No 77 (1067) Понеділок, 19 грудня 1960 року | Ціна 10 кап. Дипломник біофаку Олексій Кравченко в лабораторії. П ’ ятикурсниці фізмату Наташа Хімченко і Тася Петренко го туються до екзамену в кабінеті кафедри філософії. В ногу з життям СЕМИРІЧКА КАФЕДРИ Кафедра російської літератури на філологічному факультеті є однією з провідних. Семирічний план наукової ро боти передбачає велику і серйоз ну роботу членів кафедри. У 1965 році, останньому році се мирічки, повинні вийти з друку такі роботи співробітників кафед ри: М. П. Легавки «Основні пи тання вивчення творчості Пуш кіна», Г. І. Ілюхіна «Повісті Окуровського циклу», М. В. Чер някова «Епопея Горького «Життя Клима Самгіна», М. Г. Зельдови ча «Добролюбов і літературний рух його часу», Л. Я. Лівшица «Толстой і українська літерату ра», М. Е. Епштейна «Проблеми творчості Катаева», цікавий збір ник В. Н. Кнейчера «Сатира у фольклорі періоду Великої Віт чизняної війни». Це короткий і неповний перелік робіт, що дають досить чітке уявлення про коло проблем, які розробляє кафедра. На початку 1960 року вийшов з друку з відмінними рекоменда ціями перший випуск капітальної ) «Хрестоматії — критичних мате ріалів» з історії російської літе ратури XIX ст. за редакцією М. II. Легавки. Другий випуск зданий до друку, і в найближчий час студенти філологічних фа культетів країни зможуть по за слузі оцінити працю складачів цього посібника (М. Г. Зельдо вич і Л. Я. Лівшиц). У 1959 ро ці вийшов сьомий том «Учених записок» з статтями працівників кафедри, підготовлені до друку 9 і 10 номери «Учених записок». 9-й том — на українській мові для аспірантів, 10-й — на росій ській, у ньому будуть вміщені статті тт. Осипової і Шевченко про російську літературу. В жур налі «Прапор» надрукована стат тя Л. Я. Лівшица про зв ’ язки Л. Толстого з українською куль турою та літературою, у друкарні знаходиться грунтовна робота «Семінарій по Добролюбову» за редакцією М. II. Легавки. У 1959 році побачив світ «Збірник казок» В. П. Кнейчера. Кафедра висвітлює не тільки такі проблеми, як реалізм у твор чості російських і зарубіжних письменників XIX століття, про блеми реалізму і народності, ме тод соціалістичного реалізму ра дянської літератури, необхідні за своїм характером студентам фі лологам, але й таку актуальну і злободенну тему, як риси су часників у творчості сучасних письменників, цікаву не тільки для філойогів, але й для студен тів інших вузів. При кафедрі ор ганізовано студентський науко вий гурток, у якому студенти са мостійно аналізують творчість поетів і письменників різних ча сів, одержуючи від співробітників кафедри кваліфіковану допомогу. Кафедра допомогла студентам в організації вечора поезії, про який уже писалось в універси тетській багатотиражці, клубу поезії, основним завданням якого є аналіз творчості дожовтневих і радянських поетів, а також сту дентської творчості. Відзначались ювілеї Гоголя, Цехова і Толстого, по творчості цих письменників проведені на укові конференції і літературні виступи, зроблені доповіді на вченій раді. Кафедра не зами кається у вузьке коло теоретич ної роботи. В університеті куль тури при Харківському трактор ному заводі був створений літе ратурний факультет, який вели співробітники кафедри. М. П. Ле- гавка виступав по телебаченню з лекцією про творчість М. В. Го голя. Стаття Л. Я. Лівшица про Толстого транслювалась по об ласному радіо. В. 0. Мосенцев, В. Н. Кнейчер, Г. Г. ПІевченко регулярно виступали в різних районах Харківської області з до повідями про російську і радян ську літературу і фольклор. Сту денти, що проходять практику в школах Харківської області, ор ганізовують для бажаючих літе ратурні вечори, виставки, допо магають налагодити літературне життя в сільських школах. Кафедра російської літератури живе повнокровним творчим жит тям. Побажаємо ж членам кафед ри творчого натхнення, успіхів, у їх науковій роботі. Б. СНОПИК, студент філфаку. Вийшов черговий номер стін ної газети «Історик». фото: Г. Сухотіна. В КОМСОМОЛЬСЬКИХ ГРУПАХ НА КУРСІ ПІ, КРАЩОМУ НА ФАКУЛЬТЕТІ Третій курс на радюфаці вва жається найкращим. Це і справді так. У нас є багато хороших сту дентів, які добре вчаться, беруть активну участь у громадській ро боті. На цьому хорошому «фоні» майже не виділяються ті, хто має «хвости», хто так чи інакше вико нує роль баласту на курсі. Так, у цілому курс непоганий. Але це не значить, що нема по треби дещо глибше вникнути в життя курсу, проаналізувати ста новище в кожній групі. На курсі чотири групи: Р-31, Р-32, Р-33, Р-34. І кожна група має своє обличчя. Група Р-31 найсильніша на кур сі по навчанню. Але чи достатньо цього, щоб сказати, що група хо роша? На початку учбового року наш курс виїхав на один день у радгосп допомогти в сільського сподарських роботах. Один день роботи, а як він виявив риси ха рактеру людей! Так, деякі сту денти 31-ої групи при вантажен ні капусти перекидались качана ми, за що були зняті з вантажен ня. А студенти 33-ої і 34-ої груп поставились до роботи сумлінно і працювали серйозно. Не так давно курс працював на будівництві університету. З 31-ої групи на роботу з ’ явився лише, актив. Отже, виходить, що хоро ші показники в навчанні студентів 31-ої групи знецінюються їх став ленням до роботи, яка не сто сується безпосередньо до навчан ня. Кожному ясно, що дисциплі нованим і сумлінним треба бути у всьому. А які справи в 32-ій групі? Спочатку вона майже не виділя лась на курсі, займаючи позицію «золотої середини». Але студен там цієї групи набридло бути па сивними. Ледарям вони говорять: ви нам заважаєте. Є в групі сту дент Єдикін. Він байдужий до навчання, не відвідує практичних занять. Група доклала багато зу силь, щоб витягти його з «боло та» ледарства. Але поки що ці зусилля виявились марними. Очевидно, потрібні інші заходи. Хороший, дружний народ піді брався в 33-ій групі. Але й тут є ледарі. Скільки вже говорилось і писалось про студента Карамуш- ку, але «хвостів» від цього у ньо го не зменшилось. А скільки ж можна його «тягти» з курсу на курс? У 34-ій групі з навчанням спра ви гірші, ніж у 32-ій. Але нама гання покращити становище у групі є. Багато ще треба зробити на курсі, щоб він став справді пе редовим. Слабка ще в групах комсомольська робота, а від неї ж залежать успіхи всього курсу. Треба створити нестерпні умови для ледарів, примусити їх ужи тись, а якщо вони цього не хо чуть, то позбавитися їх. Радіофак — це факультет склад них теоретичних дисциплін. Отже, і вимоги ставляться тут до сту дентів високі. Кожна змарнова на година занять — це втрачені знання, які так потрібні нам. Але з відвідуванням занять на курсі справи зовсім погані. Багато пропускається практич. них занять з математичної фізи ки, погане відвідування і семіна рів з політекономії. Лекції з по літекономії також погано відві дуються. Наша курсова газета «Екран» вважається кращою на факульте ті. Велика заслуга у цьому її ко лишнього редактора Ю. Рєпи. За раз він введений до складу фа культетської газети «Сигнал», але відсутність його в редколегії кур сової газети ніяк не повинна по значитись на її якості. Є на курсі відмінні спортсме ни — гордість факультету. Це Се реда, Щербинін та ін. Але ще ба гато студентів не займаються спортом. Ми всі любимо свій курс. А то му нам не повинно бути байду же становище не тільки в своїй групі, а й у інших групах курсу. 1 якщо у студентів з 34-ої пога ні справи з успішністю, то чо му б студентам 31-ої не допомог ти товаришам? Від цього ви грав би весь курс, та й сама 31-а група — адже вона виявила б себе дружною, не байдужою до справ курсу. Наближається сесія. 1 третій курс радіофаку знову повинен до вести, що він є кращим на фа культеті. А. ПАШКОВ, студент 3-го курсу радіофаку. ЛИСТ ДО РЕДАКЦІЇ ЩЕ НЕ ПІЗНО У великому концертному залі ХДУ, що зараз будується, є істот ні недоліки. Ці недоліки майже виключають можливість викори стання концертного залу для показу спектаклю, концертів і висту пів театральних колективів і самодіяльності. А такі колективи у нас уже є. Народився молодий талановитий студентський естрадний театр, готує свої перші постановки драматичний колектив. А сцена, про яку мріють зараз усі члени цих колективів, навряд чи задо вольнить їх. Головний недолік сцени — невеликий розмір: 4,5 ме три глибини. Враховуючи те, що будівля в цілому уже готова і ра дикально змінити розмір сцени не можна, я пропоную: збільшити глибину сцени на три метри за рахунок невикористаного простору перед авансценою між виступаючими по боках порталами; у відпо відності з збільшенням глибини сцени укріпити нову балку для підвішування завіси; зробити по боках модернізованої сцени постійні східці для входу і виходу зі сцени безпосередньо в зал для глядачів; передбачити при закінченні будівництва сцени використання колосників для м ’ яких декорацій і додаткової завіси; запросити спеціаліста по техніці сцени для складання технічних розрахунків, планів і кошторису технічного обладнання сцени; за просити електрика сцени для складання проекта освітлення сцени. Ці питання повинні хвилювати не тільки тих, хто відповідає за художню самодіяльність і учасників цієї самодіяльності, а й усю громадськість університету. Ще не пізно обладнати сцену як слід, і це обов ’ язково треба зробити. М. ШЕЙНО, керівник драмстудії ХДУ. ,Вітаємо Вас, Максиме Тадейовичу! 15 грудня на філологічному факультеті від бувся захист дисертації на здобуття вченого сту пеня кандидата філологічних наук П. Я. Коржем. На захисті був присутній як офіційний опонент український поет, Лауреат Ленінської премії Максим Тадейович Рильський. Приїзд М. Т. Риль ського — свято для філологічного факультету. Ось чому так тепло вітали Максима Тадейо вича студенти і викладачі факультету. З нагоди приїзду видатного поета вийшов спеціальний номер «Горьківця». Багато добрих, сердечних, щи рих слів було написано і сказа но в цьому році на адресу Мак сима Тадейовича Рильського в зв ’ язку з ювілеєм і присудженням Ленінської премії за поетичні збірки «Троянди й виноград» і «Далекі небосхили». Важко дода ти щось нове до всього сказаного. Ми не можемо уявити собі українську радянську літературу без творчості Максима Рильсько го, ми не можемо уявити собі ба гатонаціональну радянську літе ратуру без творчості українського поета. Чому? Та тому, що твор чість М. Рильського — то ціла епоха життя українського народу. У віршах і поемах поета читач знаходить відгомін історії і су часності українського народу, жи вотрепетні питання соціалістично го буття, актуальні проблеми ми стецької творчості тощо. Поезія М. Рильського приваб лює нас насамперед своєю філо софською глибиною, чесними роз думами поета про сутність жит- тя, про народ і Вітчизну, про працю і творчість, про мир і май бутнє, про дружбу і кохання, про батьків і дітей… Поезія М. Рильського при ваблює нас всепроймаючою лю бов ’ ю поета до життя, до люди ни, яка творить все гарне на зем лі, до прекрасної матері — приро ди, до народної творчості і ви творів людської думки і руки, до науки і мистецтва всіх епох і на родів невичерпним гуманізмом радянської людини, якій чуже людиноненависництво і пропаган да війни. Поезія М. Рильського приваб лює нас глибокою пошаною до мистецтва, до поетичної форми, до поетичних надбань митців по передніх віків, творчі традиції яких зберігає і розвиває поет, не змірно збагачуючи цим скарбницю української поезії. Поезія М. Рильського приваб лює нас тим, що в кожному ря дочку українського поета ми від чуваємо радянського патріота, від даного нашому народові і Кому ністичній партії, глашатаєм ідей якої він виступає перед усім сві том. Ми раді були бачити М. Риль ського в стінах нашого універси тету, розмовляти з ним, потисну ти йому руку. М. Т. РИЛЬСЬКОМУ Поете сивий, серцем молодий. Спасибі Вам за музику симфоній, Як Ваші щедрі наливні плоди, За виноград, за яблука червоні. Спасибі Вам за слово вогняне, Його читав я у розбитій хаті. Воно, малого, змусило мене Ще більше полюбити рідну матір. Я поспішав удосвіта в поля, 1 як мені хотілося зробити, Щоб навкруги чорніла тут рілля, Замість воронок, бомбами поритих. У бур ’ янах в окопах я бродив, І в серці чулась музика симфоній, Мов знав, що будуть наливні плоди І виноград, і яблука червоні. Поете сивий, віриться мені, Вас подолати старості не вдасться. «Співає осінь весняні пісні-», Святкує празник свій безсмертна праця. Але не блиск лаврового вінка Ми принесли для Вас з рясного саду, Ми принесли для Вас, садівника, Букет троянд і гроно винограду. А. КУРОЧКІН. В цьому році на філологічному факультеті було захищено кілька дипломних робіт, присвячених творчості Максима Рильського. В тому числі Г. Піддубної «Сло в ’ янська тема в творчості М. Риль ського», С. Одинченко «М. Риль ський про народну творчість», Л. Смоленко «Медитативна ліри ка М. Рильського», А. Душиної «Поема М. Рильського «Марина», 3. Кульчицької «Дружба народів у поезії М. Рильського». О. Ю р- ченка «Сонети А. Міцкевича в пе рекладах М. Рильського». На 5 курсі українського відді лення цього року, крім лекцій, бу ли проведені практичні заняття, присвячені вивченню поезії М. Рильського. Доценти нашого університету Є. Г. Вербицька і М. Г. Кеніг сберг взяли участь у міжвузів ській науковій конференції, при свяченій творчості М. Рильського, яка відбулася в Одесі в березні цього року. В збірнику тез і повідомлень третьої республіканської славістич ної конференції друкуються тези доповіді канд. філолог. наук І. Г. Булашенко на тему «Слов ’ янська тема в творчості М. Т. Рильського». Учбова бібліотека університету налічує у своєму фонді 130 ек земплярів книжок М. Т. Риль ського різних років видання, по чинаючи від збірок «Крізь бурю і сніг» (1928 р.), «Гомін і відго мін», «Де сходяться дороги» (1929 р.) і до останньої збірочки, виданої до Декади української літератури і мистецтва в Москві. П. П. ВЕРБИЦЬКИИ Філологічний факультет уні верситету імені 0. М. Горького і вся громадськість міста Хар кова зазнали тяжкої втрати. На гла смерть вирвала з лав україн ських літературознавців доцента Харківського університету Петра Пантелеймоновича Вербицького. Петро Пантелеймонович Вер- бпцький — виходець з сім ’ ї се лянина, представник того поко ління радянської інтелігенції, яка брала активну участь у будовах перших п ’ ятирічок, відстоювала честь і незалежність Радянської Батьківщини в грізні роки Вели кої Вітчизняної війни і самовід дано працює зараз, в наш час, час побудови комунізму. Розвиток і зростання філоло гічного факультету Харківського університету нерозривно зв ’ язані з діяльністю II. П. Вербицького, який протягом багатьох років стояв на чолі факультету. Праці покійного з питань української радянської літерату ри і польсько-українських літе ратурних зв ’ язків здобули широ ке визнання громадськості Ра дянської України. Багато і плід но працював II. II. Вербицький у редколегії журналу «Прапор». Партійна принциповість, вели ка людяність, виключна працьо витість — такі риси обдаровано го вченого П. П. Вербицького. Він був улюбленим другом і ви хователем студентської молоді, чуйним товаришем університет ської сім ’ ї викладачів. Світлий і дорогий образ II. II. Вербицького назавжди за лишиться у наших серцях. , Група товаришів. ЗУСТРІЧ З МОЛОДИМ ПОЕТОМ Нещодавно в Харкові висту пав поет Євген Євтушенко. Автор дуже проникливо, майстерно про читав під час. зустрічей з хар ківськими любителями поезії ряд своїх віршів. Серед них «Поети революції», «Море», «Нігіліст», «Москва і Куба», «Пушкін», «Іра», «Мед», «Злість», «Ніж ність», «Жінка та море» і бага то інших. У цих своїх творах автор з властивою йому своєрід ністю оспівує патріотизм, творчу працю будівників комунізму, по казує, як уміють вони ненавиді ти ворога, бути злими до нього, як уміють вони кохати, мріяти. У ряді віршів поет оспівує красу нашої радянської природи. Є. Євтушенко приваблює слуха чів і формою своєї поезії і тема ми, які він розробляє. Він, моло дий, пише про молодь, пише для молоді. Ось чим пояснюється та ка велика популярність Є. Євту- •шенка, ось чому так тепло при ймали його харків ’ яни. 5 Євту- шенка є такі рядки: «Я хочу вам хорошого, люди. Пожелайте ж хорошого мне». У відповідь молодому поетові хочеться побажати всього най кращого, великого натхнення, ус піхів у подальшій творчості. Хочеться побажати також, щоб Харківський лекторій і надалі продовжував цю почату ним ко рисну справу — – влаштовував ве- чорп зустрічей з провідними ра дянськими поетами. Тоді можна бути впевненим, що питання «чи необхідна поезія в наш час» зникне само собою. Ю. ГОЛУБОВ, студент III курсу факультету іноземних мов. СЛІДАМИ НАШ ИХ ВИСТУП ІВ „ТВІЙ ДІМ “ У газеті «Харківський університет» було вміщено матеріал рейду студентів Б. Снопика і О. Максимовського про недоліки в гурто житку, а також стаття М. І. Кенігсберг, у якій теж вказувалось на окремі негативні явища в гуртожитку. Комісія у складі декана Г. І. Шкляревського, секретаря партбю ро А. С. Колодяжного, члена партбюро О. С. Калініченка, секретаря комсомольської організації В. Гриди ознайомилась з дійсним станом речей. Факти, наведені у вищеназваних газетних матеріалах, під твердились. На засіданні студради, на яке були запрошені старо сти всіх кімнат, гостро критикувались ті студенти, які недостойно ведуть себе у гуртожитку. Було висловлено ряд критичних заува жень про організацію відпочинку. Студрада прийняла рішення по ліпшити становище в гуртожитку: домагатися від чергових точного виконання своїх обов ’ язків, проводити цікаві лекції, концерти, дис пути. Викладачі, а також члени комсомольського бюро обіцяли по стійно допомагати студраді в її роботі. Вже проведено вечір молодих поетів філфаку. На одну з субот запрошено артистів театру ім. Шевченка поділитися спогадами про Декаду української літератури та мистецтва в Москві. МІСЯЦЬ В АНГ/Ні V СКЛАДІ делегації радянських студентів я побувала в Англії. У .Ц’ Н статт * мені хочеться розповісти про численні зустрічі з англійськими, шотландськими, негритянськими студентами, про їх гаряче прагнення жити в мирі і дружбі з народами всього світу Зустрічі в Лондоні. Гігант ТУ- 104 приземлився в Лондонсько му аеропорті. Нас зустрічають представники Британської Ради, студенти дарують квіти, дружньо тиснуть руки. Англійці вражені, що ми менше ніж за чотири годи ни прибули із Москви в Лондон. Вони щиро захоплені нашою авіа цією. І от ми в Лондоні. Ми роз містились у так званому «Міжна родному центрі дружби» — будин ку, де зупиняються студенти різ них країн, що приїжджають де Лондона. Звістка про прибутті радянських студентів швидко об летіла весь дім. Усім хочеться по говорити з нами. Глибоко хвилю ють нас теплі слова студентів Чорної Африки, які виражають свою повагу до Радянського’Сою зу, віру в те. .що радянські люди прагнуть миру і борються за ньо го. Один із студентів говорить: «Росіяни — надійні друзі. На них можна покластися». Присутні при цій розмові студенти інших країн схвально кивають голова ми, посміхаються. У моєму блок ноті хтось записує: «Ми не хочемо війни, ми прагнемо миру. Я б ду же хотів побувати в Радянському Союзі, якби тільки мав змогу». За чотири дні перебування в Лондоні ми відвідали Лондон ський університет, прослухали де кілька лекцій. Оглянули місто. Па вулицях нас вразили бродячі му зиканти, художники, що малюва ли тут же на тротуарах, сподіва ючись заробити жалюгідні копійки, люди-реклами, старики в потріпа- ному одягу — продавці газет. Ми відвідали також історичні місця Лондона: Англійський пар ламент, Вестмінстерське аббатство, собор святого Павла, Британський музей. Коли ми прийшли в Бри танський музей, бібліотека вже не працювала, але службовець му зею, довідавшись, що ми радян ські студенти, попросив нас тро хи почекати і через деякий час повернувся з ключами в руках. Він люб ’ язно запросив нас у біб ліотеку, охоче взяв на себе роль провідника, показав нам столи, за якими працювали вожді світового пролетаріату Маркс і Ленін. Ми були дуже зворушені цим виявом поваги до нас, радянських людей. 1 Травня. Ближче познайоми лись ми з жителями Лондона в день міжнародного свята І Травня. Спостерігаючи першотравневу де монстрацію в Лондоні, ми пере свідчились, що день 1 Травня був і залишається днем солідарності трудящих усього світу, урочистим днем у їх боротьбі за краще май бутнє. Плакати, що їх несуть де монстранти, виражають думи і сподівання простих людей Англії: «Незалежність Африці!», «Знищи ти бази на Кіпрі!», «Вступайте до лав Комуністичної партії, щоб завоювати соціалізм!» «Свободу колоніальним народам!» На імпровізованих трибунах ви ступають оратори. Вони, заклика ють боротися за скорочення робо чого дня, підвищення заробітної плати, збільшення пенсій. Трудящі Англії продемонстру вали свою єдність і готовність бо ротися за свої права. У Ш отландії. Перебування в Шотландії надовго залишиться в моїй пам ’ яті. Та інакше і бути не може. Шотландія — країна стій ких національних традицій, а самі шотландці — горді і в той же час привітні люди, з відкритим сер цем. Шотландець завжди скаже правду, якщо вона навіть непри ємна йому. Глазго — крупний промисло вий центр і морський порт. У місті є чудова картинна галерея. В Глазго ми жили в студентсько му гуртожитку педагогічного ко леджу. Вечорами ми часто зби рались разом і розмовляли з сту дентами. У нас було дуже бага то спільних тем для бесід. Адже студенти цього коледжу теж го туються стати учителями. Вони розпитували нас про життя сту- дентів СРСР, просили проспіва ти російські пісні, навчити їх го ворити по-російському хоча б де кілька слів. Особливо мені запа м ’ ятались дві веселі дівчини сту дентки Елізабет і Катрін. Вони раділи, як діти, коли їм удава лось правильно вимовити росій ське слово. Я їм показала, як на Україні танцюють гопак, і вони були захоплені, коли я швидко освоїла шотландський падебаск. Всього декілька годин ми про були в столиці Шотландії- — Едінбурзі, але й цього було до сить, щоб переконатися,, що його недарма називають одним з най чудовіших міст Європи. Все місто можна було б назвати історич ним пам ’ ятником. Найбільше вра ження залишає Едінбурзький за мок, який має справді казковий вигляд, і пам ’ ятник Вальтеру Скотту. Шотландці чудово зна ють історію своєї країни. Сту дентки, які супроводжували нас у цій поїздці, розказували нам з дуже цікавими подробицями про історію Шотландії, про її коро лів, війни. І треба було бачити їх радість, коли я розповіла їм, що радянські люди читають кни ги В. Скотта, знають і люблять великого поета Шотландії Ро берта Бернса, а українська пое теса Леся Українка написала пое му «Роберт Брюс, король шот ландський». Хочеться сказати ще декілька слів про спорт. Спортом захоп люються і діти, і дорослі. В анг лійців існує старий добрий зви чай: дарувати дитині в день на родження тенісну ракетку, як символ віри в те, що дитина ви росте міцною і загартованою. «Війна — це погано»! Якби мене спитали, що справило на мене в Англії найбільше вражен ня, я б відповіла: «Прагнення людей більше взнати один одно го, щоб жити в мирі і дружбі». Ми зустрічались і розмовляли з різними людьми, у кожного з них свої погляди, переконання, ми з ними часто сперечались, не погоджувались, але коли мова заходила про мир, про долю людства, всі вони одноголосно заявляли: «Альтернатива, яка стоїть перед людством, жахлива. Всі люди повинні об ’ єднати свої зусилля, щоб на землі запанував міцний мир. А для цього треба розширювати культурні зв ’ язки, зустрічатися, розмовляти, знати більше про своїх сусідів, дале ких і близьких, вивчати мови ін ших народів». Л. БІЖКО, студентка V кур су факультету іноземних мов. Редактор Б. Щ ЕРБАНЕНКО. Адреса редакції: Уі , . ька вул., 16, Тел. 2-72-01, дод. 64. Друк. Вид-ва ХДУ, БЦ 20390. Зам, 2411,