Орган парткому, ректорату, комітету ЛКСМУ, профкому і місцевкому Харківського ордена Трудового Червоного Прапора державного університету ім. О. М. Горького. NoNo 27—28 (1653—1854) Субота, 12 квітня 1969 р. Ціна 2 коп. ХАЙ ЖИВУТЬ ТРАДИЦІЇ ВЕЛИКОГО ПОЧИНУ! Т Р У Д И Т И С Я П О – К О М У Н І С Т И Ч Н О М У ! В С І Н А С В Я Т О П Р А Ц І ! М ІЛЬІІОШІ людей вийдуть цього дня на вулиці у святковому, піднесеному на строї. Вулицями своїх міст і сіл пройдуть молодіжні коло ни з прапорами, піснями, ор кестрами. А ввечері .народні гуляння, вистави, спортивні змагання. Так проходитиме масовий Всесоюзний комуні стичний суботник КОМСОМОЛЬ ЦІВ і молоді. Від іскор Великого почину спалахнуло могутнє полум’я соціалістичного змагання. Великий почин триває! Сьогоднішній молоді слово «суботник» добре знайоме. Скільки їх щотижня відбуває ться по всій країні! Але юві лейний буде особливим. Він повинен стати найбільшим і найефективнішим. Наш університет до Всесо юзного ювілейного комуністич ного суботника готовий! Завтра студенти, викладачі, співро бітники ХДУ зранку вийдуть ,на роботу в гуртожитках і уч бових корпусах, в саду ім. Шевченка і на будівництво у П’ятихатках, щоб зробити і свій внесок у славну всена родну справу. Не забувайте подвигу батьків! Минає 50 років пер ш ому комуністичному суботникові, коли неве лика група комуністів, безпартійних депо М ос- ква-Сортувальна’ зали шилася в цеху після тру дового дня і ремонтува ла паровози. Ленін наз вав історичну ініціативу московських залізнич ників Великим почином. Зараз, у ці дні, всі на ші думки ми звертаємо до великого Леніна, який в іскрі Великого почину побачив «фак тичний початок комуніз му». Завтра наша славна університетська молодь, викладачі, сЦівробітни- ки вийдуть на недільник — щ об іще кращим став наш рідний універ ситет, наше чудове міс то. Я певен: працювати» мемо весело, завзято, з вогником. Розкажу вам про пер ші суботники. 1919 рік. Сватово. До нас по телеграфу при йшла звістка про почин московських залізнич ників. Я .тоді був членом ревкому. Пам’ятаю, як загорілися наші робітни ки, як одностайно підхо пили цю ініціативу. Наш перший суботник про йшов під гаслом «Усе для фронту!». А фронт був поруч — ішла гро мадянська війна. М и ре монтували паровози, ва гони. Байдужих не було. Працювали всі на со вість. Осінь 1919 року. При гадую суботники й не дільники на Волзі, в Са марі. З піснями, бадьо ро, весело, з молодим ентузіазмом ішли ми на недільники! 1920 рік. Донбас. Зн о ву я в своєму рідному Сватові. Великий почин набирав нових сил, він летів по всій країні. На ші недільники тепер проходили під гаслом «Усі сили на боротьбу з розрухою!». Приємно було бачити, як у ре зультаті нашої спільної праці виходили з депо відремонтовані парово зи, чистенькі, ніби зовсім нові вагони, як рівно пролягали кілом е т р и відремонтованої колії. Початок 30-х років. Час перших п’ятирічок. Гуркіт великих будов со ціалізму. За закликом партії, за велінням ком сомольських сердець ви ходила наша юнь на су ботники, рила траншеТ, закладала фундаменти майбутнього велетня — ХТЗ. Я був тоді ректо ром університету. У ті роки роззута, роз дягнута, у холод і в дощ університетська м о лодь з піснями йшла на суботники. А як працю вала! Не забувайте подвигу своїх батьків! Будьте їх німи гідними спадкоєм цями. Проф. Я. БЛУДОВ, член КПРС з 1917 року. Великий почин продовжимо! Великий почин продовжує ться! Суботники — це хороша, дуже потрібна ленінська тра диція. І нам, молодим, дбати про те, щоб такі традиції жили і примножувалися! Р. ПИРОГ, заступник секретаря комітету ком сомолу університету. РАЗОМ З УСІМА ХАРКІВ’ЯНАМИ Студенти нашого фа культету разом з усіма хар ків’янами візьмуть участь у комуністичному суботнику. Відчуваєш -велику гордість за наш радянський народ, за нашу соціалістичну Батьків щину. за те, що ти громадя нин Радянської держави, і прагнеш принести якнайбіль шу користь рідній «ратні. Наш факультет у день Всесоюзного комуністичного суботника буде працювати в університеті — в АГЧ, ЦНБ і в гуртожитку «а Олексіївні. Усі комсомольці філфаку діяльно готуються до ювілей ного суботника як до знамен ної дати їв житті нашої краї ни. Молоде покоління про довжує славні традиції сво їх батьків. В. КРИВОРУЧКО, сек ретар комсомольського бюро філфаку. СВЯТО КОМУНІСТИЧНОЇ ПРАЦІ Мені пощастило, що я бу ду учасником цього ювілейно го суботника. Суботник — велика ідеологічна і глибо ко партійна справа, в ньому проявляється комуністичне ставлення до праці. Традиція комуністичних суботників притаманна і мо їй юності. Пам’ятаю субот ники на будівництві ХТЗ, на Балашівському вокзалі, на Кінному ринку. Як завзято працювала на них молодь! Серце сповнюється гордістю за мою Країну Рад. На цей ювілейний субот ник я прийду як на свято Першотравня, як на рокови ни Жовтня. Комуністичний суботник — теж свято — свято комуністичної праці! Проф. О. ДАВИДОВ. У С І В И Й Д Е М О ! У комсомольських групах мехмату проходять збори, при свячені 50-річчю першого комуністичного суботника. Обгово рюємо .питання, пов’язані з проведенням Всесоюзного нс- ді лишка. У нас на факультеті недільники — давня традиція. У ли стопаді, наприклад, мехматівці працювали на спорудженні Харківського метро, а зароблені кошти було віддано в фонд допомоги В’єтнаму. Усі комсомольці мехмату вийдуть на Всесоюзний недільник! Працюватимемо в гуртожитках, у го ловному корпусі університету. В. СОКОЛОВСЬКИИ, заступник секретаря комсо мольського бюро мехмату. ПОПРАЦЮ ЄМО ЗАВЗЯТО! Комуністичний суботник— ще одне яскраве підтверд ження могутньої ходи нашо го народу до вищої фази роз витку людського суспільст ва, розвитку комуністичної свідомості. Ми, молодь, повинні бути завжди вірними традиціям наших батьків. Тому я закли каю всіх студентів, усіх комсомольців вийти на юві лейний комуністичний субот ник і завзято працювати! М. БЄЛЯЄВ, студент фізтеху, член профкому університету. ПЛАН ДІЙ ОБГОВОРЕНО Настрій напередодні Всесо юзного недільника маємо ба дьорий та оптимістичний. Бу демо прибирати приміщення свого хімічного факультету та гуртожитки ,на вул. Артема, 46 та От. Яроша, 13. Відбули ся факультетські комсомоль ські збори, де ми обговорили план дій на недільнику. Такі збори проходять і на курсах. Ми запрошуємо прийти на не дільник студентів іноземців, пишемо заклики й оголошення. Одним словом — хімфак до недільника готовий. Працюва ти будемо як слід! Л. СЛЄТА. ДО УНІВЕРСІАДИ ГОТОВІ 17 квітня університет зустрічає гос тей — 650 посланців п’ятнадцяти со юзних республік, представників 22 уні верситетів країни, що прибудуть у Хар ків на Всесоюзну універсіаду. П’ять днів триватиме універсіада. Концерти і зустрічі проходитимуть в ак товому залі ХДУ, у Палаці студентів ХПІ, у кіноконцертному залі «Украї на», у вузах нашого міста. Ранком 18 квітня парадом учасників відкриються спортивні змагання уні версіади, а ввечері в актовому залі відбудеться концерт самодіяльності п’яти університетів України. Наступного дня починаються відбо- рочні концерти учасників універсіади у вузах міста, відкриється наукова студентська конференція по темі «Ле нін і молодь». 20 квітня у кіно-концертному залі «Україна» відбудеться міський вечір дружби студентів. Урочисте закриття універсіади, що відбудеться 21 квітня, урочистий мі тинг коло пам’ятника Леніну побачать усі харків’яни на екранах своїх теле візорів. А потім глядачів чекає кон церт лауреатів універсіади. II о університету М Колектив художньої само- вождя, колектив художньої са- діяльностї філфаку готується модіяльності виступить із ком- до 100-річчя від дня народжен- позицією, присвяченою пам’яті ня В. І. Леніна. На урочистих Володимира Ілліча. Ця компо- зборах, присвячених 99-річчю зиція була високо оцінена на від дня народження великого міжфакультетському огляді. н Проблемам поліпшення побутових умов у гуртожитках було присвя чене останнє засідання профкому університету. Заступник проректора по господарській Частині О. Романцов розповів про побутові умови в усіх університетських гуртожитках і зазначив, що слід бажати кращого: адже не у всіх гуртожитках є достатньо меблі, телевізорів, пральних машин, прасок. А там, де вс? це є, спостерігається недбайливе ставлення студентів до державного майна. Медичному обслуговуванню в гуртожитках присвятила свій виступ лікар 3. Ротар. ■ Нарада-інструктаж коман- ніко-математичному факульте- дирів і комісарів студентських тах. Однак ще мало зроблено в будівельних загонів цілини, цьому напрямку на фізико-тех- Тю’мені та Харківської області нічному факультеті. На нараді відбулася в комітеті комсомолу було підкреслено, яку велику університету. політико-виховну та культурно- Непогано йдуть справи з ор- масовУ роботу треба буде здійс- „ . , нити в місцях дислокації заго- ганізацією будзагонів на радіо- НІ1В_ Підготовчий штаб продоів- фізичінаму, історичному, меха- жує свою роботу. У ПАРТІЙНОМУ КОМІТЕТІ УНІВЕРСИТЕТУ Під партійний контроль Серед питань, розглянутих на останньому засіданні партійно го комітету, особливу увагу присутніх викликало обговорен ня ходу виконання соціалістич них зобов’язань до 100-річчя від дня народження В. І. Лені на на філологічному, хімічно му та фізико-технічному фа культетах. Як відзначали висту паючі, партійні організації цих факультетів здійснили певну роботу по мобілізації колекти вів на виконання взятих зобо в’язань, здійснюють контроль за їх виконанням. Однак до цієї роботи парторганізації не залу чають широкий профспілковий і комсомольський активи. Цілком справедливо було підкреслено, що за ходом вико нання соціалістичних зобов’я зань мало слідкують кафедри факультетів. Не всі комсомоль ські бюро активно включилися в роботу по Ленінському огля дові груп, а партійні бюро сла бо і несистематично контролю- ють цю важливу с п р а в у . У прийнятому з цього питан ня рішенні партійний комітет намітив ряд першочергових завдань, а саме: партійним бю ро треба посилити роботу по мобілізації колективів факуль тетів на виконання взятих зо бов’язань; треба частіше слуха ти звіти комуністів про хід ви конання ними соціалістичних зобов’язань. Робота комсомоль ської організації по проведен ню Ленінського огляду груп потребує значної активізації. Партійним бюро хімічного, фізико-технічного факультетів слід переглянути соціалістичні зобов’язання, посиливши в них заходи з політико-виховної і оборонно-масової роботи. Партійний комітет наголосив також на необхідності поновити і поліпшити на факультетах наочну агітацію у зв’язку з під готовкою до 100-річчя від дня народження В. І. Леніна. ,НА ТЕМИ ПАРТІЙНІ НА С Т А В Н ИК СТУДЕНТСТВА [ А факультеті іноземних мов створено всі умови для плідної роботи агітаторів. Близько 700 чоловік об’єднано в 68 академічних групах, у кож ній працює агітатор — вихо ватель, наставник студентства. Кожний агітатор працює з гру пою в 10— 12 студентів. Прак тично всі викладачі факульте ту — агітатори академгруп. Партійне бюро і деканат фа культету постійно відшукують кращі форми й методи органі заційно-масової роботи. Політ- години введено до розкладу за нять, отже, визначено точно час і місце їх проведення. Крім по- літгодин, які провадяться дві чі на місяць за планом партко му університету, партійне бюро проводить для всіх агітаторів та студентів раз на місяць між народнії огляди, залучаючи до цієї справи висококваліфікова них спеціалістів. Багато заходів виховного характеру здійснює ться за індивідуальними пла нами агітаторів. Тут і групові походи в музеї, театри, кіно і філармонію, екскурсії по істо ричних місцях Харкова й облас ті. Велике місце у планах від водиться естетичному вихован ню студентів, індивідуальній роботі з ними. Такі гнучкі форми агітацій- но-масозої роботи дозволяють агітаторам не тільки провадити плідну роботу по роз’ясненню політики партії і уряду в га лузі внутрішнього та міжна родного життя, але й формува ти у студентів високу свідо мість, дисциплінованість, ідей ну переконаність. На факультеті працює багато чудових, досвідчених агітаторів, які без формалізму, у постійних пошуках знаходять все нові й нові позитивні форми й методи роботи із студентами і користу ються заслуженою повагою ІВСЬО – го колективу. Це передусім ви- кладачі-комуністи Н. М. Анюті- на, Л. І. Борисовська, Л. М. Маркова, П. Я. Хуторянська, безпартійні І. В. Гаврильченко, В. І. Каравашкін, Н. С. Соболь, Н. В. Загородня, В. П. Молча нова, І. 3. Зельцер, Л. А. Тупо лева, Є. Є. Шевченко. Великою заслугою цих агіта торів є перш за все те, що сту денти з їх груп вчаться на доб ре й відмінно, дисципліновані, беруть активну участь у громад ському житті факультету й уні верситету. Як ці агітатори домоглися таких високих результатів, мож на показати на прикладі групи 320-А, де третій рік агітатором працює Ігана Володимирівна Гаврильченко. Спочатку це була дуже важка група, де по суті не було колек тиву. Деякі студенти, навіть комсорг. грубо порушували дисципліну, пропускали заняття без поважної причини. Поганою була успішність. Немало довелося попрацюва ти Інні Володимирівні, щоб про неї заговорили як про кращого агітатора, а про групу — як про кращу за успішністю, дисциплі ною, громадською активністю. Де секрет цього успіху? Від повідь одна — у постійному по шукові, роздумах, упертій праці над собою і щоденній роботі з студентами. І. В. Гаврильченко постійно звертається до досвіду кращих агітаторів університету, політехнічного інституту та ін ших вузів міста. Інна Володимирівна — ро мантик. Як дозволяє час—вона в дорозі. Здійснила подорож по Єнісею, дивувалася величі Братської ГЕС, побувала в міс ті ентузіастів — Дивногорську, стояла на історичному Мамаєво- му Кургані. Усім побаченим і відчутим вона поділилася на по- літгодинах із своїми вихован цями. її розповіді не залишили байдужими студентські серця. Та Інна Володимирівна не об межується самими розповідями. Вона організує із студентами походи по місцях боїв за визво лення Харкова. Вони побували разом у музеї бойової слави се ла Соколово, де вперше чеський батальйон під командуванням Людвіка Свободи одержав своє бойове хрещення. На цьому прикладі Інна Володимирівна показує студентам значення ін тернаціоналізму, дружби між народами. І не випадково, коли в Чехословаччині розгорнулася пропаганда шовінізму, студенти з групи 320-А, розглянувши на політгодинах події в Чехосло- ваччині, зуміли дати їм прави льну оцінку. Агітатор Гаврильченко разом із своїми вихованцями побува ла і в селі Таранівка, де леген дарний взвод лейтенанта Ши ротна повторив подвиг панфі- ловців. Це далеко не повний перелік виховних заходів, здійснених І. В. Гаврильченко. Ось інший приклад. Лідія Миколаївна Мацкова працює агітатором у групі 530-А. Ця група — одна з перших у нав чанні. Студенти уважно стежать за подіями в країні і на міжна родній арені. Вони систематич но читають газети і з великим інтересом готуються до політго- дин, виступають на них дуже активно. Жваво цікавиться мо лодь культурним життям. Ра зом з агітатором студенти поди вилися фільм «Війна і мир», потім обговорили його. Були во ни і в російській драмі, і в теат рі імені Шевченка. Група Л. М. Мацкової — згуртований, ціле спрямований колектив, і в цьо му велика заслуга його вихова теля. — Головне, чого я домага юсь у своїй виховній роботі,— говорить Л. М. Мацкова, — щоб мої студенти вийшли з універ ситету свідомими громадянами нашої країни, закоханими у свою майбутню професію, чули- ми і уважними людьми. Вон будуть не тільки вчителями, й вихователями підростаючог покоління, віддаватимуть усі свої сили справі будівництва комунізму в нашій країні. Партійне бюро факультеті іноземних мов робить усе для того, щоб досвід кращих агіта торів ставав надбанням усього колективу факультету. З цією метою проводяться семінари по обміну досвідом ооботи. Тіль ки в першому семестрі цього навчального року проведено два таких семінари. У лютому пройшли відкриті партійні збо ри з порядком денним «Про ро боту агітколективу». Досвід кращих агітаторів пропагується у стінній газеті, обговорюється на засіданні партійного бюро, вченої ради. І. ГНІДАШ, заступник секретаря партбюро фа культету іноземних мов. На фото (справа наліво): Л. І. Борисовська, Н. С. Соболь, В. і Каравашкін. Л. М. Мацкова — кращі агітатори академгруп фа культету іноземних мов. Фото В. Хейфеца. РОЗМОВА ПРО Ж ИТТЯ ПРОДОВЖ УЄТЬСЯ Р ОЗМОВА про жит тя» — так назива лася стаття в газеті «Со ціалістична Харківщина», Що сколихнула універси тет. Сповідь у помилках, сповідь про те, як людина йшла манівцями, не ба жаючи вийти на правиль ну путь, не могла залиша ти байдужих, тим більше, що людина ця і її прибіч ники — наші студенти, мехматіївці. Про них, цих одинаків, про них, виключення з правила, та про умови, щ0 породжують такі яви ща, і йшла мова на ос танньому засіданні ідео логічної комісії партійно го комітету. Отже, де причини по яви фактів, наведених у «Соціалістичній Харків щині» — пияцтва, дема гогічної балаканини, про жигания життя? Передусім шукати ці причини слід у недоліках нашої політико-виховної роботи. У цих словах — частка гіркої правди: недостатньо ведеться ло- літико-виховна робота ,на мехматі! Неефективно працює інститут агітато рів, осторонь громадсько го життя стоять деякі ви кладачі («99% свого часу справжній математик від дає математиці» — ось кредо цих викладачів), формально проходять, іне досягаючи своєї мети, партійні збори, факуль тетська стіннівка поверхо ва, непринципова, не від биває студентського жит тя. Члени ідеологічної ко місії багато уваги приді лили тому, як слід вико рінювати ці недоліки — адже вони до деякої міри притаманні і іншим фа культетам університету. У цій справі лезина частка роботи належить кафедрам суспільних на ук. Не ‘уникати на лек ціях гострих питань, а ви кликати молодь на відвер ту розмову, щоб допомог ти їй розібратися, з’ясува ти незрозуміле. Не тікати від дискусії, а вступати в неї, щоб довести свою правоту, переконати в ній тих, хто помиляється, — так мають працювати викладачі кафедр су спільних наук. Не можна забувати і про спеціальні кафедри, про їх співробітників. Ви кладач у наш час — не тільки знавець своєї справи, а й людина ідео логічно загартована, іцо виховує молодь кожним словом своєї лекції, семі нару, бесіди, своїм став ленням до , життя. Згуб ний вплив на молодь чи нять ті викладачі, які ви магають від студентів тільки знань свого пред мета, а питання філософ ські, питання світогляду всіляко обминають. Непочатий край роботи перед комсомольською ор ганізацією. Мало ще ком сомольський актив знає кожного студента, не вміє доходити до кожного і виховувати кожного. Мало проводиться комсо мольських диспутів, роз мов про життя. А про все це варт поговорити, по сперечатися, а коли са мим важко переконати — запросити викладачів ка федр суспільних наук. Цілком правильно за значали члени ідеологіч ної комісії, що до фактів, подібних згаданим, треба створити в університеті нетерпиме ставлення. А зараз можна говорити про часті факти лібералізму. Іноді наші громадські ор ганізації стають у позу захисників п’яниць; леда рів і прогульників покри вають старости; до базік ставляться поблажливо — мовляв, сварливий харак тер у людини, от вона й чіпляється до всього. Стін на преса про таких мов чить, агітатори намагаю ться уникнути з ними прямої розмови. А не бу ло б таких випадків, ко ли б не оце недбало-по блажливе: мовляв, нічого тут страшного нема. Довго тривала ця роз мова в іідеологічній комі сії парткому. Розмова відверта, чесна і корисна. Вона не лишиться роз мовою, бо кожен її учас ник зробив для себе вис новки — що і як саме треба робити — і завтра і щодня. Гортаючи сторінки «Иностранной литературы» Цікаво пройшла чита цька конференція, ор ганізована колективом ЦНБ разом із гуртком зарубіжної літератури і присвячена художній прозі журналу «Иност ранная литература». Обговорювались най більш популярні твори, опубліковані журналом минулого року: «Оск вернитель праха» У. Фо лкнера, «Посторонний» А. Камю, «Тюрьма» Ж. Сименова, «Час пик» Є. Ставинського. На запрошення сту дентів, викладачів та співробітників бібліоте ки у конференції взя ла участь відомий спе ціаліст у галузі зару біжної літератури, член Спілки письменників СРСР, найстаріший член редколегії журналу «Иностранная литерату- ра», професор Т. Я. Мо- тильова. Читачам цікаво було почути думку кваліфі кованого спеціаліста, ви словити свої зауважен ня, побажання журна лові. Після офіційного за кінчення конференції її учасники ще довго не розходились. Питань вь никло багато і не тіль ки з приводу названих творів. Виявилося, що Тамара Лазарівна бра – ла участь у 1-й Міжна родній конференції ре волюційних письменни ків, що відбулася в Хар кові у 1930 році. Бачи ла і чула А. Зегерс, Л. Арагона, І. Бехера, Ф. Вайскопфа, О. Фадє- єва, Е. Багрицького, В. Луговського та бага тьох інших радянських і закордонних письменни ків. А. КОТИШ. Х Р О Н І К А ДАВНЯ ДРУЖБА пов’язує студентів Харків ського університету з студентами Всесоюзного державного інституту кінематографії. Нещодавно ВДІКівці знову були гостями харків’ян. Просто рий актовий зал університету не зміг вмістити іісїіх бажаючих. Студенти ВДІКу привезли свої •нові учбові роботи — фільми «Троє», «Трикут ник», «Рух» та інші, а також показали фраг менти з відомого фільму Федеркко Фелііні «В – сім з половиною». Зустріч студентів ДВОХ вузі.: була цікавою, корисною, дружньою. Стор. 2. «ХАРКІВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ» Субота, 12 квітня 1969 р. ,Л Е Н ІН С Ь К А С Т О Р І Н К А Перший пам’ятник Іллічу на німецькій землі ДОСЛІДЖЕННЯ ВЕДЕ СТУДЕНТ 1943 рік. Гітлерівцям гостро потрібні сталь, мідь, бронза. Фашисти вивозили з окупованої території церковні дзвони, самовари, навіть дверні ручки з міді. Якось радянські поло нені розвантажували ва гон із металевим брух том. Серед уламків ме талу вони виявили брон зову фігуру В. І. Леніна. Вирішили: не буде па м’ятник жертвою фаши стських розбійників. 25 жовтня 1943 року поча лася боротьба за вряту вання пам’ятника вожде ві пролетаріату. Серед учасників боротьби — радянська патріотка, комсомолка Валентина Шестакова, німецькі ан тифашисти Роберт Бюх- нер, Отто Готше та бага то інших. Робітники схо вали пам’ятник серед металобрухту на завод ському подвір’ї і ночами, щоб не знайшли фашис ти, переносили його з місця на місце. Це був подвиг! І німецький на род пишається своїми кращими синами, які врятували пам’ятник Ле ніну від знищення. 3-го липня 1945 року в Ейслебен увійшли ра дянські війська. Скрізь майоріли червоні прапо ри, вулиці, площі, місь ка ратуша були в свят ковому вбранні, жителі вітали армію-визволи- тельку. А в центрі міста стояв на площі пам’ятник нашому дорогому Іллі чу. На цоколі напис: «Цей пам’ятник було вкрадено гітлерівськими фашистами в Радянсько му Союзі. Ейслебенські антифашисти врятували його від знищення. На знак вдячності Червоній Армії за визволення від гітлерівського ярма його було встановлено на цій площі антифашистським управлінням міста Ейсле- бена 2 липня 1945 року». Ось яка історія па м’ятника вождеві світо вого пролетаріату — першого пам’ятника В. І. Леніну на німецькій землі. Усім добре відома роль «Іскри» у боротьбі В. І. Леніна за створен ня єдиної революційної марксистської партії. А чи знаєте ви, що перший номер «Іскри» друкував ся у Лейпцігу? Улітку 1900 року почалася пер ша еміграція В. І. Лені на. Після перебування в Швейцарії він приїхав у Лейпціг для остаточ ного редагування і дру кування газети. Воло димиру Іллічу порадили звернутися до німецько го соціал-демократа Германа Рау, що володів невеличкою друкарнею на околиці міста. Шрифт для друкуванння «Іск ри» діставали німецькі робітники з друкарні, де виходили російські релі- гімні книги. У 1956 році друкарня, де вийшов перший но мер «Іскри», була пере творена в меморіальний музей, який відвідали десятки тисяч людей. У дворі перед спорудою встановлено меморіаль ну плиту з барельєфом В. І. Леніна. Ця плита нагадує про пам’ятну іс торичну подію — вихід першого номера «Іскри» в місті Лейпцігу. В. ПОЛОНІН. Барельєф у друкарні Германа Рау, де друкувалася «Іскра». Пам’ятник В. І. Леніну в Ейслеоені. ЛЕНІНСЬКІ ЧИТАННЯ відбулися нещодавно «а 1 курсі геолото-географічно- го факультету. Стуїденти- першокуроники заслухали та обговорили декілька доповідей, присвячених тео ретичній спадщині великого вождя і стратега революції — В. І. Леніна. Про роль Комуністичного Інтернаціоналу у міжнарод ному комуністичному русі розповіла Ольга Корецька. Володимир Калашников оз найомив присутніх із основ ними ленінськими принци пами розміщення виробни чих сил. Про роль робітни чого класу у господарському будівництві і вказівки В. І. Леніна з цього питання роз повів Олександр Сидоренко. Велику допомогу студен там у підготоївіЦіі та прове денні Ленінських читань по дав кандидзт історичних на ук Р. Г. Руденко. Заслухані доповіді реко мендовано на студентську наукову конференцію, при свячену 99-ій річниці від дня народження В. І. Леніна. (Наш кор.). В. І. ЛЕНІН ПРО СУТЬ Р Е Л І Г І Ї Т А ШЛЯХИ ї ї П О Д О Л А Н Н Я 1ГЕЗСМЕРТНА справа В. І. Ле- * * ніна, який усе своє життя віддав визволенню пригноблених трудящих од віковічного рабства, від експлуатації. У зв’язку з наближенням зна менної дати — 100-річчя від дня народження В. І. Леніна, ширить ся і поглиблюється інтерес до всього, що пов’язане з життям і діяльністю В. 1. Леніна. Такий самий інтерес, таку саму пильну увагу викликають і праці В. І. Леніна з питань релігії, що являють собою основний теоре тичний фундамент наукового ате їзму, програму всієї нашої діяль ності по комуністичному вихован ню трудящих у дусі наукового матеріалістичного світогляду, по викриттю й подоланню релігійних пережитків. У нову епоху історії людського суспільства — епоху імперіалізму — В. І. Ленін творчо розробив усі корінні проблеми, висунуті Марксом і Енгельсом у галузі критики релігії. Боротьбу з релі гією В. І. Ленін поставив у зв’язок з конкретною практикою класової боротьби трудящих за визволен ня від гніту експлуататорського суспільства, гніту, який віками ви правдовувала релігія. Визначаючи суть усякої релігії, В. І. Ленін виходив з образного вислову Маркса, що «релігія є опі ум народу». Цей вислів Маркса Ленін вважав наріжним каменем усього світогляду марксизму в пи танні про релігію, «Релігія — рід духовної сиву хи, в якій раби капіталу топлять свій людський образ, свої вимоги на скільки-небудь гідне людини життя», — так писав В. І. Ленін у статті, що стала бойовим програм ним документом більшовицького атеїзму, В. І. Ленін пояснював, що в ка піталістичному суспільстві корін ня релігії соціальні, що безсилля експлуатованих у боротьбі з ек сплуататорами—основа віри у по тойбічний світ, у царство небесне. Ця віра відвертає трудящих від боротьби за краще життя тут, на землі. Ось чому пануючі класи так бережуть і охороняють релігію і всілякі релігійні організації —ор гани буржуазної реакції. Звідси випливає, що подолання релігії можливе лише на базі революцій ного перетворення суспільного життя; тому В. І. Ленін вважав, що боротьба з релігією повинна бу ти підпорядкована головному зав данню пролетаріату — скиненню панування капіталу. «Сучасний пролетаріат стає на сторону соціалізму, який притягає науку до боротьби з релігійним туманом і звільняє робітника від віри в загробне життя тим, що згуртовує його для справжньої бо ротьби за краще земне життя». І після Великої Жовтневої соціа лістичної революції В. І. Ленін, який приділяв багато уваги питан ням боротьби з релігією, неодно разово підкреслював, що антире лігійну пропаганду не слід перет ворювати на самоціль, а слід по в’язувати з усією боротьбою за соціалізм, за поліпшення матері ального і культурного стану робіт ників і селян. У період загнивання капіталізму, що супроводжується посиленням містики й ідеалізму в буржуазно му суспільстві, В. І. Ленін показав, що атеїзм є справді ідейною зброєю у боротьбі за чистоту ма теріалістичного світогляду, в бо ротьбі з ревізіоністами, богобу дівниками, богошукачами і фідеї стами всіх мастей. Відомі праці В. І. Леніна— «Ма теріалізм і емпіріокритицизм», «Про ставлення робітничої партії до релігії й церкви», що вийшли в світ 1909 р., — неоціненний вне сок у теорію наукового атеїзму. У цих працях В. І. Ленін викрив спро бу буржуазних ідеологів — «дип ломованих лакеїв попівщини» — підчистити релігію і примирити її з наукою і соціалізмом. В. І. Ленін указував, що «всяка релігійна ідея про всякого боже ньку, всяке кокетування навіть з боженькою є найневимовніша мерзота… найбільш небезпечна мерзота, найбільш огидна «зара за». Як відомо, в царській Росії пра вославна церква була служницею самодержавства, а церковнослу жителі — духовною жандармері єю царизму. Державні закони охо роняли православну церкву і жор_ стоко карали за будь-який замах на «святиню» православ’я. Вели чезні кошти з державного бюд жету витрачалися на підтриму вання економічної могутності цер кви. Трудящі перебували в тяжкій залежності від православної церк ви, несучи тягар подвійного раб ства — від експлуататорського ла ду й релігії. Ось чому в Програмі партії, прийнятій на II з’їзді РСДРП, за ініціативою В. І. Лені на було проголошено повну рів ноправність усіх громадян неза лежно від релігії, свободу совісті, відокремлення церкви від держа ви і школи від церкви. Ця програмна вимога могла бу- ти й була здійснена після Вели кої Жовтневої соціалістичної ре волюції. 23 січня 1918 р. було ви дано декрет про відокремлення церкви від держави і школи від церкви, підписаний В. І. Леніним. Релігія в Радянській державі стала приватною справою тільки по відношенню до держави, а не до партії. Цю принципову різни цю В. І. Ленін пояснив ще 1905 року у праці «Соціалізм і релі- ня», і це положення лягло в ос нову всієї подальшої діяльності Комуністичної партії в боротьбі з релігією. Велику увагу В. І. Ленін приділяв питанням, пов’язаним із змістом, формами й методами ан тирелігійної пропаганди, рекомен дуючи боротьбу з релігією прова дити тільки на ідеологічній осно ві, не адмініструючи і не обража ючи релігійних почуттів віруючих. У статті «Про значення войов ничого матеріалізму», написаній 1922 року, в якій В. І. Ленін виз начив завдання атеїстичного вихо вання трудящих, указувалося на необхідність залучення до бороть би з релігією не тільки членів партії, а й широких мас безпар тійних інтелігентів, кваліфікованих спеціалістів і природознавців; ре комендувалося з метою атеїстич ної пропаганди використовувати всю наукову спадщину домарксів- ського атеїзму. В. І. Ленін підкрес лював необхідність підходу до мас з різних сторін, щоб розбуди, ти в них свідоме ставлення до критики релігії. Під керівництвом Комуністич ної партії Радянського Союзу, яка свято виконує заповіти В. І. Лені на, у нашій країні виконано вели чезну роботу по визволенню сві домості трудящих мас від релігій них передсудів, величезна кіль кість трудящих є атеїстами. Однак є ще чимало і віруючих, існують і релігійні організації. Тому і зараз, у період розгорнутого будівницт ва комунізму, пропаганда атеїзму на основах ленінських принципів має особливо важливе значення, являючи собою складову частину комуністичного виховання всіх трудящих. Доц. В. ПЕТРОВ. НОВІ КНИГИ, ЩО НАДІЙШЛИ В ЦНБ Ленин В. И. Главная задача литиздат, 1968. 503 стор. наших дней. М., Политиздат, Лаптин М. Н., Пономарев 1968. 40 стор. Е. Н. В. И. Ленин и социали- Ленин В. И. О защите соци- стичес-кое хозяйствование. М., алистического отечества. (Сбор- «Мысль», 1968. 33 стор. ник). М., Воениэдат, 1968. Ленин и Симбирск. Докумен- 368 стор. ты, материалы, воспоминания. Ленин В. И. Об Уставе пар- (Саратов), Приволж. кн. изд., тии. (Сборник). М., Политиз- Ульян, отдание, 1968. 492 стор. дат, 1968. 215 стор. Луначарский А. В. Расска- Крупская Н. К. Воспомина- зы о Ленине. Изд. 3-є, М., Ио ния о Ленине. Изд. 2-е. М„ По- литиздат, 1968. 48 стар. No No 27-28 (1653 — 1654 ) . «ХАРКІВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ» Стор. 3. Р Я Д К И П Р О В О Ж Д Я Ці книги переходять із рук в руки. їх люблять чита ти всі студенти. Це збірки віршів (радянських і зарубіж них поетів про великого Ле ніна. Юнаки і дівчата з під готовчого факультету часто читають твори про Леніна, навіть самі складають вірші про безсмертного пролетарсь кого вождя. «Наш Пушкін» жартівли во називають друзі в’єтнам ського студента Донг Ван Тху. У своєму вірші юнак пише, іцо у Леніна багато хороших учнів—комун ІіСТЇГ?, які ведуть народи по Ленін ському шляху. Студент з Малі написав вірш про Леніна російською мовою. Хвилюється: мабуть, у нього ще недосить хороший стиль, може, і помилки є. «О таком человеке нельзя сказать —мой. Он воспринял беду простых людей, как свою личную беду. Он всего себя отдал им. Любимый Ленин! Уважаемый Ленин! Много лет прошло, но и теперь ты всегда живешь!». «Захисником миру і свобо ди» називає Леніна студент з Уганди Джордж Вілліан Алаї у своїх віршах. Читаючи ці вірші, відчува єш велику любов і повагу всіх людей світу до безсмерт ного імені вождя, щиро ба жаєш успіху поетам, перші рядки яких народилися у за тишному читальному залі підготовчого факультету. ,Л1 ТУДЕНТ 4-го курсу ^ історичного факуль тету Леонід Решетников відмінник навчання, ком сомольський активіст. Товариші обрали його комсоргом курсу. Лео нід незмінний староста гуртка історії КГІРС. З першого курсу юнак п і д керівництвом докто ра історичних наук Г. М. Попова успішно працює над темою «Діяльність болгарської еміграції в Радянському Союзі». Знання болгарської мови значно допомагає в роботі. За ці роки Леонід ви явив неабиякі здібності дослідника. На Облас ному огляді студентсь ких наукових робіт Лео нід Решетников був удо- стоєний 1-ої премії і на городжений грамотою О бком у комсомолу. Д ипломом 1*го ступеня ЦК Л К С М У та М іністер ства вищої і середньої спеціальної освіти та цінними подарунками відзначена його робота на Республіканському конкурсі. А на Всесою з ному конкурсі студент ських наукових робіт Леонід Решетников на городжений Грамотою Міністерства вищої та середньої спеціальної освіти СРСР. Зараз Леонід продов жує дослідження, напру жено готується до сту дентської наукової кон ференції, присвяченої Ленінським дням. Фото В. Хейфеца. У Т Е А Т Р А Х М ІС ТА В Е Л И К О М У Г Е Н І Ю Л Ю Д С Т В А У Харківському держав ному російському драматич ному театрі ім. О. С. Пушкі на розгорнулася широка під готовка до 100-річчя від дня народження В. І. Леніна. Цій знаменній даті присвячена прем’єра п’єси М. Шатрова «Більш овики», що недавно відбулася. «Більш овики» — частина трилогії про В. І. Леніна, що відкривається документаль ною драмою «Ш осте липня», уже відомою харківським глядачам. Дія драми «Б іл ь шовики» розгортається на фоні трагічної події ЗО серп ня 1918 року — замаху есерки Каплан на життя во ждя. Перед нами проходять образи соратників Леніна, перших лицарів першої в сві ті пролетарської революції— Свердлова, Луначарського, Коллонтай, Крупської, У ль яновой Єнукідзе, Пстровсь- кого. За сумнівами і пошука ми дійових осіб, за їх супе речками постає колосальна фігура політичного і страте гічного генія Володимира Іл ліча Леніна. Жити й працю вати, думати і вирішувати по- леніиському сьогодні — ось основний пафос спектаклю. Ленінському ювілею при свячує колектив театру свою наступну прем’єру — п’єсу українського драматурга А. Коломийця «Горлиця». Гли бина, багатоплановість цього твору, його поетичність дає можливість бачити майбутній спектакль як роздуми про смисл життя, про духовну спадкоємність поколінь. Виставу готують заслуже ний діяч мистецтв У Р С Р В. Ненашев та режисер – по становник В. Добровольсь- кий, оформляє художник Б. Чернишов. В основних ролях заслужена артистка Р Р Ф С Р Н. Подовалова, заслужений артист У Р С Р П. Антонов, ар тистка Н. Смирнова-Шевчен ко та інші. Ф. К А Р Т А Ш Е В С Ь К А , наш кор. ДНЮ ГЕОЛОГА ПРИСВЯЧЕНО На геолого-географічному факультеті відбулися урочисті збори на честь Дня геолога, які відкрив декан факультету доц. Г. П. Дубинський. Він сердечно привітав увесь колектив факуль тету із святом. Про історію гезлого-геогра- фічного факультету та геоло гічної науки на Харківщині роз повів І. М. Ремізов. Доповідач докладно розповів про життя і наукову діяльність засновників харківської геологічної школи. А ле не лише славним мину лим відомий наш факультет,— говорить Ігор Миколайович.— Імена В. П. Макридіна, Л. І. Карякіна, П. В. Зарицького та ін. відомі зараз усій країні. Головний геолог тресту «Хаірківнафтогазрозвідка» С. А. Тхоржевський від імені праців ників тресту привітав присут ніх із святам і за дорученням міністерства геології України вручив Грамоти за успіхи в підготовці спеціалістів для країни деканові факультету Ду- бинському Г. П., викладачам Ю. М. Мандрикіну, В. П. Ма- кридіну та С. І. Проходському. О. СИДОРЕНКО, студент. ЦЕ — ЛИШЕ ПОЧАТОК К А Ф Е З А С В ІЧ У Є ВОГНІ Ю Н А К простягає черговим запрошення, впевнено вхо дить до залу. Його спостережли ві очі відразу фіксують чудові зміни: ж одної «кислої» ф ізіоно мії, як це буває тут удень! Ж од ної знервованої людини! Назустріч йому — лагідні по гляди однокурсників. Хороший на стрій у викладачів, усміхається декан. Інакше й бути не може! Адже радіофізики відкривають сьогодні своє студентське кафе. Валя Лисенко та Володя Мірош- ников, ведучі вечора, урочисто ві» тають присутніх. Задумане здійс нилося. Уже давно мріяли радіо фізики про своє кафе, де можна було б відпочити за чашкою ка ви, поговорити з друзями, поспе речатися, потанцювати. І коли на комсомольських збо рах Микола Мисюра виступив із пропозицією про відкриття кафе, його одностайно підтримали. Ви брали раду, старійшиною якої, тобто головою, призначили ініціа тора — другокурсника Мисюру. Вибір правильний. Кафе існує. Чимало довелося докласти зусиль Миколі та його помічникам Олек сієві Тюріну, Наташі Скибиді, Ігорю Боровському та Володі Мі рошникову, щоб воно стало пра цювати. 1 ось уже снують між столика ми привітні, елегантні офіціантки, пропонуючи своїм клієнтам тіс течка й цукерки або коктейлі власного виробництва: «Гра дієнт», «Імпульс»… Лине мелодія чудової пісні С. Пожлакова «Чо тири дощі» у виконанні власного оркестру. Музиканти — теж дру гокурсники. Валерій Артамонов, Сашко Казаков, Ігор Дишель та Юрко Сидоренко самі виготови ли гітару, зібрали потрібну апа ратуру. А скільки’було репетицій?! Звучить «Зустріч» Бабаджаняна. Знайомий нам юнак запрошує до танцю милу дівчину. А ви хочете освіжитися? Будь ласка. Точний фарватер-«Бар». Його повноправ ний хазяїн О. Тюрін або його під ручні— Іра Рогози,нська. А«я Шме» лькова, Таня Босенко, Наташа Скибида, Наташа Юр’єва, Галя Валуйська почастують вас. А за столиками почалися роз мови: — Звичайно, Сар’ян своєрід ний… — Остання контрольна була вже не такою й складною… — Шкода, що не прийшла Оля. Тут так приємно. Ця репліка — похвала органі заторам. Вони невимушено відпо відають на подяки, радіють успі хові. Микола Мисюра розкриває свої потаємні задуми: «У кафе буде працювати дискусійний клуб. Організуємо поетичні вечори. За прошуватимемо знатних людей. Звідки беремо кошти? Дуже просто. Продаємо запрошувальні квитки. Небезплатно працює наш «Бар». Про решту домовляємось з відповідними організаціями». Що ж, нехай не гаснуть вогні кафе! Хай лунають у ньому пісні, легко танцюється. Хай стане воно культурним центром студентських веселощів, бо ж недарма відкри ли його радіофізики у всесоюзний день сміху. Н. С Т О Л Я Р О В А . ф Я Т О В’ЄТНАМСЬКОЇ МОЛОДІ Хорошою традицією універ ситету стало проведення вечо рів і концертів у гуртожитках. Про один з них, організований деканатом по роботі з інозем ними студентами і Радою ін тернаціональної дружби, хочеть ся розповісти. У гуртожитку на вул. От. Яроша, 13, в’єтнамське земля цтво відзначало 38-у річницю- Спілки трудящої молоді В’єтна му. Про те, як живе й бореться героїчний в’єтнамський народ, розповідав Нгуєн Дик Зі. Тре тьокурсниця факультету іно земних мов Людмила Рублевсь- ка зачитала вітання комітету комсомолу і Ради інтернаціо нальної дружби і вручила пре зидентові в’єтнамського земля цтва Фам І пам’ятний сувенір А потім почався концерт. Урочисто звучала «Пісня про Батьківщину» у виконанні Суан Зунг і Нгуен Тхі Тхао. Заду шевно виконали Нгуон Тхі Хієн та Фан Кунг Ан в’єтнамську ме лодію «Музика в л іс і». Усім присутнім дуже сподобалося, як звучали російські пісні у вико нанні в’єтнамських юнаків. З успіхом виступали японські та колумбійські студенти. Аплоди сментами зустрічали присутні виступ жіночих ансамблів гео- лого-географічного та факуль тету іноземних мов. Розходитися ніяк не хотіло ся. Адже вечір був дуже хоро шим. Рада інтернаціональної дружби. Р О З Д У М И Н А Д СКЛЯНКОЮ КАКАО ІДЕ РАЗ ПРО КУЛЬТУРУ ОБСЛУГОВУВАННЯ Кому в університеті не дово дилося працювати в ЦНБ? Ма буть, такої людини не знайдеть ся. Щодня на сьомий поверх пі днімаються сотні студентів —- щось прочитати, відшукати ма теріал для курсової чи диплом ної, приходять викладачі, спів робітники. У затишних залах непомітно плине час. Тут — усе для спокійної, вдумливої робо ти. Навіть коли зголоднієш — поруч, на одному поверсі, два буфети. Давайте зайдемо сюди, подивимось, як працюють буфе ти, як обслуговують тут відвіду вачів. Одразу скажемо: коли ви го лодні, то, щоб наїстися як слід, доведеться вам оббігати обидва буфети. Зайшли в один — є кот лети, м’ясо, какао, пиріжки. У другому — очі розбігаються: різноманітні сирки, сметана, сир, консерви. А такого вибору тістечок нема, мабуть, і в кон дитерській! Отже, будьте розум ними: обійдіть обидва буфети, з ’ясуйте, де що є, тоді й почи найте їсти. Інша річ, коли ви не дуже го лодні і забігли сюди щось на швидкуруч перехопити. Тоді беріть першу-ліпшу котлету чи пиріжок і їжте. Попереджаємо: навкруг себе не дивіться, а особ ливо на вітрину, бо апетит у вас пропаде надовго. Ось погляньте — кілька висохлих шматків ковбаси, сяк-так одрізаних. Ко ли б не напис, ви б і не здога далися, що то ковбаса. А онде лежать покручені жовті шматоч ки. Не дивуйтесь, прочитайте напис — одразу стане ясно — то «сир галанский» (зберігаємо правопис оригіналу). Он у склян ці акуратно згорнутий папірець — він символізує сметану. Що? Вам не подобається папірець, хай краще сметана стоїть у склянці — так апетитніше? А чи вам не однаково? Нарешті ви взяли своє какао з пиріжком чи тістечком. Шука єте, де б сісти зручніше. їсте і знічев’я поглядаєте навкруги. У вікно не дивіться: хоч за вікном сяючий день і велична площа Дзержинського, так між ірамами така страховина, що й гидко ди витися. Після лютневих завііірюх із пилом між рамами чорно-чор но, і нікому нема до цього діла. І на круглому годиннику зверху пил, навіть цифри як слід не розбереш. На буфетниць теж краще не дивитись. Працюють вони впра вно, чорга швидко посувається. Так одне лихо — чи то м’ясо, чи пиріжок, чи тістечко — все руками хапають. А кому це спо добається? Розжовуючи пиріжок і роз-> глядаючись, ви починаєте мір кувати, і у вас виникає безліч запитань. Хто пофарбував стіни обох буфетів у колір зеленої нудьги? Невже не було фарби веселішої, яскравішої? Хто зібрав у буфеті нєдолам- кн меблі? От хоча б цей стіл — скло на ньому тріснуло, з боків подзьобане, і чого там не наби лося! І чому стіл такий височен ний — дістає вам до підборід дя? То не стіл високий, то сті лець аж надто низенький — не до цього стола! А в другому бу феті — фігурні стільці. Краще на них не сідайте: не одна пара тонесеньких панчох обідралася об фанерні сидіння. Сукня, і та може постраждати, як зачепить ся. Проковтнувши останні краплі свого какао, ви замислюєтеся ще над одним питанням. А заві дуюча їдальнею No 604 М. Я. Френзель, бува, заглядає сюди? Чи надто від неї далекі буфети? Виходите з буфету. Спотика єтеся на порозі: тут давно вже вищербився кафель. І куди тіль ки госпчастина дивиться? —• з такою думкою йдете собі працю вати у читальний зал. А л е робо чого настрою вже як не бувало. Оті нескінченні «ч ом у »? та «на віщ о?» крутяться в голові, сер дять вас, непокоять. — Ні, — вирішуєте ви, — краще не ходити в ці буфети! Т. М ІГУЛ ІН ‘А . Н А Д Е К ІЛ Ь К А Р Я Д К ІВ У П Р И М ІЩ Е Н Н І А К Т О ВО ГО залу університету від бувся вечір запитань і відпо відей «2 0 років Німецької Демократичної Республіки — важливий фактор захисту миру в Європі». Учасники прослухали ви ступ доктора Фішера, аташе генерального консульства Н Д Р у Києві, подивилися кілька кінофільмів. На запи тання учасників вечора від повідали доктор Фішер та Руппрехт, доктор Берлін ського університету ім. Гум- больта. «ХАРЬКОВСКИЙ УНИВЕРСИТЕТ» Орган парткома, ректората, комитета ЛКСМ У, профкома н месткома Харкковского •рдена Трудового Красного Знамени государственного университета им. А. М. Горького. На украинском языке. Харків, пл. Дзержинського, 4, корпус 12, те*. Г-0-17-88. Редактор Л . М Е Ж О В А . ВЦ 02261. Друкарня видавництва Харківського обкому КП України. Сумська вул., 13. Зам. 1-691. Тир. 1.500.