мітиітк П Р И Б А В Л Е Н І Я К Ъ Х А Р Ь К О В С К И М Ъ Г У Б Е Р Н С К И М Ъ В Ѣ Д О М О С Т Я М Ъ . Выходятъ по П онедѣльникамъ , С редамъ и П ятницамъ . ( г о д ъ п я т ы й ) . No 88 с г і: л л . 1 1 – е Сентябпя. 1 Ш . Подписная цѣна на Прибавленія: Безъ доставки и Съ доставкою пересылки. и пересылкою. За годъ 2 р. 2 р . 5 0 к . с . — полгода 1 р . 2 5 к. І р . б О к . с. На Губернскія Вѣдомости: Безъ переплета . . . 3 р . сер. Въ переплетѣ. . . . 3 р . 8 5 к. За доставку на домъ или пе ресылку по почтѣ въ годъ 50 к. Подписавшіеся на оба изданія платятъ за пересылку или до ставку только 50 коп. сер еб . Подписка принимается въ Кон торѣ Редакціи, въ нижнемъ эта жѣ дома Губернскихъ Присут ственныхъ мѣстъ. Частныя объявленія принима ются за букву и цифру но ‘/ г коп. с е р . за каждый р азъ . С татьи для напечатанія и вообще всякаго рода извѣстія просятъ присылать на имя Р едактора . С О Д Е Р Ж А Н І Е : С И Р І Т К А . — Частныя объяв.іенія.— С И Р І Т К А . (П родо л женіе.) Я В Л Е Н І Е П І . П араска и О леся . б’леся [медленно идя съ Параскоіі рука въ руку вдоль декорацій, представляющихъ р о щ у ].— Т а к ъ -т о , П а — расю! Теперь матуся все зробили, що тілько хотп- л п ! Параска, (вкрадчивымъ голосомъ). Такъ то такъ, да зъ хатн якъ! Мині, другпню, здаетця, що зь сею дива небу де пива! [Останавливаются па опушкѣ рощи). Олеся. (Въ недоумѣніи). Г м ъ ! (Помолчавъ, таин ственно). М аб уть т и , Параню, незнаішъ, якъ воно се діло діялось у насъ. Параска. Якби то незнагь! А ж еж ъ ти сала ми ні казала, да іі люде казали моему татові, що ви наймаете Марусу якомусь дальнему баштанникові, що ажъ підъ городомъ, каж уть, баштанъ держить; а одъ нась с е , мабуть, чн неціліхъ шістьдесятъ верстовь буде— якъ считаютъ люде. Олеся. Дакъ щожъ? за шістьдесятъ верстовъ, мабуть, недуже хлестко буде імъ зъіходитись ѵкуп- ці? (вкрадчиво смотритъ на П ар аску). Параска. Зъіходитись то небудуть, да онісля якъ зъііідутця— оттоді що будемо робитп? А ж е ж ъ въ баштані такечки: пиоді есть діло на всю педілю— чи полоть, чи гурки, кавуни та ди и і збірагь, а иноді ціліхъ дві неділі ішчого робить. Оть тімъ— ч а сомъ Маруся (поднимаетъ указательный наледь, мно гознаменательно) я іі добре знаю!— дуже разжало бившись за свогмъ Василемъ, и прибіжигь до дому и розрюмаетця иередъ нимъ; твді зновъ щ о . хочъ тей роби зъ Василемъ; зновъ стане тобі паче той камень— що ничего зъ нимъ не сподіешъ, знова— и непідходь до его, и не кажи ему. нічогоі (вопро сительно смотритъ на О лесю ). ,Олеся (смотритъ на ІІараску испытующимъ взо ро м ъ). ІІарасю! Завірь и ен е, що нікому нескажишъ то го , що н хочу тобі сказать! Параска (оскорбившись). Чи ще я незаслужила у тебе віри? Чи ще ти недуже звірида твою дру- г и н ю ? … Олеся (перебивая Параеку и съ чувствомъ и с кренней дружбы обнимая е е ) . Г о д і, Карасю— во и голубко! С е бачъ я такечки збелькнула незнать що, бо матуся кріпко-на кріпко наказала мені нерозка- зувать нікомусінько т о го , що вона заподіяла зъ М а русею . Параска (нетерпѣливо иеребиваетъ Олесю) Х н – бажъ п мині неможна? Хибажъ я тобі не т о в а р к а !… Олеся (останавливаетъ ІІараску правою рукой, а лѣвою обвиваетъ ея шею). К о ст о й -б о , Караию! Н е – реиетуй гакъ , щобъ хто пешдслухавъ! Я . наказала, що тобі нескажу! Затімъ я и продала тебе оцюди вийти, щобъ повірить тобі всі моі думи, все мое серде. (Вздыхаетъ и въ раздумья смотритъ вдаль). О – о х ъ ! ІІарасю, Карасю! Якби ти знала, якъ болить мое серце, якъ розрываетця воно, якъ побачишъ що коіть моя матн зъ бідною с и р о т о ю !… (Глубоко взды хаетъ) О -о -о -о хъ ! (Молчаніе). Нноді такъ жаль іі стане, що ирнмілабъ щ оробила, та б а ! . . . (Плачетъ, склоняетъ голову на плечо К ар аси , сквозь слезы) та ба, моя голубко ІІарасю! Полюбився мині дуже В аси л ь, такъ полюбився, що й сказали неможна)! (Плачетъ). Параска (утѣшительнымъ тономъ) Годі, О лесю , моя голубко! Чорзна-чімъ ти розжалобила себе! Хтожъ таки непожаліе своеі дитини більшъ, иіжъ яку иебудь, прости Г о с п о д и … [плюетъ съ видомъ пренебреженія). Олеся (съ укоризной). Гріхъ тобі,, П арасю , на падать на бідную сирітку! Я сама б а ч у , що всему я виною, да що маішъ робить, моя голубко, що ма- ішь робить, коли д уж е, охъ! якъ дуже ирнглянувся (въ истомѣ склоняетъ голову на плечо ІІараски и едва слышно заканчиваетъ) м и – и – и – н і в і – і – і – н ъ ! . . . Параска (отступивъ назадъ, съ замѣтнымъ не довольствомъ). А коли тобі жаль иезнать кого, дакъ нічого жаліть себе; нічого було тобі и мене вводить, да въ дурні вводитьдобріхъ людей! [Садится съ не довольнымъ видомъ нооддаль подъ деревомъ на тра вѣ ]. Олеся (забывая порывъ справедливаго негодова нія, бросается къ ГІараскѣ и , сѣвши возлѣ н ее, съ нѣжностью обвиваетъ рукой ея станъ и съ лаской обращается къ ней), ні, ні, Карасю! С е бачъ такъ— дурна дівоцька вдача! [смотритъ на Параеку заиски вающимъ взглядомъ]. С е , бачъ, т ак ъ , ІІараню— моя голубко! Якъ серце кого щиро любить, дакъ всіхъ ему жаль, всіхъ би воно любило и к о х а л о … Параска [примиреннымъ голосомъ], f a годі вже объ сему! Розказуй боржій т е , що ти хотіла мині розказать и за чімъ випрохала мене отцюди; бо не- забаромъ нрийде Грицько, дай тобі довго неможна зоставатись, бо бачь сонце вже захо д и ть… Олеся [помолчавъ, со вздохомъ]. О – о – о х ъ ! Т я ж ко казать, ІІараню! (Потупивъ голову и понизивъ голосъ ). Погубили ми бідиу с и – и – р о – о – т и н . .. Параска (запальчиво иеребиваетъ Олесю ). Чи ти позвала мепе сюди, аби тільки сердить, чи що зъ тобою робитця сетодні? Щ о за кумедія така вдіялась зъ тобою? Іи -ж е -б о г у я пеиізнаю тебе: чи гая ти О л еся , що вчора такъ сміло, сміючись та регочнеь, ти нівичила и всякі прозвища прикладала до тіеі М ар усі, за котрою теперъ нлачишъ та побиваішея! (Болѣе и болѣе запалчиво). Останній разъ прохаю тебе незиоминать тіеі задріианки, а коли затіяла ді- ло, дакъ роби: взпвея за гужъ, кажуть старі лю- де, такъ некажи що недужь! Нічого тобі по иеі побиваця, нічого илакатнеь, а кажи боржій в се, що хотіла мені повірити, та боржій цриймемось за діло, щобъ воно иезосталось на половині дороги, бо кінецъ діло вінча! (встаетъ и медленно идетъ въ гущину рощи). Олеся (слѣдуетъ за Параской). Кристи мене, ІІа- рашо, моя голубко! Прости дівоче— нерозумне серце! [Подходитъ и нѣжио обиимаетъ; останавливаются]. Параска (примирившись, озирается съ недовѣр чивостью). Ходімъ, О лесю , оттуди [указываетъ на опушку рощи) а то т утъ , щобъ хто непідслухавъ! Бачъ [указываетъ иальцомъ вокругъ себа на окру жающіе деревья] нкій густий гай: хто небудь нри- хилитця за пень, тай иідслуха н асъ , а мо ще боро ни Б о ж е , самъ В асиль, бо віиъ теиеръ, иачъ на- віжеииий, ходить усе по гаямъ та но ярамъ, все немовъ шука своеі милоі, та неиайти іі ему бідцому (съ ироніей), небачить іі д о-вік у! [Идутъ молча къ опушкѣ рощи и садятся на открытомъ мѣстѣ на травѣ). ,Параска [осматриваясь do сторонамъ]. Н у , те- перъ не страшно вікого! Почивай, О лесю , та невтай вічого, бо ти зяаішъ мою вірность; тай то правда, безъ еорому с к а ж у , якъ неробила безъ меве нічого, дакъ незробишъ, якъ повірила мвні почать діло, дакъ ии- віцрвходитця и кончать е го . Олеся (принимаетъ серьезный видъ, положивъ ру ку на плечо И араски), С л у х а й -ж е , ІІарасю , та не- кажп нікому, хиба тількі Гридю. Т и , мабуть, и са ма догадалась, що тутъ есть яка вебудь закарлючка: бо де бакъ, щобъ оце баштанникъ за шістьдесятъ верстовъ собіравъ собі роботниць? Хиба се видано? Чи нема ему близькіхъ селъ? Параска [съ таинственной, двусмысленной улыб кой]. А ти справді думала, що я така дурна, що оце повірила вашімъ шашнямъ! Дурниця, Олесю! Я знала, що ти мині все розкажишь, затимъ то й мовчала, затимъ то й недокучала, и неприставала до тебе. Олеся [серьезно]. С л у х а й -ж е , Царасю! Т о все брехня, що тобі казали! Матуся наймае Марусю од ному нану, ажъ у саміи городъ. А той панъ , ідучи разъ черезъ наше село, иочувавъ у нашій таки ха- т і, тай уклепався,— бачь ще молодевькій— у нашу Марусю. Отъ віиъ ставъ прохати мою матусю , чи неможна ему знайти наймички, та залупивъ таку ціну, що мати ледві зітхнули, тай кажуть: чи не- вгодна буде моя Маруся вашому благолебію? И на чала іі тутъ вихвалять на всі застави: и роботяща, каж уть, и слухъана, и чепурна, и неворівка яка не- будь. А пану и на руку— ковінька— ему сего й треба! заразъ ударили по рукамъ и задатокъ давъ! Параска. Якъ же примішавса сюди баштанникъ, дай коли було се? Олеся (останавливая порывъ любопытства Парас- ки и съ большимъ одушевленіемъ). Ось слухай ж е! Було се небідыиъ, якъ за неділю. Може матуся и неввідали-бъ відъ еебѳ М ар усі, якби се ранішъ бу ло; а т о , знаішъ, якъ дозвались м атуся, що Мару ся пізналась съ Василемъ заразъ рішиля— куди не- будь та збуть і і, щобъ и нередъ-очима іі неходила: дуже в ж е, значить, незлюбилн іі. Параска (одобрительно). А ж еж ъ недаромъ то кажуть старі люде: кожна корова свое теля ли- же, ближча сорочка, ніжъ жупанъ! (Показы ваетъ видъ собственнаго достоинства). Олеся. Осъ слухай-ж е дальшъ іщ е , я розкажу то б і, акъ нримішався баштанникъ! М атуся, знаішъ, розумяа жінка— недаромъ-же вона такою сливе на всему сел і. Вови звали, що сказать прямо М ар усі, що вона нанята ажъ у городъ— неможна, ватімъ не можна, що вона, нізащо бъ незхотнла, а матуся не- сміють іі нриневолнти. Отъ вони й скажи панові, що такъ и такъ , добродію, якби так ъ , щобъ М ар у ся и Безнала объ сему нічогісінько, ажъ поки не- приіде въ городъ; да щ е, якъ и довезти іі до горо да. Т утъ панъ, недовго думаючц— розумний бо бувъ вражій синъ (лукаво улыбается), заразъ розкусивъ, въ чему діло, тай каже матері. у мене, к аж е, най мае підъ городомъ одинъ баштанникъ землю, я е го , каже попрохаю, щобъ вінъ приіхавъ сюди— яемовъ би то— наймать собі на баштанъ роботниць а звіс- но, що дівки зъ охотою йдуть на баштанъ, бо й діло л егке, дай плата добра, и недовго; а тамъ, панъ таки к аж е, ми знаемо, якъ кінці звести. Параска (съ видомъ удовольствія). О тъ хлест ко видумавъ, дакъ хлестко! (Встаетъ вмѣстѣ съ Олесею и обнимаетъ ее) теперъ, О лесю , якъ я ба- ч у , діло пішло на ладъ, діло въ шапці! Тепера ні чого боятись! Не&икрутитись сизому голубоньку відъ нашого ятерця! (Зло улыбается). Олеся (ласково смотритъ на П ар аск у). Мовчижъ ІІарасю , моя голубко! Нікому нерозказуй, що я то бі казала, ні самій матері! А тамечки роби, якъ сама знаішъ, т іл ь к іб ъ …. (Сцена представляетъ ночь; Олеся боязиво осматривается кругомъ и съ удивленіемъ) охъ , ІІарасю , мое сер ц е, якъ же вже зтемніло! У ж е и зіроньки сяють, а мині далеко до- дому. (Собирается идти). Прощай, другиню, боржій треба бігти, а то буде мині одъ матусі. (Обнимает с я , цѣлуетъ Параску и попѣшно уходитъ въ глубь сцены— по направленію къ с е л у ). Я В Л Е Н І Е І Ѵ – е . П араска (одна). Параска (садится на траву я принимаетъ задум чивую позу. Молчаніе. Вдругъ, к а к ъ -б ы пробудив шись отъ сна,, тихонько бесѣдуетъ сама съ собой). Щ о за погана въ меие вдача така? Незнать чого й що влизла въ біду, а теноръ и вивертайсь, акъ ,х о ч ш в ъ … J ! що тпииі такё-;О л еея , щб Ія за для неі такечки побиваюсь и въ дейУ- и въ н о ч і ? .. . (Заду мы вается. Молчааіе. С ѣ разстановкой). H i , постой, голубко, ти відъ мене-1иевикрутиШсл т а к ъ , немідніми ти иодякуішъ менѳ ___ (Склоняетъ голову на правую руку и задумывается. П о с п ѣ ш н о ) г Щ о се и досі Гриця немае? У ж е такъ нізно ‘в страхъ салу заби- рае. Заспіваю -лишенъ, чп не иочуе, мо боржій нрн- біжить. (Поетъ контраяьтомъ). Сонце низенько ,* ‘1 • Вечеръ близенько, ‘ Найди до мепе ! Мое серденько!’ Оіі внйдіі , внйдп,”” аод ■ ■ : –л м Т а небарися:— ‘ ‘і Мое серденько Гезвееелися! ___ ‘л і ЯВЛЕНІЕ Ѵ-е. П араска и Г рицько . Грицько (входиіъ иъ иравоіі стороны и скрыв шись за деревомъ, поетъ). Оіі оіда— оіда, Щ о я невдався; Б іг ь черезъ річевьку, Дай иевмивався. O il, завернѵся Тай умоюся, •* ■ На свою милую Хочъ подизлюся ___ Параска (иоснѣшно встаетъ съ своего мѣста, идетъ по направленію голоса и поетъ) Ой иевертайся, Тай асвмивайся; ‘ ■л ,ІЬ (подходитъ къ дереву, за которымъ скрывался Гриць к о , Грицько выходитъ ей: на встрѣчу и бросается въ объятья П араски, которая заканчиваетъ свою пѣснь на его груди) • ; : ‘•’■■ ■■ Тиж ъ мині, серденько, такъ сподобавъ! h. ••д’Ы’іЛі (Цѣлуеіъ: МвНашеуЛ *-;’1 Параска (отступивъ назадъ и принявъ недволь- иый видъ, съ упрекомъ)1. ‘ Ч и Іе г р іх ъ т о б і: оттакеч- ки гаятись и зоставлять мене одну сёредъ гаю, с е редъ поля? (С ъ притворной грустью). Т о б і, мабуть п’езнать-бн було, хочъ бп іі вовкп мене зъілп ту- течки! (С ъ сердитой миной паджімаетъ губы ). ■‘ Грицько (въ сторону). Боно трохи й правда! (подходить къ Нараскѣ, старается обнять ея станъ, но оступается и чуть пепадаетъ). Годі Параню— серце! 1 Парадка (съ гнѣвомъ). Эхъ ти , илюгаввй, плю- гйізіій дури го! Ти невміішъ и слова внмовпть по люд ски-, невміішъ иступить по молодецкому! (Отступая Съ гримасой) Геть— отступись, нрпшелеповатый! ІР ицько (въ сторону). Оцс розлютовалась змію- к а , ніякъ неугомонишъ іі! Треба хочъ збрехать, абн одсіналась навіжшіа! (Снова подходитъ къ Нараскѣ, охорашивается и обращается къ пей замекпвающмъ голосомъ). Годі Ііарашо, голубко сизокрила! (ІІарас- ка показываетъ видъ менѣе сердитый. Грицько про должаетъ смѣлѣе, , Ти неросиитаешся да незнать за що й напустилась на мене! ІІ ‘авпо вже стоявъ та- мечки (указываетъ на дерево, изъ за котораго онъ вышелъ на встрѣчу Н араскѣ), да нрпзнатця тобі (въ сторону) цюрь-дуріш, булобъ уж е мовчать! Колнбъ шце и ерозрспетовалась!… (ГІараскѣ) ждавъ, ждавъ, ждавъ— ждавъ покн ніііде О л еся , щпбъ до тебе за разъ виіітн, тай задрімавъ ждучи и нечувъ у ж е , коли іі иіпіла О леся. Параски (хохоча, добродушно треплетъ Грицька но плечу). Э х ъ , парубокъ— навдпвовпжу! (Хохочетъ сильнѣе п сильнѣе) Доброй парень— иічого казатѣ! (хохочеть). Дівка за нъяті, ш агівъ, а его сонъ бе- рс! (номпраетъ со смѣху). ■ Грицько (самъ засмѣявшись иезпая чему; под- ходіііъ къ Нараскѣ, обнимаетъ ее н говоритъ застѣнчи в о ) . ^ жежъ я ночувъ, якъ ти заспівала, моя з у – зулька! А жежъ я заразъ впйшовъ до тебе! (Заис кивающимъ взглядомъ смотритъ на П ар аск у). Тпжъ несердисея на мене, моя голубко! Погрімала трошки, ну й годі! (въ сторону). Чортъ би тебе забравъ, відьмую проклята! •и , ‘т”’ Л! Параска (примиреннымъ голосомъ). Н у , Богъ зъ тобою! Т о бачъ того,”щ одЬ вго н ебачп .ти сь!… ( П о молчавъ). Ось слухай лишенъ діло, нічого довго га- ятпсь, уж е й такъ нераио! ‘ Грицько (въ сторону). Чортъ би ѣабравъ зъ твоімѣ ділояъ! Заразъ якъ вола того— йъ ярмо! ,(ІІараскѣ ласково). К а ж и , каж и, Параню, моя го- лубко, все рибитиму що скажишъ! Параска (садится на тр аву). Сідпй лишенъ біля меие да слухаіі! (Гринько садится возлѣ н ее). Дав но ти бачився зъ Василемъ? іри цько (Ф л егм ати чески ). H i , недавно! Якъ н- ш овъ сю ди, нкразъ зострівъ его біля дарини. Параска (съ любопытствомъ). Щ ож ъ ? Якііі вінъ? Грицько. Борони Б о ж е , що за сердитлй. Паче навіаіеннпіі якііі накннувся на мене; иі слова нека- жи ем у, ледві небивъ! (Молчаніе). Параска (многознаменательно качаетъ головой). Г л ‘ і і . і Ііебуть добра, иоки та волоцюга буде ту- течки! (Надумывается). Ірицько (чешетъ затылокъ, лѣниво), Давже іія мпркуиавъ т е е , да щось неклеітця! Скількі ні иід- глядавъ, а о т ъ -а .е найшли время бачитнсь і.:нову. О т ъ , затімъ-то іі ненидстунай теперь до его! Параска (съ иронической улыбкой). Н у , теперь нехаіі уже зъіходятця: не довго вже зосгались тури водить! Грицько (въ недоумѣніи). Я к ъ ? хиба що? Параска (ташіртвенио). Ось слухаіі—ж е ! Одъ завтрщшего дня Марусі уа;е небуде въ нашомуседі! Грицько (совершенію ничего неионимая, строитъ глуиую гримассу) Я к ъ -ж е се лож на? Хиба втоии- ласъ, а мо иовісилась де зъ дуру? Параска (нетерпѣливо), олухай-бо— неиереои- ваіі! ( і рицько принимаетъ видъ напряжоннаго вни манія, смотритъ на Нараску съ разинутымъ ртомъ н глуным ь выраженіемъ). С теха наняла Марусю одному нанові; теперь наша взяла! А щобъ недрі- мать, слухаіі, що я тобі скажу! . Ірицько (совершенно растерянный). Я к ъ -ж е такъ? Париска (сердито). Неиигайсь, якъ тамъ було; кажу тобі, що Марусі більшъ небудо в ъ н а ш о м у се – л і. Другімъ часомъ розкаж у, якъ се діло діялось, а тенеръ керано! Слухаіі лиш ені, що ти довженъ робнть тенеръ и якъ обиходитиеь: ізъ Василемъ, щобъ уловить его— спзого голубочка въ крінкеньку сіточку. Грицько (довѣрчиво). Н у , ну! с л у х а ю !.. к а ж и !. Параска (дипломатически). Т е н е р ъ , Грнцю, не сердь Василя! В се роби но его, щобъ вінъ, якъ нервъ, павъ тебе за вірного товарища. В се ему ноддакаіі, всюдн его внхваляй: чи на вечорницяхъ, чи на досвіткахъ; и борони тебе Б о ж е заоминать коли иро Марусю! Чи задумаетця коли— заразъ цо- чинаіі розвеселять его; да недавай ему часто зоста- ватись одному: води его частішъ на досвітки; а тамъ мн зъ Олесею знатпмемо, що робнть, (кокет ливо заглядываетъ въ глаза н ласкаясь). С л у хатъ? і рицько (отвѣчая лѣниво ласкамъ I I .) С лухавъ , Нараню, и все зроблю, що казала! Ш чого незабуду! 1 ,-Параска (продолжаетъ, .ласкать его). Н у , г л е – дижъ, Грнцю, мій голубо! Якъ що забудешь, або незнатпменгь що. робитн, носшітай аѳ н е, а са м ъ н і- чого пероии! , , Iрицько. Д об р е, Нарасю! Я нее буду розказу- вати тобі! Т е н е р ъ , нкъ небуде, якъ кажіипъ Ма р у сі, данъ и Василь неремішггця. (Знаменательно подмигиваетъ). Я знаю ого— якъ нъять нальдівъ! Параска (продолжаетъ ласкаться). Н у , гледиікъ, I рнцю! Перво—на иерво иесердь е го , а тамечкп вже все ніііде на ладъ, якъ трохи забуднтця ему М ар у ся! (Встаетъ и осматривается кругомъ). Т е н е р ъ , Грицю, ходімо до-дом у, б.» вже нерано! Грицько (лѣниво нодььиегсв съ своего мѣста, насовынаеіъ шапку а мед.: .шо идетъ съ ііараской) Х о -о -о -д і-і .no! ( Vходятъ но направленію къ сел у— ujiHMo, лъ глубь сцены ). (Занавѣсъ надаетъ Д Ѣ Й С Т В І Е Т Р Е Т Ь Е . О сень. Сцена представляетъ внутренность мало россійской хаты . Въ ней прямо отъ зрителей дверь, ведущая въ сѣни; близь дверей— ,иыаикт, съ его принадлежностями и полыця; въ той-же стѣнѣ два окошечка. Па право отъ зрителей— въ углу— йодъ нотол» комъ двѣ иконы суздальской работы, увѣшенныя рушникомъ съ красной каймой но краямъ и укр а шенныя васильками; въ томъ-же углу— возлѣ ла вокъ— стоитъ довольно-большой деревянный столъ, отъ времени иринявшііі неопредѣленный цвѣтъ; воз лѣ стола— два небольшіе деревянные ослоны, нро- тивъ .стола окошечко. Па лѣво отъ зрителей— большая варистая пѣчь съ нринечкомъ, возлѣ нѣчи— въ углу— кочерга, ,хватки, лопата и віпикъ, за пѣчыо— n u t ; иа при- печку— каіанець; на полу— гребень, днище, гре- бінка, щітки, веретено и мичка; надъ поломъ— жертка съ разнаго рода платьемъ, надъ поломъ- ж е миніаторное окошечко въ одну маленькую шиб- к у , ведущее на улицу. Ближе къ авансценѣ —на правой сторонѣ отъ зрителей надъ дорогой стоить, ничѣмъ необнесен ный, трактиръ-шинокъ съ небольшимъ, о двухъ колонахъ, навѣсомъ, подъ навѣсомъ лежать двѣ за- валенки, на которыхъ сидятъ У ласъ и Михайло, первый— въ брилѣ, сорочкѣ, штанахъ и съ палоч кой, второй— въ накинутой на опашку свитѣ, но съ открытой головой и съ люлькой въ зубахъ. При поднятіи занавѣса Уласъ и Михайло бесѣдуютъ). Я В Л Е Н І Е I . Раннік вечеръ. У ласъ и М ихайло (сидятъ на заваленкахъ— первый, опершись на палочку, второй въ полулежачемъ положеніи). Михайло (вопросительно смотритъ на У л а с а ). Дакъ таки, справді, Василь дума свататись на О лесі? Уласъ (приподнявъ голову и воодушевляясь). Я ж ъ кажу тобі, що самъ Прокіпъ казавъ, що несёгодни- завгра пришле сватівъ. Михайло (перебиваетъ У л а с а ) . Щ о ж ъ се за ку- медія така вчинилася зъ Василемъ? А ж еж ъ було першъ и непідходь до его; думали вже в с і, що ось злізъ зъ пантилику бідний нарубокъ, якъ тілько що одийшла одъ васъ Маруся. Уласъ (съ многозпаменителыіой улыбкой). Г м ъ ! . . . Мало чого н е б у л о !… Н е такій батько у его, щобъ оце ставъ коритись синові и позволивъ би ему ору- довати собою, якъ ему х о ч е т ц а ! … ІІащожъ то и люде кажутъ: дитину люби якъ душу, а тряси якъ грушу?… Щ о ж ъ ? и добре ті роблять, що сл у – хають народноі мови, бо громада—великий чоло- •««ге, а сяяжъ громада к аж е: гарна тілько паля – ниця мазана, а не дитина. Михайло (въ раздумьи). Добре! Батько такъ , да мати, каж уть, тягне за его р у к у ! . .. За тімъ-то вона такъ и на Парасю мою озлнлася, що вона т о варка О л е с і … Уласъ (съ лукавой улыбкой). А хибажъ ти н е – знаішъ, якъ справляютця зъ іхъ братомъ?— Мовчи— тай годі! Мужъжоні законъ, сама громада к а ж е , а не жона мужеві: (смотритъ на Михайла). Д а що роспитоватись тобі: що да якъ? К а ж у тобі— зарагъ після Покровн и весілля одгуляемо и сусідівъ поззи- ваемо! (Треплетъ по плечу Михайла) А ж е ж ъ не позгнущаетесь моею хлібомъ-сілью? Михайло (лѣниво почесываетъ то затылокъ, то спину, то открытую грудь; самодовольно). Х е ! хе! Т о – т о п о г у л я е м о !… (съ двусмысленной улыбкой). Гул яй -гул яй , а въ самого дочка давно п а -п о р і, хочь сегодні-бъ в ід д а в а т ь !… (Чешетъ затылокъ). Дакъ бдже ні-який чортъ и въ хату не плюне, а чімъ, здаетця, не дівка? Тілько хиба що трохи за- корлючковата! . . . (задумывается). Уласъ (съ видомъ участія) Да ще времъя тер питъ! ще невся річка в т е к л а … Михайло (понявъ притворное и безполезное у- частіе У л а с а ). Добре тобі, що синиця въ р у к а хъ ,— не су л и -ж ъ , п ан е-б р ате, другімъ журавля въ н е б і… (Помолчавъ, принимаетъ вдругъ веселое настроеніе н кладетъ руку на плечо Уласа съ видомъ друже любія). Да не объ сему-то річъ хотівъ я завести! Главна то суть онъ въ чему: після нового году, каж уть, проклята жидовя ще більшъ буде лупить зъ нашого брата за горілку,— онъ повидумували, ка ж у т ь , якісь тамъ граду си, що, мовлявъ, по тімъ то самімъ градусамъ буде й горілка продаватця ___ (Чешетъ затылокъ и съ видомъ недовольства плюетъ). И видума жъ таке, проклята невіра! Може той гра- дусь мепьшъ й осьмушки, а за его плати якъ за кварту. Онъ щ о, пане-брате! Дакъ добре тобі, що ти одгуляішъ весілля до сіхъ нроклятіхъ граду- сів ъ , а намъ т о , хочь и прийдетце коли, дакъ вже невтекти намъ одъ тіеі жидівскоі мари! . . А безъ горілкв дежъ ти бачивъ весилля! Б езъ горілки и весилля— не въ весіля— якъ и немае его! (Заду мывается). Уласъ (съ любопытствомъ). Щ о се воно справді таке виду» а ли, що я въ толкъ ніякъ невіаьиешъ! Михайло (одушевляясь]. Да теиеръ, аиаішъ, уеюди стали дурить нашого брата! Там ъ кажуть и ,ниву нетакъ оришъ и оезъ горілки, кажутъ, можна прожить чоловікові; тамъ тебе сіпають— веди сива въ г р а м о т у !… Куди непоглянишъ— все тебе дурятъ, начъ дурного, все таке заводять, що батькамъ на- шімъ и неснилося н ік о л и !… Уласъ (наставительно). А можежъ воьо И прав д а, що кажуть! Може ми самі такі олухи, що не знаемо— що 8 къ чому? Михайло (сердито) Да де тобі правда! Хиба та ки можна повірити, що безъ горілки можна прожіть нашому б р а т о в і? !.,. Уласъ (уклончиво). А грамота? Хиба жъ погане ДІ.10? Михайло (нѣсколько смягченнымъ голосомъ). А щ ожь, хочъ и грамота? Хиба моему синові книжки читать, або тамъ які-небудь папірі писать? (Съ твердой самоувѣренностью). Поле— онъ по чому прийдетця ему писать цілиіі вікъ п руками и нога ми! То его й папіръ! Т о его іі книжка. Уласъ (желая прекратить тяготившій его разго воръ, встаетъ съ заваленки, на которой сидѣлъ, сы маегь шапку, лѣниво чешетъ затылокъ и опирает ся на палку). Т а Богъ его зна, якъ шо ще воно буде! Чи намъ же оце розмовлять объ цёму? По моему —коли не піпъ, дакъ и несуііся въ ризи , — коли нетямишъ чого, дакъ лучче слухай розумніхъ людей и роби, що вони тобі скажутъ! Да ти й самъ добре знаішь и все робишъ, що начальство велитъ, а такъ— аби тілько язикъ понанросну ламать! (Б е ретъ за плечо Михаила, который лѣниво |подымает- ся съ заваленки). Ходімъ лишенъ промочимо горлян к у— щось пересохла після твоеі мови! Тамъ у ж е , якъ подорогша, якъ самъ кажишъ, тоді, хочь бий исказали— непий, по неволі небудишъ пить, я к ъ н і- защо буде! (Отворяетъ дверь и входитъ въ трак тиръ, занямъ слѣдуетъ молча Михайло). Я В Л Е Н І Е И е . С теха (одна). Стеха (входитъ изъ-надвору въ х а т у ) . И де іі розносило? С ам е порать скотину— уже й череда прийшла, а вона на побігункахъ! (Съ воркотней с а дится на полъ, беретъ гребень, прядетъ и поетъ). О й , у полі могила З ъ вітромъ говорила: ІІовій, вітре буйнесенькій, Щ объ я нечорніла! Щ объ я нечорніла, Щ о б ъ я немарнила, Щ объ на мені трава росла Да щей з е л е н іл а !… (Окончаніе въ слѣдующемъ No .) Ч А С Т Н Ы Я О Б Ъ Я В Л Е Н І Я . 1) Стуоентъ Савинъ, желаетъ репетиро вать гимназистовъ и приготовлять въ Универ ситетъ. Ному угодно имѣть ею у себя, въ юр., тотъ можетъ адресовать письмо свое въ дежурную харьк. уиивер. на ею имя. ; 1 6 0 ; — 2) Дѣвица, хорошо знающая музыку, же лаетъ давать уроки на фортепьяно. Желаю щіе пользоваться уроками, могутъ узнать объ условіяхъ на Бѣлгородской ул. въ д. г-жи Уласовоіі. / 1 2 5 ; — 1. 3) Въ с. Основѣ отдается въ арендное со держаніе огородъ съ теплицею, воздушными парниками и фруктовымъ садомъ, также мѣс то для оюрод. растеніи, всею 6 dec. земли. Желающіе узнать о пунктахъ аренды, обра титься въ основянсісую экономическую конто ру. Л І8 0 ; — / . 4 ; Въ 7-ми верс. отъ г. Харькова, недале ко отъ линіи новой желѣзной дороги, продает ся за самую дешевую цѣну участокъ лучшей черноземной, отмежев. гем.—раздѣленной на 2пол., въ каж. по 15 dec., кромѣ того еъ 6* ,верс. участокъ хворостпнаю лѣса при боль шой чумацкок дор. 16 dec. Всѣ 3 участка моіутъ быть проданы вмѣетѣ и порознь. Вла дѣлецъ пробудетъ въ юр. 6 дней.—Желающіе купить моіутъ адресоваться ежедневно отъ ,9 ч утра до 12, и отъ о до 7 по-полудни, на Михайловской ул въ д. Ііастухова, ідѣ складъ вина ірафа Подюричанп-Петровича (”ЗОО J — / . О) Швейцарецъ, имѣющій д и п л о м ы изъ Же невской академіи наукъ и одобрительныя удо стовѣренія отъ лицъ знающихъ ею, желаетъ имѣть мѣсто гувернера при дѣтяхъ. Видѣть ею и узнать объ условіяхъ, въ Харьковѣ, въ петербургской юстин., въ отдѣленіи No /• 7 1 8 0 ;— / . 3) Въ д. Штейфоіа во 2-й ч., отдают ся квартиры въ наемъ. 7 4 0 ,— 2 . А) Отдается квар. на Рыбной ул. въ д. наслѣдниковъ Андреевыхъ, о 6 ком. съ кухнею, погребомъ и кладочою. О цѣнѣ спросить у опекуновъ: Алексѣя Голополосова или Тимофея Кулыиина, въ лавкѣ подъ 0. Костюрина. ( і о о/— 2 о) Отдается въ наемъ въ і. Харьковѣ на Рыбной ул. въ д. подполковника Цоннна: I j гостинница, и 2) верхній этажъ. ( 8 0 ; — 2 . 1) Отдается квартира въ 6 комн., при ней конюшня на 3 стоила , сарай и проч. хо зяйственныя принадлежности; въ Чернышев скомъ переулкіь въ д. Шмальцена, близь цер- Дозволено цензурою. Х арьковъ, 8го сентября 1 8 6 3 г . Редакторъ Н . Н е л ь г о в с к і й . кви Мироносицъ. О цѣнѣ узнать вв аптекѣ Шмальцена. 7 1 7 0 / — 3 . 2) Продаются: 1) двумѣстная каре та малоѣзженная, хорошаго фасону на лежачихъ ресорахъ, московской работы извѣстнаго мастера Ильина, 2) буфетъ липоваго дерева, выкрашенный подъ орѣхъ, складной съ полками и 8-ю ящиками; довольно удобный для хозяй ства и помѣстительный во всякой ко мнатѣ. О иѣнѣ спросить Семена По номарева, въ д. почет. граж. А. А. Верховской, во 2-й час. юр. Харькова. / з н ; — 2. / 0 ) Агентъ С. Петербургскаго страховою отъ огня общества, Василій Петровичъ Серебрен никовъ, имѣетъ честь извѣстить господъ вла дѣльцевъ государственныхъ пяти-процентпыхъ выкупныхъ Свидѣтельствъ, получаемыхъ помѣ щиками изъ мѣстнаго губернскаго по крестьян скимъ діъламъ присутствія, за отходягцею отъ нихъ въ собственность крестьянъ землю и пя- ти съ половиною процентныхъ непрерывнаго до хода билетовъ, выдаваемыхъ по имѣніямъ из- дѣлыіымъ, что онъ таковыя покупаетъ. Же лающіе продать означенныя оу маги, объ усло віяхъ покупки оныхъ, моіутъ узнать отъ ме ня въ конторѣ означеннаго общества, на Мос ковской улицѣ въ д 1 рановскаго. ( 4 8 0 ) — 3 .