15 — 16 (lOOf — 1010) Понеділок, 7 березня 1960 року Ціна 20 коп. 1’вой праздник: день 8 Марта… Твой шаг широк, глаза ясны… И совпадает эта дата С дыханьем первых дней весни. Гаряче вітаємо з святом жінок нашого колективу! МЫ ЗА МИР, ЧТОБ НА ПЛАНЕТЕ БЫЛИ СЧАСТЛИВЫ ВСЕ ДЕТИІ У ПАРТКОМІ Наприкінці лютого відбулось чергове засі дання партійного коміте ту університету. На засіданні розгля дались питання прийому в партію, було затверд жено план роботи парт- кому на березень, за ходи на честь Міжна родного жіночого дня 8 Березня, вирішено пи тання про вивчення ма теріалів XXI з ’ їзду КП України. Крім того, розгляда лось питання про вико наний рішення партійних зборів університету про роботу кафедр суспіль них наук. З інфсрмаці- ями виступили завідую чі кафедрами тт. Вос- кресенський, Рісто, Ма- малуй. Член партійного комі тету тов. Данилевич від значив велику роботу, проведену кафедрами за останній час. Але недо ліки ще е. Вона в тому, що кафедри у науково- дрслідницькій роботі ще не займаються узагаль ненням явищ нового в комуністичному будів ництві, що в учбовій ро боті ще немає потріб ного зв ’ язку викладачів кафедр суспільних наук з факультетами. Тов. Б. Ф. Данилевич вказав також на деякі недоліки в ді яльності теоретичних се мінарів на фізико-мате- матичному і філологіч ному факультетах, а та кож закликав кафедри суспільних наук взяти дійову участь у шефстві над колгоспами. Позитивні результати роботи кафедр відзна чив також член партій ного комітету М. П. Во ловик. Він особливо вка зав на необхідність зміцнювати зв ’ язок ви кладачів кафедр суспіль них наук з факультета ми. Участь в обговоренні цьбго важливого питан ня взяв також секре тар парткому універси тету О. О. Кучер, який зазначив, що кафедри ще не стали справжніми центрами вивчення су спільних наук в нашому місті. Науковцям ка федр, вказав в ’ н, слід частіше практикувати зустрічі з представника ми природничих наук, з виробничниками. Більш серйозно мусять готуватися кафедри до загальноміських заходів (семінарів, конференцій). Партійний комітет за твердив рішення, вказав ши на необхідність по дальшого підвищення рівня роботи кафедр у відповідності з Постано вою ЦК КПРС «Про зав дання партійної пропа ганди в сучасних умо вах». У рішенні вказу ється на необхідність У наукових ДОСЛІДЖЄІ . ЇІЯХ узагальнювати ростки но вого у комуністичному будівництві, на необхід ність зміцнення зв’язків кафедри з виробництвом, Велику роботу мають провести кафедри в під готовці до святкування 90-ї річниці з дня народ ження В. 1. Леніна. На засіданні було роз глянуто також питання про діяльність загону на родної дружини універси тету і намічено конкретні заходи щодо покращення цієї ділянки роботи. Московські вчені на радіофаці Кілька днів за запрошенням кафедр радіофізики і фізики надвисоких частот у роботі наукових сгмінарів цих кафедр брали участь московські вчені доктор фізико-математичних наук Б. 3. Каценеленбаум і науковий співробітник інституту радіоелектроніки AH СРСР А. Н. Сивов. Борис Захарович Каценеленбаум відомий як спеціаліст по широкополоснсму дальньому хвильоводному зв ’ язку. Розробка цієї галузі радіофізики пов я- зана із значною громіздкістю об числювального апарату і методів розв ’ язань. Гості влаштували три лекції. Перша з них мала більше харак тер обговорення. В ній брали участь провідні вчені університе ту — професори Повзнер, Мар- ченко, Ліфшиць, доценти Любар- ський, Сухаревський, Шестопалов. На лекціях були присутні також студенти старших курсів. Друга і третя лекції були при свячені аналізу сучасного стану теорії нерегулярних ХВИЛЬОВОДІВ’ В обговоренні цих питань брали участь доцент Терещенко, старші викладачі Седих, Зоркін, Ковтун. О. ПАВЛЕНКО, наш. кор. ЩО ДЕННИН ЗМАГАЙ н ЗРУШЕННЯ Є З магання між академічними групами в університеті — ідея далеко не нова. І засоби її здійснення такі старі, що про них і говорити не доводиться. Довгий час комітет комсомолу розсилав директиви на факулые- ги, у яких містились досить-таки не конкретні умови змагання, по яких визначалась краща група. Ці умови в групах не обговорю вались. Люди про них знали або дуже мало, або взагалі нічого. У листопаді-грудні 1959 р. бу ли розроблені основи умов зма гання, які- обговорювались і кон кретизувались на факультетах. І хоча не всюди все пройшло га- зазд (не обійшлось без формаль ного підходу до справи. Напри клад, на фізматі було скликано актив для обговорення «Умов», а ділового, гарячого обговорення не вийшло. На радіофізичному, історичному, хімічному факульте тах обговорення проходили навіть в групах, але бажаних результа тів і Тут не було досягнуто), зру шення ваз же — і помітні. 21 лютого 1930 р. працювала школа комсоргів груп, де обго ворювались не лише питання пра ці в групах, але й підбивались попередні підсумки змагання. Що ж ми маємо на. сьогодні? Кращими курсами і групами є перший російський (комсорг В. Шкурорда), курс, який закінчив сесію без жодної незадовільної оцінки і провів протягом семестру значну організаційну і культурно- масову роботу. Всі комсомольці курсу мають і виконують комсо мольські доручення, організовано танцювальний і драматичний гуртки, проведено декілька культ походів і диспут «Про мисте цтво». Ще багато цікавого і доб рого роблять комсомольці цього курсу. Не відстали від кіх і третьо- курсники-географи (комсорг Кравченко), третьокурсники-істо- рики (комсорг Дегтяр), які ма ють високу успішність, стопро центне охоплення комсомольськи ми дорученнями. Серед кращих можна назвати першу групу IV курсу хіміків (комсорг Родіоно- ва), четверту групу III курсу біо логів (комсорг Колотієвська), сорок першу групу фізмату (ком сорг Чихарева), комсомольців II курсу геологів (комсорг Криво- шеєв), 23 групу радіофізичного (комсорг Скурлов) і 33 групу цього ж факультету (комсорг Шарапов). Що ж цікавого розповіли про свої справи ті вожаки кращих груп, які виступали на активі? Л. Шарапсв розповідав про те, як їхья група викликала на зма гання інші групи курсу і домог лась успіху. Гідрогеологи ведуть фотоальбоми групи, до яких за- носяться усі «видатні події» їх нього життя. Для ознайомлення з новинками літератури і мистецтва вони провадять культгодини. Ася Новікова, секретар комсо мольського бюро біофаку, розпо- , віла про досвід роботи комсо мольців політехнічного інституту, які склали для груп план роботи на п ’ ять років. Представник біб ліотечного інституту А. Ф. Філіпова розповіла про цікаві диспути і тематичні збори, які провадяться у них. Багато повчального для себе одержали комсорги на заняттях цієї школи. Завдання комітету комсомолу, факультетських бюро зараз — справжня організація змагання між групами університе ту. Треба, щоб кожний комсомо лець відчув себе учасником вели кої справи, щоб життя стало дійсно по-комсомольськи гаря чим. М. ШЛЯХОВ, член комітету ком сомолу. ,Рідний дім Якими словами можна розповісти про свою лю бов? Про свою щиру, самовіддану, безмежнії любов? Про рідний дім, без якого ти не можеш жити? Про свій рідний університет, який давно став частиною тебе само го?.. Марія Петрівна Жуко- ва прийшла до універси тету понад тридцять ро ків тому зовсім юною, трохи невмілою, але щи рою, з великою душею трудівниці. Позаду важ кі роки дитинства і юно сті, попереду — широкий шлях у життя. Воно, те життя, вимальовувалося не зовсім чітко, обрш.и його губилися десь у тьмяній далечині. Але пг- ред нею був робітничий факультет Харківського університету — ті двері, які вели в самий універ ситет, у його аудиторії, лабораторії, кабінети. І ось Марія Жукова — студентка робітничого фа культету, оточена такою ж енергійною, запопад ливою і допитливою мо лоддю, як і сама. Як у сні, промайнули літа — вони вимірялися тоді се местрами, заліками, іспи тами, роботою в групах, у комсомольській та пар тійній організаціях. Ри си того, з такою щирістю вимріяного майбутнього, ставали чимраз чіткіши ми і яснішими. .4 час не йшов — летіе. Минали роки, і вона часто, жартуючи, запиту вала у своїх подруг: «Який тепер рік, дівча та?». А ті відповідала їй, теж жартома: «Одна тисяча дев’ятсот трид цять…» І не кінчали… А далі: хімічний факуль тет, робота в апараті університету, роки Ве ликої Вітчизняної вій ни, повернення з ева куації, відбудова уні верситету — і знову робо та в апараті… .4 час летів. Минали роки, десятиліття. І ось раптом спокуса- одна місцева організація, дуже авторитетна і хоро ша, запропонувала їй ро боту. «Ми вам дамо за робітну плату у два з половиною рази більшу, ніж ви одержуєте в уні верситеті,’створимо вам чудові умови», Велика спокуса: на ко жен університетський карбованець — два з по ловиною! Марія Петрівна не довго вагалася. — Пі, — сказала вона, — я не можу залишити уні верситет… Хіба це мож на зробити? Ні, не мож на! В день народження М. П. Жукової колектив центрального апарату університету писав їй: «Від усієї душі вітаємо і поздоровляємо Вас, до рога Маріє Петрівно, як найближчу, найріднішу і найдорожчу, нашому сер цю людину. Все своє сві доме життя Ви віддали нашому університету. В його стінах Ви виросли і змужніли. Всі кращі ро ки Вашого особистого життя зв ’ язані з універ ситетом. Ви ідете до ньо го, як у рідний, батьків ський дім». Справді, для Марії Петрівни Жукової уні верситет давно став рід ним, отчим домом! п. костюк Веселі, добрі очі В цієї дів чини. Воі.а одна з кращих ком сомолок університету, чудово справляється з своїм .дорученням: очолює шефську бригаду універ ситету в Куряжі. На фото: четвертокурсниця філ- факу ЛЮДА ВАСЬКО. Пошта приносить цій жінці листи не лише від родичів. їй часто пи шуть вихованці — вчите лі, директори шкіл, по ети. Випускники україн ського відділення пам ’ я тають і тепло згадують старшого друга виклада ча української літерату ри Марію Іллівну Кеніг сберг. Незабаром ще одиь загін молодих вчителів залишить університет. І кореспонденція Марії Іллівни збільшиться. ПРИВІТ ІЗ ЧЕХОСЛОВАЧЧИНИ 15 років в житті країни не великий час. Але ці 15 років, що пройшли від часу звільнення Ра дянською армією нашої країни, — ціла епоха в житті Чехословаччи- ни. Змінилася, зросла країна, змі нились і зросли її люди. Сьогодні, коли все прогресивне людство відзначає 50-річчя Між народного дня жінок, я дуже ко ротенько розповім про долю жінки моєї країни. Ще 15 років тому у Чехосло- ваччині не було жодної жінки- інженера з робітничої або селян ської родини. А зараз поряд з чо ловіками і братами працюють на підприємствах, іноді навіть очолю ючи заводи і фабрики, десятки жі нок, батьки яких зовсім нещо давно ще навіть не мріяли дати своїм дітям освіту. Що знала колись жінка моєї країни? Про це дуже хороше ска зано у російському прислів ’ ї: «Бабья дорога — от печи до по рога». Зараз же до послуг жінки, яка працює, – дитячі садки і яс ла, будинки відпочинку і санато рії. Кожна родина, в якій є мало літні діти, одержує від державі щомісячну грошову допомогу. Спо кійно дивляться у майбутнє і пло дотворно працюють жінки нашої країни, бо вони знають, що про них повсякденно піклуються Ко муністична партія і уряд нашої Батьківщини. Єдине палке їхнє бажання сьо годні — щоб зміцнювався мир у всьому світі, щоб з словника на завжди зникло жорстоке і етрашш слово «війна». Я. ХМЕЛАР, м. Тополчани, Чехословаччина. Над проблемою барвників Кожний предмет, що оточує нас, має своє забарвлення, чи то штуч не. чи природне. В повсякденно му побуті ми звикли до цього. А втім, хіміки за останні десяти річчя створили важливу теорію офарблення і щороку одержують у лабораторних і промислових умовах сотні нових потрібних барвників. В цій теорії є проте ще багато невирішених проблем. Одним з основних є питання про залежність між будовою і офарбленням барв ників. Отже, знаючи, як змінюєть ся колір в залежності від будови, можна синтезувати фарбники з наперед заданими якостями. Саме над цими питаннями вже багато років працює доцент хіміч ного факультету Ніна Юхимівна Григор ’ єва. Учениця академіка А. І. Кипріанова, вона ще перед війною закінчила університетську аспірантуру і захистила кандидат ську дисертацію по одному з пи тань барвників. Війна перервала роботу, але вже з 1945 року Ніна Юхимівна з новою силою продов жує наукові заняття. Багаторічна праця в улюбленій галузі науки принесла цікаві до слідницькі результати. Так, шля хом перетворення так званих піри динових барвників удалося дове сти, що вони мають іншу будову, ніж та, яку відкрив у 1905 році німецький вчений Кеніг. А тимча- сом всі автори за останні роки ба зували свої дослідження саме на його даних. Зарубіжні роботи в цій галузі переважно ведуться а прикладними цілями. Роботи Н. Ю. Григор ’ євої ви гідно відзначаються намаганням проникнути в глиб фактів, пізнати теоретичні закономірності. В робо тах останніх років, переважна більшість яких опублікована в «Журналі загальної хімії», були виявлені нові фактори, що впли вають на підвищення кольорово сті, зокрема вплив розчинників. Ніна Юхимівна — автор близько ЗО друкованих праць. Зараз вони оформлює докторську дисертацію, більша частина якої вже готова. Дисертація має бути завершеною до кінця року. Глибокий інтерес до проблеми барвників Ніна Юхимівна прище пила багатьом своїм студентам. Вона часто виступає на республі канських і союзних конференціях, де її доповіді завжди викликають інтерес і жваву дискусію. В день 8 березня ми від щирого серця бажаємо Ніні Юхимівні ГригОр ’ євій найкращих успіхів в наукових дослідженнях і особи стому житті. Г. СУРІКОВ.- ПРОПАГАНДИСТ Уже 2 роки політгуртком лабо рантського і технічного персо налу на фізико-математичному факультеті керує комуністка Ан- тоніна Олексіївна Кир ’ янова. Кожна зустріч її з своїми слуха чами — це відверта розмова з друзями про події в країні і за кордоном, про буденні справи ко лективу. Завдяки сумлінному ставленню керівника до свого по чесного обрв ’ язку заняття прохо дять жваво З ’ явилась якась ціка ва стаття в газеті чи журналі — Антоніма Олексіївна неодмінно принесе її на гурток, організує не вимушене обговорення. На факультеті А. О. Кир ’ янова працює завідуючою лабораторією. Кілька років вона добре обслуго вувала учбові заняття студентів, а зараз їй довірили обслуговувати наукову роботу кафедри. Антонім Олексіївна гаряче взялася за нову справу, вона добре вивчила дози метрію, оволоділа фотометодом спостереження і дослідження ядер них реакцій і тепер вже сама бере все більш активну участь в науко вих дослідженнях. я. львов Прямі обов ’ язки Ольги Федотів ни Махіьової нескладні: обмінюва. ти білизну. Але в гуртожитку на вул. Артема студенти знають її не просто як кастеляншу. Ольга Фе дотівна часто буває в кімнатах, слідкує за порядком, за самооб слуговуванням. І до порад стар шого товариша студенти прислуха ються. МІЖНАРОДНИМ Цього року усе прогресивці людство відзначає знаменну да ту — п ’ ятдесятиріччя Дня між народної солідарності жінок всі < країн світу. 50 років тому, у 1910 р., на дру гій міжнародній конференції жі- нок-соціалісток у Копенгагені за пропозицією видатного діяча між народного робітничого руху Кларп Цеткін було вирішено щорічно відзначати 8 березня як Міжна родний жіночий день робітниць Святкування цього дня служить справі згуртування жінок у б >- ротьбі за політичне і економічп? звільнення, за світле майбутнє, за мир в усьому світі. У капіталістичному суспільстві жінка знаходиться у важкому, безправному стані. Жіноча праця використовується на найважчих ділянках промислового виробни цтва і сільського господарства, оскільки вона «дешевше» чолові чої. Так, у США заробіток жінки на 15 — 20% нижче від заробітку чоловіка, а в Англії — на 40 — 50%, в Ірані ж — в десять разів. В. І. Ленін вказував, що жінка при ка піталізмі пригнічена подвійно: капіталом і працею на кухні, яка притупляє людину. Велика Жовтнева соціалістична революція вперше в історії дала жінці усі права трудящої людини. І ці права жінки в нашій країні закріплені законами Радянської влади. Радянські жінки працюють в різ них галузях народного господар ства, беруть активну участь в громадському житті, керуванні державою. У вищому органі дер жавної влади — Верховній Раді СРСР — 366 жінок, що складає 27% загальної кількості депутатів. Такої кількості жінок нема в усіх разом взятих парламентах капіта лістичних країн. В Конгресі США, наприклад, лише 17 жінок, серед яких нема жодної робітниці, се лянки. У складі Верховної Ради УРСР з 457 депутатів 155 жінок. Понад 690 тисяч жінок — депута ти місцевих Рад. Жінки нашої країни займають керівні посади у партійному іа державному апараті. Радянські жінки посідають зні ї- не місце у матеріальному вироб ництві, у боротьбі за дострокове виконання семирічного плану. Се ред робітників і службовців краї ни — 47% жінок. Широко відомі прізвіпца новаторів промисловості і сільського господарства Вален тини Гаганової, Віри Сидори, та багатьох їх подруг і послідовниці. Активна участь мільйонів ра дянських людей в боротьбі за по будову комунізму можлива завдя ки великому піклуванню з боку «ХАРКІВСЬК ИИ УНІВЕРСИТЕТ» Crop. 2, 7 березня I960 р ,Люся Рибальченко, Таня Ткаченко, Галя Твердохліб. Зовсім не щодавно вони вперше увійшли до друкарні. Л зараз про цих молодих складальниць кажуть: «У них золоті руки». Разом з Тамарою все зробимо В нас, на географічному фа культеті, в майже утіх громад ських організаціях керують робо тою дівчата. І непогано це в них виходить. Відмінно працює й наш культ- сектор Тамара Кучеренко, сту дентка ПІ курсу. Чимало сил до клала вона до того, щоб підняти культурно-масову роботу на фа – культеті. Без її активної участі не пройшов жоден вечір, усі на ші культпоходи до театрів — теж справа рук Тамари. А зараз під її керівництвом на факультеті ство рюється агіткультбригада. Гадає мо, що і з цим завданням наші культсектори разом з Тамарою ус пішно справляться. Як, дівчата, зробимо? Р. БОЛДИРЕВА, студентка географічного факультету. Марії Петрівні Пашковій — поздоровлення і подяка Дорога Марія Петрівно! Від сер ця поздоровляємо Вас з Міжна родним жіночим днем 8 березня і бажаємо Вам міцного здоров ’ я і довгих років життя. Ми глибоко вдячні за увагу і допомогу, яку Ви подаєте нам в оволодінні знаннями. Завжди будемо щиро згадувати про Вас за це. Студенти філфаку: ЦАНГАС, СВІРСЬКИЙ. ГУЛЯЄВА, ЛЕВ ЧЕНКО, РАЙЧЕНКО, ГАВА НЕЦЬ, СТАНІШЕВСЬКИЙ, НЕ- ЧИТАЙЛО, МО1СЕЄНКО, ЛОБО ДА, МАРАХОВСЬКА. Натхненна праця комуністки Життєвий шлях Прасков’ї Анд ріївни Ш тангей — це приклад чес ного служіння народові, батьків щині. …Кінець 1917 року. Перші міся ці Радянської влади на Луганщи- ні. Молода вчителька Ш тангей разом з усією передовою інтелі генцією активно включається у будівництво нового життя. Вона енергійно бореться за близьку і дорогу їй справу — організацію народної освіти. Люди бажали якнайшвидше лік відувати спадщину проклятого минулого — темноту і неосвіче ність. Зусиллями П. А. Ш тангей і її подруг була організована ве чірня школа для ліквідації не письменності серед робітників коксових печей. Більш як 50 ро бітників. що відвідували тоді шко лу, навчилися читати. Але незабаром довелося залиши ти улюблену справу. Це було в той час, коли рештки експлуата торських класів у зговорі з світо вим імперіалізмом виступили пр.і- ти молодої Радянської республіки. Партія кинула заклик: «Соціал- стична батьківщина у небезпеці!» і молода вчителька, як і тисячі інших патріотів, добровільно стає до лав Радянської Армії. Вона те пер санітарка у роті на Південно му фронті. Разом з усіма бійцями вона стін ко переносила труднощі фронто вого життя, виконувала свій обов ’ язок. Про багато подій минулих років може розповідати П. А. Ш тангей. Але з особливим піднесенням вона згадує один з днів січня 1919 ро ку, коли вона стала до лав Кому ністичної партії. З того часу ми нуло більш як 40 років. І всі іі роки Прасков’я Андріївна чесно виконувала всі доручення партії. Де б вона не працювала — у профспілці або комсомолі, на пе дагогічній або партійній роботі, вона завжди проявляла себе як відданий справі працівник. П. А. Ш тангей нагороджена медаллю «За доблесний труд в Великій Вітчизняній війні». Дуже багато Прасков ’ я Андріїв на зробила для бібліотечної спра ви. Ось вже більш 20 років прі- цює вона у науковій бібліотеці Харківського університету. З ве ликою теплотою і повагою гово рять про неї товариші по роботі. Дуже працелюбна, чесна, самовід. дана — такою знає Ш тангей ко лектив. Не шкодуючи сил і часу, вона створювала і продовжує створю вати каталог з історії КПРС. Роз роблений із знанням справи ката лог повно і глибоко розкриває ге роїчний шлях нашої славної Ко муністичної партії, її титанічну роботу по керівництву революцій ною боротьбою робітничого класу і будівництву першої в світі Со ціалістичної держави. Чуйно ставиться Прасков ’ я Ан дріївна до запитань читачів, зав жди намагається їх задовольнити, знайти потрібну книгу, допомогти порадою. В свою чергу читачі по важають уважного і знаючого біб ліографа. Майже 4 роки тому Прасков ’ я Андріївна пішла на заслужений відпочинок. Але не такий в неї ха рактер, щоб сидіти вдома. Будучи пенсіонеркою, вона як і раніше працює бібліографом. Свою робо ту над каталогами Прасков ’ я Ан дріївна розглядає як партійне до ручення. Колектив бібліотеки пи шається своїм товаришем, актив ною комуністкою, чудовим пра. швником, який віддає всі сили на користь радянської науки і куль тури. Д. УШАКОВ, директор каукової бібліотеки. Ні, характер цієї дів чини не зміниться. Де б вона не була, завжди люди казатимуть про неї: «Хороша, душевна людина. Така може тво рити лише добро». Саме так говорять тепер про Ніну Сліпець в нашому університеті, де за п ’ ять років навчання вона зросла у справжнього комсомольського вожа ка, запального і бойово го. Скажете — а що це за фото, нетипові для Ніни обставини! Ні, — відповідаємо, — і це типове. Сьогодні Ніна чергує по кімнаті. І подруги знають: вече ря буде смачною. ЖІНОЧИМ ДЕНЬ Комуністичної партії і Радянсько го уряду, яке проявляється і \ розширенні мережі дитячих садків, шкіл-інтернатів, і у покращанні громадського харчування, у збіль шенні випуску і поліпшенні якості одягу і взуття для дітей і дорос лих. Наша держава, надавши жінці рівних з чоловіком прав, досягла вищого у світі культурного рівня У 1897 р. у царській Росії було лише 26,3% письменних, серед них жінок приблизно втроє менш, ніж чоловіків. Зараз Радянський Союз став країною суцільної письмен ності. Перед радянськими жінка ми, як рівноправними членами су спільства, широко розкриті двері учбових закладів. Наприклад, у Харківському державному універ ситеті з 3802 студентів жінок — 2011. З кількості радянських гром.і- дян, що мають вищу освіту, 49% складають жінки, а середню і не повну — 53%. У нас 233 тисячі жінок-інженерів, 300 тисяч жінок- лікарів. Особливо багато жінок працює в системі охорони здо ров ’ я, де вони складають 85% всіх працівників, а в системі народної освіти 69% жінок. Можна назвати сотні прізвищ жінок — видатних діячів культу ри, мистецтва, науки. В нашій країні 700 жінок — академіків, понад 100 тис. жінок — наукових робітників. Показові цифри по Харківськ >- му університету. У нас працює 750 жінок, з яких 127 на виклл- дацькій роботі. Є такі факультети (філологічний, біологічний). де жінки складають переважну біль шість серед викладачів. В нашому університеті працюють жінки — доценти і кандидати наук. Є два доктори наук. Це співробітниці біологічного факультету О. М. Матвієнко, Д. С. Ш апіро. Н. О Федотива, Г. Ю . Ю нгерман, М. А. Ш итова очолюють кафедри. Багато співробітниць універси тету поряд з сумлінним ставлен ням до своїх службових обов ’ язків виключно активну участь беруть в громадському житті. Це член партійного комітету університету М. П. Жукова, члени місцевкоме Є. І. Ш утенко, М. Г. Ю рченко, секретар партійної організації фізмату депутат районної Ради депутатів трудящих Г. І. Горно стаєва та інші. Характерно, що ці факти не являють собою чогось виключного. Аналогічна картина в усіх вузах, на заводах, фабриках, в установах, колгоспах нашої країни, де радянські жінки своєю самовідданою працею вносять гід ний вклад у справу побудови ко муністичного суспільства. Н. ТЕРЕЩЕНКО. Товариші по курсу поздоровляють Люду Яцук В день В березня особливо приємно поздоровити з Міжнародним жіночим днем Люду Яцук кращу студентку нашого курсу і не помилимося, якою скажемо. — факультету. Багато хто знає її. Од ні навчаються з нею на одному курсі, інші пам ’ ятають по гарячих виступах на комсомольських збо рах. Люда належить до тих людей, які не можуть лишатися байду жими. Це дійсно чуйна і уважна людина, чудовий товариш. Люда не лише сама відмінно навчається протягом п ’ яти років, але й з готовністю допомагає то варишам. Вона ніколи не залиша лась осторонь від громадського життя курсу і факультету. Два роки була секретарем комсомольської організації курсу, і хорошим секретарем. Цього ро ку Люда редактор курсової стін нівки. Вона сумлінно ставиться до виконання громадських дору чень Ви уявіть собі цю хорошу дів чину, справжню радянську сту дентку: відмінниця навчання, лю бить спорт, музику, літературу, бере активну участь в громадсько му жітті. І все, за що береться, вона робить з задоволенням, з р.і- дістю, радістю життя завжди ді литься з друзями Бажаючи нашій Люді всього найкращого, ми дуже хочемо, щоб в нашому університеті було біль ше студентів, схожих на п ’ яти – курсницю радіофізичного факуль тету Людмилу Яцук. Товариші по курсу ЩИРА ТРУДІВНИЦЯ П ’ ятнадцять років працює Ва лентина Олександрівна Осипова у відділі кадрів університету, віддаючи своїй роботі всі сили, знання, уміння. Співробітники центрального апарату, викладачі і студенти знають її як лагідну, сумлінну трудівницю, хорошу, чуйну людину. Кілька днів тому колектив цен трального апарату відзначав 50-річчя з дня народження В. О. Осипової. Багато було сказано теплих _ слів і побажань. В своєму листі до Вален тини Олександрівни колектив цетрального апарату написав: «Піввіку — великий життєвий шлях, який Ви пройшли з честю, з піднятою головою. Навіть у важкі роки війни Ви дивилися вперед, уміли бачити обриси зав трашнього дня — кращого, світ лішого і радіснішого… Для нас Ви — чудова людина, як для дочки — рідна, дорога мати, под руга, порадниця і наставыиця. Сумлінною і самовідданною робо тою протягом довгих років Ви заслужили загальну повагу і лю бов». Л. РАДЧЕНКО. Подарунок друзям 8 березня… Останні спроби зими заморозити повітря .. Але вже є перші ніжні весняні квіти… Є і пухнасті вербові гілочки. А небо все блакитніше і блакитніше. Мені у цей хо роший день теж хочеться, як і весні, .щось подарувати людям Дарую вам, мої товариші по комсомольській роботі, Валя Пойманова, Люся Овчаренко, Зіна Паранич, цю замітку. Валя і Зіна користуються на факультеті заслуженим ав торитетом. Недарма вже удруге їх обирають членами комсо мольського факультетського бюро. Важко собі уявити комсомольське бюро філфаку без Ва лі. То дружньою порадою, то безпосередньою участю вона допомагає на багатьох ділянках комсомольської роботи. А Зіна завжди серед людей. Клопітка посада у куль- торга! Але Зіна працює і живе за принципом — під лежачий камінь вода не тече. Люся любить дітей, її обурює байдуже ставлення окре мих піонерських вожатих, які дивляться на працю з піонера ми. як на неприємний сумний обов ’ язок. — Вашого піонерського сектора треба нагородити відра зу трьома грамотами, — говорять про Люсю в нашому коміте ті комсомолу. З святом, дорогі дівчата! Збережіть огонь своєї душі назавжди! Л. МОРОЗОВА, студентка філфаку. « ХАРКІВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ » Стор 3. 7 березня 1960 р. ,ПЕРШІ У ФІНІШНОЇ СТРІЧКИ Вони обидві легкоатлетки, їх добре знає спортивний універси тет. Люда Рогозянська вчиться на фізматі і є головою бюро секції легкої атлетики, Валя Коноз — на бісфаці і відповідає за оборон но-спортивну роботу в комсомоль ському бюро факультету. Обидві третьокурсниці. По-різному вони прийшли у спорт. Люда ще з школи захопи лася легкою атлетикою, її вабили біг та стрибки, і вона почала тре нуватись у п ’ ятиборстві. Зараз во на — рекордсменка університету: з бігу на 80 метрів з бар’єра ми — 12,9 сек., у троєборстві — 1609 очок, у п ’ ятиборстві — 3383 очка. А от Валя почала займатися спортом лише в університеті. В неї дуже хороші природні дані для бігу на 400 метрів. Не трену ючись, восени 1958 року вона зайняла II місце в університеті, програвши лише 0. Кришталь. Після цього вона поставила собі мету — перемогти в слідуючих змаганнях, з ’ явилася хороша, так звана «спортивна злість». Після зимових впертих тренувань вже у травні минулого року вона ю- вторює рекорд 1952 року, вста новлений тоді студенткою хімфа- ку Кириловою — 1.04 сек. Під час легкоатлетичного матчу ХДУ — XIII — ХДПІ вона виграє свою «ко ронну» дистанцію вже з новим рекордом університету — 1, 03, 8, через тиждень в Одесі показує 1.03, 2 сек., а 18 жовтня пробі гає 400 метрів за 1.03, 0! Здаєть ся, на одну лише секунду поліп шила один з університетських ре кордів, а як багато радості відчу ли сама, тренери, болільники. Дівчина полюбила спорт і тепе; допомагає іншим також прийти де нього. Характерно, що і Люда Рого зянська і Валя Коноз завжди ус пішно складають іспити. Вперп тренування допомагають їм бути зібраними, цілеспрямованими і в навчанні. І університет чекає від них обох ще нових спортивних до сягнень. Найкращих успіхів вам, дівча та! З святом! І. БОРЕЙКО. ДЛЯ ВАС ТА ПРО ВАС, ТОВАРИШІ ЖІНКИ Юность моя Дни войни. Тсмнеет небо дымное, Рвут его снаряди под Москвой, Мы в строю проходим сандружиною, Отбивая шаг на мостовоії. Вср тогда мы бредили атаками И, готовые на ратный труд, У дверей райкоме горько плакали, Что на фронт девчонок не берут. И была санпомощь населенню Ратная заслуга наша вся. Шли другие вслед за наступлением, Раненых из боя вынося. Оставались мы тогда резервами, К битве нас страва не призвала, Л мечтали мы бить всюду первыми, И свершать геройские дела… И теперь такие ж мы, как в юности, И когда за мир ведетея бой, Ми, как прежде, не боимся трудностей: Ми хотим бить на передовой! ЕЛЕНА АПРЕСЯН Ждите мужчин пропавших, Всеми мерями пропахших! Наши мужчини придут! Нескончаема наша вера, И любая из нас постигала: Беспокойны мужчини, как ветри, Високи, будто белие скали. Ми вас ждали четире года, Ми ботинки отдали в починку, Ми поставили в свежую воду Пестики и тичинки. Не бивали ми в той передряге… Ни на краешек, ни в середку Не садились к лихому гуляке В егозливую хлипкую лодку. Как без вас день и ночь моросило, Как тоске нашей ветер вторил, Уши — раковини морские, В них все время гремело море. На рассвете, кашляя хрипло, Ми тащили сети из глиби, Седина к нашим косам прилипла, Чешуио холодной, рибьей. Ждите. мужчин пропавших, Всеми морями пропахших, Наши мужчини придут! СВЕТЛАНА ЕВСЕЕВА, студентка Литературного института им. А. М. ІОРЬКОГО Ей совсем еще мало лет, Юность, юность в глазах искрится. — Ви студентка? Какой факультет? Скажет с гордостью: ми филологи! А сегодня, нарядное платье сменив На костюм, перепачканний краской, Лишь секунду повременив, На леса взобралась с опаской. С непривички болит рука, Отдохнуть би сейчас немного, Но она не уйдет, пока К мастерству не найдет дорогу. Ей совсем еще мало лет («Крошка», думают, видко, родители) — Ви студентка? Какой факультет? г- Филологи ми и строители! НИКОС ЦАНГАС В ВИНО Гадали ми: куда нам деться? Замерзли так, что хоть домой… И просто, чтоби отогреться, В кино отправились с тобой. …Что отняла у нас, украла Уже далекая — война? Но вот глядит она с зкрана, И по-особому видна. Для нас не попусту вернулась: Смотрю в нее и узнаю, Как кто-то ей всю отдал юность, А с юностью и жизнь свою. Он, похороненний когда то, К чему готовил он себя? ■А стать успел он лишь солдатом, Недомечтав, недолюби. И тоненькая та девчонка Его не в силах отыскать, И даже мама ни денечка Его не сможет приласкать. Гудит и мчитея киноповесть, И нарастая без конца, Она гремит, как встречный поезд, Идя навылет сквозь сердца. А ти сидишь co мною рядом, Непоправимо весела, Ошибки ищешь, блещешь даром Ронять небрежно словеса. За проницательностью тонкой, В «разумных» фразах все видней Сквозят усмешливие нотки Спокойной СЫТОСТИ твоей. А я-то думал, — я не скрою, — Что лишь скажи, на край земли Пойду ,влюбленний, за тобою (Пока в кино ми не пришли). О, ти умна, не протестую. Красива ’ ти. И не груба. Но кончен фильм. И не могу я Смотреть, прощаясь, на тебя… Л. БОЛЕСЛАВСКИЙ. Декабрь… И в памяти воскреснет, за поворотом, за оградой, хрестоматийный образ Пресни co знаменем над баррикадой. Где в первый бой, еще неравный, когда такой же снег кружил, упала девушка на камни, тебе передоверив жизнь. Такую, чтоб всегда не дома, всегда в пути, всегда — начало. Чтоб заседание райкоми твою судьбу обозначало. Чтоб вдруг, простившись на года, в каком-то беспокойном марте разъехаться по городам, не обозначенным на карте. И зто — над собою вдасть, хоть у грядущего в преддверь і, быть может, а тебе “* упасть u жизнь другим передоверить. А если не простиг любимый того, что не всегда уют, пусть… Счастье не проходит мимо тех, что в последний бой идут. НИНА БЯЛОСИНСКАЯ 40 років в університеті Великі сірі добрі очі, впевнені рухи. У старшого лаборанті хі мічного факультету Поліни Дмит рівни Шимко за плечима 40-рі ший трудовий шлях. Рано розпочата ’ трудова діяльність тісно зв ’ язана з університетом. Тут, в Карпат ському університеті, 50 років пра цював батько, сюди у 1921 роді 16-річною дівчиною прийшла П. Д. Шимко. Чуйна, вимоглива до себе і до товаришів, Поліна Дмитрівна ви користовує весь свій багатий до свід, готуючись до практичних за нять, до лекційного асистування, яке вимагає особливої уваги і ре тельності. Вона береже і любить свою ла бораторію, вимагаючи того ж від студентів. Багато з вихованців По ліни Дмитрівни, зараз молоді спе ціалісти, часто бувають у неї, за ходять і провідати, і за порадами. Від імені студентів нашого фа культету бажаю Поліні Дмитрівні багато років роботи і щастя. Г ТОРЯНИК НАШ КАЛЕНДАР ЖИВИЙ МАРМУР Сірі тіні бродять по кутках майстерні. Зимова ніч зазирає у вікна, зорі відбиваються у іскрис тому мармурі і згасають на вог кій ряднині, що закриває глиняні статуї-моделі. Спить вічне місто Рим. А у ночній темряві входить у майстерню старик з перебитим носом, з невеликою курчавсю бо рідкою і вузлуватими руками майстрового, йому не спиться. У ’89 років не до сна — треба поспі шати, треба працювати. Ніч за ніччю, день за днем, рік за роком працював майстер, ство рюючи шедевр за шедевром. П ’ ятнадцяте сторіччя поступилося місцем шістнадцятому. Війни і правителі катували народ Італії, гинули і створювалися міста-рес- публіки, один римський папа змі нювався іншим, а Мікельанджело Буонаротті працював, працював, працював. Він народився рівно 485 років тому, а помер… Чи помер він? Адже жива його справа, його та лант, живуть і приносять людям насолоду його статуї і фрески. Мармуровий красень — гігант Давид стоїть на площі у Флорен ції. Це не біблейський герой, аскетичний і святий, а живий юнак, людина-беєць, з усіма люд ськими пристрастями і думками. Мікельанджело висікав гробниці правителів і мадонну з хрестом, його гробниці вславляли не дес потів, але людей во плоті, життя у всіх його проявах. Мікель- анджелівська мадонна — це про сто вбита горем мати, дуже земна і дуже сумна. Мікельанджело вважав себе скульптором, а його примушува ли розписувати склепіння соборів. І, не будучи живописцем, цей ге ніальний син Італії створював та кі фрески, що почали було гово рити інколи жартома, а інколи й серйозно: фрески Мікельанджело на біблейські теми не є ілюстраці єю до біблії, навпаки, це біблія написана на сюжети Мікельандже ло. Звичайно, так говорили не по пи. А розпис стел: Сикстинської капели — це шедевр стінного жи вопису, неперевершений шедевр. Один за одним з ’ являються на світ відомі раби Мікельанджело: «Зв ’ язаний раб», «Вмираючий раб» і, нарешті, «Просуджений раб». Ці статуї, як і в{я скульпту ра його, виконані компактно, мо нолітно, і вони, безумовно, витри мали б вимогу: статуя, будучи скинутою з високої гори, не по винна втратити жодної деталі. Або іншими словами; композицій на зібраність, монолітність і ідей на цільність повинні бути осно вою скульптурного твору. Сучасник Рафаеля і Леонардо да Вінчі, Донателло, Мозаччо і Брунелеско, Мікельанджело Буо наротті був скульптором і живо писцем, поетом і архітектором, а коли треба, то й воєначальником і фортифікатором. Він був видат ним сином італійського Відрод ження, яке, за словами Енгельса, потребувало титанів і яке поро дило титанів за силою думки, пристрасті і характеру, за всебіч ністю і вченістю. Незадовго до кончини Мікель анджело, римський папа Павел 111 призначив його головним ар хітектором собору Святого Петра, який вже будувався. Неохоче взявся майстер за справу, відчу ваючи, що йому не вдасться до вести її до кінця. Але творчість захопила його і, вмираючи, він не жалкував, що не закінчив роботу, адже і іншим людям він залишив частину її. — Яка насолода. — писав у 1884 році про твори Мікельандже ло художник Суріков, — коли вдосталь задовольняєшся довер шеністю. Що можна додати до цих слів? Нічого, мабуть. А. ЖИТНИЦЬКИЙ і декан перевів у групу дівчину. Редактор Б. ЩЕРБАНЕНКО. Адреса редакції: Університетська вул, 16, Тел. 2-72-01, дод, 64. БЦ 02661. Зам. 500.