No 1 (995) І П ’ ятниця, 1 січня 1960 року і Ціна 20 коп. З НОВИМ РОКОМ! Силою богатирською, вірою не похитною відзначається наш на род. Його переможна хода за хоплює весь світ, його досягнення перевершують найдерзновеьніші мрії і передбачення. І це цілком закономірно: адже ми тепер — на. близьких підступах до най світлішої мети людства — комуні зму. Комунізм постає перед усім людством як наймиролюбніше і найгуманніше суспільство. Незмір но виріс міжнародний престиж нашої країни і всього соціалістич- ного табору. Траси радянських су путників Землі і дивних «Лунни- ків» пролягли зараз не лише в не звіданих космічних просторах. Во ни проходять через серця мільйо нів людей земної кулі, зміцнюючи в них віру в торжество людського розуму, прагнення до миру в ім ’ я творення. Такий підсумок року 1959-го, першого року семирічки. Попереду — нові справи і пере моги, нові трудові подвиги по здійсненню великих накреслень партії. Партія! У щасливі і радісіі дні живуть радянські люди. І всім, що досягли, ми зобов ’ язані їй, — великій ленінській Партії кому ністів. Бути гідним сином партії, жити і працювати по-комуністичному, по-ленінському — почесний обов ’ я зок комсомольця. Поздоровляючи вас, дорогі то вариші, з Новим роком, бажаємо вам найвищого щастя — завжди відчувати себе потрібним людям, завжди крокувати в перших лавах будівників комунізму. З Новим роком, з новим щастям! Це необхідно зараз \ДИ ВИРІШИЛИ впровадити цей і * чудовий, по-справжньому ра дянський принцип «1-{-2» в наше повсякденне студентське життя. Мова йде про допомогу товари шам. Ми не збираємося браті на буксир ледарів і нероб, витягу вати їх під час сесії. Ми виріши ли допомогти лише тим, хто з якихось причин потрапив у«скрут- не» академічне становище, хто. бу де обов ’ язково навчатися, кому потрібна допомога товариша про тягом місяця, семестру, двох. Ми знаємо, деякі скептики по сміхатимуться: «нічого, мовляв, у вас не вийде, все одно, «хвости сти» будуть». Відповідаємо їм: як що нашу пропозицію підхоплято усі відмінники університету, «хво стистів» стане набагато менше, І про. тих можна вже буде впевнено сказати, що вони — зайві в уні верситеті люди. 1960 рік може бути переломним у справі академічної успішності, якщо ми дружно візьмемось за діло! Відмінники навчання Кузьмін- ська, Погорілий, Кутуля, Захар ченко, Котенко (хімфак), Су каленко, Овечко, Ніс, Єременко (філфак), Лісовицькин, Комов, Чигринов (істфак). Ми зібрались до столу, щоб славить в-піснях наше вчора, Зважить все пережите і в завтра заглянуть своє. Проводжаєм ми рік, рік поїздки Хрущова за море, Гляньте! День устає! Другий рік Семирічки встає! Друзі, друзі мої в Антарктиді, Москві й на Курилах Ми навіки разом, в нашім серці в цю пору одне: Щоб планета уся — на субтропіках й полюсах білих Мирним марила днем, мирним марила завтрашнім днем, Друзі, друзі мої з Толкачівки, із Мжі, факультету, Легко так на душі, як в дитини на святі весни… Пари легко пливуть, цокотять каблучки по паркету І встають у душі хори мрій, як небачені сни. Друзі, друзі мої! Підіймемо ж чарки свої вгору, Вип ’ єм ми за свій час і за все найдорожче своє… Проводжаєм ми рік, рік поїздки Хрущова за море, Гляньте, день устає, другий рік Комунізму встає! ОЛ. ЮРЧЕНКО, студент філфаку’. Від п’ятого курсу — першому ,З мрією про щастя людства йшли на подвиг. З нею перемагали. Мрію про світле майбутнє людства, як прапор, підхоплювали покоління борців. І світле майбутнє людства будують зараз у країні трудящих, у країні героїв і пое тів, у країні праці й щастя, в країні мрійників — у нашій країні. А оскільки є така славна традиція напередодні наступного року розповідати про свої плани і мрії на рік Новий, ми й вирішили сьогодні вмістити кіль ка листів наших читачів про мрію, яка жити й будувати допомагає, яка кличе вперед, здійснення якої робить людину кращою, звеличує її. П ’ ятикурсники біолог Юля Корнієнко, радіофізик Василь Михай- лик, історик Іван Зарубін пильно вдивляються в карту нашої ве ликої Батьківщини. Де доведеться зустрічати наступний новий рік? Але знають певно — в колективі, який стане рідним, з новими друзями, ьа цікавій роботі, там, де потрібні їхні знання, їхні молоді руки, Ф О ТО Г. СУХО ТІН А ДЕРЗАННЯ, МОЛОДІСТЬ, ПРАЦЯ Н а фізматі працю є молодий та лановитий учений математик Й о сип Володимирович Ю стровський. О брав він свою спеціальність не випадково. Захоплення матема тикою щ е в ш колі привело його на фізмат університету. І хоча за-‘ рахований був сперш у на фізичне відділення, вже через місяць пе рейш ов на математичне: зрозумів, щ о його місце там. Скромний і працьовитий, акти віст громадського життя і спорт смен, О стровський, за відгуком професора Г. І. Дрінфельда, «був дуже надійним студентом». Вже на III курсі гуртківець О стров ський робить перш у самостійну працю про арифметичні власти вості цілих функцій: Н а IV курсі — нова, не менш вдала робота. А дипломна пра ця випускника О стровського «П ро одну теорему М . Г. Крейна» була самостійним науковим досліджен ням. О сновний результат праці надруковано навіть у «Доповідях А Н СРСР» і використовується ма тематиками. Чимало працю є він і ставш и ас пірантом, працю є за серйозною пош иреною програмою . Закінчив ш и за 2 роки аспірантуру, він у січні 1959 року успіш но захищ ає кандидатську дисертацію «Зв ’ я зок зростання мереморфної функ ції з розподіленням її значень по аргументах». Дисертація пов ністю прийнята до друку у «Вістях А Н СРСР». Зараз молодий учений з подя кою згадує піклування, яким ото чили його старш і товариш і під час роботи над дисертацією , які ство рю вали для нього умови. Він по бував у творчому відрядженні в М оскві, брав участь у роботі те оретичних семінарів при М осков ському університеті, працю вав у бібліотеці ім. Леніна. Завжди уважно ставився до аспіранта на уковий керівник Б. Я. Левін, всі співробітники кафедри теорії функцій. Зараз Й осип Володимирович займається викладацькою діяль ністю , охоче бере участь у діяль ності СН Т. П родовжує вчений і дослідницьку працю . Зараз Б. Я. Левін та й. В. О стровський за ймаю ться розв ’ язанням задачі про розташ ування нулів послідовних похідних цілих функцій. Вже одер жано часткову відповідь на одне питання, поставлене у 1914 році відомим математиком Д. П опа. — Чому ця замітка вміщ ена під такою рубрикою про мрію ? — спитаєте ви. А тому, щ о ш лях О стровського до науки — звичайний ш лях у на ш ій країні. Тому, щ о це розповідь про здійснення мрії, про ш лях до висот науки лю дини, у якої є вмін ня систематично і серйозно пра цю вати, якій були створені всі умови для творчої праці, на боці якої — молодість, дерзання. І. ПИСАНЕНКО, студентка фізмату. Якось до редакції прийш ов лист Гаряче і щиро другокурсниця фізмату Алла Полова писала пре те, яку велику роль у житті кож ної людини відіграє мрія, скільки сил вона додає і в навчанні, і в праці, і в переборюванні трудно щів. Лист Алли і вірш про мрію, написаний нею, схвилював нас.. Вірша її, не зовсім досконалого щодо художньої форми, ми не вміщуємо в газеті, але вважаємо за доцільне познайомити вас з його змістом. У своєму вірші вона писала про вічну силу мрії, про справи благородні, про боротьбу за на родне щастя, про мрію, яка кличе- і веде вперед. Зорі посміхаються нам Безперечно, в кожній справі е своя романтика, і кожна лю дина мріє про майбутнє. О собливо в наш ій країні, особливо молодь. Н емає меж мріям молодої лю дн ій країни Рад, яка прагне до науки, яка вчиться, щ об поєднати мрію з дійсністю , наблизити дій сність до високої мрії. Л я, майбутнії! астроном, мрію про завтраш ній день улю бленої науки. М инуле астрономії — це боротьба за точність знань лю ди ни про навколиш ній світ, боротьба проти релігійних забобонів за ствердження матеріалістичного сві тогляду. Сьогодніш ній день- роз рахунки траєкторій ш тучних небес них тіл, ш видкості й часу. Яким мені уявляється завтраш ній день? Стартую ть могутні ракети з гер бом моєї країни. В них — пред ставники різних наук, а голова- астроном. Вже досліджено .М ісяць, на черзі — М арс і Венера. Успіш но створю ється постійний супутник наш ої планети «Зоря КЕЦ». Н а Землю , ніби вітальні новорічні телеграми, падходитимуть фотокартки — зображення Землі з відстані М еркурія, Ю пітера, Сатурна. Головне ж — лю ди навчаться використовувати відкриття, одер жані з космосу, на користь собі, на благо лю дства. Зокрема, з до помогою астрономії буде змінений клімат, поліпш иться зв ’ язок. Щ об зв ’ язати ці мрії з дійсністю , треба повернутися до фактів. Н а розвиток астрономічної науки в наш ій країні витрачаю тея ве личезні суми. Створю ю ться нові астрономічні центри, виробляю ться нові прилади і інструменти. У місті вчених поблизу Н овосибірська буде побудовано великий астрономічний центр. У нас, у Х аркові, на базі обсерваторії Х ДУ буде засновано планетознавчий інститут. Н айближчим часом стане до ладу новий рефлектор Кримської ас трофізичної обсерваторії з діаметром дзеркала 2,6 метра — рефлек тор імені академіка Ш айна. В перспективі — будівництво найбіль ш ого в світі ш естиметрового рефлектора. Інститут по дослідженню атмосферних умов, який також буде створений, визначить найкра щ е місце для встановлення цього телескопа-велетня, який сприя тиме розв ’ язанню багатьох астрофізичних і космологічних проблем. Допомоги астрономії чекаю ть важливі питання фізики. Вченим щ е неясні процеси, щ о відбуваю ться в надрах зірок, щ е не з ’ ясо вана природа джерел зоряної енергії і, очевидно, зв ’ язана з нею проблема зоряної мінливості. Радянський астроном Козирєв роз робляє цікаву, але дуже спірну теорію про фізичні властивості ча су, щ е невідомі науці. Успіш но досліджує ленінградський астроном Соболєв теоретичні питання переносу енергії в атмосферах зірок і планет. Я певен, щ о новий рік буде роком нових блискучих перемог ра дянської науки і техніки, зокрема в справі освоєння лю диною кос мосу! В. ГІДАЛЕВИЧ, II курс астрономічного відділення. Багато щастя вам, романтики! У чергової по гуртожитку на гул. А ртема запитую , в якій кім- гаті живе Н іна Сліпець. — А, це одна з сибіряків. Будь таска, 89 кімната. О дна з сибіряків… П очувш и це. ‘адаєш , щ о дівчина народилася в Сибіру. А ле це не так. Сибіряками називаю -™ . гру:, , ■ . Л чо му? ‘У : Бажан- нч .;■;•;:•- і.ц там. .і’- і . –.ДІЄТИ найби потрібні х__ТіЖ Ж .ДИН І, було у них усіх щ е здавна. Серйоз но говорити про це почали на IV курсі. А на початку цього учбо вого року 12 студентів-п ’ ятикурс- ників виріш или свою мрію здій снити. Треба сказати, в деканаті їх зустріли не дуже лю б ’ язно. — Н е марнуйте даремно часу, нічого не вийде! — сказали їм. — Н у щ о ж, марно чи не марно, а добиватись будемо, — виріш или 12 ентузіастів. І вони звернулись до Володи мира Івановича М ахинька. Чудовий молодий порив схвилю вав Володимира Івановича. П ро ректорові лю бо було дивитись на цю молодь, яка в житті не ш укає легких ш ляхів, яку не лякаю ть труднощ і. В. І. М ахинько порадив щ е раз добре подумати, а потім уже пи сати заяви з проханням направі- ти їх на роботу в Сибір. М инуло три тижні. П одумали, трг, — , . ‘. ‘ не;;.’, . или с”ої :.іои З 12-ти -ш иш лось 8- Сліпець, Едуард і Світла і ;і Ф яйнииькі, Н адія В- с>;.::.. і і. и.і,- іїіл-‘чко, Катерина А насенко, Віктор А ндріенко, Ва дим П альчик — всі хорош і, за пальні, активні комсомольці. О сь як народилась ця назва «сибіряки», почесна назва. Вже написані заяви, заяви різ ного змісту, але в кожній — обі- – ’ -•-No ВИ”‘ LU .il довір ’ я /нігер І итету. я: п .•-. ’ – ЇМ.ПДіШ ’ У ” .к::ття, обіп прл ‘пати 3 усі- і:,, су ‘ іш л. > •-: далекій л ; ІР і.Ш Ки,і’. ^С’/Г ‘* ’ . ’ ’ і}ІІО ІІЗІіИСЗ ’ ли листа до М іністерства вищ ої освіти РРФ СР, до М іністерства вищ ої освіти УРСР. П равда, від повіді чомусь міністерства щ е не даю ть. А чекаю ть на неї з вели ким хвилю ванням. Х очеться ві рити, щ о відповідь буде, і та, на яку чекаю ть. Л. НАЗАРЕНКО, наш власкор. У 1960 році ВІК І ФУНКЦІЇ ОРГАНІЗМУ О сновне завдання на укової роботи Співробіт ників кафедр біохімії і фізіології тварин та лю дини в 1960 році — даль ш е експериментальне ви вчення закономірностей індивідуальної еволю ції тваринного організму в цілому і залежність цих закономірностей від умов зовніш нього сере довищ а. Кафедри ставлять сво єю метою вияснити про- відні фактори вікового розвитку організму ви щ их тварин та лю дини з тим. щ об підвищ ити функціональну повноцін ність організму в похи лому віці, щ об продов жити його життя. У зв ’ язку з цим бу де проведена знач на кількість експеримен- тальних дослідів для розкриття ролі централь них регуляцій у вікових змінах обміну речовин, самооновлення прото плазми на різних етапах онтогенезу. Зокрема, вивчатиметь ся хуткість синтезу білків в органах у тварин різного віку, амінокислотний склад де яких білкових фракції! окремих органів тварин ного організму залежно від його віку тощ о. Досліди дадуть змогу глибш е пізнати залеж ності життєвих функцій організму від віку. І. БУЛАНКІН академік 1Н УРСР. П А П О РО ЗІ Ш И РО КИХ ШЛЯХІВ ■ осе меч.” ■ . тооч,; :ц, Еі -■/ ^олько ■ • жо пожелаешь, Если только захотеть, Если только не робеть,» — співається у пісні. Кожен з нас мріє, і в кожного мрія своя. І навіть ми, географи, люди од нієї професії, всі мріємо, по-різно му. Одні в своїх мріях линуть до небес, інші спускаються в морські глибини, треті прямують прямо во Ц З,: А ОСЬ ми ‘ з..ти пед ^…ми. І нас часто мрії заносять далеко-дале ко — туди, де високі засніжені кедри застигли в гордовитому мовчанні, де красуні-смереки зав мерли під покривалом пухнастого снігу, де серед сопок розкинулось селище, а в ньому — школа, хай не дуже велика. Я вже педагог і вперше в ролі вчителя поспішаю на урок, щоб вперше розповісти дітям про великих дослідників і мандрівників, навчити їх дружити з природою, полюбити її, допо могти їм стати штурманами ви сот і покорителями глибин, і я дуже, дуже хвилююсь… І ще хочеться пройти життям поруч з другом, хорошим, надій ним другом, щоб разом прагнути вперед, щоб ділити радощі, а ко ли треба буде, то й горе. А пеки що ми -вчимося, нама гаємося якнайкраще, щоб бути гідними великого життя, яке — в прийдешньому! Л. АНТИПЕНКО 3. СТЕПАНЕНКО студентки IV курсу географічного ,ВАШ ИЯЙЩЛСЛИВІШИЙ ДЕНЬ У МИНУЛОМУ РОЦІ?- З ТАКИМ ЗАПИТАННЯМ ЗВЕРНУЛИСЬ МИ ДО НАШИХ ЧИТАЧІВ Найщасл>)вішим днем у 1959 ро ці для мене був день, коли я до відався, що за працю «Деякі пи тання геометрії в цілому римано- вому просторі» мене удостоєно академічної премії імені Лобачев ського. О. ПОГОРЄЛОВ, професор. Розум, честь і совість нашої епохи — рідна Комуністична пар тія. Цього року я став її членом. День, коли мене прийняли в пар тію — найщасливіший у житті. О. НЕСТЕРЕНКО, студент II курсу істфаку. Давно мріяв я навчатися у ву зі. Але обставини складалися так. що навчання довелося залишити на півдорозі. Після 15-річної пе рерви довелося закінчувати се редню освіту. І ось збулося те, про що я мріяв. Я став студентом університету. День, коли я взнав про це, і є моїм найщасливішим. • В. СТЕПНОВ, студент радіофаку. Новый год, шестидесятый! Год-творец, ученый, друг. За работу, кандидаты Фил-, и физ-, и ист- наук! Пожелаем всем талантам, Докторантам, аспирантам. Чтоб у каждого в году Появлялось а’ккуратно По солидному труду! НОВОРІЧНА ПОШТА Ми. грецькі студенти, гаряче поздоровляємо вас, товариші сту денти і викладачі університету, з Новим. 1960 роком. Бажаємо вам і всьому великому радянському народові нових перемог на істо ричному шляху до комунізму. Ми переконані, що 1960 рік буде ро ком ще дальшого прогресу і роз квіту соціалізму у всьому світі. З Новим Роком! НІКОК1РІС ПАНАЙОТІС, НІКОС ЦАНГАС, МІЯЛЬЄВ МЩОС, ПАПАД1МІТРІУ ІРІНІ, РАДІ МАРІАНТІ. Від імені IV курсу радіофізич ного факультету ми щиро дякуємо доцентові Л. Є. Паргаманику за відмінно прочитаний курс кванто вої механіки. Поздоровляємо Вас, Леве Єлеазаровичу, з Новим ро ком, бажаємо здоров ’ я, успіхів у роботі. Від імені студентів IV курсу радіофаку ЧЕБОТАРЬОВ, МАЛИШЕНКО, ЛЮ ШАН-ЮН, ДВОРІЧАНСЬКИЙ, ПАВЛЕНКО. Від усієї душі дякую студентам 43-ї групи радіофізичного факуль тету за їхню сумлінність, стара- ність. Нещодавно, коли треба було швидко очистити від снігу вулицю навколо університету, я зверну лась за допомогою на радіофізич ний факультет. Студенти працю вали дружно, швидко. Ще раз спасибі. А. БОГДАНОВА, комендант головного корпусу університету. Я тепло згадую про тебе, ХДУ Зараз мене від Харко ва відділяє відстань до сить значна — 4600 км. І все ж я щодня згадую рідне місто, університет, що дав мені можливість оволодіти однією з чу дових професій — про фесією географа. А професія моя дійсно чудова і працювати ду же цікаво, хоча, кажучи відверто, і не дуже лег ко. У нас, на південь від блакитного Іссик-Ку- ля, на висоті 3500 м, на другій по висоті станції в світі, зараз жорстокі морози, снігові бурани. Навіть хутровий одяг не завжди рятує від мо розу. Довелося вже і в замети по саму шию провалюватися. Справді, іноді — нелегко, Але ось нещодавно якось увечері радіоприймач доніс до мене передачу «В Хар ківському економічному». Якби ви знали, друзі, який я був радий. І сил стало більше, і працюва ти зараз ще цікавіше. / від усієї душі даю вам слово виправдати високе звання випускни ка Харківського, універ ситету, працювати так хороше, як тільки зможу. А вас дуже прошу — через нашу багатотираж ку прийміть мій палкий привіт і гаряче побажан ня всього вам найкра щого у наступному, Но вому 1960 році! Вітаю вас, товариші студенти Харківського університету, і вас, мої друзі, з якими разом на Кавказі виконували зав дання за програмою МГР, і викладачів гео графічного, яким я так вдячний за тепло і ува гу, — Ю. М. Мандрикіна, М. А. Демченка, М. П. Демченка, Т. Н. Три пільця, М. В. П’ятигор ського, М. В. Адамен- ка, Г. О. Білосіль- ську, П. В. Ковальова, В. Л. Віленкіна, лабо рантів Д. О. Молдав ську, .4. К. Люту, А. А. Горошко. З НОВИМ РОКОМ, рідний університет, рідне місто! В. БУРАКОВ ПОПЕРЕДУ БАГАТО РОБОТИ Наступний — 1960 рік в моєму житті особливо значний: готуюсь до захисту дисертації на зван ня кандидата історичних наук. Тема роботи — історія заводу ВЕК (нині ХЕМЗ). написанню якої я присвятив роки навчання в аспірантурі. Розробка питань історії боротьби пролетаріату, його інтернаціональних зв ’ язків, створення за водських партійних організацій — ось що вабило і вабить мене під час роботи над темою, яку я прагну розкрити. Крім того, хіба не приємно підготувати до дру ку власну, першу в житті монографію, що теж намічено на 1960 рік? Попереду ще дуже багато роботи, — і не лише за письмовим столом і з архівами, але й на за воді, з людьми — свідками й учасниками подій, що ввійшли в історію. В. СУЗДАЛЬЦЕВ. У 1 9 6 0 р о ц і| Вивчення фауни брахіопод На 1960 рік у мене великі плани. Маю на меті поширити свої дос лідження в галузі вивчення фау ни мезозойських і кайнозойських брахіопод Радянського Союзу і розробляти дуже актуальну проб лему виду. Думаю відновити і укласти нові договори з виробни чими та науково-дослідними орга нізаціями на виконання господар сько-договірної тематики, яка дасть змогу зібрати цінний фак тичний матеріал. Передбачається проведення наукової експедиції до гірського Криму. В 1960 році планую закінчити і здати до видавництва велике мо нографічне дослідження, написа ти ряд наукових статей і виступи ти в Москві, Києві та Ленінграді з доповідями про найновіші ре зультати своїх досліджень. В. МАКРИД1Н, доктор геолого-мінералогічних наук. Заліки складено успішно. Систе матична робота протягом семестру дозволяє спокійно зустрічати Но ворічне свято. — І взагалі все дуже хороше у мене склалося на початку року 1960, — говорить нам студентка історичного -факультету Майя До рошенко. ЗО РОКІВ ТОМУ Зустрічаємо другий рік першої семирічки. Скільки років бороть би і будівництва, славних успіхів і перемог позадуі І спадає на думку мені зустріч Нового року тридцять років тому, коли розпочинався другий рік пер шої п ’ ятирічки, коли я був моло дий, як мої друзі-комсомольці. Закінчувався вирішальний у справі колгоспного будівництва 1929 рік, і ми радісно чекали на ступаючого 1930 року. Комсомольці села Сухіна Бого- духівського району — одинадцять хлопців і шість дівчат — одного лосно ухвалили: зустріти Новин рік разом і якомога веселіше. 1 ось ми збираємось у сільбуді — невеличкій хатині, вся мебля якої складалася з двох книжкових шаф, великого і двох маленьких столів. Кожен приніс з собою, що міг. Пам ’ ятаю, як радо зустріли мене дівчата: я приніс 300 грамів сала і хлібину (вони піклу валися про закускі), а хлопці — пляшку горілки, єдину на компа нію. Як весело було нам тоді! Скіль ки пісень молодіжних, що єднали серця, скільки вогневих танців! Але ми не забували й про справи: цілу ніч патрулювали наші хлоп ці по вулицях села, пильно стежа чи за тим, щоб куркулі не розво зили майно, що мало стати влас ністю колгоспу. Такий був тоді час. Ф. ТРИПІЛЕЦЬ, декан геофаку. і ,Коли організатор вечора — ВОНА Мал. В. ДРОБ ’ ЯЗКА УЖЕ ЗИМА… Еще вчера Мороз, чуть свет Шагая по земле, Собрал в сияющий букет Узоры на стекле. И ровно в полночь за столом, Провозглашая тост, В честь года Нового встаем Мы дружно, в полный рост. Все пожеланья в этот час, Что мы несем в сердцах, В одно сливаются у нас. Как стрелки на часах. И в сотнях праздничных квартир, Звучит, как никогда: За Новый год, за труд и мир! За мир на все года! Л. БОЛЕСЛАВСКИЙ Уже зима, А в памяти все слышно, Как На реку зовущее меня Гарцует лето В образе мальчишки Верхом на хворостине из плетке. И вновь костры В седом тумане тают, И вновь, перекликаясь, рыбаки Судачат, что вчера прошла густая Стерлядка серединою реки. А ночь тепла, И ветер, настигая, Щекочет ароматом, Что во льнах. Лишь только зябко Бакены мигают, Качаясь на простуженных волнах. Но это все не в счет, И утром солнце Расправит плечи И прищурит глаз, И будет мягок дерн И запоздалый сон цел В шалашике, Подогнанном как раз. Но вот зима. И в окнах все же щели, Как ни заклей их, — Дует все же в них. А за окном сухого снега шелест И скрип шагов. А я вдруг в память вник. И, кажется, От снега в этот вечер, От холода, От ветра за окном Меня согрело Не пальто, не печка, А лето, посетившее мой дом. Июньской ночи Бархатная каресть, Речную тишь Будящие суда- Вот так бы наша юность В нашу старость, Как лето в стужу, Грела нас всегда. Арк. ФИЛАТОВ. ЧАСТУШКИ Танцевать до первых звезд: Деканат со мной пойдет,. Не наступит мне на хвост — Не испортит Новый ГѲ’Д. НОВОГОДНЯЯ ТРАГЕДИЯ (в деканате) Он спрашивает голосом ременным . В последний день особенно речист — Училась ты в семестре, Дездемона ’ 4 Так именем стипендии — учись! НОВОГОДНЯЯ ДРАМА (студенческая) Где найти часы, минуты, Чтоб успеть мне сдать зачет, Если минимум пять суток Будет длиться Новый год? КОМЕДИЯ (о профорге) Ну, что отвечу, Когда замучат, Что этот вечер Был снова скучен! НОВОГОДНЕЕ Кто не молод сейчас, Танцевать не охоч! Песен жалостных нет и в помине. Новогодняя ночь, Новогодняя ночь, Под огнями не тающий иней. Шаловливо играя метелью. Снежной радостью мир обнесло. Новый Год. Он под каждою елью, Где друзья, где уют и тепло. Он приходит, как праздник на марше, Когда в лучшие дали идешь. Л взгрустнется немного, ну, что ж… Каждый год мы становимся старше. Кто не молод сейчас, Танцевать не охоч. Песен жалостных нет и в помине. Новогодняя ночь. Новогодняя ночь, Под огнями не тающий иней. П. КОЛЕНСКИЙ, студ. филфака Випадок на філфаці Який з варіантів найкращий? Мал. В. КРАВЧИНСЬКОГО Студенти-історики Прилипко, Верлока. Гольденбері відмовилися грати на спортивному вечорі університету, бо кафедра фізвиховання не мала «надихаючих» 400 кар бованців. НОВОРІЧНІ МІНІАТЮРИ — ЗАГАДКИ ДЕКАН На факультеті — святковий но ворічний вечір. Зібралися викла дачі і студенти всіх курсів. На стрій у всіх чудовий. Гудуть, як бджоли в вулику: ритмічно, друж но, наростаюче… Студенти п ’ ятого, тобто останнього курсу (назвемо їх умовно Толею і Миколою), теж тут. Раптом все стихає. Вечір почи нається. На сцену виходять шість чоловік. Сідають за стіл президії, прикрашений живими квітами. Со лідний чолов ’ яга, по-святковому одягнений, владно, як і належить господареві, торкнувся дзвоника, обвів присутніх спокійним погля дом і промовив: — Новорічний вечір факультету вважаю відкритим! — А це хто такий? — стиха пи тає Анатолій свого друга, злегка штовхнувши його правим ліктем. — А ти хіба не знаєш? Це ж наш декан! — відповів Микола. — Вперше бачу, — ніяково від повів Толя. Треба відгадати: що це за фа культет і як прізвище того декана, якого студент на п ’ ятому році навчання вперше побачив? ПЕРШИЙ І ОСТАННІЙ Влітку на ньому світлосірий до рогий костюм, штани — дудочки, бежові черевики з червоним ран-, том у два цалі, зелений капелюх. Груди його прикрашає довгий і тонкий галстук яскраворожевого кольору. Взимку він ходить без капелюха, в демісезонному пальті; строкате кашне з добротної ряд- мини розвівається, як прапор. Шість місяців не стрижений; шия й ноги — три місяці не миті. Він перший на танцюльках. Останній приходить на лекції і перший — з лекції. Академічна успішність? — Остан ній. Грубіянство? — Перший. У мами він перший. В університеті — останній. Треба відгадати: що це за сту дент, якого факультету, якого курсу, ім’я і прізвище. «СУБОРДИНАЦІЯ» На засіданні однієї кафедри одного факультету вирішили вчинити велике діло: провести від криту лекцію. А щоб була від ті єї справи справжня користь, ух валили: — Лекцію прочитати найбільш досвідченому доцентові N. N.. на лекції бути всім членам кафедри, послухати, покритикувати. Рішили, записали, пішли. Пішли, сіли, прослухали… Лекція… Власне не лекція, а се мінарські заняття. Доцент N. N. спочатку величаво обводить очима присутніх, ніби хоче їм сказати: «Ну, що ж, учіть ся!» Потім починає: — Тема нашого заняття, — ка же він, — я маю на увазі сьогод нішнє заняття — слово., його значення, склад, смислові відтін ки… Емоціональне забарвлення слова, його динамічність, поход ження, анатомія. Слово не як са моціль, а як фактор… — Будь ласка, ось ви товаришу В. Підійдіть до дошки. Напишіть, наприклад, таке слово: «суборди нація» (студент В. мовчки пише). Що можна сказати про це слово? (студент мовчить). Про це слово, як усім відомо, — говорить доцент N. N.. — можна сказати, що воно, по-перше, суб, а по-друге, орди- націо, тобто складне слово, занесе не до нашої мови ще в давні часи з латинської мови… Так, значить, складне слово (студент мовчить), Суб… дослівно означає під, а в складних словах — підлеглість, підначальність; що оте друге сло- во-поняття, з ним зв ’ язане, буде внизу, під чим-небудь. Субордина ція, .таким чином, означатиме: службова підлеглість молодшого старшому, шанування старшого, повага і послух старшого… Пра вильно, — говорить лектор студен тові -В. — правильно ви тлумачите це слово. Цілком вірно! Прошу сі дайте… (студент В. трохи ніяковіє, але швидко орієнтується і йде до свого місця). — Проаналізуємо тепер таке ко ротке, але вже іншого походжен ня слово «лан». Прошу вас написа ти його на дошці (студент К. швид- ко пише це слово на дошці). Що ми можемо без зайвих слів про ньо го сказати? — звертається лектор спочатку до аудиторії, а потім до студента К. Аудиторія мовчить і студент мовчить. — Хак от, ми мо жемо пригадати Шевченкові слова: «Щоб лани широкополі, і Дніпро, і кручі…». Ви знаєте, що лан оз начає поле, ниву; можна, наприк лад, сказати: «Вони працюють на безмежних ланах», або: «Вони працюють на полі, якому немає кінця краю», або ж: «Вони пра цюють на безкраїй ниві». Лан — слово поетичне, його полюбляють поети більше, як, скажімо, ниву, а тим паче прозаїчне поле… Лекція закінчилася. На засідан ні кафедри почалося обговорення Перше слово взяла викладач тов. А. — Я безмірно вдячна нашому шановному і дорогому NN за бли скучу, я б сказала, геніальну лек цію. Яка глибина трактування, особливо слова «лан»! Скільки по етичних порівнянь. Яка широчіньї Яка виразна методологічна основа! Я ніколи не забуду цієї класич ної лекції! Ах! Ах! Далі слово взяла викладач тов. Б. — Я не заперечую геніальності в аналізі слова «лан», але скажу щиро й одверто, мене зачарувало розкриття суті слова «субордина ція», його складність, його поход ження. Такого всебічного розкрит тя я ще не чула. Ах, як чудово! Як безмірно глибоко, епохальної Третій промовець почав і закін чив так: — Ах, як змістовно! Як глибоко, ах! Геніально! Ах, ах! Четвертий: — Я нічого не можу закинути. Яка активність аудиторії. Ми ба чили майстра, який володіє не ли ше матеріалом, але й душами… Ах! Тут голоси всіх членів кафедри злилися в єдиний порив вдячності, і відданості… Доцент NN підвів ся, злегка вклонився колегам… Засідання кафедри закінчилося. Треба відгадати: яка кафедра обговорювала лекцію і чию саме. Відповіді просимо надсилати до редакції газети. Перші десять правильних відповідей з прізви щами читачів надрукуємо в чер говому новорічному номері нашої газети. СВИРИД ЧИРВА — Не вмієте, шановний, розраховувати швид кість… — Не вмієте, шановний, розраховувати швид кість… Мал. В. КРАВЧИНСЬКОГО Адреса редакції: Університетська вул., 16. Тел. 2-72-01. дод. 64. Друк.Бид-ва ХДУ. БЦ 17732. Зам. 2271. Хапуг у 1960 рік не пускати Редактор Б. ЩЕРБАН ЕН КО.