No 49 — 50(1039 — 1040) Субота, 10 вересня 1960 року. Ціна 20 коп. Сьогодні в номері: + Результати непогані. Бе сіда з членами приймальної комісії. + Про смаки не спере чаються? Смаки виховують. + Сторінка першокурс ника. + Заочники одержали ди пломи. + Значний внесок в істо рію українського літерату рознавства. + По університету. РЕЗУЛЬТАТИ НЕПОГАНІ __ ГТ к проходили в цьому році вступні екзамени на стаціо нарне відділення університету? — з таким запитанням звернувся наш кореспондент до членів приймаль ної комісії університету доцента Г. Д. Соболева і старшого викла дача Г. М. Дмитренко. Ось що вони нам розповіли. — Перш за все треба сказати, що значно зросла кількість вступ ників, які прийшли до нас безпо середньо з виробництва. Більшість з них успішно склали іспити і за раховані студентами університету. Так, на факультетах іноземних мов, біологічному і геолого-геогра- фічному 80%, а на хімічному — 75% першокурсників з виробничим стажем. Усе це свідчить про те, що праця на виробництві не стає на перешкоді (як тверди ли деякі скептики) тим, хто по-справжньому за- _ … цікавлений в одержанні вищої освіти. Навпаки, відповіді ви робничників відзначалися повнотою, глибоким розумінням ви вченого матеріалу. Порівняно з попередніми роками конкурс серед вступників був значно більшим. І це не дивно: адже з двох тисяч з лиш ком вступників, що подали заяви, треба було відібрати 774 чоловіки. Дорогий був кожний втрачений бал — це дуже доб ре розуміли всі, хто складав вступні екзамени. Тільки на «відмінно» завжди відповідали В. Логвиненко, Н. Левіна (фізмат), Р. Байкова (філфак), О. Доценко, Л. Пла. хотник, О. Гречан, О. Фельдман, Л. Брагіна, В. Гостищева (біофак) та інші. Дуже важко складати екзамени (та ще таким вимогливим викладачам, як наші фізики, математики або хіміки!), коли велика перерва у навчанні. Але п ’ ять років виробничого стажу не завадили абітурієнтці Н. Лук ’ янець. Не осоромив своєї школи, вчителів і випускник цього року, медаліст В. Лиходід. Обоє вони склали всі екзамени лише на «відмінно» і зарахо вані студентами біологічного факультету. Непогані результати і в колишніх воїнів — демобілізованих бійців Радянської Армії. 67 чоловік із них одержали в цьому році право здобути вищу освіту в стінах нашого університе ту Дуже добре, коли людина постійно удосконалює свою май стерність, підвищує рівень своїх знань. 57 чоловік з тих, хто вступив цього року до університету, — це вчителі, лаборанти, піонервожаті, агрономи, які прагнуть одержати вищу освіту, щоб стати ще кращими спеціалістами в уже обраній ними галузі. Виконуючи рішення Ради Міністрів СРСР про участь про мислових підприємств у комплектуванні вузів, деякі підпри ємства нашої країни (на жаль, таких ще небагато) надіслали на навчання кращих своїх робітників і робітниць. Тут слід відзначити т.т. В. Хорошаєву, Т. Симонову, В. Артамокова. Всі вони мали велику перерву у навчанні, були сумлінними працівниками у себе на виробництві, брали активну участь у громадському житті своїх підприємств. Зараз вони, успішно склавши іспити, стали студентами хімічного факультету. Наприкінці розмови Г. Д. Соболєв сказав: — Хочеться відзначити викладачів фізико-математичного фа культету, які дуже добре забезпечили роботу свого циклу в приймальній комісії. Непогані також і наслідки роботи під готовчих курсів, що працювали при університеті. Більшість їх ‘ слухачів продемонструвала перед екзаменаторами добрі знан ня. І взагалі, треба сподіватися, що набір цього року буде гідним поповненням дружного колективу студентів нашого університету. ПО УНІВЕРСИТЕТУ Багатюща колекція квітів Нещодавно у нашому місті від- булась міська виставка квітів, ово чів і фруктів, у якій взяли участь Трест зеленого будівництва, різні товариства садоводів – любителів, ботанічний сад нашого універси тету та інші організації. Кожний, хто завертав на вистав ку, зупинявся біля експозиції на шого ботанічного саду. Сотні най- дивовижніших рослин виставлено на стендах. їх батьківщина — Україна і Африка, Кавказ і Пів денна Америка, Китай і Австра лія. Ботанічний сад, працівники якого ведуть велику науково- дослідну роботу, підтримує діло ві зв ’ язки майже з усіма країнами світу. Науковці саду — товариші Лю- бова і Забашта допомагають ба гатьом підприємствам Харкова озеленяти цехи, добирають най- придатніші для цього види рос лин. Багатющу колекцію жоржин і гладіолусів виставив ботанічний сад. Жоден сорт не схожий на свого попередника. Форма пе люсток, колір, розміри відріз няють сорт «М’ефістофель» від сорту «Москвін», сорт «Мої мрії» від сорту «Молода гвардія», вели чезну світло-малинову квітку «Сенсація Парижа» від матово білої жоржини іЗа мир». Побувайте в ботанічному саду і ви побачите, з якою любов ’ ю ви рощує і доглядає всі ці квіти старший садівник Григорій Івано вич Ільїн. 33 роки працює він у саду і тринадцять нових сортів чудових квітів зобов ’ язані йому своїм народженням. Стенд ботанічного саду кори стувався на виставці заслуженим успіхом. ПЕРША ЗУСТРІЧ На багатьох факультетах нашого університету вже відбулись зу- . стрічі громадськості факультетів з новим поповненням — з першо курсниками. . Нещодавно така зустріч була на фізматі. З словом теплим і заду шевним звернувся до присутніх декан факультету доктор фізико- математичних наук професор В. Г. Хоткевич. Вітали майбутніх фізиків і математиків відомі на факультеті Ви кладачі вчені Д. 3. Гордєвський, Б. Н. Есельсон, член комітету ком сомолу п ’ ятикурсник фізмату Микола Шляхов. СТУДЕНТИ НА БУДІВНИЦТВ/ Як ми працювали? Про це най краще могли б розповісти майстри і виконроби, які залишились задо волені нашою роботою. Виконроб Панков не раз. відзначав відмінну працю дружної бригади Ситника, а самого бригадира хвалив за чес ність, працьовитість і вміння орга нізувати роботу. Дуже добре працювали студен ти радіофаку Гуть, Корінний, Де- м ’ янов. Бригада студента Кошкі- на (фізмат) успішно виконала дев ’ ятиденне завдання за чотири дні. Слід відзначити у числі кра щих також бригади Яценка і Со лодкої. Виконроб т. Курилов дуже за доволений сумлінним ставленням до роботи студентів фізмату Кор- нілова, Кравчина, Савіна, Одіза- ренка, Бурлюка, Львова. Він на віть просив, щоб комітет комсомо лу оголосив їм подяку. Хорошого в роботі студентів на будівництві було, звичайно, бага то, але не треба закривати очі й на недоліки. Були випадки, коли студенти з ’ являлись на роботу піз ніше встановленого часу ■ (напри клад, дівчата з бригади Гамяніної) . А були й такі, що працювали не десять, а шість — вісім днів. Фа культетські бюро не повинні зали шатися байдужими до цього. Слід герміново вжити певних заходів до студентів, які, не рахуючись з рі- шенням нашої комсомольської ор ганізації, не відпрацювали вста новленого строку. В. БАБЕНКО, член комсомоль ського бюро фізмату. На фото: працюють фізматівці. ПРО СМАКИ НЕ СПЕРЕЧАЮТЬСЯ? СМАКИ ВИХОВУЮТЬ ПРОЧИТАЙ, ПОДУМАЙ, ВІДГУКНИСЬ \? ЖЕ БІЛЬШЕ як півроку про- V йшло після тієї зустрічі. А, признаюсь, не дає вона мені спо кою. Після звичайних розмов про навантаження («0 1 з надлишком вистачає — 26 годині»), про ко лег («Більшість — молодь, наші харківські, хороший народ»), про побутові умови («В чудовій кім наті живу…»), моя співбесідни ця — Світлана К., випускниця університету, а нині вчителька, — раптом, зразу втративши своє по жвавлення, сказала: — Тільки ось з директором школи у мене не ладиться… — А що? Мабуть, канцелярією притискує, різними звітами? — спробував пожартувати я, пам ’ я таючи давню нелюбов Світлани до «паперової зливи», яка, чого грі ха таїти, ще бушує в багатьох школах. — Та ні, він і тямущий, і спра ву знає, організатор хороший… Тільки… консерватор. — – ??? — Хотіла я своїх учнів під час канікул на «Казку про царя Сал- тана» до Харківської опери повез ти. Про все домовилась. А він за боронив: «Нічого, — каже, — слухати їм абстрактну музику!» Це в Римського-Корсакова — «аб страктна музика»! … Історики, як виявилось по тім, добре знають і пам ’ ятають Світланиного «консерватора» — Б. закінчив істфак у 1953 році. Від гуки про нього — найкращі. І, ймовірно, не без підстав: він за служено став директором великої школи, школа ця — не на пога ному рахунку в районі. Що ж до його ставлення до Римського-Кор сакова, то мої співбесідники зди вовано знизували плечима: «Що це йому раптом приверзлося? Добре вчився, енергійний, розви нений студент був… Правда, з та кого боку ми його якось не зна ли…» * * * Що не може не схвилювати в цій смішній і сумній «історії з істориком»? Звичайно ж, дрімуче невігластво Б. в музиці — явище виняткове в нашому універси тетському середовищі. Та й сам Б., мабуть, після сутички з напористою Світланою вже загля нув в енциклопедію і більше не попадає в неприємне становище, зачислюючи класика до абстракці оністів. Погано інше. Погано те, що, в крайньому разі, за час на вчання в університеті зовсім непо ганий студент, не ледар, не без думний любитель легких розваг, а серйозний, вдумливий хлопець не відч ув потягу до мистецт ва, до музики, до краси..-. Адже по-своє му він був логічним, заборонивши поїздку учнів до опери: раз це НЕ ПОТРІБНО ЙОМУ, їх настав никові, дорослій людині, то чи варто тягти дітей за тридев ’ ять земель у Харків заради якоїсь «Казки про царя Салтана»? По гано, насамперед, те, що ні вчи телі Б., серед яких немало лю дей широкої культури, різнобіч- них, зовсім не вузьких спеціалі стів. ні його товариші не знали Б. «з такого боку». А чи не краще і точніше сказати — не цікави лись ним «з такого боку»? От якби він був «стилягою», нама гався «впроваджувати» на фа культетських вечорах ‘ рок-н-рол, — тоді інша справа, на нього б звернули увагу.. Але з цього боку Б. був безгрішним. Він у строк, добре складав заліки, виконував громадські доручення. А смаки йо го? Так про смаки ж не спереча ються… Це тим більш легке від мовленню що естетичних смаків у випускника університету попро сту не виявилось… Ні, про смаки сперечаються! Але перш за все — їх виховують. * * * Навряд чи потрібно доводити кому-небудь важливість естетич ного виховання молоді зараз, у пе ріод розгорнутого будівництва ко муністичного суспільства, коли ■ партія і уряд приділяють цьому таку увагу. Естетичне виховання вперше в історії у нашій країні стало справді державною справою. Уже сам факт введення у в с і х вузах, на в с і х факультетах кур су естетики говорить багато. Однак, чи можна заспокоїтися на цьому і вважати, що тепер усе гаразд, а в разі чого — відпові датиме кафедра філософії, якій до ручено забезпечити читання есте тики? В тому-то і вся справа: ма ло чого дає НАВЧАННЯ основам естетики як науки, якщо воно не буде постійно, щоденно підкріпля тися ВИХОВАННЯМ потягу до ми стецтва. Потреба в красі, в красі справ жній, а не в солодкій, позбавленій смаку «рапсодії» із слинявих пе реживань мільйонерської дочки і її приголомшуючих туалетів, — та ка потреба виховується не за один день і навіть не за 32 години кур су естетики. Але чи хвилює це нас? Щось не пригадується жод них комсомольських зборів, де на повістці дня стояло б питання: естетичне виховання. Закінчення на 3 стор. ,У НАУКУ ПРИИШЛИ НОВІ ВЧЕН! РЕПОРТАЖ Радіофізичній факультет — найменший в університеті. Ба- г” > І роста іих талантів, ба- х наукових досліджень ‘ ’ іі’вс^ться. Молодь дерзає, го ріть натхненною працею. Найздіб ніші студенти стають аспіранта ми, потім викладачами і вченими. Ось чому постала потреба створи ти свою Вчену раду. І ось перше засідання ради. Піз ніше це стане звичним. А зараз вся обстановка, кожне слово, кож ний рух по-особливому значні. Адже засідання — перше! Сьогодні захищають дисертації на здобуття наукових ступенів і старший викладач В. М. Сєдих (кафедра фізики надвисоких ча стот), старший викладач Б. М. ‘ Булгаков (кафедра радіофізики), асистент К. П. Яцук (кафедра фі зики надвисоких частот). На їх обличчях легке хвилювання, не терпляче чекання. Студенти, що прийшли «переживати» за своїх викладачів, з інтересом розгляда ють схеми і таблиці, розвішані внизу. Бекетівська аудиторія ні би посвітлішала від урочистої об становки, пожвавлення, нетерпін ня і хвилювання, що панують у ній. За столом Віктор Матвійович Свдих. Хвилина зосередженого мовчання. Починає… Його розпо відь зацікавлює всіх. Недарма . після того, як він закінчив її, по сипалось багато цікавих питань. Тема його дисертації — «Дослід ження хвильоводів хрестоподіб ної і Н-подібної форми попереч ного перерізу». Тема дуже актуаль на. У сучасній радіотехніці доб ре вивчені лінії передачі надвисо ких частот у вигляді металевих труб Круглого або прямокутного перерізу. Ці системи широко за стосовуються, але вони мають ряд значних недоліків. В. М. Сєдих взяв сміливе зав дання, яке має великий інтерес для дослідження хвильоводних лі ній, — детально проаналізувати хвильоводи Н-подібного і хресто подібного, винайденого’ ним пере- •різу. В результаті теоретичних і експериментальних досліджень він детально вивчив властивості та ких систем і вказав ряд галузей їх застосування, де вони мають ряд переваг порівняно з існую чими типами хвильоводів. Зокре ма, він мав на увазі створення широкополосних ліній передачі на Н-хвильоводах і лінії з дуже ма лими витратами енергії на хре стоподібних хвильоводах. Тема дисертації Бориса Михай ловича Булгакова — «Розповсю дження електромагнітних хвиль у спіральному хвильоводі, вміще ному в шаруваті магніто-електрич- ні і гіротропні середовища». В його дисертації детально вивчені електродинамічні властивості упо вільнюючої системи у вигляді спі ралі, яка широко застосовується в сучасній техніці надвисоких ча стот, особливо в електровакуум них приладах. На відміну від ві домих раніше робіт Б. М. Булга ков розглядає різноманітні варіан ти вміщення спіралі в діелектрич не і магнітодіелектричне середо вище. Результати роботи мають великий науковий інтерес і прак тичне значення для конструюван ня електровакуумних приладів, антен і інших радіоустаткувань. Дисертація Клари Прокопівни Яцук присвячена детальній теоре тичній розробці і експерименталь ному дослідженню запропоновано го нею нового методу вимірюван ня параметрів діелектриків. Зав дяки використанню шумних спо вільнених хвиль існує реальна можливість проводити вимірюван ня в дуже широкій смузі частот і при цьому користуватися уста новками зменшених розмірів. Ма теріали цієї роботи являють вели кий інтерес для досліджень у га лузі радіофізики, фізики полімерів і для ряду фізико-хімічних до сліджень. В обговоренні робіт активну участь брали заступник директо ра Інституту радіофізики і елек троніки АН УРСР член-кореспон- дент АН УРСР С. Я. Брауде, за ступник голови державного комі тету стандартів, мір і вимірюваль них приладів проф. Г. Д. Бурдун, доценти університету Ю. В. Шу- барін, В. К. Ткач, кандидат наук Л. А. Шишкін та інші. Офіційними опонентами по ди сертаціях були професори М. М. Малов, Р. А. Валітов, доктор на ук 0. Г. Осипенко, кандидати наук М. Л. Одаренко, М. А. Хижняк, 0. Я. Яшкін. Вони дали високу оцінку дисертаціям, відзначили їх велику наукову і практичну цін ність і підкреслили, що зміст ро біт детально висвітлений наукови ми публікаціями в періодичній пресі. Кожний з дисертантів має близько десяти опублікованих праць. На захисті були зачитані відзи ви, які надійшли з наукових і уч бових закладів Москви, Ленінгра да, Баку і Харкова. З щирою вдячністю звертають ся дисертанти до своїх керівників 0. І. Терещенка, В. П. ІПестопа- лова, до всіх товаришів, які допо могли їм виконати велику і корис ну роботу. До лав радянських вчених при йшли нові спеціалісти і вчені. . О. КИРИЧЕНКО. На фото: захищає дисертаційну працю К- П. Яцук. ЗАОЧНИКИ ОДЕРЖАЛИ ДИПЛОМИ Той, хто ніколи не вчився заочно, не може уявити, якої сили волі, наполегливості вимагає заочне навчання. Та ще особливо, коли працюєш у школі і в тебе безліч турбот і про роботу, і про сім’ю. Тому таку радість студентові заочнику приносить за кінчення університету, одержання диплома. Це — нагоро да за довгу і наполегливу працю. «Яке це велике щастя — закінчити університет, — схвильовано говорить до своїх однокурсників учителька історії з радгоспу ім. Челюскінців, Барвенківського району Гречана Наталія Андріївна. — Адже я дочка простих лю дей, колишніх бідняків, які не мають освіти». Разом з Гречаною радіють усі випускники. Після закінчення університету вони зуміють значно краще викладати свій улюблений предмет, багато з них працюватимуть у старших класах, а дехто — на керівній роботі. Заочники історичного факульте ту сумліАно ставились до навчан ня. Випускники історичного фа культету — це люди з великим досвідом практичної роботи, бага то з них — комуністи. От, напри клад, Єрманок Майя Львівна з Харківської середньої школи No 13. Дипломну роботу і два державні екзамени з історії КПРС і історії СРСР вона захистила і склала на «відмінно». Тов. Єрманок працю вала в молодших класах, їй важ ко було вчитися, але вона пере борола труднощі і добре закінчи ла університет. Заочниця Паста- ченко Марія Миколаївна з Петрів- ського району Харківської області вважається одним з кращих ди ректорів восьмирічних шкіл. Во на — член райкому, проводить велику громадську роботу. Марія Миколаївна на «відмінно» захи стила дипломну роботу на тему «Успіхи соціалістичного і комуні стичного будівництва в Петрів- ському районі». Відмінні оцінки одержали дипломні роботи випуск ників університету тт. Грицен ко М. з Сумської області, Антико- ва А. з Луганської області, Тележенко Р. з Київської області, Костяної Ю. з Сахновщинського району на Харківщині. Випускник-харків ’ янин тов. Ні- колавчко написав дипломну роботу про досвід роботи бригад комуністичної праці підприємств і м. Харкова в першому році семи річки. «Ця робота заслуговує на високу оцінку і варта того, щоб її надрукувати окремим видан ням», — оцінила державна комі сія дипломну роботу тов. Ніко- лаєнка. Цікаву і змістовну роботу написала випускниця Іванцова В. А. з Луганської області на те му «Комсомольська підпільна ор ганізація «Молода гвардія». Під час написання роботи вона до кладно вивчила матеріали музею в Краснодоні, говорила з батька ми і родичами молодогвардійців, дослідила і висвітлила нові дані про безсмертні подвиги молодо гвардійців. До дипломної роботи вона додала охайно виготовлений фотоальбом про молодогвардійців. «Робота являє великий інтерес і виходить за рамки дипломної ро боти», — сказано в рецензії на дипломну роботу випускника Бо биря В., який написав про соціа лістичні перетворення в сільсько му господарстві Чехословаччини. Більшість оцінок при захисті дипломних робіт, а також на дер жавних екзаменах — відмінні і добрі. Випускники тепло згадують ви кладачів університету тт. Кучера, Шермана, Сухова, Побєленського, Тичину, Попова та інших, які свої ми змістовними і цікавими лек ціями допомогли міцно засвоїти програмний матеріал. З почуттям глибокої вдячності випускники університету одержали дипломи. Здобуття вищої освіти допоможе їм ще краще виховувати молоде покоління знаючим, культурним і вмілим. П. ТКАЧЕНКО, випускник університету. ПРО СМАКИ НЕ СПЕРЕЧАЮТЬСЯ? СМАКИ ВИХОВУЮТЬ — Чого ж ви хочете? Культпо ходи до театрів, обговорення спек таклів? Вони у нас бувають… Кі но? Ну, на нові фільми студенти навіть з занять тікають… Лекції про музику? Живопис? Не дуже часто, але трапляється і це в уні верситеті… Ще пару лекцій мож на влаштувати і збори провести «’Про стан естетичного вихован ня»… Але чи поліпшиться оцей самий «стан», чи просто збіль шиться список «заходів»? Давай те скажемо прямо: Харків — не Москва, не Ленінград, поки що у нас нема ні Ермітажу, ні Третья ковки, а Святослав Ріхтер приїж джає не частіше, ніж раз на два роки… Живемо по змозі, та й кош тів особливих на ці речі в бюд жеті університету не значиться… Що ж, поговоримо про можли вості нашого міста, про можливо сті й засоби, які має громадськість університету. ♦ * * В той час, як я метушився в під ’ їзді Будинку Спілок, мій ста рий університетський товариш, який давно живе в Москві, з лу кавою посмішкою спостерігав за Закінчення. Початок на 1 стор. цими марними намаганнями вимо лити «зайвий» квиток на концерт відомого читця. — Допомогти не можеш, так хоч би не посміхався! — не ви тримав я. — Ти знаєш, як він читає Блока!? — Я-то знаю, а ось чи слухав ти вашу, харківську, Лєснікову? Вона читає не гірше нього і, ма буть, цікавіше. …Лєснікова… Я згадав рідкі (на жаль, дуже рідкі!) афіші про концерти Олександри Лєснікової, по яких, признаюсь, проходив бай дужим поглядом. Наша, харків ська, ще встигну, а зараз часу нема. Інша справа — Журавльов би приїхав — тоді б і вільних па ра годин знайшлась. Лише коли я послухав читання Олександри Пе трівни Лєснікової, то по-справж ньому зрозумів, як не рік і не два обкрадав сам себе, відкладаю чи на «потім» знайомство з цим проникливим майстром художньо го слова, рівного якому не так уже багато знайдеться на Україні…. А чи добре ми знаємо ті, без перебільшення скажу, культурні багатства, які є в нашому місті, чи вміємо ми пропагувати їх? Ось приїхав новенький студент на перший курс. Куди йому піти вве чері? В кіно — стежка відома, протоптана. З ’ явиться на факуль теті афіша — культпохід до теа тру (до речі, далеко не завжди — на вартий уваги спектакль) — теж можна піти. Ну, а ось в Обласно- му музеї образотворчого мистец тва експонувалась чудова вистав ка радянської графіки, прислана з Москви, — хто про неї говорив в університеті, увагу якого комсо мольського бюро вона приверта ла? Та й дуже цінні постійні екс позиції музею — чи багатьом во ни знайомі? Не варто перелічувати все те прекрасне у світі мистецтв, чим багатий Харків. Переліки, відомо, ще нікого ні в чому не перекону вали, як найкраща лекція про поезію (хай простять мені філоло ги! — я за лекції) не замінить живого читання віршів артистом, як найкраща розповідь про кар тину чи скульптуру не замінить її перегляду, як найтонші мірку вання про користь музики не за мінять її слухання. Прагнення до краси треба спрямовувати, смаки треба виховувати. І ось цим по винна зайнятись наша універси тетська громадськість. Так, — ре комендувати, куди піти, що поди витись, кого послухати. * * * — А час? А гроші? Бюджет і того, і другого у студента далеко не безмежний. До війни в Харків не приїжд жав жодний відомий артист чи письменник, який не вибрав би часу виступити в ХДУ. Мені не дадуть збрехати хоч би студенти тих років старі комсомольці І. Ри балка і Я. Гегузін, що в універси тетських стінах грав Еміль Гілельс, співав Єфрем Флакс, читав свої вірші і «Падіння Парижа» Ілля Еренбург, уривки з нових п ’ єс звучали у виконанні їх автора — Олександра Корнійчука. І все це безплатно — без копійки гро шей — чесне слово, товариші із профкому! Просто приходили до митців університетські хлопці і просили виступити. Жодного разу нам ніхто не відмовив тоді і, пе вен, сьогодні теж ніхто не, відмо вив би: ні з іменитих гостей, ні з наших харківських артистів, ху дожників, письменників, музикан тів… Так, студент завантажений. Але ж не будемо обманювати се бе, що всі 10 місяців учбового ро ку після восьми вечора у всіх кутках гуртожитків чується лише рипіння пер і шелест сторінок підручників! І це зовсім не по гано. Треба лише постаратися ро зумно, культурно використати час відпочинку. Л. ЛІВШИЦ, кандидат філологічних наук. ,СТОРІНКА ПЕРШОКУРСНИКА НЕ ЗАХОПЛЮВАТИСЬ КРАСОЮ БАТЬКІВЩИНИ НЕ МОЖНА! Прекрасна наша Батьків щина! Чудові її неосяжні простори. Не любити нашу Вітчизну, не захоплюватись її красою не можна. Коли я вчилась у дев’ято му класі, мені пощастило по бувати в Криму. З рюкзаком за плечима, з бадьорою піс нею пройшли ми все Півден не узбережжя. Краса приро ди, багатство рослинного і тваринного світу Криму за хопило мене. Я полюбила подорожувати, читати книж ки про наших радянських дослідників. З того часу і вирішила стати географом. Вивчити наш край, побачити безмежні простори Вітчизни, зробити щось незвичайно ве лике, брати участь у житті країни — саме такі почуття володіли мною, коли обира ла спеціальність географа. Зараз безмежно щаслива, що зарахована до універси тету. На географічному фа культеті я познайомлюсь не тільки з природою, госпо дарством нашої країни, але й з побутом, культурою на родів інших країн, з рослин ним і тваринним світом зем ної кулі. Недалеке те майбутнє, ко ли радянська людина поле тить на інші планети. І од ним з учасників першого по льоту в Космос обов ’ язково буде географ. Г. ХОРУНЖА, студентка першого курсу геолого-геогра- фічного факультету. ВИ ДУЖЕ ЩАСЛИВІ! Дорогі першокурсники! Мабуть, ми не помиляє мось, думаючи, що ви заздрите нам, п ’ ятикурс- никам. «Щасливі! Вони вже кін чають університет. Попереду — диплом, потім робота». З такими ж думками чотири роки тому і ми дивилися на випускників. А тепер… тепер, відверто кажучи, ми самі вам трохи заздримо: адже у вас попереду лекції, лаборатор ні роботи, екзамени, студентські вечори — все те, з чим нам сум но розставатися. В університет ми всі прийшли зразу ж після школи. Спочатку майже всі відчували себе незруч но, невпевнено. Та воно й не див но: скрізь незнайомі юнаки і дів чата, незвична обстановка на лек- ціях, занадто суворі, як нам зда валось, викладачі. Переважна більшість з нас були не харків ’ я ни. Але вже через декілька днів ми всі перезнайомились і подру жились. Почали збиратися вечо рами, разом проводили вихідні дні. Особливо зблизила і здружила нас праця в колгоспі. Скільки пі сень було проспівано! Скільки проявів зворушливого піклування було у ставленні один до одного, як ми навчилися цінувати друж бу і високо тримати честь нашо го маленького колективу. Саме тут, у колгоспі, народилась у нас хороша традиція відзначати дні народження товаришів груповими подарунками. Вже за перші місяці студентсь кого життя ми добре узнали один одного. Серед нас знайшлися чу дові організатори, які потім ста ли відомі не тільки всьому курсу, факультету, а навіть і універси тетові. Велику підтримку подали нам п ’ ятикурсники. Вони приходили до нас у групи, ділились вражен нями, давали корисні поради. І от поступово ми включались у кипуче життя великого і друж ного студентського колективу, тренувалися у спортивних секці ях, відвідували гуртки художньої самодіяльності. Зрозуміло, хвилюєшся перед кожним екзаменом, перед кожною сесією, але на все життя запам ’ я товується найперша в університе ті екзаменаційна сесія. Адже в школі готувалися до екзаменів по білетах, складали ці екзамени вчителям, яких ми знали добре і які добре знали нас. А тут… Є учбовий план, конспект, підруч ник, працювати треба було бага то і систематично. Не всі це від разу зрозуміли, і як результат — перші академічні заборгованості, по-студентськи — «хвости». Але хороших і відмінних оцінок вияви лося все ж більше. Ось так і про йшов наш перший рік в універси теті. Надалі вже багато що повторю валося: знову їздили у колгосп, працювали на будівництві універ ситету, виходили на недільники, їздили на цілину, організовували вечори і культпоходи. Знову з ’ яв лялися у деям:х з нас «хвости», ЯКІ приносили Ч- 1.10 ’ »еприємно- стей усій групі. А.Т ‘ ^’реїа ’ ш згуртованість, тьми лсомога, прагнення до. знань, і кожним днем ми відчували себе сильніши ми, краще підготовленими до май бутньої самостійної роботи. Ми зростали з кожним роком, але найкращі спогади залишив про себе перший курс, найваж чий курс у всіх відношеннях. Немало було труднощів у кож ного з нас за час навчання (як не кажіть, фізмат вважається найваж чим факультетом), але ми не жал куємо, що вибрали саме цей фа культет. І не вірте, що на фізматі вчаться одні лише «сухарі»! Зна єте, про що співається у старо му фізматівському гімні? У нас на физмате хороший народ, Попробуй такой отыскать! И музыку любит, и песни поет, И может, коль нужно, сплясать. Та і на інших факультетах, га даю, не гірші співають пісні. О. СВІРСЬКА, студентка п ’ ятого курсу. Ми обрали хімію До вступу на хімічний факуль тет я почав готуватись давно, ма буть, ще з 7 класу, бо саме на той час припадає початок мого за хоплення хімією. Робив досліди, читав популярні книжки з питань хімії. Після закінчення школи вступив на хімічний факультет, але не пройшов по конкурсу. Пі- шов працювати на залізницю. Але про свою хімію не забував. Скільки раз я розповідав своїм товаришам про свою мрію — ста ти хіміком, про цю чудову і могут ню науку. Мої товариші теж за хоплюються хімією, і на майбут ній рік вони неодмінно стануть студентами хімічного факультету. Б. БЕЗПАЛИЙ, студент. Хімія! Яке у неї велике май бутнє, які чудові перспективи відкриваються перед випускника ми хімічних факультетів. Нестрим но рухається вона вперед, роз криваючи перед людством свої не вичерпні можливості. Прагнення працювати над розкриттям таєм ниць хімії, впевненість у тому, що тут можна бути корисним наро дові, — ось що привело мене на хімічний факультет. Навчаючись у вечірній школі, я працював слюсарем в артілі. Важко було після роботи сідатж за підручник, але піклування ви кладачів дуже допомогло мені. Г. УЛАНОВ, студент. Буду викладачем іноземної мови Іноземною мовою я цікавилась ще в школі і тоді ж твердо вирішила: буду викладати іноземну мову. Три роки після закінчення школи працювала на тек стильній фабриці ткалею. Одночасно відвідувала підго товчі курси. І ось, нарешті, моя мрія здійснилась. Л. ЧОРНА, студентка першого курсу факультету іноземних мов. У нашому університеті існує аматорська студентська кіно студія. У її роботі беруть активну участь студенти. На фото: кадр з фільму про університетські будні. НАЙСТАРІШИЙ УНІВЕРСИТЕТСЬКИЙ МУЗЕЙ НА УКРАЇНІ ГОТУЄТЬСЯ ДО КОРІННИХ ПЕРЕТВОРЕНЬ 153 роки існує музей дарвінізму нашого уні верситету. Він пройшов багато етапів свого роз витку. Розпочавши існу вання як зоологічний ка бінет, з роками він роз ростається у зоологічний музей, а поява в ньому спеціальних відділів і дальший розвиток при несли йому назву уза гальнюючу — музей дар вінізму. ІІ Завдяки невтомній ро боті поколінь учених протягом півтора століт тя створено найбагатше на Україні зібрання екс понатів живої природи. Зараз у музеї можна по бачити представників тваринного світу з усіх кутків нашої планети. Кожний, хто близько познайомиться з музеєм, починає розуміти, чому з такою цікавістю відві дують його школярі, студенти, вчені. Матеріа ли, зібрані тут, різнома нітні і настільки цінні, що задовольняють усіх. Щоб . зробити музей зручнішим для користу вання і створити умови для дальшого зростання, керівництво університе ту здійснює план реорга нізації музею. Буде не лише розширена експози ційна площа вже існую чих відділів (зоологія без хребетних тварин, зоо логія хребетних тварин, відділ дарвінізму, мічу рінський відділ, відділ походження і становлен ня людини), приблизно в три рази, але й буде створено нові відділи (походження і розвиток життя на землі, люди на — перетворювач при роди). ___ = „ Після реорганізації му зей дарвінізму зросте в багато разів, і весь ком плекс відділів повністю обслуговуватиме учбовий процес не лише біологіч- ного факультету, а й ря ду інших факультетів. ШКІЛ. П. ГРУБАНТ, директор музею дарві нізму. Антарктична китобій на флотилія «Слава» по дарувала нашому музею скелет кита. На фото: директор му зею П. Грубант «знайо миться» з подарунком. ІЗ СТУДЕНТСЬКОГО ГУМОРУ Студент, що запізнився. Дозвольте зайти? Лектор. Будь ласка… наступного разу. Викладач. Ви самі розв ’ язували задачу? Студент. Ні… за допомогою двох невідомих. Професор. Хто піде відповідати першим, ставлю оцінку на бал вище. Студент. Ставте три, я іду. ,ЩИРА ПОДЯКА Ми, студенти тепер уже третьо го курсу радіофізичного факуль тету, через газету «Харківський університет» висловлюємо гли боку подяку викладачеві загаль ної фізики Ганні Іванівні Горно стаєвій за чудове читання лекцій, за чуйне і сердечне ставлення до студентів. Протягом двох років нашого навчання нв було випадку, щоб студенти не зрозуміли прочитану Ганною Іванівною лекцію. Колоквіуми з фізики, що про водились кожного семестру, знач но допомагали студентам краще засвоїти і зрозуміти виучуваний матеріал, а також краще і глиб ше підготуватись до екзаменів. Ми вдячні Ганні Іванівні і за ту сувору вимогливість, з якою вона ставилась до оцінки наших знань. Саме ця вимогливість ви ховувала в нас прагнення якомо га краще засвоїти пройдений курс. Бажаємо Ганні Іванівні Горно стаєвій багато років життя і пло дотворної наукової, викладацької і громадської діяльності. Від імені студентів третього курсу радіофаку РЄПА, ПОЗДНЯКОВ, ШЕНДРИК. У ДИПЛОМНИКІВ біофаку Як завжди, одними з перших в університеті над своїми дипломними темами починають працювати біологи. У лабораторіях факультету наш кореспондент зустрів чимало п ’ ятикурсшків, завтрашніх спе ціалістів. Володимир Лисенко проводить досліди по ста білізації глобулярних білків під_впливом жирних кислот. Надія Кивенко теж цього року закінчує біофак. На кафедрі вона працює над темою про вікові зміни опорних білків. Новий загін аспірантів Під час весняного набору до аспірантури було зараховано 16 чоловік. Двоє з них стали аспі- рантами-заочниками. Майже всі зараховані мають виробничий стаж, у деяких є вже й друкова ні роботи. Аспірантами кафедри історії КПРС стали колишній директор школи В. Я. Білоцерківський та М. В. Чугуєнко, працівник Білго* родського обкому комсомолу. На кафедру філософії зарахова ний аспірантом фізик М. В. То поля. Для глибокого пізнання за конів розвитку природи і суспіль ства необхідно мати грунтовні знання з фізики. Три випускники ядерного від ділення фізмату за рекомендацією Вченої ради залишені в аспіран турі. Зараз триває осінній набір до аспірантури. Екзамени складати муть біля 50 чоловік. Цього року відкрито набір до аспірантури з нової спеціальності — прикладної лінгвістики. Вже подано п ’ ять заяв від філологів і фізиків. ЗНАЧНИЙ ВНЕСОК В ІСТОРІЮ УКРАЇНСЬКОГО ЛІТЕРАТУРОЗНАВСТВА КРИТИКА І БІБЛІОГРАФІЯ Нещодавно вийшли друком два томи праць академіка Олександра Івановича Білецького з питань української літератури під назвою: «Від давнини до сучасності» (ДВХЛ, К., 1960). Можна сміливо сказати, що не має періоду розвитку літератури, жанру або українського письмен ника, яким би не цікавився акаде мік Білецький і про якого він не написав би щось цікаве і оригі нальне. О, І. Білецький як учений завжди приділяє велику увагу ви вченню літературних фактів і явищ, його роботи надзвичайно багаті на фактичний матеріал, який завжди глибоко осмислюєть ся і узагальнюється вченим. Напо легливе шукання правильної оцін ки творчості письменника, сміли вість висновків, опертих на неза перечні факти, уміння відкинути нібито загальновизнане, але’ по милкове твердження — характерне для Білецького-дослідника. Ба гато років українські літерату рознавці б ’ ються навколо оцінки творчості Івана Нечуя-Левицького. Були періоди, коли творчість та лановитого письменника-реаліста зовсім знецінювалася в-зв ’ язку з націоналістичними тенденціями в його літературно-теоретичних стат тях. Академік Білецький, відки- даючи вульгарно-соціологічний підхід до творчості Нечуя Левиць- кого, з позицій марксизму-ленініз- му аналізуючи конкретно творчість письменника, приходить до пра вильного і переконливого виснов ку: «при всіх тих зривах, при всій нелогічності своїх теоретизувань, при всій обмеженості свого реалі стичного мистецтва Нечуй-Левиць- кий — значне явище в історії української літератури і заслуго вує з боку наших читачів і кри тиків більшої уваги, ніж та, яка приділялась йому до цього часу. Ми не можемо не цінити в його творчості широке (нехай і «віднос- но» широке) охоплення україн ського життя в різних його верст вах і правдиве в цілому зобра ження цього життя» (т. І, стор. 335/. О. І. Білецький належить до ко ла тих радянських літературознав ців, які вважають за необхідне вивчати всіх письменників, всі факти літературного процесу, а не лише творчість геніальних одиниць. Проте, безумовно, і він велику увагу приділяє вивченню творчо сті письменників, які визначають основний напрямок розвитку літе ратури українського народу. Серед праць академіка ми бачимо праці, присвячені творчості корифеїв ук раїнського художнього слова: «Панас Мирний», «Художня про за І. Франка», «Поезія І. Франка», «Антична драма Лесі Українки («Кассандра»)», «Російська проза Т. Г. Шевченка», «Павло, Тичина», «Творчість Максима Рильського» та ін. З праць академіка про Та раса Шевченка можна скласти окремий том. Не маючи змоги охарактеризу вати кожну працю академіка Бі лецького, можна тільки зазначити, що всім їм властивий глибокий аналіз творчості письменника в органічному зв ’ язку з історичною епохою та визвольною революцій ною боротьбою народу, уміння по єднати аналіз змісту творів з їх художньою формою, уміння вияс нити і показати оригінальність кожного письменника, «лица ие- общее выражение» його музи. Колосальна ерудиція О. І. Бі лецького, який досліджував явища не лише української, а й росій ської і світової літератури — від легенд про доктора Фауста і тво рів Дайте до романів Анрі Барбю- са, дали змогу вченому написати такі статті, як «Антична драма Лесі Українки»’, «Шевченко і захід ноєвропейські літератури» та «Франко й індійська література». Протягом багатьох років О. І. Білецький працює над проблемою російсько-українських літератур них зв ’ язків, йому належить бага то праць з цього питання, части на з них включена до двотомни ка «Шляхи розвитку російсько- українського літературного єднан ня», «Пушкін і Україна», «Гоголь і українська література», «Росій ська проза Т. Г. Шевченка», «Ле ся Українка і російська літерату ра 80 — 90-х рр.». Одним із перших серед старої університетської професури рішуче ставши на шлях марксистсько-ле нінської методології в літературо знавстві, О. І. Білецький у працях про російсько-українське літера турне єднання завдає ударів по буржуазно – націоналістичних по глядах на розвиток української літератури, простежує від часів «Слова» до наших днів спільні ри си розвитку української і росій ської літератури, зумовлені спіль ністю походження, історичної до лі і визвольної та революційної боротьби братніх народів. Справді неперевершеним є О. І. Білецький в узагальненні і синтезі. Факти потрібні академіку Білецькому для встановлення за кономірностей літературного роз витку. Саме під керівництвом О. І. Білецького колектив інституту літератури АН УРСР працює над створенням синтетичного курсу української літератури, в якому б факти української літератури роз глядалися в зв ’ язку і на фоні не лише української літератури, а й братньої їй російської літератури, слов ’ янських літератур і світової літератури. Автор статті «Пробле ма синтезу в літературознавстві» (1940 рр.) виявляє тяжіння до синтезу в працях, вміщених у дво томнику, зокрема в працях: «Укра їнська проза першої половини XIX ст. (від Г. Квітки до прози «Основи»)», «Українська літера тура серед інших літератур світу», «Шевченко і західноєвропейські літератури», «Шляхи розвитку ро сійсько-українського літературно го єднання» та ін. О. І. Білецький пише: «Тема про місце української літератури се ред інших літератур світу стави лася ще в XIX ст., але ставилась невпевнено, розв ’ язувалась з ба-‘ гатьма застереженнями, оскільки довгий час саме право української літератури на існування було пред метом дискусій, оскільки україн ська література як самостійна ве личина часом випадала з поля зо ру* буржуазних літературознавців, що вивчали історію слов ’ янських літератур або пробували створити синтетичні огляди історії світової літератури. Та все ж таки нова література українського народу неухильно^ уже починаючи з другої чверті XIX ст., пробивала собі дорогу у світ. Передові люди Росії, Поль щі, Чехословаччини, Болгарії не лише визнавали за нею право на існування, а й були захоплені її самобутністю та загальнолюд ськими ідеалами» (т. II, стор. 381). Після появи Шевченка Чернишев- ський писав: «Маючи тепер тако го поета, як Шевченко, малоросій ська література також не потребує нічиєї ласки». Після Шевченка українська література рухається велетенськими кроками. Один із чеських перекладачів творів М. Коцюбинського писав йому: «Тільки заради Вас повинен кож ний вивчати українську мову». О. І. Білецький пише: «Таким чи ном, українська література, яка ще в минулому столітті, та й піз ніше, вважалась деякими буржу азними славістами провінціаль- ною галуззю російської літерату ри, викристалізувалась, нарешті, і для літераторів, і для читачів як самостійна велика література сло в ’ янського світу, як така, що здо була право зайняти належне місце на світовій арені» (т. II, стор. 382 — 383). Розглядаючи роз виток українського фольклору і лі тератури «від давнини і до сьо годні», показуючи спорідненість, але не тотожність української лі тератури з російською літерату рою, іншими слов ’ янськими літе ратурами і літературами європей ських країн, О. І. Білецький ви ясняє те своєрідне, що вносить українська література в загальну скарбницю світової літератури. Статті «Павло Тичина», «Твор чість Максима Рильського» та ін. свідчать про те, що О. І. Білець кий не є кабінетним ученим, який займається лише «древностями», він відгукується на животрепетні питання сьогоднішнього дня, ці кавиться розвитком української радянської літератури. Концепція творчого шляху Максима Риль ського, висловлена в статті О. І. Білецького, лягла в основу наступ них праць учнів Білецького, які присвятили творчості поета-акаде- міка цілі монографії. І це не по одинокий випадок, значення праць О. І, Білецького і полягає в тому, що ьін не лише робить внесок в українське літературознавство сво їми працями, а знаючий і допит ливий, він «роздав» сотні тем сво їм учням і послідовникам, які роз винули їх і опрацювали і цим про сунули вперед українське радян ське літературознавство. В кінці 2-го тома подано бібліо графію праць академіка Білецько го від 1909 року по 1959 рік — всього 456 номерів. Вже ознайом лення з цією бібліографією роз криває перед читачем діапазон творчих інтересів академіка й ши роту його ерудиції. Сподіваємося, що двотомник праць О. І. Білецького — перший крок до публікування праць ака деміка не лише з питань україн ської літератури, а й російської і зарубіжних літератур, а також з теорії літератури. Певні того, що всі прихильники українського художнього слова з великою користю для себе прочи тають пріаці академіка Білецького, і, крім великої суми знань, одер жать від того читання естетичну насолоду. М. КЕНІГСБЕРГ, кандидат філологічних наук. Адреса редакції: Університетська вул., 16, Тел. 2-72-01, дод. 64. Друк. Вид-ва ХДУ.БЦ 08564 від 8/ІХ-60 р. Зам. 1677. За чистоту, гігієну, затишок Ці слова у наш час широко про пагуються на заводах, у студент ських гуртожитках, у приватних будинках і домоуправліннях. По бут радянських людей повинен бу ти здоровим, добре організованим. В університеті це питання дуже часто хвилює партійні, профспіл кові і комсомольські організації. На фізико-математичному факуль. теті, наприклад, секретар партор- ганізації т. Горностаєва, декан і викладачі часто бувають у гурто житку, обходять кімнати, і це, звичайно, має велике значення. За останній час більшість кімнат зна ходиться в задовільному стані. Чистота і порядок у кімнатах — дуже велика’справа, але цього ще недостатньо для створення затиш ку. Треба, щоб кожний, хто про живає в тій або іншій кімнаті, по чував себе дійсно як вдома. Крім чистоти, потрібен і затишок. А це не зовсім залежить від жильців. Категорично забороняється віша ти або клвсти верхній одяг на ліж. ка, але у кімнатах не завжди є достатня кількість стільців, хоч вішати одяг на стільці — теж не вихід. Найкраще — зробити стоячі вішалки і поставити їх у кімна тах. Часто у кімнатах можна побачити ліжка без покривал. Бі лизна на ліжках навіть на другий день після того, як її поміняють, має неприємний вигляд. Треба краще організувати прання білиз ни. Крім цього, є ще багато недолі ків у організації побуту студен тів, які необхідно і цілком мож ливо усунути. к. ШЛОСБЕРГ. Редактор Б. ЩЕРБАНЕНКО