No 73 (1063) Субота, 3 грудня 1960 року. Ціна 10 коп. ДЕНЬ КОНСТИТУЦІЇ Колись дуже добре сказав А. С. Макаренко: «Особа і суспільство в Радянському Союзі тому щасливі, що їх відно шення сконструйовані з геніальним розумом, з високою чес ністю, з чудовою точністю. 1 хоч у нашій Конституції ніде не стоїть слово «любов», але за всю історію людей у ній уперше реально поставлено слово «людина». Це дуже добре і точно сказано. Наша Конституція, яка законодавчо закріпила те, що здобуто і завойовано радян ським народом, яка спирається на здійснені в СРСР принципи соціалізму, проникнута духом любові до людини, піклуван ням про її добробут, духовний розвиток. Наша Кнстиіуція, охороняючи великі права і особисті свободи радянських гро мадян, забезпечує кожному реальну можливість брати актив ну участь у господарському, культурному, громадсько-полі тичному житті. Це і є справжня демократія! Комуністична партія, провідна і спрямовуюча сила нашо го суспільства, безупинно піклується про дальше підвищення матеріального добробуту і культурного рівня радянських лю дей. Піклування про благо народу — вищий закон діяльності партії. Достаток матеріальних і культурних цінностей приведе до ще більшого розквіту особистості, до всебічного розвитку фі зичних і духовних здібностей усіх членів суспільства. Це су спільство буде комуністичним — і ми йдемо до нього. Звернімо увагу на долю наших людей. Учені і студенти нашого університету в переважній більшості — вихідці з ро бітничих і селянських сімей. Мало хто з них «вийшов би в лю ди» у буржуазному суспільстві, де мільйони людей часто не мають змоги одержувати вищу освіту, де капіталізм пригноб лює, придушує таланти. Наша Конституція надає громадянам СРСР великих прав — на працю, на відпочинок, на матеріальну забезпече ність у старості, а також на випадок хвороби, втрати праце здатності, на освіту. Вона надає жінці повну рівноправність з чоловіком, вона проголошує повну рівноправність усіх гро мадян СРСР, незалежно від їх національності і раси. Вона гарантує великі демократичні свободи: свободу слова, свобо ду друку, свободу зборів і мітингів, свободу вуличних похо дів і демонстрацій. Радянські закони, закріплені відповідними статтями Кон ституції, спрямовані на зміцнення і розвиток правил соціалі стичного співжиття, норм і принципів комуністичної моралі. Ось чому ми гаряче зацікавлені у свідомому і суворому до триманні радянського законодавства, ось чому в ці дні радян ські люди беруть діяльну участь у підготовці до виборів на родних судів. VIII Надзвичайний Всесоюзний з ’ їзд Рад затвердив нашу Конституцію 5 грудня 1936 року. Пройшло 24 роки. Роки важ кої боротьби і великих перемог. Приємно і радісно усвідомлю вати, що здійснене в СРСР здійснюється і в інших дружніх нам країнах, які стали на путь соціалізму, що в нашої Кон ституції з ’ явились рідні сестри — конституції країн народної демократії. Для трудящих країн народної демократії Конституція СРСР — зразок, за яким вони успішно будують соціалізм, спираючись на братерську допомогу радянського народу. Для народів, що страждають у ярмі капіталу, Конституція СРСР указує шлях до визволення від експлуатації, безробіття, злид нів, Шлях до небувалого економічного і духовного розвитку. Соціалізм з неухильною закономірністю пробиває собі дорогу на земній кулі. З соціалізмом назавжди зв ’ язали свою долю понад мільярд людей, що населяють країни демокра тичного табору. В боротьбі за мир, демократичні свободи, за соціалізм трудящих усього світу надихають героїчна праця радянського народу, успіхи комуністичного будівництва в на шій країні. 18 грудня — вибори народних судів Виборці сказали своє слово Викладачі, співробіт ники університету, ро бітники видавництва і друкарні зібрались на збори, присвячені вису ненню кандидатів у на родні судді Дзержин- ського району. Відкрив збори член партійного комітету уні верситету Ю. І. Терехов. Слово надається канди дату економічних наук Б. П. Дапилевичу. Він пропонує висунути кан дидатом у народні судді Дзержинського району Віру Іванівну Верьовку. Б. П. Данилевич знайо мить присутніх з біогра фією В. І. Верьовки/ Народилась вона у 1921 році в м. Пролетар ську Луганської області в родині шахтаря. Там пройшло її дитинство і юність. У 1940 році В. 1. Ве- рьовка закінчує серед ню школу, а потім у 1941 р. — річні педаго гічні курси при Луган ському облВНО. Пра цює викладачем у Сло- в’яно-Сербській середній школі. Під час Великої Віт чизняної війни вона пра цювала вільнонайманою у військах МВД; на- городжена медалями «За перемогу над Ні меччиною», «За оборону Кавказу». У 1945 році вступила, а у 1947 р. закінчила Харківську юридичну школу, після закінчення якої працювала суддею Дзержинського району. У 1946 р. В. І. Верьовка стає членом КПРС. У 1954 р. Віра Іванівна закінчила заочне відді лення Харківського юри дичного інституту. Б. П. Данилевич про понує підтримати канди датуру цієї простої і хо рошої радянської жінки, яка вже протягом бага тьох років працюючи народним суддею, ви- правдовує довір ’ я вибор ців. Слово бере співробіт ник центрального апара ту університету Р. М. Бо- родаєвський. На мину лих виборах до народ них судів він був дові реною особою В. І. Ве- рьовки. Він говорить, що пишається тим, що Віра Іванівна, стоячи на сто рожі радянських поряд ків і радянських зако нів, виправдала довір ’ я виборців. Він підтримує пропозицію Б. П. Дани- левича про висунення В. 1. Верьовки кандида том у народні судді. Від імені друкарні і видавництва ХДУ на збо рах виступав директор друкарні Я. М. Рогов. — Друкарня і видав ництво, — говорить він, — підтримують кандидату ру В. І. Верьовки. Ми даємо нашому судді на каз: додержуватись і на далі сумлінно і чесно радянського законодав ства, охороняти закони нашої великої Конститу ції, 24-у річницю якої ми незабаром відзнача тимемо. Слово бере секретар паптійної організації ЦНБ В. М. Рєпка. Ви словлюючи бажання всіх співробітників ЦНБ і уч бової бібліотеки, він пропонує підтримати кандидатуру В. І. Ве рьовки. — Багато хто з нас, — каже В. М. Рєпка, — пам ’ ятають тов. Верьов ку по минулих виборах і висловлюють їй повне довір ’ я. Збори одностайно ви рішують: висунути Ве рьовку В. І. кандида том у народні судді Дзержинського району. Збори обирають де сять представників ко лективу університету на районні збори по вису ванню кандидатів у на родні судді. На виборчих дільницях У старій будівлі учбового біологічного корпусу розташована виборча дільниця, якою завідує Владислав Євгенович Тичина. Приміщення чудо во обладнане, багато наочних матеріалів, агіта ційна література, періодичні видання. Увагу від відувачів агітпункту привертають добре оформле ні стенди, присвячені грудневому Пленуму ЦК КПРС, що наближається, і ювілею Л. М. Тол стого. Виборці цієї дільниці вже прослухали лекцію про міжнародне становище. Побували вони і на звіті народного судді І. П. Полякова. На дільниці добре налагоджена робота агіта торів і чергових. А вечорами тут завжди збира ється чимало народу. Виборці приходять на діль- 4 ницю, щоб почитати свіжу газету, журнал, про слухати лекцію, порадитись про щось із своїм агітатором. Затишно і красиво сьогодні і в червоному кут ку гуртожитку на проспекті Леніна. Тут розмі стилась ще одна виборча дільниця, на якій пра цює агітколектив університету. Агітатори активно включились у роботу. Кожен виборець може одер жати тут потрібну йому юридичну консультацію: па дільниці часто буває юрист т. Копелевич. Вечорами збирається молодь, щоб подиви тись телепередачу, почитати газети. Нещопавно в агітпункті побував народний суддя т. Поляке в. Він звітував перед виборцями про свою роботу. На жаль, не на всіх ділянках університету добре налагоджена робота. Так, на виборчій діль ниці, що розташована по провулку Фанінсько- му 3, до кінця листопада не проводилось жодно го масового заходу. План роботи є, але викону ється занадто повільно. Навіть газети, журнали надходять на дільницю нерегулярно. Людина робить перші кроки У заводській лабораторії І в шкільному класі Так, у заводській лабораторії і в шкільному класі працюють випускники нашого факульте ту — хімічного. І працюють хороше, з запалом, як слід. Олена Теличко поїхала за призначенням у сіль ську школу Донбасу. Скажемо відверто, не так уже легко довелось дівчині спочатку. Декілька підготовок з хімії, а крім того, ще й курс з біо логії. 1 хоч перші, труднощі позаду, Олені іноді і зараз доводиться нелегко. Але дівчина не падає духом, не розгублюється. Вона полюбила свою цікаву, дуже цікаву професію і віддає їй усі си ли своєї душі. 1 коли нещодавно Олена була в університеті, у нас в гостях, і розповідала про свої трудові будні, ми заздрили навіть трудно щам. На завод хімічних реактивів у Шостку приїха ли цього року з університетськими дипломами молоді інженери-хіміки Однобочко, Воловик, По зикова, Бураков. Пройшло небагато часу, але всі вони вже повноправні члени заводського ко лективу. І хочеться вірити — завод буде задово лений своїм новим поповненням. Перший рік роботи, перші дні роботи. Вони за пам ’ ятовуються надовго, назавжди. В усякому разі Т алина Подражанська, молода вчителька хімії однієї з шкіл м. Сталіна, думає саме так. Нещодавно вона побувала в університеті, у сво їх колишніх аудиторіях, така життєрадісна, за взята, палка. У такої не може чогось не вийти, таку не можуть не любити, не поважати учні. Багато з тих, хто нещодавно закінчив хімфак, ведуть дослідницьку роботу в науково-дослідних закладах міста, в інституті хімії ХДУ, на кафед рах факультету. В кожного своя робота, майже в кожного спочатку були і невдачі, але завжди поруч старші товариші, допомагає і гаряча любов до своєї професії, яку прищепили своїм вихован цям викладачі хімічного факультету. А коли по- справжньому любиш справу, якою займаєшся, що може бути цінніше за це? Перші кроки в трудовому житті роблять наші старші товариші, почесні, хороші кроки. А. СТАРИЕНКО, студентка четвертого курсу хімфаку —– О —— Добрий початок Жваво проходять се мінарські заняття на І і II курсах хімічного фа культету. Студенти доб ре готуються до них, конспектують рекомен довану літературу. Во ни цікавляться періодич ною пресою, зокрема чи тають журнали «Пробле мы мира и социализма», «Коммунист» та інші. Студенти активно висту пають на семінарах, у своїх виступах пов ’ язу ють історію нашої пар тії з сучасністю. Так, на II курсі дуже цікаво пройшов семінар по темі «X з ’ їзд партії і його рішення», на І кур сі — по книзі В. 1. Ле ніна «Що робити?». Особливо активні сту денти II курсу Першим, Фрідман, Індик. Самой лович, Шатська та інші, студенти І курсу: Кле пов, Пономарьов, Мало- вичко, Мандрика. 3. МАКУХА, студентка. ,Ми теж за вимогливість Стаття Г. І. Дрінфельда «За вимогливість до себе, за ви могливість колективу», надру- Ксвльа в нашій газеті ьід 19 листопада ц. р., зацікавила багатьох читачів. До редакції почали над: о’ и и відгуки на неї. Один з них ми /рукуємо сьої ОДНІ. Молоді люди приходять до уні верситету. Приходять, щоб зай матися справою, яка їм найбіль ше до душі. А можливостей для цього немало. Якщо їх повністю використати, то можна вийти з стін університету хорошим спе ціалістом. Наприклад, у нас на фізматі сильний викладацький склад, багато лабораторій. Ніби є всі умови для успішних занять студентів. Але, незважаючи на це, фізмат уже давно завоював зовсім не по чесну першість з хвостів. Звичай но це становище пояснюють спе цифікою факультету. Безумовно, фізика і математика — дуже складні науки, але й дуже ціка ві, захоплюючі. І вступають на факультет в основному люди, яким ці труднощі по плечу. У чому ж причина поганої успішності на фізматі? Студенти ще не досить серйоз но ставляться до учбових дисцип лін. Це, звичайно, найголовніша причина. Але у вихованні справді серйозного ставлення до навчання найважливішу роль відіграють викладачі. Захопити аудиторію, не мати жодного пасивного слуха ча — завдання кожного лектора. І особливо важливо це на перших курсах. Більшість викладачів справляються з ним завданням, але, на жаль, не всі. А в деканаті іншим разом роз думують, чому, наприклад, на лекціях з вищої математики 1С0% відвідування, а на загаль ну фізику приходять далеко не всі. У великій мірі заперукою ус пішного навчання є також підви щення дисципліни студентів і ви могливість до них. Студенти, зви чайно, дорослі, свідомі люди, але все ж таки слід бути до них більш вимогливими. Викладачі дуже ча сто стають вимогливими тільки на екзаменах, а результати від цього бувають незадовільними. Напри клад, у минулому році викладачі вчинили третьому курсу фізиків на екзамені з теоретичної меха- ніки справжній розгром: третина курсу мала «хвости». Але не мож на сказати, що ці викладачі бу ди вимогливими до студентів під час занять. Навіть навпаки. Ви- кладач-лектор звичайно обмежує свої стосунки з студентами лише рамками лекції, а потім зустріча ється з ними лише на екзаменах. Є, правда, викладачі, які прово дять співбесіди з студентами про тягом семестру, але таких неба гато. Наприклад, теперішній че твертий курс фізиків може згада ти лише один колоквіум за ми нулі три роки. А колоквіуми — непоганий засіб для підвищення знань студентів. Немало студен тів лише за один який-небудь тиждень до екзаменів беруться за конспекти лекцій і опрацьовують їх у шаленому темпі. Якщо навіть екзамени проходять без усяких ви падковостей, то, як відомо, кори сті від такої штурмівщини дуже мало. Існують, звичайно, практичні заняття. Але достатньої вимогли вості нема й тут. Бувають випад ки, коли викладачі самі не вима гають відвідування практичних: хочеш — ходи, не хочеш — не ходи, аби залік склав. Повинна бути дисципліна. Треба, щоб сту дент мав не тільки права, але й обов ’ язки. Адже зараз пропуск лекцій без поважних причин про ходить часто зовсім безкарно. Бували випадки, коли студен ти пропускали не те що декілька занять, а місяцями не показува лись на загальних лекціях. Це можна сказати про кількох сту дентів торішнього третього курсу фізичного відділення, які поясню вали свою поведінку тим, що у них академзаборгованість. Але це неприпустиме явище. На фізматі, правда, застосову ють дуже сувору міру покаран ня — виключення з університе ту. Але якби вимогливість була більш систематичною, то факуль тет втрачав би менше людей. Півтора роки тому деканат прийняв рішення карати за про пуск занять позбавленням стипен дії на місяць. За запізнення сту денти викликались до декана. Треба і надалі вживати суворі за ходи до ледарів і прогульників. Такі заходи необхідні. Дисцип ліна на фізматі повинна неухиль но зміцнюватись. Л. МАНЮКОВА. студентка фізмату. НАШ ЮВІЛЯР На філологічному факультеті висить скромна об ’ ява, яка спові щає про те, що 3 грудня цьо го року громадськість факультету відзначатиме 65-річчя з дня на родження і 40-річчя педагогічної та громадсько-політичної діяль ності старшого викладача кафед ри української мови Пантелеймо на Антоновича Моргуна. Скупі і невиразні слова об ’ яви: А за ними — ціле життя, повне, змістовне, цілеспрямоване, як і життя кожної радянської люди ни, будівника комунізму, нашого сучасника. Погожої вересневої днині 1920 року розпочав свою бла городну діяльність педагог; П. А. Моргун, син незаможной селянина, молодий випускник Жи томирського інституту народно ’ освіти. Середня школа на Він ниччині, облВНО, інститути Хар кова і Нижнього Тагіла — такт’, трудовий шлях, такий послужниї. список Пантелеймона Антонови ча — від учителя початкової шко ли до директора Нижньотагіль- ського педінституту. 40 років під ряд ця скромна, акуратна, розмі рена і пунктуальна людина захо дить у клас чи аудиторію, щоб сіяти розумне, добре, вічне у до питливі голови, будити дослід ницький вогник в очах своїх ви хованців. З 1944 року П. А. Моргун пра цює в університеті. Саме тут най яскравіше проявив він себе як до слідник історії української літера турної мови. Тільки за останні 10 років ним написано більше 20 наукових робіт. Високоосвіче- на людина, сумлінний дослідник П. А. Моргун завжди обізнаний з найновішою літературою з бага тьох питань мовознавства. Чима- ло праць відомих мовознавців України (Л. А. Булаховського, П. П. Плюща, І. К. Білодіда та ін.) одержали об ’ єктивну оцінку в рецензіях Пантелеймона Антоно вича. Творча активність П. А. Моргу на не знижується. Тільки за останні півроку ним в основному завершена робота над кандидат ською дисертацією про мовну май стерність І. Я. Франка, здані до друку стаття про місце Г. С. Ско- вороди в процесі розвитку укра їнської літературної мови, а та кож написана у співавторстві з Ф. П. Медведєвим і М. Ф. Нако нечним стаття «До визначення основних етапів історичного роз витку української літературної мови». Близька до завершення також капітальна робота ювіляра, .розпочата ним ще в роки Великої Вітчизняної війни, — двохтомний російський фразеологічний словник. Життя П. А. Моргуна не мож на уявити собі без громадської роботи. Як пише він у своїй ав тобіографії, «перерахувати всі її види неможливо». Але ми не мо жемо не згадати, що протягом близько 20 років П. А. Моргун був спочатку головою Харківсько го обкому, а потім членом ЦК профспілки працівників вищої школи і наукових установ Ра дянського Союзу, що, пере буваючи депутатом Харківської міської ради, він виправдав високе довір ’ я, виявлене йом\ виборцями. Знаємо ми і про те, що уряд гідно оцінив заслуги П. А. Моргуна перед своїм наро дом, удостоївши його кількох на город. Чесна, скромна, справедлива і принципова людина, хороший то вариш, сумлінний науковець і невтомний громадський діяч — таким ми завжди знаємо і будемо знати нашого колегу в роботі. Так довгих Вам років, великого людського щастя, шановний Пан телеймоне Антоновичу! Ф, МЕДВЕДЄВ, доцент, завідуючий кафедрою української мови. Члени редколеії стіннівки філфаку «Горько- вець» за підготовкою чергового номера Переливання крові і донорство Донорство в СРСР — вияв ма сової солідарності трудящих. Бу ти донором — благородна, почес на справа. Кров донорів рятує життя хворих. Дзнорами можуть бути лише здорові люди — чоло віки і жінки у віці від 18 років. Донорство абсолютно не шкідли ве, і взята кров швидко віднов люється. Вступайте в ряди донорів, бо ріться за здоров ’ я трудящих, бе ріть приклад із своїх товаришів по університету Афоніна, Карпо ва, Брюхова, які здавали кров по декілька разів. Набір донорів проводиться щод ня на станції переливання крові (вул. Чорноглазівська, 20) з 9 го дин до 18, крім вихідних днів. Д. ЩЕРБАКОВА, лікар. Якою повинна бути університетська лекція «Лекція є одна з форм переда чі знань, причому найдавніша і найекономніша», — говорить один з найстаріших викладачів університету, завідуючий кафе дрою історії стародавнього світу професор Е. К. Гриневич у своїй доповіді «Що таке університет ська лекція, як до неї готува тись», з якою він виступив на черговому засіданні вченої ради істфаку. Використовуючи свій багатий досвід, він доступно і ясно гово рить про ті вимоги, які повинен поставити перед собою кожний викладач, читаючи лекцію, про те, як треба звертати увагу на склад аудиторії, як готуватися до лекції і наскільки важлива підготовка до неї. «Треба бути повним господарем свого часу і матеріалу. Побільше яскравих прикладів і порівнянь. Лекція повинна зацікавити, захо- пити новизною і багатством ма теріалу. Тільки така лекція дій де до аудиторії, і студенти по черпнуть з неї максимум корис ного». Автор доповіді неодноразово зу пиняється на дуже важливому пи танні — дикції лектора. Необ хідно правильно поставити голос і чітко вимовляти кожне слово. Слід звернути увагу і на темп лекції — він повинен бути се реднім. Гірше, коли лектор читає монотонно. Якість лекції особли во важлива для першокурсників, які не мають ще ніяких навичок у конспектуванні і яких треба зацікавити в першу чергу. В обговоренні доповіді взяло участь багато членів вченої ради, але особливо цікавим були ви ступи професора Ковалевського і доцента Королівського. Проф. Ко- валевський вважає, що лектор по винен спочатку викласти загаль ні положення, потім наводити фактичний матеріал і після того робити висновки. Але тут же він розповідає про інший досвід: спо чатку зацікавити студентів, да ти живий матеріал, а потім пояс нити його. Він порівнює ці два методи — котрий з них кращий? Кожен з них хороший по-своєму, і шаблону тут не може бути. Доцент Королівський згадує про те, як велось викладання по так званому Дальтон-плану. Лек тор не викладав усього матеріа лу: він давав мінімум — вступ і висновки, останнє ж студенти опрацьовували самостійно. Ви вчення матеріалу за цим методом не було глибоким, студенти мало використовували багатий досвід викладачів. Багато цікавого і корисного одержали члени вченої ради з до повіді проф. Гриневича, адже все, про що говорилось у доповіді, взя то з власного досвіду, з власних спостережень, багато разів пере вірених і обгрунтованих. Але в той же час у доповіді були й окре мі недоліки, що критикувались присутніми, які вказали, що допо відь мала дещо абстрактний ха рактер. Питання про те, якою повинна бути університетська лекція, по ставлене на вченій раді істфаку, дуже важливе і потребує уваги до себе. Не завадило б і на інших факультетах поговорити про якість університетської лекції. Л. СОСІНСЬКА, наш кор. Редактор Б. ЩЕРБАНЕНКО. Адреса редакції: Університетська вул., 16, Тел. 2-72-01. дод. 64. Друк. Вид-ва ХДУ, БІД 10585 від 2/ХІІ 1960 р. Зам. 2319.