Орган парткому, ректорату, комітету ЛКСМУ, профкому і місцевкому Харківського ордена Трудового Червоного Прапора державного університету ім. О. М. Горького. NoNo 81—82 (1625—1626) Щ Вівторок, 24 грудня 1968 р. Ц Ціна 2 коп. З фотоапаратом по університету 100-річчя від дня народжен ня В. І. Леніна один з кращих співробітників інституту біоло гії Анатолій Олексійович Мар- тиненко планує зустріти уже кандидатом біологічних наук. Найближчим часом його дисер тація представляється до за хисту. Вихованець біологічного фа культету нашого вузу, Анато лій Олексійович багато сил і енергії віддає не лише науко вій, а й громадській роботі: де кілька років підряд він — відповідальний на факультеті за шефську роботу, сам читає лекції на підприємствах та ус тановах, брав найактивнішу участі, у будівництві та об ладнанні нового університет ського віварію. Під керівництвом академі ка В. М. Нікітіна А. 0. Марти- ненко та лаборант 10. Мозжухін досліджують найважливіші по казники вікового розвитку ор ганізму. На знімку нашого фотокорес пондента В. Я. X е й ф е ц а Ю. Мозжухін та А. 0. Марткнєн- ко (праворуч) за роботою. X р о ж І же а, Про Биконання Постанови ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР про заходи щодо поліпшення підготовки спеціалістів і вдосконалення керівництва вищою і середньою спеціальною освітою в країні та про чергові завдання університету доповів на засіданні Вче ної Ради ректор університету член-кор. АН УРСР проф. В. Г. Хот- кевич. ПРОЯВ ПАТРІОТИЗМУ Донорство у нашій країні — найяскравіший прояв пат ріотизму та благородства. Кожного року безкоштов но здають студенти та спів робітники нашого універси тету таку потрібну багатьом хворим кров. Наприкінці листопада удруге здали кров С. Коломійцева (мехмат), третьокурсники – біологи 0. Астахова, Л. Гальперіна, Л. Суходольська, С. Грін- берг. Серед перших викона ли свій патріотичний обов’я зок В. Бухряков (істфак), А. Черннков (економфак), 1. Державець, В. Шелудяко- ва, І. Голоха, В. ІІовомлин- ська (факультет іноземних мов) та ін. За активну участь у зда чі крові Комітет Червоного Хреста висловлює подяку колективам факультету іно земних мов (здали кров 84 чол.), радіофізичного (80 чол.), фізико-технічного (68 чол.), фізичного (61 чол.), філологічного (52 чол.). На жаль, не всі розумі ють важливість і необхідність донорства. Дуже пасивно по ставилися до цієї справи ге- олого-географи їлише ІЗ чо ловік здали кров), мателіа- тики (із 198 студентів-друго- курс.ників здали кров усього 43). Дуже мало співробітників університету стали донора ми. Це — Ю. А. Борисенко —асистент геофаку, І. Г. Ма.рчеико — лаборант мех мату, Люба Кумалагова та Марія Єгорівна Чеботар— санітарки медпункту. Н. ЛИПОВЕЦЬКА, го лова університетського Комітету Червоного Хреста. На фото: Л. Суходольська, О. Астахова, Л. Гальперіна. Фото В. Хейфеца. РІШЕННЯ П А Р Т ІЇ-В ЖИТТЯ! Шефська допомога хіміків Шефську роботу в Андрі ївській середній школі No 1 хімічний факультет розпочав з організації там влітку 1968 року консультаційного пунк ту. Кращі студенти факуль тету Людмила Слета та Ми хайло Рубцов по комсомоль ських путівках протягом мі сяця проводили заняття з хі мії із випускниками 10-х класів, які збиралися всту пати до вузу. А у вересні сюди прийш ли на практику наші п’яги- курсникй під керівництвом доц. Б. А. Задорожного. І якраз тоді і встановився міц ний і тісний контакт між на шими колективами. Нам зда ється, що педагогічна прак тика — найдійовіша форма допомоги школі. Так, під час практики силами учнів та студентів-практикантів було дообладнано хімічний кабі нет школи наочним прилад дям. Факультет передав шко лам No 1 та No 2 набори ре активів та хімічного посуду, набори для найпростіших хі мічних дослідів, виготовлені у факультетській склодувній майстерні, методичні роз робки з хімії, розроблені ме тодичною радою факультету (голова — доц. М. С. Ноза- ковський). Сьогодні у підшефній шко лі нашими викладачами і студентами п’ятого курсу ор ганізовано факультативне чи тання лекцій з хімії для по ліпшення підготовки випуск ників; комсомольці хімфаку проводять із школярами лек ції і бесіди про історію ком сомолу, про вихованця ХДУ, Героя Радянського Союзу К. Курячого, беруть найак тивнішу участь у проведенні вечорів, дискусій та іи. Так виконують хіміки рі шення партії, рішення Пле нумів ЦК КПРС і ЦК КПУ про допомогу сільським шко лам. Доц. В. ЧОРНИЙ, де кан хімічного факульте ту. У М Е Р Е Ж І П О Л І Т О С В І Т И ПРО ЩО СВІДЧИТЬ ДОСВІД У звітній доповіді ЦК на XXIII з’їзді КПРС говорилося, що розвиток суспільних наук та використання їх рекоменда цій на практиці значать не менше, ніж використання до сягнень природничих наук у сфері матеріального виробницт ва та розвитку духовного жит тя народу, що історії КПРС на лежить особливо важлива роль ■ у підвищенні дійовості вихо вання радянських людей сві домими та відданими справі комунізму. Керуючись цими настанова ми партії, теоретичний семінар викладачів механ іко-ма тема тичного факультет^’ і присвя тив свою роботу вивченню най важливіших проблем історії КІІРС. Семінар працює стільки ро ків, скільки існує сам меха ніко-математичний факульте г. Останнім часом члени семіна ру велику увагу приділяли ви вченню проблем стратегії і тактики міжнародного комуніс тичного руху, національно-виз вольного руху на сучасному етапі. Завжди глибоко цікавила і особливо зараз цікавить слуха чів семінару ленінська тема тика: висвітлення ролі В. І. Ле- ніна як геніального продовжу вача революційного вчення Маркса і Енгельса, засновника КПРС, вождя Великої Жовт невої соціалістичної революції, засновника і керівника першої в світі соціалістичної держави, вождя світового пролетаріату та міжнародного комуністично го руху. Великий інтерес на занят тях викликали виступи тт. Та ранова І. В,, який побував в Індії, Семиволоса В. М. (в Англії). Єфремової І. П. (в Іта лії). Цього року планується ви вчити нову дуже важливу і цікаву тему: «Робітничий клас — провідна сила революцій ного перетворення суспільст ва». На заняттях будуть за слухані і обговорені (деякі вже були заслухані) такі доповіді: «Марксизм про історичну роль робітничого класу», «Робітни чий клас — провідна сила у боротьбі за соціалізм та кому нізм», «Піднесення та особли вості класової боротьби проле таріату у сучасних умовах», «Роль та місце робітничого класу у розвитку світової ре волюції». «Інтернаціоналізм— джерело сили робітничого ру ху» та ін. Серед найактивніших слуха чів семінару слід відзначити тт. Харченка М. Д., Дмитрен- ка Є. Т., Стрельченка М. М., Вовну С. І., Шарапову Г. В., Суворову І. Г. Та, на жаль, і відвідування занять, і актив ність слухачів залишає бажати кращого. Дуже рідко раду ють нас своєю присутністю снівроопникн оочис.іюва.тьного центру, а також Ясницька Н. Н., Курцева М. Ф., Якуба М. А. та ін. Мені здається, що для по ліпшення роботи семінарів, як свідчить практика, тематику занять слід планувати не на рік. а на довший період. Для зацікавлення ж слуха чів керівникові бажано було б обговорювати цікаві події, фак ти міжнародного життя. Не була б зайвою і нарада корівників теоретичних семіна рів нашого вузу по обміну досвідом роботи. Доц. Ю. БАДІЯН, керів ник теоретичного семіна ру викладачів механіко- математичного факульте ту. ЛИСТ ДО _ РЕДАКЦІЇ У Н А С НА ПОЛІТГОДИНІ Закінчилися заняття, але V курс істориків не розходиться: зараз буде політгоднна. А знає те, як цікаво проходять політ- годинн, яким!! керує у нас до цент кафедри іс юрії КПРС Юрій Володимирович Шилов- цев, людина, що багато бачила, . багато знає, вміє захоплююче розповідати, розбудити думку! Форма проведення політгоди- ни визначається її змістом. Ось, наприклад, як вивчалася тема «Події в Чехословаччині». Спо чатку Юрій Володимирович дає глибокий аналіз причин остан ніх подій. І те, що сам Юрій Володимирович був у ЧССР в 1966 році, робить розповідь не стандартною, живою. Нова тема — нова форма по- літзаняття. Ніщо не моше так пожвавити по.т тгодину, як спілкування з цікавими людьми, і Ю. В ІЛнловцев це добре розуміє. До нас приходили кан дидат наук А. 1. Чорноволенко, іцо розповідав про ракетні вій ська — щит нашої’Батьківщн- ни. Гізела Немет, и’ятикурсни- ця біофаку, яка присвятила свою розповідь сьогоднішньому дню Угорщини. Юрій Володимирович ради ться із нами, про що б ми хо тіли почути наступного разу. Дуже корисною була полігго- дина, яка відбулася 16 грудня. Мова йшла про сьогоднішню Румунію. Розповідав викладач радіофаку М. Д. Жолондковсь- кий, який добре знає країну. Політгоднни — справа важ лива й потрібна. І дуже добре, коли вони проходять так жва во, цікаво, не залишаючи сту дентів байдужими. Студенти V курсу істфаку. ,Л Е Н І Н С Ь К А С Т О Р І Н К А ЗВІРЯЮЧИ ЖИТТЯ ІЗ ЗАПОВІТАМИ ЛЕНІНА 23 грудня на черговому зас!~ данні комітету комсомолу за* тверджено Положення про проведення Ленінського огяя- ду студентських Іруп Харківсь кого державного університету. Комітет комсомолу зобов’язує всі комсомольські групи взяти найактивнішу участь в огляді, успішним виконанням колектив- них та Індивідуальних зобов’я зань по гідній зустрічі ІОО-рІччя від дня народження В. І. Ле ніна внести свій вклад у скарб ницю добрих справ Ленінського комсомолу до ювілею вождя. «ВЧИТИСЯ, ВЧИТИСЯ І вчитися…» В. І. ЛЕНІН П О Л О Ж Е Н Н Я ПРО ПРОВЕДЕННЯ ЛЕНІНСЬКОГО ОГЛЯДУ СТУДЕНТСЬКИХ ГРУП ХАРКІВСЬКОГО УНІВЕРСИТЕТУ У квітні 1970 року радянський народ, трудящі всіх крзїн світу відзначатимуть 100-річчя від дня народження В. І. Ле ніна — засновника Комуністичної партії та Радянської держави, геніального вож дя і мислителя. Готуючись гідно відзначити цей слав ний ювілей, комсомольці Харківського державного університету включились у Ленінський огляд студентських груп, що стартував у вузах республіки 2-го жовт ня 1968 року, в річницю історичного ви ступу В. І. Леніна на III з’їзді комсомолу. Ленінський огляд — це форма зма гання комсомольських груп, спрямова на на підвищення усп’шності, на фор мування у кожного майбутнього спеціа ліста марксистсько-ленінського світог ляду, глибокої ідейної переконаності, комуністичної свідомості, рис патріота та інтернаціоналіста. У ході огляду комсомольські групи повинні виховувати у кожного свого чле на ленінську працьовитість, організова ність і принциповість, створити нестерп ну атмосферу до прояву недисципліно ваності, байдужості, егоїзму. Усюди і в усьому браги приклад з Леніна, звіряти з ним свої справи і по мисли, самовіддано боротися за справу, якій він присвятив своє життя. Одна з найголовніших умов Ленінсь кого огляду — виконання заповіту^ Во лодимира Ілліча про те, що «комуніс том можна стати лише тоді, коли збага тиш свою пам’ять знанням усіх тих багатств, які виробило людство». Девізом огляду нехай стануть слова: Имя Ленина — в сердце каждом. Верность партии — делом докажем! І. 1. У Ленінському огляді груп беруть участь усі комсомольські групи універ ситету. 2. Підсумки огляду по визначенню кращої групи підбиваються факультет ськими комсомольськими бюро у два етапи, відповідно до даного Положен ня, до 29 жовтня 1969 року та 1 квітня 1970 року. 3. Остаточні підсумки огляду комітет комсомолу підбиває до 100-річного юві лею В. І. Леніна, визначаючи перемож ців. 4. Хід Ленінського огляду постійно висвітлюватиметься на сторінках «Хар ківського університету» та стінної преси. II. Групою – переможницею визнається група, яка відповідатиме таким вимогам: 1. Найвищий середній бал успішнос ті та найбільша кількість відмінників. Тільки відмінні та хороші оцінки із сус пільних дисциплін. 2. Систематичне відвідування лекцій, активна робота на семінарських та прак тичних заняттях. Колективізм, дружба і взаємодопомога; «Всі за одного — один за всіх»,— такий девіз групи. 3. Кількість членів групи, що працю ють у СНТ, СКБ. Враховується і кількість наукових праць, поданих на конкурс з проблем суспільних наук, історії ВЛКСМ та міжнародного молодіжного руху. 4. Активна участь у роботі курсової та факультетської комсомольської ор ганізації, ініціативність, дисциплінова ність, стазлення до виконання комсомо льських доручень. 5. Участь у громадсько-корисній ро боті: будівельні загони, літні роботи, недільники, шефська робота, консульта ційні пункти тощо. 6. Участь в агітаційно-пропагандист ській роботі на Факультеті, у лекторсь кій групі пси комітеті комсомолу, у під шефних школах, колгоспах. Участь у розробці та пропаганді Ленінської те матики, у проведенні Ленінських п’ят ниць. 7. Участь членів групи, що живуть у гуртожиткові, в конкурсі на «Кращу ор ганізацію праці, побуту, відпочинку кім нати». Дбайливе ставлення до деожаз- ного майна, дотримання правил соціаліс тичного співжиття. III. Група-переможниця Ленінського ог ляду нагороджується: 1. Перехідним вимпелом ЦІС ЛКСМУ «Кращій групі Ленінського огляду» та Почесною грамотою. 2. Активісти групи візьмуть участь у республіканському зльоті груп-перемож- ниць. 3. Члени групи нагороджуються поїзд ками по ленінських місцях. 4. Активісти груп поїдуть у складі студентського агітпоїзду України по м арш руту Київ — Казань — Ульяновськ —Київ. 5. Члени груп-переможниць огляду нагороджуються поїздкою у складі сту дентських бригад до соціалістичних країн. ПАРТКВИТОК ІЛЛІЧА Олексія Петровича Пирогова я зустрів у філіалі Центрального музею В. І. Леніна в Києві: він супроводжував групу відвіду вачів, знайомив їх з експонатами, розпові дав пре життя й діяльність великого вож дя. З усього було видно, що він чудово знав історію Жовтневої революції. Олексій Петрович позаштатний екскурсо вод музею, невтомний пропагандист і агіта тор. У свій час йому пощастило виписувати партійний квиток В. І Леніну Одразу після переїзду Радянського уря ду з Петрограда до Москви у Кремлі було створено підрайонний комітет партії, який входив до складу Замоскворіцького району. Через два роки почався обмін старих пар тійних квитків. У Пирогова був красивий почерк — чіткий, майже каліграфічний, ось і доручив йому підрайком виписувати партійні квитки нового зразка. Секретар партійної організації Кремля Микола Михайлович Яікітін поклав перед молодим Пироговим ^йому годі було двад цять років) список комуністів кремлівських установ і сказав: — Запам’ятай, Олексію: справа важлива й відповідальна. Старайся без помилок. Олексій у відповідь мовчки хитнув го ловою і, не поспішаючи, став проглядати список. Раптом він побачив прізвище В І. Леніна. Олексій обережно взяв чистий бланк і сказав, звертаючись до всіх, хто був у кімнаті: — Товариші, виписую партійний квиток Володимиру Іллічу… Люди стояли навколо і дивилися, як він обережно і неквапливо заповнює Ленінсь кий партквиток. — А який номер поставити на квитку? — запитав Олексій. Тоді не було заздалегідь про ставлених друкованим способом порядкових номерів, їх ставили від руки. — І він ще запитує! — зди вовано зауважив хтось із спів робітників ВІШК, — Ленін — організатор і засновник нашої партії, її вождь. Значить, і но мер його партквитка мас бути першим. Тут до кімнати зайшов сек ретар партійної організації Кремля, член ВЦВК М. М. Ні- кітін. Дізнавшись про розмозу, він заперечив: — Та ви що. товариші! Хіба не знаєте Леніна? Ні в якому разі не робіть цього! Він буде страшенно незадсволений, якщо побачить па своєму партквитку перший номер. Замислившись на хвилину, спитав: — Який його порядковий но мер у списку? — 527-й, — відповів Пиро- гов. — Ось і виписуйте 527-й. Одержавши новий парткви ток, Володимир Ілліч передав Нікітіну старий за ЛІ 600, кот рий йому було вручено вночі З квітня 1917 року — після по вернення з еміграції. Уже після смерті Леніна, навесні 1927 року, коли прохо див черговий обмін партійних квитків, Замоскворіцький рай ком Москви виписав на ім’я Ле ніна партквиток Ув 0000001 і облікову картку за цим же но мером — на весь час існування Комуністичної партії Радянсь кого Союзу. А. РІ’САК, співробітник Інституту історії Академії наук Української PCP. (АІШ). ЗНАЙ І ЛЮБИ ХАРКІВ І М Е Н І В О Ж Д Я У XIII (разом з Сумським та Рубежанським філіалами) навчається 22915 чоловік, з них 11647 — на денному відділенні. 1303 молодих спеціаліста закінчили цього року денне відділення інституту. 89 студентів-іноземців, що вчилися в ХПІ, одержали цього року дипломи інженерів. Близько 40 випускників інституту цього року одержа ли дипломи з відзнакою. 350 чоловік нараховує професорсько-викладацькии склад інституту, з них професорів і докторів наук — 35. ОДНОМУ з мальовни чих куточків нашого міста, серед крислатих старих дерев, над крутим обривом розкинулося невели ке містечко — Харківський ордена Леніна політехнічний інститут імені Леніна. Багато корпусів — близь ко 15 — розкидано в цьому містечку, що нагадує своїми чистими й прямими алеями парк. Улітку це справді парк, що потопає в зелені. У центрі містечка — па м’ятник Леніну. Тут завжди багатолюдно, крім студентів, сюди приходять відпочити старі, гуляють діти. За пам’ятником розташо- ваио головний навчальний корпус, де знаходяться біб ліотека її читальні зали. На ліво — хімічний корпус, за ним починається обрив, з якого добре вшию усю схід ну частину міста. Це улюбле не місце студентів. У цьому містечку є навіть своя вулиця, що починається від пам’ятника і тягнеться через У С Ю територію інсти туту. Тут розташовано но вий адміністративний, елек тротехнічний корпус, корпус турбінобудувашія та ряд ін ших. Скрізь ідуть будівельні роботи почалася повна реконструкція інституту. Бу де споруджено ряд нових корпусі;;, стадіон. ХГІІ один із кращих інсти тутів країни. Серед чотирьох вузів, нагороджених прапо ром 50-річчя Жовтня, він – єдиний технічний. З гордістю НОСИТЬ політех- нічний інститут ім’я Володи мира Ілліча Леніна, прийняте 7 листопада 1923 року. У Ленінській кімнаті в адміні стративному корпусі висить текст листа, прийнятого за гальними зборами співробіт ників та студентів: «Москва, Кремль В. І. ЛЕНІНУ. Харківський технологічний (так називався тоді ХПІ) інсти тут, святкуючи 6 річницю Жовт ня, маючи в своєму складі 80% пролетарського студентства, постановив називатися твоїм ім’ям, яке втілює практичну боротьбу пролетаріату за нові форми господарства, за нову основу індустрії, в якій галузі інститут готує працівників. Шлемо тобі наше полум’яне вітання і сердечні побажання найшвидше одужати». Поряд із текстом листа ми бачимо Указ Президії Верховної Ради СРСР від 7 2 стер. «ХАРКІВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ» NoNo 81—82 (1625—1626). Я Й Я Я Р Л Ь – І – ІІ і В ,ТВІЙ РОВЕСНИК ЗА МРІЄЮ СВОЄЮ НАВЗДОГІН «Двері відчинилися, 1 до класу, наспівуючи пісню, зайшов юнак. Невисокий, сухорля вий. з уважними ро зумними очима, він правляв враження лю дини веселої і дотеп ної», — .писала в 1964 році районна газета про сьогоднішнього четвертокурсінина-істо- ика, а тоді десяти- чласника О. Чаплигі- ..а. Таким і застав я омсорта IV курсу в /диторії після занять. Іоправда, за чотири >ки змужнів, а то та- ій же веселун ,і непо- идько. До представни- в преси ставиться тримано: — У мене немає ні чого такого, щоб пи сати в газету. Комсорг як комсорг. Більше буднів, ніж свят. Біографія мого ге- ІЮЯ — типова сторінка :иття сучасної моло ді. Народився на Хар ківщині. Єдиний син у матері-вдови. Батько не повернувся з фрон ту. Ходив, як і всі, в школу, допомагав ма тері- Комсомолець – акти- ‘ІСТ. ЗаКІНЧИВШИ ІПКО; я У із золотою медал лю, рік працював на підприємстві, а потім студентське життя, ра дісне і неспокійне, бурхливе, як весняні вади. Відкрилися но ві, небачені горизонти. За роботою забував «а- Лть додому писати. Переді мною арку- чик паперу з учнівсь кого зошита. Пише ма ги. Листи матері. Ма буть, усі матері світу іишуть однаково. Скі льки тепла й любові в щх листах! Докоряє, іцо син не пише, дає поради, розповідає про своє життя-буття. «Синочку, — закін чує вона свого листа, — не прийми мої сло- «а за образу, а візьми їх за основу в житті бери від життя все хороше». Олександр говорить про себе дуже скупо, якось несміливо, ніби боячись себе перехіва- лити. Приваблює його простота, скромність. Для нього колектив — це ми. Ось іі зараз на магається побіл ь ш е розповісти про своїх друзів. У нього їх чи мало! З гордістю роз повідає комсорг про однокурсників – спорт сменів, про захоплюю чі вечори, зустрічі на факультеті. Великий внесок зробив четвер тий історичний у спра ву написання історії комсомольської орга нізації університету. Олександр захоплю ється соціологією. За кінчив відділення со ціології факультету громадських професій, і саме соціологічним проблемам присвячу вав свої студентські наукові праці. Минуло го року його праця «Роль комсомольських організацій у житті студентства» пос і л а першість на міському огляді студентських наукових праць, а цього року робота О. Чаплигіна «Мораль не виховання студен тів» була відзначена на міському огляді другою премією. — Чаплигін, — го ворить заступник дека на історичного факуль тету Ю. Г. Литвинен- ко, — зібраний, пра цьовитий, хоро ший студент.—Ховаючи по смішку, додає: ‘Попо мучив мене своїми за питаннями на лекції. – Ім’я комсорга IV історичного відоме ба гатьом. — Чапа? (так любов но називають його дру зі). Знаємо такого. Чу довий хлопець, здіб ний, талановитий, усе чимсь зайнятий. Бої мося, щоб не залишив ся в холостяках через невідкладні справи. В один із вечорів я йду до гуртожитку на пров. О. Яроша, 13. Там, десь на п’ятому поверсі, живе мій ге рой. З напіврозчине- них дверей сто сімде сят дев’ятої кімнати лунають голоси, сміх, веселий гамір. Ця кім ната, можна сказати, інтернаціональна. Ра зом з радянськими юнаками тут живуть студенти з Малі, що навчаються на підго товчому факультеті. Юнаки пазив а ю т ь Олександра «коміса ром». Бачу на столі томик віршів Возне- сенського. — Любиш поезію? — Так. Дуже по добаються твори Євту- шенка, Лорки, Хсмін- гуея. Не уявляю собі життя без класиків… Нещодавно на фа культет прийшла ра дісна звістка: четвер тому історичному рі шенням обкому комсо молу присуджено ім’я 50-річчя Ленінського комсомолу. У цій висо кій оцінці лепта і Олександра Чаплигіна. ось уже другий рік комсорга свого курсу. Непомітно пл и н е час. Треба йти, і не хочеться покидати цю хорошу й душевну лю дину. Засинає місто, а на п’ятому поверсі гурто житку іце довго горі тиме світло, сидітиме над підручниками нев томний юнак. А. БІДА, студент. листопада 1967 р. про наго родження Харківського полі- тп’гнічнот0 інституту ім. В. І. Леніна орденом Леніна. Інс титут нагороджено за великі заслуги у підготовці інже нерних кадрів і розвиток на укових досліджень. Це й зрозуміло — з 785 вузів країни близько 2% науково- дослідних робіт припадає на ХПІ (по всій Україні — 10 % ) . Для усього колективу інс титуту 100-річчя від дня на родження В. 1. Леніна — особлива дата. Уже зараз уся діяльність інституту підпо рядкована планові заходів по підготовці до цієї зна менної дати. Зараз ХПІ найкрупніший на Україні інститут як за обсягом науково-дослідниць ких праць, так і в галузі за провадження їх у народне господарство. Багато нагород -одержали працівники інсти туту за нові відкриття і ви находи в науці й техніці. Так, наприклад, доцент І. Е. Рижкоз був у 1967 р. удос тоєний Ленінської премії за створення принципово нової технології одержання ливар них стержнів з рідинно-те кучих сумішів. Цю техноло гію запроваджено вже на 100 підприємствах, і економіч ний її ефект щороку складає близько п’яти мільйонів крб. Проф. Б. II. Тютюнннков разом з доц. ЇМ. К. Я кубовим створили нову технологію процесу насичення жирів атомами водню. Ця техноло гія за останні десять років дала економію у розмірі 55 мільйонів крб. Великі роботи ведуть уче ні ХПІ в галузі автоматики, лічильно – обчислювальних машин. Плідно працює над удосконаленням технології одержання концентрованої азотної кисло’”!! член-корєс- пондент АН УРСР В. І. Ат- рощенко. Цю технологію за проваджено на восьми заво дах, а також за кордоном. Як бачите, з ким пишати ся інститутові, який носить ім’я великого Леніна. Попе реду — НОРІ досягнення в га лузі науки й техніки, у під готовці нових інженерних кадрів, велика іі напружена праця. В. КРАСИЛЬНИКОВ. студент ХПІ, слухач відділення журналісти ки ФГП університету. С Н И Б У В А Ю Т Ь Р І З Н І РЕЙД Кажуть, якщо насниться хо роший сон у новорічну ніч, то у новому році він обов’язково збу деться. До Нового року ще да леко, а нам уже в котрий раз сниться одне і те ж… …Ми — рейдова бригада, прямуємо на кафедру фізкуль тури і спорту. Але що це за галас? Підходимо ближче. — Яке неподобство! — обу рюється чергова по роздягальні. — Навіщо нам ця вентиляція? Вже стільки років вона не пра цювала, і так було приємно ви сиджувати зміну при темпера турі десь за 40°. А тепер ця прохолода така незвична! А з душу чуються обурені Бигуки студентів: — Навіщо ця гаряча вода? Ось минулого року було краще — одна холодна вода бігла зверху. І не треба було зайвий кран відкручувати! Здивовані виходимо з роздя гальні і, ні разу не спіткнув- ч.шсь на відремонтованій підло зі, входимо до спортивного за лу. Незвично вражає яскраве ос вітлення, чисте, як у горах, по вітря. А ми думали, що тут, як і минулого року, пил лопатами можна вигрібати (бач, тут з’я вилися новенькі пилососи!). За звичкою з острахом поглядаємо вгору, втягуючи голову в плечі. Та диво! Стелю відремонтовано, колони приведено до ладу, зі стін не стирчить оголена провід на. Зал із брудно-сіоого пере творився на світлий (його нещо давно пофарбували), стало чис то, прохолодно, працюють вен тилятори. Вражені такими перетворен нями, прямуємо у гімнастичний зал. Бач, тут тїж чисто, світло, вікна заклеєні, сяють нові лам пи (минулого року монтери не могли їх поставити — не було драбини), гудуть пилососи, усе відремонтовано. Ну й ну! А як справи у секціях? Ось боксери раді. У них на рингу замість старого і дірявого бре зенту тепер новий, з’явилась можливість після тренування обмитися під душем… Повністю задоволені й члени інших сек цій. І ми кинулися вгадувати: хто ж це так чудово обладнав нашу спортивну кафедру. Адясе гак довго у госпчастини університе ту не доходили сюди руки! А виявляється, що все-таки це зробила госпчастина. — От спасибі нашим госпо дарникам! — говорять студен ти. Насниться ж ось таке! Рейдова бригада у складі: В. БОГДАНОВА, викла дач кафедри фізкультури та С П О РТУ , В. ВАСИЛЬЄВ, студент геолого-географічного фа культету, В. ВЯЧИНА, студентка економфаку, О. ЧАПЛИГІН, студент істфаку, А. СОЛОВИОВ, студент радіофаку. З РЕДАКЦІЙНОЇ ПОШТИ КОНФЕРЕНЦІЯ ХІМІКІВ Друга Всесоюзна науково-технічна конференція з аналітично? хімії невод них розчинів та ?х фізико-хімічних властивостей, організована ХДУ та МХТІ за дорученням IIП ВХТ. закінчила неи’одавно свою роботу. На конференцію прибули близько 350 учасників з 50 міст СРСР. Присутні заслухали 84 доповіді, більшість з яких відзначалась прагненням до теоретич ного узагальнення фактів, до математизації хімічних процесів. Конференція викликала інтерес у хаоків’ян. Так, наприклад, на кожному засіданні аналітичної секції завжди були присутні понад 200 слухачів — Ін женерно-технічних працівників підприємств та науково-дослідних інститутів нашого міста. Характерно, що у роботі конференції взяли участь багато мо лодих учених. Резолюція, що була прийнята на пленарному засіданні, спрямована на по дальший розвиток хімії неводних розчинів; у ній звернуто увагу на необхід ність поліпшити постачання реактивами та устаткуванням. Вирішено кращі доповіді учасників конференції опублікувати. В. ФОМЕНКО. Відкрили, щоб… забути Іменні аудиторії… їх п уні верситеті чимало. Але які во ни? Якщо історики оформили і ЗУМІЛИ зберегти аудиторію ім. Покровського, то цього не ска жеш про філологів. Відкрили вони дв; іменні ау диторії — імені Г. С. Сковоро ди та Т. Г. Шевченка. У ско- вородинській аудиторії була досить гарна експозиція. Та частину експонатів хтось вик рав, частину – • понівечено. Ос танні експонати зняли, І ось уже декілька років лежать во ни, вкриваючися пилом. Про горьківську аудиторію є лише ухвала факультетської вченої пади. А касЬелпа російської лі тератури, мабуть, не збирається її виконувати. Урочисто була відкрита ауди торія ім. Лялі Убийвовк. Не хай і небагатим було її оформ лення, зате зроблене своїми ру ками і від щирого серця. А зай діть у цю аудиторію сьогодні. Замість двох щитів експозиції лишився один. Зникли підвісні вазочки з квітами, остання ви сить… на одній шворці. (Мож ливо, немає уже й цієї, доки пи шеться ця замітка!. Меблі в ау диторії зсунуті. На підлозі — ••’пірці, у кімнаті брудно. Хіба так шанують пам’ять тих, хто поклав життя за Батьківщину? Сором тим, хго псує добре діло! Але сором і байдужим, які відкрили аудиторію і забули ПРО неї. Де ви, комсомольці фізфа- ку? Н. ДОРОІІІКО. ЧИ ЗРУШИТЬСЯ ВІЗ? Період з 15-ї до 16-ї години — няйнеприємніший для сту дента університету. Якраз зараз хочеться побігти до буфету чи їдальні і хоча б нашвидкоруч щось з’їсти. Та, виявляється, це зробити непросто. Обидва буфети на сьомому поверсі одночасно закриваються на перерву. У буфеті, що розташований у приміщенні їдальні, теж перерва. Студентське кафе на другому поверсі майже зов сім припиняє роботу, бо продукти в основному продано. Мину лого РОКУ в цей час можна було хоча б пиріжок купити на ШОС ТОМУ повеосі. тепер і цього немає. Залишається або ж бігти в їдальню і, простоявши дві годи ни в черзі, пропустити лекцію, або ж зовсім не їсти. Останній вих'”1 не такий уже й приємний, а перший не дуже корисний. Кожного року на загальноуніверситетській профспілковій зв тно виборній конференції багато говорять про роботу буфе тів та їдалень. Стояло це питання на порядку денному і на цьо горічній конференції. Та минуло вже близько місяця, а «віз і нині там». Цікаво, чи зрушиться вічі коли-небудь з місця? Ю. СТОЯНОВСЬКЙИ, студент IV курсу філфаку, голо ва групи народного контролю гуртожитку по вул. Ціли ноградській. 24 грудня 1968 року. «ХАРКІВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ» З crop. ,ТВОРЧА АТМОСФЕРА ЧИ ТВОРЧА ЛЮДИНА? РОЗДУМИ ПРО ПРОФЕСІЮ М і ^ і » * – • ■і о » щ ж і» і« ? ь г іи Г російськім мови та літерату ри філологічного факультету на честь 50-річчя ВЛКСМ побувала з лекціями у Сахновщинському, Богодухівському, Дворічанському, Куп’янському та інших районах. Наші розповіді про комсомоль- ців-героїв, про перших поетів комсомолу, про комсомольських поетів 40-х років, вірші Свєтлова, Когана, Чекмарьова звучали в бригадах, на фермах, у школах. Та школи приваблювали нас най більше. Можливо, тому, щ о ш ко лярі були найуважнішими, найдо- питливішими слухачами; можливо тому, щ о нас особливо цікавили побут, праця, запити сільського ін телігента — шкільного вчителя, умови, в яких, певно, через 2— З роки доведеться працювати і нам. Багато роздумів з’явилося після цієї поїздки. Деякими з них хочу поділитися. Ш кільному учителю необхідно постійно бути у курсі всього но вого, щ о стосується його предме та, новин мистецтва, літератури взагалі, постійно підвищувати свій культурний рівень. Бо інакше учень, що має вільний доступ до багатьох джерел інформації та ще й вільний час (іноді значно більший, ніж в учителя), може по ставити вчителя у безвихідне ста новище. ! саме цей фактор (буде мо відверті!) часто-густо приму шує м’ського вчителя систематич но і глибоко працювати над со бою. Зовсім інша справа в сільській школ’, де для учня основне дже рело авторитетної інф ормації — його вчитель. Відсутність же та кого важливого стимулу, як швид кий культурний ріст учня, щ о від бувається за рахунок знань, одер жаних поза школою, приводить багатьох педагогів де найбільшої небезпеки — небезпеки застою. Тут і ховається, на мій погляд, од на з причин і низького рівня знань окремих викладачів, і, відповідно, низького рівня знань їхніх учнів. Так, у сільського інтелігента, зо крема, вчителя, мала можливість відвідувати регулярно театри і музеї, А книги, журнали, спеціа льна література? Чи всі користую ться цим? М ають бажання корис туватися? Вміють це робити? Мені довелося якось розмов ляти з одним учителем. На запи тання, чому він міську школу змі нив на сільську, віч одверто по яснив, щ о у сільській школі у ма теріальному відношенні працю вати вигідніше. І ще одна моя знайома. Вчите лька, яка багато і з інтересом чи- г д е , щ едро в учительській діли ться прочитаним. Ало те, щ о вона вважає новим і серйозним,— дуже посередні статті з популярних журналів. У школах нам з гіркотою роз повідали про випускників вузу7 які повертаються з села’ у місто через недостатньо творчу атмос феру, і з особливою повагою ми придивлялися до тих учителів, які роблять все для того, щ об створи ти цю духовну атмосферу навко ло себе і залучити своїх учнів до чудового прагнення щодня взнава ти нове. Такі вчителі багато працюють, багато роблять для підвищення свого духовного і культурного рів ня. Такий вчитель не посоромить ся сісти поряд зі своїми учнями за парти і прослухати лекцію яко гось студента-четвертокурсника. і не посоромиться потім зізнатися, щ о багато про щ о він почув з вуст студентки вперше (так було у Вільшанській середній школі Дво- річанського району). У такого вчи теля немає і натяку на фальши ву інтелігентність. Надзвичайна простота оточувала нас, студентів- лектррів, всюди. Такий, закоха ний у свою справу педагог органі зовує у школі музеї, тематичні вечори, оформляє стенди, їде за матеріалами у місто, дістає плака ти, малюнки, ілюстрації, перевер тає купи журналів. Так, це, звичайно, не міські школи, і стенди та музеї вигляда ють набагато скромніше, зате, ко ли б ви бачили, як проходить у школах їх організація, підготовка до вечорів (ось хоча б до 50-рі1′- чя ВЛКСМ), скільки вигадки прС являють учитель і учні, як запалю ється дітвора! А ввечері цей вчитель до піз ньої ночі сидить за книгами. Коли вже сутеніло, я вийшла з Вільшан- ської середньої школи, а у кабі неті директора, викладача росій ської мови та літератури С. Я. Демченка, все горіло світло — він працюваа. Вранці ті ж учителі разом зі > своїми учнями вийшли в поле на буряк — цього дня школярі до помагали колгоспові. Високої поваги заслуговують ці люди, ці інтелігенти в повному розумінні слова, і треба сказати, щ о сільський педагог користуєть ся повагою мешканців села, він— шанована людина в колективі. Мені можуть закинути; чи маю право я, студентка, давати оцінку цим людям? Визначати їхні недо ліки, прорахунки? Чи всі ми пої демо працювати в сільські школи? Чи погодимося ми одночасно вик ладати мову, креслення і працю, або математику і фізкультуру,— ми, які мріємо про повноцінну, ці каву, творчу роботу? А вони по їхали, викладають, і багато років. Але чому так перевантажений сі льський учутель? Не їдуть молоді учителі в сільську школу. Ланцюг замикається… Не мені давати рецепти. Але хо чу сказати: ні, це не зачароване ксло. Становищ е змінюється на краще, і все швидшими темпами. Поліпшуються (як запевняли у розмові з нами всі без винятку вчителі) умови роботи. Нові ш ко ли, клуби, зростання загальною культурного рівня села, велика і все зростаюча турбота про вчите лів і учнів. Так, за рахунок кол госпу учні Благодатнянської ш ко ли Куп’янського району щ ороку їздять на екскурсії. Вони побува ти у Москві. Ленінграді, Одесі, декілька разів у Харкові. Так, зміни відчутні. І все біль ша кількість людей зв’язує себе з благородною професією сільсько го вчителя, із званням сільського інтелігента. …З усіх, з ким довелося зуст річатися за ці десять днів, мені найбільше запам’ятався секретар Дворічанського райкому комсомо лу Володимир Васильович Кали- новський. Дворічанський район — район суто сільський. І Дворічна — ти пове село, хіба щ о трішечки біль ше за інші. А райком комсомо лу — затишна хата з чисто вими тою підлогою та ж арко натопле ною грубкою. Два роки тому сюди приїхала працювати після закінчення філо логічного факультету Харківського педінституту сім’я Калиновських— Володимир Васильович з дружи ною. Дружина працює завучем вечірньої школи, а Володимира обрали, секретарем РК ЛКСМ У. Нелегко йому, філологу, гумані тарію, людині, мало обізнаній з сільським господарством, бути секретарем райкому комсомолу сільського району. Не раніше десятої вечора по вертається додом у Калинсвський. А робочий день він починає о сьомій годині ранку десь на полі, бо не такий має характер, щ об здійснювати керівництво з кабіне ту. І так кож ного дня, хоч дощ, р.ітер, грязюка. Та не тільки своєю надзвичай ною працездатністю, надзвичайно серйозним ставленням до спрази приваблює Володимир Васильо вич. Завантажений роботою, він уміє жити вдумливим, багатим і склад ним внутрішнім життям. Та неста ча культурної інформації, про яку я говорила вище, не стала для нього звичкою — він гостро від чуває її постійно, і багато працює над собою. Філолог, В І Н залишає ться філологом завжди, і тепер, коли прямо не контактує зі своєю спеціальністю. П ро це говорить і його робота над доповіддю, і роз- мови-суперечки з дружиною, і на ші розмози про роки студентські, про наших спільних викладачів, про нашу професію. У Калиновського — типова мі ська квартира з добре підібра ною бібліотекою, з сучасними меблями. Кзлинозський живе цікавим, на повненим життям. А поряд у таких же обставинах працю ю ть молоді люди, яким не притаманні якості Калиновського. І їм, цим людям, працювати тут не так уже й цікаве. Е. К С К О ЇО В А , студентка. ПАМ’ЯТІ ТОВАРИША Після тяжкої і тривалої хво роби померла Розалія Ю химіь на Курильова-Домбровська, член КПРС з 1913 року, оди’ з найстаріших працівників уні верситету. Учасник громадянської він ни, потім викладач школи ФЗУ, студентка Полтавського педінс титуту, Р. Ю. Домбровська піс ля війни працює завідуючок учбовим кабінетом кафедри іс торії КПРС нашого вузу. З 1960 року Домбровська Р. Ю .— пенсіонерка. Пам’ять про Розалію Юхи мівну Домбровську — кришта лево-чистого комуніста, прин ципового старого більшовика і чесну трудівницю, що користу валась великою повагою всього професорсько-викладацького ко лективу, назавжди збережеться у наших серцях. Група товаришів. СПОРТИВНА ХРОНІКА ПОВЕРНУЛИСЬ ЧЕМПІОНАМИ У середині грудня в Києві про ходила особисто-командна пер шість з боксу серед найсильнішч вузів України (з Харкова, Києва, Одеси, Львова, Миколаєва, Доне цька та Дніпропетровська).-» У результаті упертої триденне. боротьби у фінал вийшли всі бо», сери Харківського «Буревісника»’« основне ядро якого складаю» студенти нашого університету. Усі наші спортсмени продемонструва ли велику майстерність і солю до перемоги. Олександр Якимчук (фізико-технічний факультет), ви ступаючи у напівважкій вазі, зумів перемогти одного з иайсильніших боксеріз України, майстра спорту із Львова Мизюка. Другими на цих змаганнях були теж студенти ХДУ Юрій Чалий (геолого-геогра- фічний факультет) та Володимир Летрушин (економічний факуль тет). Вони виконали норму канди датів у майстри спорту. Таким чином, Харків — на пер шому, Київ— на другому, Одеса— на третьому місцях. Харківський «Буревісник» за останні 10— 15 років уперше став чемпіонам України. Це великий успіх коман ди боксерів, тренозаної Семеном Юхимовичем Донде. М. СРЬОМІН, студент. УВАГУ СТУДЕНТСЬКОМУ ПОБУТУ ЇДАЛЬНЯ ІСНУЄ ДЛЯ СТУДЕНТІВ Тільки-но заходиш у вестибюль гуртожитку, шо на пров. От. Яроша, 13, в очі впадає оголошення. Велика цифра 16 і слова «Ти і їдальня>. Студком запрошує всіх 16 грудня взяти участь у зборах, присвячених роботі їдальні Лт 613. На цих зборах не було байдужих, ке було спокійних і мовчазних спосте рігачів. То в одному кінці залу, то в іншому піднімалися руки «Прошу слова». Зал спалахував то сміхом, то обуренням Говорили студенти може занадто палко і схвильовано, та заге щиро. У роботі зборів взяло участь багато викладачів університету. У мешканців гуртожитку серйозні претензії до працівників їдальні. Як підкреслив у своїй доповіді голова сту дентської комісії по перевірці роботи їдальні No 6 1 3 -гов. Сганкевич, зимо ва сесія, що невдовзі розпочнеться, вимагатиме від студентів великого на пруження сил. і, зрозуміло, їм пот рібно хороше, калорійно і смачно харчуватися — те, чого їдальня дав но вже не забезпечує. По-перше, якість їжі настільки ни зька, що студенти вважають за краще готувати самим, аніж ходити в їдаль ню (гарніри одноманітні і мають дуже непривабливий вигляд, рублені стоа- ви — котлети, шніцель — несмачні. Студенти називають їх «хлібними котлетами»). Хліб виключно черст вий. По-друге, безкінечні черги в їдаль ні «в години пік». Виступаючі в об говоренні зазначали, що стояти в чер зі доводиться по півтори години, а по їсти можна за 10 — 15 хвилин. Див но, що саме в цей »пс на роздачі стоїть лише один (!) працівник. Хтось із істориків жартома каже: «Хочеш поїсти спокійно, без черги — тікай з третьої пари!» Сумні жарти! По-третє, вкрай незадовільний са нітарний стан. Виготовлені страви зберігаються у відкритих каструлях, брудно у службових приміщеннях, уудно у залі!«К рихти па столах, на стільцях, па підлозі, хоч ке сідай — замажешся»), ложки і виделки, навіть нещодавно вимиті, слизькі від жиру («Беру ложку, а вона, як риба, вис лизає з рук»). По-четверте, низька культура об слуговування, низька культура пове дінки співробітників їдальні. Часто в зал долітає із службових приміщень дика лайка і крики — працівники їдальні сваряться між собою. Буфет ниця В. Сідельникова, вигнана за грубість з буфету гуртожитку по про спекту Леніна, 20, знайшла притулок саме тут і вже не раз проявила свій характер і «Я в неї попрохала хліба, а у відповідь чую: «Щ о ти мені вка зуєш? Будеш тут робити, будеш вка зувати!»). Хто дозволяє працівникам їдальні звертатися до студентів із цим обурливо-принизливим «ТИ»? Яку відповідь почули студенти на свої справедливі вимоги? Обіцянку поліпшити роботу їдальні? Тверде слово завідуючої навести порядок? Зовсім ні! Г. Р. Гармаш розглядає ооботу студентського контролю як д і яльність якоїсь підривної групи, що навмисне шкодить їдальні, а критич ні зауваження студентів — як без підставні намагання втручатися не в свої справи. Забуває Галина Родіо- нівна, що не студенти існують для їдальні, а їдальня для студентів, за буває і про те, що живуть у гурто житку студенти з підготовчого фа культету, в яких залишаться найгір ші спогади про гуртожнтківську їда льню. Найкращим виховним заходам, здійснюваним на підготовчому факу льтеті, завдає шкоди безкультурне обслуговування, поганин, одноманіт ний харч студентської їдальні. Г. Р. Гармаш голосно скаржилася на студентів, які «порозтягали по кім натах посуд» (так не з тарілках чи склянках варять страви!), на неукомн- лектований штат (а хто в цьому ви нен? Не студенти ж!), на те, шо праця в їдальні дуже важка( а хіба це” дає право працювати погано?). Єдине, що визнала Галина Родіонівна. — «у нас бувають незначні недоліки, а харчу вання ми не зривали». Не можна, однак, не відзначити, що у виступах працівників їдальні місти лися. цілком справедливі зауваження на адресу студентів (пальта, портфе лі в їдальні; розтягання посуду) і на адресу комбінату харчування, який постачає їдальню неякісними (мерз ла капуста і картопля), надто дороги ми (ковбаси) і одноманітними продук тами. Правда, як з’ясувалося з вис тупу представника комбінату харчу вання, це питання буде вирішене, їдальня одержуватиме достатньо сві жого м ’яса, птиці, дешевих ковбас, молока га молочних продуктів. Ком бінат відрядить до їдальні спеціаліс та, щоб налагодити приготування якісної і смачної їжі. Планується за провадити тут систему комплексних обідів і абонементи (цього вже давно вимагають студенти, бо харчування в їдальні надто дороге). Добре, коли псі ці плани перетво ряться в життя, і збори не минуться марно, не залишаться, як сказала у своєму виступі студентка С. Коряно- ва, «гласом вопіющого в пустині», як це бувало досі. До речі, щоб так не сталося, варто було б студкомові частіше запрошувати на свої засідан ня Г. Р. Гармаш, підтримувати з ке рівництвам їдальні контакт, слідкува ти за тим, щоб рішення зборів стали дійсністю. На цьому можна було 0 і поставити крапку, але є ще один бік спрази, про який не йшлося на зборах. Чо мусь голова студконтролю університе ту А. Лайко часто-густо підтримує Г. Р. Гармаш і навіть, не вникнувши у суть справи, своєю владою намагав ся зупинити студентських контролерів на чолі з Станкевичем (мовляв, вони вносять «нервозність» у роботу їдальні). Дивна позиція у Андрія Лайка! Можливо, коли б його енергія час тіше була спрямована на те, щоб по ліпшити роботу їдальні, не було б ні скарг, ні цих зборів, і їдальня працю вала б нормально. Т. МІГУЛІНА. « Х А Р Ь К О В С К И Й У Н И В Е Р С И Т Е Т » Орган парткома, ректората, комитета Л К С М У , профкома и месткома Харьковского ордена Трудового Красного Знамени государственного университета нм. А. М. Горького. На украинском языке. Харків, пл. Дзержинського, 4, корпус 12, тел. Г-0-17-68. Редактор Л. МЕЖОВА. ВЦ 03581. Друкарня видавництва Харківського обкому КП України, Сумська вул., 13. Зам. 1-2131. Тир. 1.500.