати хоча б одні збори протягом року, кількість відсутніх на яких була б менше 100 чоловік. Про що це свідчить? Про байдужість значної частини комсомольців до справ своєї орга нізації. І засідання бюро були, і рі шення виносились, і лаяли леда рів і т. ін. Все це було. Але роби лось так, що мало кого на фа культеті хвилювало. Може тому на ■ збори комсомольці не прихо дять, що не чекають від них ні чого цікавого. Якби комсомольське бюро було адміністративною одиницею, то сміливо можна було б ставити питання про скорочення штатів, бо з тією роботою, яку проводило бюро, цілком справиться деканат. А те, що комітет комсомолу вва жав наше бюро одним з кращих, свідчить, на наш погляд, що комі тет неглибоко вникає в роботу на факультетах, в суть факультет ських справ. Невже комітет не бачив, що ро бота нашого бюро, особливо сек ретаря, була майже позбавлена вогнику, душі, запалу? З різних газет ми дізнавались про жваві дискусії на теми, які не можуть не хвилювати молодь: про співвідношення науки і мистецтва, про моральне обличчя людини майбутнього тощо. На ці питання бюро не звертало уваги, а як ба гато від цього втратили наші ком сомольці! Так як же судити про роботу бюро? Ось про що думав я на нецікавих звітних комсомольських зборах радіофаку, про що й захотілось мені розказати делегатам звітно- виборчої комсомольської конфе ренції. О. ПАВЛЕНКО, студент. Недоростки „розважаються “ Рейд Д О РЕДАКЦІЇ прийшов лист, повний гіркоти і обурення. «… В гуртожитку, де студенти проводять більшу частину сво- го часу, неможливо спокійно працювати і відпочивати. Цьому заважають брудні лай ки, що не припиняються, викрики нецензур них слів… …Як тільки закінчуються лекції, і сту денти повертаються в гуртожиток, двері кімнати No 32 зачиняються на ключ, щоб приховати від сторонніх очей, як «розва жаються» Масюк, Войтович, Полторацький та їх друзі Чубатий (II курс фізиків), Ко роль (І курс ядерників)… …На всю гучність включений динамік приглушує шум азартної гри в очко або преферанс». Але не тільки цим обмежувались непо добства у кімнаті No 32. Виявляється, «жар туни», що там зібрались, здатні ще й на ін ші витівки. Вони можуть підкласти бруд ний чайник під біле простирадло товариша, замість тумбочки з книгами поставити біля ліжка (не свого звичайно) ящик для сміт тя. їх «високорозвинений інтелект» підказує їм і таке: прив ’ язати сплячого однокурсни ка мотузками до ліжка. Перелік витівок цих «розумників»» можна було б продов жити. Але навряд чи в цьому є потреба. Найголовніше те, що отакі людці прини жують людську гідність, знущаються над товаришем, виявляють жорстокість у той час, як у нашій країні повага до людини, до людської гідності стоїть на небувалій висоті. І вірно зауважив автор листа, що в ко лективі, який складається з подібних Ма- сюкові, Полторацькому та іншим, нема і не може бути свідомого ставлення до праці, поваги до товариша, дружби. Під час роботи в колгоспі подібні Масюку називали себе та інших «СХ і К» («Союз халтурників і компанія»). Невипад ково доводилось іноді цим «передовикам» переробляти свої завдання по два рази. І ось рейдова бригада редакції газети в гуртожитку на площі Дзержинського. Шу кати 32 кімнату нам не довелось — вона була першою. І добре, що ми були підго товлені до зустрічі з нею. Інакше почали б кликати на допомогу, вирішивши, що тут хтось усе розтрощив. Сміття, бруд, розірва ні карти, порожні пляшки з-під горілки, об ’ їдки. «Благородні» хазяїни розселились по інших кімнатах, а свою залишили у та кому вигляді. Та й чи можна припустити, що Масюк прибиратиме, знаючи, що не йо му там жити. Він дуже здивований нашим обуренням, і, одягнений, ще зручніше влаштовується на ліжку в кімнаті No 95, де тепер живе. Він тримається визивно. Ще б пак! Адже Масюк упевнений — «дружки» не підве дуть: скільки «красивих» сцоав разом зро били! І «дружки» дійсно намагаються мов чати. Вірніше не мовчати, а вивернутися, довести, що чорне є білим. Вони навіть чер. воніють (цього ми від них ніяк не чекали). Мирон Косьмикін жилець 95 кімнаті: обу рений: «Так і знайте, — говорить він «геро ям», — ні горілки, ні карт тут не буде». Але, на нашу думку, це дуже незначне покарання для хуліганів. Хіба можна допу стити, щоб купка безсовісних егоїстів отру ювала життя, відпочинок, навчання іншим студентам, плямувала факультет, гуртожи ток? Може Масюк взагалі не хоче вчитись? У нього заборгованість, стипендії не одержує, живе на утриманні матері, яка не працює. Замість того, щоб вчитися, він захоплюєть ся невинними (на його погляд) витівками. Можливо, його треба звільнити (хоч би на деякий час) від обтяжливої необхідності вчитися? У всякому разі, дуже хочеться ві рити, що громадськість фізмату оцінить як слід «видатні подвиги» Масюка, Войтовича, Полторацького, Чубатого, Короля, що при нижуючи людську гідність своїх товаришів, займаючись ганебними «розвагами» і самі принизили себе. Нам захотілось швидше піти в інші кім нати, до інших студентів, справжніх ком сомольців. Ось теж другокурсники і теж фізмату. Кімната No 31. Чисто, затишно. Є магніто фон. Вечорами хлопці слухають музику. На столі шахова дошка з незакінченою партією. Таких кімнат багато в гуртожитку. Нас приймають гостинно. Знайомимося зі сту дентами, розпитуємо, вислухуємо і претен зії. В кімнатах мало тумбочок, нікуди кла сти книжки. На другому поверсі немає по бутової. А на третьому в побутовій нема газових горілок. Все це заважає, відбирає потрібний для навчання і відпочинку час, псує настрій і, звичайно, повинно бути усу нено. Але не тільки це треба ліквідувати. Не заважило б студкомові і комсомольському активу усунути безладдя в кімнаті 43, де живуть дівчата з різних курсів. Настрій наш не встиг зіпсуватися: наступна кімна та 47 зустріла нас чистотою, хорошою піс нею і щирим, радісним прийомом. Мимохіть подумалось: та чи й було воно — 32, її колишні мешканці, боуп. непривітні хазяйки 43-ої? На жаль, було. Було, і навіть про довжує бути на сором вам, товариші з фіз мату! РЕЙДОВА БРИГАДА У СКЛАДІ: В. БЕРЕЗАНЕЦЬ, М. БОНДАРЕНКО, студенти істфаку, С. ДУДКІНА, студент ка фізмату, В. ТАМАРІН.А. КУЗНЕЦОВ, студенти філфаку. ,За вимогливість до себе, за вимогливість колективу Давно пройшли мої студентські роки, та ще пам ’ ятаю всіх моїх викладачів, а найкраще і з вдяч ністю тих, хто прекрасно викла дав і багато вимагав. З повагою згадую видатного вченого акаде міка Д. 0. Граве, але досі жал кую, що він надто поблажливо ставився до студентів, а я (ра зом з товаришами) використову вав цю поблажливість. Не знаю, можливо, не був визначним вче ним професор неорганічної хі мії (в Київському університеті) К. П. Волков, але його прекрасні лекції і високі вимоги привели до того, що і досі зберіг я деякі знання з хімії. Та коли думаю про себе і ба гатьох моїх товаришів, то насам перед згадую, якими недоуками більшість з нас прийшли в свій час до університету. Не було в нас за плечима середньої школи, не було систематичних знань і навіть грамотність наша була сумнівною. Вимоги викладачів відіграли значну роль, але не вирішальну. Певних успіхів десяти ті з нас, хто самі до себе були ви могливими, хто, помітивши прога лини в своїй підготовці з попе редніх, з тої, яка вивчалася, або сусідніх дисциплін, робив усе, щоб заповнити ці прогалини, ті, хто соромився виправдовуватися перед екзаменатором словами: «це ми вчили в попередньому се местрі, і я вже забув», «це з ін шої дисципліни, а я її вже склав і все забув», «це елемен тарна математика» і т. п. Я твердо переконаний у тому, що той студент, який сам не ста вить до себе високих вимог, не може дістати глибоких і міцних знань. Завдяки вимогливості ви кладачів він здобуде мінімум знань, але чи можна марнувати найкращі роки — роки навчання в університеті тільки на здо буття мінімуму знань? Є ще один вид вимогливості — вимогливість колективу. Це вели ка сила — вимогливість колекти ву, але дуже рідко вона вияв ляється в колективі наших сту дентів. Я не знаю випадку осуду «шпаргалочників», не згадаю ви падку, коли б студент сказав су сідові на екзаменаційній лаві: «друже, коли я розв ’ яжу тобі за дачі, ти, може, й одержиш бажа ну оцінну, але знань не діста неш, і тому, бувши твоїм другом, я не стану виконувати завдання за тебе». Чи буває так, щоб ко лись колектив спитав студента: «На екзамені ти виявив незнання певного розділу — чи л ’ квідував ти заборгованість?»! наш колектив часом турбується про складання тієї акадємзаборгова- ності, про яку знає деканат, але ніколи не дбає про ліквідацію прогалин у знаннях, коли ці про галини не призвели до двійки. На наших підприємствах все частіше з ’ являються цілі бригади робітників, які не здають свою продукцію на контроль, які кон тролюють самі себе і один одно го. Оце вимогливість до себе, оце вимогливість колективу. Наслі дуйте приклад передових робітни ків, товариші студенти, — не по кладайте всі надії на вимоги ви кладачів, коли хочете мати грун товні знання і бажаєте таких знань своїм товаришам. Г. ДРІНФЕЛЬД, професор. А їх чекали! її ЕРГОВИЙ адміністратор го- * телю, натягнувши на ніс окуляри, втретє перечитував за писку, особисто йому адресовану. Випускник фізмату ХДУ Леонід Таран через чергового сповіщав начальство про те, що, пробувши цілу добу в місті, де він пови нен був працювати, вирішив з-за сімейних обставин поїхати звід си. Що й казати, черговий не звик одержувати подібних записок. Поки він роздумував над резолюцією, поки виводив акуратним почерком «не пускати!», Таран встиг від ’ їхати, причому, не відчу ваючи жодної провини. Він там не який-небудь Юдін з географіч ного або Козубенко з біологічного, які навіть не потрудились приїхати на місце роботи, щоб хоч відкріплення взяти. До речі, про відкріплення. «Про цього (або про цю) вже гово рити нічого не треба — у нього (у неї) відкріплення», — часто можна почути. Але ж це негарно виходить. Люди не сперечають ся з комісією по розподілу, підписують призначення, щоб потім гідкріпитися. І ось уже прізвище не називають у 1 звітах, не зга дують на зборах: той, хто відкріпився, влаштовується на роботу в Харкові цілком законно (коректором так коректором, бібліоте карем так бібліотекарем, продавцем так продавцем). А те, що п ’ ять років з нього готували викладача, що п ’ ять ро ків тому, подаючи заяву до університету, він обурився б, якби йо му сказали: «ти не захочеш стати вчителем, не поїдеш за при значенням» — це вже все забуто. І, розумієте, в чому корінь зла, — їм про це не нагадують, су ворих заходів, наприклад, відшкодування витрат держави на під готовку спеціаліста, позбавлення диплому за відмову працювати за призначенням, притягнення до суворої відповідальності — ком- сомол, громадськість по закін ченню університету не вжи вають. А треба б… Може,- тоді не довелось би так хвилюватися учням і вчителям Удянської середньої школи Золочівського району, коли раптом зник молодий викладач літератури Поздєєв. Причому, як дивно зник! Директора не повідомив, з господаркою кімнати за харчу вання не розрахувався і навіть видана школою на тимчасове ко ристування постільна білизна зникла разом з ним. А може, його викрали сонного? І тривожний запит мчиться із Золочівського ра йону в університет, а в університеті від сорому низько схиляються голови. Ні, не, викрали, та й хто стане таке добро красти! Ходить Поздєєв спокійнісінько по Харкову, ходить, і совість його спо кійна. Чому ви поїхали з роботи? — запитали у нього. Бо всі їдуть, — відповів він. А подібних Поздєєву на філфа- ці немало. Не варто звертатися до совісті таких людей — навряд чи вона у них є. А ось до комсомольських організацій філологічного, істо ричного, біологічного, географічного факультетів варто: що’ж ви думаєте робити, товариші? У цьому році без поважних причин не з явилось на місце призначення понад 50 випускників універси тету. Ганебна цифра! * І хоч вже приходять в університет радісні звістки від тих, хто 1 вересня почав трудовий шлях у Донбасі, на Уралі, в Закарпат ській області, в Харкові, Сумах, Запоріжжі, вони не знімають від повідальності з комсомолу за тих 50, які стали неробами. Л. МЕЖОВА. Час настав. Зволікати на можна До підсумків обговоре ня статті ,,Про смаки не сперечаються? Смаки виховують “ Понад два місяці на сторінках нашої газети йшло обговорення статті т. Лівшица «Про смаки не сперечаються? Смаки виховують», присвяченої проблемі естетично го виховання студентства. І кіль кість учасників дискусії, і пал кість, темперамент, а подекуди і гарячковість їх виступів, і, на решті, той характерний факт, що редакції і:е довелось замовляти, «організовувати» відгуки на стат тю, а кореспонденції читачів ста ли одразу ж поступати після її публікації, — все це свідчить про те, що мова зайшла дійсно про істотні питання нашого універ ситетського життя, питання, які нікого не залишають байдужим. Усі виступаючі погодились на од ному: справа естетичного вихо вання не може бути далі пущена на самоплив. Це не особиста спра ва кожного. Вона мусить стати справою всієї нашої громад ськості, об ’ єктом повсякденного піклування партійних, комсомоль ських, профспілкових організацій, її не можуть обминути і кафедри. Учасники обговорення висува ли різні пропозиції — докорінна поліпшити роботу художньої са модіяльності, яка повинна стати дійсно масовою і готуватися не лише до річних оглядів, а регу лярно виступати перед студента ми; ширше залучати до універси тетських аудиторій митців і пись менників міста; встановити друж ні творчі зв ’ язки зі студентами консерваторії та театрального ін ституту; створити студентський університет культури, частіша організовувати лекції-концерти теща. Щереважна більшість цих про позицій безперечно заслуговує на увагу. І дуже прикро, що комі тет ЛКСМУ і факультетські ком? сомольські бюро поки що дуже повіліно на них відгукуються, що питання естетичного вихован ня не стали і досі темою дійсно масового обговорення у комсо мольському середовищі, як це слушно пропонував тов. Макого- нов. А саме таке обговорення му сить викликати і викличе повінь молодої ініціативи. Не треба за хоплюватися, на нашу думку, «масштабними» формами, напри клад, різко збільшувати кількість загальноуніверситетських лекцій з питань мистецтва чи культпо ходів. Справа естетичного вихо вання потребує і різноманітні ших, і гнучкіших форм. А такі зразки ьже є. Ось п ’ я тий курс філологів (російське відділення) нещодавно вирішив влаштувати вечір поезії. Його ініціатива була підтримана ка федрою російської літератури. Як же було організовано цей вечір? За допомогою доцента М. В. Чер някова і лаборантки 0. Аикудіно- вої у великій аудиторії студенти влаштували виставку з історії ра дянської поезії. 1 пе за склом, не на виставочних стендах з мо тузочками — а просто на столах: підходь, дивись, читай! Лекції «взагалі» про поезію — не було. Просто чи не кожний Другий учасник вечора виступав з чи танням своїх „улюблених віршів. А вже революційні пісні, пісні Вітчизняної війни, ліричні твори радянських композиторів та пое тів співали всі разом. Лунали за писані на грамофонні пластинки і магнітофон голоси сучасних пое тів. Весело, дотепно, невимуше но вела вечір «адміністрація» — комсомольці Гуторов, Педан, Ви- ноградський. Ми певні, що для пропаганди кращих високоідей них зразків нашої літератури, для виховання добрих смаків вечір цей дав дуже багато. Дав справжню естетичну насолоду 1 і духовну наснагу його учасникам. А чому? Чи не тому, що тут н • було пасивних слухачів і по вчаючих «знавців», а були друзі, учасники? Чудовий вечір п ’ ятикурсників філологів привертає увагу і до того питання, що його мало, на жаль, торкалися учасники диску сії. Мова йдеться про ідейну ці леспрямованість естетичного ви ховання. Адже нам потрібна не «культурна людина взагалі», яка пам ’ ятає дати народження і на зви творів великих митців. Духом комуністичним мусить бути просякнуте наше естетичне • виховання, як і партійно непри миримим бойовим наступом про ти пошлості, проявів чужих нам естетичних смаків і уподобань. І даремно тов. Арістов закидає тов. Тамаріну, що нібито не наша справа хвилюватися про те, що робиться на танцмайданчику в клубі ім. Леніна. Це, мовляв, не так уже й характерно для куль турного відпочинку більшої ча стини нашої молоді. Ну, а як бу ти з тією частиною — хай і не великою — що «розважається» са ме так? Невже це не наша спра ва? І мова йдеться не лише про «стиляг», не лише про безглузде і потворне кривляння на тан цях. Все навколо нас мусить бу ти дійсно прекрасним, дійсно «першого гатунку». Чи нема в кімнатах гуртожитку, у кварти рах наших студентів міщанських картинок горезвісного «благбаз- ного» виробництва? Чи не ви трачаються гроші на придбан ня поганих копій з картин — до речі, не завжди хороших? Да вайте поговоримо з студентами художнього інституту (яку ціка ву виставку дипломних робіт влаштували вони цього року!), і стіни наших факультетів і гур тожитків прикрасяться справж німи оригінальними витворами мистецтва. «Від розмов — до конкретних справ» — так назвав свій виступ у дискусії тов. Арістов. Що ж, добрий заклик. Приєднуємось до нього — час настав, зволікати пе можна! ПОРАДИ ВИКЛАДАЧА Систематичність, ритм і послідовність Одним з серйозних не доліків у роботі багатьох студентів є відсутність систематичності, регу лярності, суворого розпо рядку дня. Нерідко пе ред екзаменаційною се сією студенти працюють днями і ночами без від починку, в той час як на протязі семестру працю ють неритмічно. Між тим, ми маємо цілий ряд прикладів, що доводять перевагу послі довності й систематич ності в роботі, вміння планувати свій час, вміння ритмічно працю вати, без штурмівщини. Активний учасник сту дентського наукового гуртка з психології, сту дент IV курсу історич ного факультету А. М Полуектов не тільки добре вчиться, але й протягом трьох років працює над темою «Інди відуальний розвиток сві домості людини». ■ Він цікавиться не тільки пи таннями історії, тобто своєю майбутньою ‘спе ціальністю, але й зай мається психологією і філософією. Студент си стематично слідкує за новою літературою з пи тань, які його цікавлять, ним прочитано багато сторінок серйозних моно графій. Коли ж встигає роби- бити все це студент По луектов, до речі, людина з дефектом зору? його робота систематична, ритмічна, регулярна. Що дня після лекцій він ро бить годинну перерву на обід і відпочинок. Потім протягом трьох годин слухає матеріал з виучу ваного ним курсу. Після двохгодинної перерви він прослухує читання тієї літератури, яка не вхо дить в обов ’ язковий курс, читає те, що його ціка вить. Регулярно в один і той же час лягає спати. І такі приклади непооди нокі. Багато відмінників навчання добиваються успіхів систематичною і регулярною працею. Для успіху в на вчанні важливі організа ція своєї роботи, суво рий режим дня. Дуже важливі розмі реність і ритм у роботі. Нерівномірність наван таження, штурмівщина несприятливо відбива ються на продуктивності праці. Працездатність ослаблюється ^рівною мі рою і від перевтоми і від неробства. І. П. Пав- лов відзначав, що в жит ті людського організму нема нічого владнішого, ніж ритм. Важлива послідовність і систематичність у на бутті знань. Необхідне розумне чер гування розумової ді яльності і відпочинку,, зміна різних видів робо ти. Різноманітність у ро зумовій праці сама по собі дає нам відпочинок. 1. М. Сєченов довів, що для усунення втоми не обхідний не стільки тим часовий спокій, скільки переключання в роботі. Для успішної праці не обхідно переключатися з розумової діяльності на інші види роботи: спор тивну, художню, оволо діння громадськими про фесіями пропагандиста, лектора, піонервожато- го. Ось чому ті студенти, які організовано, плано во ведуть велику гро мадську роботу, беруть участь у гуртках, в той же час є відмінниками навчання. Треба створити потріб ні умови для роботи і відпочинку студентів у наших гуртожитках. Д. ДУБОВІС, доцент кафедри педагогіки і психолоіії. ,СОН НА СВІТАНКУ ГУМОРЕСКА СОНЦЕ цього ранку встало со- ‘^’ лідне, спокійне, ясне, хоч » з легким відтінком самокритич- иості. Його промені, розуміючи покладену на них сьогодні відпо відальність, швидко ковзнули по друкові площі Дзержинського, пробігли по порожніх корпусах і аудиторіях нової будови універ ситету і затримались на дверях, де, прикріплений єдиною кноп кою- висів пожовтілий папірець. На папірці, як у-минулі легендар ні часи громадянської війни, олів цем, написаний наспіх, виднівся напис: «Комітет комсомолу». «Так, — подумало світило, — навіть напису не змогли зробити, дуже були завантажені роботою у звітному році…». Світило ти хенько постукало, відповіді ні якої, але від легкого поштовху двері розчинились, і перед ясним сонячним поглядом відкрилась картина, цілком достойна того, щоб її зняла університетська кі ностудія. Щось величне і грізне відчувалось у цій картині, яка нагадувала ніч після жорстокого бою. В кімнаті, повній тютюново го диму, у мальовничих позах розмістились члени комітету ком сомолу ХДУ. Вони спали. Очевид но, сон звалив їх у хвилину жор- -стокої суперечки на позачергово му засіданні, і вони так і застиг ли в найбільш характерних для них позах. Ось, ніби приготувавшись зно ву кинутись у культмасову битву, завмер Вася Арістов. Його права рука міцно стискає журнал від відування хоргуртка, а ліва… лі ва його рука простягнута вперед, як палкий заклик до факультет ських секторів підтримати його в нерівній боротьбі за відвідуван ня драматичного гуртка. Із грудей Васі замість заклику виривається таке могутнє хропіння, що навіть ворушаться папірці, звалені до купи на шафі- «Це добрий козак», — поду мало світило і пішло далі. Коля Шляхов. Очевидно, втома звалила його з ніг у той самий момент, ко ли він, зібравши на факультетах (котрий вже раз!) остаточні дані про змагання в групах, підводив баланс плюсів і мінусів. Оддалік, примостившись на кін чику дивана, застигла… Жада- новська, піднявши до неба свій замріяний погляд, відірвавшись па хвилину від оформлення про токолу засідання. Вона ніби гово рила: «Ах. яка я нещасна! І чо му з-за цих противних протоколів я так і не змогла по-справжпьому зайнятися академроботою?» Зви чайно, у комітеті не було ні Смирнової, ні Лапіної, ні Верлоки, ні Врагової, що з ними бувало не один раз протягом звітного року, але зате вже Люда Сич була від сутня виключно з поважної при чини. А взагалі, якщо хочете, ні кому до цього ніякого діла нема. Миша Старовський мирно дрі мав у кутку, навіть і не думаючи про якісь легкі невдачі. В центрі за столом, заваленим паперами, сидів сам… Слава Галуза! Сон зморив і його, і зморив його саме в ту хвилицу, коли він дописував останні сторінки звітної доповіді. «Товариші, — писав Слава, — у нас є багато хороших справ і чудових заходів, але вони у нас робляться не завжди і не скрізь. Візьмемо, наприклад…», на цьому останній аркуш рукопису обри вався. «Що правда, то правда»- — зітхнуло сонечко. Візьмемо, на- приклад, роботу за звітний рік, адже, що ми одержали, товариші? В першому місяці полум ’ я керів ництва Слави спокійно і велично піднімалось вгору, у другому — раптом вибухало і піднімалось до самих зірок, а в третьому місяці полум ’ я згасло і лише дим засти лав весь горизонт комсомольсько го життя університету. Так, був час, але пройшов. Те пер уже пізно. Вистачить лірики, пора будити його, — і сонечко спочатку ввічливо, а потім уже і сильніше почало трясти Славу. Папірці звіту, повільно кружляю чи, розлетілись у всі боки… * * * Він прокинувся раніше всіх. Спочатку його очі з подивом зупи нились на обличчі Жадановської, потім на Старовському. «Знову спить на засіданні. — з гнівом пробурмотів Слава, — та до яких же пір це буде продовжуватись?! Хоч, здається, останні теж сплять. Чому? Ах, та завтра ж, та ні, уже сьогодні звітно-виборча комсо мольська конференція ХДУ. Сер йозна справа». Слава задумався. Йому прийшла на думку різна звітно-виборча лірика приблизно такого типу: Куда ни взгляну я — повсюду неудачи, На сердце тяжело всечасно. И улыбаюсь я, и плачу. И все это — – напрасно… Здається, Фет. Але до чого тут Фет? Треба думати про конферен цію, а не про Фета, і останній ря док зовсім не фетівський, хоч дійсно «и все это — напрасно». Так чого ж я хотів? Ах так. Звіт. Де звіт? Руки Слави тривожно занишпо- рили по письмовому столу. Жах! Що скажуть представники рай кому? А міськкому?! А обкому?!! Спитають, де ваша робота за рік? Ну, підкурси організували, це всі бачили. Факультет громадських професій будемо створювати, цьо го ще не бачили, але побачать, все останнє робитимемо найближ чим часом, але цього вже, мож ливо, ніхто не побачить. Ні, так не годиться, без тексту, мабуть, не відзвітуєшся. Швидше! Аврал! «Підйом!» — лунає гучний го лос Слави, і відразу всі почина ють ворушитися. З грудей Арістова нарешті ви ринає грізний клекочучий звук: о, хай тремтить той, хто етане на його шляху! Коля Шляхов зі швидкістю супутника починає но ситися по комітету і, нарешті, з ’ являється довгожданна Свєта Врагова. Вона мило посміхається і піднімає з підлоги сторінки звіту. «Ось він, — полегшено зітхає Слава. — Ура, ми врятовані». Тепер його погляд ясний і пря мий, очі сяють, груди тремтять від нетерпіння — – швидше б да ти простір словам, а там, дивись, і думка яка-небудь з ’ явиться. Під шум і крик нарешті проки дається і Миша Старовський. Те пер все в порядку. Світило обережно виходить в коридор і нечутно зникає. А тим часом з-за дверей луна ють вигуки: «Нічого, хлопчики! Натиснемо ще раз! Тепер небага то залишилось. Повний вперед»! Комітетський корабель на всіх парах підходить до звітно-виборчої конференції… Н. ЛІЙКО. КУТОЧОК ВІРШІВ ОТЧИЗНА Я видел, как в стынущем небе ночном Плывет метеоров холодная ярость, Я слышал, как утро идет напролом, Сквозь заросли леса, как лось, продираясь. Я видел руду облетевших аллей, В которые ветер пронзительный вышел. Я слушал, как летом поет соловей, И радость летящую в песне той слышал. Слыхал, как поют провода на ветру, И в них разбирал телеграфные вести. Ловил за стеклом облака поутру, К восьми на завод свой спеша из предместья. И всюду была ты, Отчизна, со мной! Ты в звоне ручья, ты — в тропинке крутой, Ты — в песне гудков, ты — в прямой борозде, В ракете бегущей к далекой звезде!.. ВЛАДИМИР МИХАНОВСКИЙ. НАШ ЗАМ Талановитому вихователю Ку- ризької трудової колонії Петрові Наумовичу Розенбергу присвячую. Заіскрилися радістю очі: Скільки знову одержав листів Від акторів, студентів, робочих — Від колишніх своїх «шустряків». «Я зроблю з тебе людську людину», — Недарма вихованцю сказав. Вже ніщо не зламає хлопчину, Коли слово він замові дав. В класі пера скриплять без упину, І в майстерні говорить різець… «Я зроблю з тебе людську людину», — Доліта до хлоп ’ ячих сердець. На дворі, захопившись, хлопчина Випускає модель літака. «Я зроблю з тебе людську людину», — До хлопчини моторчик гука. «Я зроблю з тебе людську людину», — І оркестр духовий виграє. І Чайковського грає хлопчина, І душею чистіше стає. Зустрічає моя Батьківщина Комунізму омріяний день. Тож нехай по ній «людська людина» Із Чайковськпм у серці іде. І тому над колискою сину- Вже колишній «шустряк» каже- сам: «Я зроблю з тебе людську людину, — Як любив говорити наш зам». А. КУРОЧК1Н. Зеркало Дрожало в кузове и звенькало… Песок и пыль в него бросало… Но как богато было зеркало, Когда везли его с базара. Вплывали в рамку удивительно Дома, трамваи чередою. Когда оно улыбки видело, Их становилось больше вдвое. А ласку солнца золоченого, Что из-за крыши просияло, Оно тотчас на затененную, Другую сторону послало. В нем был и роты марш торжественный, И жест ребенка, и деревья, И облака, и слезы женщины, И взгляды, полные доверья. Казалось, целый мир поместится И в нем останется, играя, Но зеркало внесли по лестнице В мирок зашторенного рая. Фланелью провели старательно По глади, чуткой и просторной. Как будто сразу окончательно Былые отраженья стерли. И влезло в рамку царство сонное, И кажется, висит в квартире Уже не зеркало веселое, А в рамке мертвая картина. Л. БОЛЕСЛАВСКИЙ. Спортивна честь факультету У минулому році хімічний факультет у комплексі спарта кіади університету зайняв за гальне сьоме місце. З окремих команд, які добре виступали в цих змаганнях, можна від значити футболістів і жіночий волейбольний колектив. Пред ставники ж інших видів спор ту одержали дуже низькі по казники, і ось чому спортивна команда хіміків посіла таке «почесне місце». Які ж справи цього року? Як виступлять наші спортсме ни в наступній спартакіаді? Перші виступи волейболі стів показують, що не все йде гаразд, і тому факультетське бюро повинно звернути сер йозну увагу на стан спортив ної роботи на факультеті. Член комсомольського бюро О. Савченко, який відповідає за цю ділянку, виявляє бага то завзяття, любові до спорту, але він один, без допомоги бюро, активу комсомольців ні чого не може зробити. Невже хіміки байдужі до спортивної честі свого факультету? Ні, це не так! Г. УЛАНОВ, студент, хімічного факультету. МОЛОДЦІ ТУРИСТИ! Привітно світить осіннє південне сонце. Золота осінь прийшла в ліси Одеської області, де був проведений традиційний зліт туристів України. У спортивних змаганнях з туризму взяли- участь ЗО ко манд, представників шести великих міст України. З Харкова у змаганнях брали участь 7 команд, у тому числі й команда ХДУ. В перший день проводи лись змагання з техніки ту ризму: укладка рюкзака, протитанковий рів, азимут, спортивний підйом, бум над ровом, навісна переправа, установка палатки. Коман да ХДУ виконала завдання за 17 хвилин 47 секунд, зай нявши перше місце. На другий день — зма гання з закритого маршру ту. Капітани команд одер жують запечатані в конверт карти. Треба знайти в лісі п ’ ять контрольних пунктів, а це значить — пробігти близько 15 — 18 кілометрів з рюкзаком за спиною, про бираючись через колючі ку щі, утопаючи в болоті. Тре ба було вкластися в кон трольний час — 7 годин. Ко манда нашого університету пробігла маршрут за 1 го дину 43 хвилини і зайняла перше місце. Л увечері біля великого вогнища команда ХДУ була нагороджена за абсолютне перше місце гра мотою і вимпелом Одеської облпрофради. Учасникам змагань Ю. Ноткіну, В. Кор жу, А. Венгеру. Л. Угрин- ськсму, ТІ. Потапову, В. Та рановій, Н. Полторацькій оголошена подяка з зане сенням в особисту справу за відмінні показники у спорті. М КУРЦЕВА. У ШАХІСТІВ Виступаючи за «Буревісник» на обласних змаганнях, збірна команда шахістів ХДУ зайняла перше місце по Хар ківській області. Після цього відбулась матчова зустріч з командою Дніпропетровського університету, яка є одною з найсильніших на Україні. Зустріч відбулась у місті Дніпро петровську. Закінчились змагання з рахунком 8:6 на ко ристь господарів. Адреса педакці ” : Університетська вул., 16, Тел. 2-72-01, дот. 64. Друк. Вид-ва ХДУ, БЦ 10560. Зам. 2238. Редактор Б. ЩЕРБАНЕНКО.