10 (1004) Субота, 13 лютого 1960 року Ціна 20 коп. ВПЕРШЕ В ІСТОРІЇ ХДУ Навчати активіста засобам і формам комсомольської роботи, сприяти обміну досвідом між пред ставниками різних груп і факуль тетів — першочергове завдання комітету комсомолу університету. — А чому б не використати” ча стину зимових канікул для того, щоб провести навчання активу де- небудь за містом? — висловив хтось думку в комітеті комсомолу. І незабаром у плані роботи ко мітету з ’ явилося: «Провести в кін ці січня виїзний комсомольський актив». Отже, читайте, як він проходив. ПОЛ1ТИКО-ВИХОВНА РОБОТА З виступів в. ТАНЦЮРИ, п ’ ятикурсника істфаку …Усім присутнім ясно, яке зна чення в нашому студентському житті має добре розгорнене зма гання між групами. І разом з тим усі присутні погодяться зі мною, що в університеті поки що зроб* леко в цьому напрямку дуже ма ло. Що це за змагання, коли в них по-перше, беруть участь далеко не всі групи і,далеко не всіх факуль тетів, а, по-друге, змагання кінча ються прийняттям зобов ’ язань? Це ж прирікає корисну справу на формалізм. Шкоди їй завдають і завищені зобов ’ язання. Адже чи багато з груп, що змагаються, мо жуть похвастатись повною відсут ністю хвостистів після сесії? Змагатися треба ье заради під ведення підсумків. Змагатися тре ба серйозно і повсякденно. В. МАЛЯВІНА, першокурсника геологічного факультету З комсомольською роботою на нашому курсі все гаразд. Мені, комсоргові, майже не доводиться двічі перевіряти виконання або на полягати, переконувати. Причина? Серйозний, працьовитий у нас на род — виробничники. …Добре проходять у нас і політ- години. Особливо запам ’ ятовують ся ті з них, де виникає спір. Як кажуть, «у спорі пізнається істи на», і, треба зазначити, добре пізнається. …Як це інколи кажуть — «ком сорг не знає своїх людей»? Що ж це за комсорг, навіщо комсо- мольці обрали з своїх рядів таку людину? Адже кожен комсомолець повинен знати своїх товаришів, а комсорг — тим більше. С. ГАЛУЗИ, секретаря комітету комсомолу …Нам з вами треба дбати про те, щоб робити форми політико- виховної роботи більш різноманіт ними, більш цікавими і дійовими. І в університеті нагромаджено певний досвід щодо цього. Але комітет вирішив підготувати до нашого активу дещо з досвіду «сусідів» — бібліотечного та полі технічного інститутів. …Щождо проведення змагання між групами, політгодин і інших питань — їм ми присвятимо у Хар кові окремий семінар групоргів — приблизно в середині лютого. М. ШЛЯХОВА, члена комітету комсомолу в …У політехніків на радіофаці вдало пройшли диспути про тео рію Козирєва та про абстракціо нізм… …Хороше проходили в бібліотеч ному тематичні збори. Наприклад, збори на тему: «Ти на подвиги звеш, комсомольський білет». Ви ступи чергувалися з комсомоль ськими піснями. …«Хто вважає себе щасливим — сідайте праворуч, хто м — ліворуч. А тепер висловимося — чому са ме?» Так розпочався диспут на тему: «Щастя — а яке воно?» (З досвіду студентів бібліотечного). Вміло був організований вечір дів чат. АКАДЕМРОБОТА З виступів В. І. МАХИНЬКА, проректора Цей рік в університеті ознаме новано новими досягненнями вче них з різних галузей науки. Хо роші праці готують до наукової конференції СНТ університету, присвяченої 90-річчю з дня на родження В. І. Леніна, і члени студентського наукового товари ства. Але це — лише один пункт нашо го рапорту батьківщині. Зараз слід поговорити про те, як бо ровся за успішне складання зи мової сесії 4-х тисячний загін комсомольців, яких досягнуто в цьому напрямку результатів. Радує успіх першокурсників філ- факу. Всі, як один, виробнични ки, вони склали сесію без жодно го «незадовільно»! Хороші справи з успішністю на історичному, біологічному факультетах. …Треба переносити центр бо ротьби комсомольців університету за успішність — у групу. Това риський контроль, взаємодопомо га — ось у’чому треба набувати досвіду нашим активістам. Чимало в цьому напрямку ро биться, я чув, на фізматі. А. ШАРАПОВА, секретаря комсо мольського бюро фізмату Цього року комсомольське бю ро вирішило покінчити з такою практикою, коли навчанням ціка виться лише створена академко- місія. Одна вона погоди не зро бить. Потрібна активна участь самих комсомольці^ Спочатку ми вагалися: а чи зможуть наші групи самі вживати рішучих то вариських заходів щодо поруш ників учбової дисципліни, орга нізувати допомогу? Практика по казала — комсомольські групи здатні на це. І от при активній допомозі всіх громадських організацій і особи сто нашого декана на факульте ті створюється обстановка това риської допомоги у навчанні і нетерпимого ставлення до леда рів. Вчимося цього у радіофізиків. … — Пам ’ ятаєте, товариші фіз- матівці, як благав колись Гречи- хін: «робіть зі мною, що хочете, а «Блискавку» на мене не пи шіть!». Отже, треба обов ’ язково висвітлювати нашу боротьбу з по рушниками. Це надійний вихов ний засіб. 0. ЖАДАНІВСЬКОЇ, члена комітету комсомолу — Хай більше буде в нас та ких відмінників, які б уміло, по- товариськи допомагали відстаю чим студентам, зводячи нанівець кількість «хвостистів» в універ ситеті! ЩО ДАВ МЕНІ СЕМІНАР На семінарі було дуже багато корисного для кожного активіста. Цілу низку пропозицій щодо по кращення політвиховної, культма сової, спортивної, організаційної роботи було висловлено присут німи. Особливо цінними були про позиції щодо підвищення ефектив ності учбового процесу. Мене, як комсорга, особливо за цікавили пропозиції, які допомо жуть мені краще організувати відпочинок комсомольців, систе матичніше контролювати самостій ну роботу. Було б дуже добре, коли б та кі семінари провадились хоча б три рази на рік. В. МАЛЯВ1Н, комсорг першого курсу геологічного факультету. Початок нової традиції 1. Дівчата трохи прогадали. …По дорозі від станції кроку« з піснею три десятки хлопців. їх обігнав автобус з дівчатами. — Ще подивимося, — сказали хлопці, — що краще: їхати чи йти. А втім навіть нічого було й порівнювати — така була чудо ва морозна погода, таке повітря, такий шлях, що дівчата напевно прогадали! 2. Можна починати! Гостинно розчинені двері кім нат гуртожитку Липковатівського сільськогосподарського технікуму, всі влаштувалися, поснідали в їдальні технікуму і зібралися в клубі, де мала проходити робота активу. Можна починати! Оплесками зустріли поздоров лення секретаря партійного ко мітету університету 0. 0. Кучера з хорошим складанням сесії і по бажання успішної роботи активу. А потім прослухали його розпо відь про поїздку до Англії – усім вона сподобалася. Решта дня пішла на ознайом лення. Що там не кажи, а навіть і за п ’ ять років навчання не по знайомишся з усіма факультета ми. А тут така нагода… 3. Диспут — цікава форма В одній з кімнат зібралися представники факультетів: істо рики, географи, філологи. На практиці виявилося: диспут — цікава форйа роботи. От, наприк лад, егоїзм, звідки ця риса вини кає в наших людей? Адже не секрет, що й зараз трапляються егоїстичні люди. Запитання і від повіді, суперечки і репліки, що чулися з кімнати, привернули увагу, багатьох. — А якщо так, то чому б не влаштувати справжній диспут, з підготовкою і участю всього ак тиву, — Зробимо наступного дня після обговорення культроботи. Тема? Ось в «Комсомольській правді» йде розмова про покли кання. Візьмемо участь? — Візьмемо! 4. Серйозно про розваги Засідання, присвячене куль турно-масовій роботі, проходило бурхливо. Повільно крутилася ли ше магнітофонна стрічка, вловлю ючи афоризми Василя Арестова, культсектора комітету комсомолу («Балерини на факультетах є, чи ні, я вас питаю?»), та секретаря бюро геологічного факультету Є. Дмитрієва («після того, як ми поділили останнє місце з худож ньої самодіяльності з радіофаком, в нас створено хор на 15 штат них одиниць»). Вдало пройшов і диспут про покликання. А коли почали за писувати на плівку пісні у вико нанні учасників активу, Василь Арестов оголосив: «По приїзді в Харків всі, як один, — в універ ситетський хор». 5. Добре працюємо Обговорення академічної ус пішності лочалося з виступу про ректора В. І. Махинька, який привіз з міста вісті про перші підсумки зимової сесії. Далі се кретар комсомольського бюро фіз мату А. Шарапов розповів про боротьбу комсомольців факульте ту за високу успішність. Поділи лися досвідом геологи та радіо фізики. — Більше конкретного стало у вашій роботі, товариші активісти, а це запорука успіху, — відзна чив проректор. 6. І добре відпочиваємо Як хороше, ставши на лижі, вий ти у сніговий простір. Роз ’ їжджа- лися у різних напрямках — хто прагнув знайти крутий схил, хто пішов- по рівнині. Нові лижні з ’ явилися надвечір навколо сели ща. .Вечеря — і танці в клубі: білі вальси, танго, краков ’ яки. Чим хе молодіжний будинок від починку! 7. Два іменинники в один день! Так, ця звістка здивувала всіх, і приємно здивувала. Валерій Гаплевський і Віталій Комар — обидва радіофізики, обидва спорт смени, обидва чудові хлопці. Щиро вітали їх за вечірнім столом: піднесли вірші, подарун ки «сюрпризи». Це — «винуват цям» торжества. А іншим — ве селощі, танці. 8. Коли зберемося вдруге? Непомітно пролетіли чотирі дні. Вже проведено семінар з по- літико-виховної роботи, прослу хано лекції про міжнародне становище та з питань мисте цтва. І зроблено багато, і ніякої втоми — всі готові провести тут увесь свій вільний час. — Слава, коли зберемося так ще раз? — допитується у секре таря комітету Галузи зграйка дівчат-географів. — Мабуть, в кінці серпня. По- перше, це сприятиме пожвавлен ню роботи з самого початку се местру, по-друге… Адже гроші, на які влаштовано цю поїздку, взяті з тих, що зароблені комсо мольцями влітку, на будівництві університету. Виходить, потрібно влітку попрацювати. В. МАТЕЙЧЕНКО. Як приємно, зупинившися після швидкого бігу на лижах, поди витися навколо себе і побачити незнайомі місця, зимову картину. — Давай зараз підемо до станції, а вже звідти — до технікуму. Ще мить — і п ’ ятикурсники О, Терлецький і першокурсник 3. Єфреєв вирушать далі. ЦЕЙ НОМЕР ПРИСВЯЧЕНО ВИЇЗНОМУ КОМСОМОЛЬСЬКОМУ АКТИВУ УНІВЕРСИТЕТУ ,Перед від ’ їздом сфотографувались ■ о згадку про хороші дні. МІРКУВАННЯ ПІСЛЯ ОГЛЯДУ У жовтні відбувся міжфакуль- тетський огляд художньої само діяльності. Які враження, які думки і почуття винесли члени жюрі і нечисленні глядачі, що були присутніми на огляді? Перш за все, слід зазначити, що не всі факультети виставили свої колективи на огляд — гео логам нічого було виставляти, радіофізики не зуміли зібрати своїх учасників, хоча це й не важко зробити, бо на факультеті учасників художньої самодіяль ності один-два. Найбільш цільну, дійсно масо ву самодіяльність показав істо ричний факультет. Добре пролу нала у виконанні хору істфаку «Пісня про партію» Козака, улюблена народом «Верховина) Машкіна і декілька інших. Але для того, щоб добитись справж ньої майстерності, хору треба ще працювати і працювати. Ми пев ні, що історики зуміють досягти ще більшої майстерності. Цей факультет має свої драматичний і танцювальний колективи, жі ночий і чоловічий вокальні ан- ’ самблі. Він по праву посідає пер ше місце. Викликає побоювання лише той факт, що найактивніші учасники художньої самодіяль ності факультету закінчують уні- верситет, а справжньої заміни їм нема. За істфаком ідуть філологи, у яких ще нема такої масовості і такої якості виконання, але вже закладено фундамент на майбут нє і дуже значний фундамент: друге і третє місця з фізматом філфак поділив завдяки активній участі студентів молодших курсів. Значною кількістю індивідуаль них номерів порадував на огляді фізмат. Але це й хороше, й по гано. Бо, маючи велику кіль кість індивідуальних номерів, маючи можливості для створен ня великих, якісних колективів, фізмат ці колективи все ще її” створив; правда, танцювальний гурток під керівництвом II. Са- мохвалова працює непогано, але і танцюристам ще треба працюва ти і працювати. Фізматові потрібний свій хор, час уже виходити на сцену і дра матичному колективу. Фізмат зу міє завоювати перше місце лише тоді, коли в комсомольському бюро не одна Л. Брук цікавити меться роботою самодіяльності. Біологи дали низку відмінних номерів, але — небагато, факуль тет зайняв лише четверте місце. Чудово прозвучав дует Лізи і По ліпи з опери Чайковського «Пі кова дама» у виконанні А. Нови- кової і Н. Махинько. У хору біо факу ще багато зривів, що пояс нюються бурхливою кампанією напередодні огляду. Окремі хороші номери були і у географів та хіміків, які зайня ли відповідно п ’ яте і шосте міс ця, але про масовість на цих фа культетах не може бути й мови. А на попередньому конкурсі гео графи завоювали третє місце. Чи схвилювало вас це, товариші гео графи? Геологи і радіофізики, як уже говорилось, не представили номе рів на огляд. Тут була «само діяльність» іншого порядку — за зрив огляду на факультетах ком сорги Мірошниченко і Дмитрієв, культсектори Гейвандов і Лур’є одержали догани. Може це зру шить з мертвої точки художню самодіяльність на факультетах. Таким чином, стан справ ху дожньої самодіяльності в універ ситеті залишає бажати кращого. Нема ще в нас масовості, різно манітності репертуару, далека від ідеальної якість виконання. Констатувати цей факт замало. Громадські організації універси тету і факультетів зобов ’ язані зробити все, щоб підняти худож ню самодіяльність на рівень, гід ний нашого університету. Невже ж ми не зуміємо зробити нашу самодіяльність кращою? Невже ж і надалі якось осторонь від цієї справи стоятимуть партійні бюро факультетів (крім історичного)? Адже це справа честі нашого ко лективу. В. АРЕСТОВ, член комітету комсомолу. ДИСПУТ ПОКЛИКАННЯ ЗНАЙДЕШ У ПРАЦІ Чудова наша молода радянська людина! Суспільство роз криває перед нею неосяжні шляхи, безмежні обрії. І вона йде цими шляхами, сяга& далеких обріїв. Навчання і праця — її девіз. Але який шлях обрати кожному зокрема, як побудувати своє життя так, щоб усе воно було віддане великій меті по будови комунізму? Як, кажучи інакше, знайти своє покликан ня, зробити працю насолодою? Цьому був присвячений ком сомольський диспут, окремі виступи на якому ми друкуємо. Я не згодний з Борисом Я не згодний з Борисом Пет ровим, стаття якого вміщена в «Комсомольській правді». Люди на поступила до одного техніч ного вузу, але відчула покли кання до літератури, залишила цей вуз і поступила знов до …технічного вузу. Покликання ж, каже він, залишилось, як і ра ніш, до літератури. Тут, мені здається, треба по думати і про почуття відпові дальності, про почуття обов ’ язку перед Батьківщиною. Не знайшов собі місця у вузі — знайди собі місце у праці, зумій принести людям користь на іншій ділянці життя. Інша справа, коли люди на відчуває у собі талановитість у якійсь галузі, але раніш пішла не тим шляхом. Тоді можна ви правдати перехід до іншого ву зу. Але якщо ми станемо кида тись туди, де нам сьогодні до вподоби, а завтра ні, то що з цього вийде?. Своє покликання можна перевірити тільки працею. Ось є такі студенти, які вважа ють, що історія або література, або фізика — їхнє покликання. Самі ж вони зовсім не працюють. Готуються до екзаменів лише на передодні сесії. Яке ж це покли кання, коли нема прагнення пра цювати щодня, щодня дізнаватись про щось нове у своїй галузі. Ось коли ми всі разом були на цілині, я працював помічником комбайнера. Дуже мені це сподо балось. У педучилищі ж я захоп лювався музикою, навіть мріяв серйозно нею зайнятися. Але чи значить це, що я мав право ки датися то до консерваторії, то до сількогосподарського інституту? Ні, не мав. В. ТАНЦЮРА, студент історичного факультету. Життя підказало шлях Я уважно слухав виступи моїх товаришів. Частина з них була по будована на, так би мовити, тео ретичному грунті. Я не збираюся давати ніяких оцінок, а просто хочу висловити свою думку з практики. З усіх, хто брав участь у дис путі, здається, одному мені дове лось змінювати спеціальність, і са ме тому, що якось я зробив по милку при її виборі. Коли мені було 18 років, за кінчив ветеринарний технікум. І хо ча закінчив непогано, спеціаль ність не любив. Тому що в тех нікум пішов не з великою охотою, а «так забажала мама», яка керу валась матеріальними міркуван нями. Працював, зрозуміло, без вогни ка. І всі сили в той же час від давав громадській, комсомольській роботі: був секретарем комсо мольської організації, членом бю- ро райкому комсомолу. Дуже по добалось мені працювати з людь ми, виховувати їх в силу моїх можливостей і здібностей. Все це плюс велика любов до дітей — і привели мене на історичний фа культет. Таким чином, лише в процесі праці, в процесі пізнання життя людина може розібратись у своїх бажаннях, нахилах, можливостях і здібностях. Це важко зробити в 17 років. Ось чому дуже пра вильне рішення: попрацюй, а по тім обереш спеціальність по душі, якщо та, якою займаєшся, не по добається тобі. Кожна молода лю дина в нашій країні має можли вість обрати собі шлях, який до вподоби, і принести користь сус пільству. В. АРЕСТОВ, студент істфаку. Головне — приносити користь людям Я вважаю, що покликання — не лише те, що сама людина вва жає важливим і цікавим для се бе, але й значній мірі те, що по трібно суспільству в даний період від його членів. Вважаю, що в нашім суспільстві, а тим більш в комуністичному, обов ’ язок не бу де відокремлюватись від нахилів, покликання. Всерйоз можна сприймати за яви людини про його покликач- ня лише тоді, коли він щось зро бив у цьому напрямку, коли він через працю прийшов до захоп люючої його серце діяльності. Мене з дитинства приваблювала природа. Ось чому, вступаючи до університету, збирався на біоло гічний факультет. Але ніколи не хотів стати вчителем, тому подав документи до геологічного. Зараз можу сказати: геологія стала мо їм покликанням. Завдяки їй одер жав систему наукових поглядів на неживу природу, на ту її ча стину, яка так потрібна і корисна людям. Вважаю, що наявність знач ної вирббничої практики для сту- дентів-геологів є вирішальним мі рилом покликання людини до гео логії. В. ТЕРЛЕЦЬКИЙ, студент геологічного факультету. Романтика моє) професії Я вважаю: якщо працюєш за покликанням, то знайдеш роман тику у своїй справі. Наприклад, ми, хіміки, вбачаємо свою роман тику у майбутній спеціальності, і це дуже добре висловлено у на шій «Студентській, хімічній». Мы рождены, чтоб сказку Сделать былью, Решить проблемы долгих лет: Открыть пробирку вечной жизни И отыскать 105-й элемент! Але для цього треба працювати. І, на мій погляд, саме працьови тість — найважливіше, здібності – • другорядне. Любити свою працю можна ли ше тоді, коли ти багато нею зай маєшся, щодня пізнаєш щось но ве. Ось хімія. Дехто каже, що це сухі формули і вивчити їх немож ливо. І я так колись думала в школі. Навіть на хімічний посту пила з тим, щоб потім «тікати» на фізмат, а провчилась місяць — і вже нікуди не схотіла перехо дити. Тільки в університеті почала займатися справжньою хімією і зрозуміла, що це одна з найціка віших наук. Щодо покликання до чорново: роботи. Мені здається, бути шо фером можна за покликанням, та й взагалі праця шофера — далекі: не чорнова. Треба тільки бути та ким шофером, щоб почути пісню ) гудінні мотора. Р. 1ЦКОВИЧ студентка хімфаку. Чому я буду географом Ще у п ’ ятому і шо стому класі я «оста точно» вирішила, що буду са- доводом. Мені це подобалось, я з любов ’ ю займалася під готовкою насіння і грунту до по сівів, вирощуванням сажанців яб лунь. Мені здавалось, що садів ник — це найголовніше. Але у сьомому класі мене призначили піонервожатою. Я зіткнулась з різними характерами; щоб загін працював згуртовано, доводилось багато працювати з кожним піо нером окремо. Тут і відкрилась для мене вся трудність і красота праці вихователя. Чому саме географа? На мій погляд, учитель — географ має ве- ликі можливості для правильного і всебічного виховання. Справа в тому, що географія дуже пов ’ яза на з природою. Біологи скажуть, що в їхньому «розпорядженні» рослини і тварини. Але ж вони є і в географії. Філологи скажуть, що у них приклади героїзму, на яких виховують, — але таких чима ло прикладів і в географії. Я не сказала ще про походи про роботу в гуртку, на шкільній ділянці, про загартування учнів. Мені здається, що краще всього людина пізнається у далеких ек скурсіях, у походах. Тут, далеко від дому І ШКОЛИ, Д-‘ нема всього готового, краще всього можна переві рити учня, його якості як ЛЮ ДИНИ. Хто був хоч раз у поході, той знає, як згуртовує каша з димком, якими теплими здаються рукавиці, якщо їх дав товариш, як стає бридко і холодно, коли ба чиш, що сусід витяг з рюкзака цукерку і намагається її з ’ їсти так, щоб ти не помітив. Тут обо в’язково потрібний вихователь, вмілий, уважний і люблячий. О. АРТЕМЕНКО, студентка Редактор Б. ЩЕРБАНЕНКО Адреса редакції: Уиівврсвтетська вуя., 1*. Тм. 2-72-01, дод. Ы.Црук. Вид-ва ХДУ. БЦ 02314. Зам. 325.